|
СТАЛЕ
ТВАРИННИЦТВО ТА БЛАГОПОЛУЧЧЯ ТВАРИН SULAWE SUSTAINABLE
LIVESTOCK PRODUCTION AND ANIMAL WELFARE МОДУЛЬ
2 БЛАГОПОЛУЧЧЯ ТВАРИН/MODULE 2 ANIMAL WELFARE Електронний
посібник/The electronic manual |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
1. БЛАГОПОЛУЧЧЯ ТВАРИН У ТВАРИННИЦТВІ (БІОЛОГІЧНІ, ФІЗІОЛОГІЧНІ,
ЕТОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ) |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
ПЕРЕДМОВА Прагнучи досягти максимально
ефективної продуктивності в конярстві, утримання та робоче використання коней
потрібно регулювати на основі знання їх життєвих проявів і біологічних вимог
до середовища. Після структурної перебудови технології утримання
сільськогосподарських тварин певні зміни настають і в конярстві. Тому знов
створювані життєві умови слід аналізувати переважно в етологічному плані.
Особливого значення набуває це питання в умовах спільного вирощування лошат. Конярство має свою специфіку.
Воно значно різниться із іншими галузями тваринництва, де переважали дрібні
виробничі форми утримання тварин і умови життя відрізнялися від природних. Не
дивлячись на те, що конярство з функціонального погляду посідає в історії
абсолютно виняткове місце, не можна сказати, щоб етологічні знання в цій
галузі були обширними, вони мають переважно емпіричний характер, проте і тут
не вистачає результатів точних спостережень. Емпіричні знання, поза сумнівом,
мають велике значення, оскільки засновані на багаторічному досвіді, проте їм
бракує наукових обґрунтувань специфіки низки явищ, а також пояснень
закономірностей, які і мають служити основою для створення оптимального
середовища утримання. Одне з найважливіших питань
пов'язане з вивченням соціальної поведінки коней, оскільки психологічні
чинники набувають в майбутньому (переважно в спортивному) використанні коней
ключове значення. МЕТА Вивчити основні теоретичні
положення і засвоїти практичне значення біологічних особливостей та
поведінкових реакцій коней залежно від віку, фізіологічного стану, статі,
породної належності; вивчити основні життєві прояви тварин за конкретних умов
утримання. ЗАВДАННЯ СТУДЕНТАМ
ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІВ ЧУТТЯ
Очі розташовані у коня з
боків голови, чим забезпечується досить значне поле зору. Око астигматичне,
рогівка не кулястої, а еліпсоїдної форми (горизонтальна кривизна
відрізняється від вертикальної). Нижня частина сітківки ближче до зіниці, ніж
верхня. По краях рогівки переломлення світла інше, ніж в центрі, тому кінь
може добре бачити навіть дуже дрібні предмети. Через особливості анатомічної
будови ока оцінка просторових ситуацій у коня ускладнена. Це часто можна
спостерігати під час подолання перешкод. Для отримання точної картини на
сітківці кінь має випрямити або схилити голову. Під час пасіння кінь сприймає
близькі і віддалені предмети. Ця особливість зору була історично важливою для
безпеки табунів, що пасуться. Для зменшення поля зору, переважно тому, що
коні лякаються нечітко видимих предметів, їм надівають на очі шори. Це
особливо важливо в процесі роботи на більших швидкостях руху. Лякливим
рисакам на бігах, як відомо, надівають на очі окуляри. Коні добре бачать уночі, їх
очі здатні до сприйняття більшої кількості світлових променів, ніж око
людини. Адаптація до нічного бачення в коней слабша: несподіване різке
освітлення в темноті осліпляє коня сильніше, ніж людину. Сонячне світло не
осліпляє коня, і він не реагує на нього прикриттям повік, як робить це
людина.
Частотний діапазон звуків,
які вловлює вухо коня, доволі широкий. Кінь добре розрізняє звуки, наприклад,
ритм ходьби, і завжди взнає кроки конюха. Дослідним шляхом встановлено, що
коні здатні диференціювати частоту ударів метронома за незначних змін з 116
до 120 за хвилину. Вухо коня вловлює шерехи, які не сприймає вухо людини. Цьому сприяє також значна
рухливість вушних раковин, які за спрямування паралельно уперед або назад
підвищують сприйняття звуку. Лійкоподібна будова вуха також поліпшує
вловлювання звукових хвиль і підсилює звукові подразнення. Специфіка звукової
диференціації вимагає постійної «гри вухами», яка спостерігається у коней
переважно під час перебування в незнайомих місцях. Циркові коні дуже чуйно реагують
на свої клички навіть в тих випадках, коли вони звучать дуже подібно, чим
підтверджується здатність коня розрізняти незначні звукові нюанси. Оскільки у
коня немає другої сигнальної системи, вона не схоплює конкретного змісту
слова, і її сприйняття зумовлено сумісною дією низки безумовних рефлексів.
