ПРОФЕСІЯ – ВИКЛАДАЧ:

ПРАКТИКУМ ІЗ ДИДАКТИКИ ВИЩОЇ ШКОЛИ

Навчально-методичний посібник

Головна

Теоретичні відомості

Додатки

Укладачі

ЗАНЯТТЯ 10. ЯК ДІАГНОСТУВАТИ НАВЧАЛЬНІ ДОСЯГНЕННЯ СТУДЕНТІВ?

Діяльнісно-рефлексивний етап

Продовжте речення:

a) Моніторинг –

b) Оцінка –

c) Якість освіти -

Тематичний Етап

У дидактиці вищої школи сформульовано загальні правила до системи оцінювання, зокрема:

− аналіз й оцінка знань, умінь та навичок учнів – шлях забезпечення зворотного зв’язку у процесі навчання;

− уникайте насаджування своїх суб’єктивних думок, керуйтеся чіткими критеріями;

− домагайтеся систематичності в аналізі й оцінці знань, умінь і навичок студентів;

− створюйте ситуацію значущості процесу перевірки й оцінку навчальної діяльності студентів;

− з повагою ставтеся до праці студентів у процесі навчання;

− не витрачайте часу на з’ясування в студентів: «Що було задано додому?»;

− створюйте позитивний емоційний настрій студентів під час опитування;

− перевіряючи виконання студентів домашнього завдання, зосереджуйте увагу на результативності цієї роботи стосовно рівня оволодіння новими знаннями, уміннями і навичками;

− чітко формулюйте запитання, яке спонукало б студентів до активних мисленнєвих дій, витримуйте паузу, яка дасть можливість всім студентам зібратися з думками; лише після цього запрошуйте конкретного студента для відповіді;

− уважно слухайте відповідь студента, схвальним словом, жестом і мімікою стимулюйте його мисленнєву активність;

− не перебивайте монологічну відповідь студента; робіть аналіз після закінчення відповіді;

− враховуйте індивідуальні особливості студентів (темперамент, мовні дефекти та ін.);

− залучайте студентів до перевірки рівня засвоєння знань шляхом перевірки письмових робіт;

− дозволяйте студентові коротко відповідати, не піднімаючись з місця;

− аналізуйте якість відповіді студентів, а не його особистість;

− після завершення студентом відповіді робіть її короткий аналіз, аргументовано й об’єктивно оцінюйте, подавайте конкретну інформацію;

− починайте від позитивної інформації, з характеристики досягнень, а не недоліків, вказуйте на те, що и студент мусить змінити;

− залишайте за студентами можливість повторно опрацювати навчальний матеріал, виконати навчальне завдання відповідно до їх індивідуальних розумових здібностей;

− під час відповідей студент може користуватися опорними схемами, іншими наочними посібниками;

− забезпечуйте оптимальні умови для всебічної перевірки знань, умінь і навичок за допомогою різноманітних методів;

− оволодівайте технікою кредитно-модульного оцінювання навчальних досягнень студентів.

Діагностування навчальних досягнень студентів під час формування навчальних курсів передбачає визначення критеріїв їх оцінювання у вигляді рівнів засвоєння:

1) упізнання об’єктів;

2) репродуктивні дії, що виконуються напам’ять, без будь-якої підказки;

3) продуктивна дія, що виконується для деякої множини об’єктів, що подібні до вже вивчених (конструюється суб’єктивно нова орієнтирна основа діяльності);

4) продуктивна дія, результатом якої є самостійне конструювання об’єктивно нової орієнтирної основи діяльності.

Основні помилки при оцінюванні: а) стереотипи у сприйманні студентів (“двієчник”, “відмінник”); б) регламентування часу у відповіді або кількості допоміжних запитань; в) суб’єктивізм і відсутність чітких критеріїв; в) невміння викладачем визначити ту межу, за якою починається якість, що вимагає дії іншого критерію (іншої оцінки). Нерідко за нормативність береться індивідуальна установка викладача: надмірна вимогливість або лібералізм; г) часто у викладача, який ще недостатньо засвоїв професійну роль, спрацьовує “рефлекс солідарності” – він знаходиться на боці студентів; д) орієнтування не на реальний результат конкретних студентів, а на порівняння із конкретною персоною-еталоном. Оцінювання виконує такі функції: класифікаційна (виражена за допомогою умовного символу, служить розрізненню, а також упорядкуванню студентів відносно окресленої шкали); діагностична (спостереження за досягненнями студентів та визначення їхніх індивідуальних потреб). Відмінності між цими функціями подано в табл. 10.1.

Таблиця 10.1

Можливості застосування класифікаційної та діагностичної функцій оцінювання

Функція класифікаційна корисна для:	Функція діагностична корисна для:
- оцінки рівня опанування навчальним матеріалом протягом тривалого часу	- опису обізнаності (компетентності) студентів
- розподілу і селекції учнів з огляду на подальші напрями навчання	- з’ясування індивідуальних потреб кожного студента
- порівняння ефективності різних програм навчання	- визначення ефективності застосування різних методів праці
- інформування відповідних служб	- планування процесу навчання
- порівняння досягнень учнів зі стандартами	- зворотної інформації для студентів і батьків
	- покладання на студентів відповідальності за процес навчання

Сучасна педагогіка все частіше наголошує на оцінюванні допоміжному і підсумковому (табл. 10.2).

