НМЦ

БУДІВЕЛЬНІ КОНСТРУКЦІЇ

Електронний посібник

 

ВФПО

ІІ. ЦИВІЛЬНІ БУДИНКИ ТА ЇХ КОНСТРУКЦІЇ

 

9. Вікна і двері

9.1. Вікна, вимоги до них. Класифікація

9.2. Елементи віконного заповнення

9.3. Дерев'яні віконні блоки з роздільними та спареними рамами

9.4. Огородження зі склоблоків і склопрофіліту

9.5. Віконні прилади та віконні вітражі

9.6. Двері та їх конструктивне вирішення

9.7. Металопластикові віконні блоки та двері

 

 

За архітектурно-конструктивними ознаками та функціональним призначенням світлопрозорі огородження поділяють на:

вікна – світлопрозорі огородження, призначені для освітлення, провітрювання та влаштуванням вентиляції;

вітражі – світлопрозорі стіни або ділянки стін, які застосовують для максимального природного освітлення приміщень, а також для забезпечення достатнього зорового зв'язку внутрішнього простору приміщення з навколишнім зовнішнім середовищем;

вітрини – світлопрозорі стіни або окремі прорізи зі заповненням із прозорого великорозмірного скла, призначені для експозиції товарів, реклами.

 

 

 

 

Усі світлопрозорі огородження мають: надійно ізолювати приміщення від зовнішнього шуму; задовольняти вимоги теплозахисту; бути міцними, довговічними, зручними в експлуатації, індустріальними та економічними.

Розміри та форму вікон приймають залежно від необхідного рівня освітленості приміщень і архітектурного вирішення будівлі, оскільки конструкції скління впливають на зовнішню композицію будівлі та її інтер'єр. Відношення площі вікон усіх кімнат і кухонь квартир житлових будівель до площі підлоги цих приміщень має бути не меншим 1:8 і не більшим 1:5. Перевищення нормативної площі скління влітку призводить до перегріву приміщень, а взимку – до їх переохолодження, тому з'являються додаткові витрати на опалення, для забезпечення цієї вимоги, громадські будівлі мають мати внутрішню температуру приміщення в межах 18 – 20°С.

Встановлено, що близько 40 – 60% усіх тепловтрат будівлі становлять тепловтрати через вікна й балконні двері. Для зменшення тепловтрат і покращення звукоізоляційних властивостей застосовують різні мастики, пружні прокладки, штапики. Вікна громадських будівель відрізняються великою кількістю форм і складністю конструктивного рішення. Їх прийнято класифікувати за такими ознаками:

- за призначенням: зовнішні, внутрішні;

- за кількістю стулок: одно-, дво-, тристулкові (рис. 9.1.1);

 

Рис. 9.1.1. Схеми вікон і балконних дверей за формою:

а – одностулкове вікно;

б – одностулкове з фрамугою;

в – двостулкове з рівними стулками;

г – двостулкове з нерівними стулками;

д – двостулкове з кватиркою;

е – тристулкове з нерівними стулками і кватиркою;

є – з фрамугою;

ж – тристулкове з рівним стулками; з – двері балконні однопілкові;

и – двері балконні однопілкові з фрамугою

 

- за способом відчиняння стулок: з глухими рамами або з рамами, що відчиняються; з горизонтальним або вертикальним підвішенням; середньопідвісні, середньоповоротні, складні, розсувні (рис. 9.1.2); вузькі вертикальні стулки або фрамуги (рис. 9.1.2);

- за кількістю рядів скління: з одинарним, що застосовують у південних районах; з подвійним – у районах з помірним кліматом; потрійним – на верхніх поверхах висотних будівель;

- за видом світлопрозорого матеріалу: зі звичайного скла 2 – 6 мм завтовшки; зі спеціального скла (сонцезахисного, вітринного 8 – 10 мм, світлорозсіювального, декоративного); з профільованого скла, склоблоків, із двох стекол, склеєних за контуром.

 

Рис. 9.1.2. Схеми вікон за способом відчинення:

а – з глухими рамами;

б – з рамами, що відчиняються;

в – верхньопідвісні;

г – нижньопідвісні; 

д – середньопідвісні;

е – середньоповоротні;

є – розсувні; 

ж – складні

а – подвійне розсувне;

б – розсувне;

в – стулкове;

г – верхньопідвісне;

д – глухе;

е – жалюзійне;

ж – з нижньопідвісною стулкою;

з – нижньопідвісне підвальне;

и – на цапфах

 

 

Заповнення віконного прорізу складається з віконної коробки, засклених рам, підвіконної дошки та зовнішнього зливу (рис. 9.2.1).

