БАКТЕРІЙНІ ХВОРОБИ СВИНЕЙ

Електронний посібник

Головна

Анотація

Теоретичні відомості

Список використаних джерел

Укладачі

Гемофільозний полісерозит

4. Гемофільозний полісерозит

Гемофільозний полісерозит (Poliserositis haemophilosis) – гостре септичне захворювання поросят відлученого віку, що проявляється серозно-фібринозним запаленням серозних оболонок (очеревини, плеври, перикарду), запаленням суглобів та негнійним менінгоенцефалітом.

Хворобу зареєстровано майже в усіх країнах Європейського континенту, а також США, Канаді та Австралії. Економічні збитки, заподіювані цим захворюванням, значні та складаються з вартості загиблих поросят, витрат на лікування хворих тварин і проведення оздоровчих заходів.

Етіологія. Збудник хвороби – Haemophilus parasuis – належить до родини Brucellaceae, роду Haemophilus, є постійним мешканцем верхніх дихальних шляхів клінічно здорових свиней, має чітко виражений тропізм до серозних оболонок, очеревини, плеври та перикарду. Гемофільна бактерія –дуже мала за розміром (0,2 – 0,5 мкм), нерухома грамнегативна аеробна паличка, оточена капсулою, спор не утворює (рис. 37).

Рис.37. Мікрокартина збудника Haemophilus parasuis

Встановлено п’ять капсульних серогруп збудника – А, В, С, D, Е, при цьому – штами серогруп А і D ізольовані з уражених легень, а штами групи В за септичного прояву хвороби. Залежності ступеня вірулентності штаму від серогрупової належності не виявлено. З лабораторних тварин до гемофільної палички чутливі морські свинки, особливо в разі інтраназального зараження.

Для культивування збудника хвороби використовують елективні живильні середовища – шоколадний агар, бульйон та агар Лівенталя (рис. 38). Також кров’яний або сироватковий м’ясо-пептонний агар з «бактерією-годівницею», де вирощують негемолітичні штами кишкової палички або білого стафілокока, які забезпечують його потреби в специфічному ростковому V-факторі (дифосфопіридиннуклеотид – ДПН) та в Х-факторі (гемін).

Рис. 38. Ріст Haemophilus parasuis на «шоколадному» агарі

На кров’яному та сироватковому агарі збудник росте у вигляді дрібних росинчастих сателітних колоній біля «бактерії-годівниці», не спричинюючи гемолізу еритроцитів. На шоколадному агарі впродовж 24 – 48 год формує великі (діаметром 1,2 – 2,5 мм) та малі (діаметром 0,2 – 0,5 мм) сірувато-білого кольору округлі слизові колонії з рівними краями та гладенькою опуклою поверхнею.

На агарі Левінталя через 24 год утворює прозорі блискучі флуоресціюючі колонії М-форми (великі) та S-форми (дрібні), а також нефлуоресціюючі R-форми (дрібні). У мазках з агарової культури бактерії виявляються у вигляді різного розміру ниток і дрібних грамнегативних паличок. У сироватковому бульйоні та бульйоні Левінталя гемофільні бактерії через 24 год росту спричинюють рівномірне помутніння середовищ з наступним просвітленням. Диференціюють гемофільні бактерії від подібних збудників за біохімічними властивостями (рис. 39). Гемофільні палички досить стійкі у зовнішньому середовищі, особливо за низьких температур. Дезінфекційні речовини інактивують їх упродовж 1 – 3 год.

	H. parasuis	А. minor	A. indolicus	A. porcinus
Каталаза	+	-	+	-
Індол	-	-	+	-
Уреаза	-	+	-	-

Рис. 39. Диференціація Haemophilus parasuis та Actinobacilus minor, A. indolicus і A. Porcinus з використанням біохімічних тестів

Епізоотологічні дані. На гемофільозний полісерозит хворіють лише поросята до 3-місячного віку, частіше через 8 – 15 днів після відлучення від свиноматки. Основним джерелом збудника інфекції є хворі на гемофільоз поросята, а також свиноматки й ремонтні свинки, у 40 – 70 % яких виявляється носійство гемофільної палички.

Спалах захворювання нерідко спостерігають під час введення нових поросят у групи щойно відлучених. Спонтанне зараження відбувається аерогенно, однак можливе пероральне інфікування поросят через контаміновані збудником корми й воду. Хвороба проявляється в різні пори року, переважно під час сильних холодів. Важливим фактором, що сприяє появі захворювання, є зниження резистентності організму внаслідок різних порушень в утриманні поросят – тривале транспортування, раптова зміна температури, значні відхилення від нормативних показників мікроклімату.

