НМЦ

БУДІВЕЛЬНІ КОНСТРУКЦІЇ

Електронний посібник

 

ВФПО

ІІ. ЦИВІЛЬНІ БУДИНКИ ТА ЇХ КОНСТРУКЦІЇ

 

15. Будівельні елементи санітарно-технічного та інженерного обладнання будівель

15.1. Печі та плити. Димові та вентиляційні канали

15.2. Сміттєпроводи. Санітарно-технічні кабіни

15.3. Пасажирські й вантажні ліфти

 

 

У двоповерхових будівлях допускається пічне опалення. Печі мурують із глиняної випаленої цегли. За формою печі є квадратні, прямокутні та круглі. Кладку печей ведуть на глиняному розчині й старанно промазують місця швів цеглин зсередини. Зовнішні поверхні печей оштукатурюють та оздоблюють кахлями. Використовують листи дахової сталі, якими, наче футляром, обгортають піч. Розміщують піч так, щоби вона опалювала дві або три кімнати (рис. 15.1.1).

 

 

Рис. 15.1.1. План одноповерхового одноквартирного будинку з пічним опаленням:

1 – кухонна піч;

2 – опалювальна піч

 

Печі першого поверху влаштовують на самостійних фундаментах. На другому поверсі їх спирають на кладку печі нижнього поверху (рис. 15.1.2, а) або на залізобетонну консольну плиту (рис. 15.1.2, б), закладену в димову трубу. Легкі печі масою не більше як 700 кг і кухонні печі допускається спирати безпосередньо на перекриття. Якщо перекриття дерев'яне, то передбачають захист його від загоряння. Печі треба влаштовувати так, щоб між спалимими конструкціями будівлі та внутрішньою поверхнею печі або димового каналу зберігалася відстань не менш як 300 мм. Якщо таку конструкцію не захищено від загоряння, і не менш як 250 мм у разі її захищеності від загоряння, топки печей рекомендується виводити в підсобні приміщення.

 

Рис. 15.1.2. Основа під піч:

а - кладка печі;

б - залізобетонна консольна плита;

1 – верх печі першого поверху;

2 – димова труба;

3 – піч другого поверху;

4 – міжповерхове перекриття;

5 – залізобетонна плита

 

Для виведення диму від печей і кухонних плит у кладці внутрішніх стін залишають вертикальні канали – димоходи, що закінчуються димарями. Димові канали для печей роблять перерізом 0,5x1 цеглину, для кухонних плит 0,5x0,5 цеглини. Внутрішню поверхню димоходів затирають глиняним розчином. У дерев'яних будівлях димарі ставлять окремо (корінні) або безпосередньо над піччю (насадні).

У разі встановлення печей у дерев'яних будинках або в кам'яних з дерев'яними перекриттями і перегородками треба робити переділки та відступки в тих місцях, де дерев'яні частини стикаються з печами, димарями або димовими каналами в стінах (рис. 15.1.3, 15.1.4, 15.1.5).

 

 

Рис. 15.1.3. Будова опалювальної печі:

1 – цегла на ребро;

2 – дріт;

3 – повсть намочена у глині;

4 – дерев'яна стіна;

5 – закладання цеглою;

6 – вертиляційна решітка;

7 – піч;

8 – переділка;

9 – заповнення неспалимим матеріалом;

10 – відкритий уступ;

11 – брус;

12 – дерев'яна перегородка

 

а

б

Рис. 15.1.4. Опалювальні печі в розрізі:

а – піч на твердому паливі;

б – піч на газу;

1 – цегляна кладка;

2 – димохід;

3 – заслінка;

4 – чавунна плита з кільцями;

5 – котел;

6 – духовка;

7 – топка;

8 – піддувало

1 – цегляна кладка;

2 – стояк;

3 – чавунна плита цільна;

4 – котел;

5 – духовка;

6 – пальник

 

Переділки – це потовщення в кладці печей або димоходів, які дають можливість створити малотеплопровідний шар між спалимим елементом і нагрітою частиною печі або димоходу (рис. 15.1.3, 15.1.4, 15.1.5).

