СТАЛЕ ТВАРИННИЦТВО ТА БЛАГОПОЛУЧЧЯ ТВАРИН SULAWE

SUSTAINABLE LIVESTOCK PRODUCTION AND ANIMAL WELFARE

МОДУЛЬ 2 БЛАГОПОЛУЧЧЯ ТВАРИН/MODULE 2 ANIMAL WELFARE

Електронний посібник/The electronic manual

ГОЛОВНА/HOME PAGE	ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ/THEORETICAL INFORMATION	АНОТАЦІЯ/ABSTRACT
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ/LIST OF REFERENCES		УКЛАДАЧІ/COMPILED BY

1. БЛАГОПОЛУЧЧЯТВАРИН У ТВАРИННИЦТВІ (БІОЛОГІЧНІ, ФІЗІОЛОГІЧНІ, ЕТОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ)

	1.1. Визначення благополуччя тварин як науки, методи досліджень, головні завдання
1.1.1. Історія виникнення 1.1.2. Визначення благополуччя тварин 1.1.3. П'ять свобод 1.1.4. Аспекти благополуччя тварин 1.1.5. Потреби тварин 1.1.6. Чутливість тварин 1.1.7. Оцінювання благополуччя 1.1.8. Стереотипна поведінка як показник благополуччя 1.1.9. Стани, які сприяють поганому благополуччю 1.1.10. Стрес і адаптація

1.1.1. Історія виникнення

1822 р. – Видано перший закон про благополуччя тварин (Велика Британія).

1824 р. – засноване товариство із запобігання жорстокому поводженню з тваринами, у 1840 р. отримало назву Королівське товариство із запобігання жорстокому ставленню до тварин (RSPCA).

1933 р. ‒ ухвалено Закон про благополуччя тварин під час забою

1964 р. – Публікація книги Рут Харрісон (Ruth Harrison) «Тварини- машини» (Animal Machines).

1965 р. – Звіт Брамбельської комісії (Brambell Committee).

1965 р. – Створення Асоціації ветеринарної етології (Society for Veterinary Ethology), зараз ‒ «Міжнародна асоціація прикладної етології». Виокремлення науки благополуччя тварин в окрему дисципліну.

1980 р. – Звіт комісії Карпентера «Тварини і етика» («Animals and Ethics»), де було описано «П’ять свобод»

1.1.2. Визначення благополуччя тварин

Ми маємо визначити благополуччя так, щоб це можна було легко пов'язати із поняттями, як-от: потреби, свобода, щастя, адаптація, контроль, передбачуваність, відчуття, страждання, біль, тривога, страх, нудьга, стрес і здоров'я (D. Broom)

Благополуччя характеризує стан тварини в її спробах пристосуватися до власного середовища існування.

Під благополуччя ми маємо розуміти не тільки позбавлення тварини болю і страждань, але і усіляке сприяння їй в прояві власної «тваринної» природи – «телос» (Rollin, 1993)

Страждання – широкий спектр неприємних емоційних станів, зокрема страх, пригнічення і біль.

Благополуччя – є станом повного ментального і фізичного здоров'я, за якого тварина перебуває у гармонії із своїм середовищем.

Благополуччям індивідуума є стан, що має відношення до його спроб пристосуватися до середовища.

Благополуччя тварин (animal welfare) – це комплексний термін, який дає нам розуміння стану тварини на певний момент часу.

Термін благополуччя визначає стан організму в його середовищі, який можна визначити.

1.1.3. П'ять свобод

1. Свобода від голоду і спраги через надання доступу до води та їжі, які підтримують здоров'я і активність.

2. Свобода від дискомфорту через надання відповідного середовища проживання, зокрема сховок і зручного місця для сну і відпочинку.

3. Свобода від болю, травм чи хвороби через превентивні заходи чи ранню діагностику і лікування.

4. Свобода виявлення природної поведінки через надання достатнього місця, відповідних умов і пристосувань, а також компанії собі подібних.

5. Свобода від страху і страждання шляхом забезпечення відповідних умов і відношень, що виключають страждання.

1.1.4. Аспекти благополуччя тварин

Наука благополуччя розглядає вплив людей на тварин і наслідки цього впливу для тварин

Етика благополуччя розглядає вчинки людей відносно тварин

Право(законодавство) визначає, як саме люди мають поводитися з тваринами

1.1.5. Потреби тварин

• Потреба – необхідність в отриманні певних ресурсів, закладена в самій біологічній природі тварини, або реакція у відповідь на певні подразники з боку середовища або організму»

• «Потребою називають нестачу будь-якого чинника для тварини, що може бути відновлений специфічними засобами чи відповіддю на специфічне середовище чи подразники»

• Потреби середовища, як-от системи утримання та їх менеджмент, охоплюють утримання, селекцію, гігієну, транспортування і збагачення середовища.

