БУДІВЕЛЬНІ КОНСТРУКЦІЇ

Електронний посібник

ГОЛОВНА	ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ	АНОТАЦІЯ		ДОДАТКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ			УКЛАДАЧІ

ІІ. ЦИВІЛЬНІ БУДИНКИ ТА ЇХ КОНСТРУКЦІЇ

14. Дерев’яні будівлі

14.1. Основні типи дерев'яних будівель. Сфера застосування

14. Дерев’яні будівлі

14.1. Основні типи дерев'яних будівель. Сфера застосування

Будівлі, в яких стіни, перекриття та інші конструктивні елементи виконані з деревини, називають дерев'яними. Такі будівлі споруджують у тих районах, де ліс є місцевим матеріалом. За вимогами пожежної безпеки дерев'яні будівлі споруджують не більш, ніж двоповерхові.

За конструктивним вирішенням стін і способом зведення ці будівлі поділяють на рублені, брущаті, каркасні, панельні.



*Рис.14.1.1.* *Дерев'яні будівлі:*
*а – будинок, рублений із колод;*	*б – будинок із брусів;*	*в – будинок із панельними* *стінами*

Стіни рублених будинків (рис. 14.1.1, а) являють собою горизонтально укладені ряди колод, зв'язаних одна з одною врубками по кутах. Кожний ряд колод називають вінцем. Разом вінці утворюють зруб.

Кожен вінець, що опирається безпосередньо на фундамент, називається окладним вінцем. Для захисту від продування у шви між колодами прокладають теплоізоляційну прокладку.

Застосовують оброблені круглі колоди діаметром 200 – 240 мм. У кожній колоді знизу витесують паз, яким колоду вкладають на круглу поверхню вінця, що лежить нижче. Внутрішню поверхню чисто обтесують, щоб утворилася гладенька стіна.

Основними типами конструкції наріжного стику колод є врубки з залишком («ласточкин хвіст») (рис. 14.1.2, б) і без залишку («в лапу») (рис. 14.1.2, в).



*Рис. 14.1.2.* *Конструкції рублених будинків:*
*а – розріз по стіні;* *б – врубка колод із залишком (ласточкин хвіст, у чашку);* *в – те саме без залишку (в лапу);* *г – стик;* *д – врубка колод перекриття стіни;*	*1 – цоколь;* *2 – просмолена дошка;* *3 – окладний вінець;* *4 – вставний шип;* *5 – рядовий вінець;* *6 – віконна коробка;* *7 – осадовий зазор;* *8 – сандрик;*	*9 – клоччя;* *10 – балка перекриття;* *11 – підшивний карниз;* *12 – корінний шип;* *13 – проріз для осідання;* *14 – болт;* *15 – парні бруси стику;* *16 – балки перекриття*

Рублені стіни дають значне осідання, тому їх штуктурать по дранці через 1 – 2 роки після будівництва. Над дверними та віконними коробками залишають зазор на величину розрахункового осідання стіни.

Стіни з колод трудомісткі, потребують значної витрати матеріалу й неіндустріальні у виготовленні. Рублені будинки споруджують у районах, багатих на ліс і в індивідуальному будівництві.

Брущаті будинки (рис. 14.1.1, б; 14.1.3) виконують із брусів (обпиляних на чотири канти колод) перерізом 180x180 і 150x150 мм для зовнішніх і 100x150 або 100x180 мм для внутрішніх стін.

Бруси з'єднують між собою на шипах, а ріжки та спряження з'єднують із внутрішніми стінами в шпунт або «в лапу». Під час укладання колод між ними прокладають клоччя, а після зведення стіни пази старанно законопачують. Ці стіни теж дають значне осідання, тому через 1 – 2 роки шви остаточно законопачують і обшивають або штукатурять поверхню. Зовнішні поверхні стін обшивають струганими дошками 16 мм завтовшки по рейках, які прикріплюють до стін.

