МЕДИЧНЕ ПРАВО ЧАСТИНА I

Електронний посібник

Дев’ять етичних принципів або зобов'язань клятви

З 80-х років XX ст. досить активно проводиться розробка законів, що захищають права пацієнта.

Кодифікації прав пацієнта

УДБПЛ (2005)

Лісабонська декларація (1981)

Конвенція про права людини та біомедицину (1997)

ЄХПП (2002)

Захист людської гідності

Стаття 3.

Людська гідність та права людини

1. Людська гідність, права людини та фундаментальні свободи повинні повністю поважатися.

2. Стаття10.

Рівність, справедливість і рівноправність

3. Фундаментальна рівність усіх людей в повазі гідності та прав, щоб до них відносилися справедливо та рівноправно

Стаття 10.

Право на гідність

а. Слід завжди людську гідність і право пацієнтів на недоторканість приватного життя, а також їхні культурні і моральні цінності під час надання медичної допомоги і в ході практичного медичного навчання

Стаття 1.

Ціль та предмет

Сторони цієї конвенції зобов’язані захищати гідність та індивідуальність усіх людей і гарантувати це право кожному без дискримінації, поважати їх цілісність та інші права і фундаментальні свободи щодо біології та медицини

Відсутність дискримінації

Стаття 11.

Відсутність дискримінації та стигматизації

Жодна людина або група не повинна піддаватися дискримінації або стигматизації будь-якого підґрунтя, що порушують права людини та її фундаментальні свободи

Стаття 1.

Право на високоякісне медичне обслуговування

а. Будь-яка особа має право на відповідне медичне обслуговування без будь-яких обмежень

Стаття 11.

Відсутність дискримінації Будь-яка форма дискримінації проти людини, що базується на ґрунті його або її генетичної спадковості заборонена

Стаття 2.

Право на доступ

Медичні послуги мають бути рівно доступними для кожного без будь-якої дискримінації

Переважне право пацієнта

Стаття 3.

Людська гідність та права людини

2. Інтереси та благополуччя людини повинні бути вищими за інтерес науки або суспільства

Стаття 1.

Право на високоякісне медичне обслуговування

в. Лікування будь-якого пацієнта проводять виключно в інтересах його здоров’я

Стаття 2.

Переважне право людини

Інтереси та благополуччя людини мають бути вищі за інтереси науки або суспільства

Доступ до медичних послуг

Стаття 14.

Соціальна відповідальність та охорона здоров’я

2. … прогрес у науці та техніці має вплинути на поліпшення:

(а) доступ до якісної медицини та життєво необхідних ліків, особливо для здоров’я жінок та дітей, тому що здоров’я є невід’ємною частиною життя і має вважатися соціальним та людським благом

Стаття 3.

Рівноправний доступ до медичних послуг

Сторони, беручи до уваги медичні потреби та наявні ресурси мають зробити усе можливе для надання рівноправного доступу до медичних послуг відповідної якості

Стаття 2.

Право на доступ

Кожна людина має право доступу до медичних послуг, що потрібні для його (її) здоров’я…

Якість медичних послуг

Стаття 1.

Право на високоякісне медичне обслуговування

б. … лікування мають надавати згідно з загально-затвердженими медичними принципами.

г. забезпечення якості завжди має бути невід’ємною частиною охорони здоров’я, зокрема, лікарям слід прийняти на себе обов’язки з забезпечення якості медичних послуг

Стаття 4.

Професійні стандарти

Будь-яка діяльність у сфері медицини, зокрема дослідження, має впроваджуватися згідно з актуальними професійними обов’язками та стандартами

Стаття 8.

Право на дотримання стандартів якості

Кожна людина має право доступу до високоякісних медичних послуг на умовах дотримання стандартів якості лікування.

Право на якісну медичну допомогу вимагає від медичних закладів та лікарів надавати задовільний рівень послуг комфорту та людських відносин …

Індивідуальна автономія

Стаття 5.

Автономія та індивідуальна відповідальність

Людина вправі приймати рішення і нести відповідальність за ці рішення, поважати автономію інших. Якщо людина не в змозі проявити таку автономію, необхідно прийняти міри для захисту її прав та інтересів

3. Право на самостійність

а. Пацієнт має право на самостійне прийняття рішень стосовно себе. Лікар має поінформувати пацієнта щодо наслідків його (її) рішення

5. Право на вільний вибір

Кожна людина має право вільно обирати різні види лікувань, процедури та лікарів на основі адекватної інформації.

