ЕКОНОМІКА, ОРГАНІЗАЦІЯ І ПЛАНУВАННЯ ВИРОБНИЦТВА

Електронний посібник

ГОЛОВНА	ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ	АНОТАЦІЯ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ		УКЛАДАЧІ

1. ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

1.5. Оборотні фонди й оборотні кошти

1.5.1. Поняття, склад, структура оборотних фондів підприємства

1.5.2. Поняття, склад фондів обігу підприємства

1.5.3. Поняття, склад, структура, класифікація оборотних коштів підприємства

1.5.4. Показники, що характеризують ефективність використання оборотних коштів

1.5.5. Нормування оборотних коштів підприємства

1.5.1. Поняття, склад, структура оборотних фондів підприємства

Процес виробництва і реалізації продукції не може бути забезпечений лише основними засобами та персоналом. Необхідною умовою здійснення підприємством господарської діяльності є наявність у нього оборотних засобів.

Речовим змістом оборотних засобів є предмети праці, які в процесі виробництва (виробничого споживання) втрачають свою натуральну форму, властивості, споживчу вартість. Нова споживча вартість виникає у вигляді виготовленої продукції.

Предмети праці – це виробничі ресурси, які є матеріальною основою для створення нової продукції. Вони беруть участь і повністю споживаються лише в одному виробничому циклі й формують оборотні фонди підприємства.

Оборотні фонди – це частина виробничих фондів підприємства, яка повністю споживається в кожному технологічному циклі виготовлення продукції та повністю переносить свою вартість на вартість цієї продукції.

У практиці планування й обліку господарської діяльності підприємств оборотні фонди поділяють на:
	1) виробничі запаси; 2) незавершене виробництво; 3) витрати майбутніх періодів.

Рис. 1.66. Склад оборотних фондів підприємства

	До виробничих запасів відносять:
• сировина, основні матеріали, покупні комплектуючі вироби, покупні напівфабрикати;
• допоміжні матеріали;
• пально-мастильні матеріали, електроенергія, тобто паливо і пальне;
• тара і тарні матеріали;
• запасні частини для ремонту обладнання;
• інструменти та інвентар (строк служби менше 1 року);
• насіння і посівний матеріал;
• корми.

Незавершене виробництво – це предмети праці, що знаходяться в процесі виробництва на різних стадіях обробки. До незавершеного виробництва включають напівфабрикати власного виробництва – це предмети праці, що пройшли початкову обробку в одному з цехів підприємства і підлягають подальшій обробці у інших цехах.

Витрати майбутніх періодів – витрати, що були здійснені в даному періоді, а на собівартість продукції занесені пізніше. Вони не мають матеріальної форми, не є речовим елементом оборотних фондів.

Співвідношення між окремими групами оборотних фондів і їх загальним обсягом називається структурою оборотних фондів.

Виробничо-технологічна структура оборотних фондів – це частка окремих елементів оборотних фондів у їх загальному обсязі. Найбільшою є питома вага виробничих запасів (близько 70% усіх оборотних фондів підприємства). У виробничому процесі, тобто незавершеному виробництві і витратах майбутніх періодів, – близько 30%.

		На виробничо-технологічну структуру оборотних фондів впливають такі чинники:
• види продукції, які випускаються підприємством; продукція може бути матеріаломісткою (висока питома вага виробничих запасів), трудомісткою (зростає частка незавершеного виробництва), унікальною (висока питома вага витрат майбутніх періодів); • характер виробництва – неперервне, дискретне, сезонне; останнє, наприклад, спричиняє досить значну частку виробничих запасів (виробництво цукру, переробка плодово-ягідної продукції та ін.); • тривалість технологічного циклу (від кількох годин до кількох років); наприклад, у хлібопекарській галузі мізерною є частка незавершеного виробництва, а в літакобудуванні вона дуже вагома; • територіального розміщення виробництва – віддаленість від постачальників матеріальних ресурсів збільшує питому вагу виробничих запасів у структурі оборотних фондів, неосвоєність території впливає на витрати майбутніх періодів.

1.5.2. Поняття, склад фондів обігу підприємства

Поряд з оборотними фондами підприємства, які функціонують у сфері виробництва продукції, процес її реалізації забезпечується фондами обігу.

Фонди обігу пов’язані з обслуговуванням процесу обігу товарів.

