СТАЛЕ ТВАРИННИЦТВО ТА БЛАГОПОЛУЧЧЯ ТВАРИН SULAWE SUSTAINABLE LIVESTOCK PRODUCTION AND ANIMAL WELFARE МОДУЛЬ 1 СТАЛЕ ТВАРИННИЦТВО/ MODULE 1 SUSTAINABLE LIVESTOCK PRODUCTION Електронний
посібник/The
electronic manual |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
1. КОНЦЕПЦІЇ СТАЛОГО РОЗВИТКУ, СТАЛОГО
СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА ТА СТАЛОГО УПРАВЛІННЯ
ТВАРИННИЦТВОМ |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Передумови утворення парадигми сталого розвитку Парадигма сталого розвитку сформувалася як відповідь на численні
глобальні виклики, зокрема екологічні, соціальні та економічні. Її утворення
стало результатом довготривалого процесу усвідомлення людством необхідності
змін у підходах до взаємодії з природним середовищем, організації економічної
діяльності та соціальної політики. Розгляньмо ключові передумови, що вплинули
на формування цієї концепції.
• Деградація навколишнього середовища: надмірне використання природних
ресурсів, забруднення повітря, води та ґрунтів, вирубка лісів та зникнення
біорізноманіття стали ознаками екологічної кризи, що вимагала негайного
реагування. • Кліматичні зміни: зростання концентрації
парникових газів у атмосфері призвело до глобального потепління, що стало
серйозною загрозою для існування екосистем та людства. • Вичерпність ресурсів: усвідомлення того, що
ресурси планети не є безмежними, спонукало до пошуку способів їх
раціонального використання.
• Нерівномірність розподілу благ: накопичення багатств у руках
обмеженої кількості осіб поряд із масовою бідністю посилили соціальну
напруженість у світі.
• Нестабільність економік: економічні кризи, що
періодично виникають у різних регіонах, продемонстрували вразливість
традиційної економічної моделі.
• Необхідність довгострокового планування: короткостроковий підхід до отримання
вигоди часто призводив до ігнорування довгострокових наслідків, що сприяло
руйнуванню екосистем і суспільних структур.
• Зростання населення: демографічний вибух у
багатьох регіонах світу створив додаткове навантаження на природні ресурси та
інфраструктуру.
• Нерівність у доступі до ресурсів: різниця у рівнях життя між розвинутими
країнами та країнами, що розвиваються, стала суттєвим бар’єром на шляху до
гармонійного розвитку.
• Освітня та культурна нерівність: брак освіти та інформації про
екологічні та соціальні виклики ускладнював пошук спільних рішень.
• Індустріалізація та урбанізація: масове впровадження технологій,
що сприяють розвитку інфраструктури, водночас призвело до значного
навантаження на природу. • Нові можливості для вирішення проблем: винаходи у сфері
відновлюваної енергетики, біотехнологій та інформаційних систем створили
передумови для пошуку більш сталих моделей розвитку. • Потреба в інноваціях: сучасний світ вимагає нових
технологічних рішень, які б поєднували ефективність із мінімальним впливом на
природу.
• Поява глобальних інститутів: формування організацій, як-от
ООН, Всесвітній банк та Міжнародний союз охорони природи, стало основою для
координації дій у сфері сталого розвитку. • Міжнародні угоди: Декларація Ріо-де-Жанейро
(1992) та Цілі сталого розвитку ООН (2015) стали віхами у формуванні єдиного
підходу до вирішення глобальних проблем. • Екологічна політика держав: розвиток законодавства у
сфері захисту природи та використання ресурсів в окремих країнах став
важливим кроком на шляху до сталого розвитку. Висновок Парадигма сталого розвитку виникла як реакція на комплекс
глобальних викликів, які вимагають нових підходів до розв’язання екологічних,
соціальних та економічних проблем. Її основу становить ідея гармонійного
співіснування людини та природи, раціонального використання ресурсів і
створення справедливого суспільства, орієнтованого на довгострокову
перспективу.
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||