|
Діяльнісно-рефлексивний етап
1. Чому на сьогодні актуалізується проблема
технологізація освіти? Які фактори
спонукають до цього?
2. Визначте зміст понять: «освітні технології»,
«педагогічні технології», «технології навчання».
3. Чи є різниця між поняттями «технологія навчання» і
«методика навчання»?
4. «Кошик»: наведіть
приклади педагогічних технологій
Тематичний етап
Проаналізуйте поданий нижче матеріал, оформіть
термінологічний словник з проблеми.
Освітня
технологія – педагогічна технологія – технологія навчання. Етимологія слова
«технологія» розуміється як «знання обробки матеріалу» (techno – мистецтво,
ремесло, наука та loqos – поняття, вчення). У змістове поле технології
входить і поняття «мистецтво володіння процесом», що визначає персоніфіковану
спрямованість. Технологічний процес завжди передбачає певну послідовність
операцій із використання необхідних засобів та умов. Як процес, технологія
відповідає на питання: «Як зробити?», «З чого і якими засобами?» Генезис
поняття «технології навчання» розгортається в декілька етапів. Перша хвиля (20-ті – кінець 70 – тих рр.
мин. ст.) пов’язана з використанням у педології, наукових працях з
рефлексології поняття «освітня технологія», що ототожнювалось із
«педагогічною технікою» – сукупністю прийомів і засобів, спрямованих на чітку
й ефективну організацію навчальних занять (за А. Макаренком). У сер. 60-тих рр. зміст цього поняття
активно обговорюється у наукових колах і визначається два напрями його
тлумачення: освітня технологія як використання технічних засобів та засобів
програмованого навчання; освітня технологія як засіб підвищення організації
навчального процесу, засіб подолання відставання педагогічних ідей від
розвитку техніки.
Так було закладено
два напрями розуміння технології в освіті: технічні засоби навчання (у
значенні: «технологія навчання») та технологія навчального процесу. Специфіка
другої хвилі вивчення поняття (кін. 70-тих – поч. 80-тих рр. ХХ ст.)
зумовлена розвитком навчальної техніки і комп’ютеризації навчання.
«Технологія навчання» і «педагогічна технологія» стали усвідомлюватися як
система засобів, методів організації, управління навчально-виховним процесом.
Виокремилось два складники «педагогічної технології: по-перше, як
використання системного знання для вирішення практичних задач; по-друге, як
використання у навчальному процесі технічних засобів (К. Бруслінг, М. Кларк,
Д. Фінн). З того часу й дотепер відбувається осмислення педагогічного
процесу в контексті педагогічної
технології, деталізується це поняття у таких вимірах:
– системний,
концептуальний, об’єктивований, інваріантний опис діяльності учителя і учня,
спрямований на досягнення освітньої цілі. В такому розумінні – це
квінтесенція виховної системи, базове утворення, де фіксується її
своєрідність і специфічні особливості теоретичного складу і категоріального
апарату;
– спосіб
організації, спосіб думок про матеріали, людей, моделі і системи типу «людина
– машина»; визначення цілей через результати освіти, вираження в діях учнів,
що ними усвідомлюються і визначаються;
– проект певної
педагогічної системи, що реалізується практично;
– сфера знання,
яка включає методи, засоби і теорію їх використання для досягнення цілей
освіти;
– створена
адекватно до потреб і можливостей особистості і суспільства теоретична
обґрунтована навчально-виховна система соціалізації, особистісного і
професійного розвитку і саморозвитку людини в освітній установі, яка,
внаслідок упорядкованих професійних дій педагога при оптимальності ресурсів і
зусиль усіх учасників освітнього процесу, гарантовано забезпечує ефективну
реалізацію свідомо визначеної освітньої мети та можливість оптимального
відтворення процесу на рівні, який відповідає рівню педагогічної майстерності
педагога.