Пацієнт має право обирати метод діагностики та лікування, лікаря (лікарню).

Інформація

7. Право на інформацію

а. Пацієнт має право отримувати інформацію про стан свого здоров’я ознайомлюватися з медичною документацією, зокрема довідатися про медичні факти, що стосуються її (його) стану здоров’я

Стаття 10.

Приватне життя та право на інформацію

2. Кожна людина має право отримувати будь-яку медичну інформацію, що була зібрана

Стаття 3.

Право на інформацію

Кожна людина має право отримати інформацію стосовно свого здоров’я, медичних послуг та їх використання, зокрема про наукові дослідження та технологічні інновації

Інформована згода

Стаття 6. Згода

Стаття 3. Право на самостійність

б. Психічно здоровий, дорослий пацієнт має право давати або утримуватися від згоди на отримання будь-якої діагностичної процедури або лікування. Пацієнт має право на інформацію, необхідну для прийняття її (його) рішення

Стаття 5.

Загальне правило

Будь-яку медичну процедуру можна проводити тільки після того, як пацієнт вільно надасть інформовану згоду

Стаття 4 – Право на згоду

Кожна людина має право доступу до повної інформації, що допоможе їй (йому) активно брати участь в прийнятті рішення стосовно його (її) здоров’я

Особи, які не в змозі надати інформовану згоду

Стаття 7.

Особи, які не змогли надати інформовану згоду

Особливий захист необхідно надавати особам, які не в змозі надати згоду:

(а) дозвіл на дослідження та медичну допомогу необхідно отримати в інтересах людини. Однак зацікавлена особа має брати участь у прийнятті рішень, наданні або не надані згоди

Стаття 4. Непритомний пацієнт

а. У випадку якщо пацієнт непритомний або не може виразити своєї волі, необхідно отримати інформовану згоду від законного представника

Стаття 5. Пацієнт, який за законом не має право приймати рішення самостійно

а. У разі, якщо пацієнт неповнолітній або недієздатний, необхідно отримати згоду від законного представника. Тим не менш має повністю брати участь у процесі прийняття рішення

Стаття 6.

Захист осіб, які не можуть надати згоду

1. Процедуру можуть проводити над особою, яка не в змозі дати згоду, але для її прямої користі

Стаття 7. Захист осіб з психічними розладами

Стаття 8. Невідкладні ситуації

Стаття 9.

Раніше висловлені бажання

Стаття 4. Право на згоду

Обставини, які визначають коли законний представник має надати інформовану згоду, коли неповнолітня або недієздатна особа має брати участь щодо свого здоров’я. Необхідно отримати інформовану згоду пацієнта

Приватність і конфіденційність

Стаття 9. Приватність і конфіденційність

Приватність осіб і конфіденційність їх особистої інформації мають поважати

8. Право на конфіденційність

а. Інформація, що стосується стану здоров’я пацієнта, медичних станів, діагнозу, прогнозу або лікування та інша особиста інформація має бути конфіденційною навіть після смерті

Стаття 10. Приватне життя та право на інформацію

У кожного є право на повагу до приватного життя, базуючись на інформації про його (її) стан здоров’я

Стаття 6. Право на приватність на конфіденційність

Кожна людина має право на конфіденційність особистих даних зокрема інформацію стосовно його (її) стану здоров’я та потенційної діагностики або терапевтичних процедур.

Права пацієнтів згідно з законодавством України

Право на профілактичні заходи

Правомірні дії: Гр. К., 2012 р.н., разом з матір’ю звернувся до амбулаторно-поліклінічного закладу для проведення щеплення. Медсестра оглянула пацієнта, зокрема поміряла температуру тіла, поінформувала його та матір про можливі побічні прояви в поствакцинальний період, отримала згоду у письмовій формі від гр. К. і його матері. Тільки після цього медсестра зробила щеплення.

