БАКТЕРІЙНІ ХВОРОБИ СВИНЕЙ

Електронний посібник

14. Стрептококоз

Стрептококоз (Streptococcosis, диплококова септицемія, диплококова інфекція) – гостре інфекційне захворювання, яке провляється у поросят розвитком сепсису і гострого ентериту, у свиноматок – ознаками післяродового ендометриту та маститу.

Етіологія. Збудник хвороби належить до родини грампозитивних коків Streptococcaceae, роду Streptococcus. У новонароджених тварин септичну форму хвороби переважно викликає гемолітичний Str. zooepidemicus групи С (Міллер, 1980), стрептококозну пневмонію телят і поросят – Str. pneumoniae (син. Diplococcus lanceolatus). За своїми морфологічними і біохімічними властивостями ці мікроорганізми аналогічні пневмококу, вперше відкритому Френкелем-Вексельбаумом (1886). Стрептококи фарбуються грампозитивно, мають капсулу. У мазках зі свіжого патологічного матеріалу розміщені парами; зустрічаються також ланцюжки і окремі коки (рис. 121, 122).


Рис. 121. Мікрокартина стрептококів із патологічного матеріалу (фарбування за Грамом)	Рис. 122. Ланцюжки стрептококів із чистої культури збудника (фарбування за Грамом)

У разі парного сполучення широкі частини тіла коків звернені один до одного, а витягнуті подібно до ланцета або полум'я свічки сторони звернені на зовні.

Мікроби нерухомі, ростуть на звичайних середовищах з додаванням сироватки або крові, а також на піврідкому агарі з глюкозою. Епізоотичні штами стрептококів часто відрізняються за набором антигенів і імуногенними властивостями. Серологічний тип стрептококів визначають РА з типоспецифічними сироватками. З лабораторних тварин найчутливіші молоді білі миші, яких заражають внутрішньочеревно.

Стійкість стрептококів невисока. Нагрівання за температури 55 °С вбиває їх за 10 хвилин, 2 % розчин формальдегіду і 3 – 4 % розчин їдкого натру вбиває його протягом декількох хвилин. Висушені в білках (кров, слиз) стрептококи зберігаються до 2-х місяців.

Епізоотологічні дані. До стрептококозу сприйнятливі всі види молодняку, але найчастіше хворіють телята і ягнята, рідше поросята і лошата. Поросята хворіють з перших діб життя до 2 – 6 місяців, але найбільше сприйнятливі від 15 діб до 2,5 місяців. Джерелом збудника інфекції є хворі та перехворілі молоді тварини, а також свиноматки – приховані носії септичного стрептокока, який локалізується на слизових оболонках кишок, органів дихання, статевих органах. Факторами передачі збудника може бути забруднена підстилка, предмети догляду і руки обслуговуючого персоналу. З організму збудник виділяється з носовими витоками, сечею, фекаліями. Зараження проходить аліментарним і повітряним шляхом. Не виключається внутрішньоутробний шлях. Поросята нерідко заражаються стрептококозом під час згодовування їм молока корів, у яких діагностують мастити чи ендометрити стрептококозного походження. У таких випадках хворіють поросята біля всіх свиноматок. Хвороба найчастіше виникає під час масових опоросів у зимововесняний період. Стрептококоз може проявитися спонтанно у вигляді спорадичних випадків або невеликими спалахами протягом року. Частіше стрептококоз реєструють у господарствах, де є порушення правил утримання та годівлі свиноматок і поросят.

Клінічні ознаки і пребіг. Інкубаційний період 1 – 3 дні. Перебіг хвороби у поросят надгострий, гострий і хронічний. Розрізняють септико-токсичну, септичну, легеневу, кишкову і суглобову форми.

У здорових на вигляд поросят раптово появляються ознаки слабості, порушується апетит, відбувається дрижання та почервоніння тіла, кон'юнктиви, серозно-слизові витоки з носа, температура тіла підвищується до 40 – 41 °С (рис. 123).