У коня (як і у собак) нюх
розвинутий краще, ніж у інших тварин. Це один з найважливіших органів чуття, який
служить для орієнтації і має велике значення для пошуків пасовища,
компаньйона, статевого партнера тощо. Новонароджене лоша відшукує вим’я мами
за допомогою нюху. Особлива важливість нюху для
коней підкреслюється тим фактором, що вони обнюхують всі незнайомі предмети,
як і нових членів свого табуна. Після родів кобила насамперед обнюхує лоша і
У коней дотик розвинутий
також добре. Рецептори, які сприймають відчуття дотику, тепла, болю тощо,
розташовані в шкірі. Тактильна чутливість значна, отже, кінь відчуває навіть
дотик мухи, яка сідає на шкіру. Шкірна чутливість на різних частинах, різних
ділянках тіла неоднакова. Найбільш чутливі рогівка ока, губи, вуха і пах. РОЗУМОВА ДІЯЛЬНІСТЬ КОНЕЙ Вивченню вищої нервової
діяльності коней почали надавати підвищену увагу лише в післявоєнні роки ХХ
століття. Проте вже в ранніх гіпологічних роботах XVIII ст. є згадки про
психологію коней. Ці дані грішили відсутністю єдиного світоглядного підходу,
оскільки спиралися на емпіричний досвід окремих дресирувальників. Браком
єдиного підходу пояснювалися великі відмінності в методах дресирування, які
спиралися або на застосування сили, або на спокійну логічну дію. В обширній
роботі про психологію тварин Хачет-Супле (1900) ставить коней за ступенем
розвитку розуму дуже низько. Проте, оцінюючи інтелект коня, необхідно
виходити з критеріїв селекції, відповідно до яких коней за «бунту інтелекту»
виключали з розведення. Такий підхід призводив до гальмування активної
діяльності мозку і значного обмеження інтелекту коня. Кінь є твариною, для якої
дуже важливі його оборонні здібності. Останні зумовлені всім філогенетичним
розвитком, що формував морфологічні особливості та спосіб життя коней. Для
коня незнання пов’язане з уявленням небезпеки. Ці тварини несміливі, можна
сказати лякливі. Нові предмети, які викликають у нього недовіру, кінь вивчає,
обнюхуючи і обмацуючи губами. При цьому тварина витягає голову, але кінцівки
його «зафіксовані»; за повільного ознайомлення з предметом кінь наближається
до нього короткими кроками (напівкроками). Отже, страх у коней – основа
їх емоційності; знання реакцій коней на конкретні подразники має бути
покладено в основу догляду за ними, методи дресирування і використання їх на
роботі. Будь-яке некомпетентне
втручання викликає у коней асоціативні уявлення, пов'язані з місцем покарання
або з іншою конкретною ситуацією, що знижує робочу продуктивність тварин. Інтелектуальні здібності
коней різні. Більшість з них, проте, не здатні вирішити просту ситуацію.
Загальновідомий приклад, коли під час вигону на пасовище від табуна випадково
відбивається одне лоша. І навіть якщо табун перебуває на пасовищі поряд,
лоша, що відбилося, кидається від страху уздовж загороди. Що довше триває ця
ситуація, то більший страх охоплює лоша. Страх поступово переходить в жах;
лоша прагне повернутися до табуна за всяку ціну, навіть ціною поранення.
Логічне вирішення цієї ситуації вимагає лише одного: лоша має пробігти
декілька десятків метрів назад до відкритого входу і приєднатися до табуна.
