|
ТОВАРОЗНАВСТВО СИРОВИНИ
ГАЛУЗІ Частина ІІ Електронний посібник |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
4.3. Коренеплоди 4.3.1. Типи коренеплодів залежно від їх будови. 4.3.3. Особливості будови
коренеплодів. 4.3.4. Хімічний склад,
харчове і смакове значення окремих видів коренеплодів. 4.3.5. Основні ознаки
господарсько-ботанічних сортів і товарна характеристика районованих сортів. 4.3.6. Вимоги до якості
різних видів коренеплодів за діючими стандартами. 4.3.7. Післязбиральна
товарна обробка, пакування і транспортування. 4.3.8. Умови і режим
зберігання. 4.3.9. Хвороби і
пошкодження коренеплодів. 4.3.1. Типи коренеплодів залежно від їх
будови Залежно від того,
в якій частині (корі, темному кільці – паренхімі, серцевині, м'якоті)
відкладаються харчові речовини, коренеплоди поділяють на три типи: моркви, буряка і редиски. У коренеплодів типу моркви (морква,
петрушка, пастернак, селера) більше харчових речовин відкладається у корі,
тому вона більш цінна, ніж серцевина. Кора моркви може
мати жовтогаряче, оранжеве, яскраво-оранжеве, оранжево-червоне забарвлення.
Якщо серцевина має той же колір, що й кора, то в ній міститься каротин і
ксантофіл, а якщо вона білувато-сіра, то в ній багато клітковини. Якщо
серцевина велика і відрізняється кольором від кори, то харчова цінність такої
моркви нижча від коренеплодів з малою серцевиною, що має однакове забарвлення
з корою. Рис. 1. Тип моркви У коренеплодів типу буряку (буряки столові, кормові, цукрові)
чергуються темні (паренхімні) і світлі (деревинні) кільця. Харчові речовини здебільшого відкладаються у темних
кільцях, а в світлих кільцях їх менше. Темні кільця,
залежно від сорту буряків, можуть мати червоне, малинове, пурпурове,
темно-фіолетове забарвлення. Як правило, у коренеплодів із слабозабарвленими
кільцями може виникати дуплистість. Світлозабарвлені
кільця складаються із серцевинно-волокнистих пучків і містять менше поживних
речовин, ніж темнозабарвлені, а також багато клітковини. У коренеплоді
світлих кілець може бути мало і багато. За кольором вони можуть мало
відрізнятись, або майже не відрізнятись від темнозабарвлених кілець. Рис. 2. Тип буряку
ром.. У коренеплодів типу редиски (редиска, ріпа,
редька, бруква) більш розвиненою є деревна частина (м'якоть), в якій
відкладаються поживні речовини. Кора у них
слаборозвинена і прилягає до шкірочки. Рис. 3. Тип редиски Рис. 4. Буряк рослина та коренеплід
Рис. 5. Морква: а – рослина; б – коренеплід
Рис. 6. Редиска: а –
рослина; б – коренеплід
Рис. 7. Редька: а – рослина; б – коренеплід
Рис. 8. Ріпа: а – рослина; б – коренеплід
Рис. 9. Бруква: а – рослина; б – коренеплід
Рис. 10. Петрушка: а – рослина; б – листова; в – коренева
Рис. 11. Пастернак: а – рослина; б – коренеплід
Рис. 12. Види селери
Рис. 13. Хрін: а – рослина; б – корінь 4.3.3. Особливості будови коренеплодів Рис. 14. Анатомічна будова коренеплодів:
а – морква: 1 – черешки, морквиння; 2 – головка; 3 –
плечики; 4 – шкірочка; 5 – слід бічного кореня; 6 – коренеплід; 7 – корінь бічний;
8 – основа коренеплоду; 9 – корінь стрижневий; 10 – серцевина; 11 – кора; б – буряк столовий: 1 – листя, черешки, бурячиння (гичка); 2 – головка; 3 – шкірочка; 4 –
корінь стрижневий; 5 – основа
кореня; 6 – слід черешка; 7 – кільце темне; 8 – кільце світле; в – редиска: 1 – черешок; 2 – округла форма; 3 –
циліндрична форма; 4 – подовжена
форма; 5 – м'якоть; б–кора; 7 – шкірочка. 4.3.4. Хімічний склад, харчове і смакове
значення окремих видів коренеплодів Коренеплодні овочі
