ЕКОНОМІКА, ОРГАНІЗАЦІЯ І ПЛАНУВАННЯ ВИРОБНИЦТВА

Електронний посібник

ГОЛОВНА	ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ	АНОТАЦІЯ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ		УКЛАДАЧІ

1. ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

1.6. Нематеріальні активи

1.6.1. Поняття і види нематеріальних ресурсів

1.6.2. Поняття і класифікація нематеріальних активів підприємства

1.6.3. Визнання і оцінка нематеріальних активів

1.6.4. Амортизація нематеріальних активів

1.6.5. Правовий захист та ефективність використання нематеріальних активів

1.6.1. Поняття і види нематеріальних ресурсів

Необхідною умовою успішного функціонування будь-якого підприємства в ринковій економіці є ефективне використання його власних так званих нематеріальних ресурсів.

Нематеріальні ресурси – частина потенціалу підприємства, здатна приносити економічну вигоду протягом тривалого часу, для якої характерні відсутність матеріальної основи та невизначеність розмірів майбутніх прибутків від її використання.

Поняття «нематеріальні ресурси» використовується для характеристики сукупності об'єктів права інтелектуальної власності.

Право інтелектуальної власності – це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності.

Рис. 1.68. Використання інтелектуальної власності

Поняття «нематеріальні ресурси» використовується для характеристики сукупності об'єктів права інтелектуальної власності, до яких входять:
	1) об'єкти промислової власності; 2) об'єкти, що охороняються авторським правом і суміжними правами; 3) Інші (нетрадиційні) об'єкти інтелектуальної власності; 4) інші (нетрадиційні) об’єкти інтелектуальної власності.

Поняття «промислова власність» розуміють у найширшому значенні й застосовується не тільки щодо промисловості й торгівлі, а й щодо сільськогосподарського виробництва, добувної промисловості та всіх продуктів як промислового, так і природного походження.

Об’єкти промислової власності – це матеріальні об’єкти науково-творчої діяльності та об’єкти індивідуалізації. Ці об’єкти є різними за своєю правовою природою, зокрема промислова власність поєднує об’єкти інтелектуальної діяльності та об’єкти індивідуалізації.

	До об’єктів промислової власності віднесені:
• об’єкти патентного права; • об’єкти індивідуалізації учасників цивільного обігу.
До об’єктів патентного права належать:
• винаходи; • корисні моделі; • промислові зразки.

	Винахід – це результат творчої діяльності людини в будь-якій сфері технології, вирішення технічного завдання в певній галузі народного господарства, що характеризується істотною новизною та забезпечує позитивний ефект (практичну корисність).
	Корисна модель – це результат інтелектуальної діяльності людини, об'єктом якої є нова за виглядом, формою, розміщенням частин або побудовою модель, придатна для промислового виготовлення.

Таким чином, об’єктом винаходу (корисної моделі) може бути пристрій, наприклад, літак, а може бути лише вузол, або деталь, що в ньому використовується. Крім того, винаходом може бути склад фарби, якою пофарбували літак. Патентуванню підлягають і різні процеси, наприклад процес збирання літака, або хімічний процес виготовлення фарби. Процес – це здійснення дій над матеріальним об’єктом за допомогою матеріальних засобів.

Нове застосування раніше відомого продукту або процесу – це технічне рішення, що полягає у пропозиції використовувати відомий об’єкт за новим призначенням.

Наприклад, «Застосування порошку закису міді як протизадирну присадку», «Використання препарату «ацетозоламід» як засіб порятунку від гірської хвороби».

Промислові зразки – нове художнє та художньо-конструкторське вирішення виробів, коли досягається єдність технічних та естетичних властивостей, що визначають зовнішній вигляд промислового виробу.

Промисловий зразок може бути об'ємним (модель), плоским (рисунок) або комбінованим.

Промисловий зразок як об’єкт патентного права достатньо розповсюджений і найчастіше є єдиною можливістю захисту об’єктів, що мають оригінальний дизайн, наприклад, годинник, одяг, посуд, меблі, прикраси, іграшки, електричні прилади, транспортні засобі, приналежності для домашніх тварин тощо.

