|
|
|
Фінанси Електронний посібник |
|
||
|
10. Державний кредит і державний
борг |
|||||
|
10.1. Сутність державного кредиту, функції та
характерні ознаки 10.2. Форми державного кредиту та класифікація
державних позик 10.3. Державний борг: сутність, види та
обслуговування 10.4. Здійснення державних запозичень та управління
державним боргом 10.1. Сутність державного кредиту, функції та характерні ознаки В умовах ринкової економіки, одним із найпоширеніших інструментів
макроекономічного регулювання, що забезпечує розширення фінансових
можливостей держави, в процесі реалізації покладених на неї функцій, є
державний кредит. З часів здобуття Україною незалежності однією з
найболючіших проблем є гостра нестача фінансових ресурсів проявом якої є
дефіцит Державного бюджету України, що фінансується за рахунок позик на
внутрішньому та міжнародних фінансових ринках. Державний кредит є однією із основних ланок державних
фінансів та складовою частиною фінансової системи країни, оскільки
характеризує певну форму фінансових відносин держави на різних рівнях. Класична форма державного кредитування виражається у
тому, що держава виступає позичальником грошових коштів. В такому випадку
державою залучаються тимчасово вільні фінансові ресурси фізичних та юридичних
осіб, що використовуються нею для виконання покладених на неї функцій та
завдань. Паралельно держава може виступати і кредитором. В такому випадку
остання, за рахунок грошових коштів бюджету, надає кредити фізичним та юридичним
особам на основі принципів обов’язкової платності та повернення. Відповідно,
будучи гарантом кредитних відносин, держава бере на себе відповідальність за
погашення позик або/та виконання інших зобов’язань, що були взяті фізичними
або юридичними особами.
Рис. 163. Державний кредит в системі
державних фінансів країни Сутність державного
кредиту в повній мірі розкривається на основі певних характеристик, які висвітлюють його в таких аспектах:
Отже, державний
кредит − це складна та багатогранна економічна категорія,
об’єктивною необхідністю якої є задоволення потреб суспільства, яка базується
на дисбалансі величини цих потреб та можливостями держави щодо їх виконання
за рахунок бюджетних фондів. Державний кредит як економічна категорія виконує низку функцій.
Рис. 164. Функції державного кредиту За умови існування
бюджетного дефіциту, державний
кредит є реальною альтернативою для його покриття. Його відносять до неінфляційних джерел покриття бюджетного дефіциту. До цієї категорії належать офіційні трансферти, залишки бюджетних коштів тощо. Ці методи
є більш прийнятними для держави на відміну від інфляційних (додаткова емісія грошей, монетизація дефіциту тощо). Отже, основне призначення державного
кредиту можна сформулювати
наступним чином:
Державний кредит – обов’язкова й невід’ємна складова у фінансовій системі кожної країни. В умовах ринкової економіки механізм державних запозичень є надзвичайно масштабним та динамічним. 10.2. Форми державного кредиту та класифікація державних позик Державний кредит – це сукупність економічних відносин, у процесі яких держава забезпечується позиковими грошовими коштами
для виконання власних функцій та завдань. Вагомість даної економічної категорії в повній мірі розкривається
у її основних формах.
Рис. 165. Форми державного кредиту Із перелічених форм внутрішнього
державного кредитування, традиційно
основну роль відводять саме державним позикам, оскільки вони реалізуються у багатьох видах, які групуються за певними класифікаційними ознаками. Позика традиційно розглядається як
передача грошей чи матеріальних цінностей одним особам, організаціям,
установам тощо іншим на умовах повернення здебільшого за певну плату (відсоток).
Рис. 166. Класифікація державних
позик Державні позики не можуть бути випущеними без існування певних передумов, що сприяють їх
існуванню.
Рис. 167. Передумови виникнення державних позик Під час випущення державних позик держава, як основний
із суб’єктів кредитних відносин, має розраховувати всі можливості для
вчасного та повного повернення запозичених грошових коштів.
