БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК І ЗВІТНІСТЬ

У КОМЕРЦІЙНИХ БАНКАХ

Електронний посібник

ГОЛОВНА	ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ	АНОТАЦІЯ		ДОДАТКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ			УКЛАДАЧІ

5. ОБЛІК ДЕПОЗИТНИХ ОПЕРАЦІЙ

5.1. Економічний зміст депозитів та їх класифікація

5.2. Методологічні засади бухгалтерського обліку депозитних операцій

5.3. Облік вкладів (депозитів) на вимогу клієнтів банку

5.4. Облік строкових депозитів клієнтів банку

Презентація
	Облік депозитних операцій банку

5.1. Економічний зміст депозитів та їх класифікація

Згідно з Положенням про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій та операцій з ощадними сертифікатами банку, затвердженим постановою Правління НБУ від 3.12.2003 р. № 516:

вклад (депозит) – це грошові кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті або банківські метали, які банк прийняв від вкладника або, які надійшли для вкладника на договірних засадах на визначений строк зберігання чи без зазначення такого строку (під процент або дохід в іншій формі) і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Вкладна (депозитна) операція – це операція банку із залучення грошових коштів або банківських металів від вкладників на їх рахунки в банку на договірних засадах або депонування грошових коштів вкладниками з оформленням їх ощадними (депозитними) сертифікатами.

Сьогодні вітчизняні банки пропонують своїм клієнтам різні умови залучення коштів на депозити, внаслідок чого кожний вкладник може вибрати депозит, який задовольнить його індивідуальні потреби стосовно термінів депозитів, виду валюти і банківського металу, можливості поповнення вкладу та дострокового отримання коштів.

Значна різноманітність депозитів дозволяє провести їх детальну класифікацію. У спеціальній економічній літературі, а також нормативно-правових актах НБУ, депозити класифікуються за такими ознаками, як:

Ø економічна сутність;

Ø строки використання коштів;

Ø категорія вкладників;

Ø види валютних цінностей, внесених на депозит;

Ø форма грошового обігу;

Ø спосіб юридичного оформлення вкладу;

Ø види виплачуваних відсотків;

Ø платність;

Ø умови вкладання і вилучення коштів;

Ø цільове призначення.

Банки можуть залучати кошти від інших банків, небанківських фінансових установ, суб’єктів господарювання та фізичних осіб. Розміщувати свої кошти банки можуть лише на рахунках в інших банках. Відповідно операції із залучення банком коштів на депозит називаються пасивними депозитними операціями, а із розміщення коштів на депозит – активними депозитними операціями.

Вклади (депозити) на вимогу – це грошові кошти або банківські метали, що розміщені вкладниками в банках на умовах видачі вкладу (депозиту) на першу вимогу вкладника або здійснення платежів за розпорядженням власника рахунку.

До вкладів на вимогу у банківській практиці належать:

v кошти на кореспондентських рахунках інших банків;

v кошти місцевих бюджетів та клієнтів, які утримуються за рахунок місцевих бюджетів;

v кошти позабюджетних фондів;

v кошти на поточних рахунках суб’єктів господарювання, фізичних осіб, небанківських фінансових установ.

Варто зауважити, що вклади на вимогу відносяться до нестабільних банківських ресурсів, що обмежує сферу їх використання банками. Як наслідок, власникам цих вкладів виплачується низький відсоток або він взагалі не виплачується.

Строкові вклади (депозити) – це грошові кошти або банківські метали, розміщені вкладниками в банку на визначений договором строк. Строкові вклади за термінами класифікуються на короткострокові (до одного року) та довгострокові (понад один рік). Строкові депозити становлять найстійкішу частину депозитних ресурсів.

За видами валютних цінностей, внесених на депозит, депозити поділяються на депозити в національній валюті, депозити в іноземній валюті, депозити в банківських металах.

За формою грошового обігу депозити поділяються на ті, що внесені готівкою та безготівкові депозити. Згідно з вимогами вітчизняного чинного законодавства, кошти готівкою на строкові депозити можуть вноситися лише фізичними особами, а юридичні особи вносять кошти на депозит лише шляхом безготівкового перерахування з поточного рахунку.

За способом юридичного оформлення зобов’язань депозити можна класифікувати на такі види:

ü депозити, що оформляються договором банківського рахунку;

ü депозити, що оформляються договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки;

ü депозити, що оформляються договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката;

ü депозити, що оформляються договором банківського рахунку або вкладу (депозиту) з видачею платіжної картки.

Класифікація депозитів за видами виплачуваних відсотків передбачає їх поділ на депозити з фіксованою ставкою та депозити з плаваючою ставкою.

Залежно від умов виплати відсотків, депозити поділяються на депозити, за якими відсотки виплачуються: авансом, періодично та в кінці терміну.