Неправомірні дії: Гр. Н. надала документи свого чотирилітнього сина для прийняття його у дитячий садочок. Директор закладу відмовила у прийомі, звернула увагу на те, що син гр. Н. отримав щеплення з порушенням строків і що це становитиме небезпеку для інших дітей. Мати пояснила директору закладу, що її син не зміг пройти щеплення вчасно у зв’язку з медичними протипоказаннями, а також зауважила, що у неї є рішення консиліуму лікарів, яким передбачена можливість дитини бути зарахованою і відвідувати дитячий садочок. Директор свого рішення не змінила, відмовила у прийняті дитини у дитячий садочок.

Право на доступність

Право на безкоштовну медичну допомогу

Правомірні дії: Гр. Ю., ВІЧ-інфікований, звернувся за місцем проживання до лікаря-гастроентеролога зі скаргою на біль у шлунку. Після обстеження пацієнта був встановлений діагноз – виразкова хвороба шлунку. Лікар зазначив, що пацієнт може лікуватись амбулаторно, призначив йому курс лікування та виписав рецепт, пояснивши, що хворий має право на безкоштовне отримання лікарських препаратів в аптеках, оскільки ВІЧ-інфіковані, незалежно від захворювання мають право на безкоштовне отримання лікарських препаратів за наявності в них будь-яких інших захворювань.

Неправомірні дії: У приймальне відділення звернувся чоловік середнього віку із скаргою на біль у грудях. Замість того, щоб терміново надати хворому допомогу, його родичів відправили сплачувати благодійні внески у два фонди, при лікарні, а хворий в цей час самостійно пересувався коридорами приймального відділення, що призвело до різкого погіршення його стану. Згодом пацієнту було поставлено діагноз – інфаркт міокарда. Після інтенсивних реанімаційних заходів, стаціонарного і тривалого реабілітаційного лікування хворий залишився живий, але йому встановили другу групу інвалідності

Право на інформацію

Правомірні дії:

Гр. Н. звернувся з письмовою заявою до головного лікаря закладу охорони здоров’я із проханням надати копію медичної карти стаціонарного хворого і рентгенологічні знімки свого сина гр. К., 2013 р.н., які необхідні йому для отримання консультації спеціалістів Інституту травматології і ортопедії АМН України. Головний лікар, розглянувши заяву гр. Н., надав заявителю необхідну медичну документацію.

Неправомірні дії:

Дружина гр. М., який помер в одній із лікарень м. Х., направила, у встановленому законом порядку, головному лікарю лікувального закладу заяву з проханням надати медичну документацію, зокрема копії медичних документів, що необхідні їй для з’ясування дійсних обставин смертні чоловіка і захисту інтересів правонаступників (двох її неповнолітніх дітей). У відповідь на своє звернення заявниця отримала лист, підписаний головним лікарем, в якому повідомлялось, що її вимоги отримати медичну інформацію протирічать ст. 39 і 40 Закону України «Основи…», а вимога надання копій документів порушує норми «Про інформацію» та «про звернення громадян», оскільки документи, які вона хотіла б отримати, можуть бути надані тільки органам прокуратури, суду у встановленому законом порядку.

Право на згоду

Критеріями правомірності згоди або відмови пацієнта від медичного втручання є:

1. Інформованість; 2. Добровільність; 3. Компетентність.

Інформація, яка має бути надана пацієнту, складається з двох блоків, а саме: загального, тобто медичної інформації і спеціального, тобто інформації, яка стосується запропонованого медичного втручання в кожному конкретному випадку, а не загалом методів лікування конкретного захворювання.

Медична інформація: а) стан здоров’я людини; б) історія його хвороби; в) мета запропонованих досліджень і лікувальних заходів; г) прогноз можливого розвитку захворювання; д) ризик для життя і здоров’я.

Інформація про медичне втручання: а) мета медичного втручання; б) тривалість медичного втручання; в) наслідки медичного втручання; г) альтернативні методи лікування захворювання; д) прогноз і ризик майбутнього медичного втручання.

Форма згоди і відмови від медичного втручання: письмова і усна (в присутності свідків).

Право на свободу вибору

Правомірні дії: Гр. П. захворів, знаходячись у своїх родичів в іншому місті, не за місцем своєї реєстрації. Він викликав дільничного лікаря, який надав хворому медичну допомогу, проте відмовився видавати йому лист непрацездатності на тій підставі, що гр.. П. не зареєстрований за цією адресою. Хворий звернувся до головного лікаря амбулаторно-поліклінічного закладу за місцем свого перебування із заявою про отримання листа непрацездатності, який йому було надано за підписом головного лікаря.

