video

Новоутворення (tumor, neoplasma, blastoma), або пухлини, опухи, бластоми - це атипове патологічне розростання тканин і клітин організму внаслідок дії бластомогенних факторів.

14.1. Новоутворення молочної залози

Рис. 14.1. Новоутворення молочної залози у кішки Папилломатоз Шоупа (папиллома кроликов, фиброматоз Шоупа)

Рис. 14.2.Папіломатоз Шоупа

(папілома кроликів, фіброматоз Шоупа)

В основі пухлинного росту лежить безмежне розмноження клітин, часто з порушенням їх диференціації. Новоутворення можуть виникати з будь-яких тканин організму і в будь-якому органі. Найчастіше новоутворення виявляють у собак, коней, великої рогатої худоби, свиней, котів, курей. Пухлини дуже поширені у сільськогосподарських та домашніх тварин.

Розвиток пухлин залежить не тільки від віку, а й від породи, статі і навіть масті тварини. Найчастіше пухлини утворюються у дорослих або старих тварин, наприклад, у собак і котів — у 6 — 10-річному віці, у великої рогатої худоби й коней – у віці від 5 до 13 років, у курей — у 2 роки.

Однак деякі пухлини (вірусної етіології) виникають у молодих тварин: папіломи — у великої рогатої худоби, коней, собак не старших 2 — 4-річного віку; лімфосаркома — у собак віком 1 – 2 роки; остеосаркома – у собак 1 – 4-річного віку. Серед собак пухлини найчастіше реєструються у боксеріві тер'єрів; у великої рогатої худоби породи герефорд нерідко спостерігається плоскоклітинний рак повік очей; меланоми трапляються переважно у коней сірої масті. Ракові захворювання частіше вражають самок, ніж самців. У самок (сук, кішок) особливо часто пухлини виявляються в таких органах, як матка, піхва, молочна залоза.

Процес новоутворення нерідко має дві фази: у першій фазі під впливом канцерогенних факторів нормальні клітини перетворюються на латентні пухлинні клітини, в другій — під дією подразників латентні пухлинні клітини починають бурхливо розмножуватись, що призводить до видимого розвитку новоутворення

14.2. Етіологічні теорії виникнення пухлин

Щодо причин виникнення пухлин єдиної думки не має. Існує 4 основні етіологічні теорії: фізико-хімічна, дизонтогенетична, вірусна та поліетіологічна.

Згідно фізико-хімічної теорії (теорія подразників), до виникнення новоутворень призводять дія іонізуючої радіації, в тому числі рентгенівське випромінювання, надмірна сонячна радіація тощо; серед хімічних речовин, які сприяють утворенню пухлин (канцерогени), особливо небезпечні продукти переробки нафти, кам'яного вугілля тощо.

14.2. Щур, що запрограмований на утворення пухлин

Рис. 14.3. Щур, що «запрограмований» на новоутворення

Дизонтогенетична теорія пояснює утворення пухлин порушенням ембріогенезу; при цьому допускається, що деякі клітини залишаються в організмі досить тривалий час у незрілому стані й за певних умов починають виявляти ознаки пухлинного росту. Дана теорія знаходить підтвердження в науці. Так, японськими вченими була виведена особлива лінія лабораторних щурів у яких генетично закріплений розвиток пухлин при досягненні певного віку, тобто тварини ніби «запрограмовані» на новоутворення. Цих тварин використовують для апробації нових ліків від раку.

Вірусна теорії пояснюють утворення пухлин дією онкогенних вірусів. Останні перетворюють нормальну клітину на пухлинну, змінюючи її спадкові властивості, і не відіграють помітної ролі в подальшому безмежному розмноженні клітин новоутворення. Так, було виявлено що причиною виникнення папілом є вірус, що розвивається в епітеліальних клітинах.

Згідно з поліетіологічною теорією, єдиної причини утворення пухлин не існує. Усі наведені вище фактори здатні діяти на генетичний апарат клітини, зумовлюючи мутації, наслідком яких є перетворення нормальних клітинних елементів на пухлинні.