Рис. 168. Джерела погашення державних позик Варто відзначити, що найефективнішим можна вважати саме
розміщення позикових коштів у прибуткові об’єкти, оскільки це призведе не
тільки до того, що певна галузь самостійно «заробить» на відшкодування заборгованості,
а й буде мати певний якісний розвиток. Що ж до емісії грошей та
рефінансування заборгованостей — це так звані фіктивні методи, оскільки під
час забезпечення повернення позик може погіршитися загальний фінансовий стан
та репутація країни в цілому. 10.3. Державний борг: сутність, види
та обслуговування Державний борг є важливою складовою фінансової системи. Він виступає дієвим інструментом у механізмі макроекономічного регулювання, забезпечення додатковими ресурсами і засобом
реалізації економічної стратегії держави. Стан державного боргу України
регулюється низкою нормативно-правових актів, основними з яких є Конституція України, Бюджетний кодекс України, Закон
України «Про Державний внутрішній борг», Закон України «Про Державний бюджет», Закон України «Про Національний банк України» тощо. Відповідно до статті 2 Бюджетного кодексу України
Історія кредитних відносин України з моменту оголошення
незалежності була досить неоднозначною, управління державним боргом
здійснювалось у комбінації різноманітних методів управління. Тому доцільним буде розділити історію зовнішнього кредитування на етапи і дослідити специфіку кожного з
них.
Рис. 169. Етапи процесу формування державного боргу України Основними причинами, які призвели до зростання державного і гарантованого
державою боргу в Україні, можна
виділити наступні:
Рис. 170. Основні причини зростання державного боргу в Україні Подальше зростання державного боргу України є дуже
небезпечним і може призвести до втрати економічної незалежності, вилучення з
фінансового ринку коштів, які б могли бути використані на розвиток реального
сектору економіки, зменшення конкурентоспроможності на внутрішніх і зовнішніх
ринках, спад рівня життя населення країни і в найгіршому випадку – дефолт. Важливо відзначити, що наростання державного боргу України,
тягне за собою зниження рівня боргової безпеки держави, що спричиняє негативні наслідки, такі як:
Як економічна категорія державний борг виконує низку функцій:
Рис. 171. Основні функції державного боргу Для детальнішого вивчення сутності державного
боргу варто розглянути певні види, в яких він може
виступати.
Рис. 172. Види державного боргу Безперечно, отримуючи запозичення різного характеру та виду, що формують суму державного боргу, держава має його обслуговувати. Обслуговування державного боргу переважно реалізується у процесі погашення раніше випущених та непогашених позик, а також виплати відсотків за ними, уточнення і зміни умов погашення вже випущених позик. Переважно, випущені позики погашаються за рахунок грошових коштів державного
бюджету. Проте, в певних випадках держава може рефінансувати заборгованість, тобто погашення старої позики шляхом оформлення та випуску нової. Саме виплата відсотків за користування, виграшів, коштів із погашення
позик становить основну частку витрат на обслуговування державного боргу. Також
до цих витрат відносять витрати з виготовлення, пересилання, розміщення та реалізації цінних паперів держави, проведення тиражів виграшів-погашення тощо. В Україні обслуговування державного внутрішнього боргу
здійснюється Міністерством фінансів. Граничний розмір державного внутрішнього
боргу встановлюється законодавчо
Верховною Радою України протягом
бюджетного процесу та під час визначення основних статей Державного Бюджету України на наступний календарний рік. Якщо очікуваний обсяг витрат на обслуговування та погашення державного боргу перевищить
обсяг коштів, визначений законом про Державний
бюджет України на таку
мету, передбачена відповідна процедура:
Рис. 173. Послідовність дій під час перевищення витрат на обслуговування
державного боргу Нині в Україні діє два типи державного
боргу.
Рис. 174. Типи державного боргу Важливим моментом обслуговування державного боргу є визначення
коефіцієнта обслуговування. Для визначення коефіцієнта по зовнішньому боргу його розраховують як відношення всіх платежів зовнішньої заборгованості до суми валютних надходжень держави у відсотках. Позитивним
нормативом цього показника
є 25%. Сучасний стан боргової політики України є вкрай
негативним, адже в умовах нестачі коштів держава не в змозі виконувати свої
боргові зобов'язання, що веде за собою настання дефолту та підриву іміджу
країни на світовому рівні. Управління державним боргом потребує досконалого
правового забезпечення щодо формування боргових зобов'язань, механізму їх
управління, обслуговування і погашення в умовах, які склались в Україні на
сучасному етапі. 10.4. Здійснення державних запозичень
та управління державним
боргом Державні запозичення здійснюються в межах, визначених
Законом України «Про Державний бюджет України», з дотриманням граничного
обсягу державного боргу на кінець бюджетного періоду. Право на здійснення державних внутрішніх та зовнішніх
запозичень належить державі в особі члена Кабінету Міністрів України,
відповідального за формування та реалізацію державної фінансової і бюджетної
політики, або особи, яка виконує його обов’язки (Міністр фінансів України),
за дорученням Кабінету Міністрів України. Кабінет Міністрів України визначає основні умови
здійснення державних запозичень, зокрема основні умови кредитних договорів та
основні умови випусків і порядок розміщення державних цінних паперів.