є джерелом багатьох цінних поживних речовин. Таблиця 1 Хімічний склад коренеплодів, % на сиру
масу
Морква, крім
зазначених речовин, містить близько 10 вітамінів: 3-каротин – 9,0 мг/100 г, РР – 1,0, Е – 0,63, В6 – 0,13, В2 – 0,07, В1 – 0,06, В3
– 0,26 мг/100 г, а також вітамін В2 (фолацин) – 9 мкг/100 г, біотин – 0,6 мкг/100 г. У моркві виявлено понад
16 мінеральних елементів, яблучну, лимонну, щавлеву кислоти. Існує безліч
різновидів культури. Залежно від пігменту, що міститься в коренеплоді,
виділяють наступні види моркви:
Рис. 16. Забарвлення моркви
столової
Використання
моркви різноманітне. Рис. 17. Використання моркви Використовується у
вітамінній промисловості для отримання каротину. Основною складовою частиною загальної
маси коренеплодів моркви є вода. Вміст вологи становить 85,4–89,4%. Харчова
цінність моркви полягає насамперед у високому вмісті добре засвоюваних
організмом людини вуглеводів. Загальна кількість цукрів у різних ботанічних
сортах моркви знаходиться в діапазоні від 5,7 до 9,1%. Цукри переважно
представлені цукрозою 3,5–6,05; моноцукрів міститься помітно менше: глюкози –
1–2%, фруктози – 0,2–1,9%. Корисні
властивості буряка, його особлива харчова цінність пов’язана з двома
моментами. По-перше, це унікальний набір елементів, який більше ніде не
зустрічається, і, по-друге, червоний буряк містить значну кількість речовин,
що не схильні до руйнування під час температурної кулінарної обробки. Буряки поділяються за призначенням на столові, цукрові, кормові, за
строками достигання на ранньостиглі (до 100 діб), середньостиглі
(100–130 діб), пізньостиглі (понад 130 діб).
Рис. 18.
Забарвлення буряків столових Сорти столових
буряків розрізняють за формою (кулясті, плескатоокруглі, конічні, циліндричні),
забарвленням м’якоті (темно-червоні, червоні, бордові, чорно-червоні з
помітними білими кільцями або без них). Не дивлячись на
значну кількість корисних властивостей буряк може приносити шкоду. Так людям,
які страждають сечокам’яною хворобою та іншими порушеннями обміну речовин
(при різних захворюваннях нирок і сечового міхура), слід обмежити вживання
буряка через вміст у ньому щавлевої кислоти.
Рис. 19. Переробка буряку столового а
б в Рис. 20. Різновиди столового буряку за
формою: а – плескато-округлий; б – кулястий; в –
циліндричний Рис. 21. Переробка буряку цукрового
браузером.. Рис. 22. Переробка петрушки Рис. 23. Переробка пастернаку 4.3.5. Основні ознаки
господарсько-ботанічних сортів і товарна характеристика районованих сортів Таблиця 2 Основні сорти моркви
В Україні
вирощують 15 сортів моркви. Серед них переважає Нантська харківська – 40% у
насадженнях і Шантане сквирська – 44%, на решту сортів припадає 16% площ (Вітамінна
6–1,6%, Нантська – 3,5–4%, Шантане 2461–8,3%). У менших кількостях вирощують
моркву сортів Карлена, Ланге Роте Штумпфе, Карлатоп (німецька селекція),
Наполі, Флакке (голландська селекція), Перфекція, Кораль (польська селекція),
Олімпус (чеська селекція). Крім коренеплідної
моркви вирощують моркву столову, молоду, яку використовують для споживання як
свіжою, так і для промислової переробки. Вона має молоді невеликі коренеплоди
діаметром не менше 1,5 см з укороченим до 3см морквинням, а під час зв'язування
у пучки – до 7 см. Таблиця 3 Основні сорти буряків столових
Таблиця 4 Основні сорти буряка цукрового
4.3.6. Вимоги до якості різних видів
коренеплодів за діючими стандартами Морква свіжа. Якість моркви має відповідати вимогам стандарту.