У розвитку пухлин величезне значення має стан нейроендокринної функції організму. Порушення гормональної рівноваги в процесі старіння організму сприяє виникненню новоутворень.

14.3. Класифікація пухлин

У морфологічному відношенні пухлини класифікують відповідно до тканин, з яких вони розвиваються. Пухлини бувають епітеліального, сполучнотканинного, м’язового, судинного походження та із нервової тканини.

14.3.1. Пухлини епітеліального походження

14.3. Папіломатоз

Рис. 14.4. Папіломатоз

пухлина яєчника у кішки

Рис. 14.5. Аденома яєчників кішки

Папілома – це пухлина, що розвивається доброякісно з плоского епітелію і виступає над поверхнею шкіри у вигляді сосочка. Папіломи можна виявити на шкірі, слизовій оболонці порожнини рота, носа, придаткових пазух носа, глотки, на голосових зв’язках, в сечовому міхурі та ін. Папілома має вірусну етіологію. Пухлина являє собою щільний або м’який нарост величиною до 1-2 см, на ніжці. Можна помітити, що поверхня папіломи нерівна, нагадує цвітну капусту.

Адено́ма (англ. adenoma від грец. aden- — залоза і -oma — пухлина) — доброякісна пухлина, що розвивається з епітелію різних залозистих органів (печінка, нирки, яєчники, щитовидна залоза та ін.). Будовою подібна до відповідної залози. У більшості випадків є гормоно-залежною пухлиною. Іноді злоякісно перероджується

Карцинома, рак (грец. carcinos; лат. cancer — рак, краб, лат. oma — пухлина) — злоякісна пухлина з епітеліальної тканини. Походження терміну пов'язане, ймовірно, з тим, що найдоступніші для спостереження форми захворювання — рак молочної залози, рак шкіри — часто проростають в навколишні тканини, форми їх проростів нагадують клешні рака.

14.3.2. Пухлини сполучнотканинного походження

Міксома — доброякісна пухлина, що проростає в щелепи з носової чи ротової порожнини, походить зі сполучної тканини ембріональної будови, містить базофільні клітини, що продукують муцин, росте повільно, рентгенологічно майже не відрізняється від кістки.

Ліпома, жировик (від грецьк. lípos — жир та -oma — закінчення у назвах пухлин) — доброякісна пухлина із жирової тканини, іноді множинна. Розвивається у шарі підшкірної з'єднувальної пухкої тканини та може проникнути вглиб між м'язами та судинами до окістя. Часто зустрічається на спині, шиї та передній черевній стінці; буває різної щільності та розміру (1-3 см у діаметрі, іноді ліпоми можуть вирости за декілька років до 10-20 см та важити 4-5 кг). Порушень функцій організму ліпома, як правило, не викликає.

Шарпей, 10 лет, эмбриональная рабдомиосаркома кожи

Рис. 14.6. Ембріональна рабдоміосаркома шкіри (пес породи Шарпей, 10 років) Бордосский дог, 3 года, опухоль костей предплечья (остеосаркома), массивный отёк конечности

Рис. 14.7. Остеосаркома передпліччя

(пес породи Бордоський дог, 3 роки) 14.8. Лейоміома матки кішки (вологий препарат)

Рис. 14.8. Лейоміома матки кішки (вологий препарат)

Фіброма — доброякісна пухлина з волокнистої сполучної тканини. Часто поєднується зі розростанням інших тканин - м'язової (фіброміоми), судинної (ангіофіброма), залозистої (фіброаденома). Виникає на шкірі, слизових оболонках, в сухожиллях, молочній залозі, матці.