Захворювання на гемофільоз реєструється у вигляді спорадичних випадків або незначних ензоотій. При цьому спочатку захворюють окремі слабкі поросята, а згодом, під час збільшення вірулентності збудника за рахунок пасажу, кількість хворих поросят швидко зростає і може досягати

70 %, а летальність – 50 %. Характерною епізоотичною особливістю гемофільозного полісерозиту є широке й тривале бактеріоносійство та можливість змішаного перебігу з іншими інфекційними захворюваннями.

У разі зниження резистентності організму гемофільні бактерії, що майже завжди містяться на слизових оболонках верхніх дихальних шляхів, проникають у кров, швидко розмножуються і розносяться по всьому організму, вибірково локалізуються й уражують серозні оболонки очеревини, перикарда, плеври. У частини тварин розмноження збудника може відбуватися також у синовіальній рідині суглобів і навіть у головному мозку.

Клінічні ознаки і перебіг хвороби. Інкубаційний період триває 5 – 7 діб. Розрізняють гострий і підгострий перебіги хвороби.

Гострий перебіг характеризується підвищенням температури тіла до 40,5 – 41,5 °С, пригніченням, відмовою від корму, прискореним тяжким диханням, кашлем, чханням, іноді блюванням. У міру накопичення в черевній та грудній порожнинах транссудату збільшується болючість їхніх стінок, розвиваються перитоніт, плеврит, серцевий поштовх виявляється зі значними труднощами.

Поросята набувають характерної пози «сидячого собаки», підводять під себе задні кінцівки, рухаються з великою обережністю (рис. 40).

Рис. 40. Поза «сидячого собаки» у поросят, хворих на гемофільозний полісерзит	Рис. 41. Зовнішній вигляд поросяти після загибелі

У різних ділянках вух, морди, кінцівок і черевної стінки з’являються набряки. Більшість хворих поросят гине впродовж першої доби (рис. 41).

Підгострий перебіг проявляється гарячкою, артритами, сильним кульганням, інколи повною втратою здатності рухатись (рис. 42). Також проявляються ознаки виснаженням, ураження центральної нервової системи.

Рис. 42. Ознаки артриту у поросяти, хворого на гемофільозний полісерозит

Частина поросят гине впродовж 4 – 8 діб, більшість одужує. Однак потім у поросят утворюються спайки кишок, перикарда з епікардом, вони відстають у рості та їх вибраковують.

Патологоанатомічні зміни. Під час розтину трупів поросят, що загинули в перші дні хвороби, у черевній та плевральній порожнинах, навколосерцевій сумці виявляють накопичення значної кількості каламутної рідини з пластівцями фібрину, серозно-фібринозне запалення плеври, очеревини й перикарду (рис. 43).

Рис. 43. Скупчення фібрину на внутрішніх органах у черевній порожнині, З. Пейсак	Рис. 44. Фібринозне запалення суглобів при хворобі Глесслера, З. Пейсак

Під час підгострого перебігу спостерігають злипливе запалення серозних покривів та прилеглих до них органів, виявляють катаральну пневмонію, ураження суглобів, найчастіше скакальних (рис. 44).

Діагностика і диференційна діагностика. Діагноз установлюють на підставі епізоотологічних та клінічних даних, патологоанатомічних змін, результатів лабораторних досліджень.

Рис. 45. Специфічна ПЛР для виявлення Haemophilus parasuis:

1. – маркер молекулярної маси; 2. – негативний зразок, H. Parasuis не виявлено; 3. – позитивний зразок на виявлення H. parasuis

Включає мікроскопію мазків з патологічного матеріалу, виділення та ідентифікацію культури збудника, визначення його вірулентності для лабораторних тварин. У лабораторію в термосі з льодом направляють 2 – 3 трупи поросят або проби ексудату з черевної, плевральної та перикардіальної порожнин, синовіальну рідину з уражених суглобів, зіскрібки з поверхні уражених серозних оболонок (плеври, перикарда, очеревини), які відбирають не пізніше ніж через 4 – 6 год після загибелі тварини.