 

Рис. 9.2.1. Елементи віконного заповнення:

1 – підвіконна дошка;

2 – імпост;

3 – стулки рами;

4 – віконна коробка;

 

5 – фрамуга;

6 – середник;

7 – зовнішній водозлив

 

Коробка з рамами утворює віконний блок. Для масового будівництва промисловість випускає стандартні віконні й балконні дверні блоки за номенклатурою чинних Державних стандартів. Номінальні розміри (рис. 9.2.2) віконних блоків для житлового будівництва

 

Рис. 9.2.2. Розміри вікон

 

складають за шириною 6М, 9М, 12М, 14М, 15М, 18М, 21М; за висотою 6М, 9М, 10М, 12М, 15М, 18М, 21М. Блоки для громадських будівель мають ширину рівну 9М, 12М, 18М, 21М, 24М, 27М і висоту 18М, 21М, 27М. Висоту вікна вибирають на 1100 – 1300 мм меншою від висоти поверху. Випускають дві серії блоків: з внутрішніми та зовнішніми рамами, які встановлені роздільно серія Р, та серія С – зі спареними рамами, зближеними до безпосереднього стикання для сумісного відчинення і зачинення. Віконна коробка являє собою раму, до якої кріплять віконні засклені рами. Віконна коробка складається з бокових косяків, верхняка й нижньої обв'язки. Для жорсткості, коробки можуть мати додаткові внутрішні бруски-імпости, які розміщують вертикально та горизонтально.

Верхня глуха або та, що відчиняється, частина вікна, називається фрамугою. Рами є одно-, дво- і тристулкові. Вони складаються з обв'язок і слупиків (горизонтальний і вертикальних брусків усередині обв'язки); стулки рами є з фрамугою або кватиркою і без них.

За конструктивним рішенням коробки є: роздільні (для зовнішньої та внутрішньої рами) й суцільні (рис. 9.2.3).

 

 

Рис. 9.2.3. Розрізи вікон:

а – з роздільними коробками;

б – зі суцільними коробками;

1 – коробки;

2 – верхній брусок рами;

3 – нижній брусок рами;

4 – конопатка;

5 – підвіконна дошка;

6 – розчин;

7 – злив

 

У практиці будівництва переважно використовують суцільні коробки. У коробці в місцях примикання або навішування рам на ширину бруска вибирається чверть 10 мм завглибшки. Рами навішують за допомогою шарнірних петель. Для запобігання загниванню, коробку антисептують, а під час установлення в проріз кам'яної стіни дерев'яні коробки, за периметром обкладають шаром руберойду. Коробку блоків закріплюють йоржами або шурупами, які забивають у спеціально встановлені антисептовані дерев'яні пробки під час кладки стін, або бетонування стінових панелей (рис. 9.2.4).

 

Рис. 9.2.4. Кріплення віконних блоків у прорізах кам'яних стін:

1 – йорж-костиль;

2 – антисептована дерев'яна пробка;

3 – клоччя;

4 – проріз для відведення конденсату;

5 – зовнішній водозлив з оцинкованої сталі;

6 – віконна коробка

 

 

Зазор між коробкою блока та стіною ретельно проконопачують клоччям, вимоченим у глиняному розчині, або заповнюють поліуретановою піною. Відкоси штукатурять ззовні та всередині. Зазор під нижньою обв'язкою коробки  проконопачують і закривають дерев'яною, залізобетонною або пластмасовою підвіконною дошкою. Нижній зовнішній водозлив виконують із розчину з покриттям оцинкованою сталлю.

 

 

Віконний блок із роздільними рамами (рис. 9.3.1) складається з віконної коробки, зовнішніх і внутрішніх засклених рам, які навішують до коробки роздільно на відстані 80 – 88 мм. Рами можуть бути з глухих стулок або стулок, що відчиняються. Внутрішні рами мають розміри менші від зовнішніх на 20 – 35 мм у кожен бік, щоб їх можна було відчиняти. Цю різницю розмірів зовнішніх і внутрішніх рам називають розсвітом. Стулки рам складаються з контурних дерев'яних брусків перерізом 44x65; 54x64; 64x75 мм і слупиків.