За критерієм платності банківські депозити можна класифікувати на дешеві, до яких відносяться депозити на вимогу, та дорогі – строкові депозити.

За умовами вкладання та вилучення коштів банківські вклади можна поділити на депозити:

ü без можливості поповнення та часткового зняття коштів;

ü з можливістю поповнення;

ü з можливістю поповнення та часткового зняття коштів.

Залежно від цільового призначення, депозити можна класифікувати на гарантійні та дохідні. Гарантійний депозит – це грошові кошти, що вносяться клієнтами на визначений період під відсоток, відповідно до укладеного договору, які водночас є заставою виконання зобов’язань по кредиту або гарантії, що надані банком клієнту.

Проведення вітчизняними банками депозитних операцій регламентується такими законодавчими та нормативно-правовими актами:

v Законом України «Про банки і банківську діяльність» від 7.12.2000 р. №2121-ІІІ;

v Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 р. № 4452-VІ;

v Інструкцією про порядок відкриття та закриття рахунків користувачам надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунків, затверджена Постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 № 162;

v Положенням про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій та операцій з ощадними сертифікатами банку, затвердженим постановою Правління НБУ від 3.12.2003 р. № 516;

v Положенням про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженим рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 9.08.2012 р. № 14.

5.2. Методологічні засади бухгалтерського обліку депозитних операцій

Фінансове зобов’язання – це будь-яке зобов’язання, що є:

а) контрактним зобов’язанням:

надавати грошові кошти або інший фінансовий актив іншому суб’єктові господарювання, або обмінюватися фінансовими інструментами, або фінансовими зобов’язаннями з іншим суб’єктом господарювання за умов, які є потенційно несприятливими для суб’єкта господарювання, або

б) контрактом, розрахунки за яким здійснюватимуться або можуть здійснюватися власними інструментами капіталу суб’єкта господарювання та який є непохідним інструментом, за яким суб’єкт господарювання зобов’язаний або може бути зобов’язаний надавати змінну кількість власних інструментів капіталу суб’єкта господарювання, або похідним інструментом, розрахунки за яким здійснюватимуться або можуть здійснюватися іншим чином, ніж обмін фіксованої суми грошових коштів, або іншого фінансового активу на фіксовану кількість власних інструментів капіталу суб’єкта господарювання.

Справедлива вартість – це ціна, яка була б отримана від продажу активу чи сплачена під час передачі зобов’язання під час проведення звичайної операції між учасниками ринку на дату оцінки.

Витрати на операції – це додаткові витрати, які прямо відносяться до придбання, випуску або вибуття фінансового активу чи фінансового зобов’язання. Додаткові витрати – це витрати, які не відбулися б, якщо суб’єкт господарювання не придбав, не випустив або не реалізував фінансовий інструмент.

Після первісного визнання суб’єктові господарювання слід оцінювати всі фінансові зобов’язання за амортизованою собівартістю, застосовуючи метод ефективної ставки відсотка, за винятком:

а) фінансових зобов’язань за справедливою вартістю з відображенням результату переоцінки у прибутку або збитку;

б) фінансових зобов’язань, що виникають, коли передача фінансового активу не відповідає критеріям для припинення визнання або коли застосовується підхід подальшої участі;

в) контрактів фінансової гарантії;

г) зобов’язання надати позику за відсотковою ставкою, нижчою ніж ринкова.

Метод ефективної ставки відсотка – це метод обчислення амортизованої собівартості фінансового активу або фінансового зобов’язання (або групи фінансових активів чи фінансових зобов’язань) та розподілу доходів у вигляді процентів чи витрат на виплату процентів протягом відповідного періоду часу.

Амортизована собівартість фінансового зобов’язання – це сума, за якою фінансове зобов’язання оцінюється за первісного визнання, мінус виплати основної суми, плюс (або мінус) накопичена амортизація будь-якої різниці між цією первісною сумою та сумою погашення із застосуванням методу ефективної ставки відсотка.

Ефективна ставка відсотка – ставка, яка точно дисконтує очікуваний потік майбутніх грошових платежів або надходжень упродовж очікуваного терміну дії фінансового інструменту до чистої балансової вартості (амортизованої собівартості) цього інструменту.

В Україні методологічні засади відображення в бухгалтерського обліку банків депозитних операцій та витрат і доходів, пов’язаних з їх проведенням регламентується такими нормативно-правовими актами НБУ:

v Інструкцією з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України, затвердженою постановою Правління НБУ № 481 від 27.12.2007 р.;

v Правилами бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України, затвердженими постановою Правління НБУ від 27.02.2018 р. № 17.

