video

ОСНОВИ ОРГАНІЧНОГО РОСЛИННИЦТВА

Електронний посібник

ГОЛОВНА	ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ	АНОТАЦІЯ	ДОДАТКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ			УКЛАДАЧІ

РОЗДІЛ 2. СІВОЗМІНА В ОРГАНІЧНОМУ ЗЕМЛЕРОБСТВІ

2.1. Природна сівозміна – основна складова органічного землеробства

2.2. Проміжні культури – додаткове джерело органічної речовини

2.3. Вибір рослин та вимоги до попередника у сівозміні

2.4. Вплив сівозміни на забур’яненість полів

2.5. Поліпшення санітарного стану грунту та відновлення родючості грунту

2.6. Орієнтовні приклади органічного господарювання із застосуванням природної сівозміни в Україні

Сівозміна – це завжди гарна ідея, але в органічному землеробстві сівозміна є визначним елементом. Зважаючи на те, що можливості порятунку сільськогосподарських культур від хвороб дуже обмежені, боротися з такими проблемами лишається шляхом правильно вибудуваної сівозміни.

Лого на Електронний підручник ВИРОБНИЦТВО ОРГАНІЧНОЇ ПРОДУКЦІЇ Електронний підручник Головна Теоретичні відомості Список використаних джерел Навчальна програма СІВОЗМІНА 3.1. Завдання сівозміни 3.2. Планування сівозміни ...

Сівозміна – це науково обґрунтоване чергування сільськогосподарських культур і парів у часі і на території господарства.

Завдання сівозміни:

ü сприяння збереженню родючості ґрунту;

ü можливість годівлі тварин власними кормами;

ü отримання високих врожаїв без застосування хімічних добрив і засобів захисту рослин;

ü зміцнення «здоров’я» рослин;

ü пригнічення бур’янів.

Чергування культур у часі – це правильна зміна одних рослин іншими на певному полі за роками. Чергування на території означає, що кожна культура послідовно проходить через усі поля сівозміни. Для забезпечення сталої структури посівних площ потрібно, щоб поля сівозімни були однакові за площею. Коли на полі в один рік доводиться розміщувати кілька видів культур окремими масивами, то таке поле сівозміни називається збірним.

Боротьба з бур'янами також вимагає довгострокової стратегії. Джерелом елементів живлення у виробництві органічних культур є в основному органічна речовина у ґрунті, гною, компості і покривних культурах.

Схема сівозміни – це перелік сільськогосподарських культур (і парів) у порядку їх чергування, яке забезпечує розміщення культур після рекомендованих попередників.

Планирование огорода - 5 полезных советов | Образцовая Усадьба

Уплотненные посадки овощей видео

Попередник – це сільськогосподарська культура або чистий пар, що займали поле перед сівбою наступної культури.

Всі попередники залежно від біологічних особливостей і технологій вирощування поділяються на озимі та ярі зернові колосові, ярі зернобобові, багаторічні і однорічні трави, просапні й чисті пари.

Таким чином, сівозміни складаються з окремих сівозмінних ланок, які включають дві-три культури або чистий пар і одну-дві культури в послідовності, передбаченій схемою сівозміни (наприклад, ланка польової сівозміни складається з попередника, основної культури і наступної за нею культури).

Щоб отримати переваги від використання розширеної сівозміни і скористатися умовами ринку органічної продукції, виробники зазвичай змушені вирощувати багато культур. Таким чином, виробники органічних сільськогосподарських культур зазвичай вирощують від п'яти до десяти видів рослин, а овочівники можуть вирощувати тридцять або й більше. Проте, через велику різницю в площі сільськогосподарських культур і часті зміни в поєднанні культур внаслідок погодних умов і змін потреб ринку, планування сівозміни на високодиверсифікованих фермах досить ускладнюється. З цієї причини багато органічних фермерів не дотримуються регулярного плану сівозміни, а практикують посіви на окремих полях (або частинах полів), виходячи з історії виробництва та його характеристик (наприклад, фізико-хімічні властивості, внесення органічних добрив, видовий склад бур'янів тощо).

2.1. Природна сівозміна – основна складова органічного землеробства

У той час, як у конвенціональному сільському господарстві наступив занепад сівозміни, в органічному сільському господарстві сівозміна є основним чинником виробництва, природно правильна сівозміна є „серцем і мозком” органічного господарства. У першу чергу, тут не йде мова про організаційну функцію сівозміни, пов’язану із відведенням певної площі під товарні та кормові культури, чи про те, що сівозміна є важливим елементом організації культури землеробства. Йдеться, перш за все, про природні функції сівозміни, бо саме підбір і черговість зміни рослин має вирішальне значення для наявності необхідної кількості азоту в грунті і його ефективного використання, забезпечення родючості грунту, зменшення впливу автогенів, шкідників і бур’янів, величини і якості урожаю. У цьому контексті слід зазначити, що, виконуючи такі різноманітні і важливі функції, сівозміна є водночас беззатратним виробничим чинником. Це і є „нееталаном” сівозміни, бо оскільки такий підхід не вимагає додаткових затрат і нічого не коштує, його не шанують. Оскільки сівозміною можна користуватись безкоштовно, багатьом здається, що вона нічого не варта.

Сівозміни: екологічні, агротехнічні та економічні передумови вибору | Журнал "АгроЕліта"

Сівозміна

https://youtu.be/1jTjjG4FsNs

Науково обґрунтовані сівозміни — запорука успіху — Агробізнес сьогодні

Важливість сівозміни пояснюється насамперед різним впливом культур на запаси вологи у ґрунті, вмістом елементів живлення, рівнем забур’янення, фітосанітарним станом тощо. За старих технологій у 50–60-ті роки минулого століття, дійсно, ці показники можна було регулювати лише сівозміною. Тому вона й була основним, найважливішим чинником зростання врожайності. На сьогодні існує можливість регулювати всі ці показники (за винятком запасів вологи у ґрунті) певними елементами технології.

Орієнтовний вплив чинника сівозміни на врожайність

Роки	Рівень урожайності ц/га	Приріст від сівозміни
Роки	Рівень урожайності ц/га	ц/га	%
1950	20	5 – 10	25 –50
1960	25	5 – 10	20 – 40
1970	30	5 – 10	17 – 34
2010 – 2015	60 – 80	5 – 10	6 – 12

Не можна собі уявити добре функціонуюче органічне господарство без природно правильної сівозміни

В органічному сільському господарстві застосування більшості мінеральних добрив і всіх без винятку синтетичних пестицидів заборонено, а сівозміна є головним та визначальним чинником підвищення ефективності виробництва.

Запам’ятайте

ПРИНЦИПИ СІВОЗМІНИ

I. Після культури зі стрижневою кореневою системою висаджуйте культуру з мичкуватим корінням для ефективнішого споживання поживних речовин з ґрунту.

II. Після небобової культури висаджуйте бобову для підвищення вмісту нітрогену в ґрунті.

III. Повільноросла культура має чергуватися зі швидкорослою для ефективнішого пригнічення бур’яну.

IV. У посушливих умовах вологолюбна культура має чергуватися з посухостійкою (наприклад, злакові,просо).

V. Вразлива до хвороб культура має чергуватися зі стійкою для зменшення захворюваності.

VI. Обирайте культури для вирішення ваших проблем. Наприклад, для захисту ґрунту від ерозії чергуйте прямостоячі культури з бобовими.

VII. Уникайте чергування культур з однієї родини або схожих за будовою, оскільки вони можуть слугувати господарями для тих самих шкідників та хвороб.

VIII. Обирайте культури відповідно до місцевого клімату та фінансових потреб фермера.

IX. Обирайте культури відповідно до потреб місцевого ринку. Наприклад, кормові культури варто вирощувати у місцевості з розвиненим тваринництвом, а квіти – поблизу міст.

X. Обирайте культури для сівозміни відповідно до поточного попиту задля збільшення прибутковості.

Сівозміна виконує в органічному сільському господарстві функцію удобрення, формуючи кількість і якість пожнивних рослинних решток у грунті, визначаючи тим самим баланс органічних речовин і азоту в грунті. Сівозміна виконує також санітарну функцію, перериваючи біологічні цикли розвитку патогенів, шкідників і бур’янів. Всі ці заходи здійснюються за рахунок раціонального вибору та чергування сільськогосподарських культур упродовж сівозміни. Тому надалі сівозміну, що виконує водночас функцію удобрювання та санітарну, називатимемо «природною сівозміною».

