|
|
ПРОФЕСІЯ – ВИКЛАДАЧ: ПРАКТИКУМ ІЗ ДИДАКТИКИ ВИЩОЇ ШКОЛИ Навчально-методичний посібник |
||
|
|
ЗАНЯТТЯ 6. ЯК СТВОРИТИ СИТУАЦІЮ ДІАЛОГУ В ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ? |
||
|
Діяльнісно-рефлексивний етап 1. Уявіть собі, що
Ви через N-кількість років пишете свої науково-педагогічні мемуари. Як
аналітик Ви описуєте себе сьогоднішнього та наукові плани за схемою: а) Яка
мета професійній діяльності? б) Які особливості
комунікації із сучасними студентами в освітньому процесі? 2. Дайте
визначення понять: a) Вербалізація – b) Діалог – c) Комунікативний кодекс d) Конвенції спілкування e) Максими спілкування – f) Парафраз – g) Правила спілкування – h) Слухання пасивне – i) Слухання активне – j) Редакція –. Тематичний етап Діалог у педагогіці визначається як форма ліквідації
конфліктів шляхом обміну думками сторін і знаходження спільної позиції. Діалектика педагогічного спілкування – діалогу
(полілогу) – це розвиток процесів уподібнення та відокремлення суб’єктів
спілкування. Міжсуб’єктна взаємодія – діалог спонукає учасників до
особистісного розвитку, самовизначення, персоналізації, соціального ототожнення,
інтеграції. За слушним зауваженням М. Бахтіна, “тільки в
спілкуванні, у взаємодії людини з людиною розкривається “людина в людині” як
для інших, так і для себе... Бути – значить, спілкуватися діалогічно. Коли
діалог закінчується, все закінчується”. Педагогічне спілкування – діалог (полілог) реалізується на полімодульних рівнях
(викладач – викладач, викладач – студенти, викладач – батьки, викладач – навколишній
світ, викладач – навколишній світ тощо) у цілісному співбутті суб’єктів
освітнього процесу. Педагогічне
спілкування має змістовну й формотворчу сторони. Змістовна – це сфера самоутвердження
і реалізації сутнісних сил особистості, а формотворча, відповідно, – це
способи, прийоми здійснення взаємодії – діалогу. Російський
мовознавець і фахівець з теорії та практики ефективної комунікації Й. Стернін
визначає основні закони спілкування: −
закон дзеркального розвитку спілкування: співбесідники у процесі
спілкування імітують стиль один одного; −
закон залежності ефективності спілкування від комунікативних зусиль:
ефективність спілкування прямо пропорційна комунікативним зусиллям, тобто чим
більше комунікативних зусиль затрачає адресант, тим вища ефективність його
мовленнєвого впливу; −
закон комунікативного самозбереження: людина у спілкуванні намагається
зберегти досягнуту нею комунікативну рівновагу, відкидає дратівливу
інформацію, трансформуючи її в спокійнішу; −
закон ритму спілкування: співвідношення говоріння і мовчання у мовленні
кожної людини – величина постійна, у кількісному вияві вона становить приблизно 1: 23; −
закон мовленнєвого самовпливу: словесне втілення ідеї або емоції формує
цю ідею або емоцію у мовця; −
закон довіри до зрозумілих висловлювань: чим простіше мовець висловлює
свої думки, тим краще його розуміють і більше йому вірять; −
закон протягування критики: чим більше людини виділяється в оточенні, тим
більше про неї лихословлять і критикують її вчинки; −
закон само виникнення інформації: у разі дефіциту інформації в певній
групі спілкування інформація само породжується у вигляді чуток; −
закон прискореного поширення негативної інформації: інформація
негативного змісту має тенденцію до швидкого поширення, ніж позитивна; −
закон створення інформації («зіпсутого телефону»): будь-яка інформація,
яку передають у групі спілкування, спотворюється в процесі передавання; −
закон емоційної афіліації («зараження»): особи, які перебувають в однаковому
емоційному стані, прагнуть об’єднатися в групу і спілкуватися один з одним; −
закон мовленнєвого посилення емоції: емоційні вигуки людини посилюють
емоцію, яку ця людина переживає в даний час; −
закон мовленнєвого поглинання емоцій: у разі послідовної вдумливої
розповіді про емоцію, яку переживають, вона поглинається мовленням і щезає; −
закон емоційного пригнічування логіки: перебуваючи в емоційному стані,
людина втрачає логічність й аргументованість мовлення. До показників
низької змістової та формотворчої сторін педагогічного спілкування віднесено: −
обмеження викладачем свободи висловлювання думок іншими учасниками
