ОСНОВИ ОРГАНІЧНОГО РОСЛИННИЦТВА

Електронний посібник

ГОЛОВНА	ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ	АНОТАЦІЯ	ДОДАТКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ			УКЛАДАЧІ

РОЗДІЛ 1. ОСНОВИ ОРГАНІЧНОГО ЗЕМЛЕРОБСТВА

1.1. Принципи та концепція існування органічного сільського господарства

1.2. Основні аспекти органічного агровиробництва

1.3. Шляхи переходу до органічного землеробства

1.1. Принципи та концепція існування органічного сільського господарства

Поняття «органічне сільське господарство», «органічне агровиробництво», «виробництво органічної продукції», а також «органічне землеробство», визначаються як споріднені. Зважаючи, що сільське господарство вже включає в себе виробництво та землеробство, варто розглядати ці категорії як єдине ціле. Як правило, визначення сутності «органічних» понять з'являлося під час ухвалення законів, стандартів, постанов тощо, при цьому активістами розвитку органічного сільського господарства на законодавчому рівні є США та Європа.

У 1988 році Департамент сільського господарства США започаткував освітню та дослідницьку програму з питань маловитратного сільського господарства. З 1999 р. програма одержала іншу спрямованість та назву Дослідницька та освітня програма зі сталого сільського господарства (SARE).

Існує десять основних елементів сталого сільського господарства, а саме:

	· інтегрований захист рослин із максимальним застосуванням біологічного контролю шкідливих організмів за підсилення дії природних регулювальних механізмів;
	• раціональне випасання худоби, яке не призводить до ущільнення ґрунту;
	• охорона ґрунтів за допомогою ґрунтозахисних технологій;
	• вирощування підпокривних та післяжнивних культур;
	• контроль якості води;
	• багатофункціональні сівозміни та підтримка видового різноманіття культур в агробіоценозах;
	• підтримка балансу поживних речовин у ґрунті внесенням мікробіологічних та органічних добрив;
	• впровадження сівозмін з включенням бобових трав та сидератів. Включення післяжнивних, проміжних культур;
	• агролісомеліорація;
	• маркетинг та впровадження нових технологій, пропагування їх переваги серед управлінців та фермерів.

Важливою складовою сталого сільського господарства є альтернативні методи господарювання. Велика кількість організацій зараза проводять наукові дослідження щодо органічного сільського господарства. Науковими розробками з цього питання займаються і фахівці Міжнародної федерації «Рух за органічне сільське господарство» (IFOAM), яка заснована у 1972 р.Саме ця організація запровадила термін “органічне землеробство” («organic farming») та визначила принципи органічного сільського господарства

Принципи органічного сільського господарства

Принцип здоров'я		Органічне сільське господарство має підтримувати та поліпшувати здоров’я ґрунту, рослини, тварини, людини та планети як єдиного й неподільного цілого
Принцип екології		Органічне сільське господарство має ґрунтуватися на принципах природних екологічних систем і циклів, працюючи, співіснуючи з ними та підтримуючи їх
Принцип справедливості		Органічне сільське господарство має базуватися на відносинах, що гарантують справедливість з врахуванням інтересів довкілля та життєвих можливостей
Принцип турботи		Управління органічним сільським господарством повинне мати попереджувальний і відповідальний характер для захисту здоров’я й добробуту як нинішніх і прийдешніх поколінь, так і довкілля

Група дослідників органічного землеробства в США у 1980 р. запропонувала визначення: «Органічне сільське господарство – це система виробництва сільськогосподарської продукції, яка забороняє або значною мірою обмежує використання синтетичних комбінованих добрив, пестицидів, регуляторів росту та харчових добавок до кормів для відгодівлі тварин. Така система максимально базується на сівозмінах, використанні рослинних решток, гною та компостів, бобових рослин і рослинних добрив, органічних відходів виробництва, мінеральної сировини та на механічному обробітку ґрунтів і біологічних засобах боротьби зі шкідниками для підвищення родючості й поліпшення структури ґрунтів, забезпечення повноцінного живлення рослин та боротьби з бур'янами й різноманітними шкідниками».

Ринок органічної продукції у світі розвивається швидкими темпами. Все актуальнішим стає запровадження органічного сільського господарства, в основі якого є підтримка та поліпшення здоров’я ґрунту, рослин, тварин та людини як єдиного і неподільного цілого, що ґрунтується на принципах природних екологічних систем і має попереджувальний характер для захисту здоров’я та добробуту нинішніх і прийдешніх поколінь та довкілля. Про це свідчить збільшення обсягів світового органічного сільськогосподарського ринку (майже 106 млрд євро у 2019 році), збільшення площ, зайнятих під органічним виробницвом, та зацікавленість і збільшення попиту серед населення.

У 1980 р. Франція стала першою країною в Європі, яка ухвалила національне законодавство у сфері органічного сільського господарства. Перший законодавчий стандарт, що регулює органічне виробництво, було ухвалено також в Австрії у 1985 р., згодом вони були затверджені і в інших країнах, що призвело до ухвалення у 1991 році Постанови Ради ЄС № 2092/1991(перший органічний закон в ЄС), тобто впровадження спільного загальноєвропейського законодавства. З цього часу можна говорити про появу уніфікованого та урегульованого визначення поняття органічного виробництва на міжнародному рівні. Другий закон, Постанова комісії (ЄС) №889/2008 почав діяти з 2009 року. Так, згідно з цією постановою, «органічне агровиробництво (із застосуванням лише органічних добрив) передбачає таку систему господарювання, де вирощування сільськогосподарської продукції ведеться без використання синтетичних добрив, пестицидів, стимуляторів росту». З 1 січня 2022 року в ЄС введено в дію новий Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 2018/848 (третій закон – це оригінал на англійській, та огляд основних моментів на українській мові) про органічне виробництво й маркування органічних продуктів.