Постійне збільшення родючості грунту є довгостроковою метою, фактично стратегією діяльності землероба. Слід підкреслити, що основну функцію удобрення виконують не стільки органічні добрива, основою яких є гній, як сама сівозміна, йдеться не лише про встановлення правильної пропорції між рослинами, що підвищують чи знижують родючість грунту. Йдеться також про те, що перш ніж будемо мати можливість отримати гній із власного господарства, слід забезпечити тварини кормом і підстилкою, тобто “сировиною”, яка має бути вирощеною на полі. Насамперед потрібно мати певну кількість корму та підстилки для тварин, яка надалі перетвориться в добриво органічного походження.

Взаємозв՚язок принципів сівозміни

з екосистемними функціями та послугами

Основні принципи сівозміни	Екосистемні функції	Екосистемні послуги
Включення культур із великою кореневою системою	Колоообіг вуглецю, аерація ґрунту, водний баланс	Регуляторні: родючість ґрунту, захист ґрунту, пом’якшення мікроклімату, поліпшення водопроникності та водоутримувальних властивостей ґрунту
Включення бобових культур	Колообіг нітрогену	Регуляторні: родючість ґрунту Продовольчі: нарощування біомаси
Сидерати та парина	Колообіг нітрогену, колообіг вуглецю	Регуляторні: родючість ґрунту Продовольчі: нарощування біомаси
Чергування культур, що підвищують і знижують вміст органічної речовини у ґрунті	Колообіг вуглецю, водний баланс	Регуляторні: родючість ґрунту, пом’якшення мікроклімату Продовольчі: нарощування біомаси
Включення ущільнюючих і покривних культур	Колообіг вуглецю, колообіг нітрогену	Регуляторні: захист ґрунту, родючість ґрунту Продовольчі: нарощування біомаси
Чергування ярих та озимих культур, включення кормових культур	Створення менш сприятливого середовища для шкідників, хвороб та бур’яну, зменшення запасу насіння бур’яну у ґрунті, створення середовища для корисних тварин	Регуляторні: контроль шкідників, пригнічення бур’яну
Зменшення частоти вирощування культур та груп рослин	Створення менш сприят-ливого середовища для шкідників, хвороб та бур’яну	Регуляторні: контроль шкідників, пригнічення бур’яну

Можна виділити три правила сівозміни:

Сівозміни на городі, таблиці чергування овочевих культур

І. Правило ботаніки

ІІ. Правило часу

ІІІ. Правило родючості

Відповідно до правила ботаніки не слід садити щорічно як одну і ту саму рослину, так і культури родинні, що належать до одного виду. Це найперше, головне і важливе правило, що витікає з наступних умов:

• хвороби і шкідники у них найчастіше однакові. Отже, перша причина не буде усунута;

• токсини у них теж схожі. Переробляють коліни однієї рослини тільки культури іншого ботанічного виду. Відповідно і друга причина залишиться на місці;

• харчування і потреба в мікроелементах у культур однієї родини також практично ідентичні. Отже, і третя причина залишиться незмінною.

Як висновок: сівозміна в межах одного ботанічного сімейства неефективна.

Відділ Механізації

Згідно з другим правилом часу, що довше культура не повертається на своє попереднє місце вирощування, то краще!

Мінімальний термін, через який можна повернути рослину на колишнє місце, – 3 роки. Для моркви, петрушки, буряку, огірків його краще збільшити до 4–5 років. Капусту можна повернути тільки через 6–7 років. Якщо є можливість (вистачає місця, вирощується багато культур), то сміливо збільшуйте ці цифри, буде тільки краще.

Згідно з правилом родючості під час визначення порядку чергування культур у сівозміні необхідно пам'ятати про харчування і рослини, які допомагають збагатити ґрунт потрібними елементами.

Всі культури використовують поживні елементи для свого розвитку. Дуже вимогливі до живлення рослини не варто садити одну за одною.

Деякі культури поліпшують родючий шар вже самим фактом свого зростання на цьому місці. До таких відносять майже всі бобові. Вони не тільки розпушують ґрунт, але й наповнюють його мінеральними елементами. Недарма багато овочів розвиваються краще після таких попередників. До речі, схожими якостями володіють і рослини інших видів, у яких коренева система глибока, потужна і розвинена.

Стратегія сівозмін

Основні оцінювальні моделі сівозміни в районі розташування муніципалітетів, що межують з греблею Ітайпу

Інші містять необхідні речовини в своєму корінні та листі. Ці рослини потрібно знати і по можливості закладати в компост.

Вміст поживних речовин у рослинах:

• гречка і листя дині – кальцій,

• листя дурману – фосфор,

• стебла і листя тютюну – калій,

• дводомна кропива – залізо.

Відповідно до цього правила, необхідно під час складання порядку чергування культур у сівозміні звертати увагу не тільки на ботанічний вид і строки, але й на вимогливість до харчування і поліпшення родючості.

Таким чином:

• після кожної рослини, вимогливої до харчування, на майбутній рік варто садити бобові культури або ж дбайливо удобрювати грунт компостом;

• після менш вимогливої культури можна посадити більш вимогливу, помірно удобривши ґрунт.

Культури, які підвищують урожайність грунту – багаторічні бобові та їх суміші з травами, а також стручкові культури

Лише вирощування бобових культур підвищує вміст азоту в грунті, який надалі є в розпорядженні екологічного господарства, якщо не враховувати вклад мікроорганізмів, які також зв’язують азот, проте в значно меншій кількості. Слід пам’ятати, що гній, гноївка або компост є важливими, проте вторинними джерелами азоту. Отримуючи азот з атмосфери шляхом біологічного зв՚язування рослинами, ми збільшуємо його кількість у загальному обігу господарства; застосовуючи ж натуральні добрива, можна лише мінімізувати втрати азоту.

Кожне поле бобових культур виконує функцію власної фабрики азоту. Хоча відомо, що і багаторічні бобові культури (дрібнонасіннєві, кормові), і стручкові (великонасіннєві) культури зв’язують азот, їх продуктивність дуже різниться.

Порівняння впливу на грунт багаторічних бобових культур та їх

сумішей з травами з впливом стручкових культур

Властивість	Однорічні бобові (стручкові)	Багаторічні бобові та їх суміші з травами
Кількість азоту на 1 га, яка залишається після збирання культури	Люпин, горох: 50–60 кг Кормові боби: 100 кг	Конюшина червона: 120–150 кг Люцерна: 150–200 кг
Затінення грунту	Слабе (широкі ряди)	Дуже добре
Вплив на структуру грунту	Слабе вростання коріннями – грунт щільний	Прекрасне – надає грунтові грудкову структуру
Вплив на рівень заростання бур’янами	У кінці періоду вегетації збільшується забур’яненість (зокрема з’являється лобода)	Однорічні бур’яни мають бути зібрані разом з першим покосом

_{Джерело: J. Tyburski 2004.}

До першої групи багаторічних бобових культур належить

	конюшина червона – найважливіша культура в сівозміні,
	важливою є і люцерна посівна.
	На менш родючому грунті важливе значення має вирощування конюшини білої,
	а на перезволожених грунтах – такої, майже забутої культури, як лядвенець рогатий.
	До другої групи стручкових культур відносять люпин жовтий, люпин вузьколистий, люпин білий
	горох (посівний
	і кормовий, останній ще називають пелюшка),
	кормові боби,
	сераделу,
	вику посівну (яру)
	і вику волохату (озиму),
	а також сою.

PikiWiki_Israel_15344_Green_spice_crops

Стручкові рослини залишають після себе в грунті набагато менше азоту, ніж бобові кормові культури, бо період їх вегетації триває тільки один сезон. Крім того, більша частина асимільованого цими культурами азоту вилучається з поля з насінням, що має високий вміст білка. Стручкові рослини не здатні поліпшувати структуру грунту, їх коренева система є надто бідною і не досить сильно вростає в грунті.

Крім того, загальною помилкою є вирощування рослин з великою відстанню між рядами. Загалом вважається, що більше рослина покриває грунт, то краще вона виконує свою функцію. У випадку вирощування багаторічних сортів, таких як конюшина чи люцерна, площа поверхні листя рослин у 20 разів перевищує площу землі, на якій вони ростуть, тому поле має прекрасне покриття і є захищеним від деградуючого впливу атмосферних факторів: вітру, дощу, сонячного проміння. Слід обов’язково пам’ятати, що позбавлений рослинного покриття грунт зазнає деградації.

Недоліком стручкових рослин є також повільні темпи їх початкового росту, бо їх співіснування з бульбочковими бактеріями роду Rhizobium не є симбіозом. Спочатку рослина сприймає бактерію як „небажаного гостя”, як інфекцію, і лише через два–три тижні виявляється, що рослина і бактерія мають „взаємовигідний інтерес” і конфлікт перетворюється в співпрацю. Проте за період пристосування рослина не проростає, грунт лишається незахищеним від деградації, до того ж час, сприятливий для вегетації, минає.

