ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ РОСЛИННИЦТВА

II частина

Електронний посібник

Головна

Анотація

Теоретичні відомості

Додатки

Список використаних джерел

Укладачі

3. ЗЕРНОВІ БОБОВІ КУЛЬТУРИ

3.4. Люпин

3.4.1. Значення та використання люпину

3.4.2. Ботанічна характеристика люпину

3.4.3. Біологічні особливості люпину

3.4.4. Технологія вирощування люпину

3.4.1. Значення та використання люпину

Люпин використовують як кормову і сидеральну культуру.

На кормові цілі люпин почали вирощувати з 30 років XX ст. після виведення солодких безалкалоїдних сортів, які містять у насінні не більше 0,0025 % алкалоїдів (люпиніну, люпаніну, спартеїну та ін.). Обмежене кормове значення мають малоалкалоїдні сорти люпину із вмістом алкалоїдів до 0, 1 – 0, 2 %).

Кормова цінність люпину визначається хімічним складом насіння і зеленої маси. У насінні міститься 33 – 50 % білка, 25 – 40 % безазотистих екстрактивних речовин, 4,5 – 9,5 % жиру, 3,5 – 4,2 % золи. У 100 кг зерна міститься понад 100 корм. од. і 290 – 367 г перетравного протеїну на одну кормову одиницю. За вмістом білка 1 зерна люпину прирівнюється до 4, 5 ц зерна ячменю або 5 – 6 ц кукурудзи, що є свідченням високої цінності насіння люпину як компонента під час виробництва збалансованих за протеїном концентрованих комбікормів.

Зелену масу люпину використовують на корм у вигляді зеленого корму, силосу, сіна, трав'яного борошна. Зелена маса багата на білок (до 15 %), вітаміни А, С і мінеральні речовини. 100 кг зеленої маси відповідає 14 – 15 корм. од. із умістом на 1 корм. од. 150 – 160 г перетравного протеїну.

Рис. 130. Вирощування люпину на зелений корм	Рис. 131. Скошування люпину на сіно
Рис. 132. Трав’яне борошно з люпину	Рис. 133. Вирощування люпину на зелене добриво

Рис. 134. Концентровані корми з люпину білого

Винятково важливе значення люпину як однієї з найкращих сидеральних культур. Він відіграє важливу роль у поліпшенні родючості дерново-підзолистих, піщаних та супіщаних ґрунтів Полісся. Переваги люпину, як культури на зелене добриво, визначаються його високою азотофіксуючою здатністю. Засорюючи 350 ц/га зеленої маси, як зеленого добрива, ґрунт збагачується на 180 – 200 кг/га біологічного азоту та на 35 – 40 т/га органічної речовини, що рівноцінно 45 – 48 т/га гною. Крім того, маючи добре розвинену кореневу систему, яка глибоко проникає в ґрунт, люпин має здатність засвоювати з ґрунту важкорозчинні сполуки елементів живлення, особливо фосфорні.

Використовують люпин і як сировину для переробної промисловості. Із насіння одержують білкові концентрати, які застосовують для виготовлення штучного волокна, клею, пластмас та ін.

Історія та поширення

Люпин відомий з глибокої давнини. Білий люпин вирощувався 4 – 6 тис. років тому в Єгипті, Греції, давньому Римі. Жовтий і синій люпини походять з країн Середземномор'я, але введені в культуру лише в XIX ст. З XIX ст. почав вирощуватись також і багаторічний люпин, який походить із Північної Америки. У Росії люпин, як сидеральну культуру, почали вирощувати наприкінці XIX ст. Пропагував цю культуру на зелене добриво видатний учений-агрохімік Д.М. Прянішніков. З ім'ям Д.М. Прянішнікова пов'язані наукові дослідження із виведення і впровадження у виробництво безалкалоїдних і малоалкалоїдних сортів люпинів.

