ЕКОНОМІКА, ОРГАНІЗАЦІЯ І ПЛАНУВАННЯ ВИРОБНИЦТВА

Електронний посібник

ГОЛОВНА	ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ	АНОТАЦІЯ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ		УКЛАДАЧІ

2. ОРГАНІЗАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА НА ПІДПРИЄМСТВАХХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

2.1. Організація виробничого процесу на підприємстві

2.1.1. Виробничий процес та його структура

2.1.2. Виробничий цикл

2.1.3. Види руху предметів праці у виробничому процесі

2.1.4. Принципи раціональної організації виробничого процесу

2.1.5. Типи виробництва

2.1.1. Виробничий процес та його структура

На підприємствах харчової промисловості здійснюються різноманітні процеси: виробничі, економічні, соціальні тощо. Основу діяльності будь-якого підприємства складає виробничий процес.

Виробничий процес – це сукупність взаємозв’язаних дій людей, засобів праці та природи, необхідних для цілеспрямованого, поетапного перетворення вихідної сировини та матеріалів у готову продукцію, що призначена як для споживання, так і для подальшої переробки.

Основна умова здійснення виробничого процесу – взаємодія трьох елементів продуктивних сил суспільства:
	• цілеспрямованої діяльності людини; • засобів праці (силових машин, пристоїв, транспортних засобів, будівель); • предметів праці (сировини і матеріалів, що підлягають обробці).

Організація виробництва – це координація й оптимізація в часі та просторі всіх матеріальних і трудових елементів виробництва для досягнення у визначені терміни найефективнішого виробничого результату.

Задачами організації виробництва є правильне поєднання елементів виробничого процесу з урахуванням конкретних умов праці підприємства, забезпечення безперервності й ритмічності роботи всіх цехів та дільниць, випуску продукції певного об’єму, ассортименту, високої якості.

Виробничі процеси класифікують за призначенням, перебігом у часі, стадією виробничого циклу, ступенем автоматизації, характером впливу на предмети праці тощо.

Технологічними елементами виробничої операції є:
	• основні; • допоміжні • обслуговуючі.

Основні процеси безпосередньо пов'язані з перетворенням предметів праці у готову продукцію (молока – у масло, сир, іншу продукцію, худоби – у м’ясо, продукти його переробки, борошна – у хліб тощо). Вони визначають цільове призначення (профіль) підприємства (молокозавод, м’ясокомбінат, хлібокомбінат).

Унаслідок основних виробничих процесів випускається продукція, яка надходить на ринок, як товар для продажу. Разом вони утворюють основне виробництво.

Як приклад основних процесів можна назвати окремі стадії виробництва продукції: нормалізація молока, обвалка туш, випікання хліба, формування карамелі, купаж виноматеріалів тощо.

Рис. 2.1. Основні виробничі процеси на підприємствах харчової промисловості

Допоміжні процеси лише сприяють безперебійній роботі підприємства, але безпосередньої участі у виготовленні продукту не беруть. Вони забезпечують основні процеси різними видами енергії, своєчасним ремонтом обладнання, споруд, будівель, виготовленням інструментів, виробничим інвентарем. Допоміжні процеси групуються за призначенням, утворюючи такі допоміжні виробництва, як ремонтне, інструментальне, енергетичне тощо.

Рис. 2.2. Допоміжні виробничі процеси на підприємствах харчової промисловості

Головна відмінність між основними та допоміжними процесами полягає в тому, що продукт, вироблений унаслідок основного виробничого процесу, надходить на ринок, а продукт, отриманий під час допоміжного процесу, споживається в межах підприємства.

Обслуговуючі процеси створюють умови для здійснення основних та допоміжних процесів (транспортні, складські процеси, контроль якості продукції тощо). Вони пов’язані з прийманням, збереженням, переміщенням сировини, матеріалів, тари, палива під час здійснення основних і допоміжних процесів.

Рис. 2.3. Обслуговуючі виробничі процеси на підприємствах харчової промисловості

Обслуговуючі процеси створюють необхідні умови для успішного здійснення основних та допоміжних процесів.

За перебігом у часі виробничі процеси поділяються на: дискретні (перервні) й безперервні (рис. 2.4).