І ще однією проблемою, пов’язаною з біологією стручкових культур, є їх здатність заростати бур’янами. У початковому періоді вегетації можна і необхідно ефективно боротись з бур’янами. На жаль, клопоти з бур’янами чекають також після збору врожаю, і в цьому випадку важко допомогти, бо рослина втрачає листя, закінчує період своєї вегетації, і потенціал її конкурування з бур’янами стрімко втрачається.

Показовим у цій ситуації є досвід, здобутий одним із фермерів на важких грунтах. Було помічено, що після вирощування кормових бобів грунт залишався щільним, а в кінці вегетації, коли кормові боби втрачали листи, поле забур’янювалося лободою. Вирощування ж конюшини червоної поліпшувало властивості поля, яке з точки зору структури грунту (червона глина) вважалося найгіршим у господарстві. Після збору конюшини червоної оранка проходила легко, а земля розсипалася на грудки.

Під час вирощування багаторічних бобових культур однорічні бур’яни збираються з поля разом з першим покосом.

Значення люцерни у землеробстві - AgroONE

Клевер красный при атеросклерозе: рецепты настоя и настоек

Слід відзначити, що на зріджених полях більш можлива поява багаторічних бур’янів, в основному пирію. В таких випадках поле відразу заорюють.

На кінець, слід вказати на ще одну важливу рису бобових культур. Під час вирощування більшості культур має місце принцип “що більшим є урожай, то більше виснажується грунт”. У випадку ж бобових культур, навпаки, що кращим був посів бобових культур, то більше акумулювалося азоту в пожнивних рештках для наступних рослин у сівозміні.

Враховуючи вищезгадані переваги бобових культур, слід прийняти таку їх частку в сівозміні:

20 – 25% в основному врожаї

15 – 30% у врожаї проміжних культур.

Нижче в таблиці подано оцінку впливу окремих груп рослин на вміст гумусу в грунті.

Коефіцієнти репродукції і деградації органічної

речовини в грунті за Ейхом і Кундлером

Рослина або органічне добриво		Коефіцієнт репродукції (+) або деградації (–) органічної речовини для грунтів в т/га
Рослина або органічне добриво		легкі	середні	важкі
Просапні культури, кореневі овочі	1 га	– 1,26	– 1,40	– 1,54
Кукурудза, листові овочі	1 га	– 1,12	– 1,15	– 1,22
Злакові, олійні, волокнисті культури	1 га	– 0,49	– 0,53	– 0,56
Стручкові на насіння	1 га	+ 0,32	+ 0,35	+ 0,38
Трави	1 га	+ 0,95	+ 1,05	+ 1,16
Багаторічні бобові культури та їх суміші	1 га	+ 1,89	+ 1,96	+ 2,10
Проміжні культури на зелені добрива	1 га	+ 0,63	+ 0,70	+ 0,77
Перегній, 1 тонна сухої речовини			+ 0,35
Гноївка, 1 тонна сухої речовини			+ 0,28
Солома, 1 тонна сухої речовини			+ 0,28

Культури, що мають нейтральний вплив на вміст гумусу в грунті

До цієї групи належать деякі олійні сорти, такі як

	ріпак
	та гірчиця,
	а із злакових культур – гречка.
Ці культури мають велику площу листя, причому майже всю їх надземну масу зазвичай заорюють.
	Інакше виглядає ситуація з вирощуванням льону – цю культуру виривають з корінням і виносять з поля.

Культури з помірним негативним впливом на вміст гумусу

жито

Сюди відносять в основному злакові культури з довгою соломою, яка спочатку видаляється з поля, але опосередковано повернеться у вигляді перегною. До цієї групи культур відносять озиме жито, деякі сорти озимої пшениці з довгою соломою, наприклад, Зита або Рома.

Вчені дослідили, які сорти м’якої озимої пшениці дають найвищу врожайність

Конвенціональні фермери зазвичай неохоче вирощують цей вид культур, бо довга солома вилягає в умовах інтенсивного удобрення. Наприклад, жито цих сортів може бути висотою до 2 м, проте давати менший урожай зерна. Слід відзначити, що раніше вирощувані сорти мали ще довшу солому порівняно з сучасними сортами, а деякі з них намагаються вирощувати й сьогодні. Подібна ситуація і з пшеницею – вона може виростати висотою до 1,3 м, даючи набагато менший урожай, ніж сучасні сорти.

Досить довгу солому мають деякі сорти тритикале, не найгірше в цьому відношенні виглядає овес, а найгірше зарекомендував себе ярий ячмінь.

Тритикале: культура, о которой нужно помнить

Культури, які дуже негативно впливають на вміст гумусу

До цієї групи належать просапні культури і кукурудза. Картопля, буряки, кореневі овочі та кукурудза є типовими “поглиначами гумусу”, вони залишають після себе мало пожнивних решток, які до того ж швидко розкладаються. Загрозою для родючості грунту є сам спосіб їх вирощування, тобто велика відстань між рядами, пізній сів і пізнє покриття поверхні між рядами. Велика відстань між рядами робить поле незахищеним від деградації, так само впливає і пізній посів – з ранньої весни інколи аж до початку червня поле повністю позбавлено рослинного покриття (картопля) або рослинність слаборозвинена (цукрові та кормові буряки, кукурудза). Ситуація навіть погіршується у разі знищення бур’янів, бо під час таких робіт порушується грунтова кірка, грунт розпилюється і надмірно збагачується киснем, як результат, це призводить до збільшення мінералізації гумусу і посилення ерозії. За оцінками, вирощування вказаних культур зменшує вміст гумусу в грунті приблизно на 1,1–1,4 т/га в рік, а для того, щоб компенсувати ці втрати, необхідно застосувати близько 15–20 т гною на гектар.

2.2. Проміжні культури – додаткове джерело органічної речовини

Донедавна в конвенціональному сільському господарстві доцільність вирощування проміжних культур сприймалася лише як можливість отримання додаткового врожаю кормів. Останнім часом, враховуючи приклад органічного землеробства, проміжні культури починають розміщувати для підвищення біологічної активності грунту в спрощених, спеціалізованих сівозмінах.

Проміжні культури

Проміжними називають культури, які вирощують в інтервалі часу, вільному від вирощування основних культур сівозміни.

Покривні культури — Словник агронома

Слід пам’ятати, що в природних екосистемах грунт упродовж всього року вкритий рослинністю, грунт же, позбавлений рослинного покриття, завжди піддається деградації, безпосередня дія сонячних променів вбиває ґрунтові мікроорганізми, надмірно пересушує грунт, на такі грунти діють вітри (вітрова ерозія) і води (знищення структури, ущільнення грунту, водна ерозія). Під час післяжнивного обробітку грунт є розпиленим, пересушеним і втрачає гумус. Для вирішення цих проблем застосовують вирощування проміжних культур. Додатковою функцією є також можливість зв’язування мінеральних форм азоту, що знаходиться в грунті (див. приклади сівозмін), і збагачення грунту азотом за рахунок вирощування проміжних культур за участю бобових культур.

Як уже зазначено, для підвищення родючості грунту слід вирощувати проміжні культури, які виконують такі функції:

· додаткова база кормовиробництва;

· поліпшення балансу органічних речовин і азоту;

· зменшення вимивання поживних елементів (зокрема N, К, Са), потреби грунту в добривах і краще використання добрив;

· підвищення біологічної активності грунту;

· затінення грунту;

· полегшення обробітку землі (пухкіша земля, менший опір під час обробки сільськогосподарськими машинами);

· утворення додаткової кореневої маси;

· мульчування ґрунту;

· зменшення вітрової та водної ерозії, забур’янення.

Післяжнивні проміжні культури

ᐉ Що робити, якщо сівалка горне і забивається при сівбі по No-Till - Журнал Агроном

Слід пам’ятати, що вирощування проміжних культур матиме сенс у випадку, якщо їх урожай буде задовільним. Існує низка чинників, які обумовлюють успіх під час вирощування цих культур: це відповідний для цих культур грунт, достатня кількість води, належне постачання азоту і, нарешті, час посіву. Останній чинник є особливо важливим у випадку бобових культур, враховуючи їх повільний початковий розвиток. Набагато менше проблема раннього посіву стосується небобових сортів, таких як гірчиця польова, редька олійна або фацелія, які за своєю природою швидко ростуть. У будь-якому разі слід пам’ятати про загальний принцип, що для вдалого вирощування пожнивних проміжних культур “один день липня дорівнює одному тижню серпня”. Ми не наводимо конкретних термінів посіву, які визначаються регіоном вирощування.