Відповідно до Інструкції з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України, банк оцінює залучені вклади (депозити) під час первісного визнання за справедливою вартістю, уключаючи витрати на операцію та інші платежі, що пов’язані з ініціюванням вкладів (депозитів). Витрати на операцію, що безпосередньо пов’язані з визнанням фінансового інструменту, включаються у суму дисконту (премії) за цим фінансовим інструментом.

Якщо під час первісного визнання банк визначає вартість фінансового зобов’язання за процентною ставкою, вищою або нижчою, ніж ринкова, то в бухгалтерському обліку потрібно визнавати прибуток або збиток на суму різниці між справедливою вартістю фінансового зобов’язання та вартістю договору в кореспонденції з рахунками дисконту (премії). Різниця між справедливою вартістю фінансового зобов’язання та вартістю договору за операціями з акціонерами банку відображається в капіталі за рахунками 5 класу та включається частинами до нерозподіленого прибутку (збитку) протягом періоду його утримання або під часу вибуття фінансового інструменту.

Після первісного визнання банк оцінює вклади (депозити) за амортизованою собівартістю з використанням ефективної ставки відсотка під час нарахування процентів та амортизації дисконту (премії).

Банк амортизує дисконт (премію) протягом строку дії фінансового інструменту із застосуванням ефективної ставки відсотка. Сума дисконту (премії) має бути повністю амортизована на дату повернення депозиту або до наступної дати перегляду процентної ставки фінансового інструменту, якщо вона змінюється залежно від коливань ринкових ставок.

Банк відображає в бухгалтерському обліку процентні витрати за фінансовими інструментами, за якими неможливо визначити величину майбутніх грошових потоків та терміни їх виникнення, наприклад, вклади (депозити) на вимогу, із застосуванням номінальної процентної ставки.

Операції з продовження строку дії (пролонгації) вкладних (депозитних) договорів відображаються в бухгалтерському обліку банку за відповідними рахунками з обліку короткострокових або довгострокових вкладів (депозитів) залежно від строку, що визначається від дати пролонгації договору до дати їх повернення.

Банк припиняє визнання в балансі фінансового зобов’язання або його частини, якщо таке зобов’язання погашено, анульовано або строк його виконання закінчився.

Обмін між позичальником та кредитором борговими фінансовими інструментами за суттєво відмінними умовами відображається в обліку банку як погашення первісного фінансового інструменту та визнання нового фінансового інструменту. Аналогічно суттєві зміни умов за фінансовим інструментом або його частиною банк відображає в обліку як погашення первісного фінансового інструменту та визнання нового фінансового інструменту. Будь-які витрати або винагороди визнаються банком як інші операційні доходи або витрати на погашення, якщо обмін борговими фінансовими інструментами або зміна умов за фінансовим інструментом відображається в бухгалтерському обліку як погашення первісного фінансового інструменту та визнання нового фінансового інструменту.

Банк має коригувати балансову вартість фінансового інструменту на будь-які витрати та винагороди за ним і здійснювати їх амортизацію за первісною ефективною ставкою протягом строку дії зміненого зобов’язання з урахуванням змінених грошових потоків, якщо обмін борговими фінансовими інструментами або зміна умов за ними не відображається в бухгалтерському обліку як погашення.

Згідно з Правилами бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України, процентні витрати визнаються із застосуванням методу ефективної ставки відсотка. Визнані банком процентні витрати відображаються в бухгалтерському обліку із застосуванням принципу нарахування та обачності.

Нарахування процентів за залученими банком депозитами здійснюється за номінальною процентною ставкою, яка передбачена умовами договору і відображається за рахунками з обліку нарахованих витрат. Будь-які різниці, що виникають між сумою визнаних за ефективною ставкою відсотка процентних витрат та нарахованих за номінальною процентною ставкою витрат за вкладами (депозитами), залученими за номінальною вартістю (без дисконту або премії), відображаються за рахунками з обліку неамортизованого дисконту (премії) у кореспонденції з рахунками з обліку процентних витрат.

Нарахування процентів та амортизація дисконту (премії) за депозитними операціями здійснюються одночасно та не рідше одного разу на місяць за кожною операцією (договором) окремо. Якщо витрати сплачені на дату балансу, то банк може не відображати їх за рахунками нарахованих витрат.

Облік операцій із залучення депозитів в іноземній валюті та банківських металах здійснюється аналогічно до порядку обліку депозитних операцій у національній валюті. Нараховані витрати за залученими банком депозитами в іноземній валюті та банківських металах відображаються за рахунками 7 класу у національній валюті за офіційними курсами гривні до іноземних валют на дату їх визнання. Під час відображення в бухгалтерському обліку цих витрат використовуються технічні рахунки групи 380 «Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів».

Залучені банком депозити в іноземній валюті і банківських металах, нараховані за ними проценти відносяться до монетарних статей балансу і підлягають переоцінці під час кожної зміни офіційного курсу гривні до іноземних валют та банківських металів. Курсові різниці від переоцінки відображаються за рахунком 6204 «Результат від торгівлі іноземною валютою та банківськими металами».

