За сучасної доби глобалізації зростає інтенсивність сприйняття, збереження, опрацювання і використання результатів дослідно-експериментальної інформації. Що стосується конкретизації впливу глобалізації на результати дослідно-експериментальної роботи у ЗНЗ, то слід зробити кілька уточнень.

По-перше, у процесі дослідно-експериментальної роботи педагогами здійснюється сходження від емпіричного узагальнення до умоглядно-теоретичної концептуалізації, від наочного до умоглядного образу шляхом інтерпретації наукової інформації про об’єкт педагогічного експерименту, на основі чого конструюються нові моделі навчання у ЗНЗ. Особливості такої процедури фіксуються в індивідуальному плані роботи вчителя-експериментатора, рекомендації до розроблення якого подано в додатку Е.

По-друге, робота з результатами дослідно-експериментальної роботи у педагогічній практиці є вельми широкою: від навчального процесу до практики використання результатів у дослідницько-пізнавальній та професійній діяльності суб’єктів навчально-виховного процесу на різних рівнях (ЗНЗ – освітнього регіону – державного рівня). Орієнтовний план вивчення системи роботи вчителя-експериментатора подано в додатку Є.

Унаслідок опрацювання і використання результатів дослідно-експериментальної роботи досліджуваний об’єкт трансформується у презентацію, конструйований дидактичний матеріал, кодується у методичних рекомендаціях тощо.

За результатами дослідно-експериментальної роботи ЗНЗ розробляються та видаються навчально-методичні матеріали, зокрема:

• навчальна книга (підручник, навчальний посібник);

• методичні рекомендації за програмою дослідження;

• узагальнення перспективного досвіду роботи вчителя із проблеми дослідження;

• науковий звіт із проблеми дослідження;

• стаття;

• програма з предмета, програма з проблеми дослідження;

• комп'ютерна презентація результатів дослідження для впровадження в досвід роботи інших педагогів;

• доповідь на педагогічній раді;

• реферат;

• дидактичний матеріал за програмою дослідження;

• підготовка методичного посібника з програми дослідження;

• збірка творчих, дослідницьких або проектних робіт учнів із проблеми дослідження.

Деталізуємо вимоги до навчальної книги, методичних рекомендацій, узагальнення перспективного досвіду роботи вчителя, наукового звіту, статті, програми, комп'ютерної презентації результатів дослідження, доповіді на педагогічній раді. Вибір цих видів навчально-методичних видань, в яких фіксуються результати дослідно-експериментальної роботи ЗНЗ, зумовлений складністю для практиків представлення як змісту (відбору інформації, що представляється у кожному конкретному виді видань), так і технології (особливих способів доведення цієї інформації до освітньої громадськості).

3.1. Навчальна книга: алгоритм створення та характеристика структури

Фундаментальні результати дослідно-експериментальної роботи з методики викладання предмета фіксуються в навчальній книзі (підручнику та навчальному посібнику).

Підручник– навчальне видання, що містить системний виклад навчального предмета (розділу або частини), відповідає навчальній програмі й офіційно затверджено як даний вид видання.

Навчальним посібником вважається навчальне видання, що доповнює або частково (повністю) замінює підручник, офіційно затверджений як даний вид видання.

Серед найважливіших функцій, яким має бути підпорядкована навчальна книга, є:

• управління процесом засвоєння змісту освіти розкриває дидактико-методологічний зміст програми навчання. Це одна із основних функцій навчальної книги, яка визначає добір, акцентування, ранжирування всього навчального матеріалу. Завдяки цій функції навчальна книга стає для вчителя засобом планування, підготовки та реалізації навчально-виробничого процесу;

• інформаційна – відбиває сутність навчальної книги як носія змісту освіти, що викладений за допомогою друкованого слова, ілюстрацій тощо. Формування інформаційної функції навчальної книги в процесі її створення передбачає, насамперед, високий науковий рівень навчального матеріалу;

• систематизаційна – викликає до життя кінцевий результат навчання – необхідність цілісного засвоєння навчального матеріалу;

• трансформування – перенесення теоретичних знань, наукових методів у навчальну книгу з метою їх найкращого засвоєння;

• стимулювальна – навчальна книга має сприяти швидкому та якісному самостійному засвоєнню навчального матеріалу, вміщеного в ньому. Тому виклад матеріалу підручника слід будувати з урахуванням психологічних та педагогічних закономірностей засвоєння знань, застосовувати різні прийоми стимулювання та організації мислення учнів;

• координаційна – дає змогу встановити взаємозв’язки з іншими джерелами та засобами інформаційно-предметного забезпечення;

• закріплення матеріалу та самоконтроль – функція, яка сприяє раціональній організації навчальної діяльності, самостійному оволодінню знаннями та вміннями. Вона забезпечує стійке засвоєння знань та вмінь, якого досягають за допомогою повторень, вправ, систематизації тощо;

• раціоналізації – заощадження та оптимізації часу учнів та вчителя;

• самоосвіти – забезпечення умов для ознайомлення учнів із усіма можливими джерелами і засобами для самостійного оволодіння знаннями та вміннями;

• виховна – передбачає формування в учнів наукового світогляду, творчого мислення, екологічної культури, дбайливого ставлення до професійних знань та формування емоційно-мотиваційної сфери навчання.

Для ефективного подання навчального матеріалу у підручниках, навчальних посібниках використовують такі методи викладення:

• індуктивний – метод, коли навчальний матеріал подається від конкретних фактів до узагальнення. Цей метод сприяє розвитку синтезуючого мислення завдяки систематичному показу процесу інтеграції знань від окремих фактів і відношень до дедалі ширших узагальнень і встановлення закономірностей;

• дедуктивний – це викладення навчального матеріалу від узагальнень, загальних правил та закономірностей до їх конкретизації на окремих прикладах і ситуаціях. Цієї позиції дотримувалися П. Гальперін, Н. Тализіна, В. Давидов. Названий метод покладено в основу концепції, створеної англійськими дидактами К. Томасом, Дж. Девісом, Д. Ж. Бердом та ін. Вона відома як Ruleg – «правило – приклад». На користь цього методу такі аргументи: 1) навчальна діяльність не може повторювати хід і структуру наукової діяльності – вона має свою специфічну структуру, яка розгортається адекватно за дедуктивної подачі матеріалу; 2) дедуктивний підхід до викладання навчального матеріалу істотно зменшує фізичний обсяг навчальної книги, порівняно з індуктивним;

• евристичний – таке подання інформації, коли правила та послідовність дій щодо їх застосування в конкретних обставинах не вказується й учень самостійно, нерідко шляхом численних спроб і помилок, має знайти їх. До цього методу відносять і проблемне навчання. За евристичним методом викладання автори зазвичай наводять визначення різних понять і законів, доведення теорем, формул для розрахунків тощо, але способу застосування цих понять часто не наводять, що є причиною значних ускладнень під час практичного використання і великої кількості помилок, яких студенти припускаються, коли намагаються їх застосувати, навіть за умов задовільного знання відповідних правил;

• алгоритмічний – характеризується тим, що після формулювання основних понять автори наводять якомога точніший, докладніший опис (алгоритм) дій щодо застосування цих понять для практичних задач.