Крім того, комісія ЄС для узгодженості термінологічних відмінностей у регламенті чергової Постанови визначила еквіваленти органічного сільського господарства. Так, в Англії, Мальті його називають органічним, в Болгарії, Нідерландах, Греції, Італії, Латвії, Португалії, Франції – біологічним, в Данії, Естонії, Іспанії, Литві, Німеччині, Польщі, Румунії, Словакії, Словенії, Угорщині,Чехії, Швеції – екологічним.

Терміни, які цитуються і використовуються у різних країнах ЄС (органічний / екологічний / біологічний), з огляду на визначення в Україні означають насправді “органічний” і є повністю захищеними в ЄС.

Відповідно до рішення Генеральної Асамблеї IFOAM, в червні 2008 р. було прийнято офіційне визначення органічного сільського господарства, згідно з яким «органічне сільське господарство – виробнича система, що підтримує здоров'я ґрунтів, екосистем і людей. Воно залежить від екологічних процесів, біологічної різноманітності та природних циклів, характерних для місцевих умов, при цьому уникається використання шкідливих ресурсів, які викликають несприятливі наслідки. Органічне сільське господарство поєднує в собі традиції, нововведення та науку для поліпшення стану довкілля та сприяння розвитку справедливих взаємовідносин і належного рівня життя для всього вищезазначеного».

Органічне виробництво в Україні також розвивається швидкими темпами.

Розвиток органічного виробництва в Україні, 2020 р.

_{Джерело:}

_{За даними оперативного моніторингу Міністерства економіки України (у попередні роки – Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, Міністерства аграрної політики та продовольства України), що були зібрані від органів іноземної сертифікації, які сертифікували органічне виробництво та обіг органічних продуктів в Україні.}

_{Дані за 2016-2018 роки зібрані за стандартами, еквівалентними органічному законодавству ЄС, за 2019-2020 роки – за стандартами, еквівалентними органічному законодавству ЄС та США (NOP)}

За даними моніторингу у 2020 році загальна площа сільськогосподарських земель з органічним статусом та перехідного періоду склала 462 тис. га (1,1% від загальної площі земель сільськогосподарського призначення України). При цьому нараховувалось 549 операторів органічного ринку, з них 419 – сільськогосподарські виробники.

Україна також має власне органічне законодавство, яке розроблене на основі органічного регулювання ЄС, але не є повністю йому тотожним.

Згідно з Законом України № 2496-VIII від 10.07.2018 «Про основні принципи та вимоги до органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції»,

ОРГАНІЧНЕ ВИРОБНИЦТВ0 – сертифікована діяльність, пов'язана з виробництвом сільськогосподарської продукції (зокрема всі стадії технологічного процесу, а саме: первинне виробництво (включаючи збирання), підготовка, обробка, змішування та пов'язані з цим процедури, наповнення, пакування, переробка, відновлення та інші зміни стану продукцї), що провадиться із дотриманням вимог законодавства у сфері органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції.

ОРГАНІЧНЕ РОСЛИННИЦТВО – органічне виробництво, пов'язане з вирощуванням культурних рослин, а також заготівлею об'єктів рослинного світу із дотриманням вимог законодавства у сфері органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції.

Органічне сільське господарство базується на агробіологічній концепції землеробства, яка узгоджується із законами природи. Такий кругообіг є запорукою продовження життя на Землі, а тому і має бути покладений в основу господарювання.

Агробіологічна концепція землеробства

Основна ідея полягає у використанні саморегуляційних механізмів агроекосистем, місцевих та отриманих на території господарства ресурсів, управління екологічними та біологічними процесами і реакціями. Використання ж зовнішніх джерел енергії як хімічних, так і органічних, обмежується, наскільки це можливо. Органічне землеробство, у першу чергу, спирається на збалансоване управління екосистемами, а не на залучення ресурсів ззовні.

Отже, метою органічного землеробства є:

	• забезпечення балансу між продуктивністю агроценозу і деградацією довкілля зі збереженням якнайвищої якості земель для майбутніх поколінь;
	• оптимізація процесів охорони здоров'я та продуктивності взаємопов'язаних ланок «ланцюга життя» – ґрунту, рослини, тварини, людини;
	· створення екосистем зі стійкою продуктивністю
	· оптимізація біологічної продуктивності та безпеки довкілля для здоров'я людей; · покращення біологічної різноманітності в межах усієї системи;
	· підвищення біологічної активності ґрунтів та підтримка їх здатності до самовідтворення;
	• повторне використання відходів рослинництва та тваринництва для повернення в ґрунти поживних речовин, зведення до мінімуму використання невідновлювальних природних ресурсів;
	• ведення господарювання значною мірою на основі відновлювальних ресурсів у сільськогосподарських системах місцевого рівня;
	• розвиток екологічно чистих методів використання ґрунтів, води, повітря, а також зведення до мінімуму всіх форм забруднення, які обумовлені сільськогосподарською практикою;
	• застосовування до сільськогосподарських продуктів методів ретельної переробки задля дотримання їх екологічної безпеки та гарантії життєво важливих якостей на усіх стадіях виробництва.

Методи органічного землеробства передбачають повну відмову від застосування синтетичних мінеральних добрив та синтетичних засобів захисту рослин, наголошують на збереженні, консервації та активізації дії природних регулювальних організмів (птахів, корисних комах, кліщів та мікроорганізмів). Важливим також є застосування у захисті рослин методів, альтернативних до хімічного, якими є механічний, агротехнічний, біологічний, генетичний, біотехнічний, імунологічний та інші.

У сучасному органічному сільському господарстві використовують різні методи господарювання, які узагальнені в історичній перспективі.

