Фінанси

Електронний посібник

ГОЛОВНА	ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ	ГЛОСАРІЙ	ДОДАТКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ		АНОТАЦІЯ	УКЛАДАЧІ

А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ь Ю Я

Аварійний комісар – особа, що встановлює причини, характер і розмір збитку внаслідок страхового випадку, як правило, ДТП.

Аграрна розписка – товаророзпорядчий документ, що фіксує безумовне зобов’язання боржника, яке забезпечується заставою, здійснити поставку сільськогосподарської продукції або сплатити грошові кошти на визначених у ньому умовах.

Аджастер – агент страховика, який здійснює оцінку ризику після страхового випадку і намагається досягти угоди із страхувальником щодо суми страхового відшкодування.

Адміністрування податків, зборів, платежів – це сукупність рішень та процедур контролюючих органів і дій їх посадових осіб, що визначають інституційну структуру податкових та митних відносин, організовують ідентифікацію, облік платників податків і платників єдиного внеску та об’єктів оподаткування, забезпечують сервісне обслуговування платників податків, організацію та контроль за сплатою податків, зборів, платежів відповідно до порядку, встановленого законом.

Акція – цінний папір без установленого терміну обігу, що засвідчує право на певну частину власності у статутному капіталі акціонерного товариства і дає право на отримання доходу від неї у вигляді дивідендів.

Акціонерне товариство – господарське товариство, яке має статутний капітал, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, у межах вартості належних їм акцій.

Андерайтер – фінансовий посередник, який надає послуги емітенту щодо первинного розміщення цінних паперів, або особа, яка від імені страховика бере на страхування запропоновані ризики, визначає тарифні ставки та умови договору страхування цих ризиків.

Арбітражери – намагаються використовувати відмінності курсу в різний час чи на різних ринках. Своєю діяльністю арбітражери сприяють вирівнюванню курсів і цін, установленню паритетних співвідношень дохідності різноманітних фінансових інструментів у різних частинах міжнародного фінансового ринку.

Біржовий ринок цінних паперів – частина ринку цінних паперів, на якій здійснюються угоди, що укладаються на фондовій біржі, і яка охоплює передусім вторинний ринок, хоча в окремих випадках і первинне розміщення цінних паперів може здійснюватись через фондову біржу.

Боргові фінансові інструменти – інструменти, які характеризують кредитні відносини між їх покупцем і продавцем та зобов’язують боржника погасити у встановлені терміни їх номінальну вартість і виплатити винагороду у формі відсотка (облігації, векселі тощо).

Брокер – фінансовий посередник, що займається купівлею-продажем фінансових інструментів за рахунок і за дорученням клієнта на підставі договору комісії або доручення.

Бюджет – план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються відповідно органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування упродовж бюджетного періоду.

Бюджет домогосподарства – сукупність економічних відносин з приводу формування розподілу та використання особистих грошових фондів для задоволення потреб окремого домогосподарства.

Бюджет розвитку – складова частина спеціального фонду, в якому зосереджуються бюджетні ресурси, призначені для проведення інвестиційної та інноваційної діяльності.

Бюджети місцевого самоврядування – бюджети територіальних громад сіл, їх об'єднань, селищ, міст (зокрема районів у містах), бюджети об’єднаних територіальних громад.

Бюджети об’єднаних територіальних громад – бюджети об’єднаних територіальних громад, створених згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, а також бюджети об’єднаних територіальних громад, визнаних Кабінетом Міністрів України спроможними в порядку, встановленому законом.

Бюджетна класифікація – систематизоване згрупування доходів, видатків, кредитування, фінансування бюджету і боргу відповідно до законодавства України та міжнародних стандартів.

Бюджетна класифікація – це обов’язкове групування доходів і видатків бюджету за однорідними ознаками з чіткою системою розміщення та присвоєння окремим підрозділам бюджету певних найменувань і порядкових номерів.

Бюджетна політика – сукупність цілеспрямованих заходів держави щодо формування бюджету, розподілу і використання бюджетних коштів, збалансування бюджету для впливу на соціально-економічний розвиток.

Бюджетна політика – заходи, покликані зміцнити дохідну частину місцевих бюджетів, посилити соціальну спрямованість їх асигнувань, створити умови для економічного розвитку територій.

Бюджетна програма – систематизований перелік заходів, спрямованих на досягнення єдиної мети і завдань, виконання яких пропонує та здійснює розпорядник бюджетних коштів відповідно до покладених на нього функцій.

Бюджетна система – сукупність державного та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного й адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права.

Бюджетне асигнування – повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов’язання і здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження.

Бюджетне зобов’язання – будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.

Бюджетне право – сукупність юридичних норм, на яких базується і діє бюджетна система держави, визначається компетенція органів державної влади й управління та органів місцевого самоврядування щодо складання, розгляду, затвердження і виконання бюджету, а також контролю за виконанням бюджету.

Бюджетне регулювання – надання коштів з Державного бюджету України місцевим бюджетам для збалансування доходів і видатків усіх бюджетів.

Бюджетний запит – документ, підготовлений головним розпорядником бюджетних коштів, що містить пропозиції з відповідним обґрунтуванням щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для його діяльності на наступні бюджетні періоди.

Бюджетний механізм – сукупність конкретних форм бюджетних відносин, методів мобілізації і витрачання бюджетних коштів.

Бюджетний період – період, протягом якого бюджет є чинним.

Бюджетний процес – регламентований бюджетним законодавством процес складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання, а також контролю за дотриманням бюджетного законодавства.

Бюджетний устрій – організація і принципи побудови бюджетної системи, її структури, взаємозв’язок між окремими ланками бюджетної системи.

Бюджетне фінансування – певна система надання коштів підприємствам, установам і організаціям на виконання заходів, передбачених бюджетом.

Бюджетний цикл – період бюджетного процесу, який повністю охоплює діяльність, пов’язану зі складанням, розглядом, затвердженням і виконанням бюджету, а також з розглядом й ухваленням рішення щодо звіту про його виконання.

