ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ

Електронний посібник

ГОЛОВНА	ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ		АНОТАЦІЯ	ДОДАТКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ		УКЛАДАЧІ

МОДУЛЬ І. ОРГАНІЗАЦІЯ ТЕКСТОВИХ ДОКУМЕНТІВ ЗАСОБАМИ ОФІСНОГО

ПРОГРАМНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

2. Текстовий редактор Microsoft Word

2.1. Поняття текстового процесора та його функції

2.2. Запуск та структура вікна програми

2.3. Прийоми роботи з текстом

2.4. Форматування та редагування текстових документів

2.5. Оформлення документа. Формат символа

Перегляд презентації:

Текстовий редактор Microsoft Word

2. Текстовий редактор Microsoft Word

2.1. Поняття текстового процесора та його функції

Програма Word входить до пакету Microsoft Office і призначена для роботи з різноманітними текстовими документами.

Word дозволяє:

створювати текстові документи будь-якої складності та спрямування: юридичні, науково-технічні, фінансово-економічні, художні тощо. Програма має достатньо інструментів, використання яких суттєво полегшує вирішення багатьох завдань;

редагувати та форматувати документи з метою полегшення їх розуміння і читання;

додавати до текстів різноманітні ілюстративні матеріали: таблиці, діаграми, фотографії, малюнки та схеми тощо;

використовувати численні та різноманітні вбудовані інструменти (для створення векторних рисунків, таблиць, діаграм, інструменти для редагування растрових малюнків тощо), що дозволяють виконувати багато завдань без додаткового залучення спеціалізованих програмних продуктів;

зберігати документи не тільки у форматі Word, але й в інших форматах. Наприклад, у форматі PDF, вебсторінок або шаблонів, що суттєво полегшує публікацію та розповсюдження документів.

Робота з текстами – важлива складова діяльності людей багатьох професій, зокрема комерційної діяльності. Обробка текстів, підготовка різного виду документів складають значну частину робіт, виконуваних сьогодні на ПК.

Текстовий процесор – це прикладна програма, призначена для обробки, редагування та форматування даних.

Велике розмаїття типів документів призвело до значної кількості існуючих текстових редакторів та процесорів (рис. 2.1).

Рис. 2.1. Види та функції текстових процесорів

За типом оброблюваного документа текстові редактори класифікують:

Редактори текстів – призначені для створення та редагування нескладних текстів і текстів програм (Brіef, Norton Edіtor, Quіck).

Редактори документів – призначені для роботи з документами, що структурно складаються із розділів, сторінок, абзаців тощо. До структури документа можуть входити таблиці, графічні образи, що можуть створюватися в інших додатках. Серед редакторів, призначених для роботи з текстовими документами, можна виділити Mіcrosoft Word, Word Perfect, AmіPro, MultіEdіt.

Редактори наукових текстів. Особливість цього класу редакторів у тому, що вони забезпечують підготовку і редагування наукових текстів, які містять велику кількість математичних формул, графіків, спеціальних символів тощо. Серед найвідоміших редакторів наукових текстів можна виділити системи ТЕХ і MathOr. Необхідно відзначити, що сучасні текстові редактори містять у собі засоби підготовки документів з формулами. Питання тільки в тому, як співвідносяться звичайний текст і формули. Використання редакторів текстів виправдане тоді, коли текст містить багато формул.

Видавничі системи – використовуються для підготовки великих складних документів (книги, альбоми, журнали, газети, буклети). Як приклади видавничих систем можна назвати Corel Ventura Publіsher, Adobe PageMaker, QuarkXPress. Робота з видавничими системами передбачає використання редакторів документів на етапі попередньої підготовки матеріалів. Видавничі системи призначені для верстки тексту. Верстка тексту полягає в розміщенні тексту на сторінках створюваного документа, вставці малюнків, використанні різних шрифтів стосовно документів, уже створених за допомогою редакторів текстів. Останнім часом редактори документів за своїми можливостями наблизилися до видавничих систем. Прикладом такого текстового редактора може служити Mіcrosoft Word.