Промисловий зразок – це зовнішній вигляд виробу, його дизайн, художньо-конструкторське рішення.

телефон	пляшка	пакування
Рис. 1.69. Приклади промислових зразків

Відносини, що виникають у зв’язку з придбанням прав власності на промислові зразки в Україні, регулюються Цивільним кодексом України і Законом України «Про охорону прав на промислові зразки»

До об’єктів індивідуалізації учасників цивільного обігу належать:
	• комерційні (фірмові) найменування; • торговельні марки; • географічні зазначення походження товару.

Комерційне (фірмове) найменування – це стале позначення підприємства або громадянина-підприємця, від імені якого здійснюється виробнича та інша діяльність

Воно використовується для ідентифікації суб'єктів господарювання і виділення їх серед інших, а також для загальної характеристики їхньої репутації на ринку. Фізична особа-підприємець має право заявити як комерційне найменування своє прізвище або ім'я.

Комерційним найменуванням може бути:

1. Найменування юридичної особи відповідно до установчих документів. Наприклад, Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобинський маслосирзавод». Як правило, повне найменування вживається в офіційних документах, де це необхідно відповідно до законодавства. Але охорона також надається і скороченому найменуванню.

Рис. 1.70. Приклад комерційного найменування підприємства

2. Ім’я або прізвище фізичної особи-підприємця. Наприклад, Богдан або Фролов.

Рис. 1.71. Приклад комерційного найменування

фізичної особи-підприємця

Різні особи можуть мати однакові комерційні найменування, якщо це не вводить в оману споживачів. Тобто за умови, що вони виробляють різні товари і послуги. Наприклад, фірма «Веселка», що виробляє кондитерські вироби, і фірма «Веселка», що надає послуги в сфері побутових послуг.

Торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.

Головне завдання торговельної марки полягає в ідентифікації товару чи послуги та його виробника на ринку. Вона виконує одночасно дві функції: рекламує товар чи послугу; гарантує їх якість.

Використанням торговельної марки у сфері господарювання визнається застосування її на товарах та під час надання послуг, для яких вона зареєстрована, на упаковці товарів, у рекламі, друкованих виданнях, на вивісках, під час показу експонатів на виставках і ярмарках, що проводяться в Україні, у проспектах, рахунках, на бланках та в іншій документації, пов'язаній з впровадженням зазначених товарів і послуг у господарський (комерційний) обіг.

В Україні сьогодні визнано добре відомими 110 торговельних марок («Nescafe», «Хортиця», «Гетьман», «BOUNTY», «ROSHEN», «Світоч» тощо).

		-
Рис. 1.72. Приклади торговельних марок

Географічне зазначення походження товару – це назва географічного місця, що вживається в найменуванні товару, що походить із цього географічного місця.

Використанням географічного зазначення суб'єктом господарювання вважається: застосування його на товарах, для яких зареєстроване це географічне позначення, а також на упаковці; застосування в рекламі, проспектах, рахунках, друкованих виданнях, офіційних бланках, вивісках тощо.

Суб'єкти господарювання, які здійснюють посередницьку діяльність, можуть використовувати свою торговельну марку поряд із географічним позначенням товару виробника тільки на підставі договору.

Найвідоміші приклади: «Шампанське» використовується для назви особливого виду ігристого вина, що походить із району Шампань у Франції, «Коньяк» використовується для бренді з французького району, розташованого навколо міста Коньяк; «Рокфор» використовується для французького сиру з пліснявою, назва якого походить від села Рокфор-сюр-Сульзон у Франції.

Рис. 1.73. Приклади географічних зазначень походження товару

Серед перших українських продуктів із географічним зазначенням – «Шабаг», «Аша-Абаг», «Ялпуг», «Закарпатське вино» і «Придунайська Бесарабія» (для вин), «Гуцульська овеча бриндзя», «Гуцульська коров’яча бриндза» (для сирів), «Херсонський кавун», «Мелітопольська черешня», «Мед Закарпаття». Зараз серед офіційно зареєстрованих відповідно до вимог ЄС географічних зазначень є «Гуцульська овеча бриндзя», «Гуцульська коров’яча бриндза», «Мелітопольська черешня».

