ЗАХИСТ РОСЛИН

Електронний посібник

Головна

Анотація

Теоретичні відомості

Практичні роботи

Глосарій

Список використаних джерел

Укладачі

4. ШКІДНИКИ ДЕКОРАТИВНИХ, КВІТКОВИХ РОСЛИН ТА ГАЗОННИХ ТРАВ

4.1. Хвоє- та листогризучі шкідники декоративних рослин

4.2. Багатоїдні шкідники сходів та сіянців. Шкідники коренів стовбурів, гілок, плодів та насіння декоративних рослин

4.3. Шкідники газонних трав

4.4. Шкідники квіткових рослин

4.1. Хвоє- та листогризучі шкідники декоративних рослин

Великий сосновий довгоносик (Hylobius abietis L.). Ряд твердокрилі, родина довгоносики. Трапляється повсюдно. Пошкоджує сосну, рідше ялину, смереку, модрину.

Жук завдовжки 10 – 14 мм; темно-бурий, з трьома вигнутими смугами, утвореними жовтими лусочками; надкрила ширші за передньоспинку; голова витягнута у довгу головотрубку, на кінці якої є вусики. Жуки другого і третього року життя позбавляються жовтих лусочок і стають чорними. Яйце розміром до 1 мм, молочно-біле, довгасте. Личинка завдовжки 11 – 15 мм, жовтувато-біла з буро-жовтою головою, серпоподібно вигнута. Лялечка – 14 мм, жовтувато-біла, з двома шипами на останньому членику черевця.

Зимують личинки ІІІ і ІV віків у ходах під корою і жуки в рослинній підстилці. Літ жуків починається наприкінці квітня – на початку травня. Жуки додатково живляться, обгризаючи кору стовбурів, весняних пагонів, хвою і бруньки. До місць живлення і розмноження жуки перелітають із місць зимівлі або дістаються «пішим ходом». У місцях погризів утворюються смоляні напливи. Жуки частіше пошкоджують дерева 3 – 10-річного віку. Найбільш небезпечними є пошкодження, які окільцьовують стовбури, що призводить до безверхівковості або потворного росту сосни (кривий стовбур або кілька верхівок). Після спарювання відкладання яєць триває впродовж всього літа. Самка відкладає яйця по одному, рідше по два у вигризені ямки в ділянці кореневої шийки, у кореневі лапи й пеньки. Плодючість – до 60 яєць. Жуки уникають яскравого світла і в денні години ховаються у тріщинах кори, підстилці та інших схованках. Активні увечері і вночі. Відроджені через 14 – 20 діб личинки прогризають зверху в корі й деревині ходи, заповнюючи їх буровим борошном. Довжина ходу на тонкому корінні може перевищувати 1 м. Личинки, пройшовши п’ять віків, завершують живлення восени або після перезимівлі навесні. В обох випадках заляльковування відбувається у червні-липні в овальних камерах у деревині. У серпні з’являються жуки, значна частина яких залишається зимувати в лялечкових камерах. Жуки, що вийшли на поверхню, короткий час живляться і невдовзі переходять у рослинну підстилку на зимівлю. Одне покоління розвивається впродовж двох років. Жуки живуть два – три роки.

Природними ворогами довгоносика є птахи – грак, ворона, сорока, сойка, дрімлюга, шпак, дятел, із хижих комах – великі туруни й ктирі, а також їздці-браконіди та інші.

Заходи захисту. Видалення пеньків. У разі небезпечної чисельності – два жуки на п’ять молодих дерев – обробка інсектицидами в період масового заселення дерев.

Сосновий шовкопряд:

1 – метелик

2 – гусениця

Сосновий шовкопряд (Dendrolimus pini L.). Ряд лускокрилі, родина коконопряди.

Шкодить сосні звичайній, іноді іншим хвойним породам.

Метелик з розмахом крил 60 – 80 мм, забарвлення передніх крил

від жовто-бурого до сіро-коричневого; на кожному крилі три поперечні хвилясті лінії й до середини крила – невелика півмісяцева біла пляма; у спокійному стані крила складені у вигляді даху; задні крила сірі, однобарвні. Гусениця останнього віку завдовжки 90 – 100 мм, бурувато-сіра, з рідкими червонуватими волосками; на спинному боці другого й третього сегментів – темно-блакитні плями; уздовж спини тягнеться низка ромбічних плям зі світлішою серединою.

Зимують гусениці третього і четвертого віків у лісовій підстилці, найчастіше поблизу стовбура дерева, окремі особини переходять неглибоко у ґрунт.

Генерація однорічна.

Навесні за температури 10°С у місцях залягання гусениці переповзають по стовбурах у крону і починають живитися молодою хвоєю. Пошкоджують також травневі пагони й бруньки. Живляться у сутінкові та передсвітанкові години. За весь період розвитку одна гусениця з’їдає 20 – 35 г хвої, до того ж 2 – 3 г восени і 18 – 32 г навесні.

Після запліднення самки відкладають яйця на хвоїнки групами по 20 – 150 штук. Плодючість – у середньому 300 яєць. Через 14 – 20 діб відроджуються гусениці, які живляться хвоєю цього року, обгризаючи хвоїнки по боках у верхівковій частині. Гусениці другого віку обгризають хвою по всій довжині. Полинявши ще раз, у жовтні гусениці переходять на зимівлю. Генерація однорічна.

Об’їдання хвої спричинює ослаблення дерев, засихання гілок і заселення їх стовбуровими шкідниками (короїдами, вусачами, златками).

Чисельність соснового шовкопряда знижують понад 60 видів паразитів і хижаків. Відкладені яйця заражають їздці яйцеїди. Гусеницями й лялечками живляться красотіли, мурашки і птахи – зозуля, іволга, сойка.

У вологу погоду спостерігають епізоотії внаслідок зараження грибними, бактеріальними та вірусними хворобами.

Заходи захисту. Приваблення в насадження і охорона комахоїдних птахів. За чисельності, що перевищує 400 – 500 гусениць на одне дерево, – обробка у ранньовесняний період біопрепаратами або інсектицидами лісової підстилки та окоренкових частин дерев.

Звичайний сосновий пильщик:

1 – імаго

2 – гусениця

Звичайний сосновий пильщик (Diprion pini L.). Ряд перетинчастокрилі, родина справжні пильщики. Пильщики шкодять у молодих насадженнях і розсадниках. Пошкоджує різні види сосни, віддаючи перевагу сосні звичайній і сосні Банкса.

Масове розмноження пильщика найчастіше спостерігають у молодих насадженнях, що ростуть на підвищених місцях.

Імаго завдовжки 7 – 10 мм, тіло широке, яйцеподібноовальне; забарвлення бурувато-жовте з чорним малюнком. Тіло самки блідо-жовте, на грудях зверху три чорних плями; черевце світло-жовте з чорно-бурим мінливим малюнком; вусики бурі, пильчасті. Самець повністю чорний, ноги від колін рудуваті, вусики чорно-бурі, перисті.

Зимують личинки в коконі під підстилкою або в ґрунті на глибині до 10 см.

За рік розвивається дві генерації.

Самки відкладають по 8 – 15 і більше яєць у надрізи – «кишеньки» в кантику хвоїнок сосни. Зверху самка вкриває «кишеньки» бурувато-сірим шаром пінистих виділень. Весь запас яєць (до 200) самка відкладає на розміщені поблизу хвоїнки.

Шкодять личинки різних віків. Молодші – об’їдають хвою з країв, залишаючи центральну жилку і верхівку. Старших – з’їдають хвоїнки майже до основи. Вони розміщуються групами (виводками). За час живлення одна личинка з’їдає 30 – 40 хвоїнок. Пошкодження хвої призводить до засихання верхівок, ослаблення дерев і заселення їх стовбуровими шкідниками. Сприятливими умовами для розвитку шкідника є тепла і суха погода у травні – червні.

Близькими видами, подібними за циклом розвитку до звичайного соснового пильщика, є два види: пильщик сосновий східний – Diprionsimilis Hart. І сосновий пильщик блідожовтий – Gilpiniapallida Kl.