Люпин в Україні в основному вирощується в зоні Полісся. Сорти жовтого кормового та синього вузьколистого люпинів поширені в Чернігівській, Житомирській, Київській, Рівненській та Волинській областях. Білий люпин вирощують у районах Лісостепу і Закарпаття. Посівна площа кормового люпину на зерно становить 55 – 65 тис. га. Середня врожайність зерна кормових люпинів порівняно невисока: жовтого 8 – 10, білого 16 – 18 ц/га. За високої агротехніки, за інтенсивної технології вирощування, врожайність зерна може бути 25 – 28 ц/га та зеленої маси 450 – 500 ц/га.

3.4.2. Ботанічна характеристика та різновидності люпину

Рід Lupinus L. як дуже поліморфний об'єднує багато видів. За різними даними, їх налічують від 250 до 400 і більше. Серед них є однорічні й багаторічні трав'янисті рослини, напівчагарники та чагарники. За походженням види люпинів поділяють на дві групи – середземноморську, яка об'єднує в основному великонасінні види, та американську, до якої належать переважно дрібнонасінні багаторічні люпини.

Рис. 135. Люпин:

1, 2 – рослина у фазі развитку сходів і цвітіння;

3 – верхня частина стебла; 4 – плід; 5 – насіння

У нашій країні вирощується три види однорічного люпину: синій або вузьколистий, жовтий і білий та один вид багаторічного люпину,вирощуються переважно сорти жовтого та білого кормового люпину.

Люпин жовтий (L. luteus L.) (2л – 40, 48, 52) – трав'яниста рослина заввишки 70 – 150 см з добре розвиненою стрижневою кореневою системою. Стебло прямостояче, округле, вкрите волосками; гілкується переважно в нижній частині.

Листки пальчасті, складаються з 5 – 9 видовженооберненояйцеподібних листочків, розміщених на довгих опушених черешках. Листочки з верхнього боку вкриті рідкими волосками, з нижнього густими, притисненими до пластинки.

Квітки жовті, з приємним ароматом, який має резеда, зібрані в мутовчасту китицю. Мутовок (напівкілець) у китиці 6 – 9, у кожній з яких міститься у середньому 5 квіток. Рослина здебільшого перехреснозапильна. Боби сплюснуті, завдовжки 4 – 6 см і завширшки 1,1 – 1,3 см, вкриті густим опушенням, при достиганні буріють, стають шкірястими, розтріскуються, містять 3 – 7 насінин. Насіння округлониркоподібне, завдовжки 7 – 8 мм, біле або з цятками на світлому фоні. На кожному боці насіння з цятками добре помітна світла дуга. Маса 1000 насінин – 100 – 155 г.

Рис. 136. Люпин жовтий	Рис. 137. Насіння жовтого люпину

Люпин вузьколистий, або синій (L. angustifolius L.) – дуже поліморфний. Трав'яниста рослина заввишки 80 – 150 см, з прямостоячим, розгалуженим по всій довжині, рідкоопушеним стеблом. Листки пальчасті, мають 7 – 9 вузьких, лінійноланцетних листочків, опушених з нижнього боку. Квітки білі, рожеві, сині або фіолетові, без аромату. Раніше був поширений вузьколистий люпин лише з синіми квітками, тому й називається синій. Суцвіття – китиця, із спіральним розміщенням квіток. У рослин переважає самозапилення. Боби завдовжки 5 – 7 см, містять 4 – 6 насінин, під час достигання розтріскуються. Насіння округле, ниркоподібне, завдовжки 7 – 8 мм, біле, сіре, землисто-коричневе, чорне, мармурове. Маса 1000 насінин – 140 – 190 г.