Основні вимоги до навчальної книги:

• точність, послідовність, переконливість;

• фундаментальність, науковість і доступність викладу матеріалу;

• цільова спрямованість (наскільки послідовно і точно навчальна книга виконує дидактичні функції);

• системність у формулюванні основних понять, у доборі, послідовності розміщення і способів презентації питань навчального предмета;

• добір фактичного матеріалу (факти, наведені в навчальній книзі, не повинні бути випадковими, вони мають розкривати найтиповіші явища);

• безперервність (послідовність) окремих видів підготовки протягом усього терміну навчання з урахуванням профілю майбутньої спеціальності.

У сучасному підручникознавстві розроблено алгоритм роботи автора над створенням навчальної книги:

• визначити роль та місце навчального предмета в змісті навчання з урахуванням навчальної програми; конкретизувати завдання навчання й виховання у процесі вивчення предмета;

· визначити характер та обсяг знань, які мають бути засвоєні учнями у процесі вивчення предмета, його тем та окремо кожного питання теми;

· з’ясувати обсяг знань, які вже отримані учнями з інших предметів, використати ці відомості для визначення характеру та обсягу знань із кожного питання теми, з кожної теми і предмета в цілому;

· визначити логічну та дидактичну послідовність подання навчальної інформації для набуття знань, умінь, навичок;

· розробити структуру навчальної книги, розподілити програмний матеріал на структурні елементи (розділи, параграфи);

· розробити план-проспект навчальної книги, оцінити його;

· розробити зміст параграфів; розподілити зміст параграфів на частини і добрати для кожної частини параграфа відповідну форму викладу (текст, ілюстрації, таблиці тощо);

· змоделювати апарат організації засвоєння навчальної інформації учнями під час вивчення параграфів;

· вибрати оптимальне поєднання методів викладення навчального матеріалу за принципами «індуктивно-дедуктивно», «евристично-алгоритмічно»;

· оформити розділи навчальної книги, розмістити параграфи з урахуванням послідовності та логічного викладу навчальної інформації.

Структура підручників та навчальних посібників.

Структура підручників та навчальних посібників така:

- назва;

- анотація;

- зміст (перелік розділів);

- передмова;

- вступ;

- основний текст;

- післямова;

- додатки;

- словник базових та основних понять;

- література;

- питання, тести для самоконтролю;

- предметний, іменний покажчики (апарат для орієнтації в матеріалах книги).

Визначмо особливості подачі кожного структурного елемента навчальної книги.

Особливості подачі кожного структурного елемента навчальної книги.

Анотація – узагальнений короткий виклад основного змісту роботи, що складається з опису бібліографічних ознак книжки (автор, назва тощо), короткого переказу матеріалу, вказівок, кому цю книжку адресовано.

Рекомендований середній обсяг анотації – 500 друкованих знаків. Анотацію навчальної книжки розміщують на звороті титульного аркуша або на другій сторінці обкладинки.

Зміст

Зміст — це перелік заголовків рубрик у навчальній книзі. Заголовки змісту повинні точно повторювати заголовки у тексті.

Скорочувати заголовки у змісті або давати їх в іншій редакції, порівняно із заголовками у тексті, не дозволяється. До змісту, як правило, необхідно включати всі заголовки рукопису, за винятком підзаголовків, розташованих у підбір з текстом. Позначення ступенів прийнятої рубрикації ("частина", "розділ", "параграф") та їх порядкові номери пишуться в один рядок з відповідними заголовками і відділяються від них крапкою. Всі заголовки у змісті починаються з великої літери без крапки на кінці. Останнє слово кожного заголовка з'єднують крапками з відповідним номером сторінки у правому стовпчику змісту. Номери сторінок у змісті рекомендується проставляти простим олівцем.

Передмова

Вступ

Передмова у навчальній книзі має відповідати таким основним вимогам: характеризувати роль та значення предмета, показувати місце предмета серед інших, містити формулювання основних завдань, що стоять перед учнями у процесі вивчення навчального предмета.

Вступ – це частина основного тексту, короткий історичний нарис, який готує учня до розуміння сучасного стану проблеми; виклад початкових понять та пояснення основної термінології, аналіз поглядів, літературних джерел.

Основні вимоги до вступу:

· текст його має розкривати предмет, якому присвячено книжку, історію її становлення й розвитку, зв’язки з іншими галузями знань;

· має висвітлювати послідовність, наступність використання знань, набутих під час вивчення попередніх предметів, і тих, що вивчатимуться;

· особливу увагу потрібно приділити питанням використання знань, які учень ще має отримати після вивчення цього предмета, для розв’язання практичних завдань.

Вступ має бути написаний проблемно, образно, цікаво. Його потрібно розміщувати одразу за передмовою, він має органічно поєднуватися зі змістом навчальної книги.

Основний текст підручника (навчального посібника)

Основний текст підручника (навчального посібника) — це дидактично та методично опрацьований і систематизований автором навчальний матеріал.

Викладання матеріалу в навчальній книзі має характеризуватися: об'єктивністю, науковістю та чіткою логічною послідовністю. Композиція підручника, подання термінів, прийоми введення до тексту нових понять, використання засобів наочності повинні бути спрямовані на те, щоб передати учневі певну інформацію, навчити його самостійно користуватися книгою, викликати інтерес до предмета, що вивчається.

Апарат організації засвоєння

Апарат організації засвоєння – структурний компонент підручника, який активізує та спрямовує пізнавальну діяльність учнів на опанування предмета.