Неправомірні дії: Гр. Н., 1958 р.н., звернулась із заявою до головного лікаря амбулаторно-поліклінічного закладу з вимогою замінити дільничного лікаря. Свою вимогу вона мотивувала тим, що лікар неуважний, неякісно виконує свої обов’язки. Головний лікар категорично відмовив хворій в заміні лікаря і запропонував звернутись у приватний заклад охорони здоров’я, оскільки у нього всі лікарі перевантажені і не можуть бути уважними до кожного пацієнта.

Право на повагу до часу пацієнтів

Право на приватність і конфіденційність

Право на якісну медичну допомогу

Держава забезпечує якість і безпеку медичної допомоги пацієнтам завдяки відповідній системі сертифікації, ліцензування, акредитації і стандартизації, а також відповідній підготовці та перепідготовці медичного і фармацевтичного персоналу на підставі чинних державних стандартів навчання, і здійснює контрольні функції стосовно будь-якої медичної практики.

Право на безпеку

Право на інновації

Право на уникнення, за можливості, страждань та болю

Право на індивідуальний підхід до лікування

Право на подання скарги

Право на захист від будь-яких незаконних форм дискримінації, пов’язаних із станом здоров’я

Передбачено лише в нормативно-правових актах України

Право на повагу гідності під час надання медичної допомоги

Передбачено лише в нормативно-правових актах України

Право на компенсацію

Право на життя

Передбачено лише в нормативно-правових актах України

2. Права пацієнта в окремих напрямах медичної діяльності

(Стаття 22) 1. Живий донор, який надав анатомічні матеріали, має право на безоплатне медичне обстеження, безпосередньо пов’язане з донорством анатомічних матеріалів; безоплатну медичну допомогу у разі виникнення хвороб чи ускладнень здоров’я у зв’язку з донорством анатомічних матеріалів; перевагу в отриманні анатомічних матеріалів у разі необхідності проведення йому трансплантації. 2. Живому донору після вилучення у нього анатомічних матеріалів надається одноразова оплачувана відпустка у зв’язку з донорством анатомічних матеріалів тривалістю три календарні дні без урахування святкових і неробочих днів, яка за заявою донора може бути приєднана до щорічної відпустки в поточному робочому році

• Спеціальні права, перед проведенням операції, спрямованої на пересадку йому необхідного органу чи тканини:

• – на трансплантацію як метод лікування за наявності медичних показань, коли усунення небезпеки для життя або відновлення здоров'я іншими методами лікування неможливе;

• – згоду та об'єктивне інформування щодо цього методу лікування;

• – відмову від застосування трансплантації як методу лікування.

Закон України "Про психіатричну допомогу" від 22 лютого 2000 p., містить положення щодо прав:

Закон України від 06 квітня 2000 р. "Про захист населення від інфекційних хвороб".

Відсутність профілактичних щеплень тягне:

· заборону для громадян на виїзд у країни, перебування в яких відповідно до міжнародних медико-санітарних правил або міжнародних договорів України вимагає конкретних профілактичних щеплень;

· відмова в прийомі громадян до навчальних, оздоровчих та інших дитячих закладів;

· усунення від роботи працівників окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб.

За даними ВООЗ, у світі щороку реєструють 8,9 мільйона хворих на туберкульоз, від якого помирає 1,7 мільйона осіб.

Ця хвороба займає перше місце у структурі смертності від інфекційних та паразитарних хвороб.

Закон України "Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення" від 12 грудня 1991 р. передбачає наявність таких прав осіб, у яких виявлено ВІЛ-інфекцію:

З погляду юридичного забезпечення медичної діяльності клінічні випробування лікарських засобів належать до одного з видів медичного експерименту.

Пацієнт (доброволець) або його законний представник має отримати інформацію щодо суті та можливих наслідків випробувань, властивостей лікарського засобу, його очікуваної ефективності, ступеня ризику.

