Лого на Електронний підручник

БАКТЕРІЙНІ ХВОРОБИ СВИНЕЙ

Електронний посібник

Головна

Анотація

Теоретичні відомості

Список використаних джерел

Укладачі

Хламідіоз

 

15. Хламідіоз

 

Хламідіоз свиней (Chlamydiosis suum) – хронічне захворювання свиней усіх вікових груп, що характеризується у свиноматок абортами, народженням мертвого або нежиттєздатного приплоду, у хряків – орхітами та баланопоститами, у поросят – пневмоентеритами, енцефаломієлітами, артритами.

 

Етіологія. Збудник хвороби Chlamydiae suis належить до роду хламідій. Хламідії мають переважно сферичну форму, досягають у діаметрі 250 – 450 нм (рис. 138).

 

Рис. 138. Скупчення елементарних тілець хламідій

Рис. 139. Мікрокартина Chlamydiae suis

 

Хламідії оточені двома тришаровими оболонками (зовнішньою клітинною стінкою та внутрішньою цитоплазматичною мембраною), проходять крізь бактерійні фільтри, містять як РНК, так і ДНК (на відміну від віріонів) (рис. 139).

Репродукуються в цитоплазмі чутливих клітин шляхом бінарного поділу ініціальних частинок, які перетворюються при цьому на початкові елементарні тільця (рис. 140).

Рис. 140. Бінарне ділення ретикулярного тільця хламідії

Хламідії культивують у жовтковій оболонці 6 – 7-денних курячих ембріонів, а також в організмі білих мишенят у разі їх інтрацеребрального чи інтраперитонеального зараження. У вагітних морських свинок спричинюють аборти.

Хламідії досить стійкі в зовнішньому середовищі. У ліофільному стані залишаються життєздатними понад 3 роки, в замороженому до – 42 °С до одного року, за кімнатної температури до 10 діб, у воді до 17 діб, у тваринницьких приміщеннях у висушених екскрементах до 6 міс. Інактивуються хламідії за температури 80 °С через 30 хв, за 70 °С через 45 хв, під дією ультрафіолетового опромінення через 30 с. Швидко гинуть під дією 2 % розчину їдкого натру, 1 % розчину соляної кислоти, 75° етилового спирту. Чутливі до антибіотиків тетрациклінового ряду.

 

Епізоотологічні дані. На хламідіоз хворіють свині всіх вікових груп. Не зважаючи на значне поширення хламідій серед різних видів свійських і диких тварин та птиці, питання міжвидового передавання цих мікроорганізмів остаточно не з’ясовано. Основним джерелом збудника інфекції у свиней є інфіковані кнури-плідники та свиноматки, в організмі яких хламідії зберігаються практично все життя. Збудник виділяється з організму інфікованих свиней з фекаліями, спермою, бронхіальним слизом, плодовими водами, абортованим плодом. Зараження відбувається аліментарним і аерогенним шляхами, а також через інфіковану сперму під час парування. Факторами передавання збудника можуть стати виділення хворих тварин, підстилка, предмети догляду, молоко хворих корів і свиней, а також кліщі, пухоїди, мухи. У свиней хламідіоз проявляється сезонно, найбільша кількість абортів і мертвонароджених поросят припадає на зимово-весняний період.

 

Клінічні ознаки і перебіг. За первинного виникнення інфекції в господарстві спостерігають масові аборти у разових свинок, що виникають наприкінці поросності та можуть досягати 80 – 100 % випадків. Аборти та народження мертвих і нежиттєздатних поросят відмічають також і в частини основних свиноматок. У стаціонарно неблагополучних господарствах аборти реєструють лише у разових свинок. При цьому відхилень у стані здоров’я тварин, що абортували, зазвичай не буває, за винятком незначного підвищення температури тіла та зниження апетиту, іноді агалактії, метритів.

У дорослих кнурів захворювання проходить хронічно, без явно виражених клінічних ознак, іноді спостерігають орхіти, артрити, зниження статевої активності. Проте у молодих хряків, які вперше потрапили в осередок інфекції, хламідіоз проходить гостро і супроводжується ураженням органів дихання, травлення та статевої системи. У них спостерігають пригнічення, відмову від кормів, підвищення температури тіла до 40,5 – 41,0 °С, глибокий і частий кашель, проноси, запори, блювання, депресія, іноді загибель. Внаслідок ураження суглобів деякі хряки кульгають. Через 8 – 10 діб клінічні ознаки хвороби зникають, тварини починають повільно видужувати. У перехворілих хряків відмічають набряки в ділянці препуція, збільшення сім’яників, прискорення сечовиділення.