 

Рис. 9.3.1. Конструкція віконного блока з роздільними рамами:

 

1 – коробка;

2 – просмолене клоччя;

3 – цвях;

4 – дерев'яна пробка;

5 – петля;

6 – обв'язка рами;

7 – скло;

8 – штапик;

9 – розкладка;

10 – обв'язка кватирки;

11 – кватирка;

12 – стулки;

13 – злив;

14 – слупик;

15 – розчин;

16 – відлив з оцинкованої сталі;

17 – підвіконна дошка

 

Слупики – це горизонтальні та вертикальні бруски, які розділяють стулки рам на менші частини по фасаду з перерізом 30 мм, а за глибиною прорізу розмір слупика дорівнює розміру бруска рами.

Із зовнішнього боку по периметру контурної обв'язки та слупиків рами вибирається чверть (фальц) розміром 10x15 мм для встановлення шибок.

Шибки закріплюють цвяхами, шпильками з дроту із замазкою або дерев'яними планками – штапиками. У зовнішніх рамах нижні обв'язки стулок, фрамуг і кватирок мають відливи – виступи призначені для стікання атмосферних вод.

За формою поперечного перерізу брусків обв'язки рами є: звичайні (рис. 9.3.1) та з напливом (рис. 9.3.2).

Стулки, що мають наплив (виступи), перекривають зазор у притулі рами й забезпечують непродувність (герметичність) вікна.

Роздільне навішування рам забезпечує рівномірний стиск ущільнювальних прокладок у притулі, що підвищує герметичність. Відчинення внутрішньої рами незалежно від зовнішньої полегшує очищення шибок, дозволяє мати одинарне скління в літній період, що покращує інсоляцію та ультрафіолетове опромінення приміщень.

 

Рис. 9.3.2. Конструкція віконного блока зі спареними рамами:

 

1 – клоччя просмолене;

2 – цементний розчин;

3 – мастика;

4 – наличник;

5 – борт зливу 20 мм заввишки;

7 – злив з оцинкованої сталі;

8 – металева штаба 20*40мм (3 шт. на проріз);

9 – коробка;

10 – обв'язка спарених рам;

11 – скло;

12 – наплив

 

За роздільних рам знижується продувність віконного заповнення, внаслідок чого знижуються витрати на опалення. Такі вікна забезпечують зменшення проникнення зовнішнього шуму в приміщення.

Віконний блок, в якому зовнішня і внутрішня рами зближуються до безпосереднього стикання та утворення однієї рами з двома шибками, називають спареним (рис. 9.3.2). Конструктивні елементи цього блоку такі самі, як і у блоків з роздільними рамами. Стулки рам з'єднують між собою в один елемент, який відчиняють за допомогою стяжних гвинтів і роз'єднують їх у разі потреби – для видалення пилу або протирання шибок. Відстань між шибками становить 47 мм. Внутрішню раму такого вікна прикріплюють до загальної суцільної коробки шарнірними петлями, а зовнішню – навішують на внутрішню раму, скріплюючи з нею гвинтами, що знімаються під час протирання скла. Щоб запобігти проникненню повітря між шибками, спарені рами мають наплив і прокладку по периметру стулок із пористої гуми. Провітрювання забезпечується через кватирки або фрамуги.

Конденсат, який утворюється між віконними рамами, збирається в жолобі нижньої обв'язки коробки й через проріз виводиться назовні. Віконні блоки зі спареними рамами дають економію деревини й легші від інших конструктивних вирішень. Проте вони мають значно більше тепловитрат (на 25% більше, ніж у блоків з роздільними рамами) і велику звукопровідність, що обмежує їх застосування, особливо на фасадах, які виходять на шумні магістралі.

Для громадських будівель (підвищеної капітальності) розроблено деревоалюмінієві блоки зі спареними рамами, поверхня яких обличкована профілями анодованого (під бронзу або інший колір) алюмінію. Елементи зовнішнього обличкування, закріплені шурупами, підвищують захисні та декоративні якості віконних блоків.

Більш прогресивною конструкцією, порівняно зі спареними рамами, є склопакети, що встановлюють в одинарні рами. Такий пакет складається з двох шибок з прошарком сухого повітря й обрамлений рамкою з гуми або пластмаси (рис. 9.3.3).

 

Рис. 9.3.3. Світлопрозоре огородження зі склопакетів:

а – склопакет;

б – установлення склопакета в метелеві рами;

в – те саме у дерев'яну раму;

1 – ґнутозварний профіль;

2 – ущільнювальна прокладка;

3 – гнуті кутики 50*40*2;

4 – кутик 18*1,5;

5 – склопакет;

6 – гума;

7 – коробка;

8 – рама;

9 – штапик;

10 – замазка

 

Сучасні дерев'яні євровікна (рис. 9.3.4) випускають різних форм і розмірів та з будь-якими варіантами їх відчинення: поворотним, відкидним, поворотно-відкидним тощо. Пристосування для відведення вологи (водозливи), як правило, виконані з металу, надійно захищають деревину від гниття.