Важливість знання прав пацієнтів під час проведення клінічних випробувань лікарських засобів пояснюється також значною комерційною привабливістю самої фармацевтичної індустрії, де ступінь прибутковості достатньо великий. Це потенційно може позначитися на сприйнятті прав пацієнта як другорядного явища. І юристи, і медичні працівники, що вивчають медичне право, мають чітко пам'ятати, що права, свободи і законні інтереси пацієнтів під час випробування нових лікарських засобів мають бути первинними і, перш за все, вони охороняються законом.

3. Правове регулювання обов’язків пацієнта в Україні

Обов’язок турбуватись про своє здоров’я і здоров’я дітей, не шкодити здоров’ю інших громадян

Обов’язок проходити профілактичні медичні огляди та робити щеплення

Обов’язок надавати невідкладну допомогу іншим громадянам, що перебувають у стані, який загрожує життю і здоров’ю

Обов’язок виконувати медичні приписи і правила внутрішнього розпорядку закладу охорони здоров’я

Обов’язок отримувати медичну допомогу без згоди або згоди законного представника в невідкладних випадках, коли існує реальна загроза життю

4. Правове регулювання професійних прав й обов’язків медичних працівників

Право на належні умови професійної діяльності:

Право на створення наукових медичних товариств, професійних союзів та інших суспільних організацій

Право на судовий захист

Право на заняття медичною і фармацевтичною діяльністю відповідно до спеціальності і кваліфікації:

Право на обов’язкове страхування медичних працівників за рахунок власника закладу охорони здоров’я у випадку заподіяння шкоди їх життю і здоров’ю під час виконання професійних обов’язків у випадках, передбачених законодавством

Право на надання інформації про пацієнта без його згоди або згоди його законного представника

Право на підвищення кваліфікації, перепідготовку не рідше одного разу на п’ять років у відповідних закладах і установах

Право на відмову від подальшого ведення пацієнта

Право здійснювати медичне втручання без згоди пацієнта і/або його законних представників:

Обов’язок надавати своєчасну і кваліфіковану медичну і лікарську допомогу, сприяти охороні та зміцненню здоров’я людей, попередженню і лікуванню захворювань

Обов’язок безкоштовно надавати першу невідкладну допомогу громадянам у разі нещасного випадку і в інших екстремальних випадках

Обов’язок постійно підвищувати рівень професійних знань і майстерності

Обов’язок розповсюджувати наукові і медичні знання серед населення, пропагувати, зокрема особистим прикладом, здоровий спосіб життя

Обов’язок надавати консультативну допомогу своїм колегам та іншим працівникам охорони здоров’я

Обов’язок дотримуватись вимог професійної етики і деонтології, зберігати лікарську таємницю

Обов’язок надавати пацієнту або іншим компетентним суб’єктам медичну інформацію:

5. Професійна етика та медична деонтологія під час провадження медичної практики

Медична етика вивчає і визначає вирішення різних проблем міжособистісних відносин з трьох основних напрямів:

Основними принципами медичної етики є такі:

Складовою частиною медичної етики є деонтологія

В Україні є низка документів, присвячених морально-етичному і деонтологічному регулюванню медицини: “Присяга лікаря” – стаття 76 Основ законодавства України про охорону здоров’я та Клятва лікаря, затверджена наказом Президента України 15 червня 1992 року. Цю клятву мають давати усі випускники вищих закладів освіти України.

В Україні на Всеукраїнському з’їзді лікарських організацій та X З’їзді Всеукраїнського лікарського товариства (ВУЛТ) в м. Євпаторії 27 вересня 2009 року прийнято та підписано Етичний кодекс українського лікаря.

Структура Кодексу має такий вигляд:

Питання для самоконтролю

1. Визначте основні права й обов’язки пацієнта.

2. Який порядок надання медичної допомоги іноземцям та особам без громадянства, які тимчасово перебувають на території України?

3. Який порядок направлення громадян на лікування за кордон?

4. Які обов’язки громадян України у сфері охорони здоров’я?

5. Які права громадян України у сфері охорони здоров’я?

6. Назвіть державні гарантії прав громадянам у галузі охорони здоров’я.

7. Атестація лікарів: поняття та види.

8. Назвіть професійні права та обов’язки медичних працівників.

Список використаних джерел

Попередня

На початок

Наступна