Програма – 1) план діяльності, робіт; 2) виклад основних положень і мети діяльності громадської організації; 3) стислий виклад змісту навчального предмета; 4) упорядкована послідовність дії для комп’ютерів, яка реалізовує алгоритм вирішення певного завдання.

Нині перехід від традиційної організації навчально-виховного процесу до інноваційної відбувається дуже повільно. Таке явище зумовила недостатня поінформованість педагогів щодо проведення дослідно-експериментальної роботи в ЗНЗ. Розкрити сутність діяльності методиста, заступника директора школи з організації дослідно-експериментальної роботи на етапі розроблення програми роботи дасть змогу покроковий алгоритм.

Крок 1. Визначення практичних труднощів у педагогічній діяльності

Педагогам важливо з’ясувати труднощі, що виникають у процесі їхньої професійної діяльності, на розв’язання яких вони спрямують дослідно-експериментальну роботу. Аналізування нормативних документів і практики, діагностування навчальних досягнень учнів із предмета й типових труднощів педагогів із реалізації складових дидактичного процесу (цільового, мотиваційного, змістового, технологічного, результативного), вивчення новітньої науково-методичної літератури дають змогу сформулювати низку труднощів, що існують нині у практиці загальноосвітніх навчальних закладів:

методичні –	методичний супровід вивчення окремого предмета, ураховуючи профільність навчання;
педагогічні –	вивчення загальних проблем виховання, розвитку особистості школяра в навчально-виховному процесі, організації та управління науково-методичною роботою в загальноосвітніх навчальних закладах;
соціально-педагогічні –	вивчення способів діагностики, індивідуального підходу, особистісного розвитку школярів;
освітньо-валеологічні –	збереження здоров’я, становлення культури здоров’я і здорового способу життя молодого покоління;
педагогічної культурології –	освоєння учнями культури, проблем її збереження, трансляції, культуротворчості в освіті.

Крок 2. Опрацювання науково-методичної, психолого-педагогічної літератури

Опрацювання науково-методичної, психолого-педагогічної літератури сприяє відновленню і поповненню знань педагогів з різних аспектів педагогічної діяльності (рис. 1).

Рис. 1. Джерела збору науково-педагогічної інформації

Крок 3. З’ясування актуальних педагогічних проблем

Проблема – знання про незнання, питання (комплекс питань), що виникло в процесі пізнання і вимагає відповіді; в науці – суперечлива ситуація , що виступає у вигляді суперечливих позицій при поясненні яких-небудь явищ, об’єктів, процесів, вимагає адекватної теорії.

Проблемна ситуація – брак чого-небудь, що перешкоджає нормальному функціонуванню системи і потребує задоволення в цьому (незадоволена потреба).

Парадигми, що визначають ставлення людей до проблем:

· небезпеки – під проблемою мають на увазі катастрофу;

· страуса – проблема призводить до шоку і людина ховається від неї;

· баласту – викидається не тільки спеціальний баласт, а й потрібні аспекти;

· смирення – розуміння проблеми як покарання за гріхи, помилки;

· боротьби з проблемою – постійна боротьба людини з проблемою;

· вирішення проблеми – рідкісна парадигма, але успішна, що передбачає діяльність і технології.

Актуальними педагогічними проблемами для загальноосвітніх навчальних закладів нині є те, що:

· не здійснюється спеціальна робота з прогнозування цілей освіти (гуманітарної, природничої тощо) у загальноосвітньому навчальному закладі на найближчу перспективу;

· не існує методик діагностування навчальних досягнень учнів з навчальних предметів;

· педагоги не вміють визначити домінуючий стиль навчання в класі;

· переважають традиційні підходи до навчання (зокрема, суб’єктно-об’єктний);

· педагоги не володіють сучасними здоров’язбережувальними та новими інформаційними технологіями навчання, а також технологіями, що ґрунтуються на розвитку пізнавального інтересу, самостійності в учінні;

· не існує методів діагностування педагогічних труднощів, яких зазнають педагоги під час викладання предметів;

· не існує диференційованої роботи з педагогічними працівниками на практиці;

· педагоги не забезпечуються навчально-методичною і психолого-педагогічною літературою в достатній мірі;

· не проводиться спеціальна робота з мотивування педагогів на визначення власних перспективних цілей.