Рис. 2.4. Види виробничих процесів за перебігом у часі

За стадією виробничого циклу виробничі процеси поділяють на: підготовчі, перетворювальні, кінцеві (рис. 2.5).

Рис. 2.5. Види виробничих процесів за стадією виробничого циклу

За ступенем автоматизації виробничі процеси поділяють на: ручні, механізовані, машинні, автоматизовані, автоматичні, апаратні (рис. 2.6).

Рис. 2.6. Види виробничих процесів за ступенем автоматизації

За характером впливу на предмети праці виробничий процес поділяється на такі специфічні процеси: підготовчі, технологічні, контролю, транспортування і складування (рис. 2.7).

Рис. 2.7. Види виробничих процесів за характером

впливу на предмети праці

Рис. 2.8. Структура виробничого процесу

Виробничий процес можна поділити на частини – стадії або фази виробництва.

Виробнича стадія (фаза) – це технологічно закінчена частина виробничого процесу, яка характеризується якісними змінами предмета праці на шляху перетворення його в готову продукцію.

Наприклад, у молочній промисловості виробничий процес складається з трьох стадій: первинна обробка молока, переробка молока в готову продукцію, фасування та пакування готової продукції.

Основною структурною одиницею виробничого процесу є операція.

Операція – частина виробничого процесу, яка виконується на одному робочому місці, над тим самим предметом праці без переналагоджування устаткування.

Наприклад, стадія первинної обробки молока складається з таких операцій: контроль якості сировини, приймання, охолодження, проміжне зберігання, очищення, нормалізація, пастеризація та охолодження, виробниче зберігання молока, миття обладнання.

Рис. 2.9. Операція «Контроль якості сировини»

Технологічний процес забою великої рогатої худоби і розбирання туш складається з таких операцій: оглушення, знекровлення і забій, знімання шкури, нутровка, розпилювання туші, зачищення та оцінювання якості туші.

Рис. 2.10. Операція «Розпилювання туші великої рогатої худоби»

Приготування охмеленого сусла під час виробництва пива складається з таких операцій: приймання й подрібнення солоду, затирання солоду й несолоджених матеріалів, варіння й оцукрування сусла, фільтрація сусла, кип’ятіння сусла з хмелем, відокремлення хмельової дробини.

Рис. 2.11. Операція «Кип’ятіння сусла з хмелем»

Технологічними елементами виробничої операції є:
	• установка; • технологічний і допоміжний переходи; • позиція.

Установка – це одноразове закріплення оброблюваної заготовки або деталі. Позиція характеризується фіксованим положенням предмета праці, де він підлягає технологічному впливу устаткування. Перехід – це частина операції, що характеризується незмінністю установки та позиції, режиму роботи устаткування та інструменту.

За призначенням у процесі виробництва розрізняють основні та допоміжні операції.

Основні операції вносять зміни у форму, стан, розмір, властивості, зовнішній вигляд предмета праці. Сукупність основних операцій утворює технологічний процес.

Особливістю харчової промисловості є те, що до основних операцій також відносять перерви в обробці предметів праці, що необхідні для протікання природних процесів (дозрівання сирів, борошна, сквашування, прокисання молока, витримка конячних спиртів тощо). Вони відіграють важливу роль у виробництві продукції.

а)	б)
Рис. 2.12: а) дозрівання сирів; б) витримка коньячних спиртів

Допоміжні операції на відміну від основних не вносять зміни в предмет праці, а створюють необхідні умови для виконання основних операцій.

Допоміжні операції бувають переміщувальними, контрольними та обслуговуючими. Вони призначені для контролю за якісними та кількісними параметрами виробничого процесу, переміщення, сортування тощо.

а)	б)	в)
Рис. 2.13. Допоміжні операції: а) перекладання сиру за допомогою дельта-роботів; б) відстеження виробничої лінії за домогою відеосенсорів; в) підготовка тари до фасування

Під час виконання виробничої операції працівник застосовує певні трудові прийоми, дії, рухи.

Трудові прийоми – це сукупність трудових дій, які виконуються без перерви та мають певне призначення під час виконання операції.