Коли йдеться про
упорядкування понять «освітні
технології», «педагогічні технології» та «технології навчання», то
доцільно обрати запропонований дослідницею Н. Борисовою критерій класифікації
– класичну освітню тріаду «методологія – стратегія – тактика».
|
Освітні технології – це методологія, що представлена рівнями
педагогічних теорій, концепцій,
підходів. Критеріальні параметри освітніх технологій репрезентуються
доктринами, концепціями розвитку освіти, стандартами.
|
|
Педагогічні технології відбивають стратегію розвитку єдиного державного
освітнього простору і вибудовується на знанні закономірностей
функціонування системи «педагог – соціальне середовище – учень» в
інваріантних моделях навчання.
|
|
Технологія навчання – це тактичний шлях освоєння конкретного навчального
матеріалу (поняття) у межах певного предмета, теми, питання, в межах
обраної педагогічної технології. Завданням технології навчання є
максимальне спрощення організації навчального процесу, зберігаючи його
ефективність шляхом передачі творчих функцій викладача.
|
Методика навчання ⁄ технологія навчання: у чому
різниця? До змісту методики
входить: вивчення її історії; визначення пізнавального і виховного значення
та завдань навчального предмета, його місця в системі освіти; визначення
змісту навчального предмета, наукове обґрунтування програм і підручників;
опрацювання методів і організаційних форм навчання, що відповідають меті і
змісту; створення навчального обладнання з предмета; визначення вимог до
підготовки педагогів даного предмета (за С. Гончаренко).
|
Найголовніше
завдання методики – обґрунтування змісту навчання
|
Педагогічна
технологія має: 1) гарантованість кінцевого результату; 2) проектованість
навчального процесу. ПТ повинна задовольняти основні методологічні вимоги: мати наукову базу, спиратися на
певну наукову концепцію; науково обґрунтовувати освітню мету
|
В. Беспалько, Б.
Блум, М. Кларін, М. Чошанова визначають наступні ознаки технології: доцільність, тобто будь-яка технологія
повинна містити опис цілей і задач, на рішення яких спрямовані проектовані
способи і дії; результативність –
опис результатів; алгоритмічність –
фіксація послідовності дій вчителі й учнів; відтворюваність – систематичне
використання алгоритму дій і засобів в організації педагогічного процесу; керованість – можливість планування,
організації, контролю і коректування дій; проектуваність
– технологія створюється і реалізується штучним способом, підлягає
модернізації і коректуванню з урахуванням конкретних умов. У табл. 7.1 подано
анотацію педагогічних технологій.
Таблиця 7.1
Сучасні
педагогічні технології (анотація):
I.
Технології на основі особистісної орієнтації педагогічного процесу:
|
1. Педагогіка
співробітництва
Цільові
орієнтації: Перехід від
педагогіки вимог до педагогіки відносин. Гуманно-особистісний підхід до
дитини. Єдність навчання і виховання.Носії: Лисенкова С. М.,
Шаталов В. Ф., Ільїн Є.М., Амонашвілі Ш. О., Селевко Г. К. – Іванов І.П.
|
Особливості
змісту і методики:
Гуманно
особистісний підхід до дитини. Дидактичний, активізуючий і розвиваючий
комплекс. Концепція виховання. Педагогізація
оточуючого середовища. Формування позитивної Я - концепції особистості Усі
діти талановиті. У кожній дитині - чудо; чекай його!
|
|
2.
Гуманно-особистісна технологія Ш.О. Амонашвілі
Цільові
орієнтації: Сприяти
становленню, розвитку і вихованню в дитині благородної людини шляхом
розкриття її особистісних якостей. Облагороджування душі і серця
дитини.Розвиток і становлення пізнавальних сил дитини. Забезпечення умов
для розширеного і поглибленого об`єму знань і умінь. Ідеал
виховання-самовиховання.
|
Особливості
методики:
Гуманізм-
мистецтво любові до дитини, дитяче щастя , свобода вибору, радість
пізнання. Індивідуальний підхід-вивчення особистості, розвиток здібностей.
Майстерність спілкування. Резерви сімейної педагогіки. Навчальна
діяльність: оцінка діяльності дітей. урок-ведуча форма життя дітей.
|
|
3. Система Є.