Загальна тенденція в розвитку текстових редакторів полягає у створенні редакторів, які дозволяють користувачам одночасно працювати з текстами, що містять об'єкти і фрагменти різної природи. Особливо чітко це прослідковується в редакторах документів. Як правило, вихідним моментом роботи з документом є текст, до якого додаються об'єкти і фрагменти різної природи, наприклад, діаграми, таблиці та ін.

2.2. Запуск та структура вікна програми

Програма Word входить до пакету Microsoft Office і призначена для роботи з різноманітними текстовими документами.

Word дозволяє:

створювати текстові документи будь-якої складності та спрямування;

редагувати та форматувати документи з метою полегшення їх розуміння і читання;

додавати до текстів різноманітні ілюстративні матеріали;

зберігати документи не тільки у форматі Word, але й в інших форматах;

використовувати вбудовану мову програмування Visual Basic for Applications (VBA) для створення повнофункціональних додатків.

Існує кілька способів запуску Word, але основним є пошук на панелі Всі додатки, яка відкривається після клацання по кнопці Пуск, розташованій в лівому нижньому кутку екрана.

Основи роботи з документами

У загальному випадку для запуску програми Word з метою створення порожнього файлу необхідно виконати команду Пуск => Програми вибрати програму Word. Швидшим може виявитися запуск потрібної програми з Панелі швидкого запуску або з Області закріплених програм меню Пуск.

Існує кілька можливостей створення нового документа (на основі існуючого документа, з шаблону, створивши новий документ).

Для створення нового документа необхідно у меню Файл вибрати команду Створити та справа двічі клацнути мініатюру Новий документ. Однак простіше це завдання можна вирішити комбінацією клавіш Ctrl + N. Після цього програма Word створить порожній файл документа, повністю готовий до роботи.

ВІДКРИТТЯ

Можна відкрити тільки раніше створений на диску файл:

меню Файл => Відкрити..., (Вибрати диск, папку і файл, який треба відкрити);

у вікні Відкриття документа, що з'явилося, за допомогою списку Папка, що розкривається, можна знайти файл, який нас цікавить. Для того, щоб у вікні Відкриття документа були представлені не тільки документи Word, але і всі інші файли, скористайтеся списком Тип файлу, що розкривається, і виберіть Всі файли.

Можна відкрити раніше створений в Word файл (наприклад, порожній) не запускаючи заздалегідь:

подвійне клацання лівою кнопкою миші на піктограмі файлу;

Можна відкрити один з останніх використаних документів:

меню Файл => Останні.

ЗБЕРЕЖЕННЯ

Існує два види збереження:

1. Під новим ім'ям по вказаному шляху.

2. Під тим же ім'ям і в теж місце.

Збереження файлу під новим ім'ям по вказаному шляху і типом:

меню Файл => Зберегти як...

Збереження файлу під тим же ім'ям, типом і в ту ж саму папку:

меню Файл => Зберегти;

піктограма Зберегти, яка розміщена на рядку Заголовку у блоці Кнопки швидкого доступу.

Примітка. При першому збереженні документа з'явиться вікно Збереження документа, в якому дається можливість задати ім'я, тип, шлях файлу.

При повторному збереженні документа Word самостійно зберігає файл в ту ж саму папку, з тим же ім'ям і типом (розширенням).

Інтерфейс – це сукупність інструментів (команд), за допомогою яких користувач взаємодіє з комп'ютерною програмою.

Програма Word запускається після клацання по її значку і відкривається в стандартному для додатків Microsoft Office (рис. 2.2), в якому відображається текстовий документ й інструменти для роботи з ним.

До основних елементів інтерфейсу Word відносять (рис. 2.2):

Рядок заголовка завжди відображається у верхній частині вікна і відповідає назві (імені) документа.

Кнопки керування розмірами вікна завжди знаходяться в його правій верхній частині.

Кнопки команд. Користувач керує Word за допомогою команд (інструментів). Команди прикріплені до кнопок – значків (піктограм) – невеликих прямокутників зі стилізованими (умовними) зображеннями. Ці зображення відповідають командам, що робить інтерфейс інтуїтивно зрозумілим, тобто тільки із зображення можна зрозуміти, яка команда буде виконана натисканням конкретної кнопки.