Рис. 24. Показники нестандартної
продукції
Рис. 25. Показники якості, що не допускаються
нормативними документами Здають – приймають
моркву за якістю по кожній партії окремо. Партією вважають будь-яку кількість
моркви одного ботанічного сорту, одного виду упаковки, що підлягає одноразовій здачі–прийманню. Партію моркви,
призначену для відвантажування, попередньо перевіряють на відповідність
вимогам стандарту.
Якість свіжих столових
буряків які заготовляють, поставляють і реалізують для споживання в свіжому
вигляді та для промислової переробки, визначають за ДСТУ 7033:2009. Буряк столовий свіжий технічні умови.
Рис. 26. Нестандартні показники якості
Рис. 27. Показники
якості, що не допускаються нормативними документами
4.3.7. Післязбиральна товарна обробка,
пакування і транспортування Правильна організація
товарної обробки коренеплодів є важливою умовою збереження якості під час
тривалого зберігання. Товарна обробка проводиться зразу після збору врожаю, а
також перед реалізацією. Правильна реалізація обробки дозволяє мінімізувати
витрати, підвищити якість плодів і овочів. Товарне сортування. Його проводять у
місцях збору врожаю, як правило вручну, в 2 етапи, полягає в відбракуванні
пошкоджених деформованих і інших невідповідних стандарту екземплярах. Під час
сортування овочів видаляють пошкоджені, уражені хворобами. Коренеплоди
звільняють від залишків землі та від гички. Рис. 28. Ручне збирання коренеплодів Калібрування проводять поділом
овочевої маси на крупну, середню і дрібну фракції для визначення товарного
сорту, раціонального використання тари та транспортних засобів, площ
овочевого сховища. Рис. 29. Калібрування столових буряків Упакування проводиться в чисту, цілу, суху, без пошкоджень тару. Коренеплоди одного
розміру мають приблизно однакову інтенсивність життєвих процесів, а значить
близькі строки зберігання. Упакування в першу чергу залежить від виду, при
цьому використовують контейнери, ящики – клітки, мішки, сітки, деякі види
транспортують без упакування, навалом.
Рис. 30. Пакування столових буряків
Рис. 31. Пакування моркви Рис. 32. Технологічна схема обробки
коренеплодів 4.3.8. Умови і режим зберігання Коренеплоди моркви
мають товстий шар добре розвиненої деревини й кори, що містить багато
поживних речовин, але мало клітковини, чим пояснюється значна травмованість
покривних тканин. Тканини моркви досить повітропроникні, тому вона швидко
в'яне. Режим зберігання
моркви такий: наявність темноти, температура ±1°С, відносна вологість повітря
близько 90, вміст вуглекислоти 3–5%, а кисню 9–10%. Моркву зберігають
у тарі (контейнерах, ящиках, поліетиленових відкритих мішках), насипом, без
перешаровування та з перешаровуванням.
Рис. 33. Тривале зберігання коренеплодів
моркви Під час активного
вентилювання моркви питома подача повітря восени становить 60–70, а взимку
30–40 м3/т за годину, відносна вологість 80–90%. Засіки для моркви
мають розміри 3x6 або 3х12 м. Моркву краще зберігати з перешаровуванням. Для зниження
випаровування неперешаровану моркву поверх соломи чи рогожі накривають
синтетичною плівкою. Рис. 34. Зберігання коренеплодів моркви в
буртах Режим зберігання
контролюють, систематично перевіряючи температуру. Однак виявити псування
продукції за зміною температури вдається не завжди. Так, температура не
підвищується, якщо продукція перейшла на анаеробний процес дихання, за якого
виділяється мало теплоти, або коли бурти чи траншеї знизу залиті талою водою. Найкраще
зберігаються коренеплоди столового буряку великих та середніх розмірів.
Температура замерзання клітинного соку мінус 1–1,2°С, тому оптимальною є
температура зберігання 0°С. За більш високої температури буряки швидко
в'януть, хворіють або проростають. Оптимальна відносна вологість повітря 90%,
хоч коренеплоди переносять наявність конденсованої вологи. Способи зберігання
столових буряків такі самі, як і моркви, однак розміри засік та буртів можна
збільшити.