Нелогічність поведінки у випадкових ситуаціях можна проілюструвати й іншими
прикладами. Зокрема, замість того, щоб обминути купу щебеню, кінь стрімголов
відскакує від неї убік, хоч би йому довелося при цьому впасти в рів або
поранитися об тверду перешкоду (стіну), на які він у цей момент не звертає уваги. Відчуття болю теж
позбавляє коней кмітливості, а оскільки їх дія при цьому абсолютно протилежна
тій, яка вимагається, то вона лише посилює це відчуття болю. Натепер
багато учених займаються експериментальним вивченням вищої нервової
діяльності. Основою вивчення душевного життя коня став метод умовних
рефлексів. Тільки розвиток методів фізіологічного дослідження дає змогу
отримати інформацію про вищу нервову діяльність коней та їх поведінку в
конкретних ситуаціях. Найбільш відомі роботи, в яких вивчалося виникнення і
постійність умовних рефлексів за методикою використання рухових і кормових
реакцій. В основу досліджень покладено оцінку швидкості та напрямку руху коня
до корму (годівниці) і його реакція на сильні звукові ефекти. За силою,
врівноваженістю та рухливістю нервових процесів коней розділили на 4 типи. Темперамент, який оцінюється за
діяльністю коней в подібних ситуаціях, є вираженням властивостей нервової
системи і залежить від конституції тварини. Бажано, щоб темперамент
оптимально застосовувався під час виконанні певної роботи. Є повідомлення, що
сірі коні більш керовані, ніж гніді і руді, проте деякі автори не знайшли
зв'язку між мастю та темпераментом. Практичний досвід показує, що коні білої
масті конституціонально більш стійкі, що пов'язано з наявністю у них певної
частки арабської крові. Потомство успадковує здебільшого темперамент батька,
ніж матері; спадковість рухливого темпераменту вища, ніж флегматичного. Характер – це також вираження
властивостей нервової системи у зв'язку з конституцією особини. Він
визначається за ступенем надійності, з якою кінь підкоряється волі людини.
Загалом характер необхідно оцінювати в процесі роботи і щодо ставлення коней
до людини. Непоодинокі випадки, коли, наприклад, характер коня в конюшні
оцінюється як поганий, а під час роботи – як дуже добрий. ОРІЄНТАЦІЯ І ПАМ’ЯТЬ Здатність
коней орієнтуватися в просторі, зокрема, знаходити дорогу додому, дуже
висока. Табуни, які живуть на волі, завжди ходять постійними, звиклими для
них шляхами. Здатність до орієнтації визначається багатьма факторами, з яких
більше значення має реакція на запах випорожнень. Досвід мексиканських
ковбоїв свідчить про те, що кінь здатний знайти за запахом загублену корову
на відстані пів милі і що він орієнтується за слідом корів або диких тварин
так само добре, як і собака. У дослідах орієнтації було встановлено, що за
незнайомих обставин коні, які вільно йшли, проявляли тенденцію рухатися проти
вітру. Коли вітер віяв до них від стайні, вони точно направлялися до них.
Коли вітер віяв у напрямку до стайні, коні більш охоче йшли від стайні, хоча
були на неправильному шляху. Коні
мають дуже добре відчуття часу. З практики відомо, що у разі запізнення
конюха вони чітко реагують на час годівлі. Табуни, які пасуться весь день на
пасовищах і в лісах, повертаються в стайню в чітко встановлений час. Зимою
табун рухається гусачком один за одним, протоптаними в снігу дорогами за
ведучим конем, дотримуючись соціальної ієрархії. Загалом
вважається, що кінь має добру пам’ять. Цікаві
щодо цього повідомлення Марси (1966). З табуна гуцульських коней втекли
чотири лошати. Хуртовина замела їх сліди, і лошат виявили тільки через чотири
дні в лісі у копиці сіна для відгодівлі звірів за 500 м від
конезаводу. Отже, лошата протягом цього часу самі не бажали повертатися в
табун до решти коней, хоча мали відчувати їх за запахом і слухом. Цю реакцію
лошат до певної міри можна пояснити виникненням малого колективу, оскільки
самотня тварина прагнула б неодмінно знайти табун. Відому роль тут відіграли
несприятлива погода і та обставина, що лошата знайшли відповідний притулок з
багатим джерелом корму. Цікаво, що про уміння коней
орієнтуватися в просторі є багато усних переказів. Проте тільки повторний
експеримент за різних ситуацій може дати бажану відповідь, яка дасть змогу
оцінити цю особливість коней.
СОЦІАЛЬНА ПОВЕДІНКА Новонароджене лоша не
проявляє відчуття соціальної залежності. В перші дні життя мати всіляко
оберігає його. У міру того як воно починає активно пересуватися, особливо коли
вже може втекти від загрозливої для нього небезпеки, поведінка матері
змінюється. Ізолювавши жеребчика (відразу
ж після народження) від решти коней на 64 дні, Гржимек встановив, що форми
поведінки лошати стосовно табуна є властивістю, яку можна набути. Лоша
поводилося з людьми дружелюбно, як зі своїми. Коли до кінця експерименту лоша
побачило коней, то реагувало на них так само боязко, як до цього на корів. До
групи лошат воно не виявило ніякої цікавості. Автор описує також реакцію
коней на гіпсові фігури, на які вони реагували, як на живих тварин. Зображення собаки викликало у
коней відчуття страху. Автор робить висновок, що коні сприймають гіпсові
макети коней загалом, без уточнення ознак. Коли в цих дослідах конюх відігнав
батогом мерина від годівниці з кормом, сильно збуджена тварина не напала на
конюха, проте, переадресувала свою агресивну реакцію на гіпсову статую коня.
