|
ТОВАРОЗНАВСТВО СИРОВИНИ
ГАЛУЗІ Частина ІІ Електронний посібник |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
4. СВІЖІ ОВОЧІ |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
4.4.1. Види цибулевих овочів: цибуля ріпчаста, цибуля зелена, порей,
батун, часник, їх будова, хімічний склад і харчова цінність. 4.4.2. Основні районовані господарсько-ботанічні сорти цибулі ріпчастої та
часнику. 4.4.3. Вимоги до
якості різних видів цибулевих за діючими
стандартами. 4.4.4.
Післязбиральна товарна обробка, пакування і транспортування. 4.4.5. Умови і режим зберігання. 4.4.6. Хвороби цибулевих
овочів під час зберігання та заходи щодо їх попередження. У річній нормі споживання
овочів цибуля і часник становлять 6,5% або Рис. 1. Цибуля ріпчаста: а – рослина: б – овоч; Рис. 2. Види цибулі за вмістом
ароматичних речовин Під час просування
культури одного і того ж сорту із півночі на південь або з заходу на схід
склад цибулі змінюється. Так, сорти з гострим смаком стають майже солодкими,
а солодкі на півночі набувають гіркого смаку. Гострі, напівгострі і солодкі
сорти поділяють за розміром на великі, середні й дрібні.
Рис. 3. Основний розмір цибулі ріпчастої
Рис. 4. Види форм цибулі ріпчастої: 1
– округла; 2 – подовжена; 3 – плеската
Рис. 5. Основний колір покривних сухих лусок цибулі ріпчастої
Рис. 6. Будова цибулі ріпчастої: а) малюнок;
б) схема; а) 1 – верхівкова брунька; 2 – надземні зелені систки; 3 – м’ясисті
луски; 4 – пазушна брунька; 5 – верхня луска; 6 – денце; 7 – додаткові кореневі. б) 1 – перо, лист; 2 – шийка; 3 – луска зовнішня суха; 4
– денце, основа; 5 – корінець, корінь; 6 – луска потріскана; 7 – цибулина; 8 – лускав
нутрішня, луска соковита; 9 – конус нарощування, верхівкова і пазухова
бруньки; 10 – коріння зачаткове. Таблиця
1 Хімічний склад цибулевих овочів
Цибуля ріпчаста, крім зазначених речовин, містить харчові волокна – 0,7%, кислоти – 0,
мінеральні речовини (зола) – 1% (зокрема калій – 175 мг/100 г, фосфор – 58,
кальцій – 31, магній – 14, натрій – 18, залізо – 0,8 мг/100 г); вітамін В, –
0,05 мг/100 г, В2 – 0,02, ІРР – 0,2 мг/100 г. Цибуля зелена має
більше харчових волокон, ніж ріпчаста – 0,9, і кислот – 0,2%, а також калію –
250 мг/100 г, кальцію – 121, К магнію – 18 і менше фосфору – 26 мг/100 г,
вітамінів групи В і в 3 – 6 разів більше вітаміну С.
Цибуля зелена
(її ще називають салатною цибулею) – назва незрілого зеленого пір'я ріпчастої
цибулі. Цибуля була окультуреною кілька тисяч років до нашої ери. На думку
вчених, батьківщиною цибулі вважається територія, що лежить в межах кордонів
сучасних Ірану та Афганістану. Нині цибулю вирощують на всіх континентах, що
заселена людьми.
Рис. 7. Цибуля
зелена: а – рослина; б
– перо; Цибуля-порей. Нижня частина листків порею трохи розширена і утворює
біля основи циліндричне потовщення, це і є їстівна частина цибулі-порею;
ніжка містить 5–7% цукрів, 2% азотистих речовин і 20 мг% вітаміну С.
Характерною біологічною особливістю є те, що вона не має періоду спокою.