Рис. 138. Люпин вузьколистий (синій)	Рис. 139. Насіння люпину синього

Люпин білий (L. albus L.) (2и-40, 48, 50) – трав'яниста рослина заввишки 100 – 150 см. Стебло прямостояче, розгалужене в основному зверху. Листки пальчасті, складаються з 7 – 9 оберненояйцеподібних або овальних листочків, у яких густе опушення з нижнього боку виходить за краї листочків з утворенням навколо них сріблястих обідків. З верхнього боку листочків опушення відсутнє. Квітки білі, світло-рожеві, світло-голубі, сині, без аромату, розміщені в китицях спіральне. Рослини перехресно- і самозапильні. Боби великі, завдовжки 8 – 12 см, завширшки до 1,5 см, опушені, містять 5 – 7 насінин. Під час достигання не розтріскуються. Насіння крупне, округло-чотирикутної форми, сплюснуте, рожево-кремове, завдовжки і завширшки 8 – 15 мм. Маса 1000 насінин – 400 – 500 г.

Рис. 140. Люпин білий	Рис. 141. Насіння люпину білого

Рис. 142. Люпин мінливий

Люпин мінливий (Z. mutabilis Sweet.) (2n-40, 48) – одно-, дворічна рослина з прямостоячим розгалуженим стеблом. У пальчастих листках 7 – 11 оберненояйцеподібних видовжених листочків. Квітки великі, голубі, білі, з жовтою плямою на прапорці. Суцвіття – мутовчаста китиця. Боби опушені, стиснуті, містять 5 – 6 насінин, під час достигання не розтріскуються. Насіння крупне, біле. У дикому стані поширений у перуанських Андах та в Колумбії. У культурі використовується на зелене добриво як декоративна рослина, а безалкалоїдні форми – як кормова. Насіння багате на олію, вміст якої досягає 20 %. В Україні люпин мінливий вивчається як перспективна високоолійна культура.

Люпин багаторічний (L. polyphyllus Linde.) (2n-48) – багаторічна напівкущова рослина з добре розвиненою кореневою системою. У перший рік у рослин розвивається розетка прикореневих листків, на другий – плодоносні пагони.

Стебла 70 – 150 см заввишки, прямостоячі, сильнорозгалужені внизу, рідкоопушені. Листки пальчасті, великі, мають 9 – 16 листочків широко-ланцетної або видовженооберненояйцеподібної форми, опушені з нижнього боку.

Квітки сині, рожеві, білі, без аромату, розміщені в китицях напівкільцями або спіральне. Суцвіття великі, завдовжки 40 – 50 см, запилення перехресне. Боби малі, завдовжки 4 – 7 см, містять 6 – 10 насінин, під час достигання чорніють, розтріскуються. Насіння дрібне, овальне або овальнониркоподібне, злегка сплюснуте, завдовжки 4 – 5 мм, світло-сіре, майже чорне, часто з малюнком. Маса 1000 насінин – 20 – 30 г.

Рис. 143. Люпин багаторічний	Рис. 144. Насіння багаторічного люпину

Різновидності люпину До основних морфологічних ознак, за якими визначають різновидності люпину, належать забарвлення насіння (насінної оболонки), листків та квіток . До поширених в Україні сортів жовтого люпину належать: Індустріальний, Лідер, Мотив 369, Налібокський, Промінь та ін.; білого – Володимир, Гарант, Козелецький, Борки, Синій парус та ін., вузьколистого – Сидерат 892, Снайгяй.

3.4.3. Біологічні особливості люпину

Вимоги до температури.

Найменш вибагливий до тепла люпин синій (вузьколистий). Насіння його проростає при температури 2 – 4 °С, а сходи витримують заморозки до мінус 6 – 8 °С. Значно більш вимогливий до тепла люпин білий, насіння якого проростає за температури 4 – 6 °С, а сходи витримують зниження температури до мінус 3 – 4 °С. Люпин жовтий за вимогливістю до тепла займає проміжне положення між синім та білим.

Вимоги до вологи.

Всі види люпинів вимогливі до вологи, тому і вирощуються в районах достатнього зволоження. Насіння під час проростання поглинає в 2 – 3 рази більше води, ніж насіння зернових культур. Транспіраційний коефіцієнт, залежно від виду люпину, 600 – 700. Найвибагливіший люпин до вологи від фази бутонізації до зав'язування бобів.