 

 

 

Рис. 9.3.4. Конструкція дерев'яного євровікна:

1 – коробка; 2 – рама; 3 – склопакет; 4 – металевий водозлив

 

Склопакет – це два, три паралельно в площинах розміщених скла, скріплених між собою за контуром за допомогою дистанційних рамок, кутиків та герметиків. Простір між стеклами заповнений або повітрям, або інертним газом. Інертний газ застосовують для поліпшення енергозберігальних властивостей склопакета.

Нові будівельні матеріали значно спростили монтаж віконних блоків. Замість обшивки віконних блоків руберойдом і законопачення зазорів між коробкою та стіною клоччям використовують монтажну поліуретанову пінку, яка не тільки ліквідовує щілини, а й надійно утримує віконний блок.

Якісні дерев'яні євровікна є досить дорогими. Це пов'язано з технологією їх виготовлення, великим вибракуванням сировини. Як правило, дерев'яні вікна найвищої якості надходять до нас з-за кордону. Є й українські виробники, підприємства яких оснащені, як правило, західними технологічними лініями з певним циклом виробництва від розробки ділянок лісу, виробництва євробруса, а потім вікон з доставленням та монтажем.

Конструкція клеєного тришарового бруса не допускає деформацій, знімає напругу, забезпечує міцність і стабільні розміри вікна. Склеювання та збірка дерев'яної конструкції за допомогою преса високого тиску, дозволяє зберегти найкращі якості деревини. Таке вікно стійке до атмосферних впливів, не деформується і не розтріскується.

Євровікно – це складна інженерна конструкція, виконана із застосуванням спеціальної технології, обладнання, знань і навичок, яка володіє найвищими експлуатаційними і технологічними характеристиками.

Такі вікна мають міцний опір теплопередачі та звукоізоляції. Новітні технології обробки деревини і виготовлення вікон виключають можливість деформації вікна, стійкі до перепаду температури і захищені від вологи й атмосферних впливів. При цьому вони технологічні в монтажі, довговічні та широко застосовуються в будівництві.

 

 

Заповнення віконних прорізів може бути зі склоблоків розміром 194x194 мм і 60 – 98 мм завтовшки (рис. 9.4.1). Огородження зі склоблоків міцні, довговічні, відзначаються вогнестійкістю, високою звукоізоляцією та відсутністю протягів.

 

Рис. 9.4.1. Заповнення віконних прорізів склоблоком:

1 – перемички;

2 – кутик;

3 – склоблоки;

4 – арматура;

5 – бітумізована скловата;

6 – гідроізоляційна мастика;

7 – шар бітуму;

8 – дерев'яна пробка;

9 – два шари руберойду на бітумі;

10 – залізобетонна обв'язка панелі; 11 – цементний розчин;

12 – залізобетонні стійки;

13 – рельєф склоблоків

 

Блоки вкладають без перев'язки швів на пластичному цементному розчині складу 1:3. Прорізи, що мають площу до 2 м2, заповнюють склоблоками без армування швів; за площі до 4 м2 – армування виконують через 2 – 3 ряди блоків арматурою Ø 4 – 6 мм; за площі більшої за 4 м2 – армують кожний шов, а по периметру огородження влаштовують залізобетонну обв'язку завтовшки не менше 50 мм, в яку заводять арматуру зі швів.

Між огородженням зі склоблоків і стіновою несучою конструкцією залишають зазор для температурних деформацій. Його заповнюють шлаковатою або прокладкою з двох шарів руберойду.

Заповнення прорізів зі склоблоків застосовують у вестибюлях, на сходових клітках, вікнах лазень тощо.

У сучасному будівництві для заповнення віконних прорізів використовують склопрофіліт коробчастого або швелерного перерізу (рис. 9.4.2).

 

 

Рис. 9.4.2. Заповнення прорізу склопрофілітом:

а – розріз по прорізу;

б – деталь сполучення між елементами в плані;

в – склопрофіліт коробчастого перерізу;

г – склопрофіліт подвійного швелерного перерізу;

д – те саме швелерного перерізу;

1 – пориста гума;

2 – склопрофіліт;

3 – герметик;

4 – панель стіни;

5 – цементний розчин;

6 – зварний шов;

7 – зварний горизонтальний імпост;

8 – гвинт;

9 – скловата;

10 – цегла;

11 – герметизуюча мастика

 

При цьому коробчасте скло розташовують вертикально або горизонтально; швелерне – тільки вертикально. За висоти до 6 м коробчасте скло застосовують в один ярус; за більшої висоти прорізи членують на окремі яруси металевими або залізобетонними ригелями. Швелерне скло дозволяє заповнювати яруси або прорізи заввишки не більше 2,4 м. Обв'язка може бути з дерев'яних брусків, залізобетонних або металевих профілів. Не дозволяється жорстке з'єднання огородження зі склопрофіліту зі стінами будівлі. Щілини між стінами та склопрофілітом мають бути достатніми для компенсації температурних і осадових деформацій. Усі шви мають забезпечувати тепло-, водонепроникність і герметичність.