Рис. 2.2. Структура вікна програми Microsoft Word

Якщо на секунду затримати курсор миші над кнопкою, то вона виділиться кольором і під нею з'явиться віконце з текстом підказки (контекстна підказка) щодо призначення тієї чи іншої команди (рис. 2.3).

Рис. 2.3.

Вікно підказки

У підказці також наводиться поєднання клавіш, одночасне натискання яких приводить до виконання команди. Це дуже зручно і дозволяє швидко запам'ятати найчастіше використовувані в роботі комбінації клавіш, що істотно економить час.

Зазвичай підказки включені за замовчуванням. Всього в Word близько 1650 команд. Всі вони розподілені за функціональним принципом і розміщені на стрічках. При наведенні покажчика миші на кнопку вона виділяється кольоровою рамкою.

Стрічка – смуга, яка розташовується у верхній частині вікна програми Word. На стрічці розміщуються кнопки команд. Оскільки команд дуже багато, то вони за функціональною ознакою згруповані та розміщені на різних стрічках. Спочатку (за замовчуванням) таких основних стрічок 14.

Назва кожної стрічки відображається на вкладці (рис 2.4). На екрані після клацання по відповідній вкладці відображається тільки одна стрічка. Змінити розташування стрічки на екрані неможливо, але для збільшення розмірів робочої області стрічку можна згорнути:

або натиснувши значок Згорнути стрічку ˄ на правому кінці стрічки;

або сполученням клавіш Ctrl+F1.

При цьому на екрані відображаються тільки назви вкладок. Клацання по назві будь-якої вкладки розгортає відповідну стрічку.

Вкладки – назви стрічок, які об'єднують командні кнопки за функціональним принципом. Одна з вкладок на стрічці завжди активна.

Крім основних вкладок, відповідно до поточного стану виділеного об'єкта, на стрічці автоматично можуть з'являтися Контекстні вкладки, наприклад, якщо в документі виділити рисунок, то автоматично з'явиться вкладка Формат (робота з рисунками).

Для активізації певної стрічки з інструментами необхідно клацнути на назві її вкладки. Якщо покажчик миші знаходиться в межах стрічки, то перехід між вкладками можна здійснити прокручуванням коліщатка миші, звичайно, якщо таке є. Можна також використовувати поєднання клавіш. Для цього необхідно натиснути клавішу ALT, поряд з назвами вкладок з'являться літери (рис. 2.4). Якщо натиснути клавішу з літерою, то стане активною відповідна вкладка, наприклад, якщо натиснути клавішу Е, утримуючи клавішу ALT, то стане активною вкладка Основне.

Рис. 2.4. Вікно з підказками поєднання клавіш

Натискання клавіш з цими літерами призводить до застосування відповідної команди до виділеного об'єкта.

Розділи. Щоб прискорити доступ до потрібних команд, інструменти на стрічках додатково об’єднані за функціональною ознакою в розділи. Наприклад, в розділі Шрифт вкладки Основне зосереджені основні інструменти для роботи зі шрифтами: вибір накреслення і розміру шрифту, його колір та ін. Всі розділи мають назви.

Колекції. Справа поруч з деякими командними кнопками є трикутник, клацання по якому відкриває Колекцію – сукупність різновидів певного командного елемента. Наявність трикутника поруч з командною кнопкою свідчить про наявність колекції.

У використанні колекцій закладений принцип – що бачу, то і отримую, який дозволяє істотно скоротити час досягнення необхідного результату. Цей принцип працює у такий спосіб. Перш за все потрібно виділити елемент документа (фрагмент тексту, рисунок, таблицю тощо). Наприклад, виділений фрагмент тексту. Далі необхідно відкрити потрібну колекцію і переміщати покажчик миші по її елементах, наприклад, по прямокутниках різного кольору.

При цьому фрагмент тексту буде фарбуватися в колір елемента колекції, над яким знаходиться вказівник миші. Користувач відразу бачить зміну елемента і може швидко прийняти потрібне рішення, для цього досить клацнути по вибраному елементу колекції. Колекції можуть мати різну форму і розміри. Вони можуть бути схожі на меню, що розкриваються і навіть мати структуру стрічки, на якій розміщується зміст колекції.