Зелене листя збирають упродовж усього літа в міру достигання. Така цибуля не
може довго зберігатися. Для цієї мети використовують тільки цибулю-порей
пізнього строку дозрівання, який збирають перед заморозками. Після збирання
зелене листя наполовину обрізають, пересипають піском і в такому вигляді
зберігають до весни.
Рис. 8. Цибуля-порей: а – рослина; б – перо; Цибуля-батун – рослина, яка дає дудчасте листя, яке використовують в їжу. Листя
зрізають у міру дозрівання або збирають разом з цибулиною. Наростання
зеленого листя продовжується до осені. За складом листя цибулі-батун таке ж,
як і в цибулі ріпчастої, але відрізняється дещо різкішим смаком, особливо в
суху погоду.
Рис. 9. Цибуля-батун: а – рослина; б – перо; Цибуля-шніт – багаторічна трав’яниста
культура. Підземним органом рослини є кореневище, на якому утворюються кілька
несправжніх дрібних (діаметр близько
Рис. 10. Цибуля-шніт: а – рослина; б – перо; Цибуля-слизун. Вирощують її для одержання раннього врожаю зеленого пера.
Підземним органом її є кореневище. Несправжні цибулини дрібні і
прикріплюються до кореневища денцем. Під сухими лусками розміщуються 6–7 тонких соковитих. Листя темно-зелене, пласке,
соковите, крихке, до пізньої осені не грубіє. Смак слабогострий, довжина
досягає до
Рис. 11. Цибуля-слизун: а – рослина; б – перо; Часник. Цибулина часнику містить у середньому 64% води, 7% азотистих речовин, 26%
вуглеводів крохмалю та інших вуглеводів, 0,6% клітковини і сліди вітаміну С.
Своєрідний смак і запах часнику надають ефірні масла, які одночасно є
найсильнішими антибіотиками. Ефірні масла часнику пригнічують життєдіяльність
плісеней і багато інших видів грибів. Часник зазвичай саджають восени або
весною. Часник осінньої посадки до осені нвступного року дають більшого
розміру цибулини, з щільними зубками і більшим вмістом ефірних масел.
Зберігається часник осінньої посадки краще, ніж весняний. Часник, який
підлягає довгостроковому зберіганню, збирають після того, як зів’яне огудина.
Потім цибулини з огудиною підсушують, огудину обрізають, а часник підсушують
до стану, коли луска не буде щільно облягати цибулину. Під час сортування
мають бути вилучені цибулини з нещільно складеними зубками.
Рис. 12. Часник: а – рослина; б – цибулина часнику
Рис. 13. Класифікація часнику
Рис. 14.
Основне забарвлення часнику: а – біле; б –
рожеве; в – фіолетове
Порівняння озимого
і ярого сортів часнику
4.4.2. Основні
районовані господарсько-ботанічні сорти цибулі ріпчастої та часнику Залежно від умов і
області вирощування сорту, цибулю умовно можна поділити на 2 великі групи: · північних
регіонів; · південних
регіонах; Сорти цибулі,
призначені для районів з холодним кліматом, мають виражений гострий смак і
відмінну лежкість. Цибуля, що вирощується в південних районах, має більш
солодкий смак, але зберігається недовго. Південні – в основному, салатні види
цибулі. Таблиця 3 Основні сорти
цибулі ріпчастої
Кожна сортова
група часнику включає величезну кількість сортів Таблиця 4 Основні сортові групи часника
Рис. 15.
Основні товарні сорти часнику 4.4.3. Вимоги
до якості різних видів цибулевих за діючими стандартами Цибулю ріпчасту, залежно від якості, поділяють на три товарних ґатунки: вищий, 1-й та 2-й (ДСТУ 3234–95).