Фундаменти під стіни рублених та брущатих будинків роблять бутові, бутобетонні, бетонні й дерев'яні, за конструкцією стрічкові або стовпчасті. Цоколь споруджують із того самого матеріалу, що й фундаменти, або з випаленої керамічної цегли. Для захисту від загнивання окладні вінці розташовують вище від розпланувальної позначки поверхні ґрунту на 40 см і антисептують 2% розчином фториду натрію, а також прокладають між фундаментом і колодами або брусами два шари гнилостійкого руберойду. По периметру будівлі обов'язково виконують вимощення.

Рис. 14.1.3. Конструкція брущатого будинку:

а – деталі стін;

б, в, г – з'єднання брусів стін;

д – конструкція перекриття та його сполучення зі стіною;

е – облицювання брущатих стін сухою штукатуркою по рейках;

1 – шип;

2 – штукатурка по дранці;

3 – клоччя;

4 – рейка;

5 – корінний шип;

6 – віконна коробка;

7 – підшивка;

8 – звукоізоляція;

9 – настил підлоги;

10 – черепний брусок;

11 – врубка балки «ласточкиним хвостом»;

12 – обшивка стін;

13 – ковзна рейка

Каркасні будинки складаються з несучого дерев'яного каркаса й конструкцій заповнення.

Каркас складається зі стояків перерізом 50x80 мм і горизонтальних елементів із брусів того самого перерізу. Крім цих елементів до рами каркаса можуть входити і розкоси, проміжні стояки та ригелі, які утворюють обрамлення віконних і дверних прорізів (рис. 14.1.4). Стояки розташовують з кроком 600 мм і прибивають цвяхами до нижньої та верхньої обв'язок. Для двоповерхових будівель роблять платформенний стик, за якого стояки другого поверху встановлюють на верхню обв'язку першого поверху. Застосовують також двоповерхові стояки каркаса, які забезпечують велику жорсткість будівлі.

Зовнішні каркасні стіни утеплюють теплоізоляційними плитами або рулонними матеріалами, переважно місцевими (мінеральною повстю), плитами на синтетичних або бітумних в'яжучих, скловатними матами на пергаміні, фібролітовими плитами 50 – 70 мм завтовшки. Застосовують також легкі засипки зі шлаку, керамзиту.


*Рис.* *14.1.4.* *Конструкції дерев'яних каркасних будинків:*
*а – рами каркаса одноповерхового та двоповерхового будинку;* *б – розріз по двоповерховому каркасу;* *1 – фундамент;* *2 – нижня обв'язка;* *3 – стояки;* *4 – балка підлоги;* *5 – верхня обв'язка;*	*6 – підкіс;* *7 – обв'язка;* *8 – балки;* *9 – мауерлат;* *10 – кроква;* *11 – фіксувальна планка;* *12 – дошка;* *13 – обшивка;* *14 – цвяхи;* *15 – наріжні стояки*

Плити утеплювача встановлюють між стояками каркаса ззовні з перекриванням швів.

Для захисту від проникнення водяної пари з приміщення в тіло каркасної стіни з внутрішнього боку утеплювача укладають шар пергаміну. Потім поверхню облицьовують гіпсовою сухою штукатуркою і фарбують або обклеюють шпалерами.

Для захисту від продування або атмосферної вологи, ззовні утеплювача, укладають будівельний папір і обшивають дошками 19 мм завтовшки.

Зовнішні поверхні стін можуть бути облицьовані азбоцементними плитами розміром 300x600 мм, які прибивають до дерев'яної обшивки, або оздоблені мокрою штукатуркою. Каркас внутрішніх несучих стін і перегородок не відрізняється від конструкції зовнішніх стін. Матеріал теплоізоляції в цьому разі виконує функції звукоізоляції.

Панельні будинки складаються з елементів заводського виготовлення (рис. 14.1.1, в; 14.1.5). Такі будинки найбільш поширені в сучасному будівництві.