Панель швидкого доступу. Зазвичай, щоб отримати доступ до команди, необхідно активізувати певну вкладку, а може ще й контекстну вкладку, знайти і натиснути відповідний значок команди. Це призводить до втрати часу, особливо для команд, розташованих на різних стрічках, які використовуються найчастіше. Для того, щоб отримати швидкий і зручний доступ до команд з різних вкладок, у яких частіше виникає необхідність, використовується Панель швидкого доступу. Ця панель розташовується у верхній лівій частині вікна програми (рис. 2.4). Панель швидкого доступу можна налаштовувати під потреби користувача: змінювати розмір і положення панелі, додавати або видаляти кнопки команд.

Робоча область займає найбільшу центральну частину вікна і призначена для відображення робочого документа. Під робочою областю розташовується смуга з кнопками, які дозволяють керувати відображенням робочого документа у вікні.

Кнопки режиму відображення документа у вікні. Виконання певної роботи з документом зручно проводити у відповідному режимі його відображення на екрані. Наприклад, читання документа зручно проводити в Режимі читання. В цьому режимі приховуються всі інструменти, а документ займає все вікно. У режимі Вставка відображається як сам документ, так і інструменти для роботи з ним (рис. 2.5).

Рис. 2.5. Піктограма Режиму читання на рядку стану

Повзунок масштабу, переміщення якого у бік + або – дозволяє збільшувати або зменшувати масштаб відображення документа у вікні.

Рядок стану розташовується в нижній частині вікна і відображає основні відомості про документ: поточну сторінку, загальну кількість сторінок у документі, кількість слів у документі або у виділеному фрагменті тексту, поточну мову введення тощо.

2.3. Прийоми роботи з текстом

Редагування тексту – це виправлення орфографічних, стилістичних помилок в тексті.

Форматування тексту – це зміна зовнішнього вигляду тексту. Воно поділяється на: форматування символів, списків, абзаців, сторінок.

Форматування символів включає: вибір типу, накреслення, розміру і кольору шрифту; встановлення інтервалів між символами; введення в текст спеціальних символів тощо (Основне – Шрифт).

Форматування списків існує маркований, нумерований та багаторівневий (Основне – Абзац). Щоб змінити вигляд маркеру, потрібно вибрати Визначити новий маркер.

Форматування абзаців. Абзац – будь-який фрагмент документа, за яким розміщується маркер кінця абзацу, який вводять натисненням на клавішу <Enter>. Форматування абзаців включає їх вирівнювання, задання відступів, установлення інтервалів між рядками й абзацами та ін.

Виділені абзаци форматуються за командою Основне – Абзац, що активує однойменне вікно з двома вкладками Відступи та інтервали та Розташування на сторінці.

Вирівнювання абзаців виконується по лівому краю, по правому краю, по центру або по ширині (по обох краях). За замовчуванням система призначає вирівнювання За лівим краєм. При цьому лівий край тексту стає рівним, а правий – зубчастим. Для вибору засобу вирівнювання можна скористатися кнопками: За правим краєм, За шириною, По центру.

Встановлення відступів. Відступи абзацу ліворуч і праворуч відносно робочого поля сторінки, а також відступ ліворуч першого рядка від поля тексту встановлюються користувачем за допомогою однойменних лічильників вкладки Відступи та інтервали. Установлення відступів можна швидко і наочно виконувати також за допомогою горизонтальної лінійки форматування переміщенням відповідних індикаторів.

Задання міжрядкових інтервалів. За замовчуванням система призначає інтервал в один рядок – Одинарний. Розмір інтервалу вимірюється в пунктах (пт) і залежить від розміру шрифту. Так, шрифту розміром 14 пт відповідає одинарний інтервал, що приблизно дорівнює 16 пт. При цьому на стандартному аркуші А4 розміщується до 42 рядків. Задання інтервалів між абзацами виконується з метою підвищення наочності тексту за допомогою лічильників поля Інтервал вікна Абзац вкладки Основна. Спочатку варто виділити всі абзаци тексту, крім першого або останнього, і далі встановити розмір інтервалу після або перед абзацом. Таким чином можна уникнути вставлення додаткового інтервалу перед першим або після останнього абзацу.