Саркома — злоякісна пухлина сполучної тканини. Саркома м'яких тканин — велика група злоякісних новоутворень, які побудовані з примітивної ембріональної мезодерми (середнього зародкового листка). Первинна мезенхіма, входить до складу мезодерми, пізніше дає початок різним варіантам сполучної тканини, входить до складу сухожилків, зв'язок, м'язів тощо. Утім, деякі саркоми мають ектодермальне і епітеліальне походження, притаманне раку.

Остеома — поодинока пухлина з компактної чи спонгіозної кісткової тканини або з обох цих тканин водночас. Губчасті остеоми мають чіткі контури, кулясту, овоїдну чи грибоподібну форму, правильну будову, ззовні оточені кортикальною капсулою, Компактні остеоми мають кулясту форму, високу щільність, виглядають однорідно, потребують диференціації з системними , зокрема диспластичними, процесами.

Хондрома (хрящовик) — це пухлина, що побудована із хрящової тканини. Розрізняють екхондрози, розвиваються із нормального хряща (наприклад, реберного) та енхондроми, що з’являються в таких містах, де нормально немає хрящової тканини (наприклад, навколо вушної залози).

14.3.3. Пухлини м'язового походження

Лейоміома – доброякісна пухлина із гладенької м’язової тканини, найчастіше зустрічається в статевих органах самок. Може досягати досить великих розмірів. Нерідко лейоміоми бувають множинними у вигляді ізольованих або розлитих вузлів.

Рабдоміома (грец. ῥάβδος — палка, прут, полоса) — доброякісна пухлина, що виникає із поперечносмугастої тканини. Звичайно розміщується в товщі м’язів и в області великих суглобів, язика, серця і жіночих статевих органів. Пухлина досягає іноді 10—15 см в діаметрі, щільноеластичної консистенції, рухома і добре обмежена. Має виражену капсулу.

14.3.4. Пухлини судинного походження

Гемангіома — доброякісна пухлина, за походженням пов'язана з вадами формування судинної системи. Може бути капілярною, венозною, кавернозною та змішаною. Розташовуються у шкірі, підшкірній клітковині, м'язах, кістках, внутрішніх органах.

Лімфангіо́ма — доброякісна пухлина, що часто виникає ще при внутріутробному розвитку. Клітини пухлини походять із стінок лімфатичних судин, тіло пухлини макроскопічно являє собою тонкостінну порожнину різних розмірів від 1 мм до декількох сантиметрів.

14.3.5. Пухлини з нервової тканини

Невринома (шваннома, шванногліома, неврилеммома, нейринома, леммобластома, периневральна фібробластома) — пухлина, що росте із шваннівских клітин, що утворюють мієлінову оболонку нервів.

Гангліома - це захворювання, яке характеризується доброякісною пухлиною, в склад якої входить симпатичні нервові вузли. Дана пухлина розміщена в оболонці сухожилків. Часто буває внаслідок травмування нервових волокон

14.4. Характеристика доброякісних і злоякісних пухлин

Пухлини за своїми клінічними, морфологічними та патологоанатомічними ознаками відрізняються між собою. Їх можна розділити на дві групи: доброякісні і злоякісні.


Рис. 14.9. Доброякісна пухлина шиї собаки	Рис. 14.10. Злоякісна пухлина язика кота

Таблиця 14.1

Порівняльна характеристика доброякісних і злоякісних пухлин

Доброякісні пухлини	Злоякісні пухлини
Повільний, тривалий ріст	Швидкий ріст
Розсувають здорові тканини	Проростають прилеглі здорові тканини (інфільтративний ріст)
Часто оточені капсулою	Не мають капсули
Мають чітко окреслену форму	Не мають чітких меж
Частіше округлої форми	Бувають різної форми
Не спричиняють клінічно виражених змін загального стану	Викликають погіршення загального стану та виснаження організму (кахексія)
Досягають значних розмірів	Здебільшого невеликі за розміром
Поверхня частіше гладенька	Поверхня горбкувата
Збільшуються без дегенеративних змін та осередків розпаду	Часто мають осередки некротичного розпаду (ракові виразки) та порожнини із рідким вмістом (ракове молоко)
Не дають метастазів	Дають метастази
Не утворюють рецидивів	Утворюють рецидиви