	Методи органічного сільського господарства
Метод		Органічно- біологічний	Органічний	Біодинамічний	Природний
Де і ким започат -ковано		Швейцарія (х.Мюллер, П. Руш);	Великобританія (А. Хорвард, 1940; Е. Белфур 1943, 1973) Франція та Бельгія (Лемер-Бушер)	Австрія, Hімеччина Р. Штейнер (1924)	М. Фукуока, М. Окада, США (Каліфорнія, Гаваї), Японія
Зміст		Передбачає уникнення застосування мінеральних добрив, пестицидів та iнших препараmів. Основою є cівозміна, родючість грунту niдтримується за рахунок органічних добрив. Для знищення бур'янів застосовують механічні та термічні засоби	Основа – підтримка родючості грунту. Здоровий грунт - здорові рослини, які стійкі проти шкідливих організмів – екологічно безпечна та біологічно повноцінна продукція. Господарство має базуватися на принципах niдтримки балансу поживних речовин. Дозволено вико- ристання тільки органічних добрив (гній, компост, сидерати) та деяких природних мінеральних. Застосовується мілкий обробіток грунту. Не дозволяється застосовувати хімічні речовини для знищення шкідливих організмів	Започатковано niсля публікацій австрійського антропософіста Штейнера у 1924 р. Дуже подібне до органічного, але включає , як обов'язкову умову, духовно-науковий погляд на природу. Велика увага приділяється дотриманню календарних строків сівби. Родючість грунтів поnовнюється за рахунок тваринних добрив та компостів. Широко застосовуються біодинамічні препарати	Має багато спільного з органічним. Родючість грунту niдтримується за рахунок використання компостів. Застосовуються мікробіологічні добрива

Зазначимо, що в усьому світі сьогодні, органічний сектор – це єдиний формально врегульований вид сільського господарства, який базується на інтегрованій сталості. Найбільш досконало цілі багатофункціонального органічного сільського господарства відобразимо наступним чином.

Місце органічного сільського господарства в

системі багатофункціонального аграрного виробництва

ОРГАНІЧНЕ СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО
Енономічні цілі 1. Використання внутрішніх ресурсів агросистеми 2. Економічна доцільність діяльності 3. Прогнозованість врожайності	Сoцiальні цілі 1. Задоволення місцевих потреб 2. Розвиток сiьських територій та підтримка локальних потреб 3. Регіональна самодостатність у виробництві продукції 4. Пріоритетність використання трудових та матеріальних ресурсів	Екологічні цілі 1. Збалансованість розвитку агроекосистеми 2. Біорізноманіття 3. Зінтегрована функціонатьність екосистеми

Роль органічного сільського господарства в системі аграрного виробництва

https://youtu.be/-Ecu30H2vao

Способи досягнення базових цілей органічного сільського господарства відомі з давніх часів й були визначені ще Г. Кантом у 1980 році.

Можна виділити переваги органічного сільського господарства по відношенню до інтегрованого, що дають можливість запобігти появі цілої низки екологічних, соціальних та економічних проблем, а також досягати таких позитивних ефектів.

Переваги органічного сільського господарства

Екологічні переваги:

- зменшення рівня антропогенного навантаження на довкілля внаслідок ведення сільськогосподарської діяльності;

- збереження та відновлення родючості сільськогосподарських ґрунтів;

- запобігання деградації земель, кислотності та засоленості ґрунтів;

- збереження біорізноманіття та генетичного банку рослин і тварин, відмова від домінування монокультур, природні умови утримання тварин;

- активне використання сільськогосподарських генетичних ресурсів, враховуючи комах і мікроорганізми;

- підвищення різноманітності дикої флори та фауни;

- сприяння кращому поєднанню біотопів, прилеглих до сільськогосподарських угідь;

- зниження ризику ерозії за рахунок збільшення кількості перегною, фізичної стійкості, здатності використовувати воду;

- підвищення рівня біологічної активності, збільшення кількості біомаси, організація переробки поживних речовин, поліпшення структури ґрунту;

- використання потенціалу симбіотичних процесів;

- зниження залуження підземних та поверхневих вод за рахунок припинення використання синтетичних засобів захисту рослин;

- очищення джерел питної води від токсичних хімікатів;

- зниження рівня вилуження азоту;

- зниження викидів парникових газів, реактивних речовин;

- підвищення показника секвестрації вуглекислого газу у ґрунті;

- зниження показників використання прямої енергії (легкозаймисті речовини, мастильні матеріали) та непрямої енергії (добрива і пестициди) для органічної території;

- підвищення ефективності використання енергії відповідно до кількості видобутого або виробленого продукту;

- запобігання змінам клімату;

- поєднання збереження біологічного різноманіття дикої природи, сільськогосподарського біорізноманіття та збереження ґрунтів.

Економічні переваги:

- впровадження ресурсоощадних технологій та технічних засобів, зменшення енергоємності сільськогосподарського виробництва;

- розвиток місцевих ринків органічної продукції шляхом створення малих фермерських господарств;

- додатковий розвиток переробної сфери для виробленої органічної продукції;

- сприяння розвитку сільського зеленого туризму на екологічно безпечних територіях;

- незалежність від промислових хімікатів;

- гармонійне поєднання галузей рослинництва і тваринництва;

- істотне зниження виробничих витрат і залежності від зовнішнього фінансування (під час середьно- та довгострокового застосування);

- підвищення урожайності (за довгострокового застосування);

- збільшення обсягів використання поновлювальних ресурсів;

- підвищення якості та рівня конкурентоспроможності української сільськогосподарської продукції на вітчизняних та світових ринках.

Соціальні переваги:

- збільшення середньої тривалості життя та поліпшення стану здоров'я населення;

- підвищення рівня освіти сільського населення;

- поліпшення добробуту населення шляхом диверсифікації діяльності, підвищення рівня зайнятості та розвитку сільських територій;

- захист прав споживачів;

- забезпечення інноваційності розвитку органічного сільськогосподарського виробництва;

- формування екологічного іміджу та рейтингу України;

- гарантування продовольчої безпеки України.

- збереження та підтримка дрібних господарств;

- підвищення наукового та технологічного рівня аграрного сектору;

- забезпечення населення високоякісними, екологічно чистими та безпечними сертифікованими органічними продуктами харчування, а також іншими товарами.