Заборона розриву абзаців. Під час формування сторінок абзаци, як правило, розриваються на частини. За необхідності такі розриви можна виключити перемикачем Не розривати абзац вкладки Розташування на сторінці вікна Абзац. За допомогою перемикача Не відривати від наступного цієї самої вкладки два або кілька сусідніх абзаців обов'язково розміщуються на одному аркуші.

Параметри сторінки. Параметри сторінки визначають розміри полів, орієнтацію сторінки та інше. Значення деяких параметрів сторінки можна налаштувати командами розділу Параметри сторінки на вкладці Макет, але найбільш повно налаштування цих параметрів здійснюється в діалоговому вікні, що викликається подвійним клацанням по затемненій частині лінійки в режимі розмітки документа.

2.4. Форматування та редагування текстових документів

Введення тексту:

текст вводиться в позицію, в якій знаходиться текстовий курсор;

змінити позицію текстового курсору можна, помістивши покажчик миші в необхідне місце екрану і натиснувши ліву клавішу миші;

вибір мови (українська Uk, російська Ru, англійська En) здійснюється у вікні перемикача кодування клавіатури (мови) на панелі завдань;

для здійснення примусового переходу на новий рядок усередині абзацу Shift+Enter;

для розбиття абзацу на два – помістити курсор в потрібне місце і натиснути Enter;

для об'єднання двох абзаців в один – помістити курсор в кінець першого і натиснути Delete;

примусовий перехід на нову сторінку Ctrl + Enter;

Shift – перемикач регістра клавіатури (перехід до ПРОПИСНИХ букв);

Enter – перехід до нового абзацу (перехід до нового рядка усередині абзацу відбувається автоматично, якщо попередній вже заповнений);

Backspace – видалення символу зліва від курсора;

Delete – видалення символу праворуч від курсора;

Insert – перемикання режимів вставки => заміни символів.

Переміщення по тексту:

переміщення по тексту виконується за допомогою миші або клавіш;

усередині екрана – помістити покажчик миші в потрібне місце і натиснути ліву клавішу миші;

поза екраном – перетягнути повзунок лінійки прокрутки за допомогою лівої клавіші миші;

можна використовувати комбінації клавіш.

*Клавіша*	*Переміщення курсору*
←, →	На один символ лівіше, правіше
↑, ↓	На один рядок вгору, вниз
<Home>, <End>	На початок або кінець рядка
<Page Up>, <Page Down>	На один екран вгору або вниз
<Ctrl>+<Home>	У початок документа
<Ctrl>+<End>	У кінець документа
Ctrl + ← (→)	На одне слово вліво (вправо)
Ctrl + ↑ (↓)	На один абзац вгору (вниз)
Ctrl + Page Up (Page Down)	У початок (кінець екрану)
Alt + Ctrl + Page Up (Page Down)	На одну сторінку вгору (вниз)

Примітка. Якщо фрагмент виділений і продовжити введення тексту, то введення здійснюватиметься на місці виділеного фрагмента (з одночасним його видаленням).

Операції з виділеним фрагментом тексту

Для того, щоб скопіювати фрагмент тексту, потрібно виконати наступні дії:

1. Виділити потрібний фрагмент тексту.

2. Помістити виділений фрагмент в буфер обміну.

3. Встановити курсор на те місце, куди буде перенесений фрагмент.

4. Команда Вставити з буфера обміну.

Переміщення в буфер – виділений фрагмент видаляється з тексту і переміщається в буфер обміну:

· меню Основна – Вирізати;

· клацання правою клавішею і в контекстному меню Вирізати;

· поєднання клавіш <Ctrl>+<X>.

Увага! Після цієї операції фрагмент, який був виділений, зникне і з'явиться в буфері обміну!!!

Виділення фрагментів тексту

Для того, щоб виконати яку-небудь дію з фрагментом документа (видалення, копіювання, переміщення та ін.), необхідно спочатку виділити цей об'єкт.

Це стосується будь-якого об'єкта під час роботи з Word.