Значну роль в обмеженні чисельності пильщиків відіграють хвороби, хижаки і паразити. У прохолодну й вологу погоду спостерігається масова загибель личинок від бактеріальних, грибних і вірусних хвороб. Шкідника знищують комахоїдні птахи та деякі види ссавців, а також лісові мурашки й туруни. Понад 95 видів ентомофагів розвиваються за рахунок пильщиків.

Заходи захисту. Під час закладання нових насаджень слід віддавати перевагу сосні кримській, яка менше пошкоджується пильщиками. Приваблення в насадження і захист комахоїдних птахів. Охорона і розселення лісових мурашників. У роки масового розмноження пильщиків за щільності, що перевищує чотири лялечки на 1 м² проекції крони, у період відродження личинок – обприскування дерев біопрепаратами або інсектицидами.

Соснова совка (Panolis flammea Schiff.). Ряд лускокрилі, родина совки. Трапляється повсюдно. Пошкоджує сосну звичайну, кедр, рідше ялину, смереку, ялівець.

Метелик із розмахом крил 30 – 35 мм, передні крила від світло-бурого до цегляно-червоного забарвлення, з поперечними темно-бурими з білою облямівкою смугами; кругла і ниркоподібна плями великі, білуваті; задні крила сірувато-бурі зі світлою бахромою.

Зимує лялечка в павутинному коконі в лісовій підстилці й у верхньому шарі грунту на глибині 10 – 20 см.

Генерація однорічна. Шкодять гусениці, об’їдаючи хвою травневих пагонів, часто окільцьовують кору пагонів останніх двох років, що спричинює припинення росту. Нерідко гусениці вгризаються всередину пагона, що призводять до його в’янення і засихання. Гусениці старших віків поїдають стару хвою, об’їдаючи її до коротких недогризків. Якщо хвоя об’їдена до закладання бруньок, дерево може загинути. За 30 – 40 діб розвитку одна гусениця з’їдає 170 – 200 хвоїнок, або 5 – 7 г соснової хвої.

Чисельність соснової совки обмежують хижаки, паразити і хвороби. Гусеницями живляться шпаки, граки, галки. У лісовій підстилці лялечок поїдають лисиці, борсуки, миші. На шкіднику паразитує понад 70 видів їздців і мух-тахін.

Масові спалахи припиняються внаслідок епізоотій, що спричиняються грибними, бактеріальними та вірусними хворобами.

Заходи захисту. Приваблення у лісонасадження і охорона комахоїдних птахів. Охорона і розселення лісових мурашок. за чисельності, що перевищує дві лялечки на 1 м² проекції крони, – обприскування біопрепаратами або інсектицидами для пригнічення гусениць, що відроджуються.

Сосновий п’ядун (Bupalus piniarius L.). Ряд лускокрилі, родина совки. Трапляється повсюдно. Пошкоджує сосну звичайну, рідше ялину, смереку та інші хвойні породи.

Метелик з розмахом крил: самка 35 – 40 мм, самець – 30 – 35 мм. Передні крила самки рудувато-бурі із затемненою верхівкою і двома темно-бурими поперечними перев’язями; вусики ниткоподібні; передні крила самця темно-бурі з жовтуватими довгастими плямами посередині; вусики перисті. Яйце розміром 1,2 × 0,5 мм, світло-зелене. Гусениця 30 – 40 мм завдовжки, гола, зеленувата, з жовтувато-білими смугами на спині й боках тіла; дві пари черевних ніг; голова плоска, з трьома широкими світлими смугами. Лялечка завдовжки 7 – 15 мм, жовтувато-бура, блискуча, із загостреним зморшкуватим кремастером.

Зимують лялечки у лісовій підстилці, у невеликому заглибленні, без кокона. Літ метеликів починається з кінця травня і триває впродовж місяця. Максимум припадає на першу половину червня. Літають удень за температури понад 11°С. Вночі летять на світло. Метелики додаткового живлення не потребують і вже на другу добу починають відкладання яєць.

Самка відкладає яйця рядками, по 7 – 30 штук на стару хвою. Плодючість – 150 – 200 яєць. Нижній поріг розвитку становить 8°С. Відроджені через 10 – 20 діб гусениці виїдають на хвоїнках минулого року довгасті жолобки, не торкаючись жилки. Пошкоджені хвоїнки вкриваються краплями застигаючої живиці й засихають. Гусениці останніх віків з’їдають хвоїнку цілком, залишаючи невеликі пеньки. Наприкінці серпня і у вересні п’ядун пошкоджує хвою цього року.

За час тривалого розвитку одна гусениця з’їдає в середньому 100 хвоїнок, або 3,5 г хвої. Масові пошкодження призводять до ослаблення й засихання дерев.

За час розвитку гусениці самки проходять шість віків, гусениці самці – п’ять. У вересні – жовтні гусениці залишають кормові дерева і переходять у лісову підстилку, де через 2 – 3 доби заляльковуються і залишаються там до весни. За рік розвивається одна генерація.

Супровідними видами є: п’ядун квітковий сосновий – Eupithecia indigata Hbn. Трапляється повсюдно. Пошкоджує сосну, рідше ялину; п’ядун кутокрилий сосновий – Semiothisa liturata Cl. Трапляється повсюдно. Пошкоджує хвойні дерева; п’ядун димчастий хвойний – Peribatodes secundaria Esp. Трапляється повсюдно. Пошкоджує молоді хвойні породи у розсадниках.

Відомо понад 100 видів паразитичних перетинчастокрилих і двокрилих, які відіграють важливу роль в обмеженні чисельності п’ядунів. Яйця заражають Trichogramma cacoeciae March., T. evanescens Westw., T. laeviceps Fцrst.; гусениць і лялечок – браконіди – Apanteles immunis Hal., A. praepotens Hal., A. laeviceps Fцrst., Macrocentrus linearis Nees., Oncophanes laevigatus Ratz.; іхневмоніди – Phobocampe tempestiva Holmgr., Diadegma apostata Grav., Acropimpla pictipes Grav., Barichneumon bilunulatus Grav.; мухитахіни – Lypha dubia Fll., Blondella nigripes R.D., Phorocera obscura Fll., Compsilura concinnata Mg. та ін. Гусеницями й лялечками живляться лісові мурашки, туруни, птахи (граки, галки, ворони, зозулі, дятли, синиці, дрозди, зяблики), землерийки, кроти, їжаки. У роки масових розмножень спостерігають загибель гусениць старших віків від мускардинозу.

Заходи захисту. Приваблення в насадження і охорона комахоїдних птахів. Розселення мурашників. За чисельності, що перевищує дві лялечки на 1 м² проекції крони, – обробка біопрепаратами або інсектицидами під час відродження гусениць.

Листогризучі шкідники декоративних рослин

Білан жилкуватий (Aporia crataegi L.). Ряд лускокрилі, родина білани. Пошкоджує всі плодові дерева, черемху і горобину.

Метелик з розмахом крил до 65 мм. Крила білі, з темними жилками, груди і черевце чорні. Гусениці в густих волосках. На спинному боці 3 чорні і між ними 2 жовті або оранжеві смужки. Боки і нижня частина тіла сірі. Голова, ноги і грудний щит чорні. завдовжки до 45 мм.

Зимують гусениці 2 і 3 віків у гніздах з кількох скріплених павутиною листків. У гнізді кожна гусениця міститься в окремому павутинному коконі.

За рік дає одне покоління.

Гусениці перед зимівлею скелетують листки з верхнього боку. Весною вони вигризають набуклі бруньки, а потім об’їдають листя, залишаючи тільки найбільші жилки. Одна гусениця з’їдає 30 листків.

Заходи захисту. Збирання і спалювання зимових гнізд. Навесні струшують гусениці з дерев на розстелену підстилку, а потім знищують. Обприскування дерев весною під час розпускання бруньок рекомендованими інсектицидами.

Золотогуз (Nygmia phaeorrhoea L.). Ряд лускокрилі, родина хвилівки. Пошкоджує плодові дерева, дуб, рідше вербу, тополю, березу та інші листяні породи.