Вони не беруть участі у створенні вартості, але є її носіями. Після закінчення виробничого циклу виготовлення продукції та її реалізації вартість оборотних фондів відшкодовується у виручці від реалізації продукції (робіт, послуг). Це створює можливість систематичного відтворення процесу виробництва, що здійснюється шляхом безперервного кругообігу засобів виробництва.

Фонди обігу – це сукупність товарно-матеріальних цінностей та грошових коштів підприємства, які функціонують у сфері обігу й забезпечуюють неперервність процесу виробництва.

До фондів обігу належать:
	1) готова продукція на складах підприємства; 2) готова продукція, яка відвантажена і знаходиться в дорозі; 3) грошові кошти на розрахунковому та інших рахунках; 4) грошові кошти у незавершених розрахунках; 5) дебіторська заборгованість; 6) готівкові кошти в касі.

Готова продукція – це вироби підприємства, обробка яких закінчена і вони пройшли випробування, відповідають технічним умовам і стандартам та укомплектовані згідно з договорами із покупцями та замовниками. Поки виготовлена підприємством продукція не оплачена, вона належить підприємству.

Рис. 1.67. Склад готової продукції (сухого молока)

Грошові кошти підприємства – це частина оборотних коштів підприємства, що не бере безпосередньої участі у виробничому процесі, але використовується ним для створення необхідних йому матеріальних ресурсів: матеріалів, сировини, запасних частин тощо.

Грошові кошти знаходяться в касі підприємства, на поточних та інших рахунках у банках і можуть бути використані для поточних операцій. Підприємство може мати грошові кошти не лише в національній, а й в іноземній валюті.

До коштів підприємства в розрахунках належить заборгованість покупців або замовників перед підприємством за відвантажену їм продукцію, виконані роботи або надані підприємством послуги, тобто дебіторська заборгованість.

1.5.3. Поняття, склад, структура, класифікація оборотних коштів підприємства

Оборотні кошти – це сукупність грошових коштів, авансованих для створення і використання оборотних виробничих фондів та фондів обігу щодо забезпечення безперервного процесу виробництва й реалізації продукції; це грошове забезпечення, необхідне для придбання предметів праці, оплати палива, енергії та інших необхідних компонентів виробництва.

На підприємствах здійснюються поточні витрати фінансових (грошових) коштів, які у процесі господарювання здійснюють певний кругообіг (проходять грошову, виробничу й товарну стадії).

Схематично кругообіг оборотних коштів відбувається за схемою:

(1.50)

де:

Г – грошові кошти;

Т – виробничі запаси;

НЗВ – незавершене виробництво;

Тʹ – готова продукція;

Гʹ – виручка від реалізації готової продукції.

Таблиця 1.14

Характеристка господарських процесів на певній стадії

кругообігу грошових коштів

Стадії кругообігу	Господарські процеси
Грошова (Г – Т)	Кошти витрачаються на придбання сировини, матеріалів та інших ресурсів. Оборотні кошти змінюють грошову форму на товарну, «перетворюючись» у виробничі запаси (з грошової форми приймають товарну).
Незавершене виробництво (НЗВ)	Вироблені напівфабрикати передаються до інших цехів.
Виробнича (Т – Тʹ)	Відбувається процес споживання предметів праці у виробництві та їх перетворення через незавершене виробництво у готову продукцію. Матеріальні цінності матеріалізуються у формі готової продукції (товар у товар).
Товарна (Тʹ – Гʹ)	Оборотні кошти у вигляді готової продукції вступають у сферу обігу і знову перетворюються у грошову форму. Підприємство має відповідну виручку (суму грошей), яка не лише повністю відшкодовує раніше авансовані витрати, а й дає певний прибуток (товар перетворюється в гроші).

Кругообіг вважається закінченим, коли грошові кошти за реалізовану продукцію надійдуть на розрахунковий рахунок підприємства.

Оборотні кошти – це сукупність грошових коштів підприємства, необхідних для формування й забезпечення кругообігу виробничих оборотних фондів та фондів обігу.

Склад оборотних коштів – це сукупність вартості окремих елементів оборотних виробничих фондів і фондів обігу.

Структура оборотних коштів – це питома вага вартості окремих статей оборотних виробничих фондів і фондів обігу в загальній сумі оборотних коштів.