Рис. 1.74. Перші українські продукти з географічним зазначенням походження товару

Запатентована овеча бриндзя

Суттєво відрізняються права власності на торговельну марку й географічне зазначення. Так, торгова марка завжди має конкретного власника, який єдиний має право її використовувати. Географічне зазначення натомість належить багатьом виробникам і нікому конкретно одночасно. Усі виробники продукту з визначеного регіону можуть використовувати географічне зазначення, якщо вони дотримуються специфікації та пройшли сертифікацію.

Об’єкти, що охороняються авторським правом і суміжними правами

До об'єктів, що охороняються авторським правом, належать:
	• літературні та художні твори; • комп'ютерні програми; • компіляції (бази) даних).

	Літературні та художні твори, зокрема: • романи, поеми, статті та інші письмові твори; • лекції, промови, проповіді та інші усні твори; • драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні, інші сценічні твори; • музичні твори (з текстом або без тексту); • аудіовізуальні твори; • твори живопису, архітектури, скульптури та графіки; • фотографічні твори; • твори ужиткового мистецтва; • ілюстрації, карти, плани, ескізи і пластичні твори, що стосуються географії, топографії, архітектури або науки; • переклади, адаптації, аранжування та інші переробки літературних або художніх творів; збірники творів, якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності.
	Комп'ютерна програма – набір інструкцій у вигляді слів, цифр, кодів, схем, символів чи у будь-якому іншому вигляді, виражених у формі, придатній для зчитування комп'ютером, які приводять його у дію для досягнення певної мети або результату (це поняття охоплює як операційну систему, так і прикладну програму, що виражені у вихідному або об'єктному кодах).
	Компіляції даних (бази даних), якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності – сукупність творів, даних або будь-якої іншої незалежної інформації у довільній формі, зокрема – електронній, підбір і розташування окремих частин якої та її упорядкування є результатом творчої праці і складові частини якої можуть бути знайдені за допомогою спеціальної пошукової системи на основі електронних засобів (комп’ютера) чи інших засобів.

		Не є об'єктом авторського права:
1) повідомлення про новини дня або поточні події, що мають характер звичайної прес-інформації; 2) твори народної творчості (фольклор); 3) видані органами державної влади у межах їхніх повноважень офіційні документи політичного, законодавчого, адміністративного характеру (закони, укази, постанови, судові рішення, державні стандарти тощо) та їхні офіційні переклади; 4) державні символи України, державні нагороди; символи і знаки органів державної влади, Збройних Сил України та інших військових формувань; символіка територіальних громад; символи та знаки підприємств, установ і організацій; 5) грошові знаки; 6) розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопередач, телефонні довідники та інші аналогічні бази даних, що не відповідають критеріям оригінальності й на які поширюється право sui-generis (своєрідне право, право особливого роду).
До об'єктів, що охороняються суміжними правами, належать:
1) виконання літературних, драматичних, музичних, музично-драматичних, хореографічних, фольклорних та інших творів; 2) фонограми; 3) відеограми; 4) програми (передачі) організацій мовлення.

	Виконання літературних, драматичних, музичних, музично-драматичних, хореографічних, фольклорних та інших творів
	Фонограма – звукозапис на відповідному носії (магнітній стрічці чи магнітному диску, грамофонній платівці, компакт-диску тощо) виконання або будь-яких звуків, крім звуків у формі запису, що входить до аудіовізуального твору
	Відеограма – відеозапис на відповідному матеріальному носії виконання або будь-яких рухомих зображень (із звуковим супроводом чи без нього), крім зображень у вигляді запису, що входить до аудіовізуального твору
	Організація мовлення – організація ефірного чи кабельного мовлення

Порушення, пов’язані з використанням цієї категорії об’єктів авторського права, як ніде численні. Резонансна справа сталася в Україні: популярний вітчизняний гурт «Воплі Відоплясова» («ВВ») звернувся до суду з приводу порушення його авторських прав, а саме – використання без дозволу авторів у рекламному ролику пива «Рогань» популярного хіта гурту – «Весна». Жодна з організацій, причетних до виготовлення й трансляції цієї реклами, навіть не повідомила «ВВ» про намір використати їхню музику. Всі прохання гурту припинити трансляцію рекламного ролика було проігноровано, а тому вони звернулися до судового способу захисту своїх авторських прав.

