|
|
АНАЕРОБНІ ІНФЕКЦІЇ РОГАТОЇ ХУДОБИ Електронний посібник |
|
||||||||||||||||||||||||||
Ботулізм (Botulismus) ‒
гостре кормове отруєння тварин, що спричинюється токсином бацили ботулінусу і
проявляється паралічем глотки, язика та нижньої щелепи й ослабленням тонусу
скелетних м’язів. До токсину ботулінусу надзвичайно чутлива людина. Захворювання людини на ботулізм
було описане ще в 1735 р. під назвою «отруєння ковбасною
отрутою». У 1820 р. Ю. Кернер вивчив
симптоми «ковбасної отрути» у людини, назвавши
хворобу ботулізмом (лат. Botulus
‒ ковбаса). Ван-Ергенгем у 1894
р. виділив від померлої після отруєння шинкою людини спороутворювальну анаеробну бацилу і назвав її Bacillus botulinus.
Левкс (1912) установив, що
існують два серологічно різні типи бацили
ботулінусу: тип А і тип В. У 1922 р. Бенгсон виявив Bacillus botulіnus типу С. Нині відомо 7 типів бацил ботулінусу
‒ А, В, С, D,
E, F та V, що різняться між собою в токсигенному та імунобіологічному відношеннях
(А. А. Глушков, 1984). У 1922 р. Седон виділив Bac. botulinus у разі бульбарного паралічу великої
рогатої худоби, а І. А. Дукалов (1920) ізолював збудника хвороби з трупа коня, який загинув з ознаками кормової інтоксикації. Ботулізм спостерігають майже у всіх країнах світу. Трапляється рідко, але супрово-джується високою
летальністю ‒ 70–95%. Збудник хвороби ‒ Clostridium
botulinum ‒ велика 2,5‒10×0,3‒0,8 мкм,
малорухлива, анаеробна безкапсульна паличка із
заокругленими кінцями, що фарбується за Грамом позитивно (рис. 13).
У старих культурах виявляється у вигляді довгих ниток і
різних поліморфних форм. Утворює овальні спори, які містяться по краях бацили,
що надає їй характерного вигляду тенісної ракетки. Спори мають високу стійкість, витримують кип’ятіння упродовж 6 год. Руйнуються за
температури 105 °С лише через 2 год, при 120 °С ‒ через 10 хв,
під дією 10% розчину хлоридної (соляної) кислоти ‒
через 1 год, 5% розчину формаліну
‒ через 24
год. Значний інактивувальний
ефект дає гамма- і ультрафіолетове опромінення.
Для культивування Cl. botulinum використовують живильні середовища для анаеробів. Ріст збудника на середовищі
Кітт-Тароцці супроводжується
помутнінням, газоутворенням
з характерним запахом згірклого
масла, випадінням осаду. У чашках Петрі
з глюкозокров’яним агаром
Цейсслера через 1–2 доби утворюються маленькі прозорі колонії-росинки з рівними або порізаними
краями, гладенькою чи зернистою поверхнею,
оточені зоною гемолізу (рис. 14).
Основною біологічною властивістю збудника ботулізму є
здатність в умовах анаеробіозу, підвищеної вологості та нейтральної або
слабколужної реакції утворювати на живильних середовищах, харчових продуктах
та кормах надзвичайно сильні токсини. Оптимальною температурою для утворення
токсину є 25–38 °С. Максимум токсиноутворення спостерігають на 5–9 добу.
Залежно від антигенних особливостей токсину
розрізняють 7 типів збудника ботулізму ‒ A, B, C, D, E, F, V. Культурально-морфологічні властивості
усіх типів, а також їх патофізіологічний
вплив на організм тварин майже однакові. Відмінність полягає лише в чутливості різних видів тварин до різних типів токсинів. Захворювання у великої рогатої худоби та овець спричинюють
типи С і D. Серед експериментальних тварин до ботулінічного токсину найчутливішіми
є білі миші та морські свинки. Токсини ботулінусу стійкі проти дії соляної
кислоти, шлункового соку
та ферментів травлення. Ботулінові токсини нейтралізуються
лише типовими антисироватками, руйнуються кип’ятінням у рідких середовищах ‒ через 15–20 хв, у щільних субстратах (м’ясо, риба) ‒ не менш ніж
через 2 год, а також у сильнолужному
середовищі (рН > 8,5). Зерновий
фураж, що містить токсин ботулінусу, знешкоджується 1% розчином
їдкого натру лише через
3–6 год. Спори ботулінусу за
температури 100 °С руйнуються
лише через 5 год. Бацили ботулінусу не розмножуються в
кормах за
кислої
реакції (рН = 3,0–4,0), а також
у разі концентрації кухонної солі понад 10%. Комплексна
діагностика ботулізму Епізоотологічний метод діагностики. На ботулізм
частіше хворіють коні й птиця, рідше ‒ рогата худоба та хутрові звірі. Значна стійкість
до токсину ботулінусу властива
свиням, диким гризунам, хижакам, собакам, котам. У сільськогосподарських
тварин захворювання найчастіше спостерігається після згодовування контамінованого спорами ботулінусу
недоброякісного силосу, затхлих,
промоклих концентрованих кормів, ураженого пліснявою сіна, зіпсованих овочів, коренеплодів (рис. 15). Характерною особливістю
токсину ботулінусу є нерівномірний,
осередковий розподіл у
кормах, чим і пояснюються
випадки отруєння не всіх тварин, які поїдали заданий корм.