 

 

Віконні прилади (рис. 9.5.1) призначені для навішування рам, їх відчинення і зачинення, а також для фіксації в певному положенні.

 

 

Рис. 9.5.1. Віконні прилади:

а – засувка для рам;

б – ручка-скоба на лапках;

в – шарнірна петля;

г – петля кутова;

д – петля вколота з розмірним стрижнем;

е – закрутка віконна з ручкою;

ж – закрутка кватирки;

з – зупинник віконний з гумовим наконечником;

і – стяжка для віконних рам

 

 

Виготовляють віконні прилади з металу, пластмаси та інших матеріалів. Петлі, залежно від місцерозміщення, поділяють на праві та ліві.

Номінальні та конструктивні розміри вітрин і вітражів відповідають розмірам вітринного скла, кроку несучих елементів будівлі та висоті поверху.

Стрічки вітрин і вітражів набирають із рамних блоків. Блоки вітражів є 3,3; 3,6; 4,2 м заввишки за ширини 1,5; 2,0; 3,0 м. Блоки вітрин – 2,4; 3,0; 3,3 м заввишки за ширини 2,0; 3,0 м. Несучим елементом їх є металевий каркас (рис. 9.5.2) із нижньої та верхньої обв'язки, стояків і ригелів. Елементи каркаса виконують зі стальних профілів, кутиків, швелерів, двотаврів, прямокутних труб або профілів з алюмінію.

Вітражі та вітрини можуть бути з одинарним або подвійним склінням; спареним або роздільним (з відстанню між склом 0,5 – 1,8 м), в одній площині зі стіною, вбудовані або приставні (рис. 9.5.3).

Для засклення використовують скло завтовшки 4 – 8 мм. Скло окантовують гумовим П-подібним профілем і вставляють у рамку з кутиків.

Скло закріплюють металевими кутиками, швелерами або смугами за допомогою гвинтів. Шви між рамами ущільнюють герметиком. Зазори між стіною та рамами вітража проконопачують просмоленим клоччям і заробляють цементним розчином.

 

 

 

 

 

Рис. 9.5.2 Конструкція металевих вітражів:

а – фрагмент вітража;

б – вертикальні розрізи по прорізу;

в – горизонтальні розрізи по прорізу;

1 – скло;

2 – ущільнювальна прокладка;

3 – електрозаклепка;

4 – гвинт;

5 – зварний шов;

7 – цементний розчин;

8 – зварний шов

 

 

 

 

Рис. 9.5.3. Типи вітражів і вітрин:

а, б – вітраж у прорізі стіни;

в – те саме між утепленими колонами каркаса;

г – те саме роздільний з розміщенням зовнішнього скління перед колонами ;

д – те саме зі спареною рамою перед колоною;

е – те саме зі самостійними елементами жорсткості;

1 – вітрина-вікно;

2,3 – вітрина приставна;

4 – вітрина вбудована;

5 – те саме за колонами каркаса

 

Архітектурні подробиці:

Влаштування штучного освітлення (план вимикачів та розеток)

https://drive.google.com/drive/folders/1EE11iGgPfwUTWb21FsmyAhDF9POJLLJX?usp=sharing

 

 

Двері – це рухоме огородження в прорізі стіни або перегородки. Їх розташування, кількість і розміри визначають з урахуванням кількості людей, що перебувають у приміщеннях, виду будівлі та інших чинників. Двері складаються з коробок, що являють собою рами, закріплені в дверних прорізах стін або перегородках, і полотен, які навішують на дверні коробки (рис. 9.6.1).