Ільїна: викладання літератури, як предмета, що формує Людину (м. С.-Петербург, СШ №84) Цільові орієнтири: Моральне
та емоційне виховання особистості. у процесі якого здійснюється необхідне
навчання. Викладання літератури як мистецтва.
|
Особливості
методики: Формула до
особистості - від досвіду до аналізу худ. творів - до
книги. Допомагати підлітку повірити в свої сили. Пробудити в ньому
кращі якості особистості, підвести до висот гуманності і громадянськості.
|
II. Технології на
основі активізації та інтенсифікації діяльності учнів
|
1. Ігрові
технології
Носії:
1.Розвиваючі
ігри Б.П.Нікітіна
2.Навчально-музичні
теорії В. Кирюшина, Ю. Азаров, С. Шмаков,
Д. Ельконін, Н.
Анікеєва, С. Занько, О. Співаковський
|
Педагогічні ігри
Щодо
галузі діяльності: фізичні;
трудові; психологічні; інтелектуальні;соціальні. Щодо
характеру педагогічного процесу: навчальні; творчі; розвиваючі
виховуючі комунікативні пізнавальні та ін Щодо ігрової методики: предметні
рольові, імітаційні, сюжетні, ділові, драматизація. Щодо предметної галузі: математичні,
біологічні, хімічні, театральні, трудові, спортивні, фізичні, екологічні,
музичні, літературні, туристичні тощо. Щодо ігрового оточення: без
предметів, настільні, вуличні, з предметами, кімнатні, комп’ютерні тощо.
|
|
2. Проблемне
навчання.
Цільові
орієнтації: Придбання знань,
умінь, навичок. Засвоєння способів самостійної діяльності. Розвиток
пізнавальних і творчих здібностей.
|
Особливості
методики:
Проблемні методи
засновані на створенні проблемних ситуацій, активної пізнавальної
діяльності учнів, яка складається з пошуку і вирішення складних питань, які
вимагають актуалізації знань, аналізу, уміння бачити за окремими фактами
явище, закон. Два види проблемних
ситуацій: психологічна, педагогічна.
Методичні прийоми створення проблемних ситуацій: учитель підводить
учнів до протиріччя і пропонує знайти самим спосіб його вирішення, викладає
різні точки зору на одне і теж питання, пропонує різні позиції розгляду
явища, ставить конкретні питання, визначає проблемні теоретичні і практичні
завдання. спонукає робити порівняння, узагальнення, висновки.
|
|
3.Технологія
комунікативного навчання іншомовній культурі Носії: Г.
Китайгородська, В. Скалкін, Ю. Пассов. Цільові орієнтації: Навчання
іншомовному спілкуванню з допомогою спілкування. Засвоєння іншомовної
культури.
|
Особливості
методики: Вправи: умовно-мовні та мовні. Умовно-мовні - вправи спеціальні для формування
навичок. Для них характерні: однотипова повторювальність ЛО, безперервність
у часі. Мовні вправи - переказ тексту своїми словами, опис картини, серії
картин, осіб, предметів, коментування
|
|
4. Технологія
інтенсифікації навчання на основі схемних і знакових моделей навчального
матеріалу (В. Шаталов) Цільові орієнтації: Формування ЗУН. Навчання
всіх дітей, з будь-якими індивідуальними даними . Прискорене навчання
(навчання за 9 років в об`ємі середньої школи)
|
Особливості
методики: Вивчення теорії в
класі, повторне пояснення- по опорному конспекту; короткий огляд по ОК,
індивідуальна робота учнів над своїми конспектами, фронтальне закріплення
по блоках конспекту. Самостійна робота вдома: опорний конспект + підручник
+ допомога батьків. Перше повторення- фронтальний контроль засвоєння
конспекту. Усне проговорювання опорного конспекту. Друге повторення-
узагальнення і систематизація.
|
111. Технології на
основі ефективності управління і організації навчального процесу
|
1. Технологія С.
Лисенкової: Перспективно випереджаюче навчання з використанням опорних схем
при коментуванні. Цільові орієнтації: Засвоєння ЗУН; орієнтир на
стандарти Успішне навчання всіх.
|
Особливості
методики:
У першому класі-
без домашніх завдань. Д/З з нової теми дається лише тоді, коли воно стає
доступним для самостійного виконання кожним. Механічне зазубрювання правил
відсутнє. Диференційне опитування: кожного учня опитують у “його час”-коли
він може відповісти. Виховання в дитині організованості Взаємодія з
батьками. Усі “кити” і прийоми застосовуються у взаємодії.
|
|
2. Технологія
рівневої диференціації. Цільові орієнтації: Навчання кожного на
рівні його можливостей і здібностей. Пристосування (адаптація) навчання до
особливостей різних груп учнів. Носії: М. Гузик.