Наприклад, операція «знекровлення» складається з прийомів: розрізати шкіру по середній лінії шиї, накласти лігатуру на стравохід, перерізати ножем сонну артерію худоби (ВРХ), проткнути порожнистим ножем праве передсердя.

Рис. 2.14. Трудовий прийом «Проткнути порожнистим

ножем праве передсердя»

Трудові дії – це сукупність декількох трудових рухів, які безперервно й плавно переходять один в інший.

Наприклад, в операції «знекровлення» трудова дія «перерізати ножем сонну артерію» складається з трудових рухів: простягти руку з ножем до сонної артерії, зробити горизонтальний рух руки по артерії, відвести руку з ножем.

Трудовий рух – це одноразове переміщення робочих органів людини під час виконання трудової дії.

Наприклад, «взяти інструмент», «натиснути кнопку» тощо.

Види трудових рухів: хапальні, переміщувальні, визвольні.

Рис. 2.15. Трудові рухи

2.1.2. Виробничий цикл

Виробничий цикл – один із найважливіших показників, який є основою для розрахунку багатьох інших показників господарської діяльності підприємства. Наприклад, на основі виробничого циклу розраховуються потужності виробничих підрозділів, встановлюються терміни запуску виробів у виробництво, визначається обсяг незавершеного виробництва тощо.

Виробничий цикл – це календарний період часу, протягом якого виріб або партія виробів проходять усі операції виробничого процесу або певної його частини й перетворюються на завершений продукт.

Наприклад, виробничий цикл виготовлення сухих молочних продуктів включає період часу від надходження молока в цех сушки до фасування готового продукту. Прикладом виробничого циклу виготовлення частини продукту є процес підготовки окремих компонентів (суміші вітамінів, сиропу).

Технолочіний процес виробництва виробництва сухого знежиреного молока

Основними параметрами, які визначають виробничий цикл, є його структура і тривалість. Інтервал календарного часу від початку першої виробничої операції до закінчення останньої називається тривалістю виробничого циклу в часі, яка вимірюється в днях, годинах, хвилинах, залежно від виду виробу та стадії обробки.

Рис. 2.16. Вимірювання тривалості виробничого циклу

Виробничий цикл Тц можна представити як суму двох складових: робочий період і час перерв (рис. 2.17).

Рис. 2.17. Структура виробничого циклу

Робочий період – це час виконання технологічних операцій, природних процесів, контрольних, транспортних операцій. Час перерв – це час, протягом якого не змінюються якісні характеристики виробу, але продукція ще не є готовою і процес виробництва не завершено. Час перерв у роботі складається з міжопераційних та міжзмінних перерв. Міжопераційні перерви утворюють перерви між партіями, перерви очікування, перерви комплектування.

Перерви між партіями виникають під час оборбки партії виробів, адже не всі вироби обробляються одночасно. Скорочувати ці перерви можна за рахунок обсягу транспортних партій, однак це потребує певного збільшення витрат на транспортування деталей між робочими місцями.

Перерви очікування виникають під час порушення ходу виконання технологічного процесу, коли попередня технологічна операція вже закінчилася, а робоче місце на наступній операції ще не звільнилося від виконання певної роботи.

Перерви комплектування виникають на складальних операціях, коли на місце складання надходять не всі найменування деталей.

Міжопераційне пролежування сировини і напівфабрикатів може бути спричинене простоями й недоліками в організації виробництва (стан планування на виробництві, відсутність сировини й матеріалів, несправність обладнання, невиходи робітників тощо).

Рис. 2.18. Простої у виробництві

Міжзмінні перерви обумовлені режимом роботи підприємства (перерви на обід, між робочими змінами, неробочі та святкові дні). Вони є невід’ємною частиною виробничого процесу.

Рис. 2.19. Види міжзмінних перерв

Загалом тривалість виробничого циклу (Т_ц) в одиницях часу розраховується за формулою:

, (2.1)

де:

t _техн – тривалість технологічних операцій, год, хв;

t_прир – тривалість природних процесів, год, хв;

t_контр – тривалість контрольних операцій, год, хв;

t_трансп – тривалість транспортних операцій, год, хв;

t_підпр – тривалість міжопераційних та міжзмінних перерв, год, хв;

∑t_сум – сума часу суміщення (сполучених) операцій, год, хв.