• Фізіологічні і поведінкові потреби, що охоплюють можливості задоволення основних специфічних біологічних функцій, а також сукупність поведінкових інстинктів.

1.1.6. Чутливість тварин

Європейський Союз офіційно визнав тварин «Чутливими Істотами»(1997).

	Чутливість припускає що тварини:
• Усвідомлюють своє власне оточення.
• Можуть виражати емоції.
• Усвідомлюють, що з ними відбувається.
• Мають здібність вчитися з досвіду.
• Усвідомлюють фізичні відчуття – біль, голод, спеку, холод тощо.
• Усвідомлюють свої відносини з іншими тваринами.
• Здатні робити вибір між різними тваринами, об'єктами і ситуаціями.

1.1.7. Оцінювання благополуччя

	Ознаки хорошого благополуччя
– фізіологічні індикатори задоволення;
– показники (ознаки) поведінки під час задоволення;
– реалізація генетичного потенціалу, росту і розвитку та продуктивності тварин.

	Ознаки поганого благополуччя
– обмеження розвитку (життєвого потенціалу);
– зменшення тривалості життя;
– сповільнення росту;
– недостатня репродуктивна здатність;
– пошкодження тіла;
– імуносупресія, депресія (зниження імунітету);
– фізіологічні і поведінкові спроби адаптуватися (наростання активності наднирників);
– патологічна поведінка (анормальність, пригнічення).

	Деякі клініко-фізіологічні ознаки поганого (низького рівня) благополуччя:
• Зниження продуктивності (працездатності) і зростання частоти пульсу і дихання;
• Підвищення концентрації адреналіну, кортизолу і наростання інших ознак стресового стану.

1.1.8. Стереотипна поведінка як показник благополуччя

• Стереотипна поведінка – це обмежена послідовність рухів, які повторюються і які не мають ніякої очевидної мети.

• Стереотипна поведінка виявляється тоді, коли тварина недостатньо контролює своє середовище, особливо тоді, коли це очевидно призводить до пригнічення, створює загрозу, або є серйозна недостатність стимулювання.

• Будь-який прояв стереотипів в складних ситуаціях, іноді надзвичайно складних для тварини, вказує на те, що добробут тварини поганий. Виявлення великої кількості стереотипів вказує на гірший добробут, ніж у випадках одиночного їх проявлення.

ПРИКЛАДИ СТЕРЕОТИПІВ
«кусання перекладини»	«удаване жування»

1.1.9. Стани, які сприяють поганому благополуччю

Біль.

Біль – неприємне сенсорне і емоційне переживання, пов’язане із справжнім чи потенційним пошкодженням тканини або таке, що описується в термінах такого пошкодження.

Біль може мати різні ефекти на стан тварини (наприклад, призведе до реакції кори наднирників), але що більший біль, то гірший добробут.

Типові поведінкові показники гострого болю:
1. Вокалізація (особливо коли тварина рухається або в процесі пальпації болючої ділянки).
2. Облизування, кусання, дряпання, трясіння певного місця.
3. Неспокій, ходіння, лягання і вставання, що повторюється (наприклад за кольок у коней).
4. Обмеження в русі.
5. Відсутність піклування про себе, що спричиняє неохайний вигляд.
	6. Ненормальне положення тіла під час відпочинку.
	7. Неможливість проявляти нормальну поведінку, цікавість і пильність.

1.1.10. Стрес і адаптація

• Страх.

• Реакція страху є або підготовкою до небезпеки, або відповіддю на виявлену небезпеку.

• Будь-яка причина страху створює неприйняття але, на відміну від болю, це залежить від вищої мозкової діяльності і є не тільки відчуттям

• Як і до болю, до страху важко пристосуватися, ступінь складності пристосування надає нам інформацію про те, наскільки поганий добробут тварини.

• У випадку страху можливе пряме визначення, оскільки страх тісно пов'язаний з діяльністю наднирників, і ступінь динамічного неприйняття подразників, зв'язаних із страхом, також може бути визначений .

• Страх протягом завантаження, транспортування, у передзабійний період, або зв'язаний з діяльністю на фермах чи в лабораторіях, може асоціюватися із закляканням, атонією, спробою втекти, агресією, діяльністю кори наднирників, підвищенням серцебиття і впливом на якість м'яса

	Ефекти середовища які сприяють поганому добробуту Недостатність контролю: Обмеження в русі
• Ссавці і птахи, включаючи сільськогосподарських тварин, мають добре розвинені механізми контролю, зокрема звичні відповіді і чіткі прогнози майбутніх подій.
• «Багато проблем із благополуччям виникає у ситуаціях, коли індивідуум не може контролювати один або більше аспектів свого середовища»

Ситуація, в якій деякі основні рухи або дії є важкими до виконання, можна легко виявити за допомогою спостереження.