Інші (нетрадиційні) об’єкти інтелектуальної власності

До інших (нетрадиційних) об'єктів інтелектуальної власності належить:
	• наукове відкриття, • раціоналізаторська пропозиція, • компонування напівпровідникового виробу, • комерційна таємниця, • «ноу-хау», • сорти рослин, • породи тварин.

	Науковим відкриттям є встановлення невідомих раніше, але об'єктивно наявних закономірностей, властивостей та явищ матеріального світу, які вносять докорінні зміни у рівень наукового пізнання
	Раціоналізаторська пропозиція – визнана юридичною особою пропозиція, яка містить технологічне (технічне) або організаційне рішення у будь-якій сфері її діяльності. Об'єктом раціоналізаторської пропозиції може бути матеріальний об'єкт або процес
	Комерційна таємниця – це інформація, безпосередньо пов'язана з діяльністю підприємства, яка не є державною таємницею, але розголошення якої може завдати шкоди інтересам підприємства. Комерційну таємницю становить сукупність виробничо-господарської, фінансово-економічної та науково-технічної інформації про діяльність підприємства, розголошення якої може призвести до негативних фінансових результатів
	«Ноу-хау» (в перекладі з англійської – «знати, як зробити») – досвід підприємства в науково-технічній, виробничій, управлінській, комерційній, фінансовій та інших сферах діяльності, які можуть бути практично використані в наукових дослідженнях і розробках або в процесі виготовлення та реалізації продукції. До «ноу-хау» відносять також незапатентовані з різних причин винаходи. «Ноу-хау» має конфіденційний характер, не захищається охоронними документами, але і не оприлюднюється, вона є власністю підприємства
	Компонування напівпровідникового виробу – сукупність пов’язаних зображень, певним чином зафіксованих або закодованих, які становлять тривимірну конфігурацію шарів, з яких складається напівпровідниковий виріб та в яких кожне зображення містить конфігурацію або частину конфігурації напівпровідникового виробу на будь-якій стадії його виготовлення. Компонування напівпровідникового виробу вважається придатним для набуття права інтелектуальної власності на нього, якщо воно є оригінальним
	Сорти рослин і породи тварин (селекційні досягнення) є нематеріальними ресурсами, якщо вони є новими та відповідають умовам відмінності, однорідності і стабільності

Передача прав власності на використання нематеріальних ресурсів здійснюється у формі ліцензійної угоди.

Ліцензійна угода – це договір, згідно з яким власник нематеріального ресурсу (ліцензіар) передає іншій стороні (ліцензіату) ліцензію на використання в певних межах своїх прав на патенти, «ноу-хау», торговельні марки тощо.

Ліцензією називається дозвіл використовувати нематеріальний ресурс протягом певного строку за обумовлену винагороду.

1.6.2. Поняття і класифікація нематеріальних активів підприємства

Нематеріальні активи є одним із видів необоротних активів і є засобами тривалого використання, які не мають матеріальної (фізичної, натуральної) форми.

У більшості випадків нематеріальні активи є легалізацією прав власників або підтримкою переваг, які випливають із прав власності.

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 нематеріальний актив визначається як немонетарний актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований (відокремлений від підприємства) і знаходиться на підприємстві у цілях використання понад один рік (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях або надання в оренду іншим особам.