У
господарстві хвороба проявляється
спорадично або у вигляді ензоотії. Тривалість спалаху хвороби ‒ 8–12 діб.
Максимальне виділення хворих тварин спостерігається у перші 3 доби, потім захворювання
різко йде на спад. Летальність дуже висока, може досягати 95% (рис. 16). Патогенез. Клостридії
ботулізму та ботулінічний
токсин надходять у кишечник тварин
з токсичним кормом. Всисання
токсину в кров відбувається крізь
стінку тонкого відділу
кишок дуже швидко і вже через 20 хв токсин у значній кількості виявляється в легенях, печінці, серці, мозку, жовчі, сечі. Постійне і сильне подразнення токсином ботулінусу периферичних рецепторів і рухових гангліїв спричинює руйнування центрів довгастого мозку, що призводить до паралічу м’язів глотки, язика та нижньої щелепи. Порушення токсином нейром’язових зв’язків спричинює розслаблення м’язів, падіння м’язового тонусу, параліч серцевого м’яза, асфіксію та загибель тварини. Клінічний метод діагностики. Інкубаційний
період триває від 24 год до 10–12 діб. Перебіг хвороби гострий або
підгострий.
Характерною ознакою ботулізму є так званий «синдром
бульбарного паралічу», за якого спостерігають параліч м’язів глотки, язика,
нижньої щелепи, а також різке розслаблення тонусу скелетних м’язів (рис. 17 -
18).
Ботулізм супроводжується нормальною або навіть зниженою
температурою тіла, збереженням рефлексів та свідомості, відсутністю суттєвих
змін у крові (рис. 19).
У
корів і волів випадки спонтанного одужання бувають частіше, ніж у інших видів
тварин. У овець і кіз переважають ознаки порушення координації рухів, у овець ‒ паралічі язика,
ковтальних та жувальних м’язів, слинотеча, втрата голосу й зору (рис.20‒21). Загибель хворої тварини настає
впродовж кількох годин або 2–3 діб.
Патологоанатомічний метод
діагностики. Патологоанатомічні зміни нехарактерні. Під час розтину трупів виявляють запалення серозних покривів очеревини, гіперемію та крововиливи в легенях, нирках та серці. Судини оболонок головного мозку переповнені кров’ю, скелетні м’язи мають сіруватий
колір, м’які, легко розриваються. Лабораторний метод діагностики. Для
дослідження в лабораторію надсилають проби зіпсованих кормів (забруднений
землею силос, недоброякісні відвійки і зерно, комбікорм, м’ясні та рибні
відходи), які відбирають з тих місць, звідки їх брали для згодовування
тваринам перед захворюванням. Одночасно в широкогорлі банки з темного скла
відбирають вміст шлунка й товстих кишок (100–200 г) та шматочки печінки
загиблих тварин, а в пробірки ‒ кров і сечу хворих тварин. У
лабораторії патологічний матеріал досліджують на виявлення токсину ботулінусу
в кормах і організмі тварин, проводять визначення типу токсину, а також виділення культури збудника та визначення її токсигенних властивостей на білих мишах. Діагноз на ботулізм вважають установленим у разі виявлення токсину ботулінусу в досліджуваному матеріалі, а також під час виділення з патологічного
матеріалу культури з властивостями, характерними для
збудника ботулізму, з наступним визначенням її токсичності біологічним методом. Диференціальна діагностика. Передбачає
необхідність виключення у великої
рогатої худоби ‒ родильного парезу, ацетонемії, хвороби Ауєскі. Для
цього проводять аналіз епізоотологічних, клінічних, патологоанатомічних
даних, а також лабораторні дослідження. Лікування. У разі появи хвороби негайно вилучають з раціону підозрювані щодо наявності токсину корми. Хворих тварин забезпечують м’якою підстилкою, лежачих тварин два
рази на день перевертають, щоб
запобігти розвитку пролежнів. На початку хвороби ефективним є застосування антиботулінічної сироватки, яку
вводять внутрішньовенно у
великих дозах (коням до 600 тис. МО). Застосовують також швидкодіючі проносні препарати (ареколін, пілокарпін, езерин), теплі клізми. Рекомендується очищення прямої кишки від калу, застосування серцевих засобів. Імунітет. У разі
ботулізму має антитоксичний
характер. Встановлено можливість
імунізації тварин специфічними анатоксинами. Нині
вакцинують лише норок, оскільки в інших видів
тварин ботулізм трапляється рідко. Для норок використовують концентровану галунову вакцину, а також асоційовану вакцину проти ботулізму й пастерельозу норок. Профілактика
та заходи боротьби Заходи мають бути спрямовані на забезпечення тварин доброякісними кормами. Слід дотримуватися технології правильної заготівлі та зберігання кормів відповідно до агротехнічних вимог, не допускати забруднення зернових кормів та силосу землею, фекаліями,
трупами гризунів (рис. 22).
Для
згодовування слід використовувати корми, якісні
за запахом, кольором і консистенцією (рис.23). Корми
тваринного походження можна згодовувати тваринам лише після ретельного проварювання тривалістю не менш як 2 год. У разі виникнення ботулізму хворих та підозрюваних щодо захворювання на ботулізм тварин ізолюють і лікують. З раціону негайно виключають підозрілі на наявність токсину ботулінусу
корми. Трупи загиблих тварин знищують разом зі шкурами. Забій на м’ясо хворих тварин заборонено. |
|||||||||||||||||||||||||||||