Новонароджені поросята мляві, зі слабким сисним рефлексом, їхня шкіра гіперемійована, з синюшним відтінком, слизові оболонки бліді, сухі. Такі поросята зазвичай гинуть на 5 – 7 добу життя. У разі захворювання поросят 3 – 4-денного віку спостерігають підвищення температури тіла до 41 – 42 °С, ціаноз слизових оболонок, катаральний риніт, у 3 – 5 % хворих поросят серозний, з часом гнійний кон’юнктивіт, короткочасні проноси.

 

Патологоанатомічні зміни. У свиноматок, що абортували, виявляють ендометрити, іноді осередковий некроз слизової оболонки матки, а також набряк та інфільтрацію плаценти. У загиблих хряків спостерігають збільшення в 1,5 – 2 рази розміру придатків сім’яників, геморагічне запалення сім’япроводів, баланопостити, орхіти. У абортованих плодів та поросят, що загинули в перші дні життя, виявляють набряки підшкірної сполучної тканини в ділянці голови, грудей, лопаток, дифузні крововиливи в тім’яній частині голови та на кінцівках, скупчення ексудату в грудній і черевній порожнинах, перикардіальній сумці, субплевральному просторі, кровонаповнення й крововиливи в печінці, осередки запалення в легенях.

У разі ураження у поросят суглобів відмічають збільшення кількості синовіальної рідини, шорсткість і почервоніння капсули внутрішньої поверхні суглобів.

Під час патогістологічного дослідження встановлюють значну лімфоїдно-гістіоцитарну та нейтрофільну інфільтрацію слизової оболонки матки, периваскулярні лімфоїдно-клітинні інфільтрати, осередки некрозу та некробіозу в печінці абортованих плодів, значне кровонаповнення та некротичні осередки в центрі окремих канальців сім’яників.

 

Діагностика і диференційна діагностика. Діагноз установлюють на підставі клініко-епізоотологічного обстеження поголів’я, патоморфологічних даних та результатів лабораторних досліджень. Лабораторна діагностика передбачає мікроскопію мазків-відбитків з уражених органів забитих хворих свиноматок, а також абортованих плодів; виділення збудника на курячих ембріонах та його ідентифікацію; біологічну пробу на білих мишах; виявлення в сироватці крові протихламідійних антитіл.

У лабораторію в термосі з льодом терміново направляють узяті від забитих свиноматок, що абортували, сичуг, шматочки плаценти, цілі абортовані плоди, піхвовий слиз. Від загиблих чи абортованих поросят відбирають і відправляють шматочки печінки, легень, селезінки, лімфатичні вузли, сечовий міхур, синовіальну рідину. У разі появи підозри щодо захворювання плідників свіжу чи заморожену сперму, а під час забою сім’яники, частини паренхіматозних органів, лімфовузли. Для серологічних досліджень направляють сироватку крові підозрюваних щодо захворювання тварин, а також тих свиноматок, що абортували. Для мікроскопічного дослідження з патологічного матеріалу готують мазки і мазки-відбитки, які фіксують метанолом, фарбують за Романовським Гімза й Маккіавелло, Стемпом, а також прямим і непрямим методами імунофлуоресценції. За допомогою імерсійної мікроскопії виявляють забарвлені елементарні тільця та цитоплазматичні включення, а під люмінесцентним мікроскопом їх специфічне яскраво-зелене світіння. Для виділення хламідій проводять зараження патологічним матеріалом у жовтковий міхур 6 – 7-денних курячих ембріонів. У разі позитивних результатів після 2 – 3 «сліпих» пасажів спостерігається загибель 70 – 80 % інфікованих курячих ембріонів. Під час мікроскопії мазків з жовткових оболонок, іноді з хоріоналантоїсної оболонки виявляють елементарні тільця хламідій.

Для проведення біопроби патологічний матеріал в об’ємі по 0,5 мл вводять трьом білим мишам інтраназально, інтрацеребрально або в черевну порожнину. В разі позитивних результатів заражені миші гинуть через 3 – 5 діб або 1 – 3 тижні. Під час їх розтину виявляють значне збільшення селезінки, а у разі мікроскопії забарвлених мазків-відбитків елементарні тільця хламідій. Внаслідок зараження патологічним матеріалом вагітних морських свинок спостерігають аборти, народження мертвих плодів або тяжке захворювання й загибель новонародженого потомства. У мазках з ексудату черевної й грудної порожнин загиблих морських свинок виявляють елементарні тільця хламідій.

Серологічні дослідження передбачають проведення РЗК з використанням діагностичного групового або видоспецифічного хламідійного антигену. Титри сироваток у розведенні 1 : 8 – 1 : 16 свідчать про латентну інфекцію або початок захворювання, 1 : 32 і вище про перенесене захворювання.