При цьому мерин поводився у звичайній манері коней атакувати один одного під
час бійки. Дикі коні тримаються спільно
і охоче збираються в табуни. Взимку в гірських лісах вони утворюють групи по
2...6 особин або живуть поодинці. Як показує практика, диференціація стада на
основі соціальної ієрархії відбувається через деякий час після відлучення.
Усередині табуна утворюються групи, групки і навіть пари. Деякі лошата
проявляють себе як індивідуалісти. За зовнішнього втручання (в умовах
незвичної ситуації, небезпеки тощо) табун об’єднується. Кінь який утікає,
зазвичай, веде за собою табун, але якщо цього не трапилося, тварина може сама
повернутися в табун. У коней сильно розвинутий інстинкт стадності. Кінь, який
скидає вершника, повертається до решти коней. Відомо, що додому з роботи кінь
йде набагато охочіше, ніж на роботу.
Отже, в табуні коней є
соціальна ієрархія. Порядок ранжирування встановлюється за допомогою погроз і
бійок, які ведуть до перемог або підпорядкування. Інтенсивність всіх цих
проявів зумовлена ступенем одомашнення і життєвими умовами коней. У процесі встановлення
суспільних відносин у стаді лошата віддають перевагу деяким індивідам, щодо
інших поводяться байдуже або проявляють неприязнь і певну агресивність. Пари,
що виникли переважно із жеребчиків, пов'язані міцними дружніми узами. У
табуні, який складається з лошат різних порід, лошата поліпшених порід часто
тримаються постійними парами. Ритуал знайомства охоплює
зіткнення мордами, торкання губами до спини і кореня хвоста. Встановивши між
собою контакт, коні легенько покусують один одному загривок. Граючись парами,
лошата кусають один одного в п’ясть, в те місце, де проходить сухожилля
пальцевого згинача. Можливо, що реакція кусання в цю точку, вирішальну для
пересування коней, є атавізмом, успадкованим з часу переддомістикації, коли
перемога в бою зумовлювалася позбавленням супротивника можливості рухатися.
Кінцівки, переважно гомілка, у коней є найбільш вразливою ділянкою тіла.
Деякі коні під час підковування або вимірювання обхвату п’ястя не дають змоги
торкатися гомілки, хоча за взяття інших промірів стоять абсолютно спокійно.
Під час гри жеребчики часто встають на задні кінцівки і в цьому положенні
атакують один одного передніми ногами. За нормальних умов
вирощування життєві прояви у лошат відрізняються періодичністю, яка за зміни
цих умов порушується. Адаптація до змін визначається силою імпульсів і
умовами, які створюються комплексом певних чинників. У культурних порід коней на
чолі табуна стоїть провідна тваринна, тоді як у диких коней – це справжній
ватажок, зазвичай, жеребець з великою індивідуальністю. Значну суспільну
перевагу мають коні старшого віку і особливо великі екземпляри. У табуні лошат слабий індивід
часто користується прихильністю одного або двох покровителів. Агресивність
сильно зростає у разі появи у табуні нових особин і може посилитися в тому
випадку, якщо новоприбула тварина посідає порівняно низьке соціальне
положення. Нерідкі випадки, коли агресивність табуна стримують захисники.