Практичне значення мають виявлення та оцінювання структури оборотних засобів підприємства.

Елементна структура оборотних коштів підприємства – це частка вартості окремих елементів обігових коштів із їх вартості на певну дату, виражена у відсотках.

Функціонально-технологічна структура оборотних коштів характеризує відсоткове співвідношення часток обігових виробничих фондів і фондів обігу.

Чим більшою є частка оборотних коштів, які обслуговують сферу виробництва, тим ефективніше вони використовуються, тому що знаходячись у сфері обігу оборотні кошти не беруть безпосередньої участі у формуванні вартості продукції.

Співвідношення окремих елементів оборотних фондів підприємства характеризує їх виробничо-технологічну структуру. Структура змінюється в часі, вона неоднакова вона в різних галузях промисловості і визначається рядом чинників виробничого, постачальницького і збутового характеру.

У цілому по промисловості 2/3 оборотних коштів авансується в оборотні фонди, а 1/3 – у фонди обігу.

У харчовій промисловості характерною особливістю є значна матеріаломісткість продукції. Отже, високою є питома вага оборотних коштів у запасах сировини й основних матеріалів.

Оборотні кошти підприємств класифікують за певними ознаками:
	• залежно від участі їх у кругообігу коштів; • за методами планування, принципами організації та регулювання; • за джерелами формування.

Таблиця 1.15

Види оборотних коштів підприємства

ОБОРОТНІ КОШТИ
Оборотні кошти у сфері виробництва (оборотні фонди)				Оборотні кошти у сфері обігу (фонди обігу)
Вироб-ничі запаси	Незавершене виробництво	Напівфабрикати власного виготовлення	Витрати майбутніх періодів	Залишки готової продукції	Відвантажена продукція	Грошові кошти на розрахунковому рахунку	Дебіторська заборгованість	Інші оборотні кошти
Нормовані оборотні кошти					Ненормовані оборотні кошти

		1. За участі їх у кругообігу коштів:
• оборотні кошти у сфері виробництва (оборотні фонди) – функціонують у сфері виробництва; • оборотні кошти у сфері обігу (фонди обігу) – функціонують у сфері обігу );
2. За методами планування, принципами організації та регулювання розрізняють:
• нормовані оборотні кошти; • ненормовані оборотні кошти.

Нормованими є ті оборотні кошти, на які встановлюються нормативи запасів. За економічним призначенням вони мають забезпечувати безперебійність виробничо-господарської діяльності підприємства. До нормованих належать всі оборотні кошти, які обслуговують сферу виробництва (оборотні фонди) та готова продукція на складах підприємства.

Ненормованими є оборотні кошти, на які нормативи не встановлюються, оскільки потреба в них є тимчасовою. Їх величина контролюється за фактичними даними. До них відносяться відвантажена готова продукція, готівкові і безготівкові грошові кошти підприємства, дебіторська заборгованість.

		3. За джерелами формування оборотні кошти поділяють на:
• власні оборотні кошти; • залучені (позичкові) оборотні кошти.

Необхідність поділу оборотних коштів на власні та позичкові обумовлена неоднаковою потребою в них у часі.

Власні оборотні кошти – це ті, які виділені підприємству під час його створення і поповнення згодом за рахунок прибутку, а також за рахунок використання стійких пасивів.

Стійкі пасиви – це грошові кошти, які є тимчасово вільними, використовуються підприємством в господарському обороті, але не належать йому, наприклад, резерв майбутніх платежів, заборгованість із заробітної плати, внески на соціальне страхування та ін.

Позичкові оборотні кошти – це кредити банків, кредиторська заборгованість та інші пасиви.

На всіх підприємствах протягом року потреба в оборотних коштах коливається, наприклад, на формування запасів готової продукції на складах, на відвантажену продукцію, на утворення сезонних запасів сировини та ін. Є періоди, коли потреби підприємства в таких коштах різко зростають, а в інші періоди – знижуються до мінімуму. Підприємствам недоцільно «мати» постійно максимальну величину оборотних коштів, оскільки це призводить до їх надлишків у певні періоди. Мінімальна величина оборотних коштів спричиняє їх нестачу і певні труднощі у розвитку виробництва. Тому поділ оборотних коштів на власні і позичкові забезпечує їх раціональне використання і оперативне маневрування.

До власних джерел утворення оборотних коштів належать статутний та резервний капітал, прибуток підприємства.