Бюджетні кошти (кошти бюджету) – належні відповідно до законодавства надходження бюджету та витрати бюджету.

Бюджетні установи – органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.

Валютний ринок – частина грошового ринку, де забезпечується обмін однієї валюти на іншу у формі купівлі-продажу для обслуговування зовнішньоекономічних відносин, міжнародних розрахунків та інших цілей суб’єктів валютного ринку і де урівноважуються попит і пропозиція на такий специфічний товар, як валюта.

Валютні операції – це перехід права власності на валютні цінності в процесі міжнародного обміну.

Вексель – цінний папір, що засвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця сплатити після настання терміну певну суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Видатки бюджету – кошти, спрямовані на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом.

Видатки державного бюджету – це витрати держави на загальнодержавному рівні, які необхідні для виконання державою її функцій і виражають економічні відносини, на основі котрих здійснюється використання централізованих коштів за напрямами, визначеними законом.

Видатки на здійснення неделегованих державних повноважень – це видатки на забезпечення конституційного ладу держави, державного суверенітету та інші видатки, які не можуть бути передані на виконання місцевому самоврядуванню (законодавча і виконавча влада, утримання Секретаріату Президента України та ін.).

Видатки на здійснення делегованих державних повноважень – це видатки, які визначаються функціями держави, можуть бути передані місцевому самоврядуванню для забезпечення найефективнішого їх виконання і здійснюються за рахунок коштів місцевих бюджетів і трансфертів.

Видатки на здійснення власних повноважень – це видатки на реалізацію прав, обов’язків і функцій місцевого самоврядування, які мають місцевий характер і фінансуються за рахунок коштів місцевих бюджетів.

Видатки розвитку – витрати бюджетів на фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності, таких як фінансування капітальних вкладень виробничого і невиробничого призначення, фінансування структурної перебудови народного господарства, субвенції й інші видатки, пов’язані з розширеним відтворенням.

Виконання місцевого бюджету – забезпечення повної та своєчасної мобілізації надходжень місцевого бюджету як у цілому, так і за кожним із джерел, а також своєчасного, повного, безперервного та цільового фінансування передбачених заходів.

Витрати бюджету – видатки бюджету, надання кредитів з бюджету, погашення боргу, розміщення бюджетних коштів на депозитах і придбання цінних паперів.

Власні доходи місцевих бюджетів – доходи, які не враховуються під час визначення обсягів міжбюджетних трансфертів місцевим бюджетам.

Внутрішній державний борг − це державний борг за внутрішніми державними запозиченнями.

Вторинний ринок цінних паперів – частина ринку цінних паперів, де здійснюються операції перепродажу раніше випущених цінних паперів.

Вторинні фінансові інструменти або похідні цінні папери, або деривативи (фінансові інструменти другого порядку) – інструменти, які характеризують виключно цінні папери, що підтверджують право чи зобов’язання їх власника купити або продати первинні цінні папери, що обертаються на ринку, валюту, товари або нематеріальні активи за попередньо визначеними умовами у майбутньому періоді.

Гарантований державою борг − загальна сума боргових зобов'язань суб'єктів господарювання − резидентів України щодо повернення отриманих та непогашених станом на звітну дату кредитів (позик), виконання яких забезпечено державними гарантіями.

Головні розпорядники бюджетних коштів – бюджетні установи в особі їх керівників, які отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.

Господарське товариство – підприємство або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна й участі в підприємницькій діяльності товариства для одержання прибутку.

Грошове зобов'язання платника податків – сума коштів, яку платник податків має сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Грошовий ринок – ринок короткострокових депозитно-кредитних операцій та фінансових інструментів з терміном дії до одного року, які обслуговують переважно рух оборотного капіталу підприємств та організацій, короткострокових ресурсів комерційних банків, небанківських фінансово-кредитних установ, держави та населення.

Грошові доходи домогосподарства – сукупність грошових і натуральних (у грошовій оцінці) надходжень, одержаних членами домогосподарства у вигляді заробітної плати, доходів від підприємницької діяльності, доходів від власності, отриманих у вигляді відсотків, дивідендів, цінних паперів, доходів від продажу майна, пенсії, стипендії, соціальної допомоги, грошові допомоги від інших осіб тощо.

Грошові надходження – кошти, які надходять на поточні й інші рахунки підприємств у банках та в касу підприємств.

Грошово-кредитна (монетарна) політика – це сукупність цілеспрямованих заходів держави щодо впливу на кількість грошей в обігу та їх вартість для забезпечення стабільності національної валюти та створення сприятливих умов для економічного розвитку.

Депозитарії – суб’єкти фінансового ринку, які спеціалізуються з надання послуг щодо зберігання цінних паперів, обліку прав власності на цінні папери та руху цінних паперів.

Депозитарна розписка – банківський сертифікат на акції закордонної компанії, що тримаються підрозділом міжнародного банку в її країні.

Державна казначейська служба України – центральний орган виконавчої влади України, що реалізує державну політику в сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Державне запозичення − операції, пов'язані з отриманням державою кредитів (позик) на умовах повернення, платності та строковості для фінансування державного бюджету.

Державний борг − загальна сума боргових зобов'язань держави з повернення отриманих та непогашених кредитів (позик) станом на звітну дату, що виникають внаслідок державного запозичення.

Державний бюджет – це головний централізований фонд фінансових ресурсів держави, який використовується для виконання покладених на неї функцій.

Державний кредит є специфічною ланкою державних фінансів і безпосередньо пов’язаний з бюджетним дефіцитом, будучи джерелом його покриття. Це сукупність економічних відносин, що виникають між державою та фізичними або юридичними особами з приводу мобілізації тимчасово вільних грошових коштів на кредитній основі у процесі формування загальнодержавного фонду фінансових ресурсів, в яких держава може виступати як позичальник, кредитор або гарант.

Державні фінанси – це сукупність розподільно-перерозподільних відносин, що виникають у процесі формування і використання фінансових ресурсів держави, призначених для забезпечення виконання державою покладених на неї функцій.