У метелика крила білі. Самка трохи більша за самця, з білими перистими вусиками. Розмах крил у самки до 37 мм, на кінці потовщеного черевця пучок густих рудих волосків. У самця вусики коричневі або жовтуваті, розмах крил до 32 мм. Гусениця завдовжки до 40 мм, чорна, з білими косими боковими смужками, вкрита довгими бурувато-жовтими волосками. На спині 2 червоно-бурі і поздовжні смуги. На 6 і 7 черевних сегментах по оранжево-червоному горбку.

Зимують гусениці 2 – 3 віків у гніздах, сплетених із 5 – 6 листків і міцно прикріплених листками до гілки. В одному гнізді може бути понад 300 гусениць.

Золотогуз дає одне покоління.

Шкодять гусениці, вигризаючи бруньки, пізніше об’їдаючи листки, оголяючи дерева. Гусениці після виплодження в червні – липні скелетують листки по периферії крони та стягують їх у тугі жмутики на кінцях гілок, влаштовуючи в них зимові гнізда.

Заходи захисту. Зрізання зимуючих гнізд разом з молодими гілочками після опадання листя, цей захід проводять в рукавицях, щоб на шкіру рук не потрапляли отруйні волоски гусениць. Обробка дерев настоями трав або за великої чисельності гусениць шкідника пестицидами та біопрепаратами (проти гусениць молодших віків), навесні під час розпускання бруньок. Обстеження дерев влітку в період відкладання яєць; збір і знищення яйцекладок, розміщених на нижньому боці листків. Обробка рекомендованими інсектицидами.

Кільчастий шовкопряд (Malacosoma neustria L.). Ряд лускокрилі, родина коконопряди. Пошкоджує всі плодові дерева, дуб, в’яз, вербу, березу та інші.

У самки розмах крил до 42 мм, передні крила червонувато-коричневі, з широкими темно-бурими поперечними смугами, задні – одноколірні. Самець менший, розмах крил – до 32 мм, забарвлення їх світле: передні крила охристо-жовті, з 2 темними смужками. Гусениці завдовжки до 55 мм; спина з поздовжніми оранжевими, білими і чорними смугами; бокові смуги блакитні, 8-й черевний членик зверху з невеликим оксамитово-чорним горбком. Лялечка чорна, в рідких волосинках, в подвійному білому павутинному коконі.

Зимують майже сформовані в яйцях гусениці.

Дає завжди одне покоління.

Шкодять гусениці, об’їдаючи листки, бутони, квітки. Гусениці живуть в павутинних гніздах у розгалуженнях гілок.

У роки масового розмноження гусениці кільчастого шовкопряда об’їдають усі листки на деревах.

Заходи захисту. Зрізання гілок з яйцекладками шовкопряда весною до розпускання бруньок, при цьому яйцекладки необхідно розміщувати у відкриті банки і залишати в саду, подалі від дерев, виплоджені гусениці без їжі загинуть, а із заражених яєць вилетять корисні комахи-теленомуси і заразять нові яйцекладки шкідника.

Обприскування дерев перед цвітінням настоями трав: живокосту, полину, тютюну, махорки.

Збір і знищення гусениць в зимуючих гніздах вдень в період цвітіння плодових культур.

Непарний шовкопряд:

1 – самка, 2 – самець, 3 – яйцекладка,

4 – доросла гусениця, 5 – лялечка

Обприскування дерев рекомендованими інсектицидами.

Непарний шовкопряд (Porthetria dispar L.) Ряд лускокрилі, родина хвилівок.

Пошкоджує яблуню, грушу, черешню, дуб, в’яз, березу, тополю та інші плодові і декоративні рослини.

У самки крила в розмаху 65 – 75 мм, жовтувато-білі, з 3 – 4 темними смужками у вигляді ламаних ліній.

Вусики пилчасті. У самця передні крила темно-сірі з поперечними лініями, вусики перисті.

Гусениця волосиста, бурувато-сіра, з 3 вузькими жовтими смужками на спині. На перших 5 члениках тіла сині бородавки, на інших – червоні. Довжина тіла 60 – 70 мм. Лялечка чорнувато-бурого кольору.

Зимують яйця.

Дає одне покоління.

Шкодять гусениці, об’їдаючи листя. За масовому заселення об’їдають всі листки.

Заходи захисту. Восени, після опадання листя, огляд дерев, парканів, пеньків, каміння та інших предметів в саду і зскрібання скребком або ножем яйцекладок.

Обприскування дерев настоями трав і пестицидами.

Каштанова мінуюча міль

Каштанова мінуюча міль (Cameraria ohridella L.) – метелик невідомого походження, шкідник гіркокаштанів. Помічений лише в деяких країнах Європи.

В Україні міль з'явилася у 1998 р. на Закарпатті, куди проникла, мабуть, з Угорщини. Далі моль за десять років заселила практично всю територію України. Міль має досить малі розміри тіла, тому погано літає, і в місцях, де восени опале листя відносилося вітром, навесні спостерігається зменшення нанесеної шкоди.

Помічено, що повне прибирання листя дає ефект лише в тому випадку, коли «хворі» дерева розташовані не ближче ніж 50 м один від одного. При цьому наявність хоч одного ураженого шкідником дерева нівелює ефект від прибирання листя з інших каштанів, які ростуть неподалік. Досить часто загибель дерев відбувається через ураження фітофторою та вторинну інвазію ослабленого дерева каштановою міллю.

Заходи захисту. Збирання і знищення опалого листя; групове або поодиноке розміщення дерев гіркокаштана з просторовою ізоляцією рослин та розділення їх іншими видами; розміщення дерев каштана на добре провітрюваній території, що сприятиме підвищенню стійкості до патогенного гриба Guignardia aesculi; здійснення агротехнічних загальнооздоровчих заходів, які сприятимуть підвищенню стійкості дерев до листогриза та патогенів (видалення сухостійних, хворих, ослаблих дерев та сухих і пошкоджених гілок, мінеральне підживлення, аерація, внесення мікоризи); здійснення ін'єкцій дерев системними інсектицидами тривалої дії, які здатні знищувати яйцекладки та молоді личинки завдяки летальній концентрації інсектицидів у клітинному сокові.

Спеціального вивчення потребують біологічні методи захисту, зокрема розроблення феромонних ловчих поясів для приваблювання і знищення метеликів під час спаровування і яйцекладки. Однак у майбутньому кардинальне вирішення питання захисту від мінуючої молі гіркокаштана звичайного можливе лише за умови селекційно-генетичних пошуків і виведення гібридів та форм, стійких до мінуючої молі за рахунок відбору відносно стійких форм, отриманих від схрещування гіркокаштана звичайного та американських видів каштана, а, можливо, і внесення гена стійкості в геном Aesculus hyppocastanum методами генної інженерії. Додаткового дослідження потребують питання стійкості метелика до бактерійних і грибкових паразитів, а також ентомофагів, здатних обмежити його чисельність. Нині видається перспективним вирощування з декоративною метою тих видів каштанів, які виявилися стійкими до пошкодження мінуючою міллю та плямистістю листя.

Дубова зелена листовійка (Tortix viridana L.). Ряд лускокрилі, родина листовійок.

Гусениці молодших віків живляться тільки на дубах, але в останньому – 5 віці може поїдати також листя клена, вільхи, липи та інших листяних порід.

Метелик у розмаху крил 18 – 23 мм. Передні крила і груди яскраво-зелені, задні крила і черевце сірі.

Гусениця завдовжки до 20 мм, зелена. Голова чорна, грудний щиток коричневий, з 2 чорними плямами. На тілі рідкі волоски і темні щетинки.

Зимують яйця під щитками, що утворилися з застиглих виділень придаткових статевих залоз самки. Дає одне покоління. Шкодять гусениці, виїдаючи бруньки, потім скелетують листки, з’єднуючи їх павутиною по 2 – 3 листки, а в старших віках повністю об’їдає їх.

Заходи захисту. Обприскування насаджень рекомендованими інсектицидами.

Глодова листовійка (Archips crataegana Hb.). Ряд лускокрилі, родина листовійок. Пошкоджує яблуню, грушу і сливу.