Враховуючи ефективність від впровадження органічного господарювання, головним завданням на сьогодні є розвиток науково-технічного прогресу в аграрній галузі, а також розробка та реалізація механізмів впровадження його елементів, що в подальшому має змінити концепцію, покладену в основу органічного сільського господарства.

1.2. Основні аспекти органічного агровиробництва

Все більшої популярності у світі, зокрема в Україні, набирає продукція органічного походження. Причиною цього є зростаюча різниця між якістю та рівнем безпеки продуктів, які виробляють сьогодні, і сертифікованими органічними продуктами. Адже органічними можуть бути лише ті продукти, які вироблені відповідно до затверджених правил (стандартів), а виробництво пройшло процедуру сертифікації в установленому порядку.

Є два аспекти того, що сьогодні у полі зору людства перебуває органічний спосіб агровиробництва. По-перше, це проблеми екології загалом, які стосуються і сільського господарства, та проблеми якості продуктів харчування. По-друге, як показав світовий досвід, це економічно вигідний напрям сільського господарства, порівняно з традиційним виробництвом. За даними Швейцарського дослідницького інституту органічного сільського господарства, органічне сільське господарство економічно ефективніше за традиційне за рахунок усунення втрат сільськогосподарської продукції при замкненому циклі виробництва, витрат на засоби захисту рослин та їх внесення, вивільнення величезних обсягів природних резервів без скорочення фонду споживання.

Основою системи управління органічним рослинництвом у світі є:

· належне управління родючістю ґрунту;

· підбір видів та сортів;

· багаторічна сівозміна;

· вторинне використання матеріалів;

· відповідні технології обробітку ґрунту.

Органічне сільське господарство – форма ведення сільського господарства, в рамках якої відбувається свідома мінімізація використання синтетичних добрив, пестицидів, регуляторів росту рослин, кормових добавок. Навпаки, для збільшення врожайності, забезпечення культурних рослин елементами мінерального живлення, боротьби зі шкідниками та бур'янами, активніше застосовується ефект сівозмін, органічних добрив (гній, компости, пожнивні залишки, сидерати та ін.), різних методів обробітку грунту та ін.

Методи органічного сільського господарства включають у себе використання принципів біологічної синергії:

· відмова від використання фунгіцидів, гербіцидів, штучних добрив і антибіотиків;

· застосування тваринних і рослинних відходів як добрив;

· використання сівозміни для відновлення ґрунту;

· застосування біологічних засобів захисту рослин;

· використання замкнутого циклу землеробство – скотарство (рослинництво – корм, скотарство – добрива).

Швидкорозчинні мінеральні добрива та пестициди заборонені.

Відповідно до частини другої статті 13 Закону України “Про основні принципи та вимоги до органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції”, Кабінет Міністрів України затвердив Порядок (детальні правила) органічного виробництва та обігу органічної продукції.

Урядова постанова передбачає встановлення детальних правил органічного рослинництва, тваринництва, грибівництва, аквакультури, виробництва органічних морських водоростей, органічних харчових продуктів та кормів, заготівлі органічних об’єктів рослинного світу, а також особливості та застосування винятків, ведення паралельного та одночасного виробництва, зберігання, перевезення та маркування окремих видів органічної продукції.

Постанова має на меті забезпечити належне та ефективне функціонування ринку органічної продукції, а також створити прозорі умови ведення господарської діяльності у сфері виробництва та обігу органічних продуктів.

Нові правила ведення господарської діяльності у сфері органічного рослинництва дозволять знизити рівень забруднення атмосферного повітря, води, земель синтетичними речовинами, зокрема агрохімікатами, пестицидами.

Ведення органічного землеробства має відповідати вимогам обраних стандартів виробництва. Законом України«Про основні принципи та вимоги до органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції» визначено детальні правила органічного рослинництва.

1. Оператори мають застосовувати схеми чергування культур у сівозміні відповідно до нормативів оптимального співвідношення культур у сівозмінах у різних природно-сільськогосподарських регіонах, з використанням бобових та інших зелених добрив, а також добрив тваринного походження та органічних матеріалів (бажано попередньо компостованих) від органічного виробництва.

2. Під час виробництва органічної продукції застосування органічних добрив має сприяти оптимізації живлення рослин і відтворенню родючості ґрунту, забезпеченню бездефіцитного балансу поживних речовин у ґрунті, підвищенню врожайності та якості продукції рослинництва

3. Кількість внесеного з органічними добривами азоту не повинна перевищувати 170 кілограмів на один гектар сільськогосподарських угідь на рік (у разі використання стійлового гною, зокрема висушеного і компостованого, дегідратованого пташиного посліду, компостованих і рідких екскрементів тварин, зокрема пташиного посліду).

4. У разі відсутності в оператора необхідної кількості органічних добрив можуть бути використані добрива і речовини для поліпшення ґрунту, внесені до переліку речовин (інгредієнтів, компонентів).

5. Дозволяється використовувати речовини на основі мікроорганізмів для збільшення поживних речовин у ґрунті.

6. Для компостування стійлового гною можуть використовуватися препарати рослинного походження або препарати на основі мікроорганізмів.

7. Підстилковий гній великої рогатої худоби та перегній, отримані під час власного виробництва органічної продукції тваринного походження, та корисні копалини місцевого значення можуть використовуватися без додаткової переробки (обробки), якщо вони внесені до переліку речовин (інгредієнтів, компонентів).

8. Заходи, що забезпечують захист рослин під час виробництва органічної продукції, здійснюються шляхом:

· впровадження сівозмін;

· застосування біологічного контролю;

· культивування сортів та гібридів, стійких до хвороб та шкідників;

· застосування інтегрованої системи заходів захисту рослин.

9. У випадку неможливості ефективного захисту рослин від шкідників і хвороб шляхом вжиття заходів, встановлених Законом України "Про основні принципи та вимоги до органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції", а також існування загрози для врожаю дозволяється застосовувати лише засоби захисту рослин та пестициди, внесені до переліку речовин (інгредієнтів, компонентів), за умови погодження з органом сертифікації.