Важко точно передбачити період вегетації пожнивної проміжної культури, бо це значною мірою залежить від атмосферних умов. Якщо в грунті є великі запаси азоту, тепло і достатня кількість води, то проміжна культура зазвичай росте дуже швидко. Якщо ж осінь тепла і період вегетації збільшується, слід простежити, щоб рослини часом не перейшли до дегенеративної фази. Інколи буває, що в таких умовах, наприклад, гірчиця починає не лише цвісти, а й утворювати стручки. В цьому випадку необхідне негайне втручання фермера – проміжну культуру слід негайно скосити (найкраще польовою соломорізкою), щоб не допустити появи насіння, бо це може загрожувати забур’яненню в наступному році.

Підсівні проміжні культури

Вплив методів боротьби з бур'янами на виробництво огранічних цукрових буряків

Ця форма вирощування проміжних культур зустрічається найчастіше і, як правило, на полях багаторічних бобових культур. Найчастіше їх підсівають до ярого ячменю, оскільки останній має коротку солому, малий період вегетації, і тому сильно затримує розвиток підсівної рослини. Але підхід не є ідеальним, особливо на сильніших грунтах і у роки з підвищеною вологістю. У цьому випадку дуже часто можна спостерігати переростання ячменю підсівною культурою, бо на полі панує надто висока вологість, відбувається сильне зараження ячменю грибковими хворобами, виникають проблеми зі збором врожаю, необхідним стає підсушування зерна. Через це на родючих грунтах рекомендується сіяти пшеницю яру, яка має довшу солому, ніж ячмінь, і підсівна рослина не зможе її швидко перерости.

На легких грунтах в якості підсівної культури популярною є серадела, що підсівається до жита. Як правило, це є кращим рішенням, ніж післяжнивне вирощування серадели, бо є виграш у коштах, пов’язаних з обробітком землі, і, що важливо, збільшується період вегетації.

Озимі проміжні культури

Культура віка озима. Особливості вирощування, догляд, зберігання, обробіток грунту, захист від шкідників | ІАС "Аграрії разом"

Слід зазначити, що найменший ризик для незадовільного врожаю проміжних культур маємо у випадку озимих культур, при цьому їх вирощування не має надто затримувати термін посіву основної культури. Тому не слід вирощувати в якості озимої проміжної культуру жито, якщо наступною культурою в сівозміні є рання картопля. Якщо ж наступною культурою є пізня картопля або гречка, то вирощування озимої проміжної культури, наприклад, озимого жита з озимою викою, є навіть бажаним.

Слід пам’ятати, що вирощування великої кількості проміжних культур може бути і шкідливим. Це не означає, що ставиться під сумнів попередньо викладена теза про те, що відсутність рослинного покриву грунту призводить до його деградації. Ця теза й надалі є правильною на всі сто відсотків, але завжди треба враховувати категорію пріоритетності. Мається на увазі проблема забур’янення, бо продовження наявності рослинного покриву є сприятливим для розвитку багаторічних бур’янів. Говорячи про проміжні культури, маємо на увазі не лише проблему пирію. Звичайно, пирій буде дуже “задоволений” вирощуванням окремих проміжних культур. Наприклад, кардинальною помилкою буде вирощування люпину (як жовтого, так і вузьколистого) як післяжнивної проміжної культури у випадку навіть невеликого забур’янення поля пирієм. Проблеми можуть бути пов’язані і з іншими багаторічними сортами бур’янів, найперше осоту жовтого (польового), хвощу польового, будяку польового.

Тому спочатку слід вирішувати проблему багаторічних бур’янів, і лише після цього вирощувати проміжні культури. Більше того, навіть коли вже буде усунута проблема з бур’янами, слід профілактично, хоча б один раз за період ротації сівозміни, відмовитись від вирощування проміжних культур, і провести комплекс робіт післяжнивного обробітку грунту.

2.3. Вибір рослин та вимоги до попередника у сівозміні

Досить часто принципи вибору попередників ігноруються або в зв’язку з недостатньою обізнаністю фермера, або з економічних причин. Як вже згадувалося, часто фермери збільшують частку товарних культур у сівозміні, перш за все хлібних злаків. Цей факт не є корисним, бо надмірна частка цих культур у сівозміні призводить до сильного забур’янення і збільшення впливу патогенів, поганого постачання поживними речовинами і, як результат, – до зменшення та погіршення якості врожаю.

Слід пам’ятати, що зменшення в сівозміні частки рослин, які підвищують родючість грунту, в перспективі призведе до виснаження грунту та зменшення урожайності. Важко буде здійснити і правильний вибір попередників, бо він буде зменшуватись зі зменшенням частки рослин, які поліпшують родючість грунту. Проблема зростатиме у разі зменшення чисельності тварин у господарстві, цебто їх навантаження на одиницю площі. Якщо немає добрих попередників, то одного факту внесення перегною або компосту буде недостатньо для забезпечення потрібної кількості поживних речовин у грунті.

Добрий попередник має здатність:

Ø збагачувати ґрунт азотом, залишками коренів і пожнивних рештків;

Ø затінювати ґрунт;

Ø скорочувати кількість бур'янів;

Ø поглинати з ґрунту воду і живильні речовини.

Висока агрономічна цінність попередника може знижуватися, якщо в травостої з'явилися плішини і бур'яни, за несприятливого водного режиму, а також під час виникнення ущільнень ґрунту через застосування техніки в сиру погоду.

Оцінювання різних польових культур в якості попередників

Попередники

Культури

Озима

пше-

ниця

Озиме жито

Озимий ячмінь

Ярий ячмінь

Овес

Соня-

шник

Цукрові

буряки

Кукуру-дза на зерно

Кукуру-дза на силос

Люце-рна

Горох

Соя

Ква-соля

Бур-кун

Озима пшениця

Озиме

жито

Озимий ячмінь

Ярий

ячмінь

Овес

Соняшник

Ц/б, К/б

Кукурудза на

зерно

Кукурудза на

силос

Люцерна

Горох

Соя

Квасоля

Буркун

Травосумішки: робота на результат - AgroTimes

Збалансована травосуміш конюшини повзучої із пажитницею багаторічною – джерело протеїну й цукрів.

У сівозміні зазвичай переважають злакові культури, які залишають під час комбайнового збору урожаю велику кількість післяжнивних решток, проте гіршої якості, бо мають малий вміст азоту. В свою чергу, просапні рослини є типовими „споживачами гумусу”. Стручкові культури мають позитивний, але незначний вплив на баланс гумусу в грунті. Лише багаторічні бобові культури і їх суміші з травами, а також змінні пасовища постачають велику кількість післяжнивних решток, причому таких, які значною мірою перетворюються пізніше на гумус.

Біомаса пожнивних решток обраних сортів

сільськогосподарських культур, т сухої речовини на 1 га

Сільськогосподарська культура	Післяжнивні рештки (т на 1 га)
Пшениця озима	3,31
Жито озиме	3,22
Ячмінь ярий	2,54
Овес	2,86
Боби на насіння	3,14
Картопля	0,91
Люцерна	8,22
Конюшина червона	5,23
Проміжна культура – гірчиця	1,42
Проміжна культура фацелія	1,57
Підсів конюшини білої	3,65

_{Джерело: Kvech 1985}

Враховуючи подані нижче дані, фермер має самостійно запланувати структуру культур так, щоб поліпшити родючість і урожайність грунту, чи принаймні утримувати їх на потрібному рівні.