Розмах крил самки – 26 – 27 мм, самця – 19 – 21 мм. Передні крила від коричневого до коричнево-сірого кольору. У самки широка буро-коричнева перетяжка на передніх крилах, у самця – плями оксамитові, темно-коричневі. Середня перетяжка не доходить до переднього краю крила. Задні крила світло-коричневі. Забарвлення гусениць від світло-сірого до сірувато-зеленого і, нарешті, оксамитово-чорного. Довжина гусениці 20 – 25 мм.

Зимує в стадії яйця у вигляді щитків, які розміщуються самками на поверхні кори скелетних і обростаючих гілок, на висоті 1–2, іноді до 4 метрів.

Дає одне покоління.

Шкодять гусениці старшого віку, що оселюються на поодиноких листках, склеюючи їх. Одна самка відкладає протягом 20 днів близько 270 яєць. У кожній яйцекладці 10 – 70 яєць.

Заходи захисту. Обприскування насаджень рекомендованими інсектицидами.

ПРЕЗЕНТАЦІЯ

4.2. Багатоїдні шкідники сходів та сіянців. Шкідники коренів стовбурів, гілок, плодів та насіння декоративних рослин

До багатоїдних шкідників належать переважно комахи з рядів прямокрилих, жуків і лускокрилих. З прямокрилих найнебезпечнішими є різні саранові і вовчок звичайний. Коники грубо об’їдають листя сходів і дорослих рослин.

Багато шкідливих видів налічується серед родин коваликів, чорнишів і пластинчатовусих (хрущі, кравчики). Жуки кравчика шкодять у розсадниках, виноградниках, полезахисних смугах, підгризаючи листя, бруньки, пагони і сходи рослин, затягуючи їх в землю.

Із багатоїдних лускокрилих зеленим насадженням дуже шкодять підгризаючі совки.

Крім комах, небезпечним багатоїдними шкідниками є слимаки, ховрахи та різні миловидні гризуни.

Італійський прус (Calliptamus italicus L.) – Ряд прямокрилі, родина справжні саранові.

Пошкоджує різні сільськогосподарські й лісові культури, плодові дерева, лісові породи, особливо у розсадниках і молодих посадках (дуб, ясен, тополя, береза, осика,тощо).

Довжина самців – 14,5 – 25 мм, самок – 23,5 – 41,1 мм, колір тіла варіює і може бути коричнево-бурим, сіро-коричневим, бурим, жовто-бурим або білуватим; передньоспинка з вираженими боковими кілями.

Зимують яйця в грунті у ворочках.

Дає одне покоління.

Шкодять імаго і личинки, грубо об’їдаючи наземні органи рослин.

Заходи захисту. Освоєння цілинних і перелогових земель, сівозміни, поліпшення стану пасовищ. Обприскування рекомендованими інсектицидами.

Капустянка звичайна (вовчок) (Gryllotalpa gryllotalpa L.). Ряд прямокрилі, родина капустянки.

Пошкоджує практично всі сільськогосподарські культури, багаторічні трави, плодові культури у розсадниках і молодих садах, а також дуб, бук, тополю, вербу, сосну, ялину тощо.

Імаго оксамитово-коричневого, знизу жовтуватого кольору. Довжина тіла – 35 – 50 мм. Передні ноги копальні, короткі, розширені з сильними зубцями. Задні гомілки мають 3 – 4 шпички на внутрішньому боці. Надкрила короткі, сягають половини довжини черевця, шкірясті, із сіткою товстих жилок. Крила розвинені прозорі, з густою сіткою жилок, у спокійному стані складені у вигляді джгутиків, які виступають за кінець черевця. На кінці черевця довгі опушені церки. Зимують імаго і личинки в грунті. Дає одне покоління за 1 – 2 роки.

Шкодять імаго і личинки. Перегризають корені і стебла рослин.

Заходи захисту. Глибока зяблева оранка. Ловильні ями 60×80. Отруєні принади (базудин).

Ковалик посівний (Agriotes sputator L.). Ряд твердокрилі або жуки, родина ковалики. В Україні поширений повсюдно. Личинки (дротяники) пошкоджують коренеплоди, бульби, насіння та сходи культур. Пошкоджені рослини в’януть. Шкодять дротяники гладіолусам, тюльпанам, жоржинам, ліліям, макам, трояндам, плодовим та декоративним рослинам.

Жук розміром 6 – 8,5 мм, темно-бурий, іноді світло-бурий, із сірим опушенням. Передньоспинка витягнута, темніша від надкрил, довжина її дещо перевищує ширину, кінці передньоспинки, вусики і ноги буро-жовті; передньогруди знизу мають вузький виріст, який входить у заглиблення на середньогрудях; такий приріст дає змогу перекинутому на спину ковалику, вигнувши тіло, підстрибувати вгору і ставати на ноги з характерним звуком.

Зимують жуки в грунті у лялечкових колисочках, на глибині 100 см, личинки різних віків – на глибині 50 – 80 см. На поверхні грунту жуки з’являються у першій половині травня і зустрічаються до середини червня. Живляться пилком квітів, рідко листям злакових. Самка відкладає яйця в грунт поблизу коренів рослин; максимальна плодючість сягає 100 – 120 яєць.

Повний розвиток завершується за 4 роки.

Посівний ковалик наймасовіший шкідник на орних угіддях.

Ковалик смугастий (Agriotes lineatus L.). Ряд твердокрилі або жуки, родина ковалики. Поширений у Поліссі, Лісостепу і Карпатах. Личинки (дротяники) живляться молодими коренями злаків та інших рослин, пошкоджують висіяне насіння, стебла, коренебульбоплоди.

Жук розміром 7,5 – 11 мм, темно-бурий, на надкрилах чергуються темні й світлі смуги, ноги й вусики світло-коричневі. Личинка розміром 27 мм, від брудно-білого до жовтого кольору, з темно-жовтими плямами по боках; останній сегмент конічний, з двома глибокими дихальцевими ямками біля основи.

Зимують жуки в грунті, в лялечкових колисочках, на глибині 10 – 15 см, личинки різних віків – на глибині 20 – 30 см. Жуки виходять із зимівлі, починаючи з другої декади травня і до середини червня залежно від весняних температур. Активні в ранкові й вечірні години, вдень і вночі ховаються в укриття. Живляться пилком квіткових, зокрема злакових, рослин.

Одне покоління розвивається за 4 – 5 років.

Заходи захисту. Лущення стерні, міжрядні обробітки, вапнування грунтів, феромонні ловушки, передпосівне протруєння насіння, внесення гранульованих інсектицидів водночас з посівом.

Піщаний чорниш (Opatrum sabulosum L.). Ряд твердокрилі, родина чорниші. Поширений повсюдно, але найчисленніший на півдні степової зони. Жуки багатоїдні і пошкоджують різні культури, однак найнебезпечніші для сходів просапних, розсади овочевих і квіткових рослин навесні та на початку літа.

Личинки (несправжні дротяники) живляться гнильними рослинними рештками та виїдають підземні органи рослин.

Жук розміром 7 – 10 мм, овальний, з майже паралельними боками, слабко опуклий, чорний або сірувато-бурий від ґрунтової кірки, яка покриває все тіло. Надкрила з правильними поздовжніми рядами великих горбків; задніх крил немає.

Личинка до 18 мм, плоско циліндрична, від темно-сірого до бурувато-жовтого кольору, з темною головою.

Жуки живуть 1 – 2 роки, зимують серед рослинних решток на полях і у верхньому шарі грунту.

За рік дає одне покоління.

Заходи захисту. Проти жуків піщаного чорниша застосовують метод отруєних принад, заснований на здатності імаго живитися прив’ялими рослинами і скупчуватися під укриттями. Принади готують із зелених рослин і обробляють їх рекомендованими інсектицидами.

Західний травневий хрущ (Melolonta melolonta L.). Ряд твердокрилі родина пластинчатовусі.

Жуки 21 – 31 мм завдовжки, тіло видовжено-овальне, чорного або червоно-бурого кольору; надкрила видовжено-овальні, з п’ятьма вузькими ребрами; передньоспинка бура.