Його головне призначення – навчити учнів вчитися. До апарату організації засвоєння належать:

· інструктивно-методичні матеріали (інструктивно-методична передмова до навчального видання та до окремих розділів; зразки дій і розв’язання задач (зокрема, роботи з різними видами літератури, приладами, обладнанням, пристроями; пам’ятки; відповіді; інструкції); вказівки до виконання навчальних завдань; поради і вказівки щодо самоосвіти);

· таблиці для організації засвоєння;

· питання-завдання різних видів;

· вправи для організації самостійних робіт, необхідні для засвоєння навчального матеріалу і формування вмінь, що розвивають мислення;

· підписи до ілюстрацій, що допомагають правильно сприймати ілюстративний матеріал, розуміти його, запам’ятовувати та застосовувати, забезпечують зв’язок наочно-образного та логічного мислення під час розв’язання пізнавальних та прикладних завдань, а також полегшують виконання самостійних робіт з ілюстративним матеріалом.

Запитання та завдання

Запитання та завдання (для самоперевірки та контролю засвоєння знань) у навчальній книзі дають змогу забезпечити більш ефективне опрацювання учнем навчального матеріалу в процесі самостійної роботи.

Контрольні запитання та завдання, що розміщуються наприкінці кожної структурної частини книги (глави, параграфа), мають сприяти формуванню практичних прийомів і навичок логічного мислення. Необхідно пам'ятати, що методично правильно поставлені запитання та завдання є запорукою того, що засвоєння знань у процесі самостійної роботи з книгою забезпечить їх практичне застосування. У процесі виконання контрольних завдань бажано передбачити використання обчислювальної техніки, аудіовізуальних засобів навчання, забезпечити умови обов'язкового використання нормативної та довідкової літератури.

Запитання

Рекомендуємо формулювати запитання з урахуванням рівнів формування мисленнєвих навичок учнів (табл. 6).

Під час написання навчальних книг необхідно орієнтувати учня на активну пізнавальну діяльність, самостійну творчу працю та вміння розв'язувати задачі.

Таблиця 6

Система формування навичок мислення учнів

Мисленнєві навички	Визначення	Що робить учень
Знання	Запам’ятовування специфічної інформації	Реагує, сприймає, згадує, впізнає
Розуміння	Розуміння заданого матеріалу, незалежно від іншого матеріалу	Пояснює, перекладає, показує, інтерпретує
Застосування	Використання методів, концепції, принципів і теорій у нових ситуаціях	Розв'язує нові проблеми, демонструє використання знань, конструює
Аналіз	Поділ інформації на складові	Обдумує, розкриває, перераховує, розмірковує, порівнює
Синтез	Складання цілого із окремих частин	Комбінує, складає, придумує, творить
Порівняльна оцінка	Визначення цінності матеріалів і методів, коли задано цілі, стандарти та критерії	Оцінює, обговорює

Перші три мисленнєві навички (знання, розуміння, застосування) – навички низького рівня; аналіз, синтез, порівняльна оцінка – навички високого порядку. Відповідно й формулюються запитання для кожного рівня (табл. 7).

Таблиця 7

Приклади запитань і завдань для перевірки навичок мислення студентів

Мисленнєві навички	Приклади запитань і завдань
Знання	Дайте визначення На які дві категорії можна розділити
Розуміння	Чому на географічних картах використовуються символи?
Застосування	Ознайомившись із використанням знаків на картах, складіть план маршрутів для відвідування трьох історичних пам’ятників Придумайте три практичні ситуації, в яких ви зможете використати вивчений спосіб визначення
Аналіз	Серед тверджень статті, яку розбирали, вкажіть три, які є фактами, і три, які є думками
Синтез	Придумайте будь-яку країну і намалюйте її карту, використовуючи не менше 15 географічних символів Запропонуйте різні способи вирішення проблеми озеленення (на прикладі конкретної зони)
Порівняльна оцінка	Чи виправдано насилля для виправлення несправедливості? Поясніть свою позицію В яких випадках демократичний устрій держави менш ефективний, ніж диктатура?

Вибір виду ілюстрацій залежить від мети, яку ставить перед собою автор.

Загальні рекомендації щодо ілюстрування навчальних книг

· ілюстрації мають використовуватися тільки у тих випадках, коли вони розкривають, пояснюють або доповнюють інформацію, що міститься у книзі. Наявність їх дає змогу авторам зробити більш чітким, точним та образним виклад програмного матеріалу;

· під час підготовки ілюстрацій слід враховувати можливості відтворення їх у друкарні та інші фактори. Ось чому на цьому етапі важливою є спільна робота автора та художнього редактора. Автор повинен чітко уявляти, як виглядатиме майбутнє видання;

· ілюстрації у вигляді схем не повинні повторювати матеріал основного тексту або містити зайву інформацію, що відволікає читача від засвоєння теми;

· однотипні ілюстрації у підручнику мають бути виконані в єдиному стилі;

· при поданні статистичних даних доцільно використовувати графіки та діаграми, які є ефективним засобом передачі інформації про величини і явища, що вивчаються;

· доцільно використовувати кольорові ілюстрації, які не тільки збагачують інформацію, а й акцентують увагу читачів на основних моментах ілюстрованого матеріалу.

· читачів на основних моментах ілюстрованого матеріалу.

Післямова

У післямові (доцільний обсяг – 0,2–0,5 авт. арк.) роблять висновки з навчального матеріалу.

Післямова містить:

• загальну характеристику навчального предмета;

• деякі додаткові наукові відомості з предмета, що не увійшли до основного тексту, характеристики окремих теорій;

• вказівки на межі застосування закономірностей, наведених у книжці;

• перспективи розвитку науки;

• відомості про особливості (наступність) застосування отриманих знань.

Саме у післямові треба показати, як використовувати набуті знання під час вивчення наступних навчальних предметів.

Додатки

Додатки є важливим засобом збагачення змісту навчальної книги. У вигляді додатків доцільно давати різні матеріали, що доповнюють або ілюструють основний текст.

Додатки за своїм характером та змістом повинні стосуватися книги в цілому або її окремих частин, а не окремих часткових питань. Неприпустимо включати до книги додатки, що не мають безпосереднього стосунку до теми книги.

Базові та основні поняття

Базові та основні поняття, наведені в алфавітній послідовності, утворюють словник ключових (базових) та основних понять.

