|
|
БАКТЕРІЙНІ ХВОРОБИ
СВИНЕЙ Електронний
посібник |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
2. Бешиха Бешиха свиней (Erysipelas suum) – інфекційне
захворювання свиней, що характеризується за гострого перебігу септицемією і запальною
еритемою шкіри, за хронічного – ендокардитом, поліартритами та некротичним
ураженням шкіри. На бешиху хворіє людина. До другої половини ХІХ ст. це захворювання не
диференціювалося від сибірки, тифу та інших хвороб свиней. Як самостійне
захворювання у 1869 р. визначили Карстен і Гармс та описали її в спеціальній
праці «Rоtlaut des Schweines». У 1882 р. Пастер і Тюйє виділили збудника. З
виділеної культури Луї Пастер (1883) виготовив першу вакцину. Першу сироватку
проти бешихи свиней запропонували Лоренц і Лекланш (1895 – 1899). Бешиха свиней – надзвичайно поширена у свинарстві
хвороба, зокрема і в різних регіонах України, що потребує значних витрат для
проведення профілактичних заходів. Етіологія. Збудник хвороби – бактерія Erysipelothrix insidiosae –
тонка, пряма або трохи зігнута паличка розміром (0,5 – 1,5) – (0,2 – 0,3)
мкм. Розміщується
поодиноко, попарно, у вигляді невеликих скупчень (рис. 10).
У старих бульойнних культурах, а також у мазках з
ендокарду та синовіальної рідини суглобів за хронічного перебігу хвороби
виявляється у вигляді довгих переплетених ниток (рис. 11). Бактерії нерухомі, спор і капсул не утворюють,
грампозитивні, добре забарвлюються усіма аніліновими фарбами. Культивуються в аеробних і анаеробних умовах на
звичайних живильних середовищах за температури 36 – 37 °С, рН = 7,2 – 7,6.
Ріст у МПБ супроводжується слабким помутнінням з наступним утворенням осаду,
який під час струшування піднімається у вигляді хмаринок, так званих
«муарових хвиль» (рис. 12).
На агарі через 24 – 48 год з’являється ріст бактерій у вигляді
стержня (рис.13). Формуються маленькі росинчасті колонії бактерій
S-форми, які ізолюються за септичного перебігу (рис. 14).
R-форми формуються за хронічного перебігу хвороби і в
старих бульйонних культурах (рис. 15). Бактерії бешихи дуже поширені серед багатьох видів
птахів, комах, гризунів, членистоногих. Трапляються в харчових продуктах,
гниючих трупах, річковому мулі, стоячих водоймах, лучному ґрунті, багатому на
органічні речовини, де за сприятливих умов вони можуть навіть розмножуватися.
Виявляються в мигдаликах, кишках, жовчному міхурі здорових свиней. З лабораторних тварин чутливими до бактерії бешихи є
білі миші та голуби, які гинуть на 3 – 4-ту добу після зараження. Збудник бешихи завдяки підвищеному вмісту в його
оболонці воскоподібних речовин дуже стійкий у зовнішньому середовищі.
Зберігає життєздатність у річковій воді за температури 4 °С – 72 – 86 діб, у
водопровідній воді – 100 – 108 діб, у копчених продуктах – до 3 міс., у
солонині – до 6 міс., у сечі свиней – 113 – 145 днів, у ґрунті – 32 – 128
діб, у фекаліях – 38 – 78 діб, у заритих у землю трупах – до 280 діб, у
гниючих трупах – до 9 міс. Під час варіння м’яса в шматках завтовшки 8 – 10
см бактерії гинуть через 150 хв. Паличка бешихи винятково стійка проти
сонячного випромінювання, яке інактивує її лише через 12 днів, тобто за
триваліший час, аніж спорові бацили. Під час висушування вона гине лише через
1 міс. Разом з тим, збудник швидко руйнується під дією високих температур (за
70 °С – через 2 – 5 хв, при 100 °С – через кілька секунд), а також різних
дезінфекційних речовин (2 % розчини їдкого натру або формальдегіду, 10 – 20 %
розчини хлорного та свіжогашеного вапна, 3 % розчин фенолу та ін.). Епізоотологічні дані. У природних умовах хворіють свині 3 – 12-місячного
віку, інколи ягнята до 4 – 8-місячного віку і, як виняток, кури, індики,
фазани, качки, гуси. Описано спорадичні випадки захворювання на бешиху коней,
великої рогатої худоби, собак, північних оленів, різних диких тварин
зоопарків, гризунів та інших видів тварин. Основним джерелом збудника є хворі
свині, які в період гострого перебігу хвороби виділяють із сечею та калом
значну кількість вірулентних бактерій. Клінічно здорові свині-бактеоріоносії
в разі загострення латентної інфекції внаслідок несприятливих умов також
стають джерелом збудника хвороби. Факторами передачі збудника інфекції можуть бути всі
предмети зовнішнього середовища, забруднені виділеннями хворих і перехворілих
тварин-бактеріоносіїв (корми, вода, обладнання та інвентар вигульних
двориків, літніх таборів, тваринницьких приміщень), незнешкоджені продукти
забою хворих свиней, боєнські та кухонні відходи, а також трупи тварин, які
загинули від бешихи. Зараження відбувається через травний канал, рідше через
шкіру. Бешиха свиней проявляється у вигляді епізоотії або спорадичних
випадків, однак ніколи не охоплює всіх свиней. Захворювання найчастіше
спостерігається серед ремонтного та відгодівельного молодняку, оскільки
поросята-сисуни мають пасивний імунітет, а дорослі свині не сприйнятливі
завдяки фізіологічній зрілості та «побутовій», епізоотичній імунізації. Для
бешихи свиней характерні сезонність і стаціонарність. Клінічні ознаки і перебіг. Інкубаційний період складає 2 – 5 діб.