Після з’ясування актуальних педагогічних проблем необхідно їх сформулювати.

Крок 4. Формулювання педагогічних проблем

Усі педагогічні проблеми поділяють на:

· локальні – стосуються проблем викладання окремого предмета, окремого класу чи ЗНЗ;

· регіональні – охоплюють стан розвитку освіти в регіоні;

· національні – мають загальнонаціональні масштаби і частково впливають на національну безпеку держави.

Проблеми класифікують на:

· недозрілі – проявляться в майбутньому;

· актуальні – мають характер дозрілих;

· гострі – потребують негайного розв’язання.

Тенденції в соціумі, що впливають на педагогічний експеримент, класифікують на:

· деструктивно-деградаційні – негативні процеси у суспільстві та в розвитку освіти;

· трансформаційні – фіксують трансформації в освіті;

· інноваційні – пов’язані з різними аспектами нововведень в освіті (табл. 3).

Найвідповідальнішим етапом проведення педагогічного експерименту є формулювання педагогічної проблеми, над розв’язанням якої працюють педагоги. Від правильного формулювання педагогічної проблеми залежатиме перебіг роботи. З цією метою потрібно провести ґрунтовну підготовчу роботу, яка передбачає такі дії:

· переконатися в наявності проблеми (з’ясувати достовірність показників, що фіксують проблему; наявність конкретних фактів, підтверджених документально, наприклад, аналізування контрольних зрізів, моніторингового дослідження тощо);

· виокремити найважливіші факти, що відображають суть педагогічної проблеми;

· визначити складові проблемної ситуації, які є інформативними під час розгляду проблеми (наприклад, результати моніторингового дослідження якості викладання конкретного предмета);

· виокремити у проблемній ситуації основні та допоміжні компоненти для з’ясування основного напряму дослідницького аналізу;

· проаналізувати розв’язання аналогічних проблем, які виникають у подібних ситуаціях, в інших навчальних закладах (опрацювати психолого-педагогічну та методичну літературу, проконсультуватися з фахівцями) тощо;

· визначити важливість проблеми — наявність чи відсутність затрат часу або фінансів, відповідність критеріям досягнення результатів у навчальній, спортивній, творчо-дослідницькій сферах (залежно від типу і спрямованості освітнього закладу або напряму, що вивчають), а також відповідність допоміжним критеріям (здоров’я; психологічного комфорту; соціальної адаптації);

· з’ясувати тимчасові межі педагогічної проблеми, періодичність її проявів і прогресування;

· сформулювати педагогічну проблему.

Таблиця 3

Орієнтовна класифікація педагогічних проблем

Масштаб

Гострота

Тип тенденції

Швидкість розвитку

Локальний

Діагностування навчальних досягнень учнів профільної школи з конкретного предмета

Недозріла

Використання електронних підручників у викладанні конкретного предмета

Деструктивно-деградаційна Цінності суспільства та освіти: взаємодія та вплив

Повільна

Формування громадянської свідомості учнів ЗНЗ

Регіональний

Моніторинг якості математичної освіти в регіоні

Актуальна

Методичне забезпечення профільного навчання

Транформа-ційна

Сучасні цінності та проблеми виховання школярів

Активна

Технології навчання предмета

Національний

Впровадження нових стандартів освіти

Гостра

Рівень вихованості учнів

Інноваційна

Соціальний простір школи

Суперактивна

Діагностування здоров’я учнів

Крок 5. Визначення учасників педагогічного експерименту

Експеримент – метод наукового пізнання, доведення гіпотетичного перетворення об’єкта в контрольованих і керованих умовах та фіксація отриманих фактів, співвідношення їх з гіпотезою.

Успішність педагогічного експерименту залежить і від якісно-кількісного складу його учасників. Зокрема, готовність педагога до експериментальної роботи можна визначити за допомогою різних вправ на розвиток креативності (додаток Б).

Щодо кількісного складу, то камерний експеримент має невеликий обсяг і статистичну вибірку, що дає змогу перевірити ідеї та моделі навчально-виховного процесу. Його проводять у кількох класах. Натомість масовий експеримент охоплює більше учнів. Метою масового експерименту є одержання даних з достовірністю 0,95% (95), тому бажано, щоб одні й ті самі контрольні завдання виконали не менше як 384 учні. Так, якщо контрольна робота має чотири варіанти, то для досягнення достовірності 0,95% її мають виконати 1536 учнів.