Основною складовою виробничого циклу є тривалість технологічних операцій, яка становить технологічний цикл.

Технологічний цикл обробки партії предметів праці на одній операції (Т_т) розраховується за формулою:

, (2.2)

де:

Т_т – технологічний цикл, год, хв;

n – кількість предметів у партії, натур. один.;

t – тривалість обробки одного предмета праці, год, хв;

М – кількість робочих місць, на яких виконується операція.

Для характеристики структури виробничого циклу застосовують показники: коефіцієнт робочого періоду й коефіцієнт основного технологічного часу.

Коефіцієнт робочого періоду (К_роб.п.) розраховується за формулою:

, (2.3)

де:

Т_роб.п – тривалість робочого періоду, год, хв.

Коефіцієнт основного технологічного часу (К_{осн.техн.часу}) розраховується за формулою:

, (2.4)

де:

Т_техн – сумарний час технологічних операцій, год, хв;

На тривалість виробничого циклу впливає вид продукції, її трудомісткість, розміри, тип виробництва, технологічна озброєність, рівень організації виробництва й праці, вибір виду руху предметів праці.

Завданням раціональної організації виробничого процесу є досягнення мінімальної тривалості виробничого циклу виготовлення продукції.

Після скорочення тривалості виробничого циклу забезпечується додатковий випуск продукції, поліпшується використання виробничої потужності, прискорюється обсяг реалізації продукції, збільшується прибуток, скорочуються складські запаси сировини й матеріалів, витрати на зберігання.

Рис. 2.20. Основні напрями скорочення тривалості виробничого циклу

2.1.3. Види руху предметів праці у виробничому процесі

Види руху предметів праці у виробничому процесі характеризують спосіб передачі сировини, матеріалів, напівфабрикатів з однієї операції на іншу.

Розрізняють такі види руху предметів праці:
	• послідовний; • паралельний; • паралельно-послідовний.

За послідовного виду руху оборобка партії виробів на кожній наступній операції починається лише після того, коли вся партія пройде обробку на попередній операції.

Тому вироби накопичуються в очікуванні обробки всієї партії, тобто пролежують. Тривалість обробки під час послідовного виду руху прямо пропорційна розміру партії (кількості виробів (n), які входять в неї) і часу обробки одного виробу (t) на кожній із операцій та розраховується за формулою:

, (2.5)

де:

n – кількість виробів, що входять в партію, натур.один.;

t_i – тривалість і-ї операції, год, хв.

Наприклад. Маємо п’ять операцій: t1= 1 хв, t2= 2 хв, t3= 1 хв, t4= 3 хв, t5=0,5 хв. Кількість виробів у партії – 6 одиниць. Тривалість виробничого циклу під час послідовного виду руху дорівнює: Тпосл = 6 · (1+2+1+3+0,5) = 6 · 7,5 = 45 хв.

Графік виробничого циклу партії виробів під час послідовного виду руху для n=6 предметів праці на 5-ти операціях представлено на рис. 2.21.

Рис. 2.21. Графік виробничого циклу партії виробів

під час послідовного виду руху

У харчовій промисловості застосування послідовного виду руху обмежене небажаністю тривалого пролежування предметів праці між операціями, враховуючи їх короткий термін зберігання. Даний вид руху предметів праці тривалий за часом та потребує додаткових площ для складування виробів. Характерний для одиничного типу виробництва.

Паралельним називають вид руху, коли кожен виріб (а не партія) передається на наступну операцію одразу ж після закінчення його обробки на попередній операції.

Тривалість виробничого циклу під час паралельного виді руху розраховується за формулою:

, (2.6)

де:

t_гол – тривалість найдовшої операції, год, хв.

Наприклад. За умовою, що прийнята для розрахунку тривалості послідовного виду руху, тривалість виробничого циклу під час паралельного виду руху дорівнює: Тпар = (1+2+1+3+0,5) + 3 · (6–1) = 7,5 + 3 · 5 = 22,5 хв.