Попередники сільськогосподарських культур у різних зонах України

Культура	Степ	Лісостеп	Полісся
Озима пшениця	Пар чистий, пар зайнятий, пар кулісний, горох, соя, баштанні, багаторічні трави першого і другого року використання, кукурудза на зелений корм і силос, гречка, озимі на зелений корм, зернобобові сумішки, соняшник, просо, озима пшениця	Пар зайнятий, багаторічні трави другого року на один укіс, горох, кукурудза на зелений корм, силос, озима пшениця, виковівсяна та вико-житня сумішки, гречка, озима пшениця	Льон-довгунець, люпин на зелений корм і силос, кукурудза на зелений корм і силос, конюшина, вико-вівсяні сумішки, горох, рання картопля, озимі на зелений корм
Озиме жито	Ті самі, що й для озимої пшениці	Зернобобові, кукурудза на силос, ярий ячмінь, овес, гречка	Люпин на силос, картопля ранніх і середніх строків достигання, кукурудза на силос, люпин на зерно, (південніше) озима пшениця, ярий ячмінь, овес
Озимий ячмінь	Ті ж самі, що в озимої пшениці, за винятком самої озимої пшениці	–	–
Яра пшениця	Кукурудза на силос, цукрові та кормові буряки, овочі, зернобобові	Картопля, кукурудза на силос і зерно, цукрові буряки, зернобобові, озима пшениця	Озима пшениця, баштанні, горох, кукурудза на силос, зернобобові, картопля
Ярий ячмінь	Кукурудза на зерно та силос, озима пшениця, баштанні, горох, просо, цукрові буряки	Кукурудза, цукрові буряки, озима пшениця	Цукрові та кормові буряки, кукурудза, картопля
Овес	Озимі, кукурудза на зерно і силос, цукрові та кормові буряки	Озимі, кукурудза на зерно і силос, цукрові та кормові буряки , картопля
Просо	Озимі, цукрові та кормові буряки, соя, ярі зернові, кукурудза	Озимі, цукрові та кормові буряки, картопля, ярі зернові, кукурудза	–
Гречка	Горох, озимі, цукрові та кормові буряки, кукурудза на зерно і силос		Озимі, картопля, льон, люпин на зерно
Горох і чина	Кукурудза на зерно і силос, цукрові та кормові буряки, озимі зернові, гречка, ярий ячмінь
Люпин	–	–	Сидеральний пар, після озимих і просапних культур
Квасоля, кормові боби, соя, нут	Озимі та просапні культури
Цукрові буряки	Озима пшениця після чорного пару, зайнятого пару, зернобобові	Озима пшениця після зайнятого пару та гороху, зернобобові	Озима пшениця після багаторічних і однорічних трав, льону, зернобобові
Кукурудза	Озимі зернові, кукурудза на зерно і силос, ярий ячмінь, цукрові та кормові буряки	Озимі зернові, кукурудза на силос і зерно, цукрові та кормові буряки, ярий ячмінь	Озимі зернові, цукрові буряки, ярий ячмінь, кукурудза на силос
Соняшник	Озима пшениця, кукурудза на зерно, ярий ячмінь	–
Картопля	–	Озимі пшениця та жито, цукрові буряки, баштанні, кормові культури	Озима пшениця та жито, люпин, кормові культури
Льон	–	–	Конюшина, картопля, коренеплідні культури, озимі, ярі ячмінь та овес
Багаторічні трави	Чистий посів, а також під покрив кукурудзи, на зелений корм, однорічні трави на зелений корм, ярі та озимі на зелений корм (пшениця, ячмінь, овес), озимі на зерно (просо)

Період, протягом якого відбувається повна заміна культур на кожному полі, називається ротацією сівозміни.

Ротаційна таблиця сівозміни в ТОВ «Рассвет»

№ поля	2006	2007	2009	2010	2011	2012	2013
1	Озима пшениця	Кукурудза силосна (МВС)	Озима пшениця	Кукурудза зернова (ПС)	Просо	Соняшник	Чорний пар

2	Люцерна	Люцерна	Люцерна/ озима пшениця	Соняшник	Чорний пар	Ячмінь	Чорний пар

3	Еспарцет	Еспарцет	Озима пшениця	Кукурудза зернова (ПС)	Ячмінь	Соняшник	Чорний пар

Тривалість цього періоду відповідає кількості полів у сівозміні. Порядок цієї зміни показує ротаційна таблиця.

За встановлення кількості полів і тривалості ротації, крім кількості вирощуваних культур, треба враховувати допустиму періодичність повернення кожної з них на попереднє поле.

Періодичність чергування культур у сівозміні, роки

Культура	Полісся	Лісостеп	Степ
Пшениця озима	2–3	2–3	1–3*
Жито озиме	1–2	1–2	1–2
Ячмінь, овес	1–2	1–2	1–2
Кукурудза	Можливі повторні посіви**
Горох, вика, чина, соя, нут	3–4	3–4	3–4
Гречка	1–2	1–2	1–2
Просо	2–3	2–3	2–3
Люпин	6–8	6–7	–
Буряки цукрові, кормові, ріпак	3–4	3–4	3–4
Картопля	2–3	2–3	1–2
Льон	5–7	–	–
Соняшник	–	7–8	7–9
Капуста	6–7	6–7	6–7
Трави багаторічні бобові	3–4	3–4	3–4

Надзвичайно важливим є раціональне використання потенціалу родючості грунту, який надають йому багаторічні бобові культури і змінні пасовища. Найважливішим чинником є період загортання багаторічних бобових культур і їх сумішей з травами, а також змінних пасовищ, які позитивно впливають на родючість грунту. Поширеною помилкою є занадто швидкий початок робіт з вирощування культур на полях, де попередниками були сидератні бобові культури.

Посів сидератів, користь і вибір культур-сидератів | MakAgro.ua

Більшість фермерів починає дискувати грунт відразу ж після збору другого укосу зелених кормів з кінця липня до середини серпня, що призводить до мінералізації азоту в грунті. До посіву озимих залишається два літніх місяці. За цей час добра аерація грунту під час виконання робіт і висока температура разом з опадами сприяють інтенсивній мінералізації органічних сполук, зокрема утворенню нітратів, які пізніше будуть вимиті в глибину грунту (за межі розміщення кореневої системи чергових рослин) в осінньо-зимовий період. У результаті відбувається забруднення вод і зниження врожаю, пов’язане з дефіцитом азоту. Якщо фермер має намір посіяти озиму пшеницю після конюшини червоної приблизно 5 жовтня, достатньо підготувати грунт до посіву приблизно 20 вересня, а не в кінці липня чи на початку серпня. Якщо ж планується сіяти ярі злакові, наприклад, злакову суміш після змінного пасовища на легких грунтах, достатньо провести оранку в кінці жовтня.

Незважаючи на зусилля, спрямовані на оптимізацію використання азоту, не вдається стовідсотково використати весь запас азоту в грунті для отримання урожаю. Завжди будуть спостерігатись його втрати, оскільки елемент знаходиться в слабозв’язаній формі і є дуже рухливим, що призводить у результаті до його вимивання та подальшого переходу в атмосферу. Проте, якщо рівень використання азоту в конвенціональному сільському господарстві залежно від використовуваних доз становить 45–70%, в добре функціонуючих органічних господарствах вже маємо 75–90%.

Санітарна функція сівозміни полягає в розриві циклу розвитку шкідливих організмів (патогенів, шкідників і бур’янів).

Біологічні особливості шкідливих організмів, що зменшують врожайність культур, безпосередньо пов’язані з сівозміною. Окремі шкідники можуть розмножуватися не на одній, а на декількох культурах, що вирощуються у сівозміні. Слід це обов’язково пам’ятати під час планування сівозміни.

Біологічний контроль шкідників

https://youtu.be/1jTjjG4FsNs

Найчисельнішою групою патогенів є гриби. Їх поява і шкідливість посилюються у випадку, якщо кожного року на тому самому полі висівати сприятливі культури. Хвороби, викликані такими патогенами, називаються „сівозмінними’’, і до них належать хвороби основи стебла, які виявляються у формах кореневих гнітів зернових культур, зокрема фузаріоз, та низка хвороб, що пошкоджують листки, остюки та колос.

Гриби, що є причиною ламкості стебла, і хвороби (гнилі) кореневої шийки, мають здатність жити в грунті впродовж двох–трьох років. Тому однорічна перерва у вирощуванні зернових культур на полі повністю не виключає можливість зараження цими патогенами, а лише обмежує таку можливість.

ᐉ Ріжки жита – шкідливість і менеджмент - Журнал Агроном

Іншим прикладом, що має практичне значення, є запобігання розвитку церкоспорозу буряка. Цей гриб заражує як цукрові, так і кормові культури, а також столові буряки, а щоб запобігти його виникненню, перерва у вирощуванні буряків на цьому полі має бути не менше трьох років. В органічному сільському господарстві вирощування цукрових буряків взагалі є досить проблематичним.

Інакше виглядає ситуація з багаторічними рослинами, наприклад, городиною. У випадку овочевих сівозмін слід звертати увагу на необхідність перерви під час вирощування столових буряків, щоб уникнути проблем, пов’язаних з церкоспорозом.

Екологічні фермери мають звертати увагу й на такий бактеріальний патоген, як звичайна парша картоплі. Навіть у випадку, коли цей патоген не призводить до зменшення врожаю і не знижує його біологічної якості, він може впливати на товарний вигляд картоплі. На жаль, лише кількарічна перерва з вирощування картоплі на цьому полі не може забезпечити захисту від зараження цієї хворобою, важливе значення має полив у період зав’язування бульб (що, на жаль, не кожному фермеру по кишені) і застосування стійкіших сортів картоплі.

Как бороться с нематодой картофеля

Типовими шкідниками, наявність і розвиток яких залежить від підбору і чергування рослин у сівозміні, є нематоди. Вони заражають кореневу систему рослин, обмежуючи правильне постачання води, призводять до утворення додаткових коренів замість пошкоджених, що загалом негативно вливає на урожайність культур. Зернова нематода здебільшого вражає овес, але може призводити до значних втрат під час вирощування пшениці та ячменю. Очевидно, що частіше на даному полі будуть вирощуватись вказані зернові культури, то більшим буде розвиток популяції нематоди і відповідно зростуть втрати врожаю.