У разі наявності клінічної картини ураження центральної нервової системи відбирають мозок та вміст мозкових шлуночків. Під час мікроскопічного дослідження мазків, виготовлених з патологічного матеріалу, збудник гемофільозного полісерозиту виявляється у вигляді дрібних поліморфних грамнегативних паличок, диплобактерій, коротких ланцюжків. Ріст гемофільних бактерій на кров’яному агарі спостерігається через 24 год інкубації посівів у вигляді маленьких колоній округлої форми з опуклою гладенькою поверхнею, які щільно розташовуються поруч з «бактерією-годівницею».

Вірулентність виділеної гемофільної культури визначають шляхом внутрішньочеревного зараження трьох морських свинок. Культуру вважають вірулентною в разі загибелі впродовж 5-и діб однієї чи більшої кількости морських свинок. Від загиблих тварин відбирають черевний та грудний ексудат, печінку, селезінку, кров серця, проводять посіви на кров’яний і сироватковий МПА з «бактерією-годівницею» для реізоляції культури збудника. Лабораторний діагноз на гемофільозний серозит вважають установленим у разі виділення з патологічного матеріалу культури збудника, вірулентної для морських свинок. Також затосовують ПЛР діагностику (рис. 45).

Гемофільозний полісерозит потрібно відрізняти від полісерозитів іншої етіології. Мікоплазмові полісерозити охоплюють певну частину поголів’я (5 – 6 %), перебіг їх не такий гострий, без підвищення температури тіла. За підгострого та хронічного перебігу стрептококозу спостерігаються не лише серозити й артрити, а й періодичні проноси, виразки на суглобових поверхнях. В усіх випадках остаточний діагноз установлюють на основі результатів бактеріологічних досліджень.

video не поддерживается вашим браузером..

https://youtu.be/JtPkTvjZJg0

«Гемофільозний полісерозит»

Лікування клінічно виражених форм гемофільозного серозиту економічно невигідне, оскільки перехворілі поросята різко відстають у рості та розвитку, а з часом більшість із них гине. На початку хвороби для лікування поросят застосовують різні антибіотики (пеніцилін, тетрациклін, еритроміцин, левоміцетин) та сульфаніламідні препарати.

Імунітет вивчений недостатньо. Виявлено захисну функцію гуморальних антитіл та виражений колостральний імунітет. Запропоновані ваінактивовані вакцини проти гемофільозного полісерозиту – Порціліс Гляссер (Інтервет, Нідерланди) (рис. 46)

Рис. 46. Вакцина проти гемофільозного полісерозиту – Порціліс Гляссер (Інтервет, Нідерланди)

Також ІВМ запропонували вітчизняну вакцину «Гемоентеротоксал», яка створює захист поросят від зараження гемофільозним полісерозитом, сальмонельозом у підсисний період на основі молозивного та штучного імунітету проти вказаних хвороб і набрякової хвороби під час дорощування та відгодівлі.

Профілактика та заходи боротьби. Щоб запобігти появі гемофільозного полісерозиту поросят, в усіх господарствах слід дотримуватися ветеринарно-санітарних правил та зоогігієнічних нормативів з утримання свиноматок і поросят. Треба систематично здійснювати контроль за здоров’ям усього свинопоголів’я, особливо поросят відлученого віку. У неблагополучних господарствах слід вибраковувати свиноматок, в опоросах яких виявляють хворих поросят, щодня здійснювати клінічний огляд і термометрію сприйнятливого поголів’я поросят, ізолювати та якомога раніше лікувати хворих тварин, регулярно проводити дезінфекцію.

Для дезінфекції приміщень, вигульних дворів, інвентарю застосовують суспензію хлорного вапна, що містить 2 % активного хлору, 20 % суспензію свіжогашеного вапна за дворазового нанесення його з інтервалом 1 год, 2 % розчин формальдегіду за експозиції 1 год, 5 % емульсію ксилонафту кімнатної температури за експозиції 2 год, 5 % емульсію нафталізолу за експозиції 3 год, 5 % гарячий розчин кальцинованої соди за експозиції 3 год, 5 % розчин хлориду йоду (0,5 л на 2 м² площі) за експозиції 3 год. Аерозольну дезінфекцію проводять 20 % водним розчином формальдегіду, з розрахунку 15 мл на 1 м³ приміщення за експозиції 3 год або формалін-креоліновою сумішшю, що складається з трьох частин формаліну та однієї частини дезінфекційного креоліну з розрахунку 10 мл на 1 м³ приміщення за експозиції 6 год. Гній знезаражують біотермічним методом.

Попередня

На початок

Наступна