Класифікація та бухгалтерський облік нематеріальних активів ведеться щодо кожного об'єкта за такими групами:

· права користування природними ресурсами (право користування надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище тощо);

· права користування майном (право користування земельною ділянкою відповідно до земельного законодавства, право користування будівлею тощо);

· права на комерційні позначення (права на торговельні марки, комерційні (фірмові) найменування тощо), крім тих, витрати на придбання яких визнаються роялті;

· права на об'єкти промислової власності (право на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорти рослин, породи тварин, компонування (топографії) інтегральних мікросхем, комерційні таємниці, у тому числі ноу-хау, захист від недобросовісної конкуренції тощо), крім тих, витрати на придбання яких визнаються роялті;

· авторське право та суміжні з ним права (право на літературні, художні, музичні твори, комп'ютерні програми, програми для електронно-обчислювальних машин, компіляції даних (бази даних), виконання, фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення тощо), крім тих, витрати на придбання яких визнаються роялті;

· інші нематеріальні активи (право на провадження діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо).

Нематеріальні ресурси можуть приносити користь та економічну вигоду лише у випадку їх залучення в господарський оборот підприємства, тобто їх комерціалізації. Поза цим оборотом вони позбавлені своєї вартості і не приносять власникові вигоди.

1.6.3. Визнання й оцінка нематеріальних активів

Нематеріальні активи мають грошову оцінку.

Придбаний або отриманий нематеріальний актив відображається в балансі підприємства, якщо:
	1) існує ймовірність одержання майбутніх економічних вигід, пов'язаних із його використанням; 2) його вартість може бути достовірно визначена.

Рис. 1.75. Умови для відображення нематеріального

активу в балансі підприємства

Якщо нематеріальний актив не відповідає вказаним критеріям визнання, то витрати, пов'язані з його придбанням чи створенням, визнаються витратами того звітного періоду, протягом якого вони були здійснені, без визнання таких витрат у майбутньому нематеріальним активом.

	Не визнаються активом, а підлягають відображенню у складі витрат того звітного періоду, у якому вони були здійснені – це:
• витрати на дослідження;
• витрати на підготовку та перепідготовку кадрів;
• витрати на рекламу і просування продукції на ринку;
• витрати на створення, реорганізацію та переміщення підприємства або його частини;
• витрати на підвищення ділової репутації підприємства (гудвіл);
• вартість видань.

Придбані (створені) нематеріальні активи зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

Порядок визначення первісної вартості нематеріальних активів для особливих випадків придбання наведено в табл. 1.17.

Первісна вартість нематеріального активу, придбаного в результаті обміну на подібний об'єкт, дорівнює залишковій вартості переданого нематеріального активу. Залишкова вартість визначається як різниця між первісною вартістю переданого нематеріального активу і сумою нарахованого зносу. Якщо залишкова вартість переданого об'єкта перевищує його справедливу вартість, то первісною вартістю нематеріального активу, отриманого в обмін на подібний об'єкт, є його справедлива вартість із зарахуванням різниці до фінансових результатів (витрат) звітного періоду.

Первісна вартість нематеріального активу, придбаного в обмін (або частковий обмін) на неподібний об'єкт, дорівнює справедливій вартості переданого нематеріального активу, збільшеній (зменшеній) на суму грошових коштів чи їхніх еквівалентів, що була передана (отримана) під час обміну.

Первісною вартістю безоплатно отриманих нематеріальних активів є їхня справедлива вартість на дату отримання.

Первісною вартістю нематеріальних активів, що внесені до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їхня справедлива вартість.

Нематеріальні активи, отримані внаслідок об'єднання підприємств, оцінюються за їхньою справедливою вартістю.

До первісної вартості нематеріального активу, створеного підприємством, входить:

• прямі витрати на оплату праці;

• прямі матеріальні витрати;

• інші витрати, безпосередньо пов'язані із створенням цього нематеріального активу та приведенням його до стану придатності для використання за призначенням (оплата реєстрації юридичного права, амортизація патентів, ліцензій тощо).

Первісна вартість нематеріальних активів збільшується на суму витрат, пов'язаних з удосконаленням цих нематеріальних активів і підвищенням їхніх можливостей та строку використання, які сприятимуть збільшенню первісно очікуваних майбутніх економічних вигід.

Витрати, що здійснюються для підтримки об'єкта у придатному для використання стані та одержання первісно визначеного розміру майбутньої економічної вигоди від його використання, входять до складу витрат звітного періоду.