Цибулини кожного товарного ґатунку мають бути визрілими, здоровими,
розвинутими, цілими, чистими, без стороннього запаху і смаку, сухими. Цибулини вищого і
1-го товарних ґатунків, вирощені за місцем їхнього районування, мають бути
одного ботанічного сорту. У 2-му ґатунку цибулі допускається суміш ботанічних
сортів, а також сортів, вирощених не в місцях їхнього районування. Ріпчасту цибулю за смаком поділяють на гостру, напівгостру і солодку. Згідно з ДСТУ цибулини мають бути стиглі, здорові, цілі, сухі, незабруднені з властивими
ботанічному сорту формою і забарвленням, з добре просушеною зовнішньою лускою
(сорочкою)
і висушеною шийкою завдовжки 2–
Кожну партію
цибулі супроводжують свідоцтвом про якість встановленої форми, яке видається
постачальником на підставі експертного висновку фахівця господарства.
Допустимі відхилення цибулин
часнику
Партія часнику з наявністю понад 10% головок, заражених нематодами і кліщами,
не підлягає відвантаженню на велику відстань і закладанню на тривале
зберігання. Зараженість
часнику нематодами або кліщами (х) в процентах вираховують за формулою де А – кількість головок, взятих для
аналізу; В – кількість головок, пошкоджених нематодами або кліщами. Свіжий часник,
підготовлений до упаковки, не повинен мати вологої поверхні. Тара для
упаковки часнику має бути суха, чиста, без стороннього запаху. Укладають
часник у тару щільно. У кожну одиницю упаковки укладають головки одного
сорту, одного ступеня стиглості й близькі за розміром. 4.4.4.
Післязбиральна товарна обробка, пакування і транспортування Є кілька
технологій збирання та післязбиральної обробки цибулі. У суху погоду викопану
комбайном чи вирвану вручну цибулю залишають на 1–2 тижні у полі у валках для
просушування. Валки цибулі
підбирають комбайном, сортують на сортувальному пункті, видаляючи домішки та
рештки рослин. Сортувальний пункт – це залізобетонний навіс розміром 36х12 м,
під яким розміщені вібраційний грохот, що відділяє землю та дрібні домішки,
машини для перебирання, на яких видаляють цибулини з видимими дефектами,
барабанні промивочні машини, вальцьовий очисник, сортувалки, стрічкові й
лопатеві конвеєри. На сортувальному
пункті цибуля звільняється від рослинних решток і калібрується. У нестійку погоду
зібраний ворох цибулі направляють на пункт, де є сушарка, або розміщують під
навісами для вентилювання за допомогою тепловентиляційних агрегатів або
електрокалориферів. Ворох цибулі зазвичай має вологість 60–70%, його треба
сушити до вологості зовнішніх лусок цибулин не більше 14%. Сушити необхідно
обережно, особливо часник, у якого потрібно зберегти загальну сорочку,
оскільки за її втрати часник у зубках втрачає лежкість. Рис. 17.
Сушильний пункт Спочатку цибулю
сушать повітрям з температурою 30–35°С, а за 8–10 годин до закінчення сушіння
її підвищують до 45°С. За такої температури гине збудник шийкової гнилі.
Після висушування цибулю стрічковим конвеєром, що встановлений між бункерами,
подають у відминочну машину (обрізка стебла), потім у сортувальну і далі в
нагромаджувальні бункери чи безпосередньо системою конвеєрів у камери для
зберігання. Рис. 18.
Калібрування цибулі Режим сушіння
часнику такий же, як і в цибулі. Зібраний часник
просушують, поки шийка цибулин стане щільною, що підвищує стійкість проти
захворювань і знижує втрати маси, поліпшує якість, після підсушування на полі
часник завозять до сушарок. Сушать у сушарні, використовуючи
електрокалорифери і теплогенератори. Після сушіння листки (стебла) обрізують.
Якщо сушать із листками, то після сушіння їх обминають. У полі часник
просушують (якщо дозволяє погода) 6–10 днів, у сушарнях 6–10 днів спочатку за
температури 25–30°С, а потім два-три дні прогрівають за температури 40–42°С. Рис. 19.