5.3. Облік вкладів (депозитів) на вимогу клієнтів банку

Відповідно до чинного законодавства України, залучення банком коштів клієнтів на вклади (депозити) на вимогу підтверджується договором банківського рахунку, на основі якого відкривається поточний рахунок.

Поточний рахунок – це рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать карткові рахунки, що відкриваються для обліку операцій за платіжними картками.

Порядок відкриття поточних рахунків та види дозволених операцій за ними визначено Інструкцією про порядок відкриття та закриття рахунків користувачам надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунків, затверджена Постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 № 162.

Облік коштів клієнтів, залучених банком на вклади (депозити) на вимогу здійснюється за рахунками 2 класу, 26 розділу «Кошти клієнтів банку» таких груп: 260 «Кошти на вимогу суб’єктів господарювання», 262 «Кошти на вимогу фізичних осіб» та 265 «Кошти небанківських фінансових установ», а саме:

2600 «Кошти на вимогу суб’єктів господарювання»;

2620 «Кошти на вимогу фізичних осіб»;

2650 «Кошти на вимогу небанківських фінансових установ».

Усі зазначені вище рахунки є активно-пасивними і призначені для обліку вкладів (депозитів) на вимогу клієнтів, а також кредитів овердрафт. За дебетом цих рахунків проводяться суми перерахувань, виплат за розпорядженням власників рахунків згідно з режимом роботи рахунків; суми коштів, що підлягають примусовому стягненню відповідно до законодавства України; надані кредити овердрафт. За кредитом рахунку проводяться суми, що надходять у встановленому порядку на рахунки клієнтів згідно з режимом роботи рахунків; суми залишків кредитів овердрафт, що перераховані на рахунки простроченої заборгованості.

Для відображення операцій за рахунками клієнтів в аналітичному обліку установи банків для кожного клієнта відкривають окремі аналітичні рахунки з використанням параметрів аналітичного обліку.

Зауважимо, що згідно з постановою НБУ від 1.09.2017 № 89, з 1.01.2019 р. з Плану рахунків виключені рахунки 2605 «Кошти на вимогу суб’єктів господарювання для здійснення операцій з платіжними картками», 2625 «Кошти на вимогу фізичних осіб для здійснення операцій з використанням платіжних карток» та 2655 «Кошти на вимогу небанківських фінансових установ для здійснення операцій з використанням платіжних карток». У зв’язку з цим, банки до 1.01.2019 р. мають поступово перейти на здійснення операцій з використанням платіжних карток із застосуванням балансових рахунків 2600 «Кошти на вимогу суб’єктів господарювання», 2620 «Кошти на вимогу фізичних осіб», 2650 «Кошти на вимогу небанківських фінансових установ».

Відображення в обліку банку типових операцій за поточними рахунками фізичних та юридичних осіб наведено у табл. 5.1.

Таблиця 5.1

Приклади відображення в бухгалтерському обліку

типових операцій банку

за поточними рахунками фізичних та юридичних осіб

№ з/п	Зміст операції	Бухгалтерські проведення
1	2	3
1	Зарахування готівки на поточні рахунки клієнтів	Дт 1001 «Банкноти та монети в касі банку» або 1002 «Банкноти та монети в касі відділень банку» Кт 2600 «Кошти на вимогу суб’єктів господарювання» або 2620 «Кошти на вимогу фізичних осіб»
2	Перерахування коштів з поточного рахунку клієнта на користь іншої особи, що має рахунок в іншому банку	Дт 2600 «Кошти на вимогу суб’єктів господарювання» або 2620 «Кошти на вимогу фізичних осіб» Кт 1200 «Кореспондентський рахунок у Національному банку України» або 1500 «Кореспондентські рахунки, що відкриті в інших банках»
3	Зарахування банком коштів, що поступили на користь клієнта на його поточний рахунок	Дт 1200 «Кореспондентський рахунок у Національному банку України» або 1500 «Кореспондентські рахунки, що відкриті в інших банках» Кт 2600 «Кошти на вимогу суб’єктів господарювання» або 2620 «Кошти на вимогу фізичних осіб»
4	Виплата касою банку готівки клієнту з його поточного рахунку	Дт 2600 «Кошти на вимогу суб’єктів господарювання» або 2620 «Кошти на вимогу фізичних осіб» Кт 1001 «Банкноти та монети в касі банку» або 1002 «Банкноти та монети в касі відділень банку»

Облік процентних витрат за коштами на вимогу клієнтів банку

За користування коштами на вимогу, що знаходяться на рахунках клієнтів, банки нараховують і виплачують їх власникам проценти, які для банку є процентними витратами.

