|
|
ЕКОНОМІКА, ОРГАНІЗАЦІЯ І ПЛАНУВАННЯ ВИРОБНИЦТВА Електронний посібник |
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
2. ОРГАНІЗАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА НА ПІДПРИЄМСТВАХХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Питання організації
заробітної плати в Україні регламентуються законодавчо у: Конституції України; Господарському кодексі України,
Кодексі законів про працю України;
Законах України
«Про оплату праці», «Про колективні
договори і угоди» та інших законодавчих актах. Політика
оплати праці підприємства формується й реалізується в межах чинного
законодавства. Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні
сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок,
доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і
гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі.
Колективний договір укладаються на основі чинного законодавства, прийнятих
сторонами зобов'язань для регулювання виробничих, трудових і
соціально-економічних відносин і узгодження інтересів працівників та
роботодавців. Зміст колективного договору визначається сторонами в
межах їх компетенції. У колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання
сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин. Колективний договір може передбачати додаткові
порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові
пільги, зокрема щодо дитячого оздоровлення та придбання новорічних подарунків
для дітей працівників тощо. Слід
особливо підкреслити роль трудового колективу у встановленні умов праці.
Передусім колективний договір обговорюється на загальних зборах трудового
колективу, і лише після ухвалення позитивного рішення – схвалення –
колектив уповноважує профком (або іншого представника) підписати його (ст. 13
Закону України «Про колективні договори і угоди»).
Мінімальна заробітна плата – це
встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником
місячну (годинну) норму праці. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією,
обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і
господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих
працівників, за будь-якою системою оплати праці. Розмір заробітної плати працівника за повністю виконану
місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної
заробітної плати.
Заробітна плата працівника складається із основної і додаткової
заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
У тарифній системи відображені питання поділу праці робітників за професіями, фахами і
кваліфікаціями.
ЄТКД
містить по кожному розряду даної
професії характеристики, що даються у трьох розділах: характеристика
робіт; має знати; приклади робіт. Крім теоретичних і практичних знань робітник повинна мати
економічні знання і вміти їх застосовувати у своїй практичній діяльності.
Довідники служать практичним керівництвом для присвоєння робітникам тарифного
розряду. Для встановлення розряду робітника на підприємствах створюють
спеціальні кваліфікаційні комісії, у які входять начальник цеху (майстер),
представники адміністрації, профспілкової організації, передові робітники
даного фаху. Рішення комісії затверджується директором підприємства. Тарифна сітка – сукупність кваліфікаційних тарифних розрядів та
відповідних їм тарифних коефіцієнтів, за якими визначається розмір тарифних
ставок оплати праці працівників залежно від складності виконуваних робіт та
кваліфікації працівників. Приклади тарифних сіток представлені Міністерством праці та
соціальної політики України «Про затвердження Методичних рекомендацій
щодо оплати праці працівників малих підприємств» в Додатку 1. Варіант I – для підприємств, де відсутні складні та
високотехнологічні роботи і застосовується просте устаткування та пристрої.
Варіант II – для підприємств, де відсутні особливо
складні та високотехнологічні і високоточні роботи та особливо складне
устаткування.
Варіант III – для підприємств, де є особливо складні,
високотехнологічні та високоточні роботи і особливо складне устаткування.
Тарифний розряд характеризує складність виконуваних робіт та рівень кваліфікації
працівника, здатного виконувати роботу відповідної складності. Цей показник
визначається за Довідником кваліфікаційних характеристик професій
працівників.
Тарифний коефіцієнт показує, у скільки разів
тарифна ставка певного розряду більша тарифної ставки 1-ого розряду, тарифний
коефіцієнт якого прийнятий за одиницю. По першому розряду тарифікуються
прості роботи, виконання яких не вимагає професійної підготовки. В міру переходу
від нижчого розряду до вищого різниця між сусідніми тарифними коефіцієнтами
збільшується, що стимулює освоєння більш складних робіт і підвищення
кваліфікації робітника. Тарифна ставка визначає розмір оплати праці робітника відповідного
розряду в одиницю часу (година, день і місяць) в залежності від складності
виконуваних робіт або його кваліфікації (присвоєного йому тарифного розряду).