Технологія
індивідуалізаціЇ навчання. Носії: Інге
Унт (робочі зошити на друкованій основі), В. Шадриков (навчальні плани і програми
для 6 рівнів), А. Границька. (2 частини уроку: І- навчання всіх; ІІ-
самостійна та індивідуальна робота.
|
Особливості
методики: Блочна подача
матеріалу. Робота з малими групами на кількох рівнях засвоєння. Наявність
навчально-методичного комплексу: банк завдань обов`язкового рівня, система
спеціальних дидактичних матеріалів, виділення обов`язкового матеріалу в
підручнику, завдань обов`язкового рівня.
|
IV. Технології на
основі дидактичного удосконалення та реконструювання матеріалу
|
1. Екологія і діалектика
(Л. В. Тарасов /”Росток”/ Т. Пушкарьова (м. Київ).
2.“Діалог
культур” (В. Біблер, С. Курганов)
3.Укрупнення
дидактичних одиниць (П.Ерднієв)
4.Реалізація
теорії поетапного формування розумових здібностей (М. Волович, Л.
Виготський, П. Гальперін). Цільові орієнтації: Ранній і
всебічний розвиток дітей.
|
Особливості
методики: Розвиток
екологічного і діалектичного мислення. Завершення загальноосвітнього етапу
навчання 9-м класом. Перехід на старшому ступені на профільне навчання
(ліцей), яке забезпечує серйозну професійну підготовку. Забезпечен-ня
високого культурного рівня випускників.
|
V.
Приватнопредметні педагогічні технології
|
1.Технологія
раннього та інтенсивного навчання грамоті. (Зайцев М.О.)
|
Цільова
орієнтація: навчити дитину читати
і рахувати в межах 10 до 5-ти років.
|
|
2. Технологія
вдосконалення загальнонавчальних умінь у початковій школі.(В.Зайцев)
|
Цільові
орієнтації: підготувати психіку
дошкільнят і першокласників до розвитку мови. Досягти оптимальність читання
у 2-3-у кл. (120 с/хв.) Підвищити швидкість письма в 3 кл.(60 б/хв.)
Підвищити орфографічну грамотність у 2 рази.
|
|
3.Система
поетапного навчання фізиці (М. Палтишев, ПТУ№1, м. Одеса). Цільові
орієнтації: Формування ЗУН. Навчання умінню вчитися. Зв’язок із життям,
мистецтвом, виробництвом.
|
Особливості
методики: Програмовий матеріал
розділено на опорні теми. Блочна смислова розбивка теми. Авторські опорні
плакати. Багаторазове проговорювання. Творчий характер навчання (запрошення
до творчості). Використання ігрової діяльності. Жорстка система заліків з
кожної теми. Диференціація у вигляді розміщення по рядах – рівнях
навченості.
|
V1.
Природовідповідні технології
|
1.Технологія
саморозвитку (Марія Монтесорі).
|
Цільові орієнтації: Всебічний розвиток. Виховання самостійності.
Поєднання в свідомості дитини предметного світу і мислиннєвої діяльності.
|
V11. Технологія
розвивального навчання (РН). Під РН розуміють новий, активно-діяльнісний
спосіб навчання, який змінив пояснювально-ілюстративний. На поч. 30-тих рр.
ХХ ст. Л. Виготський обґрунтовує ідею навчання, що веде за собою розвиток (на
відміну від теорії Піаже, що домінувала на той час). Гіпотеза Л. Виготського:
знання – не кінцева мета навчання, а лише засіб розвитку учнів.
|
1.Система
розвивального навчання Л. Занкова (послідовник школи Л. Виготського). Цільові орієнтації: Всебічний загальний розвиток
особистості. Створення основи для всебічного гармонійного розвитку.
|
Особливості
методики: Основна мотивація
навчальної діяльності- пізнавальний інтерес. Залучити учнів до різновидів
діяльності, використовуючи дидактичні ігри, дискусії і такі методи навчання
які спрямовані на збагачення уяви, мислення, пам’яті, мови.
|
|
2.Технологія
розвивального навчання Д. Ельконіна-В. Давидова. Ця технологія спрямована
на розвиток логічного, теоретичного мислення. У методиці вирізняється
концепція цілеспрямованої навчальної діяльності (ЦНД) як особлива форма
активності дитини, спрямована на зміну себе як суб’єкта учіння. Ознаками
ЦНД є: наявність у дитини пізнавальних мотивів, цілей свідомої само зміни,
позиція дитини як повноцінного суб’єкта, спрямованість на засвоєння
теоретичних знань, умінь і навичок.
|
Гіпотезами Д.