*Рис. 14.1.5.* *Панельний дерев'яний будинок:*
*1 – цегляний цоколь;* *2 – нижня обв'язка;*	*3 – кутова панель;* *4 – верхня обв'язка;*	*5 – глуха панель;* *6 – панель з віконним прорізом*

Панельні дерев'яні будівлі складаються з деталей заводського виготовлення в один, два поверхи. Панелі зовнішніх і внутрішніх стін разом з елементами нижньої та верхньої обв'язки утворюють стійкий і жорсткий кістяк будівлі.

Панельні будівлі поставляють комплектно у вигляді виготовлених на заводі панелей стін, перекриття, елементів даху, сходів.

Стінові панелі поділяють на зовнішні, внутрішні, віконні, дверні та глухі.

Панелі зовнішніх стін мають контурну обв'язку з брусків, зовнішню та внутрішню обшивку та утеплювач із мінераловатних плит. Внутрішню обшивку виконують з двох шарів деревоволокнистої плити. З внутрішнього боку плити під обшивкою укладають пароізоляцію з пергаміну. Під зовнішню обшивку з дощок прокладають деревоволокнисту плиту для зменшення повітропроникності (рис. 14.1.6, а).

Панелі внутрішніх стін, на відміну від зовнішніх, мають з обох боків гіпсокартону обшивку, а внутрішнє заповнення – з деревоволокнистих плит (рис. 14.1.6, б).

Висота панелей дорівнює висоті поверху, а ширина 600 – 1200 мм.

Ширина панелей цокольного та горищного перекриття (рис. 14.1.6, в, г) така сама, як і стінових, а довжина залежить від розміру прольоту, що перекривається.

Рис. 14.1.6.

Панелі дерев'яних будинків:

а – панель зовнішньої стіни;

б – те ж внутрішньої стіни;

в – панель цокольного поверху;

г – те ж горищного перекриття;

1 – вертикальний брусок контурної обв'язки;

2 – утеплювач із мінераловатних плит;

3 – пароізоляція;

4 – внутрішня обшивка з двох шарів дерево-волокнистих плит;

5 – горизонтальний брусок контурної обв'язки;

6 – зовнішня обшивка з деревоволокнистої плити;

7 – дощата обшивка;

8 – гіпсокартонна обшивка;

9 – внутрішнє заповнення з деревоволокнистих плит;

10 – нижня дощата обшивка;

11 – несучі бруски;

12 – верхня дощата обшивка;

13 – нижня обшивка з водостійкої фанери;

14 – пароізоляція;

15 – тверда дерево-волокнисна плита

Зверху панелей цокольного перекриття влаштовують дощатий настил, у горищному перекритті укладають ходові дошки.

Для стикування панелей з нижньою і верхньою обв'язкою та між собою, в них передбачені пази в місцях спряження, в які вставляють рейки-шпонки (рис. 14.1.7, а). Стик законопачують і закривають нащільником. Цим забезпечують щільність і непродувність стиків.

3 – нижня обв'язка;

4 – анкер;

5 – рейка-шпонка;

6 – зовнішня панель;

7 – нащільник;

8 – конопатка;

9 – вертикальна рейка-шпонка;

10 – бруски контурної обв'язки;

11 – наклейка з марлі;

12 – цокольна панель;

13 – утеплювальний пакет;

14 – дощатий карниз;

15 – обрешітка;

16 – крокви;

17 – горищне перекриття;

18 – верхня обв'язка;

19 – утеплювач із мінераловатних плит;

20 – обшивка

Рис. 14.1.7. Спряження дерев'яних панелей:

а – цокольних і стінових;

б – стінових і горищних;

1 – цоколь;

2 – гідроізоляція;

Дах панельних дерев'яних будівель – горищний з несучою основою з дощатих напівферм і покрівлею з хвилястих азбоцементних листів, металочерепиці по розрідженому рештуванню (рис. 14.1.7, б).

Дерев'яні панельні будівлі найбільшою мірою реалізують принцип індустріалізації будівництва й підвищують експлуатаційні якості.

Тому їх найчастіше застосовують у практиці будівництва.