Тарифна
ставка І розряду встановлюється урядом. Вона визначає рівень заробітної плати
некваліфікованого робітника і повинна перевищувати розмір мінімальної заробітної плати. Тарифні
ставки інших розрядів визначають множенням тарифної ставки І розряду на
відповідний тарифний коефіцієнт.
Відповідно
до законодавства кожне підприємство самостійно установлює форми, системи і
розміри оплати праці, а також види трудових виплат (премії, надбавки, доплати
та ін.). Тому на кожному підприємстві має бути розроблене Положення
про оплату праці і штатний розпис. Ці
документи можуть змінюватися протягом місяця, року залежно від зміни умов праці, а також кон’юнктури на ринку праці. Форми і
системи оплати праці визначають порядок її нарахування залежно від
результатів праці, її кількості і якості. Мірою кількості праці може бути або
відпрацьований час, або кількість виробленої продукції. Відповідно до цього розрізняють погодинну і
відрядну форми оплати праці.
Погодинну форму оплати праці застосовують на ділянках виробництва,
де використовуються потоково-механізовані або автоматизовані лінії;
ускладнена урахування виробітки продукції (черговий слюсар); коли немає
необхідності стимулювати збільшення кількості продукції, якщо це призведе до
погіршення її якості або браку та ін. Відрядна
форма оплати праці – це оплата праці робітників за кожну одиницю виробленої
продукції або обсягу робіт. Відрядну
форму оплати праці застосовують на ділянках виробництва, де переважає ручна і
машинно-ручна праця, де можна встановити норми виробітку.
Оплата
праці керівників, спеціалістів, службовців здійснюється за погодинною системою на основі відпрацьованого
часу і посадового окладу
за місяць. Заробітна плата цих працівників визначається схемами посадових
окладів (перелік посад). Маючи
штатний розклад і посадовий оклад, можна визначити заробітну плату цих працівників.
Таблиця 2.3 Перелік доплат і надбавок до тарифних ставок
робітників
Кожне підприємство
розробляє Положення про преміювання, що оформляється у колективному договорі. Система преміювання характеризується показниками
(наприклад,
виконання і перевиконання завдань); умовами – наприклад
за умови дотримання норм витрати сировини і матеріалів, розміром премій
(наприклад 25%); джерелами – фонд
споживання. Показниками
преміювання робітників
основного виробництва, що характеризують якісні результати їх праці, можуть
бути:
Для робітників, що зайняті обслуговуванням виробництва,
доцільно встановлювати показники преміювання, які безпосередньо
характеризують поліпшення якості праці: забезпечення безперебійної та
ритмічної роботи устаткування основних цехів; своєчасний ремонт та збільшення
міжремонтних періодів експлуатації устаткування; скорочення витрат на ремонт
та обслуговування устаткування; безперебійне та ритмічне забезпечення робочих
місць матеріалами, сировиною, інструментом, транспортними засобами, усіма
видами енергоносіїв тощо. Показниками
преміювання є зростання продуктивності праці, а також прибутку, виробництва
продукції на експорт, зниження собівартості продукції.
Послідовність
розрахунків: 1.
Визначається кількість балів (Бі), зароблених кожним працівником (або групою
працівників одного рівня):
2. Визначається
загальна сума балів (Бсум), зароблена всіма працівниками підприємства або
підрозділу:
3. Визначається
частка (d) фонду оплати праці (ФОП), що припадає на 1 бал:
4.
Розраховується заробітна плата і-го працівника (Зі):
Контрактна
система оплати праці ґрунтується
на укладанні угоди між роботодавцем і виконавцем, у якій обумовлені режим та
умови праці, обов’язки й відповідальність сторін. Угода
може передбачати оплату часу перебування виконавця на підприємстві (погодинна
оплата праці) або за конкретно виконане завдання (відрядна оплата). Комісійна
система оплати праці передбачає
встановлення залежності між заробітком працівника й одним з основних
показників роботи підприємства, на величину якого впливає трудова
діяльність працівника. Система
участі в прибутках передбачає
розподіл визначеної частини прибутку підприємства між його працівниками.
Диференціюється на систему преміальних виплат, систему колективного
стимулювання тощо. |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||