10. Речовини, які використовують у пастках та/або дозаторах (крім розпилювачів феромонів), не мають потрапляти у довкілля та контактувати з іншими такими речовинами і сільськогосподарськими культурами, які вирощують.

11. Для виробництва рослин і рослинної продукції (крім насіння і садивного матеріалу) повинно використовуватися лише органічне насіння і садивний матеріал.

12. Вибір сортів рослин, придатних для органічного виробництва, проводять з урахуванням природної продуктивності, стійкості проти хвороб і адаптації до різних ґрунтових та кліматичних умов.

Розглянемо основні правила ведення органічного рослинництва детальніше.

1. Облік полів, їх межі та історія. Заходи щодо запобігання забрудненню полів.

Всі поля, як органічного так і неорганічного статусу, мають наносити на карти, де чітко вказувати такі дані:

ü номери полів;

ü культури, які вирощують;

ü межі полів, їх оточення;

ü історія полів за останні три роки.

На карті необхідно зробити відповідні відмітки, якщо поблизу можуть знаходитись потенційні джерела забруднення:

- промислові та радіаційно небезпечні об’єкти;

- урбанізовані території;

- поля з інтенсивними технологіями вирощування сільськогосподарських культур;

- поля з ГМО-культурами та ін.

Заходи щодо запобігання забрудненню полів можна розділити на дві групи:

1. Створення буферних зон між звичайними та органічними полями

- Ширина буферної зони між органічними та звичайними полями має становити не менше 6–12 м.

- Ширина буферної зони може бути зменшена за наявності кущів чи дерев, що висаджені по межі полів.

- Якщо буферної зони недостатньо, може бути визначена буферна зона в межах органічного поля господарства, залишаючи один прохід сівалки незібраним (це обов’язково має бути відображено в документації).

2. Організація комплексного грунтового моніторингу

Це дослідження процесів міграції забруднювальних речовин у системах атмосферне повітря – ґрунт, ґрунт – рослина, ґрунт – вода та ґрунт – донні відклади.

2. Заходи для підтримки родючості ґрунту

Підтримання родючості грунту є дуже важливим під час ведення органічного господарювання і повинно забезпечуватись відповідними заходами:

	• збалансованою сивозмінною з використанням бобових культур та інших зелених добрив;
	• вирощуванням сидератів – рослин, які тимчасово вирощують на вільних ділянках ґрунту для поліпшення структури ґрунту, збагачення його азотом та пригнічення росту бур’янів (горох, люцерна, конюшина, буркун, соя, гречка, сочевиця та ін.);
	• мульчуванням – вкривання поверхні ґрунту соломою, перегноєм, мульч-папером тощо для захисту ґрунту від пересихання й перегрівання;
	• терасуванням – штучною зміною поверхні схилів для боротьби з водною ерозією ґрунту, кращого використання їх під сільськогосподарські та лісові культури;
	• використанням методів, що оптимізують біологічну активність ґрунтів, забезпечують збалансоване постачання поживних речовин рослинам, зберігаючи земельні та інші природні ресурси, необхідні для виробництва органічної продукції (сировини);
	• використанням добрив тваринного походження та органічних матеріалів (бажано попередньо компостованих) від органічного виробництва;
	• використанням речовини на основі мікроорганізмів для збільшення поживних речовин у ґрунті;
	• добрива та поліпшувачі ґрунту можуть використовуватись лише певних, дозволених видів. Заборонено використовувати мінеральні азотні добрива.

3. Протиерозійні заходи

Необхідно проводити боротьбу та попереджувальні заходи проти ерозії та ущільнення ґрунту

Заходи проти водної та ірігаційної ерозії:

- на схилах з малопотужним грунтом, що легко руйнується, не можна вирощувати просапні культури;

- не допускається випас худоби на легких, слабозакріплених дерниною грунтах;

- розміщення борозен і рядів рослин під прямим кутом до поверхні водостоку;

- розміщення сільськогосподарських культур смугами поперек схилу, залуження грунтів на схилах;

- спорудження гідротехнічних засобів для поверхневого регулювання стоку (створення водосховищ).

Заходами проти вітрової ерозії є:

- розміщення смугами посівів і парів;

- висівання буферних смуг з багаторічних трав;

- снігозатримання;

-впровадження грунтозахисних сівозмін (відсутність сівозмін шкідливе тим, що за тривалого вирощування однієї і тієї самої культури на одному місці грунт більшу частину року залишається відкритим, не захищеним рослинним покривом від посиленого впливу сонячного випромінювання та вітру);

- мульчування.

4. Наявність перехідного періоду

Органічне виробництво передбачає наявність перехідного періоду – це перехід від звичайного (традиційного) господарювання до органічного за певний проміжок часу, під час якого застосовувались норми органічного виробництва.

Перехідний період починається не раніше, ніж оператор повідомить компететнтний орган про свою діяльність і підпорядкує її та власне господарство системі контролю.

За певної умови датою початку перехідного періоду може вважатися дата останнього застосування заборонених до використання в органічному виробництві засобів захисту рослин та добрив.

Тривалість перехідного періоду визначається стандаратами органічного виробництва та складає:

- однорічні культури – не може бути менше ніж 24 місяці до початку посіву;

- багаторічні культури – (крім фуражних) не може бути менше ніж 36 місяців до першого збирання органічної продукції;

- на корм для лук і пасовищ чи багаторічних фуражних культур – не може бути менше ніж 24 місяці до першого збирання органічної продукції;

- виробництва органічного насіння і садивного матеріалу - один вегетаційний період для розмноження однорічних культур та два вегетаційні періоди для розмноження багаторічних культур.

Скорочення перехідного періоду застосовують до земельних ділянок, на яких не використовували продуктів, не дозволених в органічному виробництві або якщо ці земельні ділянки були природними або сільськогосподарськими зонами, які не обробляли продуктами, не дозволеними для органічного виробництва (за умови надання контролюючому органу влади задовільних доказів, які дозволяють упевнитися у виконанні відповідних умов протягом щонайменше трьох років але не більше ніж на 18 місяців для перелогів та 30 місяців для багаторічних насаджень).