Вимоги до ґрунту.

До ґрунтів люпин найменш вимоглива рослина, здатна засвоювати із ґрунту важкорозчинні мінеральні сполуки. Серед зернових бобових культур люпин має найвищу азотофіксуючу здатність, добре росте на дерново-підзолистих та інших малородючих ґрунтах. Непридатні для люпину важкі ущільнені глинисті ґрунти схильні до заболочування. Люпини, крім білого, витримують значну кислотність ґрунту (рН 5) і негативно реагують на перевапновані ґрунти. Більш родючих ґрунтів з реакцією близькою до нейтральної вимагає білий люпин.

Вимоги до світла.

Люпини – світлолюбні рослини довгого дня. На початку вегетації рослини люпину ростуть повільно і посіви швидко заростають бур'янами.

Вегетаційний період залежно від виду, сорту та умов вирощування 120 – 160 днів.

Рис. 145. Вимоги до умов вирощування люпину

3.4.4. Технологія вирощування люпину

Попередники. У сівозміні люпин вирощують на зерно як основну культуру, а також післяукісно, післяжнивно і в сумішах. На зелений корм і силос люпин вирощується в паровому полі, яке використовується під посів озимих зернових. На зерно люпин висівають після озимих і ярих зернових культур та після просапних – картоплі, кукурудзи, цукрових буряків. Не рекомендується висівати люпин після інших бобових культур, а також повертати його на попереднє поле раніше ніж через 4 – 5 років.

Рис. 146. Попередники під люпин

Люпин на зелене добриво вирощують у паровому полі. Післяукісні та післяжнивні посіви на зелений корм та зелене добриво розміщують після збирання озимого жита, ячменю та ін. на зелений корм або на зерно. Все ширше запроваджуються змішані посіви люпину з кукурудзою, ярою викою, вівсом, горохом, які забезпечують вищий і більш якісний урожай зеленої маси.

Обробіток ґрунту. Обробіток ґрунту під люпин такий же, як і під ранні ярі зернові та зернобобові культури.

Рис. 147. Лущення стерні	Рис. 147. Проведення зяблевої оранки

Залежно від забур'янення поля і видового складу бур'янів проводять одне або два лущення та зяблеву оранку плугами з передплужниками ПЛН-5-35, ПЛН-6-35. Дерново-підзолисті ґрунти орють на глибину орного шару, чорноземи (для білого люпину) – на 25 – 27 см. Рано навесні ґрунт боронують і культивують. Нещільні ґрунти перед сівбою ущільнюють кільчасто-шпоровими котками ЗККШ-6.

Рис. 149. Закриття вологи зубовою важкою БШН-21 Соломія	Рис. 150. Передпосівна культивація бороною

Удобрення. Під люпин вносять, як правило, фосфорно-калійні добрива, які сприяють не тільки забезпеченню рослин поживними речовинами, але й підвищують їх стійкість до фузаріозу та активізують азотофіксуючу діяльність бульбочкових бактерій. На дерново-підзолистих ґрунтах під час вирощування жовтого люпину під зяблеву оранку вносять 60 кг/га фосфору і 90 кг/га калію. Під білий люпин дозу фосфорних добрив збільшують до 90 – 120 кг/га. Люпин добре засвоює фосфор із важкорозчинних сполук. Тому для нього одним з кращих добрив є фосфоритна мука. Під час сівби в рядки вносять по 50 кг/га суперфосфату.

Сорти. Білий люпин: Володимир, Гарант, Козелецький, Либідь, Синій парус. Жовтий люпин: Академічний 1, Індустріальний, Лідер, Обрій, Промінь. Синій люпин: Сидерат 892, Снайгяй.

Піготовка насіння.

Для сівби використовують очищене, відсортоване насіння схожістю не менше 87 %, чистотою 97 – 98 %. Проти фузаріозу, антракнозу та інших хвороб насіння завчасно або за два тижні до сівби протруюють: Фундазол (3 кг/т), Вітавакс 200 ФФ (2,5 л/т), Ламардор FS 400 (0,15 – 0,20 л/т), Максим XL 035 FS (1,0 л/т), Круїзер 1,0 л/т. Перед сівбою насіння обробляють ризоторфіном.