Кредити (позики) від іноземних держав, банків і
міжнародних фінансових організацій для реалізації інвестиційних проектів
залучаються державою на підставі міжнародних договорів України і відносяться
до державних зовнішніх запозичень. Бюджетна установа не має права здійснювати запозичення
у будь-якій формі або надавати юридичним чи фізичним особам кредити з бюджету
(якщо не встановлено відповідні бюджетні призначення на надання кредитів з
бюджету). Використання державних запозичень має бути ефективним, що на пряму залежить від управління державним боргом.
В умовах значного росту державного боргу виникнення
інших бюджетних труднощів держава застосовує такий метод‚ як рефінансування.
Процес управління державним боргом
характеризується певними принципами.
Рис. 175. Принципи управління державним боргом Політика управління державним боргом спрямовується на отримання максимального ефекту від певного фінансування
за рахунок позикових коштів та уникнення макро- та мікроекономічних труднощів платіжного балансу країни на майбутнє. Традиційно процес управління державним боргом складається з
таких послідовних кроків:
Рис. 176. Процес управління державним боргом Також може бути укладена угода кредитора з
позичальником, який має труднощі з погашення своїх фінансових зобов’язань про
нову схему їх погашення, що називається реструктуризацією
заборгованості, в процесі якої держава використовує певні методи
управління державним боргом.
Рис. 177. Методи управління державним боргом Для ефективного управління державним боргом та/або ліквідністю
єдиного казначейського рахунку Міністр фінансів України від імені України має
право здійснювати правочини з державним боргом, включаючи обмін, випуск,
купівлю, викуп та продаж державних боргових зобов'язань, за умови дотримання
граничного обсягу державного боргу на кінець бюджетного періоду. Міністр фінансів України за
погодженням з Національним банком України має право в межах поточного
бюджетного періоду здійснювати на конкурсних засадах та/або шляхом проведення
аукціонів розміщення тимчасово вільних коштів єдиного казначейського рахунку
та коштів валютних рахунків державного бюджету на депозитах або шляхом
придбання державних цінних паперів з подальшим поверненням таких коштів до
кінця поточного бюджетного періоду. Серед проблем управління державного боргу України
можна виділити:
Таким чином, оптимізація боргової політики України
потребує розробки та впровадження цілісної стратегії, яка поєднуватиме
завдання удосконалення нормативно-правового та інституційного забезпечення
боргової політики, коротко- та середньострокові орієнтири управління
державним боргом, інструменти радикального підвищення ефективності
інвестиційної складової бюджетних видатків та стратегічні завдання переорієнтації
боргової політики, зменшення боргового тягаря та розвитку альтернативних,
непозичкових інструментів фінансування бюджетних видатків. «Про ОВДП – облігації внутрішньої
державної позики України» Питання для самоконтролю 1. У чому полягає економічна сутність, роль та призначення державного
кредиту? 2. Які функції та характерні ознаки державного кредиту? 3. Як класифікуються державні позики та які форми державного кредиту
існують? 4. Які джерела погашення державних позик існують та які з них
найактуальніші? 5. Як визначається ефективність державних кредитних операцій? 6. Яка економічна сутність державного боргу країни та які його основні
види? 7. Які джерела покриття державного боргу та чи має він економічно
обґрунтовані межі? 8. Що таке управління державним боргом та як здійснюється його
обслуговування? 9. Які методи та принципи коригування позикової політики існують у
державі? 10. Який зв’язок між існуванням і розміром державного боргу країни та її
економічною безпекою? |
|||||