Зимують жуки (на глибині 30 – 60 см) та личинки (на 50 – 150 см) в грунті.

Дає одне покоління за 3 – 4 роки.

Шкодять жуки і личинки. Жуки об’їдають листки клена, берези, тополі, дуба та інших порід; личинки підгризають корені деревних, трав’янистих рослин, зокрема і квіткових гладіолусів, люпину, пальм, драцен. Личинки, пошкоджуючи корені рослин, часто викликають їх загибель.

Заходи захисту. Приваблення у лісонасадження і охорона комахоїдних птахів. Закладання розсадників не ближче ніж за 200 – 300 м від насаджень, що є місцем зосередження жуків. У розсадниках за чисельності понад 5 личинок на 1 м² – внесення в грунт гранульованих інсектицидів. Розпушування грунту в розсадниках на початку масового льоту жуків. В льотні роки знищення жуків на кормових рослинах за допомогою обробки інсектицидами. На молодих посадках – струшування жуків на підстилки в ранкові години з наступним їх знищенням.

Кравець (Lethrus apterus Laxm.). Ряд твердокрилі, родина пластинчатовусі.

Пошкоджують багато культурних і деревних рослин (у розсадниках).

Жук розміром 15 – 24 мм, чорного кольору, іноді з синюватим відблиском, особливо знизу, слабко блискучий. Голова дуже велика, верхні щелепи довгі, сильні у самців знизу з ріжкоподібними відростками. Булава вусиків тричленикова, келихоподібна, Передньоспинка поперечна, не вужча за надкрила; надкрила, які зросися по шву дуже короткі, крила нерозвинені; черевце дуже коротке. Ноги сильні.

Зимують жуки на глибині до 50 см.

Дає одне покоління.

Шкодять імаго.

Під час заготівлі корму для потомства жуки повністю знищують сходи, окремі пагони, бруньки або листя багатьох рослин.

Заходи захисту. Обкопування ловильними канавками ділянок, які межують з резерваціями кравця; обробка інсектицидами крайових смуг поля.

Озима совка (Scotia segetum Schiff.). Ряд лускокрилі, родина совки. Пошкоджує мальву, жоржину, айстри ревінь, лікарські рослини, а також сіянці в плодових і декоративних розсадниках.

Метелик розмахом крил 35 – 45 мм. Передні крила жовто-коричневі, задні чисто білі. Гусениця землисто сірого кольору з трьома парами широких повздовжніх смужок на спині. Лялечка червоно-бура.

Зимують гусениці в грунті. Метелики літають увечері і вночі, вдень вкриваються під листками і грудочками грунту. Яйця відкладають на нижній бік листків, на поверхні грунту.

Шкодять гусениці. Метелики живляться нектаром квіток.

Дає від 1 до 3 поколінь за рік.

Заходи захисту. У період масової яйцекладки, міжрядні обробітки, випуск трихограми (20 – 50 тис. особин на 1 га); та обробка рекомендованими інсектицидами.

Шкідники стовбурів

В Україні відомо понад 130 видів короїдів, з яких близько 50 – небезпечні шкідники деревних насаджень.

Жуки завдовжки від 0,8 – 9 мм, голова втягнута в передньогруди, вусики короткі, колінчасто - булавоподібні, надкрила вкриті волосками або лусочками.

Родину короїдів поділяють на три підродини – лубоїди, короїди та заболонники. У лубоїдів задній кінець тіла опуклий і заокруглений; у заболонників від задніх ніг до верхівки косо зрізане черевце; короїди на задньому кінці тіла мають глибоку западину «тачку», яка оточена зубчиками. За допомогою «тачки» жуки видаляють із ходів бурове борошно.

Короїди мають кормову спеціалізацію – селяться на певних породах дерев. Більшу частину життя проводять під корою або в деревині. На здорових деревах короїди розвиватися не можуть у зв’язку з тим, що їхні ходи заливає живиця або соки, що призводить до загибелі шкідника. Як правило, жуки вгризають короткий «вхідний канал». У моногамних видів, що живуть парами, самка відкладає яйця у невеликі заглиблення по обидва боки каналу. Відроджені личинки вигризають у лубі ходи, що розширюються в міру росту личинки. Личинковий хід закінчується лялечковою колисочкою. Новоутворені жуки активні з весни до середини літа. Для виходу назовні вони прогризають округлі льотні отвори. У деяких видів жуки додатково живляться під корою, на гілках і нерідко у серцевині пагонів.

У полігамних видів, сім’я яких складається з одного самця і 2 – 12 самок, вхідний канал, вигризений самцем, веде в «шлюбну камеру». Після запліднення кожна із самок вигризає свій маточний хід, де й відкладає яйця. Через 9 – 14 діб відроджуються личинки, які розвиваються впродовж 15 – 20 діб, після чого заляльковуються в колисочках. На розвиток лялечки потрібно 10 – 14 діб. За рік розвиваються одна або дві генерації.

Деякі види заболонників, короїдів і лубоїдів заносять у ходи спори, що спричинює захворювання деревини («синява» деревини, голландська хвороба в’язових тощо.). Заселення короїдами ослаблених дерев прискорює їх засихання. Низькі температури взимку (до мінус 30°С) і високі влітку (понад 30°С) зумовлюють загибель личинок і лялечок.

Значна роль у зниженні чисельності стовбурових шкідників належить комахоїдним птахам, особливо дятлам, а також хижим комахам Стовбурових шкідників у ходах переслідують жуки: пістряки, плоскотілки, личинки коваликів і чорнишів, трипси тощо.

Хвойним породам шкоди завдає ціла низка короїдів: короїд шестизубчастий (Ips sexdentatus Boern.). Трапляється повсюдно. Пошкоджує всі види сосни, ялин, смерек, модрин. Дає 2 покоління за рік; короїд-гравер (Pityogenes chalcographus L.). Трапляється повсюдно. пошкоджує сосну, кедр, ялину. Дає дві генерації за рік; короїд – топограф (Ips typographus L.). Трапляється в Карпатах. Пошкоджує багато видів ялин, рідше сосну, кедр, дуже рідко – інші хвойні.

Заходи захисту. Постійний нагляд за станом полезахисних лісонасаджень. Приваблення у лісопосадки й охорона комахоїдних птахів. Запобігання поширенню хвоєгризучих шкідників, оскільки пошкодження, завдані ними, ослаблюють дерева. Видалення нежиттєздатних і засихаючих дерев. Обробка заселених дерев інсектицидами на початку і під час льоту жуків.

Малий сосновий лубоїд або малий лісовий садівник (Blastophagus minor Hart.). Ряд твердокрилі, родина короїди.

Пошкоджує різні види сосен, рідше – ялину і модрину.

Жук завдовжки 3,4 – 4,0 мм, довгастий, чорний, блискучий; вусики, ноги і надкрила іржаво-червоні; передній край передньогрудей прямий, без виїмки; поверхня надкрил у крапчастих борозенках і рідких волосках; груди в дрібних крапках і волосках, що прилягають. Самці можуть видавати звуки, що нагадують скрип.

Зимують жуки під корою та в рослинній підстилці.

Дає одне покоління.

Шкодять жуки і личинки.

Самки проточують під тонкою корою у верхній частині сосен поперечні маточні ходи, що мають вигляд двох дужок. у спеціальні камери по обидва боки ходу вони відкладають яйця.

Відроджені личинки роблять ходи по обидва боки від маточного ходу вздовж стовбура дерева. У міру росту личинок ходи розширюються. у червні – липні личинки вбурюються в заболонь, вигризають колисочку і заляльковуються. Пошкоджені пагони часто обламуються і падають на землю.

Шкідник заселяє ослаблені та повалені дерева. У разі заселення здорових дерев ходи лубоїдів заливаються живицею, що спричинює загибель личинок і жуків.

Заходи захисту. Видалення з лісопосадок ослаблених дерев і заміна їх молодими. Приваблення у лісопосадки комахоїдних птахів та охорона їх. Захист від хвоєгризучих шкідників, живлення яких ослаблює дерева. За небезпечної чисельності лубоїдів – обробка дерев інсектицидами.