Рис. 35. Зберіганнях столових буряків Способи зберігання коренеплодів цукрових буряків у
свіжому вигляді Зберігання
цукрових буряків у польових умовах господарств: – майданчики мають
бути рівними, з невеликим нахилом для стікання води; – кондиційні
буряки очищають від рослинних решток, утрамбовують і обробляють гашеним
вапном-пушонкою з розрахунку 200 г/м2; –розміри кагатів такі: ширина основи 6 м, висота 1,5–1,75, ширина
верхнього майданчика 2,5–3,0, довжина не менше 10 м; – бічні сторони
укривають вологою землею шаром 15–20 см, за зниження температури повітря,
товщину шару землі збільшують до 40–50 см; – зверху кагати
вкривають солом’яними або очеретяними матами. Рис.
36. Укладання коренеплодів буряків у кагати Зберігання цукрових буряків на бурякоприймальних пунктах і на території
цукрових заводів: - ділянку
вирівнюють грейдером, орють з дворазовим боронуванням, старанно видаляють усі стерньові рослинні рештки,
каміння і сторонні предмети, коткують важкими котками, дезінфікують вапном (2
т/га) і розбивають під кагати; - зверху кагати
накривають солом’яними або очеретяними матами, на ніч мати з поверхні кагатів
знімають; - обробка
натрієвою сіллю гідрозинмалеїнової кислоти (ГМК) під час закладання стримує
проростання коренеплодів, розчином фенольних сполук – від гниття; - оптимальна
температура зберігання буряків становить 1–3°С; - систематичний
контроль за температурою в кагатах, своєчасне ліквідування осередків гниття і
самозігрівання; - не допускати
температуру в кагатах нижче 0°С, укрити додатково; - регулювання
температури здійснюється активним вентилюванням; - у південних
районах – зрошувальне охолодження буряків водою.
Рис.
37. Види кагатів цукрових буряків Найкраще
зберігається редька в траншеях при перешаруванні (глибина траншей 1 м, на півдні
0,5–0,6 м, ширина 0,8–1 м) та пізньому закладанні. Під час вентилюваня вона
зберігається гірше, тому що грубішають плоди. Рис. 38. Зберігання редьки в ящиках з
піском Редис без розетки
листків зберігають за температури 0–1°С та відносної вологості повітря 98 % у
поліетиленових відкритих пакетах по 10–15 кг кілька місяців.
Рис. 39. Зберігання редису Коренеплоди ріпи,
пастернаку, селери та петрушки зберігають перешарованими в малорозмірних
траншеях, штабелях, на стелажах чи в тарі, присипаних зверху піском або
землею, вологістю не менше 70%. Траншеї роблять завдовжки 2–3 м, а в штабелях
для швидкого їх охолодження залишають по 2–3 колодязі. Ящики мають бути з
суцільними боками (без щілин). Рис. 40. Зберігання коренеплодів селери
та пастернаку 4.3.9. Хвороби і пошкодження коренеплодів Рис. 41. Ураження цукрового буряку Коренеплоди
найчастіше уражаються білою, сірою, чорною, червоною, серцевинною, хвостовою
гнилями, бактеріозом, бактеріальним раком. Рис.
42. Біла гниль Біла гниль уражає коренеплоди моркви, петрушки, селери,
пастернаку. На поверхні з'являється білий пухкий наліт з малими чорними склероціями.
Уражена тканина стає драглистою. Під час зберігання хвороба швидко
передається здоровим коренеплодам. Рис.
43. Сіра гниль Сіра гниль уражає моркву, буряки, селеру, петрушку. Спочатку на
поверхні коренеплода утворюється попелястий наліт, а потім уражені місця
вкриваються слизом. Рис.
44. Суха гниль Суха гниль (фомоз) завдає великої шкоди коренеплодам, особливо моркві: тканина
трухлявіє і стає сухою. Зараження відбувається в полі наприкінці вегетації,
але активно виявляється лише під час зберігання, особливо за підвищених
температур. Рис.