Масовий експеримент бажано проводити, коли слід визначити рівень засвоєння знань, сформованості умінь і навичок. Однак якщо у межах роботи проводять експеримент, пов’язаний з психологічними закономірностями засвоєння окремих понять, то перевіркою можна охопити лише кількадесят учнів.

Крок 6. З’ясування рівня дослідно-експериментальної роботи

Рівень дослідно-експериментальної роботи можна визначити за значущістю його результатів для розвитку освіти й за рівнем офіційного замовлення на проведення дослідно-експериментальної роботи.

· Залежно від педагогічної проблеми, експеримент може відбуватися на кількох рівнях. Наприклад, актуальну нині педагогічну проблему допрофільної підготовки і профільної освіти можна дослідити на таких рівнях:

· державний, обласний – управління впровадженням допрофільної підготовки та профільної освіти на рівні суб’єкта держави;

· обласний, міський – розроблення й апробація моделі взаємодії освітніх установ, що організовують допрофільну підготовку учнів;

· міський, районний – розроблення системи оцінювання навчальних досягнень учнів із допрофільної підготовки;

· шкільний – розроблення індивідуального навчального плану освітньої установи, учня з реалізації допрофільної підготовки; розроблення моделі, змісту, форм, методів навчання, програм курсів за вибором для допрофільної підготовки учнів.

Отже, від педагогічної проблеми залежить рівень дослідно-експериментальної роботи, на якому її досліджуватимуть.

Крок 7. Формулювання теми дослідно-експериментальної роботи

Визначення педагогічної проблеми, учасників і рівня педагогічного експерименту дає змогу уточнити тему дослідно-експериментальної роботи. Важливо конкретизувати її, чітко окресливши сферу роботи та умови, розмежувавши з подібними та суміжними темами.

Під час вибору теми дослідно-експериментальної роботи необхідно враховувати такі вимоги:

· актуальність;

· важливість для теорії та практики;

· перспективність;

· проблемність;

· відповідність сучасним концепціям розвитку суспільства та людини;

· досвід і зацікавленість дослідника.

Формулюючи тему дослідно-експериментальної роботи, варто дотримуватися таких правил.

Правило 1

Назва теми має відповідати результату, на який спрямовано роботу. Саме назва теми містить запитання, розв’язання якого засвідчать результати дослідно-експериментальної роботи.

Правило 2

Назва теми має починатися з ключового слова. Точну назву роботи дає змогу сформулювати правильно дібране ключове слово, яке засвідчує, про що йдеться в науковій праці.

Правило 3

Кількість слів у назві має сприяти адекватному сприйманню інформації (5–9 слів).

Правило 4

У формулюванні теми слід уникати слів, які описують процес, а не результат. Наприклад: «до обґрунтування», «обґрунтування», «проблема», «удосконалення» тощо.

Правило 5

Не варто вдаватися до тривіального формулювання на зразок «Педагогічне спілкування учителя з учнями як фактор їхнього морального виховання», «Вивчення українського фольклору як фактор патріотичного виховання дітей», «Організація навчально-виховної роботи як засіб розвитку особистості підлітків» тощо. Адже зрозуміло, що спілкування чи вивчення фольклору є фактором виховання, а навчальний процес — засобом розвитку особистості підлітків.

Педагогічною проблемою на державному рівні є функціонування малокомплектної школи. Тему науково-дослідної діяльності можна сформулювати так:

· проектування навчального плану малокомплектної школи з урахуванням регіонального компонента змісту освіти;

· інтеграція навчальних предметів у малокомплектній міській школі;

· розроблення методики проведення занять у різновікових групах;

· моделювання технології навчання в малих різновікових групах;

· розроблення методики проведення занять у групах із малою наповнюваністю.

Урахувавши вимоги і правила, можна точно сформулювати тему дослідно-експериментальної роботи.

Крок 8. Визначення об’єкта і предмета, цілей та завдань

Після формулювання теми роботи необхідно визначити і конкретизувати його об’єкт та предмет. Відтак чітко прописати основні цілі та завдання дослідно-експериментальної роботи.