Подовження перехідного періоду може бути, якщо землю забруднювали продуктами, не дозволеними до використання в органічному виробництві. На основі оцінювання ризиків контролюючий орган може прийняти рішення щодо подовження перехідного періоду.

5. План сівозміни

Необхідно мати план сівозміни (план чергування культур) для всіх культур, включаючи проміжні, де вказують таку інформацю: номер поля, культуру,\сидерат\пар.

Такий план сивозміни має містити розміщення культур принаймі протягом трьох наступниіх років.

Схема чергування культур у сівозміні має відповідати нормативам оптимального співвідношення культур у різних природно-сільськогосопдарських регіонах, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2010 року № 164.

Чергування культур здійснюється таким чином, щоб стан грунтів під час вирощування попередньої культури відповідав техногологічним вимогам, а також забезпечувалось збільшення органічної частини грунту і стимулювання його біологічної активності.

Чергування культур має позитивно впливати на родючість грунтів, підтримувати бездефіцитний баланс гумусу та поживних речовин, знижувати рівень забур’яненості, запобігати поширенню шкідників і хвороб рослин, а також захищати грунт від ерозії та інших деградаційних процесів.

6. Особливі вимоги до насіння та садивного матеріалу

Згідно зі ст.16 Постанови Кабінету Міністрів України № 970 для вирощування рослин і рослинної продукції має використовуватися лише органічне насіння і садивний матеріал.

Для отримання органічного насіння і садивного матеріалу материнська рослина та інші рослини мають бути розмножені відповідно до вимог законодавства у сфері органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції впродовж щонайменше одного покоління, а для багаторічних культур – протягом щонайменше одного покоління та двох вегетаційних періодів.

Якість насіння має підтверджуватись упаковками, накладними, інформацією від постачальників тощо.

Для виробництва органічної продукції необхідно обов’язково використовувати органічне насіння та садивний матеріал. Потрібно докладати всіх зусиль для його отримання.

Якщо на ринку відсутнє органічне насіння/садивний матеріал, дозволено використовувати насіння/садивний матеріал перехідного періоду.

Неорганічне насіння/садивний матеріал можна використовувати тільки в тому випадку, якщо органічне насіння/садивний матеріал та насіння/садивний матеріал перехідного періоду недоступні на ринку, і ви отримали дозвіл від органу сертифікації, який контролює відповідного оператора, про можливість його використання.

Не дозволяється використовувати протруєння насіння (за виключенням, якщо це врегульовано державними фітосанітарними нормами). Для культур ГМО-ризику (кукурудза, соя, ріпак, картопля, цукровий буряк) обов՚язково потрібно мати декларацію про відсутність ГМО.

7. Боротьба зі шкідниками та хворобами

В органічному виробництві дуже важливо вживати такі заходи з попередження та моніторингу хвороб і шкідників:

	• використовувати методи обробітку землі та культивації, які зберігають або поліпшують стабільність і біологічне різноманіття ґрунту, попереджають ущільнення і ерозію ґрунтів;
	• підбирати відповідні сорти, багаторічну сівозміну з застосуванням бобових та інших зелених добрив;
	• застосовуватия природних ворогів шкідників;
	• застосовувати добрива тваринного походження і органічні матеріали (бажано попередньо компостовані) від органічного виробництва;
	• застосовувати біодинамічні препарати

У випадку неможливості ефективного захисту рослин від шкіднків і хвороб шляхом вжиття заходів, встановлених Законом України «Про основні принципи та вимоги до органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції», а також існування загрози для врожаю дозволяється застосовувати лише засоби захисту рослин та пестициди, внесені до переліку речовин (інгрідієнтів, компонентів) за умови погодження з органом сертифікації органічної продукції.

Дозволяється впровадження таких методів:

1. Використовувати продукти, визначені у Стандарті виробництва органічної продукції, обраного виробником (оператори повинні мати документальне підтвердження необхідності застосування таких продуктів).

2. Використовувати продукти, затверджені сертифікаційним органом. Список ЗЗР та добрив, допустимих до використання в органічному виробництві.

Приклад переліку допоміжних продуктів, затверджених сертифікаційним органом Органік стандарт можна переглянути нище на відео.

Перелік допоміжних продуктів для органічного виробництва

https://www.facebook.com/watch/?v=347957759251239

Для боротьби зі шкідниками та хворобами дозволяється збільшувати популяції корисних комах, мікроорганізмів та природних паразитів як важелів біологічного контролю шкідників та хвороб рослин.

Речовини, що використовуються в пастках та/або дозаторах (крім розпилювачів феромонів), не повинні потрапляти у навколишнє природне середовище та контактувати з іншими такими речовинами і сільськогосподарськими культурами, що вирощуються.

Сучасні тенденції прискореного розвитку світового органічного землеробства виступають стратегічним вектором для вітчизняних агропромислових товаровиробників у напрямах зростання вирощування екологічно чистої сільськогосподарської продукції. Інтеграційні процеси України у міжнародне співтовариство значно посилюють необхідність виробництва таких видів продукції у контексті формування виваженої економічної та екологічної державної політики, а також функціонування аграрного сектору економіки на засадах сталого розвитку.

1.3. Шляхи переходу до органічного землеробства

З кожним роком Україна все більше наближається до розвинених країн за обсягами виробництва та споживання органічної продукції. Наявність сільськогосподарських угідь, придатних для ведення екологічного господарювання, родючих чорноземів та міцних традицій аграрного виробництва створюють сприятливі умови для розвитку органічного сектору в країні. Крім того, вигідне географічне розташування, низькі ціни на оренду землі є сприятливими як для інвестиційної діяльності, так і для експорту органічної продукції до країн-споживачів, а цінова надбавка підвищує у рази прибутки населення сільських територій.

Якщо господарство взяло курс на органічне виробництво, слід продумати не тільки детальний план переходу, але й відповідний бізнес-план цієї діяльності для забезпечення повноцінного успіху.