До джерел, прирівняних до власних, належать резерви наступних витрат і платежів, кошти цільового фінансування, а також залучені в оборот стійкі пасиви (заборгованість із заробітної плати, внесків на соціальне страхування тощо).

До залучених джерел утворення оборотних коштів підприємства належать кредити банків, якими покривається нестача власних джерел формування оборотних засобів (як правило, це короткострокові кредити).

1.5.4. Показники, що характеризують ефективність використання оборотних коштів

Оборотні кошти підприємства постійно перебувають у русі, здійснюючи кругообіг. Вони переходять із однієї стадії в іншу: із сфери обігу у сферу виробництва, із сфери виробництва у сферу обігу тощо.

Кругообіг коштів підприємства починається з моменту оплати ним сировинно-матеріальних та інших ресурсів і завершується поверненням цих коштів у вигляді виручки від реалізації готової продукції.

Час, протягом якого оборотні кошти здійснюють один кругообіг, називається періодом (тривалістю) обороту оборотних коштів.

У будь-який момент часу оборотні кошти підприємства перебувають в усіх трьох стадіях кругообігу. Їх кількість на кожній із стадій має бути мінімальною, але достатньою для забезпечення нормального процесу виробництва і збуту продукції.

Показниками оборотності оборотних коштів підприємства є:
	• коефіцієнт оборотності, • коефіцієнт завантаження, • тривалість одного обороту.

Коефіцієнт оборотності (Коб) показує кількість оборотів, які здійснюють оборотні кошти підприємства за рік, і визначається за формулою:

, (1.51)

де:

РП – реалізована за рік продукція, грн;

S_ноз – середньорічний залишок нормованих оборотних коштів, грн.

Середньорічний залишок нормованих оборотних коштів (S_ноз) визначається за формулою:

(1.52)

де:

S₁ + S₂ ... S₁₂ – середньомісячні залишки нормованих оборотних коштів, грн.

Середньомісячний залишок нормованих оборотних коштів (S_{ноз.міс}) обчислюється за формулою:

, (1.53)

де:

S_n , S_k – відповідно залишок нормативних оборотних коштів на початок і кінець місяця, грн.

Якщо відомі суми нормованих оборотних коштів на перше число кожного місяця, то середньорічний залишок нормованих оборотних коштів (S_ноз) можна обчислити за формулою середньої хронологічної:

, (1.54)

де:

– відповідно залишки нормованих оборотних коштів на перше число кожного місяця (кварталу) розрахункового періоду, грн;

– величина оборотних коштів на початок першого місяця (кварталу) наступного періоду, грн.

Коефіцієнт завантаження (К_зав) – величина, обернена коефіцієнту оборотності:

(1.55)

Цей показник показує, скільки оборотних коштів підприємства припадає на одну гривню реалізованої продукції.

Тривалість обороту (Тоб) показує тривалість одного обороту оборотних коштів у днях і визначається за формулою:

, (1.56)

де:

Т_п – тривалість розрахункового періоду, дні.

Розрахунковим періодом може бути рік (приймаємо 360 днів), квартал (приймаємо 90 днів), місяць (приймаємо 30 днів).

Чим більше кругообігів здійснюють оборотні кошти підприємства протягом року, тобто чим меншою є тривалість одного їх обороту, тим менше їх потрібно для забезпечення життєдіяльності підприємства. Це свідчить про підвищення ефективності використання оборотних коштів.

Прискорення оборотності оборотних коштів має важливе значення для підприємства ще й тому, що в результаті цього прискорення із обороту вилучаються кошти, які можна використати для інших цілей: збільшення обсягу випуску продукції, стимулювання працівників, вирішення соціальних питань тощо.

Економічна ефективність використання оборотних коштів підприємств характеризується прискоренням їх оборотності. Ефект прискорення оборотності виражається у вивільненні, зменшенні потреби в оборотних коштах у зв’язку з покращенням їх використання.

Суму вивільнених у результаті прискорення оборотності оборотних коштів (або додатково залучених) (Δ Sноз) можна обчислити за формулою:

(1.57)

де:

РП_зв – обсяг реалізації у звітному році, грн;

Т_об.баз, Т_об.зв – середня тривалість одного обороту оборотних засобів відповідно у базовому і звітному роках, днів.