Такий словник розташовують за післямовою. Лаконічна за формою та чітка за змістом інформація сприяє інтенсивному відновленню в пам’яті основного змісту підручника. Вміщення словника базових та основних понять до сучасного підручника є обов’язковим.

Джерела

У підручниках (навчальних посібниках) мають бути наведені джерела, з яких отримано фактичний матеріал, що вказуються у відповідних посиланнях та у бібліографічному списку.

У підручниках (посібниках) необхідно використовувати лише дані, допущені до опублікування у відкритому друці. У бібліографічному списку підручника (посібника) необхідно вказати основну використану та рекомендовану літературу для поглибленого вивчення курсу. Основними елементами бібліографічного опису є прізвища автора, назва твору, місце випуску, назва видавництва, рік випуску, кількість сторінок. Бібліографічні посилання необхідно давати на останнє видання вказаного твору або зібрання творів.

Покажчики (предметні, іменні, предметно-іменні тощо)

Покажчики (предметні, іменні, предметно-іменні тощо) є обов’язковим структурним елементом навчальної книжки. Вони полегшують користування книгою.

До предметного покажчика необхідно включати основні терміни і поняття, що зустрічаються у книзі, а до іменного — прізвища та ініціали тих осіб, відомості про яких можна знайти в книзі. Поруч з терміном у предметному покажчику або прізвищем у іменному покажчику через кому проставляються номери сторінок, на яких цей термін або прізвище зустрічаються. Терміни у предметному покажчику та прізвища в іменному покажчику пишуться в один стовпчик та розташовуються строго в алфавітному порядку. Групу термінів або прізвищ, що починаються з однієї літери, відділяють від наступної групи.

3.2. Електронні підручники: характеристика, основні вимоги

Електронні підручники

Сьогодні активно розробляють електронні підручники, що є освітнім продуктом, який відрізняється від традиційного підручника на друкованій основі тим, що переглянути його можна лише за допомогою комп’ютера чи електронної книги; відповідає вимогам Державного стандарту.

Електронні підручники поділяють на три типи: відсканований паперовий підручник; традиційний підручник з гіпертекстовими вставками; спеціально розроблений електронний підручник.

Принцип квантування в електронному підручнику

Незалежно від типу, в електронному підручнику має бути застосований принцип квантування, тобто навчальний матеріал має бути поділений на розділи, які так само – на модульні кадри з текстовою складовою та візуалізацією.

Кожна модель складається з теоретичного блоку, контрольних запитань з теорії, вправ і тестів, контекстної довідки тощо. Між собою модулі пов’язані гіпертекстовими посиланнями, щоб студент за принципом розгалуження міг оперативно переходити від одного модуля до іншого. Доцільно, щоб електронний підручник містив і графічний, і ілюстративний матеріал.

«Відкритий» підручник

Одним із результатів узагальнення дослідно-експериментальної роботи в ЗНЗ може бути «відкритий» підручник.

Останній не має стосунку до принципу Вікіпедії, оскільки до публічно доступної версії матеріалу жодних змін не вноситься, адже в інформаційному просторі поширюється редакційна модифікована версія підручника і користувачі можуть доповнювати лише той примірник, з яким працюють вони. Різниці між паперовим і цифровим контентами практично не існує; цифровий контент користувача близький, а іноді й ідентичний цифровому продукту творця контенту. Користувачеві надано змогу видалити непотрібні розділи, додати свій матеріал і відредагувати текст. Unedited або "переписаний" підручник видавець може за низькою ціною відправляти у форматі PDF для друку в чорно-білому або в кольоровому вигляді.

Основні вимоги до методики створення електронного підручника такі:

1. Навчальний матеріал повинен бути розбитий на блоки.

2. Кожен блок повинен містити детальні ілюстрації.

3. Ілюстрації слід підбирати так, щоб більш детально і просто пояснити матеріал, який важко сприймається.

4. Основний матеріал блоку повинен об’єднуватися в одне ціле за допомогою гіперпосилань. Гіперпосилання можуть зв’язувати і окремі блоки електронного підручника.

5. Доцільно доповнити матеріал підручника підказками, які автоматично з’являються.

Основні вимоги до методики створення електронного підручника такі:

Презентаційна частина електронного підручника – це аналог вступу друкованої навчальної книги. В цьому розділі наводиться коротка характеристика змісту електронного підручника, надаються рекомендації з використання програмного продукту, назва освітньої установи, назва предмета, інформація про авторів тощо.

Основний зміст електронного підручника

Основний зміст електронного підручника розбивається на окремі блоки, або модулі.

Блок аналогічний розділу в звичайному підручнику. Він повинен складатися із одного або декількох файлів (об’єм кожного – не більше 100 Кб). Перехід із одного блока, або модуля, можливий двома шляхами. При проходженні проміжного тестування, після закінчення вивчення попереднього блока або через меню. Якщо блок складається із великої кількості файлів, то доцільно розробити його внутрішнє меню. Дуже важливо забезпечити доступ до довідників, словників термінів з кожної сторінки підручника. Для цього потрібна навігаційна система. Навігаційна система відображається на так званих навігаційних панелях. Для зручної навігації по електронному підручнику в текст вставляються гіперпосилання.

Гіперпосилання – це слово або фраза, підкреслені або виділені яскравим кольором, при натисканні на них здійснюється швидкий перехід до потрібних фрагментів тексту.

Наприклад: в абзаці тексту введено визначення певного поняття. Тоді в подальшому, при згадуванні цього поняття, його можна вказати як гіперпосилання, тобто при натисканні на слово буде здійснюватися швидкий перехід на той абзац в якому наведено його визначення. Всі гіперпосилання розставляються за вказівкою автора підручника.

3.3. Оцінка якості методичних рекомендацій

Методичні рекомендації – особливий вид структурованої інформації, що визначає порядок, логіку й акценти вивчення будь-якої теми, проведення заняття, заходу.

На рівні ЗНЗ результати дослідно-експериментальної роботи найчастіше оформляються у такому виді продукту, як методичні рекомендації.

У структурі методичних рекомендацій необхідно визначити:

1. Вступ, де подається обґрунтування вибору теми, її новизна, короткий аналіз змісту, призначення розробки. Розшифровуються специфічні поняття і терміни; місце роботи в системі діяльності вчителя чи учня; методологічні знання, що сприяють організації роботи з рекомендаціями.