Розробка бізнес-плану для переходу до органічного виробництва та розробка шляхів створення відповідного бізнес-плану є першим кроком для подання заявки та реєстрацію органічного виробництва.

Значний зарубіжний та вітчизняний досвід ведення органічного виробництва, наявність осередків науково-практичної діяльності та інституційна підтримка з боку інших держав спрощують переведення традиційних підприємств до органічних.

Перехід до органічного землеробства

https://youtu.be/-Ecu30H2vao

Загальні правила, вимоги та принципи ведення органічного виробництва загальновідомі та визначені в міжнародних, національних та приватних стандартах.

Міжнародні стандарти	Національні стандарти	Приватні стандарти

Приклади стандартів виробництва та обігу органічної продукції

Вибір придатного органічного стандарту залежить від кінцевого споживача та ринку органічної продукції. Найпопулярнішим є стандарт Європейського Союзу, який дає можливість продавати органічну продукцію як в країнах Європи, так і в Україні.

Перед початком переходу на органічне виробництво варто домовитися про відвідування інших господарств, які займаються виробництвом органічної продукції. Бажано, щоб господарства були за розмірами та структурою подібні до вашого.

Основні етапи впровадження виробництва органічної продукції рослинництва для підприємств є:

1. Аудит земельної ділянки на придатність до ведення органічного виробництва.

2. Налагодження системи обробітку ґрунту, живлення та захисту рослин без використання інтенсивних методів та хімічних засобів (стабілізаційний період).

3. Ведення діяльності під час перехідного періоду.

4. Сертифікація земельної ділянки.

5. Ведення органічного землеробства.

Оцінювання екологічного стану ґрунтів відбувається на першому етапі переходу від традиційного до органічного землеробства. Цей етап співпадає з оцінюванням придатності земель для ведення органічного землеробства.

Якщо землі придатні або обмежено придатні, тобто стан ґрунтів відповідає нормативним показникам екологічної оцінки, придатність ґрунтів для органічного виробництва визначається за ґрунтово-агрохімічними критеріями.

Аудит земельної ділянки передбачає:

Ø Проведення агрохімічного аналізу ґрунту

Ø Проведення мікробіологічного аналізу ґрунту

Ø Проведення токсикологічного аналізу ґрунту

Ø Проведення моніторингу ґрунтових шкідників

Ø Проведення моніторингу забур’яненості ділянки.

Ø Аналіз розміщення земельної ділянки відносно шкідливих виробництв, автомобільних шляхів з інтенсивним рухом та забруднених територій, якості поливної води.

Усі показники, що визначають ґрунтову родючість, поділяють на дві основні групи

	Показники, що визначають грунтову родючість
Показники, які поліпшуються шляхом внесення органічніх i мінеральних добрив, хiмічних меліорантів та системою обробітку грунту					Показники, які неможливо поліпшити стабілізаційними заходами
гумус		ступінь кислот- ності	вміст рухомих сполук фосфору і калію	об'ємна маса грунту тощо	забруднення важкими металами	забруднення радiонуклі-дами	забруднення залишками тощо

Показники, які визначають під час аналізу ґрунту, можна поділити на агрохімічні та токсикологічні:

Показники якості грунту

• Вміст гумусу; • Вміст доступних елементів живлення рослин; • Електропровідність грунтового розчину (Еc)3; • Сума ввібраних основ; • Щільність; • Найменша вологоємність; • Електропровідність; • Концентрації солей.	• Залишки пестицидів та агрохімікатів; • Вміст важких металів (цинк, мідь, ртуть, свинець); • Радіологічне зараження; • Вміст продуктів викиду шкідливих підприємств та автотранспорту
АГРОХІМІЧНІ	ТОКСИКОЛОГІЧНІ

Моніторинг зараження ґрунтовими шкідниками. Відбір проб ґрунту проводять по діагоналі, або в шаховому порядку. Розмір ям – 50×50×50 см. Строк проведення – кінець вересня і до промерзання шару ґрунту.

Площа	Кількість ям
До 10 га	8
11–50 га	12
51–100 га	16
>100 га	+4 на кожні 100 га

Зібраний матеріал з кожної проби позначають етикеткою, на якій зазначають номер, дату відбору, назву культури-попередника і номер поля.

Контейнери із зібраним матеріалом доставляють у лабораторію для визначення видів і стадій розвитку шкідників.

Аналіз поливної води проводиться для визначення мінерального складу, забрудненості органічними та хімічними речовинами для запобігання накопиченню в ґрунті під час використання води для поливу овочів.

Аналіз забур’яненості проводять для визначення присутності на ділянці карантинних, багаторічних кореневищних бур’янів та необхідності технологічних втручань до відведення ділянки під вирощування органічних рослин.

Другий етап – стабілізаційний період та вжиття низки агротехнічних заходів для можливості застосування перехідного періоду.

Для того, щоб мінімізувати втрати врожаю, був запропонований етап запровадження органічного землекористування – стабілізаційний період – період часу, необхідний для вжиття комплексу агрохімічних та меліоративних заходів, спрямованих на ліквідацію негативних наслідків попереднього землекористування та поліпшення або стабілізацію якісного стану ґрунтів з метою зменшення економічних збитків через зниження урожайності культур під час перехідного періоду.

Такий варіант вимагає додаткових витрат часу і коштів, проте це є необхідним для вирощування органічної сільськогосподарської продукції на землях, які постраждали від неконтрольованої безгосподарницької діяльності аграріїв, і дозволить уникнути або принаймні мінімізувати збитки господарства у перехідний період. Було розраховано, що на виконання робіт під час стабілізаційного періоду для підвищення якісного стану ґрунтів 1 га сільськогосподарських угідь необхідно до 79 тис. грн/га. Величина таких витрат, як правило, є визначальною у разі прийняття рішення переходу до органічного виробництва.