Суму вивільнених у результаті прискорення оборотності оборотних коштів (або додатково залучених) (Δ Sноз) можна обчислити за формулою:

, (1.58)

де:

, – вартість середньорічного залишку нормативних оборотних коштів (планова, фактична), грн.

Оборотність оборотних засобів безпосередньо впливає на кінцеві результати роботи підприємства, зокрема, приріст прибутку та рівень рентабельності.

Сума приросту прибутку (збитків) (∆П), одержаного за рахунок зміни оборотності оборотних засобів може бути розрахована за формулою:

(1.59)

де:

Преал. _баз – прибуток від реалізації продукції у базовому році, грн;

S_баз , S_зв – відповідно середньорічні залишки нормованих оборотних засобів у базовому і звітному роках, грн;

РП_баз – обсяг реалізації у базовому році, грн.

Вплив використання оборотних засобів на рівень рентабельності визначається за формулою:

, (1.60)

де:

∆Р – зміна рівня загальної рентабельності за рахунок зміни середніх залишків нормованих оборотних засобів, %;

П_{бал.зв –} балансовий прибуток у звітному році, грн;

S_{сер.зв –} середньорічна вартість основних виробничих фондів у звітному році, грн;

Р_зв – загальна рентабельність виробництва у звітному році, %.

Ефективне використання оборотних коштів є важливим завданням підприємства і має забезпечуватись прискоренням їх оборотності на всіх стадіях кругообігу.

На стадії створення виробничих запасів – раціональне використання матеріальних ресурсів, удосконалення нормування, ліквідація наднормативних запасів, налагодження роботи транспорту, оптимальний вибір постачальників та ін.

На стадії незавершеного виробництва – скорочення тривалості виробничого циклу, впровадження прогресивної техніки і технологій, розвиток стандартизації та уніфікації, вдосконалення системи економічного стимулювання тощо.

На стадії обігу – раціональна організація збуту продукції, прискорення документообігу, дотримання договірної платіжної дисципліни, використання маркетингових важелів активізації продажу (реклама) та ін.

У конкретних умовах виробництва і збуту кожне підприємство самостійно обирає най-прийнятніші шляхи прискорення оборотних коштів, що дає змогу зекономити значні суми і збільшити обсяги виробництва і реалізації продукції без залучення додаткових фінансових ресурсів.

1.5.5. Нормування оборотних коштів підприємства

Ритмічність, узгодженість та висока результативність діяльності підприємства багато в чому залежать від підтримання оптимальних розмірів його оборотних коштів – як оборотних фондів, так і певних елементів фондів обігу.

Визначення оптимальних, економічно обґрунтованих розмірів оборотних засобів підприємства здійснюється за допомогою нормування їх окремих елементів, тобто, інакше кажучи, обчислення нормативу оборотних засобів.

Частина оборотних коштів підприємства підлягають нормуванню, тобто для них мають бути встановлені певні нормативи.

Норматив оборотних коштів (ліміт обротних коштів) – це їхній мінімальний плановий розмір у вартісному вираженні, необхідний для забезпечення нормальної роботи підприємства.

Нормативи оборотних коштів встановлюються певними методами:
	• аналітичним; • коефіцієнтним; • прямого рахунку.

Таблиця 1.16

Характеристика методів нормування оборотних коштів

Методи нормування оборотних коштів
Аналітичний	Полягає в аналізі наявних товарно-матеріальних запасів та їх коригування і вилучення залишків
Коефіцієнтний	У норматив звітного року вносяться поправки на зміну обсягу виробництва і прискорення оборотності оборотних коштів
Прямого рахунку	Передбачає розрахунок нормативу по кожному елементу оборотних коштів в умовах досягнутого організаційно-технічного рівня виробництва

Процес встановлення нормативу оборотних коштів, необхідних для нормальної діяльності підприємства, називається нормуванням.

Основним методом нормування оборотних коштів є метод прямого рахунку, інші доповнюють його.

У процесі нормування на підприємстві встановлюються нормативи щодо окремих елементів оборотних коштів у днях і в грошовому виразі. На основі цих часткових нормативів визначається сукупний норматив оборотних коштів у грошовому виразі.

Нормування виробничих запасів передбачає визначення їх норми у днях запасу, в натуральному і в грошовому виразі.