 

Рис. 9.6.1. Заповнення дверного прорізу:

1 – дверна коробка; 2 – дверне полотно; 3 – ручка

 

Двері поділяють за такими ознаками:

- за місцерозміщенням у будівлі: зовнішні (вхідні в квартиру), внутрішні (міжкімнатні, для санвузлів), балконні, шафові, службові (які ведуть у підвал, на горище), парадні (при вході в будівлю);

- за характером огородження: глухі, напівзасклені, засклені;

- за способом відчинення: двері, що відчиняються тільки в одному напрямку, в обидвох напрямках, розсувні, складчасті, обертові (рис. 9.6.2);

 

Рис. 9.6.2. Двері:

а – полуторні; б – двопілкові; в – розсувні; г – складчасті; д – обертові

 

- за кількістю полотен: одно-, двопільні та полуторні (з двома полотнами різної ширини). Однопільні двері мають ширину 600, 700, 800, 900, 1100 мм, двопільні – 1200, 1300, 1400, 1500, 1800, 1900 мм. Висота дверей 2000 – 2300 мм.

Для входу в квартиру зі сходового майданчика або коридора застосовують двері 900 мм завширшки, для входу в кімнати – 800 мм, для допоміжних приміщень – 600, 700 мм. Двері з полотнами завширшки 1100 мм застосовують тільки в лікувальних приміщеннях. Двері, призначені для евакуації людей, мають відчинятися назовні, за винятком вхідних дверей у квартиру та всередині квартири.

Дверні коробки з навішеними полотнами утворюють дверні блоки. Дверні коробки виконують із брусків 47, 57, 77 мм завтовшки. Вони складаються з косяків, верхняка та порога, в яких вибрані чверті 15 мм завглибшки і завширшки, рівною товщині дверного полотна. Під час улаштування над дверима фрамуги, в коробках передбачають додатковий горизонтальний імпост, який розділяє дверне полотно та фрамугу. Для внутрішніх дверей поріг не роблять. Коробки дверей без порога розшивають внизу монтажною дошкою, яку закріплюють цвяхами до косяків коробки (рис. 9.6.3, б). Дверні коробки антисептують, оббивають руберойдом і кріплять шурупами або йоржами до дерев'яних пробок, закладених у прорізи кам'яних стін (рис. 9.6.3, а).

 

 

Рис. 9.6.3. Установлення дверних блоків:

а – установлення дверних блоків у стіни;

б – те саме при дверних блоках без порога;

в – те саме у перегородки;

1 – верхняк коробки;

2 – поріг коробки;

3 – дверне полотно;

4 – конопатка;

5 – цементний розчин;

6 – антисептована дерев'яна пробка;

7 – шуруп;

8 – монтажна дошка;

9 – підлога;

10 – косяк коробки;

11 – йорж;

12 – герметик;

13 – руберойд;

14 – цвях;

15 – наличник

 

Під час монтажу дверних коробок у перегородки переріз елементів коробки повинен відповідати товщині перегородки разом з оздоблювальним шаром. Коробки до перегородок кріплять цвяхами. В гіпсобетонних перегородках коробку прикріплюють до брусків каркаса перегородки. Зазор між коробкою та стіною (перегородкою) проконопачують клоччям, змоченим у гіпсовому розчині, або поліуретановою піною й закривають наличником (рис. 9.6.3, в).

Коробки балконних дверей виконують за типом віконних.

 

 

За конструктивним вирішенням дверні полотна можуть бути: щитові, фільончасті, теслярські, обв'язувальні, із загартованого скла.

Щитове дверне полотно складається з рамки, яку утворюють обв'язувальні бруски суцільного або ґратчастого щита, і облицювання з обох боків із фанери, деревоволокнистих плит або пластику (рис. 9.6.4).

 

Рис. 9.6.4. Дверні полотна:

а – щитові;

б – обв'язувальні;

в – решітчасті;

г – фільончасті;

д – теслярські;

е – із загартованого скла;

1 – облицювання;

2 – рейковий щит;

3 – рама з дощок;

4 – скло;

5 – нижня відбійна планка;

6 – вертикальні рейки;

7 – контурна обв'язка;

8 – середник;

9 – фільонка;

10 – шпонки;

11 – скло з полірованою поверхнею;

12 – підвісний шарнір

 

Фільончасте дверне полотно складається з обв'язок 44 мм завтовшки і 94 мм завширшки, розташованих по периметру полотна, середників (проміжних елементів) і заповнення між ними, яке називають фільонками (рис. 9.6.4, г). Фільонки виготовляють із дошок, фанери, деревоволокнистих плит. Така конструкція полотна трудомістка під час виготовлення й вимагає якісної деревини.

Теслярські двері складаються з дощок, які збивають на планках цвяхами або з'єднують шпонками. їх застосовують у підвальних приміщеннях (рис. 9.6.4, д).

Обв'язувальні полотна виконують у вигляді дощатої рами зі скляним заповненням (рис. 9.6.4, б).