 

Рис. 15.1.5. Основні елементи схеми кладки печі

 

Від стулки залишається зазор між поверхнею нагрітої частини печі або димоходу та прилеглою стіною або перегородкою (рис. 15.1.3).

Для забезпечення тяги димарі виводять над дахом або покриттям. Висота димаря залежить від місцерозміщення його відносно гребеня даху (рис. 15.1.6).

 

 

У сучасному будівництві найбільшого поширення набуло водяне опалення.

Радіатори опалення в цегляних і блокових стінах установлюють під вікнами в спеціальних нішах 130 мм завглибшки.

Для природної витяжки повітря з кухні, вбиральні, ванни або об'єднаних санітарних вузлів і для відведення продуктів згорання від газових водонагрівачів улаштовують вентиляційні канали. В цегляних будівлях вентиляційні канали (рис. 15.1.7, а) розміщують у внутрішніх стінах. Переріз каналів береться кратний половині цеглини.

 

Рис. 15.1.7. Вентиляційні канали:

а – у верхній цегляній стіні;

б – в збірному блоці;

в – у приставному коробі;

г – у підвісному коробі;

1 – канал перерізом 1*0,5 цеглини;

2 – те саме 0,5*0,5 цеглини;

3 – поверхові вентиляційні блоки;

4 – горищний блок;

5 – покрівельний блок;

6 – плита-накриття;

7 – вивід у канал-збірник;

8 – збірний канал;

9 – канал-супутник;

10 – вентиляційний отвір;

11 – металеві кутики;

12 – стінка короба;

13 – металева підвіска

 

У повнозбірних будівлях вентиляційні канали проходять у залізобетонних блоках (рис. 15.1.7, б), поставлених один на другий. Повітря з приміщення відводиться каналом-супутником і через два поверхи має вивід у канал-збірник.

У громадських будівлях для природної вентиляції застосовують приставні або підвісні короби (рис. 15.1.7, в, г) з гіпсобетонних плит. На горищі вентиляційні канали об'єднують збірним коробом, який зверху даху закінчується витяжною шахтою (рис.15.1.7, б).

 

 

Сміттєпровід – це вертикальна шахта для видалення побутових відходів. Його розміщують у сходових клітках житлових будинків, заввишки більше чотирьох поверхів. Сміттєпровід – це вертикальний стовбур діаметром 400 мм, що складається з азбоцементних труб, з'єднаних муфтами; приймальних клапанів, які закріплюють хомутами на кожному поверсі до стовбура; сміттєзбірного бункера, який має засувку, що перекриває стовбур під час розвантаження; вентиляційної труби з дефлектором, яка виходить вище даху й завершує сміттєпровід (рис. 15.2.1, а, в, г).

У сучасних будівлях стовбур і приймальний клапан сміттєпроводу об'єднують з об'ємним блоком ліфтової шахти (рис. 15.2.1, б).

Сміттєпровід збирають на будівельному майданчику з типових заводських деталей. Стики герметизують за допомогою гумових прокладок і клоччя. Сміттєпровідну камеру (рис. 15.2.1, а) розміщують в ізольованому приміщенні під стовбуром сміттєпроводу біля входу в сходову клітку.

 

ЗМІНЮЄМО НОРМИ ДБН ЩОДО ЗБИРАННЯ СМІТТЯ

БУЛО

 

ОБОВЯ'ЗКОВЕ ПРОЄКТУВАННЯ СМІТТЄПРОВОДІВ

У БАГАТОПОВЕРХОВИХ ЖИТЛОВИХ БУДИНКАХ

ДБН В.2.2-15-2005 «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення»

- у багатоповерхових житлових будинках і гуртожитках;

-у спеціалізованих будинках для осіб похилого віку та людей з інвалідністю

 