Спостерігали, наприклад, в табуні старокладрубських вороних коней, як його
члени нападали на новоприбуле лоша; проте найсильніший жеребець узяв нове
лоша під енергійний захист і, користуючись своєю соціальною перевагою, легко
утримував табун в покорі. Він так ретельно охороняв лоша, що практично не
давав змоги нікому наблизитися до нього. У співтовариствах тварин
структура стада визначається стадним відчуттям. За винятком інстинктивного
зв'язку між матір'ю і лошам-сисуном, у стадних тварин не виявляється так
званих дружніх відносин. Важливою особливістю стадних тварин вважають
схильність до наслідування. Члени стада синхронно
включаються в одну і ту саму діяльність. Наводять як приклад так звану
передачу настрою, яка понад усе помітна за сумісної втечі стада. Коні сірої масті справляють
враження більш обережних, попереджають про наближення чужака і зганяють
тварин в стадо у разі небезпеки та в інших ситуаціях. БОЙОВИТІСТЬ Дикий
кінь або тікав від ворога, або приймав бій. Те або інше рішення залежало від
ситуації і від того, ким був ворог. Бойовитість можна спостерігати i у
примітивних порід коней. Поведінка жеребців в бійці характеризується такими
діями: жеребець опускає голову до землі, притискує вуха; свого супротивника
він обходить кругом крадькома. Косий погляд знизу додає жеребцю особливого
виразу. Сутичка закінчується, коли один із суперників, прийнявши відповідну
позу, визнає свою поразку. Коні в бійці пускають в хід зуби і брикаються
ногами, наносячи один одному травми. Деякі особини, атакуючи супротивника,
стрибають на нього.
СПІЛКУВАННЯ Голосовим
апаратом у коней служить гортань із голосовими зв'язками. Голосом кінь
виражає свій стан в певний момент. Отже, звук, який видає кінь, є
рефлекторною відповіддю на зовнішні і внутрішні подразники. Іржанням
кінь проявляє відчуття тривоги. Іржання має свої тональні забарвлення.
Короткий і високий сигнал кінь видає за хворобливих станів. Пирхання служить
сигналом небезпеки; у диких коней воно за звучанням сильніше і чутне на
далекій відстані. Вібрація голосу має широкий діапазон вираження, що свідчить
на користь припущення про сигнальну специфічність незначних тонових
забарвлень голосу. Голосові сигнали коней вивчені поки недостатньо. Вираженням
емоцій коня служать гра вухами, рухи хвоста, губ і зміна загальної поведінки.
Коні примітивних порід ходять в табуні вряд один за одним, витягнувши голову
до хвоста коня, який іде попереду. Це пов'язано, очевидно, з передачею
сигналів, посланих конем, який іде попереду табуна, до того ж ці сигнали
передаються в такому випадку найкоротшим шляхом. Перед
початком атаки кінь опускає вуха, б'є хвостом і скребе копитом землю. Сіпання
кутів губ також служить сигналом застереження. Коні скребуть копитами землю
за збудження і в очікуванні корму. Подібний прояв у рисистих і скакових коней
служить вираженням нервозності під час очікування на старті. СТАТЕВА ПОВЕДІНКА Статеві
прояви пов'язані з візуальними, слуховими і дотиковими сприйняттями. Статева
поведінка самців і самок різна. У перших вона характеризується динамічністю,
у других – зовнішньою статичністю. Перші статеві прояви (ерекція і спроби
парування) з’являються у жеребчиків вже у віці 8-12 місяців. Проте племінне
використання коней легких порід починається з 3 років, коней важких порід – з
2,5 років. ЖЕРЕБЦІ
Після кастрації жеребці
проявляють готовність до спаровування ще протягом 17,2 місяця, а ерекція у
них спостерігається ще 20,6 місяця. Характер цих останніх проявів статевої
активності пов'язаний у жеребців з віком, у якому їх кастрували.
Спостереження за жеребцями після повернення їх на бігову доріжку показали, що
інтенсивний статевий інстинкт знижує продуктивність. До аномалій статевих проявів
належать неповне введення статевого члена в статеві шляхи самки, відсутність
еякуляції, підвищена агресивність жеребців, надмірно сильні укуси кобили та
онанізм, що спостерігається частіше у менш енергійних жеребців. Відомою
аномалією можна вважати і огиду жеребців до кобил певної масті або певного
типу. КОБИЛИ Фізіологічний стан готовності
до спаровування у кобили називається еструсом (тічкою). Кобила належить до
поліестричних тварин. Кобили приходять в охоту
регулярно через 3–4 тижні, але можливі і триваліші інтервали. Еструс
проходить через 8 стадій, перша з яких характеризується яскраво вираженою
готовністю до спаровування, охотою, а остання – дуже активною аверсією. Тривалість еструсу становить 3–10
днів, частіше 4–6 дні. У кобил легких порід еструс, зазвичай, коротший. У багатьох кобил інтервали