Ельконіна-В. Давидова є: 1) дітям з дошкільного віку доступні численні загальні
теоретичні поняття; 2) можливості дитини до навчання величезні, але не
використовуються школою; 3) можливості інтенсифікації розумового розвитку
лежать перш за все в змісті навчального матеріалу; 4) підвищення
теоретичного рівня навчального матеріалу у початковій школі стимулює
зростання розумових здібностей дитини.
|
|
3.Системи
розвивального навчання з напрямком на розвиток творчих якостей особистості.
І. Волков Виявлення і розвиток творчих здібностей. Г. Альтшуллер Технологія
технічної творчості (теорія рішення винахідницьких завдань). І.-Іванов Технологія
виховання суспільної творчості. Автор методики комунарського виховання,
методики колективних творчих справ.
|
Технологія
технічної творчості (теорія рішення винахідницьких завдань) (Г.
Альтшуллер) ґрунтується на: теорія
– каталізатор творчого розв’язання проблеми; знання – інструмент, основа
творчої інтуїції; творчі здібності мають усі; творчості, як і будь-якій
діяльності, можна навчитися; включати основні і доступні школярам типи
проблем, характерні для даної сфери науки і практики
|
Діяльнісний етап
Вправа 1. Культура освоєння педагогічних
технологій. Серед конкурентних
дефініцій «культура» можна виокремити два типи, ґрунтовані на різних підходах.
|
Дескриптивний, або історичний підхід. З цього погляду культуру розуміють як сукупність
усього зробленого людиною. Цей тип визначень зазнає критики, оскільки не
все, що створено людиною, ми згодні вважати культурою. Проте «заперечення»
такого роду можна «заперечити» тим міркуванням, що йдеться не про
відповідність культури певним нормам, а про реальність.
|
Нормативний підхід. Культура з цієї точки зору є сукупністю норм і
цінностей. У результаті за такого підходу аналіз нормативних структур
підводить до висновку, що культура має морально-етичну серцевину. Смисл
події (вчинку) з цього погляду визначають через зіставлення не з історією,
а із сукупністю принципів.
|
Який підхід, на вашу думку, є більш обґрунтованим для
розумінні поняття «культура освоєння педагогічної технології»? Чому? Визначте
послідовність дій викладача в процесі освоєння педагогічної технології.
Вправа 2. Визначення технології навчання. Спробуйте вставити пропущені знаки
арифметичних дій: -; +; Х; :; ( ) колонку:
1 2 3 = 1; 1 2 3 4 = 1; 1 2 3 4 5 = 1; 1 2 3 4 5 6 = 1;
1 2 3 4 5 6 7 =1
Якій технології навчання властиві такі завдання? Обґрунтуйте.
Вправа 3. За методикою AIDA скласти рекламний ролик про технологію навчання.
представити глядачам цю проблему об’ємніше, зацікавити їх. категорією
населення, для кого може бути адресовано рекламний ролик, є: керівники,
викладачі, громадськість. тривалість
кожного рекламного ролику – не більше трьох хвилин.
Рефлексивний етап
Свої думки та враження про участь у тренінгу висловіть
у формі хайку (до кін. ХIХ ст. називалось хокку) – трирядковий
неримований вірш, що складається з 17 складів (5–7–5) і відрізняється
простотою поетичної мови, свободою викладу. Хайку відноситься до традиційного
жанру японської пейзажної лірики. Хоку заборонено писати на політичні, релігійні теми та на тему кохання.
Мацуо Басьо написав три правила доброго написання Хоку: Сабі (японською)
– зосередженість, спокійна радість самотності; Сіфі – усвідомлення
гармонії прекрасного; Наусомі –
глибина проникнення.
|