Процентні витрати банку за коштами на вимогу клієнтів відображаються за рахунками 7 класу «Витрати», розділу 70 «Процентні витрати» груп 702 «Процентні витрати за операціями із суб’єктами господарювання, які обліковуються за амортизованою собівартістю» та 704 «Процентні витрати за операціями із фізичними особами».

Таблиця 5.2

Нарахування процентних витрат в національній валюті за коштами на вимогу клієнтів супроводжується такими бухгалтерськими записами:
за коштами на вимогу суб’єктів господарювання	Дт 7020 «Процентні витрати за коштами на вимогу суб’єктів господарювання, які обліковуються за амортизованою собівартістю»	Кт 2608 «Нараховані витрати за коштами на вимогу суб’єктів господарювання»
за коштами на вимогу фізичних осіб	Дт 7040 «Процентні витрати за коштами на вимогу фізичних осіб»	Кт 2628 «Нараховані витрати за коштами на вимогу фізичних осіб»
Нарахування процентних витрат в іноземній валюті здійснюється з використанням технічних рахунків валютної позиції та відображається в обліку такими проводками:
за коштами на вимогу суб’єктів господарювання	Дт 380 «Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів»	Кт 2608 «Нараховані витрати за коштами на вимогу суб’єктів господарювання»
	Дт 7020 «Процентні витрати за коштами на вимогу суб’єктів господарювання, які обліковуються за амортизованою собівартістю»	Кт 3801 Еквівалент позиції банку щодо іноземної валюти та банківських металів
за коштами на вимогу фізичних осіб	Дт 3800 «Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів»	Кт 2628 «Нараховані витрати за коштами на вимогу фізичних осіб»
	Дт 7040 «Процентні витрати за коштами на вимогу фізичних осіб»	Кт 3801 «Еквівалент позиції банку щодо іноземної валюти та банківських металів»
Сплата нарахованих раніше банком процентів в національній та іноземній валюті за коштами клієнтів супроводжується такими проводками:
	Дт 2608 «Нараховані витрати за коштами на вимогу суб’єктів господарювання», або 2628 «Нараховані витрати за коштами на вимогу фізичних осіб»	Кт «Рахунки для обліку грошових коштів та коштів клієнтів» (1001, 1002, 2600, 2620)

Облік комісійних доходів

від розрахунково-касового обслуговування клієнтів банку

За проведення операцій за розпорядженням власника поточного рахунку, банки отримують комісійну винагороду, яка для банків класифікується як комісійні доходи. Для відображення в обліку комісійних доходів за операціями з клієнтами використовують рахунки 6 класу «Доходи», розділу 65 «Комісійні доходи», групи 651 «Комісійні доходи за операціями з клієнтами».

Методика обліку комісійних доходів банку залежить від виду послуг, пов’язаних з їх одержанням. Так, доходи за безперервними послугами визнаються щомісяця протягом усього строку дії угоди про надання послуг і відображаються в обліку за принципом нарахування.

Таблиця 5.3

Нарахування банком комісійних доходів за розрахунково-касове обслуговування клієнтів відображається такими бухгалтерськими проводками:
в національній валюті	Дт 3570 «Нараховані доходи за розрахунково-касове обслуговування»	Кт 6510 «Комісійні доходи від розрахунково-касового обслуговування клієнтів»
в іноземній валюті	Дт 3570 «Нараховані доходи за розрахунково-касове обслуговування»	Кт 3800 «Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів»
	Дт 3801 «Еквівалент позиції банку щодо іноземної валюти та банківських металів»	Кт 6510 «Комісійні доходи від розрахунково-касового обслуговування клієнтів»
Списання банком з рахунків клієнтів раніше нарахованих комісій за розрахунково-касове обслуговування супроводжується проводкою:
	Дт «Рахунки для обліку коштів на вимогу клієнтів» (2600, 2620, 2650)	Кт 3570 «Нараховані доходи за розрахунково-касове обслуговування»

Комісійні доходи за одноразовими послугами можуть визнаватися без відображення за рахунками нарахованих доходів, якщо кошти отримані у звітному періоді, у якому послуги фактично надаються.

Таблиця 5.4

Отримання банком комісійної винагороди за одноразову послугу, здійснену за дорученням власника поточного рахунку супроводжується такими проводками:
в національній валюті	Дт «Рахунки для обліку коштів на вимогу клієнтів» (2600, 2620, 2650)	Кт 6510 «Комісійні доходи від розрахунково-касового обслуговування клієнтів»
в іноземній валюті	Дт «Рахунки для обліку коштів на вимогу клієнтів» (2600, 2620, 2650)	Кт 3800 «Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів»
	Дт 3801 «Еквівалент позиції банку щодо іноземної валюти та банківських металів»	Кт 6510 «Комісійні доходи від розрахунково-касового обслуговування клієнтів»

5.4. Облік строкових депозитів клієнтів банку

Згідно з «Положенням про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами», грошові кошти на вкладні (депозитні) рахунки перераховуються юридичними особами з поточних рахунків і повертаються банками в безготівковій формі на поточні рахунки юридичних осіб. Проведення розрахункових операцій за вкладними (депозитними) рахунками юридичної особи забороняється, крім операцій, пов’язаних з реалізацією майнових прав на суму вкладу (депозиту) відповідно до укладених договорів застави та законодавства України.