Під час установлення діагнозу на хламідіоз потрібно виключити бруцельоз, лептоспіроз, сальмонельоз. Вирішальне значення для цього мають результати виділення з патологічного матеріалу збудника відповідної хвороби та виявлення в сироватці крові специфічних антитіл.

 

Лікування не проводять. Хворих та підозрюваних щодо захворювання на хламідіоз тварин забивають на санітарній бойні.

 

Імунітет вивчений недостатньо. Для специфічної профілактики запропоновано емульсин-вакцину інактивовану проти хламідіозного аборту великої рогатої худоби, овець, кіз та свиней. Вакцина призначена для використання в неблагополучних та загрозливих щодо хламідіозу господарствах. Тварин щеплюють підшкірно одноразово, один раз на рік у дозах : свиней віком від 1 до 6 міс. 1 мл, понад 6 міс. 2 мл. Імунітет у щеплених тварин настає на 20 – 25 добу після вакцинації і зберігається впродовж 12 міс.

 

Профілактика і заходи боротьби. Під час 30-денного карантину 10 % завезених свиней обов’язково обстежують на хламідіоз серологічним методом. При цьому навіть невисокий титр (1 : 4) показників РЗК свідчить про носійство хламідій та інфікованість поголів’я. Водночас проводять ретельне клінічне обстеження свинопоголів’я і всіх підозрюваних тварин з проявом кон’юнктивітів, орхітів, ринітів, локальних некрозів шкіри, а також перевіряють на хламідіоз серологічно.

З профілактичною метою на станціях і пунктах штучного запліднення всіх племінних хряків один раз на 6 міс. досліджують на хламідіоз серологічно, а під час введення нового поголів’я хряків досліджують у період їх карантинування. Під час переведення свиней на основну ферму їх шкіру та кінцівки обробляють 1 % розчином формальдегіду або 0,5 % розчином гідроксиду натрію.

У разі встановлення хламідіозу господарство оголошують неблагополучним щодо цього захворювання, в ньому запроваджують відповідні обмеження, насамперед заборону вивезення та ввезення свиней, їх перегрупування, вживають оздоровчі заходи. Абортовані плоди, плодові оболонки, трупи загиблих тварин збирають у вологонепроникну тару і утилізують. Станки й приміщення, в яких знаходились хворі тварини, піддають ретельному очищенню й дезінфекції. Всі приміщення, а також обладнання, предмети догляду за тваринами дезінфікують через кожні 7 – 10 діб. Усіх хворих свиней з клінічними ознаками хламідіозу і підозрюваних щодо захворювання тварин, забивають на санітарній бойні. Здорових свиней, що мали контакт з хворими, ставлять для відгодівлі з наступним відправленням для забою.

Припиняють парування свиней, отримання сперми від хряків. Усіх хряків серологічно досліджують на хламідіоз. Хряків, які позитивно реагують за РЗК або у спермі яких виявляють хламідій, піддають забою. Сперму, отриману від них раніше, знищують кип’ятінням упродовж 10 – 15 хв. Хряків, які дали негативні результати під час дослідження на хламідіоз, однак перебували в контакті з хворими, а також свиноматок і ремонтних свинок обробляють окситетрацикліном або дибіоміцином. Окситетрациклін вводять внутрішньом’язово двічі на добу впродовж 5 діб по 5 тис. од/кг; дибіоміцин застосовують у формі масляної суміші внутрішньом’язово, двічі, з інтервалом 10 – 12 діб, по 10 – 15 тис. од на 1 кг маси. Курс обробки вважають закінченим через 7 діб після останнього введення препарату. Свиноматок запліднюють тільки штучно, для чого використовують сперму від хряків з благополучних господарств. Для дезінфекції приміщень і станків застосовують 2 – 3 % гарячий розчин їдкого натру, 2 % розчин формаліну, прояснений розчин хлорного вапна, що містить 3 % активного хлору, 5 % гарячий розчин кальцинованої соди, нейтральний розчин гіпохлориту кальцію, двотретиосновну сіль гіпохлориду кальцію з вмістом активного хлору 3 %, феносмолін 4 – 5 % концентрації за експозиції не менш ніж 3 год. Гній знезаражують біотермічним методом. Поступово все свинопоголів’я господарства замінюють здоровими свиньми, вирощеними на ізольованій фермі. Господарство визнають оздоровленим від хламідіозу свиней, якщо впродовж трьох років не було зареєстровано клінічно хворих свиней за негативних результатів серологічних досліджень.

Попередня

На початок