		Норматив запасу в днях (Здн) включає:
1) транспортний запас (Зтр) – час на знаходження товарно-матеріальних цінностей у дорозі від постачальника до споживача; час знаходження матеріалів у транспортних запасах визначається від моменту їх передачі транспортним організаціям до моменту передачі матеріалів споживачу; 2) підготовчий запас (Зпідг) – час на розвантаження матеріалів, здійснення кількісного і якісного приймання, комплектацію і складування; визначається за фактичним часом за звітний період, скоригованим на зміну умов у розрахунковому році; 3) технологічний запас (Зтехн) – час на підготовку матеріалів до виробничого споживання: сушіння деревини, природне старіння окремих видів матеріалів, вилежування льону тощо; визначається кількістю днів, необхідних в конкретних умовах виробництва; 4) поточний запас (Зпоточ) – основний вид запасу, який необхідний для безперебійного забезпечення виробництва матеріальними ресурсами в період між двома поставками; його розмір у днях залежить від частоти поставки і визначається інтервалом між двома суміжними поставками (Тпост); поточний запас постійно змінює величину, в день надходження чергової партії він буває максимальним, напередодні надходження – мінімальним. Тому його норма в днях приймається як половина тривалості інтервалу між поставками. Інтервал між поставками визначається на основі домовленостей з постачальниками або на основі аналізу звітних даних за кілька років; 5) страховий (гарантійний) запас (Зстр) – час на забезпечення безперебійності виробничого процесу на випадок непередбачених перебоїв у постачанні (затримка в дорозі, некомплектність поставок тощо); період зриву поставок у днях (Тзрив.пост) визначається на основі аналізу зривів у минулих періодах.

Норматив виробничих запасів в натуральному та вартісному виразі (Н_{вир.зап}) визначається множенням денної потреби в певному виді матеріальних ресурсів (Д) в натуральних або вартісних вимірниках на норматив запасу в днях:

, (1.61)

Денна потреба у певному виді матеріальних ресурсів визначається діленням загальної річної потреби в ресурсі (М_заг) на 360, а остання обчислюється:

(1.62)

, (1.63)

де:

Nі – кількість деталей, виробів і-го виду, од.;

gі – маса (площа) заготовки однієї деталі, виробу і-го виду, натур. од.;

Мі _чиста – чиста вага деталі, виробу, натур. од.

коефіцієнт використання матеріалу.

Відповідно, часткові нормативи визначаються:

(1.64)

(1.65)

1.66)

(1.67)

(1.68)

Кожен із цих часткових нормативів визначається як добуток денної потреби в ресурсах на їх запас у днях.

Величина оборотних коштів у незавершеному виробництві залежить від обсягу самого незавершеного виробництва, тривалості виробничого циклу, характеру розподілу витрат на випуск продукції на окремих стадіях виробництва, а також співвідношення середньої собівартості незавершеного виробництва і готової продукції (коефіцієнта наростання витрат Кнз).

Норматив оборотних коштів у незавершеному виробництві (Н_нзв) визначається за формулою:

, (1.69)

де:

С_р – собівартість річного обсягу випуску продукції, грн.

Норматив оборотних коштів у витратах майбутніх періодів (Н_{майб.пер}) розраховується, виходячи із залишків коштів на початок періоду (В_поч), суми запланованих на період витрат (В_пл) за мінусом суми на погашення витрат у плановому періоді за рахунок собівартості продукції (В_погаш):

(1.70)

Норматив оборотних коштів у запасах готової продукції (Н_гп) визначається як добуток одноденного випуску продукції за виробничою собівартістю (В_д) на норму запасу готової продукції на складах у днях:

(1.71)

Сукупний норматив оборотних коштів підприємства (Н_сум) обчислюється:

(1.72)

Усі зазначені нормативи оборотних коштів мають враховувати потреби підприємства не лише для їх основної діяльності, але й для виробничої інфраструктури та невиробничих підрозділів.

Оборотні кошти

	Запитання для самоконтролю
1. Розкрийте суть поняття оборотних фондів підприємства. 2. Охарактеризуйте структуру та склад оборотних фондів підприємства. 3. Охарактеризуйте склад фондів обігу підприємства. 4. Розкрийте суть поняття оборотних коштів підприємства. 5. Охарактеризуйте методи встановлення нормативів оборотних коштів.

Попередня тема

На початок

Наступна тема