Державні цільові фонди є самостійною ланкою фінансової системи і мають цільове призначення. Це фонди фінансових ресурсів, що створені державою для розширення обсягу соціальних послуг населенню, розвитку галузей інфраструктури, надання суспільної допомоги непрацездатним і малозабезпеченим громадянам.

Дефіцит бюджету – це перевищення видатків бюджету над його доходами (з урахуванням різниці між наданням кредитів із бюджету та їх поверненням до бюджету).

Дилер – учасник фінансового ринку, що здійснює комерційну діяльність з фінансовими активами за власний рахунок і на власний ризик.

Диспашер – агент страховика, який є фахівцем у галузі морського права і здійснює розрахунки у разі загальної аварії, розподіляючи збитки між судном, вантажем і фрахтом.

Довічна пенсія (ануїтет) − пенсійна виплата за рахунок коштів, що обліковуються на накопичувальному пенсійному рахунку застрахованої особи, а у випадках, передбачених законом, на індивідуальному пенсійному рахунку учасника недержавного пенсійного фонду, сума та порядок виплати якої визначаються в договорі страхування довічної пенсії, укладеному із страховою організацією, що сплачується особі після досягнення нею пенсійного віку або членам її сім'ї чи спадкоємцям.

Домогосподарство – сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об'єднують і витрачають кошти.

Дотація – міжбюджетний трансферт у вигляді фіксованої суми коштів, що виділена з бюджету вищого рівня на безповоротній основі для збалансування бюджету нижчого рівня у випадках перевищення його видатків над доходами строком на один рік.

Дотація вирівнювання – міжбюджетний трансферт на вирівнювання дохідної спроможності бюджету, який його отримує.

Доходи бюджету – податкові, неподаткові й інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, плату за адміністративні послуги, власні надходження бюджетних установ).

Доходи від операцій із капіталом охоплюють надходження від реалізації основного капіталу, державних запасів, землі та нематеріальних активів.

Доходи державного бюджету – це частина централізованих фінансових ресурсів держави, які регулюються відповідними нормативними актами і необхідні для виконання її функцій.

Електронний кабінет – електронна система взаємовідносин між платниками податків та державними, зокрема контролюючими, органами з питань реалізації їхніх прав та обов’язків, передбачених Податковим кодексом.

Емітенти – суб’єкти фінансового ринку, які залучають необхідні фінансові ресурси за рахунок випуску (емісії) цінних паперів.

Єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування − консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов’язкового державного соціального страхування в обов’язковому порядку та на регулярній основі для забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Житлове господарство – складова соціальної інфраструктури адміністративно-територіальних формувань, покликана задовольнити потребу в житлі.

Житловий чек – вид приватизаційних паперів, призначений для приватизації державного житлового фонду та іншого державного майна.

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування – це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків.

Загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття − система прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Закон про Державний бюджет України – закон, який затверджує Державний бюджет України та містить положення щодо забезпечення його виконання протягом бюджетного періоду.

Заощадження – частина грошових доходів населення, яка не витрачається на споживання і призначена для забезпечення потреб у майбутньому.

Захисна функція фінансів проявляється в тому, що економічний суб'єкт шукає кошти та форми захисту від можливих не бажаних наслідків, стабілізуючи фінансову діяльність.

Збір (плата, внесок) – обов'язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, зокрема внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами й особами юридично значущих дій.

Зовнішній державний борг − це державний борг за зовнішніми запозиченнями держави.

Інвестори – суб’єкти фінансового ринку, які вкладають свої грошові кошти в різноманітні види цінних паперів для отримання доходу, що формується за рахунок отримання інвесторами відсотків, дивідендів і приросту курсової вартості цінних паперів.

Інвестиційна діяльність – сукупність операцій із придбання та продажу довгострокових (необоротних) активів, а також короткострокових (поточних) фінансових інвестицій, що не є еквівалентами грошових коштів.

Інформаційно-аналітичні інститути, інформаційно – консультаційні центри – установи, які спеціалізуються з надання послуг своїм клієнтам щодо опрацювання та поширення ринкової інформації про суб’єктів та інструменти фінансового ринку, поточні курси валют, фондові індекси, а також на складанні аналітичних оглядів подій і тенденцій на ринку фінансових послуг.

Інфраструктура фінансового ринку – сукупність установ та організацій, що забезпечують належні організаційно-економічні умови для функціонування усіх учасників фінансового ринку для координації їх дій, підвищення ефективності фінансових операцій та усього ринкового механізму.

Казначейське обслуговування місцевих бюджетів – діяльність органів казначейства щодо здійснення віднесених до їх компетенції завдань і функцій у процесі виконання місцевих бюджетів.

Казначейські зобов'язання – це боргові цінні папери, що емітуються державою в особі її уповноважених органів, розповсюджується винятково на добровільних засадах серед фізичних та юридичних осіб і засвідчують внесення їх власниками коштів до бюджету та дають право на отримання фінансового доходу, або інші майнові права, відповідно до умов їх випуску.

Капітальний державний борг – загальна сума заборгованості й процентів, що мають бути сплачені за позиками.

Касове виконання місцевого бюджету – діяльність, пов’язана із зарахуванням коштів до місцевого бюджету, їх зберіганням, витрачанням на передбачені в бюджеті цілі, а також з обліком їх наявності.

Квазіфіскальні операції − операції органів державної влади і місцевого самоврядування, Національного банку України, державних цільових фондів, суб'єктів господарювання державного і комунального секторів економіки, що не відображаються у показниках бюджету, але можуть призвести до зменшення надходжень до бюджету та / або потребувати додаткових витрат бюджету в майбутньому.

Коефіцієнт обслуговування державного боргу − відношення всіх платежів із зовнішньої заборгованості до валютних надходжень держави, виражене у відсотках.