Отже, виробничий цикл партії виробів скоротився порівняно з послідовним видом руху удвоє. Це сталося завдяки скороченню часу пролежування виробів між операціями.

Графік виробничого циклу партії виробів під час паралельного виду руху для n=6 предметів праці на 5-ти операціях представлено на рис. 2.22.

Рис. 2.22. Графік виробничого циклу партії виробів

час паралельного виду руху

Під час паралельного виду руху предметів праці операції різні за часом. Тривалість виробничого циклу визначає головна (найдовша) операція. На інших операціях, коротших за неї у часі, є перерви в обробці предметів праці. Зі збільшенням різниці тривалостей виконання операцій у порівнянні з головною час перерв зростає. Така ситуація виникає тоді, коли операції у виробничому циклі несинхронізовані.

Синхронізація операцій передбачає забезпечення рівності або кратності операцій за часом.

Перерви в обробці сировини (напівфабрикатів) на операціях погіршують хід виконання виробничого процесу, якісне здійснення апаратних операцій (пастеризація, охолодження, стерилізація), порушують безперервність, ритмічність, що негативно впливає на ефективність виробництва.

Необхідно скорочувати тривалість головної операції, вирівняти за часом (синхронізувати) виконання всіх операцій. Під час повної синхронізації виконання операцій перерви ліквідуються.

Рис. 2.23. Переваги паралельного виду руху предметів праці

Паралельний вид руху характеризується невеликим циклом обробки предметів праці та використовується у масовому виробництві.

Рис. 2.24. Рух предметів праці у виробничому процесі

Паралельно-послідовний (змішаний) є комбінованим видом руху, коли обробка предметів праці на наступній операції починається до закінчення обробки всієї партії виробів на попередній операції за умови, що партія обробляється на кожній операції безперервно.

Ця умова вимагає часу очікування накопичення певної малої партії виробів після виконання першої операції для виключення перерв між обробкою окремих виробів партії на другій операції.

Час очікування виконання другої операції над першим виробом називається часом зміщення початку операції (S) і визначається за формулою:

, (2.7)

де:

t _{попер.більша} – тривалість попередньої більшої операції (з двох суміжних), год, хв;

t _{наступна менша} – тривалість наступної меншої операції (з двох суміжних), год, хв.

Очевидно, що під час переходу від менш тривалої операції до більш тривалої ніякого часу очікування не потрібно і в цьому випадку S = 0.

Наприклад. За умовою, що прийнята для розрахунку тривалості послідовного виду руху, час зміщення початку операції розраховується так: S1 = (2–1) · (6–1) = 5 хв; S2 = (3–0,5) · (6–1) = 12,5 хв

Тривалість виробничого циклу при цьому розраховується за формулою:

, (2.8)

де:

∑S – сума часу зміщення під час переходу від більш тривалої операції до менш тривалої, год, хв;

t_кінц – тривалість кінцевої операції, хв, год.

Наприклад. За умовою, що прийнята для розрахунку тривалості послідовного виду руху, тривалість виробничого циклу під час паралельно-послідовного виду руху складе: Тпар.-посл. = (1+2+1+3+0,5) + 0,5 · (6–1) + 5+12,5 = 27,5 хв.

Також використовується підхід, під час якого тривалість виробничого циклу за паралельно-послідовного виду руху розраховується за формулою:

) , (2.9)

де:

∑t_вел. – сума великих (довгих) операцій, год, хв;

∑t_мал. – сума малих (коротких) операцій, год, хв.

Довгою вважається та операція, що знаходиться між двома коротшими за неї, а короткою – та, що знаходиться між двома довшими за неї. Інші операції у розрахунок не приймаються. Перед першою і після останньої операції приймаються нульові значення тривалості. Якщо декілька операцій, що ідуть підряд, мають однакову тривалість, то їх приймають, як одну.

Наприклад. За умовою, що прийнята для розрахунку тривалості послідовного виду руху, тривалість виробничого циклу під час паралельно-послідовного виду руху предметів праці складе: Пп.п. = (1+2+1+3+0,5)+ (6–1)· ((2+3) – 1)=7,5+ 5 · 4 = 27,5 хв.