Рис. 123. Множинні геморагічні ураження тіла поросят за стрептококозу	Рис. 124. Ураження суглобів у поросят за стрептококозу

У поросят стрептококоз, як правило, супроводжується гастроентеритом – фекалії рідкі з домішкою крові. Під час різкого ослаблення серцевої діяльності поросята гинуть. За хронічного перебігу поросята в'ялі, апетит погіршений, періодично відмічають пронос, розвиток і ріст сповільнений. У місячному віці й старше у поросят відмічають черевний тип дихання, пригнічення, кашель, у разі аускультації в легенях чути хрипи (ознаки пневмонії). У поросят найчастіше уражаються зап'ясні та скакальні суглоби (рис.124, 125).


Рис. 125. Суглобова форма за стрептококозу, З. Пейсак, 2008	Рис. 126. Поросята з ознаками паралічів за стрептококозу

Описані випадки ураження ЦНС у поросят при нервовій формі за стрептококозу, що проявляються парезами та паралічами (рис. 126 – 128).


Рис. 127. Підсвинок, хворий на нервову форму стрептококозу, З. Пейсак, 2008	Рис. 128. Типове положення голови у поросяти за стрептококового менінгіту

У свиноматок нерідко знаходять ендометрити, мастити, абсцеси під шкірою в різних частинах тіла.

Патологоанатомічні зміни. Патологоанатомічні зміни проявляються залежно від перебігу стрептококозу і віку тварин. За надгострого і гострого перебігу у поросят до 4-місячного віку знаходять множинні крововиливи на слизових оболонках, серозних покривах грудної і черевної порожнин, капсулі та паренхімі багатьох органів. Підшкірна клітковина з крововиливами та інфільтрована серозним ексудатом. Селезінка збільшена, вишневого кольору, щільна. У деяких тварин на плеврі є накладання фібрину, в грудній порожнині серозногеморагічний ексудат. Легені щільні, червоного кольору. Дистрофічні зміни в міокарді, печінці, нирках. Постійно знаходять зміни в шлунково-кишковому тракті, тому що зараження проходить переважно через молоко. Слизова оболонка шлунка і тонких кишок червона, з крововиливами, набрякла, вміст рідкий з домішками крові. У товстих кишках зміни виражені менш інтенсивно. Мезентеріальні лімфатичні вузли збільшені, червоного кольору, місцями з сірими ділянками. Аналогічні зміни знаходять у бронхіальних, медіастінальних, підщелепових та інших лімфатичних вузлах. Селезінка збільшена, гумоподібна, на поверхні та під капсулою крововиливи. Нирки геморагічно запалені з крововиливами в корковій та мозковій речовині. За суглобової форми суглоби збільшені, потовщені стінки суглобових капсул, в їх порожнині синовіальна рідина з пластівцями фібрину, виразки. Нижче представлені патологоанатомічні зміни за стрептококозу у поросят (рис. 129 – 136).


Рис. 129. Гнійний осередок на місці пуповини та нитки фібрину на печінці	Рис. 130. Гнійний тендовагініт у поросяти за стрептококозу


Рис. 131. Гнійні осередки в легенях за стрептококозу	Рис. 132. Набряк мяких тканин на ділянці


Рис. 133. Серозно-геморагічна інфільтрація підщелепового простору за стрептококозу	Рис. 134. Запалення підщелепового лімфатичного вузла за стрептококозу


Рис. 135. Ознаки плевриту за стрептококзу	Рис. 136. Ознаки пневмонії за стрептококозу

Діагностика і диференційна діагностика ґрунтується на епізоотологічних даних, клінічній картині хвороби, патологоанатомічних змінах і результатах бактеріологічних досліджень. Лабораторна діагностика передбачає мікроскопічні дослідження мазків з патологічного матеріалу загиблих тварин, виділення чистої культури збудника хвороби з патологічного матеріалу, його ідентифікацію і визначення патогенних властивостей. Для дослідження в лабораторію направляють патологічний матеріал від 2 – 3 забитих з діагностичною метою або загиблих тварин – стерильну кров із серця, печінку, селезінку, нирки, головний та кістковий мозок, трубчасту кістку, передлопаткові та підколінні лімфатичні вузли, а також вміст уражених суглобів, спинномозкову рідину. Від хворих дорослих тварин у лабораторію надсилають абортований плід або головний мозок і кров із серця, проби виділень із шийки матки, проби молока з уражених часток вимені, а від хворих на поліартрит ягнят – вміст уражених суглобів. Патологічний матеріал відбирають у період гострого захворювання тварини, яку не лікували антибіотиками, не пізніше ніж через 2 – 3 год з моменту загибелі чи забою тварини.