*Об'єкт для виділення*	*Дії*
*Довільний фрагмент*	1. Встановити покажчик миші в початок фрагмента і, утримуючи натиснутою ліву клавішу миші, перетягнути в кінець фрагмента. 2. Натиснути клавішу <Shift>, утримуючи її, за допомогою клавіш управління курсором (←, →,↑, ↓), виділити потрібний фрагмент в тексті
*Слово*	Двічі клацнути лівою клавішею миші по слову
*Рядок*	Встановити покажчик миші на полі зліва від рядка (покажчик миші прийме вигляд ), клацнути лівою клавішею миші.
*Речення*	Утримуючи Ctrl, клацнути лівою клавішею миші по будь-якому слову в реченні
*Абзац*	1. Встановити покажчик миші на полі зліва від абзацу (покажчик миші прийме вигляд ) і двічі клацнути лівою клавішею миші. 2. Тричі клацнути лівою клавішею миші по будь-якому слову абзацу
*Декілька рядків*	1. Встановити покажчик миші на полі зліва від рядка (покажчик миші приймає вигляд ) і, утримуючи ліву клавішу миші, перетягнути покажчик вгору або вниз на декілька рядків 2. Встановити покажчик миші на початок рядка. Натиснути клавішу <Shift>, утримуючи її, за допомогою клавіш управління курсором, виділити потрібні рядки в тексті
*Прямокутний фрагмент*	Встановити покажчик миші в кут фрагмента і, утримуючи Alt + перетягнути лівою кнопкою миші покажчик в протилежний кут
*Весь текст*	1. Встановити покажчик миші на полі зліва від тексту (покажчик миші приймає вигляд ) і тричі клацнути лівою клавішею миші 2. Поєднання клавіш CTRL + A
*Відмінити виділення*	Клацнути лівою клавішею миші в будь-якому іншому місці на екрані

Копіювання в буфер – виділений фрагмент залишається в тексті і копіюється в буфер обміну:

меню Основна =>Копіювати;

клацання правою клавішею і в контекстному меню Копіювати;

поєднання клавіш <Ctrl>+<C>.

Вставка з буфера – вміст буфера обміну вставляється в місце, де знаходиться курсор:

меню Основна => Вставити;

клацання правою клавішею і в контекстному меню Вставити;

поєднання клавіш <Ctrl>+<V> або <Shift>+<Isert>.

Видалення – виділений фрагмент видаляється з тексту:

меню Основна=>Очистити;

клавіша Delete.

Увага! Після цієї операції фрагмент, який був виділений, зникне!!!

Виділений фрагмент можна перемістити => копіювати через буфер обміру в інший документ.

Виділений фрагмент можна перемістити => копіювати в межах одного документа за допомогою миші: Встановити покажчик в межах виділеного фрагмента Ctrl і, не відпускаючи натиснуту ліву клавішу миші, перетягнути на нове місце.

Відміна декількох виконаних операцій відбувається через кнопки, які розташовані на панелі швидкого доступу.

2.5. Оформлення документа. Формат символу

Символ – це найменша неподільна частина документа. Зовнішній вигляд (формат) виділеного символа (якщо виділення немає, то для подальших символів, що вводяться) можна змінити за допомогою:

1. Меню Основна=>Шрифт...

2. Піктограми – Напівжирний, Курсив і т. д., списки, що розкриваються, Шрифт, Розмір шрифту.

3. Клацання правою клавішею миші – і в контекстному меню Шрифт.

До формату символа відносяться:

вид шрифту (Times New Roman Cyr, Arial Cyr та ін.);

зображення (звичайний, напівжирний , курсив );

розмір шрифту ;

підкреслення (одинарне, подвійне, тільки слова, пунктирне);

ефекти (закреслений, ^{верхній індекс}, _{нижній індекс}, МАЛІ ПРОПИСНІ, ВСІ ПРОПИСНІ);

колір (червоний, зелений, синій і т. д.);

інтервал (звичайний, розріджений, ущільнений);

зсув (^вгору, _вниз);

буквиця.

Для вставки буквиці можна вибрати:

меню Вставка=>Буквиця.

Для зміни шрифту фрагмента тексту потрібно виконати один з наступних варіантів дій:

1. Зробити шрифт напівжирним:

виділити потрібний фрагмент тексту;

натиснути на кнопку Напівжирний на панелі інструментів вкладки Основна.

2. Зробити шрифт курсивним:

виділити потрібний фрагмент тексту;

натиснути на кнопку Курси на панелі інструментів меню Основна.