2. Основна частина. У вигляді кількох параграфів, пунктів висвітлюється суть дослідження, а саме: а) педагогічна ідея; б) її методичне втілення; в) практична реалізація.

3. Висновки. Коротко формулюються основні результати, вказуються умови реалізації, можливості застосування. Характерною ознакою методичної розробки є наявність рекомендацій щодо її використання.

4. Перелік використаної літератури. Оформляється згідно із загальноприйнятими правилами.

Оцінка якості методичних рекомендацій здійснюється за такими критеріями (табл. 8).

Передовий педагогічний досвід – це така навчально-виховна чи організаційно-педагогічна діяльність, у процесі якої стабільні позитивні результати у розв’язанні актуальних педагогічних проблем забезпечуються використанням оригінальних форм, методів, прийомів, засобів навчання та виховання або інтеграції вже відомих форм, методів, прийомів, засобів.

За результатами дослідно-експериментальної роботи ЗНЗ узагальнюється перспективний досвід роботи вчителя із проблеми дослідження.

Таблиця 8

Оцінка якості методичних рекомендацій

Цінність методичних рекомендацій
Науково-теоретична	Методологічна	Методична	Текстуальна
Ступінь новизни запропонованої методики	Ступінь новизни методів, прийомів, методик	Ступінь новизни та ефективність рекомендацій	Рівень інформативності
Реалізація основних функцій науки (описання, пояснення, передбачення)	Актуальність застосування методів	Рекомендації для подальших розробок	Оригінальність викладу
Ступінь обґрунтованості методичних положень і висновків	Методична різноманітність	Рекомендації для розвитку методики викладання навчального предмета	Мова і стиль викладу
Достовірність отриманого знання		Рівень технологічності рекомендацій	Відповідність нормам і вимогам до тексту Якість оформлення роботи

3.4. Вимоги до оформлення педагогічного досвіду

Заступнику директора ЗНЗ, який вивчає досвід роботи вчителя –експериментатора, необхідно:

1. Вивчити літературу з проблеми. Уточнити питання, які можуть бути розроблені на основі формування передового досвіду.

2. Відвідати серію занять вчителя, з’ясувати, науково-методичну основу його роботи, методику організації уроків.

3. Здійснити моніторинг якості викладання.

4. Проаналізувати спільно з вчителем досвід його роботи: основні педагогічні задачі, які він вирішує; наукову обґрунтованість досвіду; рівень новизни досвіду; можливість застосування досвіду в інших умовах.

5. Допомогти вчителеві описати систему його роботи, систематизувати матеріали з досвіду роботи: конспекти занять, сценарії позакласних заходів, методичні розробки, дидактичні картки тощо.

6. Підготувати науково-методичний аналіз досвіду роботи. Обговорити висновки і пропозиції на методичній раді, педагогічній раді ЗНЗ.

7. Визначити форми узагальнення і впровадження цього досвіду у ЗНЗ, регіоні.

Структура перспективного педагогічного досвіду

У матеріалах перспективного педагогічного досвіду має бути: титульний аркуш; зміст досвіду; виписка з рішення засідання методичної та педагогічної рад ЗНЗ; анотація на досвід; модель організаційно-педагогічної діяльності ЗНЗ з поширення перспективного педагогічного досвіду; характеристика на автора досвіду (надається адміністрацією навчального закладу); опис змісту досвіду; додаток до досвіду роботи.

Досвід необхідно викладати державною літературною мовою, лаконічно, чітко, без вживання складних мовних зворотів, жаргонних і некоректних виразів на друкарських аркушах формату A4. Сторінки повинні мати поля: зліва – 20 мм, справа – 20 мм, зверху – 20 мм, знизу – 20 мм.

Зміст досвіду – це єдність вступу, теоретичної основи, технології, результа-тивності, висновків, рекомендацій, списку рекомендованої літератури з проблеми, додатків.

Вступ – коротке обґрунтування актуальності досвіду, оцінка сучасного стану проблем, ціль роботи над проблемою, взаємозв'язок із сучасними науковими дослідженнями, можливості педагогічного досвіду в усуненні недоліків, утруднень, суперечностей масової педагогічної практики. Нормативно-правова база (короткий огляд документів із проблеми).

Теоретична основа досвіду – короткий анотований огляд літератури.

Технологія досвіду – узагальнені схеми (моделі) реалізації педагогічних, ідей у системі навчання; формулювання провідної ідеї досвіду (короткий витяг із нормативного документа чи теорії з проблеми); формулювання гіпотези педагогічного дослідження (прогнозовані шляхи досягнення результату, обґрунтування цінності досвіду); постановка цілей і задач досвіду; розкриття сутності досвіду (короткий виклад інформації щодо дослідження проблеми); ілюстративний опис узагальнень моделі реалізації досліджуваної технології (форм, методів, прийомів).

Результативність досвіду – результати анкетування; експертна оцінка уроку (педагогічної діяльності в цілому); результати контрольних зрізів з предмета; результати тестування учнів із метою вивчення розвитку професійних компетентностей. Результативність діагностичної роботи з вивчення досвіду у формі таблиць, діаграм, аналітичний коментар.

Висновки (розміщаються на окремому аркуші) – дають оцінку результатам роботи, розкривають можливості їх використання, відзначають наукову новизну і соціальну цінність проблеми.

Рекомендації – визначають подальші шляхи роботи для глибокого вивчення проблеми, основну увагу звертають на пропозиції щодо ефективного використання результатів дослідження. Рекомендації мусять мати конкретний характер і бути цілком підтверджені цією роботою.

Список рекомендованої літератури з проблеми. Бібліографічний опис оформлюється згідно з ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання».

Додатки містять матеріал, необхідний для розкриття повноти досвіду. Зокрема, можуть бути використанні ілюстрації, дидактичний матеріал, фотографії, описи методик, комп'ютерних програм, авторських програм, індивідуальних програм для учнів із предмета, розроблених у процесі експериментальної роботи, творчі роботи учнів, а також таблиці, діаграми, що ілюструють результативність досвіду. Варто звернути увагу на обов'язкове включення системи розробок занять з визначеної теми, що є міні-моделлю, проекцією педагогічних ідей у системі навчання. Систему розробок занять рекомендується супроводжувати методичним аналізом теми, що складається з таких компонентів: основна ідея теми, основні змістові лінії теми, основна мета, основні вимоги до знань та умінь, методи роботи.