Грошові кошти на вкладні (депозитні) рахунки фізичних осіб можуть бути внесені готівкою, перераховані з іншого вкладного (депозитного) рахунку або поточного рахунку і повертаються банками готівкою або в безготівковій формі на зазначений у договорі рахунок вкладника для повернення коштів чи за заявою вкладника на інший його рахунок. Банки можуть відповідно до умов договору банківського вкладу (депозиту) перераховувати фізичним особам нараховані проценти за вкладами (депозитами) на їх поточний рахунок, для поповнення вкладу (депозиту) або видавати готівкою.

Облік коштів клієнтів, залучених банком на строкові вклади здійснюється за рахунками 2 класу, 26 розділу таких груп:

261 група «Строкові кошти суб’єктів господарювання»;

263 група «Строкові кошти фізичних осіб»;

265 група «Кошти небанківських фінансових установ».

Зауважимо, що вклад (депозит), залучений за договором банківського вкладу (депозиту), умовами якого встановлено строк зберігання вкладу (депозиту) та передбачено можливість неодноразового зняття вкладником частини вкладу (депозиту), обліковується банком як вклад (депозит) на вимогу.

Таблиця 5.5

На дату залучення коштів клієнтів на строкові вклади (депозити) банк здійснює таку проводку:
на суму коштів, залучених від суб’єктів господарювання	Дт 2600 «Кошти на вимогу суб’єктів господарювання»	Кт 2610 «Строкові вклади (депозити) суб’єктів господарювання»
на суму коштів, залучених від фізичних осіб	Дт 1001 «Банкноти та монети в касі банку», або 1002 «Банкноти та монети в касі відділень банку», або 2620 «Кошти на вимогу фізичних осіб»	Кт 2630 «Строкові вклади (депозити) фізичних осіб»
У разі залучення коштів на вклад (депозит) за ставкою, яка нижча, ніж ринкова, банк одразу визнає прибуток і здійснює в бухгалтерському обліку такі проводки:
на суму вкладу (депозиту)	Дт «Рахунки для обліку грошових коштів та коштів клієнтів» (1001, 1002, 2600, 2620)	Кт «Рахунки для обліку залучених вкладів (депозитів)» (2610, 2630)
на різницю між номінальною вартістю залученого вкладу (депозиту) та його справедливою вартістю	Дт 2616 «Неамортизований дисконт за строковими коштами суб’єктів господарювання», або 2636 «Неамортизований дисконт за строковими коштами фізичних осіб»	Кт 6398 «Дохід від отриманих кредитів, залучених вкладів (депозитів) за ставкою, яка нижча, ніж ринкова»
У разі залучення коштів на вклад (депозит) за ставкою, яка вища, ніж ринкова, банк одразу визнає збиток і здійснює в бухгалтерському обліку такі проводки:
на суму вкладу (депозиту)	Дт «Рахунки для обліку грошових коштів та коштів клієнтів» (1001, 1002, 2600, 2620)	Кт «Рахунки для обліку залучених вкладів (депозитів)» (2610, 2630)
на різницю між справедливою вартістю залученого вкладу (депозиту) та його номінальною вартістю	Дт 7398 «Витрати від отриманих кредитів, залучених вкладів (депозитів) за ставкою, яка вища, ніж ринкова»	Кт 2617 «Неамортизована премія за строковими коштами суб’єктів господарювання» або 2637 «Неамортизована премія за строковими коштами фізичних осіб»

Банк обліковує суму депозиту на депозитному рахунку до часу його повернення.

Проценти на строковий вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження до банку грошових коштів або банківських металів, до дня, який передує поверненню грошових коштів або банківських металів вкладнику або списанню з депозитного рахунку вкладника з інших підстав.

Умови нарахування процентів за депозитами визначаються договором банківського вкладу (депозиту).