Рис. 151. Протравлення насіння люпину з приміненням Мобітокс

Строки, способи сівби. Сіють люпин одночасно з ранніми зерновими культурами звичайним рядковим способом, а на забур'янених полях – стрічковим за схемою 45+15 см.

Норма висіву насіння жовтого люпину близько 1,2 – 1,3 млн насінин на 1га (140 – 160 кг/га), вузьколистого – 1,1 – 1,2 млн (180 – 220 кг/га), білого – 0,9 – 1 млн (230 – 260 кг/га). За стрічкової сівби норму висіву насіння зменшують на 50 %. Під час вузькорядної сівби люпину на зелене добриво або зелений корм норму висіву порівняно зі звичайним рядковим способом збільшують на 20 – 25 %.

Глибина посіву. У зв'язку з тим, що насіння люпину під час проростання насіння виносить на поверхню сім'ядолі, дружні сходи його з'являються при неглибокому загортанні, але у вологий шар ґрунту. Загортають насіння на глибину 3 – 4 см, а на важких ґрунтах – на 2 – 3 см.

Рис. 152. Посів сівалкою ASTRA NOVA 5,4A	Рис. 153. Сівалка Multicorn Harvest 560

Хвороби та шкідники

Якщо за допомогою агротехнічних заходів не вирішується проблема бур'янів, що часто буває на засмічених полях, необхідно застосувати хімічний метод боротьби. Для цього агрозаходу існують такі гербіциди: Стомп 330 3 – 5 л/га, Фронтєр Оптима 0,8 – 1,2 л/га, Пульсар 0,75 – 1,0 л/га, Гезагард 3 – 4 л/га, Дуал Голд 1 – 1,2 л/га, Трефлан 2 – 4 л/га, Фюзілат Форте 1 – 2 кг/га, Базагран М 2,0 – 3,0 л/га, Набу 2,0, Півот 0,4 – 0,5.

Догляд. Під передпосівну культивацію для боротьби з бур'янами вносять гербіциди Трефлан 480 (2,0 – 5 кг/га), Дуал Голд 1 – 1,2 л/га, Гезагард 3 – 4 л/га, Трифлурекс (4,0 – 5,0 кг/га) з негайним загортанням.

Рис. 154. Гірчак березкоподібний	Рис. 155. Гречка татарська
Рис. 156. Жабрій звичайний	Рис. 157. Триреберник непахучий
Рис. 158. Осот польовий	Рис. 159. Полин звичайний

Після сівби люпину за сухої погоди поле коткують гладкими котками в агрегаті з легкими боронами. Для знищення бур'янів у фазі білої ниточки проводять досходове боронування, яке особливо ефективне в холодну весну, коли поява сходів затягується. У фазі 2 – 4 справжніх листків, коли рослини добре вкореняться, застосовують післясходове боронування в полуденні години, коли спадає тургор рослин.

На широкорядних і стрічкових посівах 2 – 3 рази за вегетацію розпушують міжряддя. Перший міжрядний обробіток проводять після боронування по сходах на глибину 10 – 12 см, другий – через 12 – 15 днів на глибину 5 – 6 см, третій – у фазі бутонізації на глибину 6 – 8 см.

Для захисту від шкідників (люцернова попелиця, стеблова мінуюча муха, бульбочковий довгоносик – люпиновий, смугастий, щетинистий, ковалики – широкий, посівний, капустяна совка, люцернова совка та ін.) застосовують інсектициди Штефесін, 2,5 % к. е. (0,2 л/га), Актара 0,11 л/га, Актелік 1,2 – 2,0 л/га, Енжіо 0,18 л/га, Бі-58 Новий 0,5 – 1 л/га, Фастак 0,15 – 0,25 л/га, Карате Зеон 0,12 л/га, Децис Люкс 0,4 – 0,7 л/га, Конект 0,4 – 0,5 л/га.