Командитне товариство – господарське товариство, у якому один або декілька учасників ведуть від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть за його зобов'язаннями додаткову солідарну відповідальність усім своїм майном, на яке за законом може бути звернено стягнення (повні учасники), а інші учасники присутні в діяльності товариства лише своїми вкладами (вкладники).

Комерційний банк – фінансово-кредитна установа, яка акумулює тимчасово вільні кошти юридичних і фізичних осіб і здійснює розрахунково-кредитні й інші активні операції.

Конверсійні операції – угоди між учасниками валютного ринку з купівлі – продажу іноземних валют на основі узгодженого курсу та терміну проведення операції .

Коносамент – товаророзпорядчий документ, цінний папір, що видається морським перевізником вантажу його відправнику, що засвідчує прийняття вантажу до перевезення і містить зобов'язання доставити вантаж до пункту призначення і передати його одержувачу.

Контрольна функція фінансів зумовлюється об'єктивно притаманною їм здатністю кількісно відображати рух фінансових ресурсів (який відбувається у фондовій та нефондовій формах) і забезпечувати контроль за дотриманням пропорцій у розподілі валового внутрішнього продукту, правильністю формування, розподілу та використання фінансових ресурсів держави і суб'єктів господарювання.

Кошти – гривня або іноземна валюта.

Кошторис – основний плановий фінансовий документ бюджетної установи, яким на бюджетний період встановлюються повноваження щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов'язань та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень.

Кредитування бюджету − операції з надання коштів з бюджету на умовах повернення, платності та строковості, внаслідок чого виникають зобов'язання перед бюджетом (надання кредитів з бюджету), та операції з повернення таких коштів до бюджету (повернення кредитів до бюджету). Для цілей цього Кодексу до кредитів з бюджету також належать бюджетні позички та фінансова допомога з бюджету на поворотній основі.

Ліквідність – здатність підприємства перетворити його активи для одержання грошових коштів для покриття своїх поточних зобов'язань.

Лістинг – допуск цінних паперів до обігу і котирування на фондовій біржі на основі їх економічної експертизи.

Майнове страхування – галузь страхової діяльності, в якій об’єктом страхування є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України і пов’язані з володінням, використанням, розпорядженням майном.

Маркет-мейкер – це брокер або дилер, діяльність якого як професійного учасника валютного або фондового ринку полягає у забезпеченні постійних котирувань цін продавця та покупця на певні фінансові інструменти від свого імені або від імені клієнта.

Міжнародна фінансова система – це форма організації та регулювання валютних потоків, закріплена нормами міжнародного права, міжнародними та регіональними угодами, національними законодавствами країн – учасниць міжнародної фінансової системи.

Міжнародний валютний ринок – це ланцюг регіональних валютних ринків, тісно пов'язаних між собою системою кабельних і супутникових комунікацій.

Міжнародний державний кредит – це сукупність відносин, у яких держава виступає на світовому фінансовому ринку в ролі позичальника або кредитора.

Міжнародний фінансовий ринок – система економічних відносин, що забезпечує акумуляцію та перерозподіл міжнародних фінансових потоків.

Міжнародний фондовий ринок – це сукупність економічних відносин між учасниками ринку з приводу емісії, обліку, обігу та погашення цінних паперів та їх похідних за межами національного ринку.

Міжнародні фінанси – це сукупність обмінно-перерозподільних відносин, що виникають у зв’язку з формуванням і використанням на світовому або міжнародному рівнях фондів фінансових ресурсів.

Міжнародні фінансові організації – створені кількома державами суб'єкти міжнародного публічного права, які надають фінансові ресурси державам – членам міжнародних фінансових організацій на умовах, визначених їх установчими документами.

Мінімальна пенсія − державна соціальна гарантія, розмір якої визначається чинним законодавством.

Мінімальний страховий внесок − сума коштів, що визначається розрахунково як добуток розміру мінімальної заробітної плати і розміру єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, встановлених законом, на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід).

Міжбюджетні відносини – відносини між державою, Автономною Республікою Крим і місцевим самоврядуванням щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій, передбачених Конституцією та законами України.

Міжбюджетні трансферти – кошти, які безоплатно та безповоротно передаються з одного бюджету до іншого.

Місцеве господарство – сукупність підприємств, установ, організацій, об’єктів виробничої і соціальної інфраструктури, які забезпечують безпосереднє задоволення потреб населення відповідної території та функціонування системи місцевого самоврядування.

Місцеве самоврядування – гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади – жителів села чи добровільного об’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста – самостійно або під відповідальність органів і посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення.

Місцеві бюджети – це фонди фінансових ресурсів, що мобілізуються й витрачаються на відповідній території.

Місцеві податки і збори – обов’язкові внески до місцевих бюджетів, які здійснюють платники в порядку та на умовах, визначених законами про оподаткування.

Місцеві фінанси – система економічних відносин, пов’язаних з формуванням, розподілом та використанням фінансових ресурсів, необхідних органам місцевого самоврядування для виконання покладених на них завдань.

Надзвичайна подія – подія або операція, яка відрізняється від звичайної діяльності підприємства і стосовно якої не очікується періодичне повторення.

Найманий працівник − фізична особа, яка працює за трудовим договором (контрактом) на підприємстві, в установі та організації або у фізичної особи.

Накопичувальний пенсійний рахунок − частина персональної облікової картки в системі персоніфікованого обліку, яка відображає стан пенсійних активів застрахованої особи в накопичувальній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Накопичувальний пенсійний фонд − цільовий позабюджетний фонд, який створюється відповідно до чинного законодавства, акумулює страхові внески застрахованих осіб, що обліковуються на накопичувальних пенсійних рахунках та інвестуються для отримання інвестиційного доходу на користь застрахованих осіб, пенсійні активи якого використовуються для оплати договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам.

Національна фінансова система – це сукупність відособлених, але взаємопов’язаних сфер і ланок фінансових відносин, а також фінансових органів і інститутів, які здійснюють управління грошовими потоками в країні.

Недержавний пенсійний фонд − недержавний пенсійний фонд, який створено та діє відповідно до законодавства про недержавне пенсійне забезпечення.

Неподаткові надходження – платежі неподаткового характеру у вигляді доходів від власності та підприємницької діяльності, а також адміністративні збори і платежі, доходи від некомерційної господарської діяльності та ін.

Непрацездатні громадяни − особи, які досягли пенсійного віку, або особи з інвалідністю, зокрема діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника.

Нерезиденти:

а) іноземні компанії, організації, утворені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України;

б) дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва інших держав і міжнародних організацій в Україні;

в) фізичні особи, які не є резидентами України.

Нещасний випадок − обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов’язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров’ю або настала смерть.

Облігація – цінний папір, що засвідчує внесення його власником грошових коштів і підтверджує зобов’язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу у встановлений термін з виплатою фіксованого відсотка.

Обліковий ринок – частина грошового ринку, де короткострокові грошові кошти перерозподіляються між прямими суб’єктами ринку, фінансово-кредитними інститутами завдяки купівлі-продажу високоліквідних активів (векселів, чеків та інших цінних паперів) із термінами погашення до одного року.

Обслуговування державного боргу − операції щодо здійснення плати за користування кредитом (позикою), сплати комісій, штрафів та інших платежів, пов'язаних з управлінням державним боргом.

Об'єкт дослідження фінансової науки – це процес або явище фінансової теорії і практики, що породжує проблемну ситуацію й обране для вивчення.

Об’єкт соціального страхування − страховий ризик та страховий випадок, із настанням яких у застрахованих осіб (членів їх сімей, інших осіб) виникає право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги залежно від видів соціального страхування.

Об’єктом управління фінансами є централізовані і децентралізовані фонди фінансових ресурсів, а також різноманітні види фінансових відносин.

Оперативне управління фінансами проводиться на основі поточного аналізу конкретної фінансової ситуації і включає комплекс заходів для забезпечення максимальної раціоналізації формування, розподілу і використання фінансових ресурсів відповідної ланки фінансової системи країни.

Операції на відкритому ринку – операції, які пов’язані з купівлею та продажем цінних паперів центральним банком на фондовому ринку.

Опціон, опціонний контракт – похідний фінансовий інструмент, який засвідчує право придбати (опціон call) або право продати (опціон put) у майбутньому базовий актив (цінні папери, товари, валюту) на умовах визначених на час укладення такого опціону.

Орган стягнення – державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу.

Основні, або прямі, учасники фінансового ринку – продавці та покупці фінансових активів (інструментів, послуг), які здійснюють основні функції у проведенні фінансових операцій на фінансовому ринку.

Особисте страхування – страхування майнових інтересів, пов’язаних із життям, здоров’ям, працездатністю і додатковими пенсіями страхувальника чи застрахованої особи.

Ощадний (депозитний) сертифікат – письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після завершення встановленого строку депозиту і відсотків по ньому. Відповідно до законодавства України депозитний сертифікат є цінним папером.

Пайові фінансові інструменти – інструменти, які підтверджують право їх власника на частку у статутному капіталі їх емітента і на отримання відповідного доходу у формі дивіденду чи відсотка (акції, інвестиційні сертифікати тощо).

Пенсійний фонд − орган, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені чинним законодавством і статутом Пенсійного фонду.

Пенсія − щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю.

Первинний ринок цінних паперів – частина ринку цінних паперів, де здійснюється первинний випуск цінних паперів в обіг на основі оголошення про емісію.

Первинні фінансові інструменти (фінансові інструменти першого порядку) – інструменти, які характеризуються їх випуском в обіг первинним емітентом і підтверджують прямі майнові права чи відносини кредиту (акції, облігації, чеки, векселі тощо).

Перестрахові брокери – юридичні особи, які здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у перестрахуванні від свого імені на підставі брокерської угоди із страховиком, який має потребу у перестрахуванні.

Перестрахування – передача однією страховою компанією іншій частини своїх зобов’язань відповідно до укладених договорів.

Платіж – виконання бюджетних, боргових, гарантійних чи податкових зобов'язань, що виникли в поточному або попередніх бюджетних періодах.

Платоспроможність – можливість підприємства своєчасно розраховуватися по короткострокових зобов'язаннях за допомогою ліквідних оборотних активів і одночасно продовжувати безперебійну діяльність.

Повне товариство – господарське товариство, всі учасники якого відповідно до укладеного між ними договору проводять підприємницьку діяльність від імені товариства і несуть додаткову солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном.

Погашення державного боргу − операції з повернення позичальником кредитів (позик) відповідно до умов кредитних договорів та/або випуску боргових цінних паперів.

Погашення податкового боргу – зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

Податок – обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку.

Податкова вимога – письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Податковий кодекс України – законодавчий документ, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що стягується в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Податкова політика – державна політика оподаткування юридичних і фізичних осіб. Її метою є формування бюджетних доходів за одночасного регулювання ділової активності підприємця. Реалізується через систему податків, податкових ставок і податкових пільг.

Податкова система – сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляється в установленому Податковим Кодексом порядку.

Податкове законодавство – сукупність нормативно-правових актів, що регулюють податкові відносини, регламентують справляння та адміністрування податків, зборів та інших обов’язкових платежів.

Податкове зобов'язання – сума коштів, яку платник податків, зокрема податковий агент, має сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством.

Податкове повідомлення-рішення – письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом.

Податкове право – сукупність правових норм, що регулюють відносини у сфері податків: визначають порядок їх справляння, регулюють виникнення, зміну і припинення податкових зобов’язань, а також установлюють відповідальність платників податків за порушення податкового законодавства.

Податковий борг – грошове зобов'язання з урахуванням штрафних санкцій, пені за їх наявності та витрат, пов'язаних з його стягненням, несплачене в установлений строк.

Податкові надходження − встановлені законодавством України загальнодержавні податки і збори (обов’язкові платежі) та місцеві податки і збори (обов’язкові платежі).

Позабіржовий ринок цінних паперів – частина ринку цінних паперів, де здійснюються угоди купівлі-продажу цінних паперів, які укладаються і здійснюються поза біржею.

Позабюджетні фонди − це форма перерозподілу й використання фінансових ресурсів, залучених державою для фінансування деяких суспільних потреб, що комплексно витрачаються за принципом оперативної самостійності.

Поточний державний борг − сума заборгованості держави, що підлягає погашенню в поточному році, та належних до сплати в цей період процентів з усіх випущених на даний момент державних позик.

Предметом фінансової науки є діяльність держави, підприємств, організацій, окремих громадян, що пов'язана зі створенням і використанням фондів фінансових ресурсів.

Приватне підприємство – підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці.

Проєкт бюджету – проєкт плану формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, що здійснюються органами державної влади (органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування) упродовж бюджетного періоду, який є невід'ємною частиною проєкту Закону про Державний бюджет України (проєкту рішення про місцевий бюджет).

Прожитковий мінімум – вартісна величина набору продуктів харчування, достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров' я, а також мінімального набору непродовольчих товарів і мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Просте складське свідоцтво – цінний товаророзпорядчий складський документ на пред'явника, що посвідчує право власності власника цінного паперу на товар, який зберігається на сертифікованому складі.

Професійне захворювання − захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов’язаних з роботою.

Профіцит бюджету − перевищення доходів над видатками (з урахуванням різниці між наданням кредитів з бюджету та їх поверненням до бюджету).

Реєстратори – суб’єкти фінансового ринку, які на підставі одержаного у встановленому порядку дозволу ведуть реєстри власників іменних цінних паперів.

Резервний фонд бюджету − формується для здійснення непередбачених видатків, що не мають постійного характеру і не могли бути передбачені під час складання проєкту бюджету.

Резиденти:

а) юридичні особи та їх відокремлені особи, які утворені та провадять свою діяльність відповідно до законодавства України з місцезнаходженням як на її території, так і за її межами;

б) дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва України за кордоном, які мають дипломатичні привілеї та імунітет;

в) фізична особа - резидент - фізична особа, яка має місце проживання в Україні.

Ризик – ймовірність зазнати втрат щодо очікуваної економічної корисності або прямих збитків через появу певної події

Ринок фінансових послуг є сукупністю різноманітних форм мобілізації й переміщення фондів фінансових ресурсів із вільного обігу у сфери інвестиційної діяльності.

Ринок капіталів – ринок, де формуються попит і пропозиція на середньо - та довгостроковий капітал, на якому здійснюється купівля-продаж фінансових активів на тривалий термін (понад один рік).

Ринок цінних паперів – частина фінансового ринку, що належить до каналів прямого переміщення коштів безпосередньо від власників заощаджень (інвесторів) до позичальників (емітентів) і опосередковується випуском та обігом цінних паперів.

Ринок цінних паперів – це мобілізація коштів на потреби господарської діяльності шляхом випуску і реалізації цінних паперів, які є гарантією повернення вкладених коштів і отримання доходу.

Рішення про місцевий бюджет – нормативно-правовий акт Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи відповідної місцевої ради, виданий в установленому порядку, що затверджує місцевий бюджет і визначає повноваження відповідно Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації або виконавчого органу місцевого самоврядування здійснювати виконання місцевого бюджету протягом бюджетного періоду.

Розпис бюджету – документ, в якому встановлюється розподіл доходів, фінансування бюджету, повернення кредитів до бюджету, асигнувань головним розпорядникам бюджетних коштів за певними періодами року відповідно до бюджетної класифікації.

Розподільна функція є головною і виявляється в процесі розподілу валового внутрішнього продукту у вигляді утворення фондів грошових коштів та використання їх за цільовим призначенням.

Розпорядник бюджетних коштів – бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань, довгострокових зобов’язань за енергосервісом та здійснення витрат бюджету.

Розрахунково-клірингові установи – інститути, які спеціалізуються на виконанні таких функцій: здійснення розрахунків, включаючи проведення взаємозаліку за угодами купівлі-продажу цінних паперів; перевірка наявності на рахунках учасників грошових коштів і цінних паперів; видача виписок з грошових рахунків клієнтів установи; повідомлення інформації інститутам, які ведуть книги реєстрації іменних цінних паперів.

Світовий фінансовий ринок – специфічна сфера грошових операцій, де об'єктом угоди виступають вільні грошові кошти населення, суб'єктів господарювання та державних структур, міжнародних фінансових організацій, надані користувачу під цінні папери або в вигляді позики.

Секвестр бюджету – пропорційне скорочення видатків з усіх статей бюджету (крім захищених) упродовж часу, що залишається до закінчення поточного бюджетного року.

Соціальна функція передбачає оптимізацію формування фінансових фондів, які мають особливе значення для реалізації соціальної політики держави.

Спеціальний податковий режим – система заходів, що визначає особливий порядок оподаткування окремих категорій суб’єктів господарювання.

Стратегічне управління фінансами передбачає розробку перспективних програм впливу за допомогою фінансових методів на оптимізацію розподілу ВВП, тобто на забезпечення всіх учасників розподілу необхідними фінансовими ресурсами.

Страхова подія – подія, що фактично настала.

Страхове поле – наявність потенційних страхувальників певного виду страхування.

Страховик – організація, яка згідно з одержаною ліцензією бере на себе за певну плату зобов’язання у разі настання страхового випадку відшкодувати страхувальникові завданий збиток або виплатити страхову суму.

Страховий випадок – це можлива подія, настання якої може спричинити збитки.

Страховий збиток – вартісна оцінка заподіяних застрахованому втрат.

Страховий нагляд – контроль за діяльністю страхових компаній різних організаційно-правових форм, що здійснюється спеціально уповноваженим державним органом.

Страховий поліс – документ, що засвідчує факт страхування.

Страховий портфель – сукупність укладених компанією угод як з окремого виду страхування, так і з усіх видів.

Страховий ринок – сфера економічних стосунків, у процесі яких формуються попит і пропозиція на страхові послуги та здійснюється процес їх купівлі-продажу.

Страховий стаж – це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню та сплачуються внески (нею, роботодавцем) на страхування.

Страхові агенти – громадяни чи юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності.

Страхові брокери – юридичні особи або громадяни, які офіційно зареєстровані в установленому порядку як суб’єкти підприємницької діяльності та здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у страхуванні від свого імені на підставі брокерської угоди з особою, яка має потребу у страхуванні.

Страхові внески − кошти відрахувань на окремі види загальнообов’язкового державного соціального страхування, сплачені згідно із законодавством.

Страхові кошти − акумульовані страхові внески, суми від фінансових санкцій та інші надходження відповідно до законодавства для здійснення матеріального забезпечення, страхових виплат та надання соціальних послуг згідно з чинним законодавством.

Страхові платежі – це перерахування коштів страхувальником страховикові.

Страхувальник – фізична або юридична особа, яка страхує своє майно чи укладає зі страховою організацією договір особистого страхування та сплачує страхові внески.

Страхування – система економічних відносин, які виникають між двома суб’єктами – страховиком і страхувальником – з приводу забезпечення захисту майнових інтересів останнього за рахунок сплати ним страхових внесків до спеціально створених для цього грошових фондів, звідки здійснюється відшкодування збитків у разі настання обумовлених страхових випадків.

Страхування відповідальності – галузь страхування, в якій об’єктом страхових відносин є відповідальність перед третіми юридичними і фізичними особами, що можуть зазнати збитків унаслідок буд-яких дій або бездіяльності страхувальника.

Субвенції – міжбюджетні трансферти для використання на певну мету в порядку, визначеному органом, який прийняв рішення про надання субвенції.

Субсидії − фінансова допомога чи відшкодування втрат доходів юридичним та фізичним особам (житлові субсидії в Україні малозабезпеченим громадянам на оплату житлово-комунальних послуг).

Суб'єктами фінансової науки є наукові та науково-педагогічні працівники, наукові установи й організації, заклади освіти, громадські організації у сфері фінансової наукової діяльності та ін.

Суб’єкти управління класифікуються відповідно до масштабності покладених на них функцій та завдань.

Cюрвейєр – агент страховика, який здійснює огляд майна, що приймається на страхування, його оцінку та визначає ймовірний ступінь настання страхового випадку.

Таємні видатки − це видатки на утримання органів державної влади, функціональне призначення яких забезпечення національної безпеки.

Територіальна громада – жителі, об’єднані постійним проживанням у межах села,селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об’єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

Товариство з додатковою відповідальністю – господарське товариство, статутний капітал якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів і яке несе відповідальність за своїми зобов'язаннями власним майном, а в разі його недостатності учасники цього товариства несуть додаткову солідарну відповідальність у визначеному установчими документами однаково кратному розмірі до вкладу кожного з учасників.

Товариство з обмеженою відповідальністю – господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

Трансферти – це кошти, одержані від інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі.

Трейдери – це вид суб'єктів міжнародного фінансового ринку, які намагаються використовувати коливання курсу одного чи кількох контрактів, що досягається купівлею контрактів, коли очікується підвищення їх ціни, та продажем у ході зворотного її руху. Трейдери сприяють підвищенню ліквідності ринку.

Управління місцевими фінансами – складова частина управління економікою; діяльність, пов’язана із впливом на процеси формування, розподілу і використання фінансових ресурсів, які надходять у розпорядження органів місцевого самоврядування для виконання покладених на них функцій та завдань.

Учасники бюджетного процесу – органи та посадові особи, які наділені бюджетними повноваженнями.

Уповноважена особа контролюючого органу – посадова (службова) особа контролюючого органу, уповноважена керівником такого органу на виконання певних його функцій у порядку, передбаченому чинним законодавством.

Управління фінансами – це сукупність форм і методів цілеспрямованого впливу суб’єктів управління на процеси формування, розподілу і використання централізованих і децентралізованих фондів фінансових ресурсів.

Управління державним боргом − сукупність дій, пов'язаних із здійсненням запозичень, обслуговуванням і погашенням державного боргу, інших правочинів із державним боргом, що спрямовані на досягнення збалансованості бюджету та оптимізацію боргового навантаження.

Фінанси – це система економічних відносин, які склалися в суспільстві між економічними суб'єктами з приводу створення, формування та використання фондів грошових коштів на основі розподілу та перерозподілу валового внутрішнього продукту.

Фінанси домашніх господарств (домогосподарств) є окремою сферою фінансової системи, це грошові відносини з приводу формування і використання фондів грошових коштів для забезпечення матеріальних і соціальних умов життя членів домогосподарств та їх відтворення.

Фінанси домогосподарств – соціально-економічні грошові відносини щодо формування та використання фондів фінансових ресурсів для задоволення особистих потреб громадян.

Фінанси державних підприємств характеризують грошові відносини, пов’язані з діяльністю держави як суб’єкта господарювання.

Фінанси муніципальних підприємств відображають грошові відносини, пов’язані з діяльністю місцевих органів влади як суб’єктів господарювання.

Фінанси суб’єктів господарювання – це грошові відносини, що пов’язані з рухом грошових потоків і виникають у процесі формування, розподілу та використання фінансових ресурсів і доходів на макрорівні.

Фінанси суб'єктів господарювання – сукупність економічних відносин з приводу формування, розподілу та використання грошових доходів і фондів суб'єктів господарювання в процесі відтворення.

Фінансова безпека – це фінансовий стан суб’єкта (фізичної чи юридичної особи, держави, суспільства), який характеризується достатністю фінансових ресурсів для безперервного забезпечення індивідуальних, виробничих і суспільних потреб, а також фінансових резервів для запобігання та протидії негативному впливу внутрішніх і зовнішніх чинників. Фінансова безпека держави має провідне значення і визначається її здатністю забезпечити фінансову стабільність, ефективне функціонування національної економічної системи й економічне зростання.

Фінансова ідеологія підприємства – система основних принципів реалізації фінансової діяльності підприємства, яка визначається головною метою його функціонування та фінансовим менталітетом його засновників і менеджерів. Фінансова ідеологія підприємства реалізується в його фінансовій політиці.

Фінансова наука – спеціалізована галузь наукових знань, наукова діяльність, спрямована на вивчення фінансів у теоретичному та практичному аспектах, а також форм організації і функціонування їхніх окремих інститутів.

Фінансова політика держави – сукупність цілеспрямованих заходів держави щодо формування й ефективного використання фінансового потенціалу країни, окремих регіонів і секторів економіки для розв’язання макроекономічних завдань.

Фінансова політика підприємства – сукупність цілей і заходів суб’єкта господарювання у сфері управління його фінансовими потоками, активами, капіталом, інвестиціями та ризиками. Вона є формою реалізації фінансової ідеології та стратегії підприємства у розрізі окремих аспектів його фінансової діяльності.

Фінансова система – це сукупність фондів фінансових ресурсів, які в процесі розподілу і перерозподілу ВВП зосереджуються в розпорядженні держави, суб’єктів господарювання, фінансово-кредитних установ та домогосподарств для задоволення їх потреб і забезпечення процесу відтворення, а також характеризуються наявністю організаційної цілісності, основаної на управлінні та контролі з боку фінансового апарату.

Фінансова стратегія – довгостроковий курс фінансової політики, розрахований на перспективу, який передбачає розв’язання великомасштабних завдань, визначених економічною і соціальною стратегією.

Фінансова тактика – курс фінансової політики, спрямований на розв’язання завдань конкретного етапу розвитку суспільства за допомогою перегрупування фінансових ресурсів і зміни способів організації фінансових зв’язків.

Фінансова теорія – об’єднаний єдиною внутрішньою пізнавальною логікою, взаємопов’язаний у його частинах, закінчений на певний момент комплекс пояснень фактів і осмислень фінансової діяльності.

Фінансова установа – юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку.

Фінансове забезпечення – покриття витрат за рахунок фінансових ресурсів, акумульованих суб’єктами господарювання і державою.

Фінансове право – сукупність правових норм, які регулюють фінансові відносини та фінансову діяльність щодо мобілізації, розподілу і використання централізованих і децентралізованих грошових фондів. Упровадження в життя фінансового права відбувається за допомогою фінансового законодавства.

Фінансове регулювання – процес перерозподілу фінансових ресурсів за допомогою фінансових важелів, до яких відносять податки, обов’язкові платежі, збори, норми амортизаційних відрахувань, субсидії, субвенції тощо.

Фінансовий ринок – сфера фінансової системи, де здійснюється перерозподіл тимчасово вільних фінансових ресурсів між домогосподарствами, суб’єктами господарювання та державою через систему фінансових інститутів на основі взаємодії попиту та пропозиції.

Фінансові інструменти – різноманітні фінансові документи, які підтверджують грошові зобов’язання або вкладення у капітал емітента, мають грошову вартість і можуть обертатися на фінансовому ринку.

Фінансові категорії – це категорії, які в абстрактно-теоретичній формі характеризують різні сторони реальної фінансової дійсності, є формою теоретичного мислення, наукової абстракції, що є зрізом реального економічного життя.

Фінансові посередники – це спеціалізовані професійні учасники ринку (фінансово-кредитні установи), які пропонують і реалізують фінансові послуги як особливий товар.

Фінансові ресурси є сукупністю грошових коштів, що створюються в результаті діяльності різних суб'єктів господарювання й окремих фізичних осіб. Це грошові кошти у формі доходів і зовнішніх надходжень, призначених для виконання фінансових зобов'язань і здійснення витрат із забезпечення простого або розширеного відтворення.

Фінансові ресурси суб'єктів господарювання – сукупність грошових доходів і надходжень суб'єктів господарювання, які використовуються для формування децентралізованих фондів фінансових ресурсів або в нефондовій формі для забезпечення процесів розширеного відтворення та виконання фінансових зобов'язань підприємств.

Фінансові ресурси домогосподарства – грошові кошти (власні та залучені), що перебувають у його розпорядженні та призначені для виконання фінансових зобов'язань і здійснення різного роду витрат.

Фінансування бюджету – надходження та витрати бюджету, пов’язані зі зміною обсягу боргу, обсягів депозитів і цінних паперів, кошти від приватизації державного майна (щодо державного бюджету), зміна залишків бюджетних коштів, які використовуються для покриття дефіциту бюджету або визначення профіциту бюджету.

Фіскальна політика – цілеспрямовані заходи держави щодо централізації в бюджеті частини виробленого ВВП та її використання для задоволення суспільних потреб. Фіскальна політика становить основу фінансової політики.

Фонди грошові – відособлена за цільовим призначенням частина коштів. Поділяються на централізовані й децентралізовані.

Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із чинним законодавством і статутом Фонду.

Фонд накопичення – частина національного доходу, яку використовують для розширення виробництва, створення запасів і резервів, розвитку невиробничої сфери.

Фонд соціального страхування України − орган, який здійснює керівництво та управління загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.

Фонд споживання – частина національного доходу, яку використовують для особистого та суспільного споживання.

Фонди фінансових ресурсів – це відокремлена частина грошових коштів, що має цільове призначення та відносну самостійність функціонування.

Фондова біржа – організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на якому торгівля цінними паперами ведеться чітко за правилами біржі і тільки між біржовими посередниками, яких ретельно підбирають серед усіх учасників фондового ринку.

Франшиза – позначена в договорі неістотна частина збитку, яка у разі настання страхової події не відшкодовується страховиком.

Ф’ючерсний контракт – стандартний документ, який засвідчує зобов'язання придбати (продати) базовий актив у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін на момент виконання зобов'язань сторонами контракту.

Хеджер – це учасник ринку, що страхує на терміновому ринку свої спотові активи, тобто уникає ризику і платить за це.

Штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) – плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

На початок