Діагноз на стрептококоз вважають установленим у разі отримання одного з таких показників: виділення чистої культури з властивостями, типовими для збудника стрептококозу; позитивної біопроби у разі зараження виділеною культурою збудника або патологічним матеріалом, навіть якщо у посівах вихідного патологічного матеріалу не виділено культури збудника. У неблагополучних господарствах для встановлення діагнозу достатньо одного тільки мікроскопічного виявлення стрептококів у мазках з патологічного матеріалу, без подальших бактеріологічних досліджень. Потрібно проводити диференціацію та виключення таких захворювань молодняку, як сальмонельоз, колібактеріоз, анаеробна дизентерія та пастерельоз. На сальмонельоз молодняк хворіє з 10-денного віку, захворювання розвивається повільно, селезінка не має щільної «каучукової» консистенції, в печінці й селезінці виявляють некротичні осередки. Сироватка крові хворих на сальмонельоз тварин аглютинє паратифозний антиген. У разі колібактеріозу телят відмічають триваліший перебіг хвороби, до септичних явищ з першого дня хвороби приєднується ентерит, селезінка не збільшена. Анаеробна дизентерія ягнят і поросят супроводжується кривавим проносом, на слизовій оболонці кишок спостерігають некротичне запалення й виразки. Пастерельоз має тенденцію до швидкого й значного поширення, нерідко супроводжується ураженням не лише легень, а й травного каналу. В усіх випадках підставою для остаточного діагнозу є результати бактеріологічного дослідження з виділенням та ідентифікацією чистої культури збудника віповідної хвороби.

Лікування. Із засобів специфічної терапії вводять внутрішньом'язево сироватку проти стрептококозу в дозах: поросятам 10 – 20 см; за необхідності ін'єкції повторюють через 12 – 24 години. Застосовують антибіотики (пеніцилін, біоміцин, тетрациклін); краще їх комбінувати з сульфаніламідами (норсульфазол, сульцимід, етазол та інші), введенням сироватки, симптоматичними засобами і дієтотерапією.

Імунітет. Природне перехворювання створює стійкий імунітет. Для специфічної профілактики використовують вакцину проти стрептококозу телят, ягнят і поросят (рис. 137).

Рис. 137. Вакцина проти стрептококозу свиней Порциліс Стрепсуіс

Також використовують асоційовану формалвакцину проти паратифу, пастерельозу та стрептококової інфекції.

Профілактика і заходи боротьби. Для профілактики стрептококозу важливе значення має повноцінна годівля свиней, дотримання санітарно-гігієнічних правил у приміщеннях за утриманняі свиноматок з приплодом і молодняку. Профілактують післяродові захворювання і запалення вим'я у свиноматок. У неблагополучних господарствах корови, хворі маститами і ендометритами, не повинні мати контакту з поросятами, їх молоком не підгодовують поросят. На фермах організовують і проводять санітарні дні. Вакцинацію проти стрептококозу проводять переважно під час опоросів. Поросят вакцинують у господарствах, де раніше діагностували це захворювання. За появи в господарстві стрептококозу хворих, підозрілих у захворюванні тварин негайно ізолюють і лікують. Клінічно здоровим поросятам вводять сироватку в профілактичних дозах, через 7 – 8 діб їх вакцинують. Поросят, які перехворіли стрептококозом, утримують окремо протягом 2-х місяців. У цей період часу і до повного припинення хвороби в господарстві систематично контролюють ветеринарно-санітарні умови утримання і годівлі поросят, проводять i поточну, а з ліквідації інфекції – заключну дезінфекцію (застосовують 4 % розчин їдкого натру або 2 % формальдегід).

Ферму оголошують благополучною щодо стрептококозу через 30 діб після одужання або загибелі останньої хворої тварини, вжиття комплексу зоогігієнічних, ветеринарно-санітарних і господарських заходів та остаточної дезінфекції. Для цього застосовують суспензію хлорного вапна, що містить 4 % активного хлору, 5 % емульсію ксилонафту, 20 % суспензію свіжогашеного вапна у разі дворазового нанесення її з інтервалом 1 год, 2 % розчин формальдегіду, гарячий 2 % розчин їдкого натру. Гній піддають біотермічному знезараженню.

Попередня

На початок

Наступна