взаємодії, особливо тих думок, що суперечать точці зору викладача. −
обмежена взаємодія виключно запланованими цілям. −
зосередження на тому, що роз’єднує думки викладач і студента. −
нетерпимість до відхилення від ідеальної моделі поведінки студента,
прискіпливість до дрібниць. −
спроба навести порядок шляхом прямого тиску. −
загроза. −
дорікання. −
приниження гідності. −
висміювання. −
демонстрація своєї переваги у когнітивній сфері. −
посилання на власний авторитет, статус. −
повчання. −
песимізм. −
звинувачення −
удавана доброта −
лестощі. В останніх
педагогічних дослідженнях із проблем комунікації визначається поняття
фасцинації (від лат. fascino – чарувати), що трактується як чарування, магія,
маніпуляція тощо. До засобів такої фасцинації у вихованні та навчанні відносять: повне або часткове
перекручування інформації (підтасовка фактів, підміна понять); приховування
інформації; особливе компонування відомостей так, щоб робився однозначний і
потрібний для викладача висновок;
вибір конкретного моменту подачі інформації, коли студент заляканий,
засмучений; подача матеріалу в непідготовленому вигляді або дрібними
порціями, коли важко відстежити зв'язок; вплив на психічні механізми, які
«запускають» типову поведінку будь-якого студента. Щоб уникати
маніпулятивного стилю спілкування, учасники педагогічного діалогу мають керуватися: принципами спілкування – найзагальнішими вимогами до процесу
інтеракції в межах комунікативного
акту, вимогами до всіх учасників
педагогічного спілкування; правилами
спілкування – це вимогами до одного з учасників комунікації (адресанта чи
адресата), яких він має дотримуватися у процесі інтеракції; конвенціями спілкування – звичаями
(або домовленостями) у процесах спілкування викладача з іншими суб’єктами
навчальної взаємодії, певними елементами культури, які можуть варіюватися, не
впливаючи на стратегії і тактики комунікації. Принципи, правила
і конвенції спілкування можуть бути застосовані викладачем в тому разі, коли
він сам керується та навчає студентів
використовувати в навчальному діалозі критерії комунікативного кодексу.
Найважливішими критеріями вважають критерії: – істинності –
відповідність дійсності тому, про що йдеться в спілкуванні; – щирості –
вірність співрозмовників собі, своїй сутності. У діалозі процес слухання
займає значне місце, адже співрозмовнику доводиться розшифровувати смисли, що
пропонуються. Дослідники Л. Крупеніна, І. Крохіна у книзі «Ефективний учитель» класифікує слухання на активне і пасивне.
Останнє полягає в тому, що співрозмовник втручається у висловлювання іншого,
не перетворюючи їх у нові вербальні форми. Разом з тим, цей процес слухання
супроводжується певними сигналами, що стимулюють активність співрозмовника,
підкреслюють зацікавленість повідомленням. Такими знаками-сигналами є:
зосередженість на очах співрозмовника, посмішці, використання вигуків(ой, ах,
ох). Активне слухання
передбачає втручання співрозмовника у мовленнєві моделі, їхнє перетворення з
метою точного й адекватного з’ясування смислу. Використовують такі компоненти
дій з перетворення: парафраз, редакція, вербалізація. Парафраз – найповніше, практично близьке до оригіналу повторення
висловлювання. Найефективніше його здійснювати за допомогою таких вставних
конструкцій, як: «Ви запитуєте, що …»,; «Ви цікавитеся …». Редакція – повторення значущої (з
вашої точки зору) частини висловлювання. За допомогою цієї дії діалог
спрямовується в одному напрямі, зосереджується на одній думці. Вербалізація – висловлювання, в якому
міститься припущення про мотиви, що спонукають співрозмовника розповісти
дещо. Активне слухання надає можливість: зібрати інформацію, особливо у випадку, коли партнер сам не розуміє, в
чому проблема; визначити головне; з’ясувати правильність розуміння проблеми;
продемонструвати партнеру, що його розуміють; зорієнтувати ся на
співрозмовника; осмислити та краще запам’ятати висловлення; обдумати
проблему; утриматися у русої проблеми, не відволікатися на інше; підвести
підсумки та закріпити позиції у діалозі. Діяльнісний етап Вправа 1. Розв’язок проблемної ситуації. Під час семінарського заняття один із студентів постійно порушує дисципліну.