Таблиця 1.17

Порядок визначення первісної вартості нематеріальних

активів для особливих випадків

№ з/п	Обставини придбання нематеріальних активів	Порядок визначення первісної вартості нематеріальних активів
1.	Нематеріальний актив придбано внаслідок обміну на подібний об’єкт	Залишкова вартість переданого нематеріального активу. Якщо залишкова вартість переданого об'єкта перевищує його справедливу вартість, то первісною вартістю нематеріального активу, отриманого в обмін на подібний об'єкт, є його справедлива вартість із зарахуванням різниці до фінансових результатів (витрат) звітного періоду
2.	Нематеріальний актив придбано внаслідок обміну на неподібний об’єкт	Справедлива вартість переданого нематеріального активу, збільшена (зменшена) на суму грошових коштів чи їхніх еквівалентів, що була передана (отримана) під час обміну
3.	Безоплатне отримання нематері-ального активу	Справедлива вартість на дату їх отримання
4.	Внесення нематеріальних активів до статутного капіталу підприємства	Погоджена засновниками (учасниками) підприємства їхня справедлива вартість
5.	Отримання нематеріальних активів внаслідок об’єднання підприємств	Справедлива вартість нематеріальних активів
6.	Нематеріальні активи створено підприємством	До первісної вартості нематеріального активу, створеного підприємством, входять: · прямі витрати на оплату праці; · прямі матеріальні витрати; · інші витрати, безпосередньо пов'язані зі створенням цього нематеріального активу та приведенням його до стану придатності для використання за призначенням (оплата реєстрації юридичного права, амортизація патентів, ліцензій тощо)

Підприємство може здійснювати переоцінку за справедливою вартістю тих нематеріальних активів, щодо яких існує активний ринок. У разі переоцінки окремого об'єкта нематеріального активу слід переоцінювати всі інші активи групи, до якої належить цей нематеріальний актив (крім тих, щодо яких не існує активного ринку).

Активний ринок – це ринок, якому властиві такі умови: предмети, що продаються та купуються на цьому ринку, є однорідними; у будь-який час можна знайти зацікавлених продавців і покупців; інформація про ринкові ціни є загальнодоступною. Однорідними об'єктами нематеріальних активів є однотипні за призначенням і умовами використання нематеріальні активи.

Якщо підприємством проведено переоцінку об'єктів групи нематеріальних активів, то надалі вони підлягають щорічній переоцінці.

Рис. 1.76. Переоцінка нематеріальних активів

Фінансовий результат від вибуття об'єктів нематеріальних активів визначається як різниця між доходом від вибуття (за вирахуванням непрямих податків і витрат, пов'язаних із вибуттям) та їхньою залишковою вартістю.

1.6.4. Амортизація нематеріальних активів

Нарахування амортизації нематеріальних активів здійснюється протягом строку їхнього корисного використання, який установлюється підприємством під час визнання цього об'єкта активом (під час зарахування на баланс), але не більше як 20 років.

Під час визначення строку корисного використання об'єкта нематеріальних активів слід враховувати:
	• строки корисного використання подібних активів; • моральний знос, що передбачається; • правові або інші подібні обмеження щодо строків його використання та інші фактори.

Метод нарахування амортизації нематеріального активу обирається підприємством самостійно, виходячи з умов отримання майбутньої економічної вигоди. Якщо такі умови визначити неможливо, то амортизація нараховується із застосуванням прямолінійного методу. Розрахунок амортизації під час застосування відповідних методів нарахування здійснюється згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби».

Під час розрахунку вартості, яка амортизується, ліквідаційна вартість нематеріальних активів прирівнюється до нуля, крім випадків:

• коли існує невідмовне зобов'язання іншої особи щодо придбання цього об'єкта наприкінці строку його корисного використання;

• коли ліквідаційна вартість може бути визначена на підставі інформації наявного активного ринку і очікується, що такий ринок існуватиме наприкінці строку корисного використання цього об'єкта.

Нарахування амортизації починається з місяця, що настає за місяцем, у якому нематеріальний актив став придатним для використання і припиняється, починаючи з місяця, що настає за місяцем вибуття нематеріального активу.