Просушування часнику у полі Перевозити і
зберігати часник треба тільки у жорсткій тарі – не більше 20 кг. Під час
перевезення у м’якій тарі цибулини розсипаються на зубки, які облущуються і
швидко уражуються збудниками хвороб. Зберігають часник
у цибулесховищах, холодильниках і пристосованих до цього приміщеннях.
Розміщують його у ящиках, які встановлюють у штабелі у шаховому порядку.
Поміж штабелями залишають проходи для догляду за станом продукції. Оптимальна
температура зберігання -1…-3°С за вологості повітря не вище 85%. Такий режим
запобігає утворенню ростових зачатків та ураженню хворобами.
video не поддерживается вашим браузером..
4.4.5. Умови і
режим зберігання Під час зберігання
цибулі продовольчої головна мета – не допустити високих втрат і зниження
якості продукції. Умови зберігання мають максимально продовжити стан спокою.
Оптимальна температура для цього -1...-3°С. Інтенсивність дихання і
випаровування, отже і втрати за таких умов найменші. У домашніх умовах
добре визрілу продовольчу цибулю зберігають теплим способом за температури
18°С, розвішавши сплетені у коси цибулини у теплому приміщенні. Рис. 22.
Зберігання цибулевих в домашніх умовах Просушену цибулю
продовольчого призначення зберігають у контейнерах по 180–200 кг, що
встановлюються в камерах холодильника штабелем по 4–5 заввишки. Рис. 23.
Зберігання цибулі в контейнерах Добре зберігається
цибуля в мішках з товстого поліетилену на 35–40 кг. Відкриті мішки встановлюють
вертикально на стоєчні піддони, які ставлять електронавантажувачів у камерах
зберігання в 4–5 ярусів. Рис. 24. Зберігання цибулі в мішках Іноді
продовольчу
цибулю
зберігають
у буртах шириною 1,2–1,4 м, довжиною 10–15 м, глибиною котловану 0,2–0,3
м. Дно вистилається соломою, нею ж перешаровується цибуля.
При теплому
способі цибулю ріпчасту зберігають в основний період за температури 18–22°С і
вологості повітря 60–70% (в кімнатних умовах). Застосовують і комбінований
холодно-теплий спосіб: восени до настання стійких холодів у сховищі
підтримують температуру 18–22°С, потім цибулю охолоджують і зберігають за
температури -1…-3°С. У відлигу і навесні цибулю переводять на теплий спосіб
зберігання. Комбінований спосіб більш економічний, ніж теплий. Способів зберігання часнику багато. Його поміщають на стелажі або в дерев’яні ящики шаром
12–15 см, сітчасті мішки, зберігають сплетеними в вінки або коси.
Рис. 26.
Зберігання часнику В упаковці часник
зберігається краще, ніж насипом. Добре зберігаються цибулини в дерев’яних
ящиках-контейнерах з вентиляцією. Найменші втрати у парафінованого
часнику. Цибулини поміщають у капронові сітки по 5 кг і занурюють їх у
розплавлений парафін на 1–2 хв. Виймають сітки, дають стекти зайвому
парафину, підсушують до утворення плівки на цибулинах і закладають в ящики,
які штабелюють в холодильнику. Зберігають за температури -1 -3°С. Таким
способом часник можна зберігати до року. За сім місяців зберігання втрати
маси не перевищують 1%. Вихід стандартної продукції стрілки часнику складає
90–95%. Одним з нових
способів є зберігання часнику в модифікованому газовому середовищі, яке
створюється під час укладання його в герметично закриті поліетиленові пакети
зі вставкою з газоселективної мембрани з розрахунку 4,5–6,0 кв. см на 1 кг
продукції. У такій упаковці всередині пакетів створюється атмосфера зі
зниженим до 6–8% вмістом кисню і підвищеним до 3–5% вмістом вуглекислого
газу, що сприяє подовженню термінів зберігання та отримання цибулин високої
якості. 4.4.6. Хвороби
цибулевих овочів під час зберігання та заходи щодо їх попередження
Цибуля і часник уражаються грибковими хворобами і
шкідниками – кліщами, нематодами, а також сонячним опіком. Рис. 27. Шийкова гниль цибулі Шийкова
гниль цибулі – найпоширеніше захворювання.
