БАКТЕРІЙНІ ХВОРОБИ СВИНЕЙ

Електронний посібник

8. Колібактеріоз

Колібактеріоз (коліінфекція, ешерихіоз) – інфекційне захворювання новонародженого молодняку сільськогосподарських тварин, зокрема поросят, яке характеризується явищами профузного проносу, септицемією, інтоксикацією, зневодненням організму та значною летальністю.

Етіологія. Збудник хвороби Escherichia coli, на відміну від сапрофітних ешерихій, володіє факторами патогенності (адгезивністю, токсигенністю, інвазивністю), діючи на органи та тканини, порушує їхні функції, викликає патологічний стан організму. Залежно від наявності таких факторів патогенності, хвороба проявляється у формі колісепсису, коліентериту, коліентеротоксемії. Патогенні ешерихії є облігатними паразитами (факторна хвороба) і здатні викликати захворювання тварин, птиці, людей.

У межах виду Е. соli ідентифіковано понад 180 серологічних груп за О-антигеном, 97 – за К- антигеном, 150 – за Н-антигеном.

Мікроорганізми не утворюють спор. Капсулу мають представники серогруп О8, О9, О101. Бактерії поширені повсюдно завдяки здатності адаптуватися до різних умов довкілля. Ешерихії не мають зовнішніх ознак, за якими їх можна було б відрізнити від інших подібних мікроорганізмів.

Це прямі палички завширшки 0,4 – 0,7 мкм, завдовжки 1 – 3 мкм, під час фарбування живі бактерії мають дещо більший розмір – відповідно1,1 – 1,5 і 2 – 6 мкм (рис. 74).


Рис. 74. Вигляд бактерій збудника у результаті фарбування за Грамом	Рис. 75. Перитрихіальні джгутики бактерії Е. соli

Разом з іншими мікроорганізмами (симбіонтами кишечнику, дихальних шляхів, шкіри) Е. соli стимулює дозрівання імунної системи. Ешерихії - симбіонти синтезують вітаміни групи В, які використовуються організмом тварин в обмінних процесах.

Рухаються вони за допомогою перитрихіальних джгутиків; у нерухомих штамів джгутики відсутні (рис. 75).

Джгутики вкривають всю поверхню клітини і бувають різної довжини, діаметр їх від 10 до 30 мкм.

На поверхні клітини деяких ентеропатогенних ешерихій є війки (пілі), які нагадують прямі тонкі нитки діаметром 0,2 – 0,4 мкм, довжиною 30 – 18 мкм. На одній клітині їх буває 40 – 120 штук (рис. 76).

Рис. 76. Війки у вигляді довгих ниток бактерії Е. соli

Штами з пілями здатні фіксуватися до окремих клітин тонкої кишки, розмножуватись і колонізувати її слизову оболонку.

Бактерії – грамнегативні, добре фарбуються усіма аніліновими фарбниками.

Ешерихій відносять до аеробів або факультативних анаеробів, які невибагливі до живильних середовищ і добре ростуть за рН 7,4 ± 0,2 і температури 37 – 38 °С.

Культури ешерихій розмножуються навіть у фізіологічному розчині. Добрий ріст спостерігають на м'ясопептонному бульйоні (МПБ), на м'ясопептонному агарі (МПА), бромтимоловому і середовищах Плоскірєва, Ендо, Левіна.

На середовищі Ендо ешерихії формують колонії круглої форми, плоскі, випуклі або злегка підняті по центру, з рівною поверхнею, рівними краями рожевого, червоного або малинового кольору з металевим блиском або без нього. Іноді вони бувають з темно пофарбованим центром. Темного кольору надає їм відновлений фуксин (індикатор). Розмір колоній Е. соli – від 0,3 до 0,5 см. На бактоагарі Плоскірєва колонії ешерихій – червоно-малинові. На середовищі Левіна ешерихії ростуть у вигляді темно-фіолетових або чорних колоній (рис. 77).


А	Б
Рис. 77. Ріст бактерій Е. соli на: А – на агарі Ендо; Б – на вісьмут – сульфітному агарі

На середовищах визначають біохімічні, антигенні та патогенні властивості (рис. 78). Володіють вираженою біохімічною активністю. Біохімічними властивостями, складовими основу диференціальної діагностики при бактеріологічному дослідженні, є: продукція кислоти і газу при ферментації глюкози; ферментація лактози; відсутність продукції сірководню; продукція індолу.