Таблиця 5.6

Нарахування процентних витрат у національній валюті за строковими коштами клієнтів відображається такими бухгалтерськими проводками:
за строковими коштами суб’єктів господарювання	Дт 7021 «Процентні витрати за строковими коштами суб’єктів господарювання, які обліковуються за амортизованою собівартістю»	Кт 2618 «Нараховані витрати за строковими коштами суб’єктів господарювання»
за строковими коштами фізичних осіб	Дт 7041 «Процентні витрати за строковими коштами фізичних осіб»	Кт 2638 «Нараховані витрати за строковими коштами фізичних осіб»
Нарахування процентних витрат в іноземній валюті за депозитами клієнтів здійснюється з використанням технічних рахунків валютної позиції і відображається в обліку такими проводками:
за строковими коштами суб’єктів господарювання	Дт 3800 «Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів»	Кт 2618 «Нараховані витрати за строковими коштами суб’єктів господарювання»
	Дт 7021 «Процентні витрати за строковими коштами суб’єктів господарювання, які обліковуються за амортизованою собівартістю»	Кт 3801 Еквівалент позиції банку щодо іноземної валюти та банківських металів
за строковими коштами фізичних осіб	Дт 3800 «Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів»	Кт 2638 «Нараховані витрати за строковими коштами фізичних осіб»
	Дт 7041 «Процентні витрати за строковими коштами фізичних осіб»	Кт 3801 «Еквівалент позиції банку щодо іноземної валюти та банківських металів»

Одночасно з нарахуванням процентів банк здійснює амортизацію суми неамортизованого дисконту та премії з відображенням за відповідними рахунками витрат протягом строку дії депозиту.

Таблиця 5.7

Амортизація дисконту за залученими вкладами (депозитами) відображається такими бухгалтерськими записами:
в національній валюті	Дт 7021 «Процентні витрати за строковими коштами суб’єктів господарювання, які обліковуються за амортизованою собівартістю» або 7041 «Процентні витрати за строковими коштами фізичних осіб»	Кт 2616 «Неамортизований дисконт за строковими коштами суб’єктів господарювання» або 2636 «Неамортизований дисконт за строковими коштами фізичних осіб»
в іноземній валюті	Дт 3800 «Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів»	Кт2616 «Неамортизований дисконт за строковими коштами суб’єктів господарювання» або 2636 «Неамортизований дисконт за строковими коштами фізичних осіб»
	Дт 7021 «Процентні витрати за строковими коштами суб’єктів господарювання, які обліковуються за амортизованою собівартістю» або 7041 «Процентні витрати за строковими коштами фізичних осіб»	Кт 3801 «Еквівалент позиції банку щодо іноземної валюти та банківських металів»
Амортизація премії за залученими вкладами (депозитами) супроводжується такими бухгалтерськими проводками:
в національній валюті	Дт 2617 «Неамортизована премія за строковими коштами суб’єктів господарювання» або 2637 «Неамортизована премія за строковими коштами фізичних осіб»	Кт 7021 «Процентні витрати за строковими коштами суб’єктів господарювання, які обліковуються за амортизованою собівартістю» або 7041 «Процентні витрати за строковими коштами фізичних осіб»
в іноземній валюті	Дт 2617 «Неамортизована премія за строковими коштами суб’єктів господарювання» або 2637 «Неамортизована премія за строковими коштами фізичних осіб»	Кт 3800 «Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів»
	Дт 3801 «Еквівалент позиції банку щодо іноземної валюти та банківських металів»	Кт 7021 «Процентні витрати за строковими коштами суб’єктів господарювання, які обліковуються за амортизованою собівартістю» або 7041 «Процентні витрати за строковими коштами фізичних осіб»

Як видно з наведених вище бухгалтерських проводок, амортизація дисконту за залученими вкладами (депозитами) збільшує процентні витрати банку, а амортизація премії – зменшує процентні витрати.

Проценти за депозитом виплачуються вкладникові на його вимогу відповідно до строків, визначених у договорі банківського вкладу (депозиту).

Згідно з «Положенням про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами», нараховані проценти за вкладами (депозитами) юридичних осіб відповідно до умов договору банківського вкладу (депозиту) банки можуть перераховувати на поточний рахунок юридичної особи або зараховувати на поповнення вкладу (депозиту). Нараховані проценти за вкладом (депозитом) фізичної особи відповідно до умов договору банківського вкладу можуть перераховуватися на її поточний рахунок або зараховуватися на поповнення вкладу (депозиту), або виплачуватися фізичній особі готівкою.