Якщо ж господарство щороку забезпечувало позитивний або принаймні бездефіцитний баланс поживних речовин, в достатній кількості вносилися органічні та мінеральні добрива, дотримувались сівозміни та всі правила землеробства, то землі, швидше за все, не потребуватимуть вжиття стабілізаційних заходів. Варіант переходу господарства до органічного землекористування не потребуватиме проходження другого етапу, тому буде менш фінансово витратним, а третій етап буде обмежений терміном перехідного періоду.

Схема переходу від традиційного до органічного землеробства

Згідно з Законом України «Про основні принципи та вимоги до органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції», «перехідний період – це період переходу від виробництва неорганічної продукції до виробництва органічної продукції, під час якого оператор дотримується вимог законодавства у сфері органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції;

Перехідний період в органічному землеробстві

https://youtu.be/-Ecu30H2vao

Залежно від показників агрохімічного стану ґрунтів перехідний період може тривати від 2–3 до 5–6 років.

Упродовж перехідного періоду необхідно дотримуватись відповідних умов:

• підвищити надходження органічних решток за рахунок використання нетоварної частини врожаю і сидератів;

• зменшити дози мінеральних добрив, змінити співвідношення в них між азотом, фосфором і калієм на користь азотних добрив;

• збільшити частку багаторічних трав у структурі посівних площ;

• звільнити поле за допомогою пошарового обробітку ґрунту важкими культиваторами або культиваторами-плоскорізами від коренепаросткових багаторічних бур'янів і пирію;

• звільняти посівний шар ґрунту шляхом неглибокої культивації від потенційного запасу насіння малорічних бур'янів;

• відновити в ґрунті органічними добривами, зокрема і пожнивними рештками, зниклі асоціації мікроорганізмів, які забезпечують оптимальний поживний режим ґрунту;

• забезпечити посівами багаторічних бобових трав, сидеральних культур і мінімальним обробітком ґрунту на 4–5 см після них, вертикальну аерацію ґрунту, що поліпшує водний режим та попереджає інтенсивний стік;

• зменшити шкодочинність шкідників і хвороб у ґрунті за допомогою шарування ґрунту (через 18–20 днів), що дає змогу переривати трофічний зв'язок.

Незважаючи на те, що перехід від традиційного землеробства до органічного часто відбувається разом зі скороченням врожайності, прихильники альтернативного землеробства підкреслюють стійкість цієї системи, особливо через збільшення органічної речовини, пов'язаної з якістю ґрунту. На початковому етапі запровадження органічного землеробства здається, що ефективність ведення господарської діяльності знижується, але при цьому органічна речовина накопичується в ґрунті на довгострокову перспективу, тоді й починає діяти прихований механізм підвищення родючості ґрунтів.

Окрім підвищення родючості сільськогосподарських ґрунтів в органічному землеробстві важливим етапом переходу є організація технологічного процесу. Відповідно до стандартів органічного виробництва застосовуються спеціальні вимоги щодо технологій вирощування сільськогосподарських культур відповідно до конкретних умов господарства.

Обов'язковим є застосування екологічно безпечних сівозмін, що спрямовані на поповнення ґрунту азотом за рахунок насичення посівами бобових, фосфором – гречки та вівса; для поліпшення забезпечення вологою вводять чорні пари, боротьбу з бур'янами проводять біологічними методами; заорюють нетоварну частину продукції.

Також необхідно виключити використання мінеральних добрив та пестицидів, замінивши їх офіційно зареєстрованими дозволеними засобами в органічному землеробстві.

Четвертим етапом є безпосередня сертифікація визначеної ділянки для ведення органічного землеробства з наданням права маркувати вирощену продукцію як органічну.

Сертифікація земельної ділянки

https://youtu.be/-Ecu30H2vao

Після проходження перехідногоперіоду оператор надає документи, в яких відображає усі процеси, що застосовує у виробництві. Одна з особливостей процедури полягає в тому, що всі документи мають надаватися в чітко встановлені терміни.

Your browser does not support the video tag.

Документація в органічному виробництві

https://youtu.be/-Ecu30H2vao

Серед обов'язкової документації мають бути щорічний план вирощування рослин, сівозміни, список використовуваних сортів, використання в господарстві дозволених добрив та засобів захисту рослин; звіт про походження, тип, склад і використання закупленої підприємством продукції; звіт щодо походження, типу, складу та використання проданих товарів господарства; звіт про реалізацію продукції на місцевому ринку.

Вдалий вибір способу переходу від традиційного аграрного виробництва до органічного є одним із ключових факторів, що визначатиме в подальшому ефективність його ведення. До основних факторів слід також віднести місцеві умови та традиції, реакцію сільськогосподарських культур на методи виробництва органічної продукції, тип виробничих процесів, обраних агротехнологій для дотримання вимог згідно з принципами виробництва органічної продукції, можливості введення стабілізаційного періоду з метою ліквідації негативних наслідків попереднього землекористування, ґрунтово-кліматичну зону, в якій розташоване аграрне підприємство, а також його розміри.

Ризики в органічному виробництві

https://youtu.be/-Ecu30H2vao

Незважаючи на всі перешкоди та ризики, переорієнтація аграрного виробництва більшості традиційних господарств в органічному напрямі можлива, а зміна свідомості агровиробників вкрай необхідна для майбутніх поколінь.

Питання для самоконтролю

1. Назвіть основні елементи сталого сільського господарства.

2. Які основні принципи органічного сільського господарства?

3. Охарактеризуйте сучасний стан органічного виробництво в Україні.

4. Що є метою органічного землеробства?

5. Охарактеризуйте методи органічного сільського господарства.

6. Перелічіть способи досягнення базових цілей органічного сільського господарства.

7. Які переваги органічного сільського господарства по відношенню до інтегрованого?

8. Що є основою системи управління в органічному рослинництві?

9. Назвіть правила виробництва органічної продукції рослинництва.

10. Перелічіть та охарактеризуйте основні етапи впровадження виробництва органічної продукції рослинництва.

Попередня тема

На початок

Наступна тема