Великий сосновий лубоїд або великий лісовий садівник (Blastophagus piniperda L.). Ряд твердокрилі, родина короїди. Пошкоджує різні види сосен, рідше – ялину і модрину.

Жук завдовжки 3,5 – 5 мм, довгастий, червоно-бурий, блискучий; поверхня надкрил між крапчастими борозенками всіяна рідкими горбками; самці можуть видавати звуки, що нагадують скрип.

Зимують жуки під корою. Дає одне покоління. Шкодять жуки та личинки. Личинки проточують довгі звивисті ходи, що розширюються в міру росту личинки. Жуки перелітають у крони дерев де вгризаються в молоді і минулорічні пагони і виїдають серцевину, прогризаючи хід до 5 – 8 см завдовжки. Пошкоджені пагони обламуються. У вересні жуки залишають крону, проточують під корою біля основи стовбурів сосни короткі ходи і залишаються там до весни.

Великий сосновий лубоїд та супровідні йому види заселяють лише ослаблені дерева.

Заходи захисту ті самі, що й для малого соснового лубоїда.

Дубовий заболонник (Scolytus intricatus Ratz.). Ряд твердокрилі, родина короїди. Трапляється повсюдно. Пошкоджує дуб, граб, бук, каштан, березу, тополю, клен та інші листяні породи.

Жук завдовжки 2,5 – 4 мм, темно-бурий, надкрила червонувато-бурі, без блиску; проміжки між рядами крапок у косих зморшках; передньоспинка блискуча; черевце прямо скошене, без зубчиків; зовнішній край надкрил гладенький. Зимують личинки в проточених ходах. За рік дає одне покоління. Шкодять жуки і личинки.

Жуки спочатку додатково живляться молодими гілочками та їх розгалуженням. Спочатку роблять поверхневі прогризи, потім повністю вгризаються вглибину, роблячи ходи до 0,4 – 0,6 см завдовжки. Самки прокладають короткий (до 3 см) поперечний маточний хід, що зачіпає заболонь, і по обидва боки від нього відкладають до 70 яєць. Відроджені через 9 – 11 діб личинки проточують ходи до 15 см, і завершивши до осені живлення, залишаються в них до весни.

Заходи захисту. Постійний нагляд за станом полезахисних лісонасаджень. приваблення та охорона комахоїдних птахів. Захист від листогризучих шкідників, діяльність яких призводить до ослаблення дерев. Видалення в осіннє-зимовий період заселених короїдами дерев, що засихають. Обробка інсектицидами заселених заболонниками дерев.

Зелена вузькотіла златка (Agrilus viridis L.). Ряд твердокрилі, родина златки. Трапляється повсюдно. Пошкоджує тополю, осику, клен, березу, вільху, дуб, граб, липу, ліщину та інші листяні породи.

Жук завдовжки 6 – 9 мм, металічно блискучий, колір варіює від бронзово-зеленого до золотисто-червоного; надкрила до верхівки звужені.

Зимують личинки в лялечкових колисочках.

За рік розвивається одна генерація.

Шкодять жуки і личинки.

Жуки додатково живляться листками, вигризаючи їх з країв. Личинки вгризаються в кору, залишаючи на її поверхні дрібні отвори. Личинки проникають на лубовий бік, де прокладають звивисті ходи завдовжки до 50 см і забивають їх буровим борошном (порохнею). У вересні личинки заглиблюються у заболонь і вигризають лялечкові колисочки, в яких залишаються до весни.

Златка заселяє ослаблені, але часто ще життєздатні дерева, починаючи з 3 – 4 річного віку. У разі заселення життєздатних дерев личинки гинуть унаслідок заливання ходів соком. У місцях поселення златки утворюється почервоніння, часто спостерігається відмирання ділянок кори і загнивання деревини.

Чисельність златок знижують комахоїдні птахи, особливо дятли, ціла низка хижих членистоногих та хвороби.

Заходи захисту. Створення оптимально зімкнутих насаджень. Приваблення в насадження і охорона комахоїдних птахів, особливо дятлів. Інтенсивний захист від листогризучих шкідників, що ослаблюють дерева, які активніше заселяються златками. Вирубування значною мірою та локалізація в осінньо-зимовий період заселених златками дерев, які гинуть. Обробка інсектицидами в період льоту жуків.

Бронзова дубова златка (Chrysobothris affinis F.). Ряд твердокрилі, родина златки. В Україні поширена в районах зростання дубу. Пошкоджує бук, дуб, граб, каштан, горіх, ліщину, березу, грушу.

Жуки 8 – 15 міліметрів завдовжки, зверху бронзові, бронзово-чорні, черевце одноколірне, бронзово-чорне або металево-зелене. Ширина передньоспинки вдвічі більша її довжини. Кожне надкрило з трьома невеликими круглими золотистими ямками і з невиразними поздовжніми ребрами; передні стегна на внутрішньому краї з зубчиком.

Зимують личинки в колисочках в деревині.

Генерація однорічна.

Шкодять личинки, проточуючи хвилясті ходи під корою в дубі.

Бронзова дубова златка: 1 – жук, 2 – личинка, 3 – пошкодження стовбура

Заходи захисту ті самі, що й із зеленою вузькотілою златкою.

Сосновий підкоровий клоп (Aradus cinnamomeus Panz.). Ряд напівтвердокрилі, родина підкоровики. Поширений усюди. Небезпечний шкідник сосни. Заселяє дерева (окрім старих і ослаблених) у віці 5 – 25 років. Мешкає під корою дерев.

Тіло червонувато-коричневе або темно-коричневе, плоске з витягнутою головою. Вусики трішки довші від голови. Тіло дуже плоске (товщина паперу), ззаду розширене з помітним краєм черевця. Тіло самки величиною 4,5 – 5 мм, самця – 3,5 – 4 мм. Самці не літають, оскільки крил в них одна пара.

Зимують імаго і личинки четвертого віку в нижній частині стовбура і в підстилці навкруги дерев.

Генерація дворічна.

Шкодять імаго і личинки. пошкодження ослаблюють дерева і нерідко сприяють загибелі культур в значній кількості. Личинки і імаго висмоктують сік пагонів. Личинки живуть колоніями під лусочками кори або в тріщинах. Колючі щетинки проникають в луб, камбій, іноді в деревину. Ці пошкодження викликають розрив водопровідних шляхів, внаслідок чого у більш дорослих дерев жовтіє і опадає хвоя. Крім того, сповільнюється ріст у висоту. Кора на деревах тріскається і відстає, утворюючи язвочки з яких витікає смола. На лубі і заболоні виникають некротичні коричневі плями.

Заходи захисту. Восени перед спуском на зимівлю або весною перед виходом із зимівлі накладають на висоті 40 – 50 см клеєві кільця. Під час знаходження клопів у підстилці розкидають гранульовані інсектициди. У період живлення клопів обробляють дерева інсектицидами.

Шкідники гілок

Тополевий вусач або великий осиковий скрипун (Saperda carcharias L.). Ряд твердокрилі, родина вусачі. Трапляється повсюдно. Пошкоджує осику, тополю, зрідка вербу.

Жук завдовжки 22 – 28 мм; чорний, зверху вкритий сірувато-жовтими волосками; у самців надкрила звужуються до заду, у самки вони майже паралельні; вусики довгі, сіруваті, верхівки кожного членика затемнені.

Зимують личинки двічі – під корою і в деревині.

Генерація дворічна, для частини особин трирічна.

Жуки вигризають округлі отвори на листі тополі й осики, а на пагонах і гілках роблять поперечні погризи у вигляді кільця. Личинки після відродження вгризаються під кору, а потім вгризаються в деревину, де прогризають довгий вертикальний хід угору від 30 до 150 см завдовжки. У разі значної щільності заселенні на окоренковій частині молодих дерев утворюються напливи, знижується приріст, з’являється суховерхівковість, дерева часто гинуть. Унаслідок прогризання ходів у деревині виникають почервоніння, серцевинна гниль. Погризи кори сприяють зараженню чорним раком.