Термін корисного використання нематеріального активу та метод його амортизації переглядаються в кінці звітного року, якщо в наступному періоді очікуються зміни строку корисного використання активу або зміни умов отримання майбутньої економічної вигоди.

Амортизація нематеріального активу нараховується виходячи з нового методу нарахування амортизації і строку використання, починаючи з місяця, що настає за місяцем змін. Строки нарахування амортизації нематеріальних активів, визначені Податковим кодексом України, наведено у таблиці 1.18.

Таблиця 1.18

Сроки нарахування амортизації нематеріальних активів

Групи нематеріальних активів	Строк дії права користування
Група 1 – права користування природними ресурсами	Відповідно до правовстановлювального документа
Група 2 – права користування майном	Відповідно до правовстановлювального документа
Група 3 – права на комерційні позначення	Відповідно до правовстановлювального документа
Група 4 – права на об’єкти промислової власності	Відповідно до правовстановлювального документа, але не менш як 5 років
Група 5 – авторське право та суміжні з ним права	Відповідно до правовстановлювального документа, але не менш як 2 роки
Група 6 – інші нематеріальні активи	Відповідно до правовстановлювального документа

Рис. 1.77. Амортизація нематеріальних активів

1.6.5. Правовий захист та ефективність використання нематеріальних активів

Нематеріальні ресурси є такими благами, якими можуть користуватися, крім власника, інші суб’єкти господарювання. Існує небезпека підробки, імітації, копіювання та використання результатів інтелектуальної діяльності безкоштовно. Тому виникає необхідність захисту прав власності на нематеріальні активи підприємств.

Для творів науки, літератури й мистецтва право інтелектуальної власності виникає безпосередньо після того, як твір набув об’єктивної форми, тобто з думок, ідей автора він перетворився на текст, малюнок, нотні записи тощо.

	Подальша реєстрація твору, отримання автором свідоцтва про реєстрацію право власності є добровільним, не обов’язковим, свої права автор матиме навіть без такої реєстрації.
Рис. 1.78. Свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір

Авторське право – захист і порушення

Суміжні права виконавців виникають з моменту першого виконання твору, суміжне право виробників фонограм – з моменту здійснення запису, суміжне право організацій теле- чи радіомовлення – з моменту першого виходу передачі в ефір.

Правовий захист об'єктів інтелектуальної власності полягає в забороні використання нематеріальних активів без дозволу їхнього власника.

Суб’єкт авторського права та суміжних прав може надати дозвіл на використання відповідного об’єкта будь-якою особою на визначених ним умовах (публічна ліцензія). Особа, яка використовує об’єкт авторського права та суміжних прав на основі публічної ліцензії, зобов’язана дотримуватися визначених суб’єктом суміжних прав умов, на яких її було видано.

	Особа, яка має авторське право може використовувати знак охорони авторського права – (©).
Рис. 1.79. Знак охорони авторського права

У разі використання твору автор має право на отримання винагороди – авторського гонорару.

Водночас, на відміну від немайнових прав, які є безстроковими, строк чинності майнових прав на твір завершується через 70 років після смерті автора твору. Цей строк рахується з 1 січня року, наступного за роком смерті автора чи останнього із співавторів, який пережив інших співавторів. Після закінчення строку чинності майнових прав інтелектуальної власності на твір він може вільно й безоплатно використовуватися будь-якою особою.

Первинними суб'єктами суміжних прав є виконавець, виробник фонограми, виробник відеограми, організація мовлення.

	Особа, яка має суміжне право, для сповіщення про свої права може використовувати спеціальний знак, встановлений законом – ℗.
Рис. 1.80. Знак охорони суміжних прав

Майновими правами на об’єкт суміжних прав є право на його використання, право дозволяти використання цього об’єкта чи забороняти його. Способи використання залежать від специфіки об’єкта, а строк дії суміжних прав становить 50 років, які рахуються з 1 січня року, наступного за роком першого виконання, запису чи виходу передачі в ефір.