Розрізняють блискавичний, гострий, підгострий та хронічний перебіг бешихи
свиней, а також форми клінічного прояву: білу, септицемічну, шкірну
(кропив’янка) та латентну. Блискавичний перебіг (біла форма)
трапляється порівняно рідко і лише серед підсвинків 7 – 10-місячного віку,
розміщених у тісних, жарких, погано провітрюваних приміщеннях, а також у разі
сильного перегрівання чи переохолодження під час транспортування в
необладнаному автофургоні (рис. 16).
Тварина гине впродовж кількох годин на фоні
блискавичної септицемії без прояву на шкірі червоних плям – така форма «білої
бешихи» (рис. 17).
Гострий перебіг (септицемічна
форма) характеризується загальносептичними явищами та типовими змінами шкіри (бешиста
еритема). Захворювання починається раптовим підвищенням температури тіла до
температури 42 – 42,5 °С, відмовою від корму, різко вираженим пригніченням.
video не поддерживается вашим
браузером.. «Проведення термометрії у
хворого поросяти» Також може проявлятися запором, що змінюється проносом,
інколи з кров’ю, хиткою ходою. Розвивається загальна слабкість заду,
з’являється сльозоточивість, слизові та слизово-гнійні виділення з очей. На
шкірі виявляються характерні темно-червоні з синюватим відтінком плями, які
зникають під час натискання (рис. 18).
video не поддерживается вашим
браузером.. «Клінічні ознаки бешихи» Дихання стає хрипким, розвивається набряк легень, через
2 – 4 доби тварина гине (рис. 20).
Підгострий перебіг (шкірна форма,
кропив’янка) триває 10 – 12 діб. Спостерігається підвищення температури тіла
до 41 °С і вище, пригнічення, слабкість. Через 1 – 2 доби на боках, рідше на інших
частинах тіла з’являються обмежені набряки темно-червоного кольору, різного
розміру та форми, щільні на дотик, а також еритематозні плями типу
кропив’янки (рис. 21).
У разі кропив’янки бактеріє мії не буває, збудник локалізується тільки в уражених ділянках
шкіри. З виникненням набряків температура тіла знижується, загальний стан
поліпшується і настає одужання. Хронічний перебіг розвивається як
продовження гострого та підгострого перебігу і проявляється ураженням
ендокарду (верукозний ендокардит), некрозами шкіри на вухах, хвості, спині,
можливі ураження суглобів (рис. 22).
video не поддерживается вашим
браузером.. «Хронічна форма бешихи»
За хронічного перебігу хвороба може тривати місяцями і закінчуватись
одужанням або загибеллю тварин. Патологоанатомічні зміни. Не завжди характерні. У свиней, які
загинули внаслідок хвороби з гострим чи підгострим перебігом, у ділянці
підгруддя, шиї, вух, кінцівок, черевної стінки спостерігаються великі дифузні
ураження шкіри темно-фіолетового кольору. У разі розтину виявляють
кровонаповнення та застійну гіперемію в усіх внутрішніх органах, гостре
катаральне запалення тонкого відділу кишок, геморагічний лімфаденіт і
гломерулонефрит (рис. 23).
У розі хронічного перебігу виявляють бородавчасті
розрощення на клапанах серця (верукозний ендокардит), поліартрити, рідше – некрози
шкіри (рис. 24, 25).
Діагностика та диференційна діагностика. Діагноз
установлюють на підставі клініко-епізоотологічних, патологоанатомічних даних
і результатів лабораторних досліджень. Для дослідження в лабораторію направляють цілий труп
тварини або серце, печінку, селезінку, нирку й трубчасту кістку. У разі
підозри на хронічний перебіг хвороби обов’язково направляють серце з
перев’язаними біля основи судинами. Для мікроскопічного дослідження з органів
готують мазки-відбитки і фарбують за Грамом. Одночасно готують мазки для
дослідження імунофлуоресцентним методом. За хронічного перебігу хвороби мазки
готують також з уражених клапанів серця. У разі позитивних результатів у
мазках, забарвлених за Грамом, спостерігають грампозитивні палички, розміщені
поодиноко, попарно або скупчено.