Оцінка передового педагогічного досвіду

Оцінку передового педагогічного досвіду доцільно здійснити за допомогою аналізу таких складових

· Актуальність і перспективність. Цей педагогічний досвід, новий, відрізняється від масового, сприяє вирішенню основних завдань, що стоять перед системою вищої освіти на сучасному етапі її розвитку, актуальних проблем педагогічної теорії та практики, знаходить застосування у масовому досвіді, збагачує його і має перспективу для подальшого його поширення.

· Висока результативність та оптимальність. Спостерігаються помітні зрушення в системі роботи педагогів, в учнів, у рівні їхньої вихованості, високий рівень навчально-виховного процесу, результативність досвіду вища за масові показники ефективності та якості, стабільність, стійкість результатів у змінених умовах роботи. Високі результати у роботі досягаються при найменших затратах сил вчителів, учнів, матеріальних засобів ЗНЗ, громадськості тощо.

· Наукова обґрунтованість. Передовий досвід враховує закономірності процесу виховання й навчання учнів. Відступ від цих об’єктивно існуючих закономірностей призводить до суб’єктивних і помилкових суджень і висновків.

· Можливість творчого наслідування іншими вчителями. Готовність досвіду до творчого використання за наявності в ньому продуктивної педагогічної ідеї, доступність і наступність досвіду, що дає змогу розвивати й удосконалювати власну практику, теоретична і практична готовність педагогів до творчого використання провідних ідей досвіду.

· Наявність елементів новизни й оригінальності. Вперше запропоновано систему, чи удосконалено вже існуючу.

· У ЗНЗ має здійснюватися системна робота з вивчення, узагальнення і впровадження передового педагогічного досвіду вчителя-експериментатора. Особливості такої роботи подано в табл. 9.

Таблиця 9

Особливості діяльності педагогічних працівників

із вивчення, узагальнення і впровадження передового педагогічного досвіду

Педагогічні працівники	Мета роботи	Зміст роботи
Учитель-експериментатор	Необхідна складова частина роботи вчителя щодо підвищення педагогічної і методичної майстерності	Осмислення і самоаналіз власного досвіду. Ознайомлення з досвідом інших вчителів-експериментаторів. Творчий обмін досвідом. Самоузагальнення: підготовка опису досвіду роботи, методичних розробок. Удосконалення навчально-виховного процесу на основі застосування передового досвіду
Адміністрація ЗНЗ	Підвищення ефективності управління навчально-виховною і методичною роботою у ЗНЗ	Висвітлення досвіду роботи вчителя-експериментатора. Науково-методичний аналіз передового педагогічного досвіду. Організація обміну досвідом роботи. Підготовка узагальнення досвіду роботи для методичного кабінету ЗНЗ. Самоузагальнення досвіду роботи адміністрацією ЗНЗ. Підготовка матеріалів досвіду роботи для комплексної перевірки діяльності ЗНЗ
Методичний працівник	Надання ефективної методичної допомоги вчителям-експериментаторам. Розроблення актуальних науково-методичних проблем для експериментальної перевірки. Узагальнення досвіду роботи вчителя-експериментатора.	Виявлення передового педагогічного досвіду на основі аналізу науково-методичної роботи. Планове вивчення передового педагогічного досвіду. Допомога вчителям в осмисленні, описі та узагальненні досвіду їхної роботи. Підготовка науково-методичного аналізу досвіду роботи. Узагальнення передового педагогічного досвіду. Організація пропаганди передового педагогічного досвіду. Розроблення методичних рекомендацій щодо застосування передового педагогічного досвіду. Організація практичного навчання інноваційними методами навчання і виховання

3.5. Характеристика складових наукового звіту

Результати педагогічного дослідження можуть бути оформлені у вигляді наукового звіту. До наукового звіту висуваються такі основні вимоги: чіткість побудови; логічна послідовність викладу матеріалу; переконливе аргументування; стислість і чіткість формулювань; конкретність викладу результатів роботи; доведеність висновків та обґрунтованість рекомендацій.

Складові наукового звіту

Звіт повинен включати: титульний аркуш; список виконавців; зміст; основну частину роботи; список літератури; додатки.

Зразок структури та змісту наукового звіту про результати дослідження подано в додатку Ж.

3.6. Вимоги до науково-методичної статті

Науково-методична стаття, як результат педагогічного дослідження, має бути оформлена відповідно до Постанови президії ВАК України від 15.01.2003 р. № 7-05/1 «Про підвищення вимог до фахових видань, внесених до переліків ВАК України» (Бюлетень ВАК України. – 2003. – № 1).

Обов’язкові елементи науково-методичної статті:

1) постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок з важливими науковими та практичними проблемами;

2) аналіз останніх джерел та публікацій, в яких започатковано розв’язання означеної проблеми, на які автор робить опертя;

3) виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, яким присвячується означена стаття;

4) формулювання цілей статті (постановка завдання);

5) виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів;

6) висновки та результати дослідження, перспективи подальших розвідок у пропонованому напрямі.

Усі елементи науково-методичної статті є обов’язковими й друкуються в тексті статті з абзацу та виділяються жирним шрифтом.

3.7. Програма з предмета: характеристика складових

Результати дослідно-експери-ментальної робо-ти вчителя можуть знайти відображення у програмі з предмета.

Програма – це результат попередніх теоретичних і практичних пошуків вчителя, де відображено сформовані погляди і переконання. Програма відповідає сучасному стану науки, досягненням передової педагогічної практики; характеризується новизною та оригінальністю, психолого-педагогічною обґрунтованістю; забезпечена основними дидактичними матеріалами та засобами реалізації.

Програма структурно містить: пояснювальну записку, зміст навчального матеріалу, вимоги до рівня підготовки учнів; список літератури, опис навчально-методичного забезпечення.

Пояснювальна записка

У пояснювальній записці формулюються цілі та обґрунтовується актуальність, коротко аналізуються аналоги та обґрунтовується необхідність цього видання, визначається місце видання в цілісній системі подібних видань, описуються принципи побудови, загальна структура змісту навчального матеріалу, особливості. Вказується на відповідність державним стандартам.

