|
|
БАКТЕРІЙНІ ХВОРОБИ
СВИНЕЙ Електронний
посібник |
|||||
|
11. Пастерельоз Пастерельоз (Pasteurellosis, геморагічна
септицемія) – інфекційна хвороба, яка за гострого перебігу характеризується септицемією,
а за підгострого і хронічного – ураженням легень, плеври й артритами. Пастерельоз свиней визнали самостійною хворобою під
назвою пошесної хвороби свиней Леффлер (1885) і Шютц (1886). У 1880 р. Луї Пастер вперше одержав чисту культуру
мікроба, провів дослідження з його ослаблення та імунізації птиці. У 1910 р.
збудник хвороби за пропозицією Ліньєра був названий на честь Пастера
пастерелою, а захворювання – пастерельозом. Довгий час панувала думка, що у кожного виду тварин і
птахів хворобу викликає самостійний вид мікроба. Лише в 1939 році Розенбушу і
Мерганту вдалося довести помилковість такого твердження і описати збудника
хвороби як самостійний вид – Pasteurella multocida. Пастерельоз дуже
поширений у всіх країнах світу. Для пастерельозу характерне широке носійство
збудника здоровими тваринами. Хвороба найчастіше протікає спорадично і
ензоотично. Захворюваність складає 1 – 50 %, а летальність 10 – 60 %. Етіологія. Збудник – Pasteurella multocida – невелика овоїдна
паличка, спор не утворює, нерухома, грамнегативна. Величина і форма мікроба
мінлива залежно від походження штаму. В мазках із крові і органів трупів
пастерели – дрібні (0,3 – 1,25x0,25 – 0,5 мкм) кокобактерії. Метиленовою
синькою і за Романовським-Гімза їх фарбують біполярно (рис. 102).
У мазках із культур біполярне фарбування
спостерігається рідко. У свіжих культурах клітини пастерел мають чітку
капсулу. Вони належать до умовно-патогенних мікробів. Пастерели постійно
знаходяться на слизових оболонках у верхніх дихальних шляхах здорових тварин.
За зниження резистентності організму поросят вони можуть проявити патогенні
властивості. Пастерели є факультативні аероби, добре ростуть на звичайних
живильних середовищах за температури 37 °С. Ріст бактерій в бульйоні (МПБ)
викликає рівномірне його помутніння, на МПА утворюють 3-и форми колоній:
гладкі (S), шорсткі (R) і слизові (М). Ферментативні властивості має слабі.
Найхарактернішим є утворення в бульйоні з триптофаном індолу і відновлення
нітратів у нітрити. P. multocida в антигенному відношенні неоднорідна.
Пастерели містять О (соматичний)- і К (капсульний)-антигени. Останній служить
тестом для визначення і диференціації пастерел за допомогою реакцій РЗГА, РА
і серологічного захисту на мишах. За антигенною структурою класифіковані
чотири капсульних серогрупи: А, В, Д і Е і 12 соматичних типів, що має важливе
значення під час виготовлення вакцин. Серед пастерел, виділених від свиней,
переважають серотипи А, Д і В. У бульйонних культурах бактерії утворюють
токсини. Пастерели нестійкі у зовнішньому середовищі: під
впливом сонячного випромінювання гинуть через 10 хв, під час висушування – 2
– 3 доби, за температури 70 – 90 °С – 5 – 10 хв. У крові та вмісті кишок
зберігаються 6 – 10 діб, у гної й воді за температури + 5 ... + 8 °С – 2 – 3
тижні, у гниючих трупах – від 1 до 3 міс., у заморожених тушках птахів –
упродовж року. Швидко руйнуються під дією дезінфекційних засобів: 5 %
карболової кислоти – через 1 хв, свіжогашеного та хлорного вапна – через 5 –
10 хв. Епізоотологічні дані. Хворіють свині різного віку, але переважно ослаблений
молодняк у віці 2 – 6 місяців, у період відгодівлі. Джерелом збудника
інфекції є хворі, перехворілі та здорові тварини-бактеріоносії. У
неблагополучних господарствах пастерелоносійство серед свиней може досягати
70 %. Перехворілі тварини можуть бути джерелом збудника протягом 18 – 24 місяців.
Пастерельоз найчастіше виникає спонтанно за різкої зміни резистентності
організму в результаті неповноцінної годівлі, охолодження, перегрівання,
тривалого транспортування, профілактичних щеплень, антисанітарних умов
утримання тварин. Рідко пастерельозну інфекцію заносять ззовні. Пастерельоз
свиней як самостійне захворювання з гострим перебігом спостерігають рідко і
реєструють головним чином, на півдні країни. Пастерельоз може проявитись як
секундарна інфекція у разі чуми, грипу, бешиос й інших хвороб, а також як
ускладнення після активної імунізації реактивними вакцинами. Серед факторів
передачі найбільше значення мають інфіковані приміщення, повітря, корми та
інвентар. Захворюваність і летальність у разі пастерельозу дуже мінлива і залежить
від вірулентності збудника, імунологічної структури стада, умов утримання і
годівлі, наявності інших інфекцій. Летальність в одних випадках не перевищує
1 – 1,5 %, а в інших – може досягати 60 %. Особливою агресивністю пастерельоз
може проявлятись як секундарна інфекція під час різних вірусних хвороб,
викликаючи характерні для пастерельозу ураження. У таких випадках діагностика
ускладнена. Клінічні ознаки і перебіг. Інкубаційний
період триває від декількох годин до 2 – 3 діб. Розрізняють первинний
пастерельоз, який уражає свиней всіх вікових груп, і пастерельоз як вторинну
секундарну інфекцію у разі інших хвороб. Первинний пастерельоз уражає свиней
незалежно від віку і зустрічається порівняно рідко. Він протікає у вигляді
надгострого і гострого септичного захворювання або уражає легені. За
надгостромуго перебігу спостерігають картину сепсису – температура тіла
підвищена до 41 °С і вище, задишка, сильне пригнічення, втрата апетиту.