Для бактеріологічного дослідження проводять посіви з крові
серця, уражених клапанів серця, нирок, селезінки, печінки, кісткового мозку
на МПА, МПБ або бульйон Хоттігера. Посіви інкубують за температури 37 °С
впродовж 24 – 48 год, а в разі відсутності росту – ще 24 год. Проводять
ідентифікацію виділеної культури за морфологічними, культуральними та
біохімічними властивостями, а також за допомогою РА з позитивною сироваткою
(рис. 26). Біопробу ставлять на двох білих мишах, яким підшкірно
вводять 10 % суспензію з органів або 2-добову агарову культуру виділеного збудника
бешихи в дозі 0,1 – 0,2 мл. Спостереження за інфікованими тваринами проводять
упродовж 6 діб. Білі миші гинуть від сепсису через 2 – 4 доби. З органів
загиблих мишей роблять посіви на живильні середовища для реізоляції палички
бешихи. Лабораторний діагноз на бешиху вважають установленим у
разі отримання одного з таких показників: виявлення збудника бешихи у
вихідному патологічному матеріалі (або в змішаній культурі) методом
флуоресціюючих антитіл (без виділення чистої культури); виділення з патологічного
матеріалу культури з властивостями, характерними для збудника бешихи, якщо
навіть у посівах з вихідного патологічного матеріалу культури збудника не
виділено. Термін дослідження – до 7-и діб. Бешиху свиней слід диференціювати від чуми, пастерельозу,
сальмонельозу, сибірки та лістеріозу. Лікування. Застосовують гіперімунну сироватку проти бешихи свиней
(рис. 27).
video не поддерживается вашим
браузером.. «Введення лікувальної сироватки хворому
на бешиху підсвинку» Також лікують антибіотиками (пеніцилін, екмоновоцилін,
еритроміцин, окситетрациклін). Лікарські препарати вводять внутрішньом’язово,
разом або окремо, з розрахунку сироватки – 1,5 мл на 1 кг маси тіла тварини,
антибіотиків (за винятком препаратів з прологнованою дією) – 2 – 3 тис.
Пролонговані антибіотики вводять тричі, з інтервалом 24 год, у дозі 5 – 10
тис. од на 1 кг маси тіла. Одночасно застосовують симптоматичні препарати
(кофеїн, каломель). Імунітет. Після перехворювання на бешиху імунітет тривалий і напружений.
Для активної імунізації проти бешихи свиней використовують живі та
інактивовані вакцини (рис. 28, 29).
Профілактика та заходи боротьби здійснюються згідно з чинною інструкцією
. Слід
чітко дотримуватися ветеринарно-санітарних правил і технологічних вимог з
комплектування, транспортування, розміщення, догляду, годівлі та
ветеринарного обслуговування свиней. Комплектувати свиноферми треба лише з
благополучних щодо інфекційних хвороб господарств здоровими свиньми. Все
свинопоголів’я загальних та індивідуальних господарств слід піддавати
вакцинації проти бешихи свиней, починаючи з 2-місячного віку в дозах, передбачених
настановами з використання відповідної вакцини. У тваринницьких приміщеннях
регулярно проводять механічне очищення, дезінфекцію, дератизацію,
дезінсекцію. Не допускається згодовування свиням збірних харчових та
боєнських відходів у незнезараженому вигляді. Забій свиней слід проводити
тільки на м’ясокомбінатах, забійних пунктах і спеціальних забійних
майданчиках. У разі появи бешихи в господарстві вводять карантинні
обмеження на вивезення, завезення та перегрупування свиней, вивезення кормів,
м’ясних продуктів і субпродуктів, шкір. Проводять клінічний огляд і
термометрію всього поголів’я. Хворих та підозрюваних щодо захворювання свиней
ізолюють і лікують. Клінічно здорових свиней вакцинують і встановлюють за
ними ветеринарний нагляд упродовж 10 діб. У разі захворювання щеплених тварин
організовують їх ізоляцію і проводять лікування. Регулярно здійснюють
дезінфекцію станків, а через кожні 10 діб проводять дезінфекцію всього
свинарника. Гній знезаражують біотермічним способом. Обмеження з неблагополучного господарства знімають
через 14 діб після останнього випадку одужання хворої тварини, щеплення
всього свинопоголів’я проти бешихи, ретельного очищення та остаточної
дезінфекції приміщень, вигульних дворів, а також предметів догляду за
свиньми. Для дезінфекції використовують розчини хлорного вапна з
вмістом активного хлору 3 % за експозиції 2 год; 2 % гарячий розчин їдкого
натру за експозиції 1 год; 20 % суспензію свіжогашеного вапна за експозиції 1
год; 0,5 % розчин формальдегіду за експозиції 1 год; 5 % емульсію ксилонафту
кімнатної температури або 4 % гарячу емульсію ксилонафту за експозиції 2 год;
5 % емульсію нафталізолу за експозиції 3 год; 5 % гарячий розчин
кальцинованої соди за експозиції 3 год; 5 % розчин хлориду йоду (з розрахунку
0,5 л на 1 м2 площі) за експозиції 3 год. |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
