ХІМІЯ Електронний посібник
Головна Анотація Теоретичні відомості Лабораторні роботи Глосарій Список використаних джерел Укладачі	ГЛОСАРІЙ
	А Б В Г Д Е Ж З І К Л М Н О П Р С Т Ф Х Ц Ш Я А Адсорбент – тверда речовина, поверхневий шар якої поглинає молекули, іони. Адсорбція – явище поглинання молекул, іонів поверхневим шаром твердої речовини. Акцептор електронної пари – частинка, яка приймає в порожню орбіталь електронну пару від іншої частинки. Алкани – ациклічні насичені вуглеводні загальної формули СnН2n+2, у молекулах яких усі зв’язки одинарні. Алкени – ациклічні ненасичені вуглеводні, що містять один подвійний зв’язок -С=С-. Склад молекули відповідає загальній формулі СnН2n. Алкіни – ациклічні ненасичені вуглеводні, молекули яких містять один потрійний зв’язок -СºС-. Склад молекули відповідає загальній формулі СnН2n-2. Алотропія – явище утворення елементом кількох простих речовин. Альдегіди – органічні сполуки, характеристичною групою яких є альдегідна група -СНО. Склад молекули відповідає загальній формулі R-СНО Аміни – органічні сполуки, що містять аміногрупу -NH2 або її заміщені -NR2 чи -NHR). Залежно від кількості заміщених атомів Гідрогену в аміногрупі розрізняють первинні (RNH2), вторинні (R2NH) та третинні (R3N) аміни. Аміногрупа -NH2 – характеристична група амінів та амінокислот. Амінокислоти – органічні сполуки, молекули яких містять карбоксильну групу -СООН й аміногрупу -NH2. Наявність цих груп зумовлює амфотерні властивості амінокислот. a-Амінокислоти – амінокислоти, у молекулах яких аміногрупа сполучена з першим після карбоксильної групи атомом Карбону. Вони є мономерами білків. Аморфна речовина – речовина, в якій найменші частинки розміщені хаотично. Арени (ароматичні вуглеводні) – вуглеводні, що містять одне чи кілька ароматичних кілець. Атом – найменша електронейтральна частинка речовини, яка складається із позитивно зарядженого ядра і негативно заряджених електронів. Атомна частка елемента – відношення кількості атомів елемента до кількості атомів усіх елементів у певному середовищі. Ацетатний шовк – штучне волокно на основі естерів целюлози. Ацетилен (етин) – алкін складу С2Н2. Ациклічні органічні сполуки – сполуки з незамкнутим ланцюгом атомів Карбону. Б Бензен – представник аренів (ароматичних вуглеводнів) складу С6Н6. Білок – біополімер, побудований із залишків молекул а-амінокислот. Біуретова реакція – якісна кольорова реакція на білки (пептидні групи). У лужному середовищі розчин білка за доливання розчину купрум(ІІ) сульфату набуває синьо-фіолетового забарвлення. В Відносний вихід продукту реакції – величина, яка характеризує повноту перебігу хімічної реакції або ступінь перетворення речовини на іншу. Віскозне волокно – штучне волокно (штучний шовк) на основі целюлози. Вітаміни – низькомолекулярні органічні речовини, що є біологічними каталізаторами хімічних реакцій або реагентами у фотохімічних процесах, які відбуваються в організмі. У невеликих кількостях, але обов’язково потрібні для нормальної життєдіяльності організмів. Вищі карбонові кислоти – карбонові кислоти, молекули яких містять десять і більше атомів Карбону (пальмітинова С15Н31СООН, стеаринова С17Н35СООН, олеїнова С17Н33СООН та ін.). Внутрішньомолекулярна дегідратація – відщеплення молекули води від молекули сполуки. Водневий зв’язок – електростатична взаємодія між молеку лами за участю атомів Гідрогену. Вуглеводи – оксигеновмісні органічні сполуки, до складу яких входять атоми Карбону, Гідрогену й Оксигену. Переважно відповідають загальній формулі Сn(Н2O)m. Загальний термін охоплює моносахариди, олігосахариди й полісахариди. Вуглеводні – речовини, молекули яких складаються лише з атомів Карбону (колишня назва – вуглець) і Гідрогену (колишня назва – водень). Вулканізація – обробка каучуку за певної температури сіркою, внаслідок якої поліпшуються властивості каучуку й утворюється цінний матеріал – гума. Г Галогенопохідні вуглеводнів – сполуки, молекули яких містять один або кілька атомів галогенів (Флуору, Хлору, Брому, Йоду). Галогенування – уведення атомів галогенів до складу органічної сполуки. Генетичні зв’язки – зв’язки між речовинами, які ґрунтуються на походженні речовин та їх хімічних властивостях. Гідратація – реакція приєднання води. Гідроліз солі – 1) реакція обміну між сіллю і водою; 2) реакція солі з водою з утворенням сполуки основного характеру і сполуки кислотного характеру. Гідрування – реакція приєднання водню. Гліцерол – трьохатомний спирт складу СН2(ОН)—СН(ОН)—СН2(ОН). Глюкоза – вуглевод складу С6Н120 6. Гомологи – органічні сполуки, що належать до одного гомологічного ряду. Гомологічний ряд – сукупність органічних сполук, подібних за будовою і відмінних за складом молекули на одну або кілька груп атомів СН2, що називають гомологічною різницею. Д Дегідратація – відщеплення води від молекули речовини. Делокалізовані електрони – електрони, які хаотично рухаються в металі. Денатурація білків – руйнування їх природної просторової структури (вторинної, третинної, четвертинної) зі збереженням первинної. Добрива – речовини, які вносять у ґрунт для поліпшення розвитку рослин. Донор електронної пари – частинка, яка надає електронну пару в порожню орбіталь іншої частинки. Е Еластичність – здатність тіла відновлювати форму після деформації. Екзотермічні реакції – реакції, що супроводжуються виділенням теплоти в навколишнє середовище. Електронегативність – умовна величина, що характеризує здатність атома в хімічній сполуці притягувати до себе електрони. Ендотермічні реакції – реакції, що супроводжуються поглинанням теплоти із навколишнього середовища. Етери – органічні сполуки, у молекулі яких два вуглеводневі замісники сполучені між собою атомом Оксигену. Відповідають загальній формулі R^1-О-R^2. Естери – похідні карбонових кислот, в молекулах яких атом Гідрогену карбоксильної групи заміщений вуглеводневим замісником. Естерифікація – синтез естерів взаємодією кислоти і спирту. Етен – алкен складу С2Н4. Ж Жири (тригліцериди) – естери трьохатомного спирту гліцеролу і вищих карбонових кислот, які можуть бути насиченими або ненасиченими. Жорсткість води – властивість природної води, зумовлена наявністю в ній катіонів Кальцію і Магнію. З Замісник – атом або група атомів, що заміщують у хімічній структурі, яка складає основу сполуки, один або кілька атомів Гідрогену. Зв’язок ковалентний – зв’язок, утворений за допомогою спільних електронних пар. Зв’язок ковалентний неполярний – зв’язок, що виникає між двома атомами неметалічних елементів з однаковою електронегативністю. Електронні пари розміщуються симетрично відносно обох атомів. Зв’язок ковалентний полярний – зв’язок, що виникає між атомами з різною електронегативністю. Електронні пари зміщені в бік більш електронегативного атома. Зв’язок подвійний – хімічний зв’язок, в утворенні якого беруть участь дві пари електронів, наприклад СН2::СН2. Зв’язок потрійний – хімічний зв’язок, в утворенні якого беруть участь три пари електронів, наприклад СНºСН. Замість рисок – три пари електронів. І Ізомери – речовини з однаковим якісним і кількісним складом молекул, але різною будовою і властивостями. Ізомерія – явище існування речовин з однаковим хімічним складом, молекулярною формулою та відносною молекулярною масою, але з різною хімічною будовою чи просторовим розташуванням атомів. Ізотопи – атоми елемента з різною кількістю нейтронів. Іонний зв’язок – зв’язок між протилежно зарядженими іонами. К Капрон – синтетичне волокно на основі полімеру, одержаного поліконденсацією а-амінокапронової кислоти. Карбонові кислоти – сполуки, що містять функціональну карбоксильну групу -СООН. Каталізатор – речовина, що підвищує швидкість хімічної реакції, залишаючись після реакції в хімічно незмінному стані. Кисла сіль – продукт неповного заміщення атомів Гідрогену в молекулі багатоосновної кислоти на атоми (іони) металічного елемента або йони амонію. Кислотне бродіння глюкози – реакція перетворення глюкози на молочну кислоту під дією ферментів. Кислотні опади – атмосферні