Рис. 161. Горохова попелиця	Рис. 160. Люцернова попелиця
Рис. 162. Бульбочковий люпиновий довгоносик	Рис. 163. Бульбочковий щетинистий довгоносик
Рис. 164. Бульбочковий смугастий довгоносик	Рис. 165. Капустяна совка
Рис. 166. Люцернова совка
Рис. 167. Ковалик посівний	Рис. 168. Ковалик широкий

Люпин уражається хворобами: чорна плямистість, фомопсис, коренева гниль, фузаріозне в’янення, сіра гниль, бура плямистість, іржа, бактеріальна плямистість, мозаїка та ін.

Рис. 169. Чорна плямистість (Stemphylium sarciniforme):

1 – уражена рослина; 2 – уражений листок; 3 – конідії.

Фомопсис (Phomopsis leptostromiforme):

4 – уражена рослина ; 5 – уражена частина стебла; 6 – пікнида з пікноспорами

Рис. 170. Коренева гниль (збудник Fusarium Link и Pythium Pringsh.):

1 – ураження білого люпину; 2 – ураження жовтого люпину.

Фузаріозне в’янення (Fusarium oxysporum Schl.):

3 – ураження бобів; 4 – конідії

Рис. 171. Сіра гниль (Botrytis cinerea Fr.):

1 – ураження бобів; 2 – конідієносець з конідіями.

Бура плямистість(Ceratophorum setosum Kirch.):

3 – ураження стебла, листків і бобів; 4 – уражений листок;

5 – уражена насінина; 6 – конідії

Рис. 172. Іржа (Uromyces lupinicola Bubak):

1, 2 – ураження листків; 3 – уредінії; 4 – уредініоспори; 5 – ураження листка с нижнього боку з утворенням теліопустул; 6 – теліопустули; 7 – теліоспори

Рис. 173. Бактеріальна плямистість люпину

(Pseudomonas lupini Beltjukova et Koroljova):

ураження стебла, листків і бобів

Рис. 174. Мозаїка жовтого люпину (Pisum virus 2 Smith)

У фазі бутонізації для захисту рослин від кореневих гнилей і люпинового довгоносика посіви люпину обробляють інсектофунгіцидною сумішшю.

Збирання. Люпин на зерно дозріває нерівномірно – спочатку на центральних, пізніше на бічних китицях. Боби після дозрівання розтріскуються і можуть бути значні втрати насіння внаслідок його обсипання. Люпин синій обсипається менше, ніж жовтий. Для прискорення достигання на посівах люпину застосовують десикацію.

Посіви, на яких проводилась десикація, збирають прямим комбайнуванням. Роздільним способом збирають забур'янені посіви, на яких не проводилась десикація при побурінні на рослинах 70 – 75 % бобів. Люпин скошують жатками ЖБР-4,2А, ЖБС-5 у валки, після підсихання яких підбирають і обмолочують сучасними зерновими комбайнами з частотою обертів барабана 700 – 800 об/хв за вологості стулок бобів 13 – 16 % і 800 – 1100 об./хв за вологості їх 16 – 19 %.

Рис. 175. Вивантаження люпину із комбайнів New Holland CX 8070

Насіння очищають на зерноочисних машинах, підсушують на зерносушарках за температури 20 – 25 °С до вологості 14 – 15 % і засипають на зберігання в засіки шаром не більше 1,5 м.

Питання для самоконтролю

1. Яке кормове значення люпину?

2. Які види люпину найпоширеніші?

3. Які біологічні особливості люпину?

4. Які є нові сорти люпину?

5. В чому суть системи обробітку ґрунту під люпин?

6. Які використовуються способи підготовки посівного матеріалу та посіву люпину?

7. Якими шкідливими комахами уражаються посіви люпину?

8. Якими хворобами уражається люпин?

Попередня тема

На початок

Наступна тема