Таку роботу має супроводжувати фіксування фактів і теоретичних положень, які даватимуть змогу краще розкрити і реалізувати на практиці виконання намічених цілей та поставлених завдань.

Об’єкт – поняття, яке слугує для позначення речі або предмета, що протистоїть суб’єкту в пізнавальній і практичній діяльності.

Предмет – категорія, що позначає певну цілісність, виділену зі світу суб’єктів у процесі «людської» діяльності та пізнання. Поняття «предмет» часто вживають у менш строгому значенні, ототожнюють з поняттям об’єкта чи речі. У загально гносеологічному плані зіставлення предмета та об’єкта є відносними. Основна структурна відмінність предмета від об’єкта полягає в тому, що в предмет входять лише головні, найістотніші (з дослідження) властивості й ознаки.

Мета – ідеальне передбачення результату діяльності, що виступає її регулятором.

Завдання наукове – завдання дослідження, яке необхідно виконати за допомогою встановлення невідомих раніше закономірності, властивості або явища.

Крок 9. Обґрунтування задуму та гіпотези

Важливим кроком є формулювання задуму та гіпотези, оскільки задум – інструментована ідея, а гіпотеза – передбачення про способи виконання поставлених завдань і можливі результати.

Ідея – активне залучення школярів до процесу здоров’язбереження і здоров’явідтворення — ідея стимулювання самоздоров’я.

Задум – залучення учнів до різних напрямів реалізації проекту «Школа здоров’я» за безпосереднього виконання кожним з них індивідуальної програми формування здоров’я.

Гіпотеза – перевантаження школярів можна подолати або суттєво знизити

Існують такі варіанти реалізації ідеї та задуму:

· зменшити обсяг обов’язкового навчального матеріалу за рахунок інтеграції навчальних предметів;

· використати ефективні сучасні освітні технології;

· суттєво підвищити інтерес до навчання за рахунок ігрових методик у молодших класах і профільного навчання в старших класах;

· визначити провідний варіант, водночас послуговуючись і іншими

Після розкриття задуму та формулювання гіпотези дослідно-експериментальної роботи можна переходити до створення її програми.

Крок 10. Створення програми дослідно-експериментальної роботи

Програма дослідно-експериментальної роботи є науковим документом, що дає змогу реалізувати на практиці кілька важливих функцій (табл. 4).

Таблиця 4

Функції програми дослідно-експериментальної роботи

Назва функції	Характеристика
Методологічна	Описує підходи, принципи, теорії, які використовують у роботі
Методична	Конкретизує та обґрунтовує методи роботи, алгоритм надання допомоги з проблеми
Гносеологічна	Знижує рівень невизначеності у розумінні об’єкта дослідно-експериментальної роботи після розроблення програми
Моделювальна	Моделює дослідно-експериментальну роботу, її основні етапи
Програмувальна	Оптимізує й упорядковує діяльність дослідника
Нормативна	Забезпечує вимоги і науковість дослідно-експериментальної роботи
Організаційна	Передбачає розподіл обов’язків між учасниками експериментальної діяльності
Евристична	Забезпечує пошук та отримання нового знання, проникнення і розкриття суті об’єкта, перехід від помилки до істини

Майбутню діяльність дослідників визначає саме програма, адже вона орієнтована на одержання результатів, яких ще не існує. Під час розроблення програми необхідно враховувати: реалістичність (можна оцінити лише щодо прогнозованих результатів, ситуацій у майбутньому, а не відповідно до сучасних норм); залучення розробника до реалізації програми (додаток В).

Крок 11. Розроблення інструментарію та носіїв нововведення

Анкетування – один із способів письмового опитування значної кількості респондентів відповідно до анкети або опитувальника.

Тест – стандартизоване, часто обмежене в часі випробування, призначене для визначення кількісних та якісних характеристик індивідуальних особливостей.

Опитування – метод отримання знання за допомогою словесного повідомлення індивіда.

Валідність – комплексна характеристика інструменту дослідження, що включає відомості про сферу досліджуваних явищ і репрезентативність досліджуваного щодо цієї сфери інструменту.