опади (дощ, сніг), які містять домішки кислот. Каталітичні реакції – реакції, що відбуваються за участю каталізатора. Кількість речовини (позначення v) – величина, яка вказує на кількість структурних частинок (атомів, молекул, йонів), що містяться в певній порції речовини. Класифікація – процес і результат групування об’єктів дослідження чи спостереження за певними їх загальними ознаками. Ковалентний зв’язок – зв’язок між атомами, зумовлений існуванням спільних електронних пар. Крохмаль – вуглевод загальної формули (С6Н10О5)n, природний полімер, мономером якого є глюкоза. Кристал – самоутворене тверде тіло, що має плоскі грані та прямі ребра. Кристалічні ґратки – модель будови кристалічної речовини. Ксантопротеїнова реакція – якісна реакція на білки, які у своєму складі містять фрагменти ароматичних амінокислот. Розчин такого білка в присутності концентрованої нітратної кислоти набуває жовтого забарвлення. Л Локанти – цифри або літери (латинські, грецькі), що вказують положення замісників, кратних зв’язків. М Макроелементи – хімічні елементи, необхідні рослинам у найбільшій кількості. Масова частка розчиненої речовини (позначення – «омега») – відношення маси розчиненої речовини до маси розчину. Металічний зв’язок – зв’язок між катіонами в металі, здійснюваний за допомогою делокалізованих електронів. Мило – натрієва або калієва сіль вищої карбонової кислоти. Міжмолекулярна дегідратація – відщеплення молекули води від двох молекул сполуки. Молярна маса (М) – величина, що дорівнює відношенню маси речовини до відповідної кількості речовини. Моль – кількість речовини, що містить стільки структурних частинок цієї речовини, скільки атомів міститься у вуглеці масою 12 г. Мономер – реагент реакції полімеризації і поліконденсації. Н Необоротна реакція – 1) реакція, під час якої хімічного перетворення зазнає лише реагент (реагенти); 2) реакція, яка відбувається в одному напрямку. Неполярний ковалентний зв’язок – ковалентний зв’язок, у якому одна чи кілька спільних електронних пар не зміщені в бік одного з атомів. Номенклатура органічних сполук – це назви сполук Карбону, утворені за відповідною системою принципів і правил. Нуклонне число – сумарна кількість протонів і нейтронів в атомі. О Оборотна реакція – 1) реакція, під час якої хімічного перетворення зазнають і реагент (реагенти), і продукт (продукти); 2) реакція, яка одночасно відбувається в протилежних напрямках. Оксигеновмісні органічні сполуки – органічні сполуки, до складу яких входять атоми Оксигену. Олія – рідкий жир, до складу якого входять залишки ненасичених вищих карбонових кислот, здебільшого рослинного походження. Орбіталь – частина простору атома, в якій перебування електрона є найбільш імовірним. Органічні сполуки – сполуки, які містять атоми Карбону, хімічно зв’язані з атомами Гідрогену й можуть містити атоми інших елементів-органогенів. Основна сіль – продукт неповного заміщення гідроксид-іонів (гідроксильних груп) в основі або амфотерному гідроксиді на йони кислотного залишку. П Парниковий ефект – явище затримання частини теплоти на планеті вуглекислим газом та деякими іншими газами атмосфери. Пептидний зв’язок – це зв’язок у молекулах пептидів і білків, що утворився за взаємодії карбоксильної групи однієї амінокислоти з а-аміногрупою іншої: -СО-NH-. Пластмаси – матеріали на основі природних або синтетичних полімерів, здатні набувати під час нагрівання заданої форми і зберігати її після охолодження. Розрізняють термопласти й реактопласти. Подвійний ковалентний зв’язок – зв’язок, утворений двома спільними електронними парами. Поліконденсація – синтез макромолекул полімеру з великої кількості молекул мономеру, що супроводжується утворенням низькомолекулярного побічного продукту. Полімер – високомолекулярна речовина, що складається з послідовно сполучених структурних (елементарних) ланок. Полімеризація – синтез макромолекул полімеру з великої кількості молекул мономеру. Полярний ковалентний зв’язок – ковалентний зв’язок, в якому одна чи