Нерідко проявляється гіперемія третьої повіки (рис. 103).
У результаті порушення серцевої діяльності розвиваються
застійні явища (ціаноз) в ділянці черева, вух, стегон; набряки підшкірної
клітковини в ділянці шиї з явищами фарингіту. Тварини гинуть від асфіксії
протягом 1 – 2 діб. За гострого перебігу, крім гарячки, уражаються органи
дихання. У хворих з’являється прогресуючий кашель; з ніздрів виділяється
слизово-гнійний ексудат, деколи з домішкою крові. Під час натискання на
грудну клітку тварина боляче реагує. Щоб полегшити дихання свині приймають
позу сидячої собаки. В кінці хвороби внаслідок ослаблення роботи серця на
шкірі появляються червоні плями – застійна гіперемія. Частина свиней гине
через 3 – 8 діб від асфіксії. Деколи пастерельоз затягується до двох тижнів.
Одужання наступає рідко. Патологоанатомічні зміни. Захворювання протікає як фібринозна
плевропневмонія, переважно з летальним наслідком. Найчастіше зустрічається
вторинний або секундарний пастерельоз, особливо у разі вірусних захворювань,
і в першу чергу, чуми, грипу й інфлюенції свиней. За надгострого і гострого перебігу хвороби знаходять
картину гострої септицемії з геморагіями на серозних, слизових оболонках та
паренхіматозних органах, численні дрібні крововиливи на шкірі, характерний
серозний набряк підшкірної клітковини в ділянці шиї, підгрудка, скупчення
серознофібринозного транссудату в грудній і черевній порожнинах. Лімфатичні
вузли збільшені, набряклі та гіперемовані. Характерні також
фібринозно-запальні процеси в легеневій тканині: гепатизація легень, множинні
вогнища некрозу, спайки. Вогнища некрозу матові, різко контуровані. Шлунок і
кишки в стані катарального запалення, слизова оболонка засіяна дрібними
крововиливами та вкрита фібринозними нашаруваннями. У разі затяжної хвороби
реєструють виснаженість трупів, наявність у гепатизованій тканині легень
інкапсульованих вогнищ некрозу, спайки між перикардом, легеневою і костальною
плеврою. Селезінка гіперплазована або незмінена зовсім. Некротичні вогнища
деколи зустрічаються і на міжреберних м'язах, у бронхіальних лімфовузлах,
суглобах і підшлунковій залозі.
video не поддерживается
вашим браузером.. «Патологоанатомічні зміни за пастерельозу у поросяти» Діагностика. Діагноз ставлять комплексно на основі епізоотологічних,
клінічних, патологоанатомічних даних і бактеріологічного дослідження.
Пастерельоз частіше протікає спорадично, рідко ензоотично. Ураження за
пастерельозу знаходять, головним чином, у дихальних шляхах, відсутні
дифтеричні та фокусні казеозні запалення товстих кишок. Збудник – P.
multocida – легко виділяється з крові і органів свіжого трупа. Треба брати до
уваги і вірулентність виділеної культури. За гострого перебігу пастерельозу
виділені штами високовірулентні для лабораторних тварин; штами, виділені у
разі чуми і грипу, ускладнених пастерельозом, частіше слабовірулентні для
білих мишей і кролів (останні гинуть після зараження на третю добу і
пізніше). За хронічного перебігу збудник пастерельозу виділяється не із
крові, а з уражених органів. Пастерельоз слід диференціювати від чуми,
сальмонельозу, бешихи, грипу і сибірки. Імунітет. У неблагополучних щодо пастерельозу господарствах з
профілактичною метою використовують концентровану полівалентну формолвакцину
проти сальмонельозу, пастерельозу і диплококозу поросят (ППД); емульговану
вакцину проти пастерельозу свиней, яку вводять одноразово свиням з
2-місячного віку по 3 см3 внутрішньом'язово; гіперімунну сироватку
проти пастерельозу свиней використовують з профілактичною і лікувальною метою
підшкірно в таких дозах: поросятам-сисунам – 10 – 20 см3 , свиням
масою від 25 до 3 3 – 50 кг – 20 – 30 см3 і дорослим свиням – 30 –
40 см3; вакцину інактивовану проти актинобацилярної
плевропневмонії, пастерельозу та парвовірусної інфекції свиней; вакцину
Сердосан. Профілактика і заходи боротьби. Потрібно
дотримуватись загальних ветеринарно санітарних правил і зоогігієнічних
нормативів під час комплектування ферм, утримання та годівлі свиней:
приміщення мають бути чистими і сухими, не допускати протягів, організувати
свиням прогулянки на свіжому повітрі, в раціони включати корми багаті
вітамінами і мінеральними речовинами. Особливо це стосується комплектування
відгодівельних груп з різних господарств. Під час виникнення пастерельозу на
господарство накладають обмеження. Припиняють завезення і вивезення тварин,
перегрупування. Неблагополучну групу ізолюють, проводять термометрію цих
тварин. Всім хворим і підозрілим у захворюванні та зараженні свиням вводять
гіперімунну пастерельозну сироватку та антибіотики. Різко поліпшують умови
утримання і годівлі. До зняття обмеження через кожні 10 діб проводять поточну
дезінфекцію: 2 % розчином їдкого натрію, 1 % розчином формаліну. Обмеження
знімають через 14 діб після останнього випадку захворювання пастерельозом і
проведення заключної дезінфекції. |
||||||