Рис. 14.11. Доброякісна пухлина молочної залози собаки

Рис. 14.12. Злоякісна пухлина верхньої повіки собаки

Кожна доброякісна пухлина за певних умов може перетворитися на злоякісну. Якщо доброякісна пухлина локалізується на життєво важливих органах, вона може порушувати їх функціонування та впливати на суміжні органів (стискаючи кровоносні судини, нерви, закриваючи просвіт і т. д.).

14.5. Діагностика пухлин

Діагностика новоутворень здійснюється комплексно, з урахуванням анамнестичних даних, даних клінічного дослідження та спеціальних методів дослідження (ультразвукове дослідження, рентгетдіагностика, цито- та гістологічні дослідження). Зовнішні пухлини діагностують за клінічними даними. Крім клінічних даних використовують спеціальні методи дослідження. Рентгенодіагностика, УЗД дає змогу виявити пухлини, локалізовані у внутрішніх органах, особливо у дрібних тварин, а також у ділянках кісток.

Неоперабельная опухоль, локализованная на брыжейке, поджелудочной железе и петлях кишечника

Рис. 14.13. Ультразвукова діагностика. Неоперабельна пухлина, що локалізована на брижі, підшлунковій залозі і петлях кишечника

Неоперабельная опухоль, локализованная на брыжейке, поджелудочной железе и петлях кишечника 1

Рис. 14.14. Діагностична лапаротомія. Неоперабельна пухлина, що локалізована на брижі, підшлунковій залозі і петлях кишечника

Остаточний діагноз установлюють при гістологічному або цитологічному дослідженні матеріалу пухлин, отриманого за допомогою біопсії.

14.6. Загальні принципи лікування при новоутвореннях

Хіміотерапевтичне лікування пухлин полягає у використанні лікарських засобів, що вибірково діють на пухлинні клітини (ембіхіну, сарколізину, допану тощо). Позитивні результати отримують, використовуючи препарати цитостатичної дії (метотрексат, меркаптопурин, циклофосфан та ін.).

14.15. Метотрексат

Рис. 14.15. Метотрексат

меркаптопурин

Рис. 14.16. Меркаптопурин

циклофосфан

Рис. 14.17. Циклофосфан

При лікуванні папілом і фібром непогані результати дає застосування патогенетичної й тканинної терапії. Внутрішньовенне введення великій рогатій худобі 0,5 — 1 % розчину новокаїну в дозі 40 — 80 мл з повторенням через 5 — 6 діб зумовлює зникнення папілом у 50 - 70 % випадків вже через 2 — 3 тижні. Застосовують також тканинні препарати з селезінки, печінки тощо (3 — 5 ін'єкцій)

При доброякісних пухлинах, доступних для радикального видалення хірургічним шляхом прогноз сприятливий. Хірургічне видалення (ексцизію) доброякісної пухлини проводять в межах здорових тканин, не пошкоджуючи капсулу новоутворення.

Оперативне лікування при новоутворенні молочної залози

При локалізації пухлин у внутрішніх органах, особливо у важкодоступних для хірургічного втручання місцях, робить прогноз несприятливим.

Питання для самоконтролю

1. Що називається пухлиною?

2. Які фази розрізняють в процесі розвитку новоутворень?

3. Які є основні етіологічні теорії новоутворень?

4. Що таке папілома?

5. Що таке ліпома

6. Що таке лейоміома?

7. Що таке гемангіома?

8. Що таке невринома?

9. Як поділяються пухлини за своїми клінічними, морфологічними та патологоанатомічними ознаками?

10. Як проводиться діагностика новоутворень?

11. Які препарати, вибірково діють на пухлинні клітини?

12. Які препарати цитостатичної дії використовують для хіміотерапії?

Попередня тема

На початок

Наступна тема