3. Зробити шрифт підкресленим:

виділити потрібний фрагмент тексту;

натиснути на панелі інструментів на кнопку Підкреслення вкладки Основна.

4. Змінити розмір шрифту. Для швидкої зміни розмірів шрифту в тексті, який виділений на момент зміни, можна скористатися кнопкою (Розмір шрифту), яка знаходиться на панелі інструментів вкладки Основна.

ФОРМАТ АБЗАЦУ

Абзац утворюють один або декілька рядків документа. В кінці останнього рядка стоїть недрукований маркер абзацу, що утворюється після натиснення Enter. Формат виділеного абзацу (якщо виділення немає, то для подальших абзаців, що вводяться) можна змінити за допомогою вкладки Основна => підгрупа Абзац... ; Натиснення правої клавіші – і в контекстному меню Шрифт... .

Маркер абзацу стає видимим при включенні піктограми Недруковані символи . До маркера абзацу прив'язана вся інформація про формат абзацу.

При видаленні маркера відповідний абзац зіллється з подальшим, причому формат верхнього буде поширений на весь знов утворений абзац.

До формату абзацу відносяться:

відступи абзацу від полів сторінки (а не від країв листа);

відступ першого рядка;

відступ зліва, відступ справа.

Для завдання відступів абзацу використовуйте горизонтальну лінійку, переміщаючи маркери лінійки за допомогою лівої клавіші миші або меню Основна =>Абзац:

Вирівнювання відносно меж абзацу, що задаються відступами від полів сторінки (а не країв листа).

Вирівнювання за допомогою панелі інструментів (зліва, по центру, справа, по ширині).

Для застосування різних типів вирівнювання в межах одного рядка застосовуються табулятори, які зручно встановлювати на горизонтальній лінійці. Переміщатися в межах рядка від табулятора до табулятора потрібно за допомогою клавіші Tab.

Інтервали між абзацами (перед, після) і між рядками усередині абзацу (одинарний, полуторний, подвійний) .

Вкладка Головна =>Границі=> Границі і заливка


Рис. 2.6. Вікно Межі і заливка

Рис. 2.7.

Види меж

Межі всередині, зовні: Зовнішні межі, Внутрішні межі.

Лінія: зверху, знизу, всередині (горизонтальна, вертикальна, діагональна), зліва, справа; межа відсутня і т. д.; тип лінії, Узор – у списках, що розкриваються.

ФОРМАТ СТОРІНКИ

Сторінка – частина документа, що виводиться під час друку на аркуш паперу заданого розміру.

Формат сторінки можна задати:

вкладка Макет=> Параметри сторінки...;

на вертикальній лінійці, зліва, подвійне клацання лівою кнопкою миші.

Редактор Word автоматично розбиває документ на сторінки, керуючись розмірами аркуша паперу і встановленими розмірами полів.

Є можливість примусово вставити символ розриву сторінки (наприклад, перед новим розділом документа), представлений аналогічною лінією з написом Вставка=>Розрив сторінки.

Вкладка Макет=>Розриви...

Комбінація клавіш CTRL + ENTER.

Недруковані символи розриву сторінки стають видимими при включенні піктограми Недруковані символи .

До параметрів сторінки відносяться:

розмір паперу (наприклад формат А4 210 × 270 мм);

розмір полів (верхнє, нижнє, ліве, праве – вимірювані від країв аркуша до поля тексту);

орієнтація (книжна, альбомна);

вирівнювання – вертикальне (вирівнювання тексту по верхньому краю, центру і висоті сторінці); горизонтальне (вирівнювання тексту по лівому краю, центру і правому краю сторінки);

колонтитули – верхній і нижній колонтитули;

вкладка Вставка => Колонтитули.

ФОРМАТ РОЗДІЛУ

Розділ – частина документа, що складається з одного або декількох абзаців, а може і всього документа, в кінці якої стоїть недрукований символ Розрив розділу.

Нові розділи створюються користувачем для того, щоб в деякій частині документа змінити атрибути формату сторінки (поля, орієнтацію, спосіб вертикального вирівнювання), число колонок тексту, вміст колонтитулів та ін.