кілька спільних електронних пар зміщені в бік одного з атомів. Поняття – узагальнена думка про тіла, речовини, явища тощо, що виникає на підставі багатьох фактів. Потрійний ковалентний зв’язок – зв’язок, утворений трьома спільними електронними парами. Простий іон – іон, утворений одним хімічним елементом. Природний газ – горюча корисна копалина, природне джерело газоподібних вуглеводнів, переважно метану. Простий ковалентний зв’язок – зв’язок, утворений однією спільною електронною парою. Протонне число – кількість протонів в атомі. Р Реакція «срібного дзеркала» – якісна реакція на альдегідну групу. Реакція нейтралізації – взаємодія кислоти з основою, унаслідок якої утворюється сіль і вода. С Сахароза – вуглевод, дисахарид складу С12Н22О11. Середня сіль – 1) продукт повного заміщення атомів Гідрогену в молекулі кислоти на атоми (йони) металічного елемента або іони амонію; 2) продукт повного заміщення аніонів ОЕГ (гідроксогруп) в основі чи амфотерному гідроксиді на аніони кислотних залишків. Синтетичне волокно – волокно, вироблене із синтетичного полімеру. Сіль – іонна сполука, яка містить катіони, утворені металічним елементом, або катіони амонію та аніони кислотного залишку. Складний йон – іон, утворений кількома хімічними елементами. Спирти – сполуки, що містять характеристичну гідроксильну групу -ОН. Молекули насичених одноатомних спиртів відповідають формулі СnН2n+1ОН. Спиртове бродіння глюкози – реакція перетворення глюкози на спирт (етанол) під дією ферментів. Структурна ізомерія – ізомерія, зумовлена різною послідовністю сполучення атомів Карбону в молекулі. Структурні формули – хімічні формули, що відображають склад речовини і порядок сполучення атомів у її молекулі. Ступінь полімеризації – число, що вказує кількість структурних (елементарних) ланок у макромолекулі полімеру. Т Теорія – обґрунтоване і сприйняте науковою спільнотою наукове знання, що описує й пояснює факти, виконує функцію передбачення та інші важливі для науки функції. Теорія хімічної будови – теорія, що встановлює залежність між складом, хімічною будовою та властивостями речовин. Тепловий ефект реакції – теплота, виділена або поглинута системою під час перебігу в ній хімічної реакції. Він становить різницю між умістом енергії у вихідних речовинах і кінцевих продуктах реакції. Ф Факти – реальні події чи конкретні характеристики, вірогідні дані, встановлені в процесі наукового пізнання. Феноли – похідні аренів, у молекулах яких один або кілька атомів Гідрогену бензенового кільця заміщені на гідроксильні групи. Фенолформальдегідна смола – полімер, продукт поліконденсації фенолу та метаналю (формальдегіду). Ферменти – каталізатори білкової природи, що прискорюють хімічні реакції в організмах. Формальдегід (метаналь) – найпростіший альдегід складу НСНО. Формульна одиниця – атом, молекула, група атомів або іонів, відображені в хімічній формулі речовини. Фруктоза – моносахарид, вуглевод складу С6Н12O6, ізомер глюкози. Х Характеристична (функціональна) група – група атомів, що визначає належність речовини до певного класу органічних сполук та зумовлює її хімічні властивості. Хімічна будова – порядок сполучення атомів у молекулі та характер їх зв’язку один з одним. Хімічна реакція – явище, під час якого з одних речовин утворюються інші, відмінні за хімічним складом і (або) будовою. Хімічна рівновага – стан суміші реагуючих речовин, для якого швидкості прямої та зворотної реакцій однакові. Хімічне джерело струму – пристрій, який виробляє електричний струм унаслідок перебігу в ньому окисно-відновної реакції. Хімічний елемент – вид атомів із певним зарядом ядра (протонним числом). Ц Целюлоза – природний полімер, полісахарид (вуглевод) складу (С6Н10О5)n. Циклічні органічні сполуки – сполуки, що мають замкнуті ланцюги атомів Карбону. Ш Штучне волокно – волокно, вироблене із природного полімеру шляхом хімічної обробки. Я Якісна реакція – реакція, що її використовують для визначення речовини за допомогою хімічного експерименту.
		На початок