від еструсу до еструсу зимою більші, та їх статева активність у цей час
пригнічена. На прояв еструсу значно
впливає світло, менше –
температура. В дослідах, проведених у Великій Британії та Японії, у кобил,
які перебувають досить тривалий час в умовах штучного освітлення, еструс
наставав набагато раніше, ніж в умовах природного освітлення. Навпаки, у
кобил, які перебувають у період діеструсу в темних стайнях, тічка проявлялася
значно пізніше. Вплив температури на еструс не
має дотепер задовільного пояснення. Є повідомлення, що в холодні місяці у
кобил частіші порушення астрального циклу: еструс довший, і діеструс
виявляється частіше або ж триває довше. На статевий ритм кобили може
впливати присутність жеребця. На інших видах тварин ця гіпотеза
підтвердилася, але на конях не була експериментально перевірена. У Великій
Британії конюхи виводять жеребця-пробника на вигул, де перебувають кобили;
кобили в охоті вмить реагують на його присутність, тоді як кобили в діеструсі
його не помічають. Перші ознаки охоти після
родів проявляються через 5–21 день. Еструс триває приблизно 4 дні і
завершується овуляцією. Кобила, спарована в цей період, легко вагітніє. Думка
про те, що кобилу слід спаровувати в першій охоті після родів, не завжди має
підтримку. Якщо в Європі першу охоту інтенсивно використовують для
запліднення кобил, то в США її принципово пропускають. Під час еструсу у кобили
набухають піхва і вульва, з піхви витікає слиз, слизиста оболонка
гіперемійована, і на дотик до вульви кобила реагує «миганням» петлі, тертям
до інших коней і нерідко підскакує на них. Вона часто приймає позу,
характерну для сечовипускання, і мочиться, вигинаючи спину, опускаючи таз і
відводячи хвіст убік. Свого максимуму еструс досягає безпосередньо перед овуляцією.
Овуляція відбувається, мабуть, вночі. Зовнішній прояв тічки може бути як
різко вираженим (дика охота), так і слабим (тиха охота). ВАГІТНІСТЬ
Взагалі відомо, що пологам в
осінні місяці передує більш короткий період вагітності порівняно з весняними місяцями.
В подальших дослідженнях було встановлено, що крива тривалості вагітності
протягом року має синусоїдальну форму. У весняні місяці вагітність триває
довше, і після максимуму в червні відзначають перелом, який найбільш різко
виражений у липні. Після найкоротшого періоду вагітності наприкінці
пасовищного сезону (вересень) спостерігається наступне підвищення, і крива
плавно повертається до початкової точки, тобто до січневих показників. Відмінності в тривалості
вагітності в окремі сезони відрізнялися дуже високою достовірністю. Різниця
між тривалістю вагітності під час пасовищного і між пасовищного сезонів
становила в середньому 8–10 днів. У
спеціальних дослідженнях було встановлено, що пренатальний період у коней
рекордної продуктивності триває на 2–3 дні довше (відмінності статистично
високовірогідні). У
групі чистокровних коней всіх класів продуктивності вираженого зв'язку між
тривалістю пренатального періоду розвитку і продуктивністю не знайдено.
Оптимальна тривалість періоду пренатального розвитку у коней видатної
продуктивності дорівнює 332–348 дням, в більш широких межах – 325–356 дням.
Ні у одного з рекордистів період пренатального розвитку не був коротшим 325
днів. Отже, в роботах не підтвердилися більш ранні вказівки на критичні межі
періоду пренатального розвитку в 315 (320–340) днів. ПОЛОГИ
В
ньому важко відмежувати вплив ендогенних і екзогенних чинників. Перед
пологами кобила проявляє неспокій, частіше мочиться та випорожнюється,
злегка потіє, поперемінно то лягає, то підводиться. Вим'я збільшене, із
сосків виділяються краплі молозива, тазові зв'язки розслаблені. Пологи
відбуваються у лежачому положенні, частіше за все вночі (від 20 до 1 год). У
денний час (7–17 год) відбувається якнайменше пологів. Фізіологія
денного і нічного ритму початку пологів дуже складна та до сьогодні добре не
з'ясована. Спостереження
в табуні старокладрубских вороних коней показали, що кобили можуть
затримувати терміни вижеребки
на декілька годин до більш зручного часу, тобто до настання тиші і темноти в
приміщені. Кобили, які перед самими родами були на іподромі або на пасовищі,
прагнули повернутися в приміщення, тобто в знайоме їм середовище з умовами,
які відповідають їх психічному стану. За табунного утримання кобила
на час пологів, зазвичай, відстає від табуна. Після вижеребки вона разом з лошам
відразу ж повертається у табун. Лише в виключних випадках кобила з лошам
декілька днів криється у лісі, перед тим, як знову приєднатися до табуна.
РУХ КОНЕЙ Рухи
коней можна розділити на рух на місці і пересування в просторі (локомоція).