AgroUA | Нематода бурякова / Нематода свекловичная / Heterodere schachtii Schm. - опис, фото, засоби захисту

Цікавою є біологія бурякової нематоди. У найгірших випадках цей фітогельмінт здатний повністю знищити посіви буряків. Крім буряків, він атакує також ріпак. Живлячись на ньому, нематода розмножується та розвивається, але здебільшого це не призводить до значних втрат урожаю ріпаку. Тому у випадку застосування сівозмін, в яких вирощують буряки, слід передбачати виключення ріпаку та інших рослин з родини капустяних, а буряки вирощувати не частіше, ніж один раз на чотири роки. Для таких сівозмін профілактично можна внести в якості проміжних культур гірчицю і редьку, використовуючи стійкі до цього шкідника сорти. Вирощування в якості проміжних культур, а тим більше в якості основної культури, нестійких сортів ріпаку та редьки призведе до збільшення рівня зараження поля нематодою.

Південна галова нематода

Біологічні особливості, подібні до бурякової нематоди, має картопляна нематода. Цей фітогельмінт є монофагом та живиться лише рослинами родини пасльонових, якою є картопля. Сильно заражений нематодою грунт спричинює значні втрати врожаю картоплі, аж до 100%. Наявність цього шкідника вимагає карантину поля службами карантину і захисту рослин, що веде до заборони вирощування картоплі на полі протягом кількох років і виключає можливість продажу зараженої картоплі. На відміну від бурякової нематоди, фермери, що вирощують картоплю, мають більше гарантій, оскільки близько 70 % сортів картоплі є стійкими до картопляної нематоди. Проте використання стійких сортів картоплі до нематод не завжди є ефективним, повного захисту від дії картопляної нематоди можна досягти, лише дотримуючись чотирирічної перерви з вирощування картоплі на цьому полі.

2.4. Вплив сівозміни на забур’яненість полів

Захист зернових культур проти бур'янів та хвороб у 2016 р. | Сингента Україна

Дуже важливою проблемою в конвенціональному сільському господарстві, а також правильно спланованому органічному сільському господарстві, є сильна забур’яненість посівів, яка є результатом помилок у структурі сівозмін. Йдеться про те, що окремі сорти бур’янів мають цикли розвитку, близькі до визначених груп сільськогосподарських культур.

Пригнічення бур’яну та контроль шкідників

https://youtu.be/1jTjjG4FsNs

Під час підготовки до посіву озимих культур створюються сприятливі умови для розвитку таких бур’янів, як метлюг звичайний, волошка синя, підмаренник білий, деяких інших. Справжньою бідою конвенціональних фермерів є метлюг звичайний, який сходить восени разом зі сходами озимих злаків, а пізніше значно обмежує розвиток і урожайність культури аж до закінчення її вегетації. При цьому, що частіше вирощуватимуть озимі культури, то більше буде цього бур’яну. Запобігти цьому можна досить просто, достатньо замість озимих культур (частіше всього озимих злаків) посіяти ярі культури.

Стратегія весняного захисту озимої пшениці від бур'янів та шкідників. - Agroexpert

Проте інколи (один раз на 10 років) цей метод теж може виявитись неефективним, бо є роки, коли погодні умови навесні подібні до умов пізньої осені, тобто після посіву ярових культур підвищується вологість та знижується температура повітря. Саме такі умови є дуже сприятливими для масового розмноження метлюгу звичайного. У випадку високого рівня забур’яненості метлюгу можна просто перестати вирощувати озимі культури протягом декількох років. Через цей час насіння метлюгу втратить життєздатність і можна буде повертатися до повного підбору культур, що включає збалансоване вирощування озимих і ярих сортів.

У випадку надто частого вирощування ярих сортів у сівозміні відбувається збільшення рівня забур’яненості посівів і підвищення їхньої шкодочинності. В таких випадках можуть масово проростати: редька масляниста (на бідніших грунтах), лобода біла, інші бур’яни. В органічному сільському господарстві за такого забур’янення доцільним є вирощування вики, яка прекрасно розвивається в умовах дефіциту або слабкого надходження азоту, оскільки культура сама постачає себе азотом, і виграє щодо сортів, які не мають таких властивостей. Все ж для ярих культур справжньою проблемою може стати проростаючий на сильних грунтах вівсюг звичайний, надзвичайно шкодочинний бур’ян, з яким важко боротися.

Вважається, що негативний вплив на ріст і розвиток наступних культур мають попередники, які належать до тієї ж ботанічної родини. Найкраще вивченим є явище утворення фенольних сполук у процесі розкладу пожнивних решток і соломи злакових культур. Вирощування в цих місцях нових злакових, особливо озимих культур, означає контакт молодих сіянок з цими сполуками, які обмежують сходи злаків і початковий розвиток рослин. Саме через це в конвенціональному сільському господарстві, де вирощування злакових після злакових є нормальним явищем, рекомендують глибоку оранку, яку виконують для фізичного відокремлення сходів сіянок злакових культур від шкідливих продуктів розкладу стерні й соломи.

У випадку наявності у грунті багаторічних сортів бур’янів головним завданням є такий підбір культур, який дозволяє їх ліквідацію. Як правило, цього досягають шляхом проведення впродовж певного часу інтенсивної боротьби з бур՚янами механічним способом, доповнюючи це вибором необхідних культур.

Избавляемся от пырея на огороде

У випадку заростання легких грунтів пирієм слід виконати весь комплекс робіт післяжнивного обробітку грунту та посіяти густе озиме жито в добре удобрений грунт. Забезпечене поживними речовинами густе жито з довгою соломою буде добре затінювати грунт, забираючи світло, яке є необхідною умовою розвитку пирію. Подібну стратегію обирають, коли вирощують озиме жито з викою в якості озимої проміжної культури на заорювання, після яких на полі вирощують гречку на густому посіві. Добре удобрена гречка завдяки швидкому розвитку і значній зеленій масі не дозволяє розвиватися пирію.

На важких грунтах з пирієм борються, поєднуючи біологічний метод зменшення його сходження (за рахунок багаторазової різки бороною на короткі відрізки з подальшою глибокою оранкою плугом з передплужником) з вирощуванням на полі густої суміші стручкових культур, в основному польового гороху (пелюшки) з ярою викою.

Аби створити несприятливе середовище для розмноження бур’янів до сівозміни включають культури, що відрізняються за термінами висаджування та збирання, здатністю до конкуренції та алелопатії або пригнічення сусідніх рослин, та потребують різних агротехнічних заходів (оранки, скошування та випасу).

Запам’ятайте

ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ СІВОЗМІНИ ДЛЯ ПРИГНІЧЕННЯ БУР’ЯНУ:

(a) чергуйте озимі та ярі культури;

(b) чергуйте однорічні та багаторічні культури;

(c) чергуйте культури, які щільно вкривають і затінюють ґрунт, з культурами, що пропускають до землі багато світла (типу кукурудзи, поміж яких росте більше бур’яну);

(d) чергуйте культури, що потребують різних методів обробітку ґрунту та збирання врожаю (зокрема традиційні пожнивні культури, пасовищні культури та сидерати);

(e) чергуйте культури різних типів: листові культури (салат, шпинат, капуста тощо), коренеплоди (картопля, буряк, кореневий цикорій тощо), бульбоплоди (наприклад, картопля), цибулини (цибуля, часник тощо), плодові культури (пасльонові, гарбузові) та насіннєві культури (багато різних видів);

(f) за можливості включайте до сівозміни злакові (озимі злаки, кукурудзу, просо тощо);

(g) уникайте монокультур;

(h) чергуйте культури з низькою (цибуля, часник, цибуля-порей, салат) та високою (картопля, гарбузові) конкуренцією з бур’янами;

(i) чергуйте культури, у яких просто та дешево, та у яких складно та дорого боротися з бур’яном.

Доведено, що сівозміна культур з різними садивними термінами краще пригнічує бур’ян, аніж просте збільшення розмаїття культур.

Завдяки різним датам висаджування та збирання врожаю чергування холодостійких та теплолюбних культур знижує ефективність проростання, зменшує утворення насіння бур’янами та загальну їх кількість. Причому ці культури потрібно поєднувати в чотирирічний цикл, коли два роки вирощують холодостійкі культури, і наступні два роки – теплолюбні, оскільки дворічний цикл, навпаки, збільшує кількість бур’яну.