Із поданих прийомів педагогічного впливу, за допомогою яких викладач може розв’язати
проблемну ситуацію, запропонуйте мовленнєву модель для розв’язку цієї ситуації. Визначте прийоми
фасцинації, що негативно впливають на психічні процеси студента. Як
співвідносяться запропоновані прийоми педагогічного впливу із діями успішного
викладача? Прийоми
педагогічного впливу: попередження; осуд; вияв незадоволення; пряма вимога;
удаване схвалення; іронія; роздуми за аналогією; гумор; авансування довірою;
підкреслення контрастом; пропозиція вибору; порада; вияв незадоволення;
прохання; скарга; зміщення акцентів; докір; висловлювання тривоги;
опосередкований вплив. Вправа 2. Виконавши вправу «Текст
по колу», прокоментуйте дію основних законів спілкування, який смисл
сприйнято від попередника, і який смисл Ви заклали у повідомлення, надіслане наступному
співбесіднику. «Текст по колу»: «Багато років офіційна
пропаганда твердила нам, що національне питання в нас розв’язане на найвищому
рівні, що ми можемо бути прикладом у цій справі для інших країн світу. Події
останніх років засвідчили, що до остаточного розв’язання нам ще ой як далеко.
У перші роки радянської влади мови народів колишньої Радянської імперії
пережили період пишного розквіту. Яскравим прикладом може бути розвиток
української мови в перше пожовтневе десятиріччя, коли наша мова зайняла міцні
позиції не лише в художній літературі та публіцистиці, а і в науці,
діловодстві, в усіх сферах життя». Вправа 3. Способи формування навичок залучення уваги партнера. Користуючись поданими способами формування навичок залучення уваги
партнера по спілкуванню, створіть педагогічні ситуації, в яких діють ці
способи: −
організація у спілкуванні ефекту неочікуваності, тобто використання в
спілкуванні або невідомої раніше інформації, або використання незвичного
способу взаємодії; −
організація «комунікативної провокації», тобто на деякий час викликати у
співрозмовника ситуацію незгоди з викладеним, а потім стимулювати пошук своєї
позиції і способу викладу; −
комунікативне порівняння всіх «за» і «проти», що дозволить організувати,
а потім утримати увагу через виклад найрізноманітніших, часто протилежних
точок зору; −
ситуативне інтерв’ювання через постановку прямих запитань ставить
співрозмовника перед необхідністю включитися в спілкування; −
звернення до авторитету для підтримки власної позиції; −
організація співпереживання через максимальне використання у спілкуванні
експресивних засобів, опори на асоціативність сприймання і життєві інтереси
співрозмовника; −
драматизація ситуації спілкування як зіткнення інтересів співрозмовників. Вправа 4. Закони риторики. За законами риторики (концептуальним – вміння
всебічно аналізувати предмет дослідження і будувати систему знань про нього (задум і
концепцію); моделювання аудиторії
– системне вивчення аудиторії на основі трьох ознак: соціально-демографічних,
соціально-психологічних та індивідуально-особистісних; стратегічний – вміння розробляти програму діяльності на основі
створеної концепції з урахуванням психологічного портрету аудиторії; тактичний – вміння працювати з
фактами та аргументами, актуалізувати мисленнєву діяльність співрозмовника,
аудиторії; мовленнєвий – вираження
думки в дієвій словесній формі, тобто правильність, виразність, точність,
стислість, доцільність; системно-аналітичний
– уміння аналізувати факти й систематизувати інформацію; ефективної комунікації – уміння застосовувати закони, правила і
принципи ефективної комунікації) підготуйте публічний виступ з теми: «Вища
освіта в Україні: прогрес чи деградація?», «Наука в сучасному суспільстві»,
«Викладач і суспільство». Рефлексивний етап Користуючись «формулою Квінтіліана» (хто, де, коли, як, для чого, що саме
зробив), підготуйте виступ. Озвучте його й оцініть. |
|||