Полотна із загартованого скла можуть мати поліровану або візерункову поверхню. Такі полотна 10 – 15 мм завтовшки влаштовують у громадських будівлях (рис. 9.6.4, є).

Двері, які розташовують у підвалах, на горищах, а також люки на горище мають бути важкоспалимими. Полотна таких дверей і люків оббивають азбестом або повстю, змоченою в глиняному розчині, та покривають даховою сталлю (рис. 9.6.5).

 

 

Рис. 9.6.5. Важкоспалимі двері:

а – для входу в підвал;

б – для входу на горище або на суміщений дах;

1 – покрівельна сталь;

2 – фальцове з'єднання;

3 – азбест;

4 – дощате полотно

 

Балконні двері утеплюють мінеральною ватою, повстю, яку укладають між подвійною фільонкою і захищають від конденсату пергаміном (пароізоляцією). Надійні експлуатаційні якості мають балконні двері зі спареними полотнами, верхня частина яких засклена, як і вікна зі спареними рамами, а нижня має шарову конструкцію з термоізоляцією.

Основними дверними приладами є: навісні металеві завіси; дверні ручки (ручка-скоба; ручка-кнопка; фалові ручки); врізані замки й засувки; дверні шпінгалети; накидні ланцюжки (рис. 9.6.6).

Рис. 9.6.6. Дверні прилади:

 

а – ручка-скоба;

б – ручка-кнопка;

в – фалева ручка;

г – верхній дверний шпінгалет;

д – накладний замок;

е – дверний зупинник;

ж – пружинна петля (в розрізі)

 

9.7. Металопластикові віконні блоки та двері

 

Для виготовлення металопластикових вікон і дверей використовують профілі ПВХ (полівінілхлориду), які отримують шляхом термічного спікання гранул полівінілхлориду в пресформах на спеціальних верстатах (термопласт-автоматах).

Такі вікна та двері добре вписуються в дизайн будь-якої квартири, офісу та інших будівель. Пластик дозволяє найбільш точно підганяти деталі. Технологія виготовлення профілів ПВХ дозволяє отримати будь-яку форму вікна та дверей, задовольняючи дизайнерський задум. Порожнини внутрішньопрофільних камер рам у поєднанні з герметичними склопакетами, дозволяють отримати досить високі показники з теплозахисту, звукоізоляції, герметизації. Завдяки повітряним прошаркам, пластикові рами значно легші за звичайні. Високоякісний пластик стійкий до дії кислот, лугів і атмосферного впливу. Він не боїться морозу, вологи, кислотних дощів і не коробиться від сонячних променів. Пластик належить до вогнестійких і не підтримувальних горіння матеріалів. Протягом 30 хвилин він витримує температуру 150°С без тріщин, напливів і лущення, а за 80°С – цілих три години. Під час горіння ПХВ виділяє чадного газу не набагато більше за деревину, покриту нітролаками чи масляною фарбою. У ПХВ для віконних рам використовують спеціальні добавки, які роблять цей матеріал екологічно чистим. Це підтверджують гігієнічні сертифікати.

Завдяки сучасній фурнітурі, вікна та двері легко відчиняють і зачиняють. Віконна фурнітура дозволяє регулювати рівномірність притискання стулки до рами по всьому периметру, що у свою чергу значно покращує тепло- та звукоізоляцію. Нахилено-поворотні рами дозволяють відчиняти вікно у двох площинах: на вертикальних петлях і на горизонтальних, коли все вікно відчиняється, як фрамуга. Нахилене відчинення вікна значно поліпшує вентиляцію кімнати, не створюючи протяги, як за звичайної кватирки. Пересування вентиляційної планки з допомогою ручки для відчинення вікна в поперечному напрямку, забезпечує дозовану вентиляцію з економією тепла, не порушуючи звукоізоляції.

 

 

До недоліків пластиків відносять: складність ремонту в разі їх пошкодження, сильна залежність якості роботи вікна від правильного складання та встановлення, можливість деформації під дією високих температур і зовнішнього навантаження.

Крім того, коефіцієнт лінійного розширення ПВХ значно більший, ніж у деревини. Це може спричинити додаткову напругу в склопакетах. Використання всередині пластикових склоблоків пластин з оцинкованої сталі завтовшки 2 мм цілком компенсує цей недолік, зберігаючи лінійне розширення в допустимих межах, тому такі вікна називають металопластикові.