Зміст навчального матеріалу

Вимоги до рівня підготовки учнів

Список літератури

Навчально-методичний супровід

У змісті програми наводиться структурований за розділами і темами перелік запитань, що вивчаються, з визначенням обов’язкового матеріалу, матеріалу, що вивчається оглядово, подається перелік всіх демонстрацій, практичних, лабораторних, контрольних робіт. Бажано визначити типи і види діяльності, які забезпечують розвивальний ефект навчання.

У цій частині програми подаються вимоги за зразком: «учні повинні знати…», «учні повинні вміти…», сформульовані з урахуванням відповідних освітніх стандартів. Ці вимоги можуть бути визначені як для кожної теми чи розділу, так і в цілому після змісту навчального матеріалу.

Наводяться списки літератури для вчителів і для учнів.

У цій частині вказується, якою літературою (підручниками, методичними посібниками, науково-популярною літературою, сучасними електронними матеріалами, аудіовізуальними посібниками, програмами тощо) педагог та учні забезпечуються для роботи з цим виданням.

3.8. Презентація: класифікація та правила оформлення

Ще одним результатом дослідно-експериментальної роботи є презентація, яка забезпечує просування основних ідей у науці і практиці. Вона виконує кілька найважливіших функцій: ознайомлення і популяризація результатів експериментальної роботи ЗНЗ; встановлення контактів з іншими дослідниками і практиками; створення умов для впровадження отриманих розробок у практику діяльності вчителів та ЗНЗ.

Різні підходи до класифікації презентацій

У літературі не існує загальновизнаної класифікації презентацій за типом змісту та за оформленням.

Наприклад, Л. Ястребов пропонує класифікувати презентації за ступенем їх «оживлення» різними ефектами. Він виділяє такі групи презентацій:

1. Офіційна презентація – це різноманітні звіти, доповіді тощо перед науковою аудиторією, де обов’язковим є професійний дизайн, витриманість, єдиний шаблон оформлення для всіх слайдів, чітке структурування та розміщення на слайдах всіх тез доповіді.

2. Офіційно-емоційна презентація. Така презентація використовується для двох цілей: передати слухачам деяку офіційну інформацію та надихнути їх, переконати в чомусь. Наприклад, таку презентацію можна зробити на батьківських зборах.

3. «Плакати». У цьому випадку презентація складається тільки з ілюстративного матеріалу. На слайдах – тільки ілюстрації з мінімумом підписів, комп’ютер використовується як звичайний слайд-проектор. Пояснення змісту покладається на доповідача. Дуже бажаний єдиний шаблон оформлення.

4. «Подвійна дія». На слайдах презентації, крім зображень, використовується текстова інформація. Вона може або пояснювати вміст слайду, або «розширювати» його.

5. Інтерактивний семінар створюється для проведення семінару в режимі діалогу з аудиторією. Використовуються різноманітні анімації, рухомі малюнки, фотографії, що обертаються, об’єкти навігації, а особливо – розгалуження презентації, залежно від відповідей слухачів, їхньої реакції на запитання і твердження.

6. Електронний роздатковий матеріал. Матеріал презентації має викладатися вичерпно докладно, оскільки у слухача немає можливості перепитувати доповідача. Додатковий матеріал може міститися у гіперпосиланнях або у спеціальних замітках до слайду. Якщо презентація призначена для самостійної роботи, її інтерфейс, навігація по слайдах, можливості розгалуження повинні бути добре продумані та обґрунтовані.

7. «Інформаційний ролик». Ролик має демонструватися самостійно, незалежно від доповідача, причому автоматично повертатися до його початку. Весь показ проходить в автоматичному режимі. Презентація містить матеріали інформаційно-рекламного характеру, наочні матеріали, розраховані на швидке сприйняття. Така презентація може використовуватися на виставках.

Структура та зміст матеріалу

Під час складання презентації має враховуватися:

· стислий виклад матеріалу, максимальна інформативність тексту;

· використання слів і скорочень, уже знайомих аудиторії;

· відсутність нагромадження, чіткий порядок у всьому;

· ретельно структурована інформація;

· наявність коротких та лаконічних заголовків, маркованих та нумерованих списків;

· важливу інформацію (наприклад, висновки, визначення, правила тощо) треба подавати великим, виділеним шрифтом і розміщувати в лівому верхньому кутку слайда;

· другорядну інформацію бажано розміщувати внизу слайда;

· кожному положенню (ідеї) треба відвести окремий абзац;

· головну ідею треба викласти в першому рядку абзацу;

· використання табличних форм подання інформації (діаграм, схем) для ілюстрації найважливіших фактів;

· графіка має органічно доповнювати текст;

· пояснення треба розміщувати якнайближче до ілюстрацій, із якими вони мають з'являтися на екрані одночасно;

· використання емоційного тла (художня проза запам'ятовується краще, ніж спеціальні тексти, а вірші — краще, ніж проза);

· усю текстову інформацію потрібно ретельно перевірити на відсутність орфографічних, граматичних і стилістичних помилок.

Додаткові вимоги до змісту презентації

Окрім того, існують ще додаткові вимоги до змісту презентації (за Д. Льюїсом):

· кожен слайд має відображати одну думку;

· текст має складатися з коротких слів та простих речень;

· рядок має містити 6—8 слів;

· усього на слайді має бути 6—8 рядків;

· загальна кількість слів не повинна перевищувати 50;

· дієслова мають бути в одній часовій формі;

· заголовки мають привертати увагу аудиторії та узагальнювати основні положення слайда;

· у заголовках мають бути і великі, і малі літери;

· слайди мають бути не надто яскравими – зайві прикраси лише створюють бар'єр на шляху ефективної передачі інформації;

· кількість блоків інформації під час відображення статистичних даних на одному слайді має бути не більше чотирьох;

· підписи до ілюстрації розміщуються під нею, а не над нею;

· усі слайди презентації мають бути витримані в одному стилі.

Шрифт презентації

Розробляючи презентації, треба враховувати вимоги до використання шрифту:

1. Кожен шрифт (гарнітура + написання) має одне змістове навантаження. Для сталої гарнітури традиційними, щонайменше з XIX ст. є такі: напівжирний шрифт – назви структур документа, курсив – логічний наголос, зокрема, на формулюванні основних положень, означень тощо, “прямий” звичайний – основний масив інформації.