2.5. Поліпшення санітарного стану грунту та відновлення родючості грунту

Як мінімізувати негативний вплив шкідників на посіви ріпаку та гірчиці — Агробізнес сьогодні

Стратегія залежить від початкових причин, які обумовили поганий санітарний стан грунту. Якщо його спричинено вирощуванням злаків, це не є великою проблемою, бо достатньо лише однорічного „періоду очікування”, тобто припинення посівів злакових культур на цьому полі, вирощуючи на ньому незлакові культури, наприклад, просапні (картопля або буряки). Найкраще удобрювати їх перегноєм або компостом, бо це підвищує біологічну активність грунту і обмежує розвиток хвороботворних мікроорганізмів. Санітарний стан грунту значно поліпшується під час вирощування багаторічних бобових, меншою мірою – стручкових культур. Дуже добре проявляють себе олійні культури, такі як гірчиця або ріпак.

Складніше довести грунт до доброго стану у випадку зараження нематодою.

По-перше, не слід вирощувати в одній сівозміні буряки, ріпак і гірчицю;

по-друге, не слід сіяти буряк на конкретному полі частіше, ніж один раз на чотири роки;

по-третє, слід ввести в сівозміну пожнивну проміжну культуру, найкраще нематодостійкий сорт гірчиці або олійної редьки;

по-четверте, в якості попередника перед цукровим буряком рекомендуємо вирощувати злакові культури, а після їх збору виконати повний цикл робіт післяжнивного обробітку грунту.

Що більше буде знищено бур’янів за такого обробітку, то менше потрібно буде зусиль під час прополювання плантації буряків наступного року.

Найпростішим вирішенням проблеми наявності в грунті картопляної нематоди було б вирощування нематодостійких сортів, проте це не завжди вдається. Вибір сорту картоплі диктується швидше споживачем, ніж фермером, тому останній має вирощувати сорт, який відповідає очікуванням і смакам споживача. Пропонується два рішення: або на певний час (упродовж 4–5 років) не вирощувати картоплю на цьому полі, або ж вирощувати нематодостійкий сорт, навіть ризикуючи втратити можливість його продати і маючи перспективу згодовування отриманого врожаю тваринам. Після очищення грунту від нематоди можна вирощувати картоплю довільного сорту, дотримуючись не менш ніж 3-річної перерви в сівозміні на тому ж полі. Ця перерва дозволить захиститися від повторних випадків розмноження картопляної нематоди.

Проблему відновлення родючості грунту слід розглядати одночасно з двох сторін: удобрювання і сівозміни. Після дій, пов’язаних з удобрюванням грунту, слід перейти до впровадження сівозміни. Це, в першу чергу, багаторічні бобові сорти (бо без попереднього вирівнювання pH грунту і забезпечення необхідної кількості калію бобові сорти не будуть добре рости). Також слід починати вирощувати суміші бобових з травами, просапні культури на перегної, а також звичайні проміжні культури для зелених добрив. Слід пам’ятати, що коли проблеми малої родючості грунту супроводжуються сильним забур’яненням, підбір культур і роботи з обробітку грунту спочатку мають спрямовуватися на боротьбу з надмірним забур’яненням, і лише потім – на відновлення родючості грунту.

מה ההבדל בין סוגי הדשנים השונים? — דגן בגן

Сівозміна рослин на городі - запорука успішного врожаю | інтернет-магазин 6 СОТОК

2.6. Орієнтовні приклади органічного господарювання із застосуванням природної сівозміни в Україні

Якщо в господарстві вже є добре розвинена сівозміна, то необхідно продумати її реорганізацію. З погляду рослинництва представляється доцільним упродовж трьох років засаджувати всі наявні площі рослинами, що збагачують ґрунт азотом, і робити поступову реорганізацію господарства. Однак через різні причини цей ідеальний шлях не завжди можливий.

Перехід господарства на органічне землеробство має здійснюватися за один етап, тому нова сівозміна має бути введена також в один етап незалежно від попередніх культур для того, щоб уникнути помилок (наприклад, картопля після картоплі). Це спрощує перехід і дає можливість у більш ранній термін приступити до збуту с/г продукції.

Існують певні правила під час формування структури сівозміни в органічному землеробстві

	1. Частка бобових культур у сівозміні має складати 25%, краще 33%.
	2. Якнайчастіше використовувати проміжні та покривні культури (бобові).
	3. Позитивний вплив здійснює включення в сівозміну коренеплодів (пригнічення бур'янів).

4. Рослин з тривалим раннім етапом розвитку включають у сівозміну після травостоїв, що пригнічують бур'яни.
	5. Чергування в сівозміні озимих і ярих культур.
	6. Принаймні один рік поля мають знаходитися під кормовими культурами і паром, зайнятим однорічними кормовими травами (боротьба з бур'янами).

Приклади сівозмін для господарств, що займаються органічним землеробством

	Молочно-тваринницьке господарство 1. Конюшино-злакова суміш 2. Конюшино-злакова суміш 3. Озима пшениця 4. Овес/зернобобові культури/проміжна культура 5. Картопля / кормовий буряк 6. Озиме жито (підсів конюшино-злакової суміші)
	Молочно-тваринницьке господарство 1. Люцерна /люцерно-злакова суміш 2. Люцерна /люцерно-злакова суміш 3. Картопля /кукурудза на силос 4. Яра або озима пшениця (підсів конюшини білої з райграсом) 5. Зернобобові культури /кормова суміш/ проміжна культура: олійна редька, гірчиця, фацелія, яра вика 6. Овес /ячмінь (можливий підсів люцерни)
	Свиновідгодівельне господарство 1. Конюшино-злакова суміш / пар, зайнятий однорічними кормовими травами 2. Кукурудза на зерно 3. Озима пшениця 4. Зернобобові культури (боби, горох, люпин); підсів райграсу 5. Тритикале
	Рослинницьке господарство 1. Однорічні кормові трави (боби, конюшина, райграс) 2. Озима пшениця (можливий підсів конюшини) 3. Жито/ овес / картопля

Чергування вирощування культур із випасом свійських тварин є однією з найцілісніших та традиційно поширених схем сівозміни. Чергування однорічних основних культур (які найбільше вражаються однорічними бур’янами) та багаторічних кормових культур (в яких переважають багаторічні бур’яни) не дає панувати бур’яну жодної з цих груп.

Цікаво знати

За два роки вирощування люцерна збагачує ґрунт нітрогеном на 150 кг/га, чого вистачить для вирощування культур протягом наступних 3–4 років.

Триваліша сівозміна збільшує врожайність зернових на 10%–12%:

• 4 роки чергування кукурудзи з вівсом та пшеницею, 2 роки червоної конюшини /тимофіївки лучної;

• 8-річна сівозміна – 4 роки кукурудзи, 4 роки люцерни;

• у 10-річній сівозміні з 3–6 роками пасовища та 7–4 роками кукурудзи середньорічна врожайність кукурудзи становила 42–93 т/га, тоді як в монокультурі врожайність кукурудзи була 67 т/га.

Екологія : Випасання худоби сприяє зменшенню кількості викидів одного із найнебезпечніших парникових газів

Худоба дозволяє перетворювати рештки рослинництва на комерційний продукт, пришвидшує мінералізацію рослинних решток та допомагає зменшити кількість бур’яну та шкідників. Кормові культури добре структурують ґрунт, а багаторічні трави особливо ефективно протидіють ерозії, поліпшують колообіг води, протидіють формуванню безкисневого середовища на затоплених ґрунтах, створюють постійне середовище існування для корисних організмів, ефективно протидіють вимиванню поживних речовин з ґрунту протягом усього року (на відміну від однорічних культур), збільшують кількість органічної речовини у ґрунті та зв’язують атмосферний вуглець.

Для протидії руйнуванню ґрунтів рекомендовано цикл сівозміни, що має понад 3 роки пасовища та не більше 7 років ріллі. Для підвищення вмісту карбону в органічній речовині ґрунту пасовище має становити половину циклу сівозміни, а культури потрібно вирощувати безорним методом.

У ПП «Агроекологія» всі культури висівають, керуючись як господарським розрахунком, так і думкою про відтворення родючості землі. На приватному підприємстві вважають, що про землю необхідно турбуватись, і тоді вона турбуватиметься про ваш гаманець. Тому сівозміну продумано так, щоб з кожним циклом земля накопичувала гумус та ставала ще стійкішою до різноманітних факторів довкілля.

Озима пшениця є першою в сівозміні. На приватному підприємстві обов’язково проводять весняне боронування цієї культури, яке дозволяє знищити бур’яни, насичує ґрунт киснем. Також, завдяки цій операції, регулюється водний баланс. Окрім зазначеного, весняне боронування спонукає пшеницю до кущення і вичісує відмерлі листки, запобігаючи поширенню хвороб.