Таблиця 10.2

Порівняння особливостей проміжного та підсумкового оцінювання

	Проміжне оцінювання	Підсумкове оцінювання
Мета	Спостереження за розвитком студентів	Моніторинг системи вищої освіти
Характер	Тривалий – відбувається протягом усього навчання	Періодичний – відбувається лише в певний час (семестр)
Методи	Спостереження, бесіда, різні роди і форми вправ	Переважно усні іспити
Способи обліку результатів	Відповідно до рішення вченої та науково-методичної рад	Якісний і кількісний аналіз результатів
Переважно придатне для	Студента, батькам, викладачам	Адміністрації різних рівнів, суспільства

Таким чином, оцінювання є:

− процесом нагромадження інформації;

− інтегральною частиною процесу навчання;

− підтримкою навчальних досягнень студентів і мотивацією їх навчання.

Оцінювання пов’язане із:

− плануванням процесу навчання;

− навчальним процесом безпосередньо;

− способами нагромадження інформації;

− способом повідомлення інформації;

− оцінкою праці викладача.

У процесі розроблення критеріїв оцінювання навчальних досягнень студентів за кредитно-модульною системою необхідно враховувати особливості теоретичного і практичного навчання. У дидактиці вищої школи пропонуються критерії оцінювання теоретичних знань, практичних умінь і навичок студентів, в основу яких за даною системою покладена стобальна шкала (табл. 10.3).

Таблиця 10.3

Критерії оцінювання теоретичних знань, практичних умінь і навичок студентів

Рівень, шкала ECTS, бали	Теоретична підготовка	Практичні уміння і навички
Високий, А, 91-100, відмінно	Студент володіє глибокими, систематичними всіх положень теорії, формулює і самостійно доводить закони, теореми, принципи, використовує здобути знання і вміння в нестандартних ситуаціях, здатний вирішувати проблемні професійні питання. Відповідь точна, логічна, має достатній рівень узагальненості знань	Студент самостійно розв’язує типові задачі різними способами, стандартні, комбіновані й нестандартні проблемні професійні задачі, аналізує й узагальнює отриманий результат. При виконання практичних і лабораторних робіт студент дотримується всіх вимог, передбачених стандартами. Дії студента раціональні, вміє оцінювати помилки, аналізувати результати.
Вище середнього, середній, В, С 71-90, дуже добре, добре	Студент знає і формулює основні закони, теореми і принципи, пов’язує їх з реальними явищами, може привести як словесне, так і математичне формулювання основних положень теорії, наводить приклади їх застосування в практичній діяльності, але не завжди самостійно доводить їх. Студент самостійно застосовує знання в стандартних ситуаціях, відповідь логічна, але розуміння не узагальнене.	Студент розв’язує типові (або за алгоритмом) вправи і задачі, володіє базовими навичками з виконання необхідних математичних операцій і перетворень, самостійно формулює типову задачу за її словесним описом, складає розрахункову схему та обирає раціональний метод розв’язання, але не завжди здатний провести аналіз і узагальнення результатів.
Достатній, Д, Е, 51-70, задовільно, достатньо	Студент відтворює основні поняття поверхово, не виділяє взаємозв’язки, формулює за допомогою викладача основні положення теорії, знає позначення основних величин та їх розмірність, записує окремі математичні вирази теоретичного положення за словесним формулюванням. Допускає помилки, які самостійно виправити не може.	Студент розв’язує найпростіші типові задачі за зразком, виконує основні елементарні операції і перетворення, але не спроможний самостійно сформулювати задачу за словесним описом і визначити метод її розв’язання. При виконання практичних (лабораторних) робіт студент виконує роботу за зразком (інструкцією), але з помилками, не розуміє мети роботи.
Початковий, Fx, F, 0 – 50, незадовільно	Відповідь студента при відтворенні навчального матеріалу елементарна, фрагментарна, зумовлена нечіткими уявленнями про закони і явища. Відповіді несамостійні, студент знайомий лише з окремими основними поняттями курсу.	Студент знає умовні позначення, вміє розрізняти основні величини, вміє розв’язувати задачі лише на відтворення основних формул, здійснювати найпростіші математичні дії, не може самостійно робити висновки.

Діяльнісний етап

Вправа 1. Розроблення системи оцінювання. Розробіть із навчальної дисципліни, що викладаєте, систему оцінювання теоретичних знань, практичних умінь і навичок студентів, використавши для діагностики ефективні прийоми і способи формування критичного мислення особистості, зокрема:

− вивчення понять студентами: критичність і самокритичність їхнього розуму, критика і самокритика, набуття цього досвіду в процесі навчання;

− навчальний критичний аналіз і професійна оцінка в управлінні, виробництві, культурі, освіті тощо на рівні регіону, країни, у зарубіжних країнах, в світі;

− з’ясування помилок при розв’язанні задач і проблем (у виборі раціональних способів розв’язання) шляхом організації дискусії, диспутів;

− рецензування власних та авторських рефератів, курсових, дипломних робіт (критичний аналіз тексту);

− обговорення наукових і публіцистичних статей, оглядів у мережі Інтернет, порівняльний аналіз теорій на прикладі майбутньої професії;

− підготовка есе, аналітичних оглядів, рефератів аналітичної спрямованості з подальшим пошуком своїх і чужих алогізмів, помилкових суджень;

− формування умінь і навичок шляхом тренінгів із доведення, спростування гіпотез (представлених у минулому науки, а також при розв’язанні проблем сучасності);

− спеціальне навчання процедурам доведення і спростування на матеріалі навчальної дисципліни.

Рефлексивний етап

Діаграма Ішікави. За допомогою Стратегії «Fishbone» (Рибна кістка) або діаграма Каору Ішікава розберіть проблему діагностування навчальних досягнень студентів.

Попередня тема

На початок

Наступна тема