	Ефекти середовища, які сприяють поганому благополуччю Недостатність контролю: Пригнічення
		«Коли тварина знає, як контролювати її взаємодію із навколишнім середовищем але обмежена у дії, це призводить до пригнічення, що закінчується різними фізіологічними розладами та змінами поведінки, і це буде індикатором поганого добробуту»

	Ефекти середовища які сприяють поганому благополуччю Недостатність контролю: Відсутність специфічних подразників
• Певні стимули є дуже важливими для виживання тварин, і вони, можливо, шукатимуть їх дуже активно, їх брак може призводити до поганого благополуччя, доказом чого є різні відхилення в фізіології і поведінці.
• Наприклад, набір стимулів, зв'язаних з рефлексом смоктання сосків матері в молодих ссавців. Передчасне відлучення телят і поросят призводить до того, що вони починають шукати соски, їх поведінка змінюється, вони починають смоктати пупок, вуха тощо у інших.

	Недостатність контролю: Недостатнє стимулювання
• Недостатність розмаїття навколишнього середовища не дає змоги тварині пристосуватися до нього, якщо тварина має потребу досліджувати середовище і відповідати на низку стимулів.
• Люди і різні види домашніх тварин показують своєю поведінкою, що ізоляція в маленьких приміщеннях чи загонах є неприйнятною для них і призводить до різних розладів поведінки
• Наприклад, кусання хвостів у свиней трапляється набагато рідше в умовах, де вони мають змогу рити землю і маніпулювати соломою

	Недостатність контролю: Надмірна стимуляція
• У домашніх тварин, як і в людей, надмірна активність технологічних процесів може призводити до порушення контролю і поганого благополуччя.
• Тварина, яка мала досвід перебування тільки в одному середовищі, і тільки в одній компанії собі подібних або взагалі не спілкувалася із собі подібними, може бути серйозно занепокоєна технологічним процесами на фермі, як-от щоденне групування і переміщення тварин.

	Чинники зовнішнього середовища
Абіотичні (неживі)
Біотичні (живі)
Трофічні (кормові)

Стрес ‒ стан, який проявляється специфічним синдромом, охоплюючи всі неспецифічно викликані зміни в біологічній системі

	Фізичні подразники:
• температура;
• вологість;
• швидкість руху повітря;
• радіація;
• шум тощо.
Хімічні подразники:
• шкідливі гази та інші хімічні речовини.
Біологічні подразники:
• хвороботворні мікроорганізми;
• інфекції, інвазії;
• незбалансовані кормові раціони;
• різка зміна раціону;
• холодна вода;
• промерзлий корм.
		Психологічні подразники:
• транспортні перевезення;
• технологічні перегрупування;
• раннє відлучення поросят від маток;
• висока концентрація поголів’я в приміщенні;
• відсутність пасовищного (табірного) утримання;
• часте застосування вакцин;
• відсутність моціону тощо.

Перша стадія (тривоги) – (стадія мобілізації) – короткочасна (6-48 год). На цій стадії проявляються лімфо- та еозинопенія, лейкоцитоз, інволюція тимусу, порушення процесів травлення у шлунково-кишковому тракті, посилено виділяються гормони наднирників – адреналін та глюкокортикоїди. Ці гормони мають важливе значення для адаптації, тому їх називають адаптивними. Під дією адреналіну прискорюється дихання і серцебиття, звужуються кровоносні судини, підвищується тиск і температура тіла, напружуються м’язи, розширюються зіниці. Травлення сповільнюється і вся енергія спрямована тільки на знешкодження небезпеки.

Друга стадія – адаптаційна (стадія резистентності) – стрес може тривати від кількох годин до декількох днів і навіть тижнів. Характеризується підвищенням загальної неспецифічної резистентності організму, нормалізацією обміну речовин, підвищенням активності залоз внутрішньої секреції, функції яких були пригнічені в першій стадії розвитку стресу. Якщо дія стресору припиняється, то розвиток стресу закінчується на цій стадії.

Третя стадія – зниженої стійкості (стадія виснаження) – проявляється від тривалої дії стресу, коли захисні сили організму не змогли впоратися із впливом стресора і адаптаційні можливості вичерпано. Довготривала дія стресу призводить до незворотних змін обміну речовин – переважають катаболічні процеси, порушення механізмів адаптації, а в деяких випадках, якщо не надати вчасно допомоги, – до загибелі тварин.

Відповідно до Європейської конвенції із захисту домашніх тварин від 13 листопада 1987, «Людина має моральний обов'язок відносно живих істот і має пам'ятати про те, що домашні тварини мають особливий зв'язок з людьми, а також сприяють поліпшенню якості життя, і внаслідок цього ‒ мають велику цінність для суспільства».

Попередня тема

На початок

Наступна тема