Отже, за даними прикладу, найраціональнішим є паралельний вид руху предметів праці, оскільки тривалість виробничого циклу під час його застосування найменша.

Графік виробничого циклу партії виробів під час паралельно-послідовного виду руху для n=6 предметів праці на 5-ти операціях представлено на рис. 2.25.

Рис. 2.25. Графік виробничого циклу партії виробів

під час паралельно-послідовного виду руху

Паралельно-послідовний (або змішаний) вид руху предметів праці є найбільш складним для планування та реалізації. Використовується у серійному виробництві.

Під час паралельно-послідовного виду руху предметів праці тривалість виробничого циклу менша, ніж під час послідовного, але більша, ніж під час паралельного.

Рис. 2.26. Взаємозв’язок видів руху предметів

праці з типом виробництва

2.1.4. Принципи раціональної організації виробничого процесу

До принципів раціональної організації виробничого процесу належать: спеціалізація, пропорційність, паралельність, прямоточність, безперервність, ритмічність, автоматичність та гнучкість.

Рис. 2.27. Характеристика принципів раціональної організації виробничого процесу

а)	б)	в)
Рис. 2.28. Автоматизація виробництва та прикрашання тортів: а) налаштування роботи для прикрашання тортів; б) покриття глазур’ю на конвеєрі; в) шапка торта

Всі перераховані принципи раціональної організації виробничого процесу взаємопов'язані, доповнюють один одного і різною мірою реалізуються у практичній виробничій діяльності підприємств.

2.1.5. Типи виробництва

Тип виробництва – це комплексна характеристика організаційно-технічного рівня виробництва, що охоплює номенклатуру продукції, обсяг виробництва, випуск однотипної продукції, характер завантаження робочих місць, кваліфікацію робітників, собівартість продукції.

Властивий певному виробничому підрозділу тип виробництва зумовлює застосування методів підготовки, планування, контролю виробництва, форм організації праці, особливості технологічних процесів, кожний із яких характеризується сукупністю ознак, тому наявність лише одного з них або навіть декількох не дає підстав для висновку про наявність того чи іншого типу виробництва.

Тип виробництва визначається за групою робочих місць, яка переважає. Крім того, однією з основних ознак є стабільність видів продукції, що випускається, і пов’язана з цим стабільність структури процесів праці.

Віднесення підприємства до того чи іншого типу виробництва має умовний характер, бо на підприємстві й навіть в окремих цехах може мати місце поєднання різних типів.

Розрізняють такі основні типи виробництва:
	• одиничне; • серійне; • масове.

Одиничний тип виробництва характеризується виготовленням широкої номенклатури виробів у одиничній кількості, що повторюються через невизначені проміжки часу або зовсім не повторюються, на робочих місцях, які не мають визначеної спеціалізації.

Одиничне виробництво має найвищу трудомісткість, а робітники, що задіяні у цих процесах повинні мати високий рівень кваліфікації.

Як правило, одиничне виробництво на харчових підприємствах організується найчастіше для виготовлення дослідних зразків основної продукції або для виготовлення продукції на замовлення (у хлібопекарській промисловості – караваї, торти; у кондитерській – сувенірні вироби за індивідуальним замовленням).

У м’ясній і молочній промисловості одиничний тип виробництва характерний для дослідно-експериментальних цехів, де виготовляються дослідні зразки, перевіряється технологія продукції перед її впровадженням у масове виробництво. Одиничне виробництво характерне для цехів допоміжного виробництва (наприклад, робота у ремонтних цехах).

Рис. 2.29. Продукція одиничного виробництва

Серійний тип виробництва обумовлений виробництвом обмеженої номенклатури виробів партіями (серіями), які повторюються через певні проміжки часу на робочих місцях із широкою спеціалізацією.

Серія – це безперервний ряд одних і тих самих виробів, які випускаються підприємством, до переходу на випуск іншого виду виробів.

Серійний тип виробництва поширений на підприємствах, які випускають складні вироби і системи спеціального призначення, що швидко змінюються за конструкцією.

Залежно від розміру партії розрізняють дрібносерійне, середньосерійне та великосерійне виробництво.