Починається воно в полі, але виявляється тільки через 1–1,5 місяці після її збирання.
Уражена тканина стає водянистою, жовто-рожевою, шкірочка впадає. Уражені
луски вкриваються сірою плісенню, на якій з часом утворюються чорні
склероції, які часто зливаються в суцільну кірку з горбкуватою поверхнею. У другій половині зимового зберігання хвороба може
розвиватись біля денця або з боку цибулини. На розвиток хвороби впливають
висока температура (оптимальна – 20°С), але повільний розвиток відмічається
за температури 0°С і підвищеної вологості повітря.
Мокра бактеріальна гниль виявляється в полі, але в основному під час зберігання.
Хвороба розвивається на поверхні, на внутрішніх соковитих лусках і між ними.
Хвороба супроводжується розвитком плісеневих грибів у вигляді чорного,
зеленого, бурого, білого і сірого нальоту (залежно від виду грибів), які
викликають гниття лусок.
Чорна плісень або «сажистість» уражає цибулю ріпчасту
і часник. На уражених лусках утворюється густий темний, іноді майже чорний
наліт. В основному уражається погано просушена цибуля, яку зберігають за
високої відносної вологості повітря. Зелена плісень часнику – одна з найпоширеніших хвороб. Масове ураження
часнику спостерігається через 2–3 місяці після закладання його у зволожені
сховища без штучного охолодження. Гриб може розвиватись у зволожених умовах
за температури від -5° до +36°С. Спочатку на окремих зовнішніх зубках
з'являються світло-жовті впадини, маленькі плями, на яких розвивається
білувата, а потім зеленкувата плісень. Хвороба поширюється на внутрішні
зубки, які стають плюсклими, темнішають і починають кришитися. Рис. 30. Зелена плісень часнику Гниль
денця уражає цибулю і часник ще в полі – у денці з'являється біла
грибниця. Хвороба швидко
поширюється за високої температури. Оптимальна температура для розвитку
хвороби –10–20°С.
Бактеріоз часнику розвивається під час зберігання. На зубках з'являються
заглиблені коричневі виразки. Часник набуває типового гнилого запаху.
Сонячний опік може статися у південних районах у жарку сонячну погоду під час збирання
цибулі, що не має ще сухої луски. Зовнішня соковита луска
стає м'якою, слизуватою і швидко висихає.
Цибулева
нематода – це ниткоподібні маленькі (довжина 1–1,5 мм, товщина 0,04
мм) черв'ячки білого кольору, які проникають у тканини цибулі і часнику через
денце або через листя, відкладаючи там яйця. Цибулини набувають зернистої
будови, зовнішні луски і денце розтріскуються, стають трухлявими. Рис. 38.
Кореневий кліщ Кліщі уражають цибулю і часник. Кліщ точить денце, проникає в цибулину і селиться
між лусками, зовнішня поверхня вкривається буруватою трухою і загниває.
Питання для самоконтролю 1. Які овочі відносять до цибулевих? 2. Будова цибулі
ріпчастої, її харчова цінність. 3. Характеристика гострих, напівгострих і
солодких сортів цибулі ріпчастої. 4. Порівняльна характеристика ярих і озимих сортів часнику. 5. Основне
забарвлення часнику. 6. Показники і норми якості цибулі
ріпчастої. 7. На які товарні сорти поділяється
цибуля ріпчаста? 8. Характеристика хвороб і пошкоджень
цибулевих овочів. 9. Показники і норми якості часнику. |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||