2. Тексти презентацій, які використовують у психологічно напруженій нестандартній ситуації, треба подати гарнітурою зі спрощеним алгоритмом розпізнавання, наприклад, шрифтом Arial. Це доцільно під час роботи з інструкціями правил безпеки, нормативними актами, угодами з правовими чи майновими наслідками, умовами олімпіадних завдань тощо.

3. Уникайте використання більше трьох різних шрифтів на одному слайді. Інакше читач передчасно втомиться, постійно намагаючись вибрати алгоритм розпізнавання шрифту. Виняток становить інструкція з використання шрифтів.

4. Математичні формули подаються гарнітурою, близькою до стандартної (Times New Roman), причому всі змінні – курсивом, решта – дужки, знаки математичних дій, усталені назви функцій (sin, cos тощо) – звичайним “прямим” шрифтом.

Кольори і форми презентації

Презентація має особливості використання кольорів і форм, зокрема:

· стимулюючі (теплі) кольори сприяють збудженню й діють як подразники (за спаданням інтенсивності впливу: червоний, оранжевий, жовтий);

· холодні кольори заспокоюють, викликають сонливий стан (у такому порядку: фіолетовий, синій, блакитний, синьо-зелений, зелений);

· нейтральні кольори: світло-рожевий, жовто-зелений, коричневий;

· поєднання двох кольорів — кольору знака й кольору тла – суттєво впливає на сприйняття, причому деякі пари кольорів не тільки стомлюють зір, а й можуть спричинити стрес (наприклад: зелені символи на червоному тлі);

· найкраще поєднання кольорів шрифту та тла: білий на темно-синьому, чорний на білому, жовтий на синьому; кольорова схема має бути однаковою для всіх слайдів;

· будь-який малюнок тла підвищує стомлюваність очей і знижує ефективність сприйняття інформації;

· чіткі, яскраві малюнки, які швидко змінюються, миготять, легко «вхоплює» підсвідомість, і вони краще запам'ятовуються;

· будь-який другорядний об'єкт, що рухається (анімований), знижує якість сприйняття матеріалу, відвертає увагу, порушує її динаміку;

· показ слайдів на тлі нерелевантних звуків (пісень, мелодій) викликає швидку втомлюваність, сприяє розсіюванню уваги і знижує продуктивність навчання;

· людина спроможна одночасно запам'ятовувати не більше трьох фактів, висновків, визначень.

3.9. Вимоги до наукової доповіді

Доповідь та її структура

Доповідь на педагогічній раді за результатами експериментальної роботи необхідно структурувати у трьох частинах.

Перша частина (2–3 хв і більше) – загальна характеристика роботи. Вона відображає вступ, у ній розкривається актуальність дослідження, предмет, проблема, мета і завдання експериментального дослідження, ступінь вивченості теми, характеризуються методи та емпірична база дослідження. У другій частині доповіді (близько 7–10 хв) презентуються результати виконаного дослідження. Тут необхідно зосередити увагу на тих завданнях, які виконувалися в процесі експериментальної роботи. У третій частині (не більше 2–3 хв) потрібно розкрити основні висновки за результатами дослідження. Особливо слід підкреслити практичні результати дослідження.

РЕЗЮМЕ до розділу 3

Активне впровадження в навчально-виховний процес авторського змісту, що стимулює творчу активність учнів, доведеного в дослідно-експериментальній роботі, ґрунтується на технології узагальнення результатів дослідно-експериментальної роботи в ЗНЗ.

Візуалізація навчально-методичної інформації здійснюється в різних видах продукції, серед яких: навчальна книга; методичні рекомендації; перспективний досвід роботи; науковий звіт; стаття; навчальна програма; комп'ютерна презентація; доповідь; реферат тощо.

Загальними вимогами до навчально-методичних матеріалів є: актуальність теми (важливість, практична значущість проблеми); достатній теоретичний рівень; дослідницький характер (містяться елементи дослідження з теми); зміст та практичне застосування (матеріал роботи має викладатися послідовно, логічно взаємопов’язувати окремі частини, повністю розкривати тему роботи); грамотність та естетичність оформлення.

Процес розроблення навчально-методичних матеріалів передбачає визначення типологічної

віднесеності розроблених матеріалів. Існують різні типи навчально-методичних видань, зокрема:

· за цільовим призначенням (офіційні, наукові, науково-популярні, виробничо-практичні, навчальні тощо);

· за матеріальною конструкцією (книжкове, аркушеве, газетне, буклетне, плакат, комплектне тощо);

· за обсягом (книга, брошура, листівка);

· за характером інформації (монографія, авторська дисертація, посібник, підручник, навчальний посібник, навчально-методичний посібник).

Найпоширенішими видами узагальнення результатів дослідно-експериментальної роботи в ЗНЗ є:

· навчальне видання, що містить систему відомостей наукового чи прикладного характеру, викладену у формі, зручній для вивчення і викладання, розрахованій для учнів різного віку й рівня навченості;

· аркушеве видання – одне чи декілька аркушів друкованого матеріалу будь-якого формату без скріплення;

· буклетне видання – аркушеве видання у вигляді одного аркуша друкованого матеріалу, складеного двічі або тричі;

· книга – книжкове видання, обсягом понад 48 сторінок;

· брошура – книжкове видання, обсягом більше за 4, але не більше 48 сторінок.

Акцентуючи увагу на особливостях навчально-методичних видань, визначаємо, що:

· посібник – це видання, призначене допомогти в практичній діяльності або в оволодінні навчальною дисципліною;

· підручник – основне навчальне видання із систематизованим викладом дисципліни, що відповідає офіційно затвердженій навчальній програмі;

· навчальний посібник – навчальне видання, яке доповнює або частково замінює підручник у викладі навчального матеріалу з певного предмета, курсу, дисципліни або окремого його підрозділу;

· навчально-методичний посіб-ник – навчальне видання з методики викладання навчального предмета, яке, окрім викладу навчального матеріалу, містить методичні вказівки й рекомендації щодо викладання предмета або організації самостійної роботи учнів, розвитку і виховання особистості;

· методичні рекомендації – навчальне видання для вчителів із методики навчального предмета;

· стаття – твір, що передбачає детальне висвітлення педагогічної теми, ідеї чи питання й містить елементи аналізу

Опорний конспект № 3

Технологія узагальнення результатів експериментальної роботи

D_3-15

Попередня тема

На початок

Наступна тема