Особливості серійного виробництва вимагають певної організації виробничого процесу, яка передбачає: закріплення виробництва видів виробів із урахуванням особливостей виробництва і визначення такої послідовності випуску продукції протягом зміни або доби таким чином, щоб звести до мінімуму втрати, пов'язані із переходом до випуску іншого виду продукції.

До дрібносерійного виробництва можуть належати ремонтно-механічні заводи, цехи.

Рис. 2.30. Продукція серійного виробництва

Масовий тип виробництва характеризується безперервним виготовленням обмеженої номенклатури виробів на вузькоспеціалізованих робочих місцях.

Йому властива стабільність структури процесу праці: на кожному робочому місці постійно повторюються одні й ті ж самі процеси праці, пов'язані з виготовленням одного й того ж виробу.

У харчовій промисловості під час застосування масового типу організації виробництва створюються передумови використання переваг поточного виробництва.

Рис. 2.31. Продукція масового виробництва

Наведемо характеристики основних типів виробництва, що підкреслюють їх особливості (табл. 2.1).

Таблиця 2.1

Характеристика типів виробництва

Характеристика	Одиничне	Серійне	Масове
Номенклатура виробів	Необмежена	Обмежена серіями	Один або декілька виробів
Повторюваність випуску продукції	Не повторюється	Періодично повторюється	Постійно повторюється
Постійність номенклатури виробництва	Не постійна	Періодично повторюється	Постійна
Обсяг виробництва	Одиничний	Середній	Великий
Виробнича спеціалізація цехів	Технологічна	Змішана	Предметна
Обладнання, що викорис-товується	Універсальне	Універсальне, частково спеціальне	Переважно спеціальне
Розташування обладнання	Групове	Групове та послідовно за технологічним процесом	Послідовно за технологічним процесом
Планування технологічного процесу	Збільшений метод (на вибір, на вузол)	Подетальний	Подетально-поопераційний
Інструмент, що застосо-вується	Універсальний, незначною мірою спеціальний	Універсальний та спеціальний	Переважно спеціальний
Закріплення операцій за робочими місцями та обладнанням	Спеціально не закріплені	Певні операції закріплені за робочими місцями та обладнанням	На кожному робочому місці виконується одна й та сама операція над одним і тим же предметом праці
Кваліфікація робітників	Висока	Середня	Переважно невисока, але є робітники із високою кваліфікацією
Можливість взаємозаміни робітників	Низька	Неповна (часткова)	Повна
Собівартість одиниці продукції	Висока	Середня	Низька

Для підприємств харчової промисловості та переробки сільськогосподарської продукції характерні серійний та масовий типи організації основного виробництва. Серійний тип виробництва характерний для підприємств із широкою номенклатурою виробів (кондитерські, макаронні, хлібопекарські, молочні, м'ясопереробні, виноробні, консервні, пиво-безалкогольні).

Для підприємств, які орієнтовані на масове виробництво, характерний випуск однорідної продукції одного-двох найменувань. Таке виробництво притаманне хлібозаводам, які орієнтовані на випуск одного виду хліба, цукровим заводам, заводам шампанських вин, олієжировим комбінатам, орієнтованих на виробництво олії із одного виду сировини. За такої організації виробництва високу питому вагу займають механізовані та автоматизовані операції.

Крім основних типів виробництва існують нетрадиційні (специфічні) типи. Це змішаний метод організації виробничих процесів, який поєднує методи великосерійного та масового виробництва.

Він застосовується для усунення недоліків масового та серійного виробництва:
	• орієнтація не на конкретного споживача і його вимоги, а на середні стандарти; • труднощі переналагодження виробництва, пов’язані із застосуванням значної кількості спеціального обладнання.

	Запитання для самоконтролю
1. Розкрийте суть поняття «виробничий процес». 2. Поясніть задачі раціональної організації виробничого процесу. 3. Охарактеризуйте види руху предметів праці у виробничому процесі. 4. Назвіть принципи раціональної організації виробничого процесу. 5. Назвіть основні характеристики масового типу виробництва.

Попередня тема

На початок

Наступна тема