Рухи на місці кінь проводить, укладаючись, лягаючи, підводячись, підіймаючись
на диби, брикаючись. Рухи в просторі (алюри) можна розділити на так звані
природні і придбані. Природними алюрами є крок,
рись і галоп. Набутими (розробленими
систематичними тренуваннями) – шкільний крок, рись і галоп, інохідь,
траверс, стрибки тощо. До
рухів в просторі належать і фігури «вищої школи» – піаффе, пасаж, пірует,
левада, пересада, курбет, крупад, баллоттада і капріоль. З цих фігур
піаффе, левада і песада виконують на місці. Обговорюючи механіку рухів,
оцінюють мах, характер, правильність і рівновагу рухів, тобто властивості,
які можна віднести, до якісних, потім довжину кроку, жвавість (темп) і
частоту кроку (каденцію), тобто кількісні ознаки. В кожному виді алюру від
коня потрібен розмашистий повний просторий крок з тривалою фазою вільного висіння.
Швидкість і довжина кроку залежать від породи, а всередині породи ‒ від
індивідуальних особливостей. За руху кроком (за довжини кроку 1,5–2 м) коні
розвивають швидкість в середньому 1,6–2 м/с, на рисі (за довжини кроку
1,9–3,7 м) ‒ 1,5–5,5 м/с, на галопі (довжина стрибка 2,5–6,2 м) ‒ 4–14 м/с. Кількісні
елементи механіки руху можна виміряти об’єктивно. Для цього Я. Душек, Ерлейн,
фон Енгельгард, Гернічке (1970) розробили метод, який ґрунтується на
наявності кореляційної залежності між довжиною кроку, швидкістю руху і
частотою (каденцією). Під час руху кроком і риссю ця залежність лінійна, в
галопі – виражена квадратичною функцією. ВІДПОЧИНОК ТА СОН Сон має захисну функцію і
необхідний для поновлення сил організму. Кінь спить стоячи, завдяки особливій
будові сухожильного апарату кінцівок. Сон у коня, зазвичай, з перервами.
Тривалість його залежить від кліматичних умов, рівня годівлі та типу коня. Є
думка, що у коней світлої масті сон більш чутливий порівняно з кіньми темної
масті. У табуні коні відпочивають
стоячи або лежачи. Табун, який відпочиває, обов’язково охороняється
однією-двома тваринами. На відпочинок кінь
вкладається дещо по-іншому порівняно з великою рогатою худобою. Нахиливши
голову з опущеною шиєю і відставивши задні кінцівки, він опускається на
латеральну поверхню стегна та грудної клітки. Дорослий кінь часто відпочиває
в положенні наполовину випрямлений, з підібраними передніми кінцівками.
Водночас лошата відпочивають здебільшого на боці, витягнувши кінцівки та
поклавши голову на землю. В такому положенні, зазвичай, відпочивають стомлені
лошата. Поза сидячої собаки у коней пов’язана з патологією. Встаючи, кінь
піднімає голову та водночас витягує передні кінцівки, які він повільно
розправляє. Роблячи допоміжні рухи головою, він спирається на задні кінцівки
і поштовхом піднімає круп до верху. ПРИЙОМ КОРМУ Дикі коні та коні, які живуть
на волі, годуються під час пасіння. Концентратів вони не споживають.
Переведення на раціон, звичайний для культурних порід, для таких коней ускладнений. Під час пасіння кінь захоплює
пучок трави верхньою губою, фіксує його між різцями і відкушує. Знайшовши
вигідну для випасу ділянку, кінь стоїть на місці і пасеться, доки може
дістати рослини, витягнувши шию і не змінюючи положення тіла. Далі переступає
на крок-два (якщо травостій за ботанічним складом для нього підходить) і
продовжує пастися або переходить на інше місце. Якщо травостій нерівномірний,
кінь уникає трави, що сильно розрослася. Через це тривалість пасіння і
жування (подрібнення порцій) у коней різна. За годівлі концентрованими
кормами дворічні лошата споживали 1 кг плющеного вівса за 9-11 хвилин.
Однорічні лошата споживали 1 кг плющеного вівса в середньому за 11,5 хвилини.
Лошата віком до одного року споживали плющений овес довше порівняно з одно- і
дворічними. Тому в технологічних рішеннях необхідно розраховувати на 19
хвилин, хоча більшість лошат з’їдає 1 кг плющеного вівса за 9–14 хвилин.