Рис. 78. Біохімічні властивості Е. соli	Рис. 79. Ознаки гемолізу культури Е. соli на кров’янму агарі

Гемолітичні властивості виділених культур встановлюють висівом їх на кров’яному – агарі, який містить 2,5 – 3 % крові. Навколо колоній спостерігають зони просвітління, розміри яких залежать від готовності мікроорганізму продукувати гемолізин (рис. 79).

Ешерихії чутливі до антибіотиків цефалоспоринового ряду, циклічних поліпептидних антибіотиків, групи феніколів, групи фторхінолонів. У зв'язку із широким застосуванням антибіотиків у тваринництві виявлено високий рівень резистентності E. coli до β-лактамних антибіотиків, тетрациклинів, а також деяких макролідів, аміноглікозидів, цефалоспоринів 1 – 3 поколінь, пеніциліну

Чутливість виділених культур ешерихій до антибіотиків визначають методом дифузії в агар із застосуванням дисків, що містять антибіотики (рис. 80).

Рис. 80. Результати визначення чутливості культури ешерихій до антибіотиків дисковим методом

Епізоотологічні дані У гострих і підгострих випадках у гнізді раптово з'являється кілька хворих поросят або ж клінічні ознаки можна помітити одночасно у всіх тварин. Пронос відмічається не завжди. Якщо він буває, то фекалії рідкі, сірувато-білі або жовто-сірі з газом. іноді спостерігається гарячка з підвищенням температури (40,1 – 40,7 °С). Поросята різко худнуть, стають кволими, скупчуються біля свиноматки. У хворих тварин синіють вуха, черево, пахвина, відмічаються розлади нервової системи. Тварини гинуть у перші 1 – 2 дні хвороби. Загибель іноді досягає 60 %.. Колібактеріозом хворіють поросята протягом всього підсисного періоду, особливо у перші 10 – 12 днів життя та в перші два тижні після їх відлучення від свиноматок.

Джерело збудника – хворі, реконвалесцентні та здорові тварини – бактеріоносії, які виділяють збудника з екскрементами в довкілля.

Шляхи зараження – аліментарний, аерогенний. У неблагополучних господарствах можливе взаємне перезараження тварин різних видів. Фактори передачі збудника – контаміновані корми, грунт, обладнання і предмети догляду за тваринами. Хвороби виникає у всі сезони року, але особливо реєструють восени й у весняний період.

Стаціонарне неблагополуччя свинотовариних ферм пов`язане з прихованим носійством і порушенням зоогігієнічних умов утримання тварин.

Клінічні ознаки і перебіг. Інкубаційний період при колібактеріозі у поросят триває від кількох годин до двох діб. Перебіг колісепсису буває надгострим, гострим і підгострим. У разі надгострого перебігу настає раптова загибель поросят без

Рис. 81. Мимовільні виділення фекалій і забруднені ділянки навколо анусу за колібактеріозу

Серед поросят старшого віку при колісепсисі спостерігаються пригнічений стан, гіперемія слизових оболонок, почервоніння вух, навколо п'ятачка, очей. Пізніше ці місця синіють. Хворі відмовляються від корму. У них з'являється тремтіння м'язів. Пронос часто відсутній. Хвороба триває до 3 – 4 діб.

Розвиток коліентериту пов'язаний з критичними періодами життя поросят. Хвороба проявляється в перші дні життя, на початку відгодівлі і після відлучення. Основна ознака коліентериту – наявність виснажливого проносу. Фекалії дуже рідкі, водянисті, білувато-сірого, білого, молочного, жовто-сірого кольору, іноді з домішками неперетравленого корму (рис. 81). Крові в фекаліях не виявляють. Шерсть покривається жовто-коричневим нальотом. Поросята зариваються в підстилку, скупчуються під лампою обігріву або залазять на свиноматку. Апетит погіршується, вони в'яло ссуть матку і їдять корм. Пізніше деякі тварини відмовляються від корму. Іноді у поросят після відлучення від свиноматок підвищується температура. Хвороба триває 2 – 3 дні. Якщо не вжити заходів, частина хворих поросят гине. Перехворілі відстають у розвитку.

Патологоанатомічні зміни. У разі надгострого перебегу колісептицемії патологоанатомічні зміни не виражені. Шлунок переповнений кормом. В трупах виявляють значні морфологічні зміни в тонкому кишечнику, внутрішніх органах, головному мозку. Катаральний геморагічний ентерит реєструють у 56,5 % спонтанних випадків і у 57,1 % експериментально заражених поросят (рис. 82). Паренхіматозна дистрофія з крововиливами в печінці відмічалася у 89,1 % спонтанно і в 57,1 % експериментальних, а в нирках – у 65,2 % спонтанних і в 28,6 % експериментальних. У спонтанно захворілих тварин спостерігаються менінгоенцефаліти у 54,3 % і в 85,9 % експериментально заражених.