Потім сіється соняшник, для якого важливо провести раннє весняне загортання вологи й контролювати кількість бур’янів. Після збирання соняшника стебла подрібнюють, використовуючи спеціальні шлейфи, а через 2–3 дні проводять лущення на глибину 5–6 см, щоб не витягувати коріння на поверхню. Можливий також варіант, що стебла залишаються для снігозатримання.

Враховуючи незначне поширення органічного землеробства, нижче наводять лише орієнтовні приклади природних сівозмін для різних регіонів, розроблені на основі узагальнення літературних рекомендацій

Приклад 1

Характеристика зони лісостепу на Україні презентация, доклад

Припустимо, що господарство знаходиться в центральній частині Лісостепу і має ґрунт звичайний чорнозем з високим запасом природної родючості. У випадку невеликої річної кількості опадів можна рекомендувати таку сівозмі-ну для цього господарства:

1. Горох, соя

2. Озима пшениця^хх

3. Цукрові буряки

4. Кукурудза на зерно^х

5. Ячмінь 0,5 поля + проміжний еспарцет; соняшник 0,5 поля

_{х, хх}_{10–15 т/га
гною}_.

Для господарства цієї ж зони, що спеціалізується на вирощуванні свиней та птиці, рекомендовано таку сівозміну:

1. Горох або соя (0,5 поля), люцерна 0,5 поля

2. Озима пшениця^хх

3. Цукрові буряки, кормові коренеплоди

4. Кукурудза^х на зерно, ячмінь + підсів люцерни 0,5 поля

5. Соняшник^х(0,5 поля), люцерна (0,5 поля)

_{х, хх}_{15–20 т гною на 1 га}

Для господарства цієї ж зони, яке спеціалізуються на виробництві молока і м’яса, рекомендовано таку сівозміну:

1. Люцерна

2. Озима пшениця^хх

3. Кормові коренеплоди, цукрові буряки

4. Кукурудза на зерно і силос^х

5. Соняшник (0,5 поля), горох на зелений корм

6. Ячмінь, овес з підсівом люцерни

_{х, хх 10–20 т/га гною}.

або:

1. Люцерна

2. Озима пшениця^хх

3. Цукрові буряки

4. Озима пшениця, ячмінь^х + підсів люцерни

_{х, хх}_{10–20
т гною на 1 га}

Для господарства цієї ж зони, яке займається свинарством, рекомендовано таку сівозміну:

1. Соя

2. Ячмінь ярий ^хх

3. Кукурудза на зерно^х

Озима пшениця

_{х, хх}_{10–20 т гною на 1 га}

або:

1. Соя^х

2. Ячмінь ярий

3. Кукурудза на зерно^хх

4. Ячмінь з підсівом люцерни

5. Люцерна

6. Люцерна

7. Пшениця озима

_{х, хх}_{10–15 т гною на І га}

Приклад 2

В Україні щезає Полісся: які зміни відбуваються і чим це загрожує | ВолиньPost

Припустимо, що господарство знаходиться на Поліссі, з великою строкатістю ґрунтів, в основному дерново-підзолистих і сірих опідзолених.

Для господарства цієї зони, що спеціалізується на виробництві м’яса та молока, рекомендовано таку сівозміну:

1. Картопля^хх

2. Кукурудза + люпин на силос

3. Люпин на зерно^х

4. Озиме жито

_{х,
хх}_{10–15 т гною на 1 га}

або:

1. Конюшина

2. Озима пшениця^хх

3. Цукрові буряки

4. Кукурудза + люпин на силос

5. Ячмінь + підсів конюшини ^х

_{х,
хх}_{15–20 т гною на 1 га}

або:

1. Картопля^хх, кормові коренеплоди

2. Кукурудза на силос

3. Жито, ярі колосові^х+ підсів конюшини

4. Конюшина і люцерна на зелену масу

5. Озима пшениця

_{х, хх}_{10–15 т гною на 1
га}

Для господарства цієї ж зони, що вирощує льон і утримує велику рогату худобу для виробництва молока і м’яса, пропонують таку сівозміну:

1. Картопля^хх

2. Кукурудза + люпин на силос

3. Озимі та ярі колосові з підсівом конюшини

4. Конюшина або люпин на зелену масу

5. Льон^х на насіння і волокно

6. Озима пшениця + післяжнивний посів люпину

_{х, хх}_{10–20 т
гною на 1 га}

Приклад 3

Географія. 8 кл. Урок 40 - YouTube

Припустимо, що господарство знаходиться в районі Північного Степу, де провідними культурами є озима пшениця, цукрові буряки, кукурудза на зерно, соняшник, багаторічні трави. У цьому випадку рекомендовано таку сівозміну:

1. Пар чорний і зайнятий

2. Озима пшениця^хх

3. Цукрові буряки

4. Кукурудза на силос

5. Озима пшениця^х

6. Соняшник

_{х, хх}_{15–20 т гною на 1 га}

або

1. Пар зайнятий і багаторічні трави

2. Озима пшениця^хх

3. Цукрові буряки

4. Кукурудза на силос^х

5. Соняшник

6. Ярі колосові і підсів багаторічних трав

_{х, хх}_{15–20 т гною на 1 га}

або

1. Еспарцет чи люцерна

2. Озима пшениця^хх

3. Кукурудза на зерно і силос

4. Ярі колосові^х і підсів еспарцету 0,5 поля

5. Соняшник 0,5 поля і еспарцет 0,5 поля

_{х, хх}_{15–20 т гною на 1
га}

Приклад 4

Припустимо, що господарство знаходиться в районі Центрального Степу. У цьому випадку рекомендовано таку сівозміну:

1. Пар чорний

2. Озима пшениця^х

3. Кукурудза на зерно

4. Кукурудза на силос^хх

5. Ярі колосові 0,5 поля + соняшник 0,5 поля

_{х, хх}_{10–20 т гною на 1 га}

або

1. пар чорний 0,5 поля, еспарцет 0,5 поля

2. озима пшениця^х

3. кукурудза на силос

4. озима пшениця^хх

5. ярі колосові з підсівом еспарцету 0,5 поля, соняшник 0,5 поля

_{х, хх}_{10–15 т гною на 1 га}

Приклад 5

Степова зона України.

Припустимо, що господарство знаходиться в районах Південно-Східного і Південного Степу, які є найбільш посушливими районами. Тому в сівозміні необхідно мати чорні пари, а провідне місце відводити кукурудзі на зерно, соняшнику, ярим колосовим, еспарцету і люцерні. У цьому випадку рекомендовано таку сівозміну:

1. Пар чорний

2. Озима пшениця^х

3. Кукурудза на зерно

4. Зернобобові

5. Озима пшениця^хх

6. Соняшник

_х,хх_{10–15 т гною на 1 га}

або

1. Чорний і зайнятий пар

2. Озима пшениця^х

3. Кукурудза на зерно

4. Кукурудза на силос

5. Зернобобові

6. Озима пшениця ^хх

7. Соняшник

_{х,
хх}_{10–15 т гною на 1 га}

або

1. Еспарцет, люцерна

2. Озима пшениця^х

3. Кукурудза на зерно

4. Зернобобові

5. Озима пшениця^хх і еспарцет або люцерна

_х,хх_{10–15 і гною на 1 га}

Для моделювання оптимальної сівозміни в органічному господарстві використовують і сучасні технології, такі як комп’ютерна програма ROTOR.

ROTOR – інструмент для органічного фермерства

https://youtu.be/1jTjjG4FsNs

Виходячи з вищезазначеного, констатуємо, що сівозміна в органічному землеробстві – головна складова ланка методу господарювання, яка виконує профілактичну функцію, що дає змогу різко обмежити шкідливість або повністю надійно нейтралізувати небезпеку для розвитку численної групи потенційних, головним чином типових (спеціалізованих) шкідників, хвороб і бур’янів.

Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення поняттю «сівозміна» та окресліть її основні завдання.

2. Яка роль сівозміни в органічному землеробстві?

3. Назвіть основні принципи сівозміни в органічному землеробстві.

4. Охарактеризуйте правила ботаніки, часу та родючості під час складання сівозміни.

5. Які культури в сівозміні підвищують урожайність ґрунту?

6. Назвіть культури, що мають нейтральний, помірний негативний та дуже негативний вплив на вміст гумусу в ґрунті.

7. У чому переваги використання проміжних культур та які їх функції для підвищення родючості грунту?

8. Яке значення правильно підібраного попередника у сівозміні?

9. У чому полягає санітарна функція сівозміни. Наведіть приклади.

10. Назвіть основні принципи сівозміни для пригнічення бур’яну.

11. У чому суть стратегії поліпшення санітарного стану грунту та відновлення родючості з використанням правил чергування культур у сівозміні?

12. Які існують правила під час формування структури сівозміни в органічному землеробстві?

Попередня тема

На початок

Наступна тема