Вусачів знищують комахоїдна птахи, хижі клопи, жуки й хвороби.

Заходи захисту. Приваблення в насадження і охорона комахоїдних птахів, особливо дятлів. Інтенсивний захист від листогризучих шкідників, що ослаблюють дерева. Зрізання та знищення заселених вусачами гілок. Своєчасне знищення нежиттєздатних дерев і заміна їх молодими. У разі небезпечної чисельності вусачів – обробка ослаблених дерев інсектицидами під час льоту шкідників. Особливо слід обробляти нижні частини дерев.

Дубовий великий чорний вусач (Cerambyx cerdo L.). Ряд твердокрилі, родина вусачі. Поширений на Закарпатті і Передкарпатті у дубових лісах.

Жуки трапляються на гілках та стовбурах дерев, часто в місцях ушкодження стовбурів, з яких витікає сік, і яким вони живляться. Літ триває з травня по липень включно.

Великий вид (довжина самців і самок – 20 – 55 мм). Вусики довші за тіло, 1-й членик потовщений, 3 – 5-й – вузлуваті, решта члеників плоскі, із сильно сплющеним зовнішнім краєм. Передньоспинка опукла, з перетяжками, на диску у складках неправильної скульптури, з гострим горбом по бічному краю. Надкрилля довгі, звужені до вершини, в зморшкуватій скульптурі. Відросток передньогрудей на вершині вертикально спадає. Відросток середньогрудей широкий, на вершині глибоко вирізаний. Западини передніх тазиків заокруглені або ледь вирізані зовні у вигляді кута. Тіло смолисто-чорне, надкрилля чорні, просвічують бурим або рудим на вершині.

Личинка досягає 65 – 85 мм завдовжки і 13 – 18 мм в завширшки. Голова жовта з чорним переднім краєм. Є по 3 вічка з кожної сторони і поодинці на дорзальній і вентральній поверхнях скронь. Скроні без реберця в задній частині. Верхня губа поперечна, піднята посередині. Пронотум в поздовжніх боріздках в основній частині. Ноги з 4 члениками і кігтиком. Терґіт задньогрудей, стерніти середньо- і задньогрудей, а також мозолі черевця грубо ґранульовані.

Заселяють переважно дуби (живі дерева і пні) рідше інші листяні породи. Личинка живе під корою, де, живлячись, вигризає довгі звивисті ходи. Перед заляльковуванням, вона вгризається в деревину, прокладаючи короткий гачкоподібний хід, який завершується лялечковою камерою. У цій камері личинка створює своєрідну стінку з дрібної тирси, яка зачиняє личинковий хід. Така стіночка забезпечує стабільний температурний режим у камері та захищає від зовнішніх ворогів, які могли б потрапити в личинковий хід. Лялечка формується восени або наприкінці літа й жук зимує в лялечковій камері, виходячи на поверхню лише наступного року, на початку літа. Він спершу прогризає отвір у личинковий хід, а від так прогризає кору й виходить назовні.

Заходи захисту. Обприскування стовбурів до висоти 2 м рекомендованими інсектицидами.

Шкідники насіння

Шишкова вогнівка (Dioryctria abietella Scruff.). Ряд лускокрилі, родина вогнівок (Pyralidae). Поширена у всіх хвойних лісах. Пошкоджує шишки ялини, сосни, модрини, ялиці кавказької і сибірської, кедра сибірського тощо.

Розмах крил 25 – 30 мм. Передні крила вузькі, сірі, з двома поперечними косими білуватими смугами і темними облямівками. Задні крила білувато-сірі. Гусениця завдовжки 20 – 25 мм, брудно-червоного кольору, з темними смугами на спині і з боків. Голова бура, з двороздільним потиличним щитом. Лялечка завдовжки близько 10 мм, світло-коричнева.

Літ метеликів в червні — липні. Самки відкладають яйця в основу шишок по 1 – 8 шт. на кожну. Гусениці вгризаються в шишку і об'їдають луски і насіння, але не чіпають стрижень. Восени шишки буріють і обпадають, а гусениці йдуть в землю, де зимують у плоских шовковистих коконах. Весною гусениці перетворюються в лялечку. Генерація однорічна.

Шишкова вогнівка пошкоджує шишки ялини, сосни, модрини, ялиці кавказької і сибірської, кедра сибірського тощо. Пошкоджені шишки мають бурий колір; на поверхні їх видно червонувато-коричневі скупчення екскрементів. Шишкова вогнівка – один з найбільш небезпечних шкідників шишок. Поширена у всіх хвойних лісах.

Шишкова вогнівка: 1 – метелик	2 – гусениця	3 – пошкоджена шишка з екскрементами гусениці

Жолудевий довгоносик (Curculio glandium Marsch.). Ряд твердокрилі, родина довгоносики. Жук завдовжки 5 – 8 мм, ромбічної форми. Колір тіла дорослої комахи від темно-коричневого до чорного. Надкрила вкриті сірувато-жовтими волосками. Личинка білувато-жовта, з бурою головою, серповидно зігнута, м'ясиста.

Літ жуків розпочинається наприкінці квітня – у травні і триває до вересня. До середини липня жуки проходять додаткове живлення і пошкоджують ніжні листочки, пагони і квітки різних деревних порід (дуба, берези, липи тощо.), а потім скупчуються на плодоносних деревах дуба, де ушкоджують сім'ядолі жолудів, занурюючи в них головотрубку. В другій половині липня, коли жолуді виходять з плюски, досягнувши половини нормальної величини, починається кладка яєць, яка триває до вересня. Самки відкладають одне або декілька яєць під оболонку жолудя, іноді в плюску. В маловрожайні роки в один жолудь може бути відкладено до 20 яєць, частіше 3 – 8. Стадія яйця триває 10 – 15 днів. Пошкоджений довгоносиком жолудь, не дозрівши, обпадає. Найбільш сильне опадання заражених жолудів спостерігається в серпні.

Розвиток личинки в жолуді продовжується 23 – 30 днів, після чого вона прогризає отвір в оболонці і переходить в ґрунт, де залишається до наступного року і в липні – серпні перетворюється в лялечку. Наприкінці серпня починають з'являтися молоді жуки, які залишаються до весни в ґрунті. Нерідко частина личинок впадає в діапаузу і залишається зимувати повторно. Тривалість розвитку жолудевого довгоносика є різною. Переважає дворічна генерація з першою зимівлею личинок і другою зимівлею дорослих комах.

Жолудевий довгоносик пошкоджує, в першу чергу, жолуді на узлісних і поодиноких деревах дуба. Перевагу надає густим змішаним, а не прорідженим чистим насадженням. Пошкоджені жолуді добре помітні за бурими плямами в місцях уколів. Вони раніше обсипаються, зазвичай зморщені, багато недорозвинених, всередині них знаходиться темний, стислий, а згодом безструктурний кал. Якщо в жолуді розвивається одна личинка, вона ушкоджує тільки частину сім'ядолі, і жолуді зберігають здібність до проростання. За великої кількості личинок в одному жолуді він не розвивається. Жолудевий довгоносик завдає завеликої шкоди, знищуючи 50 – 80% і більше врожаю жолудів.

ПРЕЗЕНТАЦІЯ

4.3. Шкідники газонних трав

Шестикрапкова цикадка (Macrosteles laevis Rib.). Ряд рівнокрилі, родина цикадки.

Пошкоджує зернові злакові культури та однорічні і багаторічні злакові і бобові трави.

Тіло імаго струнке, завдовжки 3,2 – 4 мм, жовто-зеленого кольору, з чітким чорним малюнком на голові й щитку.

Зимують яйця, відкладені в тканину піхви листка злакових культур або в прикореневій частині стебел, що ослаблює росини.

Дає 2 – 3 покоління за рік.

Шкодять імаго, висмоктуючи сік із листків, які знебарвлюються і в’януть, рослини ослаблюються.

Цикадки є переносниками вірусних хвороб.

Заходи захисту. Знищення падалиці зернових, яка є резерватором цикадок. Слід уникати ранніх строків озимих та пізніх ярих культур. Обприскування інсектицидами.