Рис. 82. Катаральний геморагічний ентерит у поросяти за колібактеріозу

Діагностика. Діагноз на ешерихіози встановлюють на підставі комплексу показників (епізоотологічних, клінічних, патологоанатомічних) і результатів бактеріологічних досліджень.

Для встановлення діагнозу на колібактеріоз пропонується виділення патогенної і типованої за О-антигеном Е. соli із двох органів, тоді як при двох останніх із зазначених форм захворювання культури ешерихій виділяються із тонкого вдділу кишечнику, інколи – із мезентеріальних лімфатичних вузлів. При бактеріологічному дослідженні дотримуються такого порядку. Відразу після одержання трупа або патматеріалу роблять посіви з крові серця, печінки_, селезінки, нирки, мозку (головного, кісткового), лімфатичних вузлів брижі и слизової оболонки дванадцятипалої кишки та ураженені ділянки кишечника на м'ясо-пептонний агар (МПА), м'ясо-пептонний бульйон (МПБ) та елективне середовище Ендо. Одночасно роблять мазки з усіх органів, які використовують для посівів. У виробничих лабораторіях інколи не надають значения мікроскопії мазків.

Бактеріологічний діагноз на колісептицемію вважають встановленим при одержанні одного з наступних показників: при виділенні культур ешерихій із двох органів – селезінки, головного або кісткового мозку без визначення їх патогенності і серотипу; при виявленні не менш як з двох органів, які досліджували, культур ешерихій, патогенних для білих мишей або типованих однією з О-колітипоспецифічних сироваток.

Профілактики і заходи боротьби. Імунітет при колісептицемії і коліентериті у поросят пасивний (молозивний). Він зумовлюється антитілами, які надходять з молозива і відповідають гамаглобуліновій фракції крові (імуноглобулінам). Нині при застосуванні більшості комерційних вакцин рекомендується парентеральне введення препарату (одно- або дворазове). При цьому пропонуються різні терміни вакцинації свиноматок.

Значне поширення в господарствах України і за її межами отримують препарати проти колібактерюзу поросят з місцевих штамів збудника. Встановлено переваги таких вакцин перед біофабричними (комерційними) препаратами проти колібактеріозу.

Вагітних тварин імунізують двічі, з інтервалом 14 днів з метою утворення колострального імунітету у новонароджених. Повторне введення вакцини проводиться за 2 – 3 тижні до пологів, препарат вводять внутрішньом'язово.

В Україні застосовується також формолвакцина полівалентна гідроокисалюмінієва проти колібактеріозу (ешерихіозу) поросят, телят, ягнят. Застосовують і в неблагополучних господарствах для вакцинації вагітних тварин за 1,5 – 2 місяців до пологів, а також поросят і ягнят перед відлученням. Вакцину вводять внутрішньом'язово з інтервалом 10 – 15 днів згідно з настановою. Імунітет настає через 18 – 20 днів після введення препарату і зберігається у дорослих тварин 6 міс, у молодняку – 4 міс. Також запропоновані вакциниіноземних виробників (рис. 83 – 86).


Рис. 83. Вакцина Неоколіпор, Merial (Франція)	Рис. 84. Вакцина Порціліс Порколі Ділювак Форте – інактивована проти колібактеріозу та анаеробної ентеротоксемії поросят, Інтервет (Голландія)	Рис. 85. Вакцина Літергард LT- C проти колібактеріозу та анаеробної ентеротоксемії поросят, Pfizer (США)	Рис. 86. Вакцина Суїсен інак проти колібактеріозу та анаеробної ентеротоксемії поросят, HIPRA (Іспанія)

Під час встановлення діагнозу на колібактеріоз у господарстві (ферма, комплекс, відділок тощо) контролюється дотримання ветеринарно-санітарного режиму. Обмежується коло осіб, які мають доступ у приміщення для опоросів, не допускаються туди особи, які не пов'язані з доглядом за тваринами та їхнім лікуванням. Особливу увагу звертають на дотримання правил проведення опоросів – обмивання тварин перед переведениям до родильного відділення, дезинфекцію станків, обробку вим’я дезінфікуючими розчинами, дотримання умов годівлі вагітних тварин та тварин під час опоросів.

Попередня

На початок

Наступна