Ефективну підготовку до проведення дослідно-експериментальної роботи забезпечить добирання необхідного інструментарію. Таким інструментарієм є анкети, тести, опитувальники, які мають стати теорією в дії, адже їх застосують, щоб знову отримати нові знання та інформацію. Тому дібраний інструментарій повинен мати високу надійність, валідність, а також стандартизовані правила їх використання на практиці.

Тому педагогічні працівники мають розробити власні програми, посібники, міні-підручники, спрямовані на реалізацію мети дослідно-експериментальної роботи.

Крок 12. Визначення критеріїв успішності та фактори ризику дослідно-експериментальної роботи

Для уникнення можливих перешкод під час проведення дослідно-експериментальної роботи необхідно наперед передбачити несподівані фактори, з’ясувати фактори ризику та визначити критерії, що забезпечать успішний перебіг роботи (табл. 5).

Необхідно пам’ятати, що виконувана робота має бути привабливою для педагогів, стимулювати їх. Тривалість дослідно-експериментальної роботи повинна бути оптимальною, не змінюватися за змістом. Бажано врахувати максимум факторів, щоб робота завершилася успіхом.

Таблиця 5

Критерії оцінки динаміки і результатів педагогічного експерименту

Назва критерію	Сутність критерію
Оцінки якості проектів і програм	· актуальність; · наукова обґрунтованість; · новизна; · практична спрямованість; · ресурсне забезпечення
Успішності протікання перетворень	· нормативно-правове та ресурсне забезпечення; · ступінь мотиваційної готовності; · ефективність заходів; · психологічна комфортність учасників; · динаміка просування до запланованих результатів
Досягнення (результативності) основної діяльності: навчальної, спортивної, творчо-дослідницької (залежно від типу і спрямованості освітнього закладу або напряму, що вивчається)	· включає «підкритерії»: · рівня розвитку; · вихованості; · здоров’я; · психологічного комфорту; · соціальної адаптації або готовності жити у відкритому суспільстві

Крок 13. З’ясування проблем проектування дослідно-експериментальної роботи в загальноосвітньому навчальному закладі

Необхідно з’ясувати проблеми, які виникають у процесі проектування дослідно-експериментальної роботи:

· відсутність ініціативного колективу (група як тимчасове явище, а не реальні учасники);

· неможливість залучення до роботи над програмою експерименту незацікавлених педагогів;

· неознайомленість або фрагментарна ознайомленість авторів проекту із ситуацією в загальноосвітньому навчальному закладі, регіоні, країні з визначеної теми;

· необізнаність із теоретичною базою роботи педагогів;

· за можливої небезпеки негативного перебігу експерименту чи втрати актуальності теми для освітньої установи з’ясування іншої проблеми та переключення на іншу тему;

· невміння педагогів трактувати негативний результат експерименту як позитивний, адже він застерігає інших педагогів від неправильного шляху.

З’ясувавши проблеми, що можуть виникати під час дослідно-експериментальної роботи, педагоги матимуть змогу уникнути їх у процесі експерименту.

Дослідно-експериментальна робота сприяє підвищенню престижу наукових знань, розвитку дослідницьких умінь і навичок, творчих здібностей, пізнавальної активності, ознайомленню з методами і прийомами наукового пошуку, професійному зростанню педагогів.

Після складання програми дослідно-експериментальної роботи оформлюють заявку на проведення експерименту, вимоги до якої подано в додатку Г. При розробленні програми та заявки враховують взаємозв’язок колективної та індивідуальної роботи над дослідно-експериментальною проблемою (за планом роботи методичної ради ЗНЗ), приклад якого подано в додатку Д.

РЕЗЮМЕ до розділу 2

Для проведення дослідно-експериментальної роботи розробляється узагальнена модель, що дає змогу бачити основні етапи такої роботи, процедури, можливі результати. Побудова такої моделі – це програмування дослідження, а сама модель – програма дослідно-експериментальної роботи, що містить короткий теоретико-методологічний та організаційно-методичний опис дослідно-експериментальної роботи.

Педагогічна проблема – це конкретна потреба, що виступає як суперечлива позиція при поясненні освітніх, виховних, управлінських явищ, об’єктів, процесів та вимагає адекватної педагогічної теорії.