Таблиця 5.8

У разі сплати процентів у національній та іноземній валюті періодично після дати нарахування, банк здійснює такі проводки:
за строковими коштами суб’єктів господарювання	Дт 2618 «Нараховані витрати за строковими коштами суб’єктів господарювання»	Кт «Рахунки для обліку коштів клієнтів» (2600, 2610)
за строковими коштами фізичних осіб	Дт 2638 «Нараховані витрати за строковими коштами фізичних осіб»	Кт «Рахунки для обліку грошових коштів та коштів клієнтів» (1001, 1002, 2620, 2630)
Якщо проценти за депозитами клієнтів сплачуються банком на дату балансу, то вони можуть не відображатися за рахунками нарахованих витрат. При цьому виконуються такі бухгалтерські записи:
у разі сплати процентів в національній валюті	Дт 7021«Процентні витрати за строковими коштами суб’єктів господарювання, які обліковуються за амортизованою собівартістю» або 7041 «Процентні витрати за строковими коштами фізичних осіб»	Кт «Рахунки для обліку грошових коштів та коштів клієнтів» (1001, 1002, 2600, 2610, 2620, 2630)
у разі сплати процентів в іноземній валюті	Дт 3800 «Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів»	Кт «Рахунки для обліку грошових коштів та коштів клієнтів» (1001, 1002, 2600, 2610, 2620, 2630)
	Дт 7021 «Процентні витрати за строковими коштами суб’єктів господарювання, які обліковуються за амортизованою собівартістю» або 7041 «Процентні витрати за строковими коштами фізичних осіб»	Кт 3801 «Еквівалент позиції банку щодо іноземної валюти та банківських металів»

Банк сплачує вкладнику суму вкладу (депозиту) і нараховані за ним проценти:

Ò у національній валюті, якщо грошові кошти надійшли на вкладний (депозитний) рахунок у національній валюті;

Ò у валюті вкладу (депозиту), якщо грошові кошти надійшли на вкладний (депозитний) рахунок в іноземній валюті, або на умовах та в порядку, передбачених договором, відповідно до заяви вкладника – в іншій іноземній чи в національній валюті;

Ò у банківських металах, якщо вкладний (депозитний) рахунок відкритий у банківських металах, або на умовах та в порядку, передбачених договором, відповідно до заяви вкладника – у національній валюті.

На дату погашення депозиту банк здійснює нарахування процентів за період з останньої дати нарахування до дати погашення.

Таблиця 5.9

Повернення депозитів клієнтам у визначений договором строк банк відображає в обліку такими бухгалтерськими проводками:
у разі повернення депозиту суб’єкту господарювання	Дт 2610 «Строкові вклади (депозити) суб’єктів господарювання»	Кт 2600 «Кошти на вимогу суб’єктів господарювання»
у разі повернення депозиту фізичній особі	Дт 2630 «Строкові вклади (депозити) фізичних осіб»	Кт 1001 «Банкноти та монети в касі банку» або 1002 «Банкноти та монети в касі відділень банку» або 2620 «Кошти на вимогу фізичних осіб»
Якщо проценти сплачуються на дату погашення депозиту, то банк здійснює такі проводки:
у разі повернення депозиту і нарахованих процентів суб’єкту господарювання	Дт 2618 «Нараховані витрати за строковими коштами суб’єктів господарювання» – на суму нарахованих процентів або Дт 2610 «Строкові вклади (депозити) суб’єктів господарювання»	Кт 2600 «Кошти на вимогу суб’єктів господарювання» – на суму депозиту з процентами
у разі повернення депозиту і нарахованих процентів фізичній особі	Дт 2638 «Нараховані витрати за строковими коштами фізичних осіб» – на суму нарахованих процентів; Дт 2630 «Короткострокові вклади (депозити) фізичних осіб»	Кт 1001 «Банкноти та монети в касі банку» або 1002 «Банкноти та монети в касі відділень банку» або 2620 «Кошти на вимогу фізичних осіб» – на суму депозиту з відсотками

Якщо вкладник не вимагає повернення суми строкового вкладу після закінчення строку, установленого договором банківського вкладу, то такий вклад переноситься на рахунок з обліку вкладів на вимогу, якщо інше не встановлено договором.

Питання для самоконтролю

1. Які операції вважаються депозитними згідно з чинним банківським законодавством України? 2. За якими ознаками і на які види класифікуються банківські вклади (депозити)? 3. Якими нормативно-правовими актами НБУ регламентуються питання, пов’язані з проведенням депозитних операцій та їх відображенням у бухгалтерському обліку банків України? 4. За якою вартістю українські банки мають оцінювати вклади (депозити) під час первісного визнання та після первісного визнання? 5. У чому полягає суть методу ефективної ставки відсотка? 6. Що таке амортизована собівартість фінансового зобов’язання? 7. В яких випадках банк припиняє визнання в балансі фінансового зобов’язання? 8. У чому полягає особливість обліку вкладів (депозитів), залучених банком в іноземній валюті? 9. На яких банківських рахунках зберігаються кошти клієнтів на вимогу? 10. Якими бухгалтерськими проводками відображається нарахування і сплата банком процентних витрат в національній та іноземній валюті за коштами на вимогу клієнтів? 11. За якими рахунками відображаються в бухгалтерському обліку банку строкові кошти клієнтів?

	Тестові завдання до теми 5
	Облік депозитних операцій

Попередня тема

На початок

Наступна тема