Право інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок підлягає державній реєстрації, якщо інше не встановлено законом або міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України. Набуття права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель засвідчується патентом, а промисловий зразок – свідоцтвом (ст.156 Господарського кодексу України).

	Патент – виданий державним органом (патентним відомством) охоронний документ, який підтверджує право його власника на відповідний об'єкт промислової власності.
Рис. 1.81. Патент на корисну модель

Реєстрація патенту на винахід, корисну модель чи промисловий зразок

Правова охорона комерційному (фірмовому) найменуванню надається в тому випадку, якщо воно дає можливість відрізнити одну особу з-поміж інших та не вводить в оману споживачів щодо справжньої її діяльності. Право інтелектуальної власності на комерційне найменування є чинним із моменту першого використання цього найменування та охороняється без обов'язкового подання заявки на нього чи його реєстрації і незалежно від того, є чи не є комерційне найменування частиною торговельної марки. Відомості про комерційне найменування можуть вноситися до реєстрів. Особи можуть мати однакові комерційні найменування, якщо це не вводить в оману споживачів щодо товарів, які вони виробляють і (або) реалізовують, та послуг, які ними надаються.

Право інтелектуальної власності на географічне зазначення походження товару виникає з дати державної реєстрації і охороняється безстроково за умови збереження характеристик товару (послуги), позначених цим зазначенням. Обсяг правової охорони географічного позначення визначається характеристиками товару (послуги) і межами географічного місця його (її) походження, зафіксованими державною реєстрацією права інтелектуальної власності на географічне позначення, засвідчується свідоцтвом про реєстрацію права на використання кваліфікованого зазначення походження товарів.

Набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку й компонування напівпровідникового виробу засвідчується свідоцтвом.

Рис. 1.82. Свідоцтва про реєстрацію права на використання зазначення походження товару та торговельну марку

Майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин, засвідчені патентом.

Право на наукове відкриття засвідчується дипломом та охороняється у порядку, встановленому законом (ст.458 Господарського кодексу України).

Суб'єктами права інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію є її автор та юридична особа, якій ця пропозиція подана.

Юридична особа, яка визнала пропозицію раціоналізаторською, має право на використання цієї пропозиції у будь-якому обсязі. Автор раціоналізаторської пропозиції має право на добросовісне заохочення від юридичної особи, якій цю пропозицію подано.

«Ноу-хау», раціоналізаторські пропозиції, гудвіл, які є власністю підприємства, не мають спеціального правового захисту. Порядок їхнього захисту визначається керівництвом підприємства.

Кожне підприємство, спрямовуючи свої кошти в нематеріальні активи, планує отримати додатковий прибуток від їхнього використання.

Ефект від придбання підприємством права використання запатентованого виробничого досвіду та знань, а також «ноу-хау» (незапатентованого досвіду), може бути визначений тільки за результатами реалізації підприємством продукції, виготовленої з використанням ліцензії, «ноу-хау». Однак обсяг продажу залежить від множини інших факторів (ціни, попиту, якості товару), і виявити дію кожного з них не просто.

Крім того, складність визначення ефекту від упровадження нематеріальних активів обумовлюється спільною одночасною дією не тільки декількох їхніх видів, а й дії разом з іншими виробничими ресурсами.

Ефективність використання нематеріальних активів визначається так, як і використання основних засобів показниками:
	• дохідності; • фондовіддачі; • фондомісткості.

Кінцевий ефект від використання нематеріальних активів виражається у загальних результатах господарської діяльності підприємства.

Запитання для самоконтролю

1. Розкрийте поняття та поясніть значення нематеріальних ресурсів. 2. Охарактеризуйте об'єкти права інтелектуальної власності. 3. Розкрийте сутність нематеріальних активів підприємства. 4. Класифікуйте нематеріальні активи підприємства. 5. Охарактеризуйте порядок визначення первісної вартості нематеріальних активів для особливих випадків придбання. 6. Назвіть фактори, що слід враховувати під час визначення строку корисного використання об'єкта нематеріальних активів. 7. Охарактеризуйте ефективність використання нематеріальних активів.

Попередня тема

На початок

Наступна тема