СТАЛО

ПРОЄКТУВАННЯ СМІТТЄПРОВОДІВ НЕ Є ОБОВ'ЯЗКОВИМ

Зміна у ДБН В.2.2.-15-2005 «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення»

- необхідність влаштування сміттєпроводу визначається з урахуванням прийнятої в населеному пункті системи поводження з відходами

- залишаються обов'язковими у спеціалізованих будинках для людей з інвалідністю та осіб похилого віку

Рис. 15.2.1. Сміттєпровід:

а – загальний вигляд;

б – стовбур сміттєпроводу, об'єднаний з ліфтовою шахтою;

в – муфта в стику стовбура;

г – кріплення приймального клапана;

1 – приймальний клапан;

2 – муфта в місцях стику;

3 – сміттєпровід;

4 – вентиляційний канал;

5 – клоччя;

6 – чеканка розчином;

7 – хомути

 

Централізовану або комбіновану систему вакуумного пилеприбирання передбачають у таких будинках:

- театрах, концертних залах, музеях;

-  читальних, лекційних залах і книгосховищах бібліотеках на 200 тисяч одиниць зберігання і більше;

-  магазинах з торговельною площею 6500 м2 і більше;

-  корпусах готелів, санаторіїв, лікувальних закладів на 500 місць і більше;

-  установах органів управління, науково-дослідницьких інститутах, проєктних та конструкторських організаціях з чисельністю співробітників 800 і більше;

-  спеціалізованих будинках з підвищеними санітарно-гігієнічними вимогами.

У разі влаштування комбінованої системи вакуумного пилоприбирання радіус обслуговування одним приймальним клапаном має бути не більше 50 м.

Сміттєпроводи передбачають:

- у житлових будинках і гуртожитках з позначкою підлоги верхнього поверху 11,2 м (п'ять поверхів) і більше;

-  у житлових будинках для осіб похилого віку та сімей з інвалідами відповідно 8 м (чотири поверхи) і більше та 3 м (два поверхи) і більше.

Сміттєпроводом можуть бути обладнані будинки меншої поверховості та висоти, які будують коштом індивідуальних замовників.

Відстань від дверей квартири або кімнати гуртожитку до найближчого завантажувального клапана сміттєпроводу не має перевищувувати 25 м.

До сміттєзбірної камери, розміщеної безпосередньо під стовбуром сміттєпроводу, підводять гарячу й холодну воду та водовідведення. Сміттєзбірну камеру не допускається розміщувати суміжно та під житловими кімнатами. Висота камери має бути не менше 1,95 м.

Сміттєзбірна камера має мати самостійний вхід із дверима, які відчиняються назовні, ізольованими від входу до будинку, вікон, літніх приміщень сусідніх квартир глухою стіною, та відокремлюватися протипожежними перегородками і перекриттями.

В індивідуальних житлових будинках улаштовують пилосмок централізованої системи пиловидалення в підвалі (рис. 15.2.2) Від нього виконують розведення з пластикових труб Ø50 мм з установленням пневморозеток (по одній на кожному поверху).

 

Рис. 15.2.2. Схема влаштування мереж центрального пилосмока:

1 – центральний пилосмок;

2 – горизонтальні трубопроводи системи пиловидалення;

3 – вертикальні трубопроводи системи пиловидалення;

4 – система шумопоглинання на виході з будівлі;

5 – пневморозетка

 

Застосування централізованої системи пиловидалення не допускає шуму під час прибирання, перенесення по кімнатах пилосмока і головне: не піднімає найдрібніший, шкідливий для організму пил.

Санітарно-технічні кабіни являють собою об'ємні залізобетонні елементи з установленим обладнанням, вони доведені в заводських умовах до повної готовності (рис. 15.2.3, а).