45. Чорна гниль Чорна гниль уражає моркву, буряки, брукву. У період вегетації на
коренеплодах з'являються свинцеві підшкірні плями, а на поверхні розвивається
щільна плівка темно-фіолетової грибниці, яка пізніше зникає, а поверхня
коренеплоду вкривається маленькими, численними склероціями гриба. Під час
зберігання уражені місця довго залишаються твердими, потім розм'якшуються і
загнивають. Рис. 46. Біла парша Біла парша
(збудник – Rhizoctonia carotae Rad.) проявляється на коренеплодах через 2–3
місяці після закладання на зберігання у вигляді невеликих та неглибоких сухих
виразок із світлим нальотом грибниці, особливо під час зберігання в
холодильниках. Найчастіше пошкоджує моркву та столові буряки. Рис.
47. Мокра бактеріальна гниль Мокра бактеріальна гниль – уражує моркву, селеру, петрушку, пастернак та інші культури. Може
проявлятися ще в полі, при цьому на хвостовій частині коренів утворюються
водянисті плями, які з часом зморщуються. Уражені рослини в'януть. Під час зберігання
уражені корені стають слизькими, клітини тканини мацеруються й розкладаються,
мають неприємний запах. Бактеріозом уражається редиска, редька, бруква. Судинно-провідні пучки чорніють, а
м’якоть навколо них набуває гидкого запаху. Бактеріальний рак буряків. На коренеплодах під час росту утворюються нарости, які
під час зберігання в’януть і загнивають. Рис. 48. Довгоносик
звичайний Довгоносик звичайний
буряковий Bothynoderes punctiventris Germ Звичайний буряковий
довгоносик дає одне покоління в рік. Імаго зимує в ґрунті на глибині 10–40 см на минулорічних рештках
цукрового буряку. Яйця відкладає в ґрунті на глибині 0,3–0,9 см біля рослин
культури. Жуки пошкоджують сходи, а саме: з’їдають сім’ядолі, надземну
частину підсім’ядольного коліна й перші пари листків. Дуже пошкоджені рослини
гинуть. Личинки об’їдають корінці, а також вигризають м’якуш коренеплодів,
від чого рослини в’януть і засихають навіть за достатньої вологості ґрунту. Шкодять
жуки у квітні-травні, личинки – у травні-серпні.
Рис.
49. Шкідники коренеплодів Бурякова щитоноска Імаго зимує в підстилці лісосмуг, по краях полів. Яйця
відкладають на верхній та нижній стороні листків культури. Жуки згризають
м’якуш листків зверху, а личинки – знизу, залишаючи епідерму і скелетні
жилки. Після підсихання шкірочка розривається і в листку утворюються отвори
різного розміру та форми. Основною кормовою рослиною для жуків і личинок
щитоноски бурякової є лобода біла, з якої жуки і личинки переселяються на
буряки, а для щитоноски лободової – буряки й рідше лобода. Крихітка бурякова
Atomaria linearis Steph. Жук розвивається в одному поколінні. Зимують імаго на полях, де росли
буряки і бурякові висадки, основна маса у верхньому шарі ґрунту, на глибині
до 10 см, а також на поверхні під рослинними рештками. Навесні жуки
з’являються на поверхні ґрунту дуже рано й розносяться по полю з потоками
талої води. Жуки пошкоджують сходи, корінці та підземну частину стебла,
вигризаючи з них ямки різного розміру. Рідше вони пошкоджують сім’ядолі,
виїдаючи дрібні отвори. Пошкоджені рослини відстають у рості, гниють, що
призводить до зрідження посівів. Попелиця коренева
бурякова
Рис.
50. Шкідники коренеплодів
Питання для самоконтролю 1. Які овочі відносять до коренеплідних? 2. Харчова цінність коренеплодів? 3. Будова коренеплодів типу моркви, буряку, редиски. 4. Ботанічні сорти моркви, буряків, що районовані в Україні. 5. Типи коренеплодів залежно від їх будови. 6. Які вимоги до якості коренеплодів? 7. Зберігання цукрових
буряків. 9. Види хвороб і пошкоджень коренеплідних овочів. |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||