Лошата гризуть у загоні огорожу, кору дерев тощо, за рахунок чого організм
компенсує дефіцит деяких речовин при годівлі. ЕТОЛОГІЯ МОЛОДНЯКУ ПОВЕДІНКА НОВОНАРОДЖЕНИХ
ЛОШАТ Лошата порівняно з малюками
інших видів тварин народжуються на більш високій сходинці розвитку. Приблизно
через 40 хвилин після появи на світ лоша само підводиться та інстинктивно
відшукує вим’я. Лоша швидко привчається до поїдання твердого корму. У віці 14
днів лоша самостійно пасеться. Під час пасіння воно насамперед розставляє
кінцівки та згинає їх в карпальних суглобах, щоб дотягнутися мордою до трави,
не зважаючи на коротку шию. Ця поза вимагає від лошати значних зусиль, тому
період пасіння у нього нетривалий. У віці 1–2 тижні у лошат
прорізаються зачепи, 3–4 тижні – середні різці. З прорізуванням і ростом
зачепів і середніх різців лоша починає повніше використовувати пасовище. Вони
дуже часто відпочивають, лежачи на боці і підібравши під себе передні
кінцівки (але іноді витягнувши обидві або одну з них). Задні кінцівки також
витягнуті і розташовані під тулубом. Кількість періодів відпочинку з віком
зменшується. Руховий потенціал у лошат великий, проте характер рухів чисто
інтервальний, як у дітей. За вирощування під матерями лошата рухаються в
безпосередній близькості до матері. З віком радіус руху збільшується. Значним втручанням в життя
лошат є їх відлучення від матері. Дуже важливо відразу здружити групу
відлучених лошат або в дуже короткий термін часу. Якщо лошатко ввести в уже
сформований табун, то члени групи його не приймають. ПОВЕДІНКА ВІДЛУЧЕНИХ ЛОШАТ За вільного утримання лошат
їх добовий режим є стереотипним. Вранці табун спокійний, лошата стоять, інші
ходять або лежать. Потягуючись, лоша витягує одну задню кінцівку назад,
голова разом з шиєю утворюють дугу. Коли приходить конюх, у табуні настає
певне збудження, Лошата йдуть на свої місця до годівниці та чекають біля
прив’язі, але деяких необхідно покликати або підвести. Під час годівлі лошата
відносно спокійні. Деякі з них скребуть підлогу передньою ногою. Трапляються
невеликі сутички за спроби тварин залізти в годівницю до сусіда. Деякі лошата
під час годівлі проявляють агресивність, особливо коли поруч стоїть лоша
більш низького рангу. На вигулі лошата спочатку
інтенсивно рухаються галопом по його периметру на коротких ділянках, іноді
брикаються. Табун відчуває задоволення від перебування на волі. Лошата
зупиняються, труться одне до одного та бавляться парами. Табун з нетерпінням
чекає випуску на пасовище. Як тільки відкриваються
ворота, табун вибігає галопом і приблизно через хвилину заспокоюється та
починає пастися. Після 4-годинного перебування на пасовищі, продовжувала
пасіння лише половина табуна, а інші тварини сховалися в затінку. Тварина на випасі найчастіше
стоїть на місці та поїдає рослини півколом, доки може діставати корм з
витягнутою шиєю. Лише після цього вона просувається вперед і продовжує пастися.
Кількість корму, яку тварина з’їдає, зумовлена не стільки віком лошати,
скільки висотою і густотою травостою. Поки лошатко пасеться півколом, воно
робить 2-3 кроки за хвилину. За спільного випасання декількох груп лошат (з
різних конюшень), спостерігали, що ці групи ізолюються. Така диференціація
більш яскрава у порід, які мають чітку соціальну організацію. За повернення з
пасовища лошата самостійно розходяться по конюшнях, здебільшого безпомилково
знаходячи «свою». Поведінка лошат на пасовищі
залежить від їх породи або темпераменту, а також від індивідуальної різниці
щодо реактивності центральної нервової системи на стимули, які діють під час
перебування на пасовищах. Підвищення вимог щодо
продуктивності коней так само вимагає створення оптимальних умов вирощування.
За цих умов дуже важливою є етологічна проблематика. Щоб поліпшити
продуктивні якості коней, необхідно виявити широкий комплекс факторів, які
формують умови вирощування. Якщо у інших видів сільськогосподарських тварин є
розвинуті методики дослідження етології, то в конярстві ‒ емпірія.
Отже, одним із найперспективніших завдань у конярстві є продовження наукових
досліджень з метою вивчення суті та закономірності явищ в їх періодичності. |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Попередня тема |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