Металопластикові вікна (рис. 9.7.1) складаються з:

 

Рис. 9.7.1. Конструкція металопластикового вікна:

1 – рама;

2 – стулка;

3 – стальний армуючий профіль;

4 – штапик під склопакет;

5 – ущільнювач скління за контуром;

6 – ущільнювач рами за контуром

 

- рами – нерухомої частини вікна;

- стулок – частин вікна, що відчиняються;

 склопакетів (однокамерного з двох стекол і проміжку між ними; двокамерного з трьох стекол і двох проміжків);

- фурнітури (ручки, шпінгалети, запірні механізми та інші пристрої);

- армуючого профілю – сталевого підсилювального елемента, що всередині ПВХ-профілю.

- імпосту – профілю для розбивки конструкції на частини;

- штапика – пластикової рейки, що утримує склопакет у вікні;

- відливу – плоского і широкого профілю, що встановлюється ззовні вікна і призначений для відведення дощової води;

- відкосу – плоского й широкого профілю, який використовують для обробки бічних поверхонь віконного прорізу.

До стін віконні коробки прикріплюють анкерами в металевій гільзі Ø 8 – 10 мм (рис. 9.7.2, а).

 

Рис. 9.7.2. Кріплення металопластикової віконної коробки:

а – анкером у металевій гільзі Ø 8 – 10 мм;

б – шурупом;

1 – рама;

2 – анкер;

3 – стіна;

4 – шуруп

 

Спочатку монтажні пластини закріплюють до тильного боку коробки до встановлення в проріз, а після встановлення фіксують до стіни шурупами, що загвинчують у дюбелі. Анкерами закріплюють коробки в бетон, у суцільні цегляні стіни, газобетон, натуральний камінь.

Мінімальна допустима глибина заглиблення в стіну – 30 мм.

Монтажні шурупи застосовують під час монтажу в легкий бетон, дерево, керамічну цеглу та блок з вертикальними порожнинами (рис. 9.7.2, б).

Анкери та монтажні шурупи закріплюють віконні коробки з інтервалом не більшим за 700 мм.

Заробляють щілини між стіною та віконною коробкою поліуретановою піною або пастоподібними ущільнювачами на основі силікону, акрилу, поліуретану, бутилену.

Полівінілхлоридні профілі випускають трикамерні, чотирикамерні завширшки 70 мм з підвищеною тепло- і звукоізоляцією та п'ятикамерні зі значно підвищеною тепло- і звукоізоляцією, універсальністю і зручністю в комплектації й широкою кольоровою гамою (рис. 9.7.3).

 

Рис. 9.7.3. Профільні системи

 

Рис. 9.7.4. Фурнітура металопластикового вікна:

1 – ручка, якою ви керуєте режимами відчинення вікна;

2 – кутова передача, що з'єднує елементи конструкції;

3 – запірна планка, яка відповідає за притиск стулки до рами;

4 – ножиці, за допомогою яких стулку відкидають на провітрювання;

5 – петлі, за допомогою яких кріплять стулку до вікна;

6 – додаткові ножиці для посилення підвищеної працездатності основних ножиць;

7 – додаткова кутова планка;

8 – планка у відповідь, встановлюється на рамі вікна, впливає на якість притиску стулки до рами вікна;

9 – ролик, приходить у планку у відповідь і відповідає за герметичність притиску стулки до рами;

10 – додаткові запірні елементи, що забезпечують герметичний притиск стулки до рами по всьому периметру

 

Ці вікна мають бездоганний зовнішній вигляд у вирішенні сучасного «неокласичного» стилю, без зайвої примхливості, у стриманому технологічному стилі. Профіль переважно синьо-білого кольору з матовою поверхнею. Виготовляють вікна й інших кольорів, зокрема текстури «під дерево». Такі вікна виглядають охайними, сучасними і виготовляються найрізноманітніших форм – від прямокутних до складних аркових. Термін служби цих вікон – не менше 40 років.

 

 

Контрольні запитання

1. Назвіть види світлопрозорого огородження і вимоги до нього.

2. Від яких факторів залежить розмір вікон?

3. За якими ознаками класифікують вікна?

4. Вкажіть елементи віконного заповнення.

5. Накресліть конструкцію вікон зі спареною коробкою та роздільними рамами.

6. Накресліть конструкцію вікон зі спареними рамами.

7. Як установлюються та кріпляться дерев'яні віконні блоки в прорізах цегляних стін?

8. Назвіть види дверей та їх елементи.

9. Накресліть і поясніть особливості влаштування дверей у стінах.

10. Накресліть і поясніть особливості установки дверей у перегородках.

11. Поясніть конструкцію металопластикового вікна.

 

 

Попередня тема

На початок

Наступна тема