Шестикрапкова цикадка

Смугаста цикадка (Psammotettis striatus L.). Ряд рівнокрилі, родина цикадки.

Пошкоджує зернові злакові культури та однорічні і багаторічні злакові трави.

Імаго розміром 3,5 – 5 мм, брудно-жовтого або буруватого кольору. Передні крила тупо закруглені, з коричнювато облямованими жилками; ноги ясно-жовті.

Зимують яйця, відкладені самками в надрізи листя озимих. Дає 1 – 3 покоління. Шкодять імаго, висмоктуючи сік із листків, внаслідок чого рослини ослаблюються. Пошкоджені цією цикадкою озимі уражуються грибними захворюваннями.

Заходи захисту. Ті самі, що й шестикрапковою цикадкою.

Звичайна злакова попелиця (Schizaphis graminum Rond.). Ряд рівнокрилі, родина афіди.

Пошкоджує практично всі зернові злаки та культурні і дикорослі злакові трави.

Безкрилі партеногенетичні самки-засновниці розміром 2,7 – 2,9 мм, світло-зелені, з поздовжньою зеленою смугою посередині спини.

Зимують яйця на листі сходів озимих культур і дикорослих злаків.

Дає 10 – 12 поколінь за рік.

Шкодять імаго висмоктуючи сік із рослин. у місцях пошкоджень рослини знебарвлюються, іноді червоніють. Крім безпосередньої шкоди попелиці переносять вірусні захворювання злаків.

1 – крилата самка	2 – безкрила партеногенетична самка	3 – колонія шкідника на листку

Значну кількість попелиць знищують кокцинеліди – імаго й личинки, хижі клопи, жужелиці та стафілінди, личинки мух дзюрчалок і хризопи. Однак не завжди природні вороги в змозі знизити чисельність попелиць до господарсько невідчутного рівня.

Заходи захисту. Внесення азотних добрив. Обробка інсектицидами.

Ячмінна попелиця (Brachycolus noxius Mordv.). Ряд рівнокрилі, родина афіди.

Пошкоджує ячмінь, іноді пшеницю, жито, овес тимофіївку, сіяні й дикорослі злакові трави.

Безкрила партеногенетична самка – завдовжки 2,5 мм, веретеноподібна, світло-жовтого кольору в білому пилку. У крилатої форми голова і вусики чорні, а черевце світло-зелене.

Зимують яйця на листках ячменю і пшениці.

Дає 10 – 12 поколінь.

Шкодять імаго, висмоктуючи сік із рослин. Листки жовтіють і засихають, колосся скручується. Живе у скрученому в трубку листі або на пошкодженому колоссі. За великої чисельності, особливо під час посухи, всі рослини засихають і гинуть.

Заходи захисту. Лущення стерні й зяблева оранка, знищення падалиці, висівання ранньостиглих сортів, внесення добрив. Обприскування посівів інсектицидами.

Гостроголовий клоп (елія гостроголова) (Aelia acuminate L.). Ряд напівтвердокрилі, родина пентатоміди.

Пошкоджує зернові, кормові і газонні злакові трави.

Клоп яйцеподібної форми, 7 – 10 мм завдовжки, сірувато-жовтого кольору, передньоспинка з втисненнями, гострокутна голова поступово звужується до переду і дещо донизу; на задніх стегнах є по дві малі чорні цяточки.

Зимує імаго під опалими листками, рештками різних рослин, у полезахисних смугах та лісах, рідше в садах та інших деревних насадженнях.

За рік дає одне покоління.

Шкодять імаго і личинки різних віків. Личинки першого і другого віку живляться соком злакових трав, третього і четвертого – зерном у фазі молочної стиглості. Імаго – висмоктують сік із рослин, що викликає часткову білоколосість стебел, всихання листків і плямистостей.

Заходи захисту. Обприскування посівів інсектицидами.

Злакові мухи: Шведська (Oscinella frit L.) та ячмінна (Oscinella pusilla Mg.). Ряд двокрилі, родина злакові мухи.

Пошкоджують всі види насінників газонних трав. Особливо шкодять мухи рослинам першого року.

Зимують личинки або пупарії всередині пагонів озимих, багаторічних злакових трав і бур’янів.

Період льоту мух дуже розтягнутий, тому покоління мух важко розмежувати. Дає 3 – 4, іноді 5 поколінь.

Шкодять личинки, які проникають всередину пагона, де виїдають конус росту й основу центрального листка, який жовтіє і засихає.

Заходи захисту. Внесення добрив, лущення стерні, глибока зяблева оранка. Обробка насіння і посівів рекомендованими інсектицидами.

Злакова шведська муха: 1 – овсяна, 2 – ячміна		3 – пошкоджені рослини

Смугаста хлібна блішка (Phyllotreta vittula Redt.). Ряд твердокрилі, родина листоїди.

Пошкоджує зернові злакові культури та злакові трави.

Жук 1,5 – 2 мм завдовжки, чорний, голова та передньоспинка із зеленуватим або блакитним металічним блиском. Уздовж кожного надкрилля жовта смуга.

Зимують жуки на узліссях, лісосмугах у верхньому шарі грунту або під опалими листками.

Дає одне покоління.

Шкодять жуки. Живляться листками сходів та молодих рослин злаків, зіскрібаючи паренхіму у вигляді прозорих смужок та довгастих плям. Найбільше пошкоджується перший листок, що спостерігається відразу після появи листка на поверхні. Молоді рослини пригнічуються, жовтіють, сохнуть.

Заходи захисту. Обробка інсектицидами за чисельності 60 – 100 жуків на 1 м².

Звичайна стеблова блішка (Chaetocnema hortensis Geoffr.). Ряд твердокрилі, родина ли стоїди.

Пошкоджує ярі зернові культури та газонні трави.

Жук темно-бронзового кольору із зеленуватим відтінком, тіло завдовжки до 2,3 мм.

Зимують жуки під рослинними рештками на полях і у лісосмугах. Дає одне покоління. Шкодять жуки і личинки. Личинки вгризаються в стебла злаків і живляться серцевиною, центральний листок жовтіє, колос не утворюється. Жуки пошкоджують листя, виїдають малі дірочки і виразки.

Заходи захисту. Обробка інсектицидами за чисельності 60 – 100 жуків на 1 м².

ПРЕЗЕНТАЦІЯ

4.4. Шкідники квіткових рослин

Розанова цикадка (Edwardsiana rosae L.). Ряд рівнокрилі, родина цикадки. Поширена повсюдно. Пошкоджує яблуню, грушу, айву, сливу, вишню, черешню, терен, черемху, троянди, малину, суниці та інші. Основна кормова рослина в природних умовах – шипшина. Серйозний шкідник троянди ефіроолійної в Криму та на півдні України.

Невелика, сисна, добре літаюча комаха блідно-жовтого або білого кльору, завдовжки 3,2 – 3,5 мм. Личинки білі, схожі на дорослих особин, але без крил, малорухомі.

Шкодять імаго та відроджені личинки, проколюючи епідерміс з нижнього боку листка, вводять у тканину ферменти слини і висмоктують сік. З верхнього боку пошкодженого листка з’являються бліді розпливчасті плями, які надають поверхні мармурового вигляду, особливо по краях листка. Листки підсихають і скручуються. Сильно пошкоджені рослини дають слабкий приріст.

За сезон розвивається два – три покоління шкідника. Імаго зустрічаються до настання заморозків. У вересні – жовтні цикадки повертаються на шипшину і троянду, де самка за допомогою яйцекладу робить підковоподібний надріз кори і відкладає одне яйце. Кора в місці відкладання здувається і темніє.

Зимують яйця на пагонах рослин.

Заходи захисту. Дотримання просторової ізоляції (не менше 500 м) між плантаціями троянди, троянди ефіроолійної та плодовими насадженнями. Вирощування стійких сортів. Не допускати насаджень шипшини біля садів, ягідників та розаріїв. За масового розмноження шкідника – обприскування рекомендованими інсектицидами в середині травня.

Розоцвіта попелиця (Macrosiphum rosea L.). Ряд рівнокрилі, родина попелиці. Поширена повсюдно. