|
ЗЕМЛЕРОБСТВО Електронний посібник |
||||||||
1.2. Родючість грунту та шляхи її відновлення в сучасному землеробстві 1.2.1. Поняття про родючість грунту, її типи. 1.2.2. Відтворення родючості грунту. 1.2.3. Показники родючості грунту і заходи їх
регулювання. 1.2.1. Поняття про родючість
ґрунту, її типи Найхарактернішою
властивістю ґрунту як природного тіла є його родючість. Від неї залежать усі
прояви життя на Землі. Родючість
ґрунту – це сукупність властивостей, що забезпечують здатність ґрунту
задовольняти вимоги рослин до земних факторів життя. Отже,
ґрунт, використовуючи енергію Сонця, речовини та елементи живлення з
навколишнього середовища, трансформує їх у процесі складних
біофізико-хімічних процесів і забезпечує рослини всім необхідним (рис. 1.15). Родючість ґрунту – результат
розвитку природного ґрунтотворного процесу, а під час сільськогосподарського
використання – результат процесу окультурення ґрунту. Родючість грунту Презентація «Види грунтів. Родючість
грунту» Рис. 1.15. Компоненти ґрунтоутворювального процесу Ґрунтоутворення
– це процес, який здійснюється в результаті взаємодії маси материнської
породи із живими організмами та елементами атмосфери (рис. 1.16).
Чинники ґрунтоутворення Родючість
ґрунту ділять на: Рис. 1.16. Мешканці грунтового середовища 1.2.2. Відтворення родючості грунту Стан відтворення
родючості грунту – першочерговий показник сучасних зональних систем
землеробства. У сучасному землеробстві треба різко підняти родючість грунтів
для інтенсивного їх використання, щоб отримати від них найвищу віддачу. Елементами родючості
є земні фактори життя рослин, тобто ті необхідні речовини,
які рослини засвоюють з грунту. До них належать поживні речовини, вода і
повітря. Умови родючості
забезпечують найкраще надходження та використання рослинами елементів
родючості. До умов родючості грунту належать його фізичні властивості,
фізико-хімічні, біологічні. 1.2.3. Показники родючості грунту і заходи їх регулювання Родючість грунту
визначається багатьма показниками, які умовно можна поділити на такі групи:
• вміст органічних
речовин у грунті та їх якісний склад; • вміст гумусу; • біологічна
активність грунту; • засміченість грунту
насінням та вегетативними органами розмноження бур’янів, шкідниками та
збудниками хвороб сільськогосподарських культур. Органічні
речовини
– важливе джерело елементів живлення для рослин. Вони забезпечують рослини
майже повністю азотом, значною частиною фосфору та сірки, а також незначною
кількістю калію, кальцію, магнію та іншими поживними елементами. Гумус
є основним джерелом поживних речовин та енергетичним матеріалом для більшості
ґрунтових мікроорганізмів. Він уповільнює процеси вимивання поживних речовин
з кореневмісного шару, підвищує ефективність мінеральних добрив, тепловий
режим грунту.
Продукція, вирощена на збагачених гумусом грунтах, має вищу якість, рослини
характеризуються підвищеною стійкістю до хвороб і шкідників Вміст гумусу в
грунтах коливається в широких межах. Найбільше його в чорноземах (рис. 1.17), найменше в
сіроземах (рис. 1.18) та
дерново-підзолистих грунтах (рис. 1.19).
Джерелом
підвищення вмісту органічних речовин та гумусу у грунті є залишені на полі
рештки рослин (корені, частинки стебел, опале листя) та органічні добрива. Агрохімічні показники: •
вміст поживних речовин; •
ємність вбирання; •
суми увібраних основ; •
реакція ґрунтового розчину (рН). Рис. 1.20. Природні фактори родючості Агрофізичні показники (рис. 1.20): •
будова і структура грунту; •
зв’язність; •
пластичність; •
прилипання; •
спілість. Як
зазначалось вище, є ціла низка показників родючості ґрунту, що характеризують
певні його властивості, для регулювання яких у землеробстві застосовують
різноманітні заходи впливу на ґрунтове середовище. Дія цих заходів
майже завжди неоднозначна. Поліпшуючи одні властивості ґрунту вони можуть
погіршувати інші, або ж поліпшення певного показника відбувається на короткий
термін, а далі настає його погіршення. При цьому за інтенсифікації
землеробства негативні впливи антропогенного фактора на ґрунт посилюються. Рис. 1.21. Ерозія грунту Так,
що більша розораність земель, то більше вони піддаються ерозії (рис. 1.21), що інтенсивніше обробляється
ґрунт під час вирощування сільськогосподарських
культур, особливо просапних, то швидше і
значніше відбувається його дегуміфікація, а зі зменшенням вмісту органічних
речовин у ґрунті, зокрема гумусу (рис. 1.22.), погіршується його структура, а
також фізичні й агрохімічні властивості, послаблюється його біологічна
активність. Рис. 1.22.
Шари ґрунту: найтемніша частина – гумусовий горизонт А (за сучасною
індексацією, прийнятою в Україні, – Н),
горизонт О (або горизонт Д) (з самого верху) – дернина; під гумусовим
горизонтом – перехідний В (або НР), материнська порода – горизонт С (або Р) Систематичне
застосування хімічних засобів (мінеральних добрив, пестицидів) для поповнення
ґрунту елементами живлення та боротьби з бур’янами, хворобами та шкідниками
сільськогосподарських культур призводить до забруднення ґрунтового середовища
різними біотоксичними речовинами, які пригнічують як самі культурні рослини,
так і мікробіологічні процеси в ґрунті (гуміфікацію, амоніфікацію,
нітрифікацію, взагалі мінералізацію і синтез органічних речовин), послаблюють
активність ферментів і погіршують якість вирощуваного урожаю. Фізіологічно
кислі добрива надмірно підкислюють ґрунтовий розчин, сприяють збагаченню
ґрунтового вбирного комплексу на рухомий алюміній і збідненню на кальцій, що
негативно впливає на фізико-хімічні властивості ґрунту і живлення рослин. Для
усунення або зменшення зазначених негативних наслідків впливу на ґрунт
заходів інтенсивних технологій у землеробстві їх потрібно застосовувати в комплексі,
щоб під час погіршення певних властивостей ґрунту внаслідок застосування
одних заходів вони поліпшувались іншими. Наприклад, зниження рівня
гумусованості ґрунту внаслідок інтенсивного обробітку потрібно зрівноважувати
внесенням органічних добрив, вирощуванням багаторічних трав тощо. Питання для самоконтролю 2. Перерахуйте
типи родючості грунту та їх суть? 3. Назвіть
показники родючості грунту. |
|||||||||