 

Рис. 15.2.3. Санітарно-технічні кабіни:

а – загальний вигляд;

б – план роздільної кабіни;

в – план суміщеної кабіни;

1 – туалет;

2 – ванна;

3 – вентиляційний поворотний патрубок над отвором кабіни;

4 – вентиляційний блок;

5 – випуск каналізаційного стояка

 

Їх застосовують у збірному індустріальному будівництві. На будівельному майданчику об'ємні блоки монтують і з'єднують комунікаційні мережі. Стіни кабін облицьовують 1,8 м заввишки керамічною плиткою. Вентиляція санітарно-технічних кабін проходить через отвір у стелі, з'єднаний коробом із листової сталі з вентиляційним блоком. Зазор між кабіною та стелею закривають щитком із дошок.

За планувальним рішенням санітарно-технічні кабіни (рис. 15.2.3, б, в) можуть бути роздільні – для дво-, трикімнатних квартир; суміщені – для однокімнатних квартир. У санітарно-технічних кабінах роздільного та суміщеного типу передбачається місце для встановлення пральної машини.

 

 

Ліфти (рис. 15.3.1, а, б) – це стаціонарні підіймачі періодичної дії в багатоповерхових будівлях, які використовують для підняття людей і вантажу.

 

Рис. 15.3.1. Будівельні елементи ліфта та схеми шахт:

а – будівельні елементи ліфта;

б – схеми шахт;

1 – приямок;

2 – стіна шахти;

3 – двері шахти;

4 – машинне відділення;

5 – кабіна ліфта

 

За призначенням ліфти є пасажирські, вантажні, вантажопасажирські. Вони відрізняються один від одного розмірами кабін і вантажністю.

Пасажирські ліфти рекомендується встановлювати в житлових будинках заввишки три поверхи й більше, а в будинках заввишки п'ять і більше поверхів їх установлюють обов'язково.

Будівельна частина ліфта містить шахту, яку монтують з об'ємних залізобетонних елементів заввишки один поверх. Унизу шахти влаштовують приямок для розміщення амортизаторів, натяжних пристроїв, а також для огляду та ремонту кабіни ліфта. Шахта на рівні кожного поверху має двері. Машинне відділення з електричною лебідкою розміщують над шахтою ліфта.

У торговельних, лікувальних та інших громадських будівлях установлюють вантажні ліфти. Кількість і вантажність їх залежить від функціональних особливостей будівлі. Шахти вантажних ліфтів улаштовують із об'ємних залізобетонних елементів, цегли або вони являють собою металевий каркас, обшитий листовою сталлю. Якщо в шахті розміщується декілька підіймачів, то її внутрішній простір на всю висоту закривають стальними екранами. Машинне відділення вантажних ліфтів розміщують над шахтою. Вантажність ліфтів 5 – 50 кН.

Ліфтові шахти можуть розміщувати у торці або всередині сходової клітки (рис.15.3.2).

 

Рис. 15.3.2. Схеми розміщення ліфтових шахт:

а, б – у торці сходової клітки;

в – всередині сходової клітки

 

Мінімальна ширина ліфтового холу за однорядного розміщення ліфтів має бути не менше:

а) 1,2 м – за їх вантажністю 400 кг;

б) для решти ліфтів – 1,6 м.

За дворядного розташування ліфтів ширина ліфтового холу має бути:

а) 1,8 м – за встановлення ліфтів з глибиною кабіни не менше 2100 мм;

б) 2,5 м – за встановлення ліфтів з глибиною кабіни 2100 мм і більше.

 

 

Контрольні запитання

1. Поясніть особливості влаштування опалювальних печей і заходи для створення пожежної безпеки.

2. Накресліть конструкцію переділки у дерев'яному перекритті.

3. Накресліть і поясніть, як треба розташовувати димарі для забезпечення тяги.

4. Поясніть види та будову вентиляції приміщень.

5. Вкажіть місцерозташування сміттєпроводів і поясніть конструкцію їх.

6. Накресліть план роздільної та суміщеної санітарно-технічної кабіни.

7. Види ліфтів і способи розташування їх.

 

 

Попередня тема

На початок

Наступна тема