Вкладка Макет=>Розриви.... Недруковані символи розриву розділу стають видимими при включенні піктограми Недруковані символи .

У низці випадків редактор автоматично створює новий розділ, наприклад, якщо деякий виділений фрагмент відформатовано у вигляді колонок.

Колонки – розбиття виділеного фрагмента тексту на одну (відміна розбиття), дві, три і т. д. колонки із завданням їх ширини, інтервалу, роздільника, користуючись вікном Колонки, яке спливає після виконання Вкладки Макет=> Колонки...

СПИСКИ

Існує можливість додати номери або маркери до існуючих рядків тексту або створити маркірований список автоматично при введенні.

Якщо на початку нового абзацу ввести дефіс (-) або зірочку (*), натиснути клавішу ПРОПУСК або TAB, а потім ввести текст, такий абзац буде автоматично перетворений в елемент маркірованого списку після натиснення клавіші ENTER в кінці абзацу. Для швидкого створення маркірованого або нумерованого списку, маркери чи номери або додаються до існуючих рядків тексту вручну, або це здійснюється автоматично при введенні тексту документа.

Види списків: Маркірований, Нумерований, Багаторівневий.

Списки можна організувати за допомогою:

Вкладки Основна – розділ Абзац =>Список:

маркірований список

нумерований список .

Багаторівневий список

Додавання маркерів або номерів

Виділіть елементи, до яких необхідно додати маркери або номери. Виконайте наступні дії:

Для додавання маркерів натисніть кнопку Маркери .

Для додавання номерів натисніть кнопку Нумерація .

Примітка.

Для автоматичного створення нумерованого або маркірованого списку необхідно ввести цифру один з крапкою (1.) або символ зірочки (*), а потім пропуск або знак табуляції з подальшим текстом.

При натисненні клавіші ENTER для додавання чергового елементу списку наступний номер або маркер вставляється автоматично.

Для закінчення списку необхідно двічі натиснути клавішу ENTER або натиснути клавішу BACKSPACE для видалення останнього маркера або номера в списку.

Створення багаторівневого нумерованого списку

Багаторівневі нумеровані списки можуть містити не більше 9 рівнів, при цьому для оформлення елементів списку не використовуються вбудовані стилі заголовків.

1. Виберіть на Вкладці Основна =>розділ Абзац =>Багаторівневий список;

2. Виберіть формат списку, що не містить слів «Заголовок 1», а потім натисніть кнопку OK;

3. Введіть список, натискаючи клавішу ENTER після кожного елемента;

4. Для переміщення елемента списку на відповідний рівень нумерації скористайтеся панеллю інструментів в розділі Абзац і виконайте наступні дії:

4.1. Для переміщення елемента на нижчий рівень нумерації клацніть потрібний елемент, а потім натисніть кнопку Збільшити відступ .

4.2. Для переміщення елемента на вищий рівень нумерації, клацніть потрібний елемент, а потім натисніть Зменшити відступ .

Примітки.

Для кожного рівня нумерації допускається зміна формату багаторівневого списку.

Крім того, один рядок може включати декілька номерів елементів багаторівневого списку.

Зміна формату багаторівневого списку: виділіть заголовок, який необхідно змінити; виберіть команду Список, команди Багаторівневий; натисніть кнопку Визначити новий стиль списку; змініть необхідні параметри форматування; у розділі Форматування виберіть рівень заголовків, який необхідно змінити.

Повторіть дії для всіх рівнів заголовків, які необхідно змінити.

Для прокрутки списку форматів користуйтеся кнопками Збільшити відступ і Зменшити відступ на панелі інструментів Форматування. Вибраний формат автоматично застосовується до всіх раніше вставлених полів цього типу. Для зміни інтервалу між номером і текстом вставте пропуски між значенням кожного поля LISTNUM і текстом, який слід пронумерувати.

Питання для самоконтролю

1. Розкрийте поняття текстового процесора.

2. Опишіть структуру вікна програми Microsoft Word.

3. Розкрийте поняття Форматування текстового процесора.

4. Розкрийте поняття Редагування текстового процесора.

5. Опишіть прийоми роботи з текстом.

Попередня тема

На початок

Наступна тема