Формулювання педагогічної проблеми – це евристичний рух від аналізу та вивчення педагогічних фактів до визначення складових проблемної ситуації, аналізування розв’язання аналогічних проблем, які виникають у подібних ситуаціях (в інших навчальних закладах), резюмування важливості проблеми, з’ясування її тимчасових меж та періодичності проявів і прогресування.

Збирання емпіричних фактів передбачає нагромадження необхідного матеріалу для того, щоб застосувати певний метод дослідження і слугувати цілісним процесом збирання інформації, потрібного для виконання педагогічного завдання.

Існують три джерела збирання матеріалу для педагогічного дослідження: 1) літературні, документальні (зокрема інтернет-ресурси); 2) педагогічна практика; 3) інтелект дослідника.

Педагогічна проблема оформляється в темі дослідно-експериментальної роботи, назва якої має відповідати певним правилам (відповідність назви та результату; ключове слово має бути на початку назви; кількість слів у назві має сприяти адекватному сприйманню інформації (5–9 слів); у формулюванні теми слід уникати слів, які описують процес, а не результат; не вдаватися до тривіального формулювання).

Об’єкт педагогічного дослідження віддзеркалює частину реальності, яка виступає носієм якості.

Предмет – категорія, що позначає певну цілісність, виділену зі світу суб’єктів у процесі «людської» діяльності та пізнання.

Мета педагогічного дослідження – вирішення проблеми за допомогою отримання істини. Декомпозиція цієї мети на конкретні складові дає змогу сформулювати основні завдання дослідження, вирішення яких забезпечує досягнення мети.

Гіпотеза – це науково обґрунтоване припущення, що слугує для пояснення якого-небудь факту, явища, які на основі існуючого знання не можуть бути з’ясовані. Педагогічна наука розвивається за допомогою перевірки гіпотез фактами.

Вагомим у дослідно-експериментальній роботі є відбір методів дослідження:

· спостереження як метод збирання первинної інформації про педагогічний об’єкт;

· опитування – метод отримання знання за допомогою словесного повідомлення індивіда;

· тест – стандартизоване, часто обмежене в часі випробування, призначене для встановлення кількісних та якісних характеристик індивідуальних особливостей тощо.

· Критеріями оцінки динаміки і результатів педагогічного експерименту є:

· якість проектів і програм;

· успішність протікання перетворень;

· результативність основної діяльності (навчальної, спортивної, творчо-дослідницької).

У процесі розроблення програми дослідно-експериментальної роботи вагомим є акцентування уваги на проблемах, що виникають під час проектування дослідно-експериментальної роботи, зокрема: відсутності ініціативного колективу; неможливості залучення до роботи над програмою експерименту незацікавлених педагогів; необізнаності авторів проекту із особливостями ЗНЗ, регіону чи теоретичною базою роботи педагогів; невміння педагогів трактувати негативний результат експерименту як позитивний.

Опорний конспект № 2

Орієнтовний алгоритм організації дослідно-експериментальної

роботи в ЗНЗ на етапі розроблення програми дослідження

Крок 1	Визначення практичних труднощів у педагогічній діяльності
Крок 2	Опрацювання науково-методичної, психолого-педагогічної літератури
Крок 3	З’ясування актуальних педагогічних проблем
Крок 4	Формулювання педагогічних проблем
Крок 5	Визначення учасників педагогічного експерименту
Крок 6	З’ясування рівня дослідно-експериментальної роботи
Крок 7	Формулювання теми дослідно-експериментальної роботи
Правило 1. Назва = результату	Правило 2. Ключове слово стоїть на початку	Правило 3. Кількість слів у назві -(7±2)	Правило 4. Уникайте слів: до обґрунтування, проблема, удосконалення	Правило 5. Уникайте тривіального формулювання
Крок 8	Визначення об’єкта і предмета, цілей та завдань
Крок 9	Обґрунтування задуму та гіпотези
Крок 10	Створення програми дослідно-експериментальної роботи
Крок 11	Розроблення інструментарію та носіїв нововведення
Крок 12	Визначення критеріїв успішності та фактори ризику дослідно-експериментальної роботи
Крок 13	З’ясування проблем проектування дослідно-експериментальної роботи в загальноосвітньому навчальному закладі

Попередня тема

На початок

Наступна тема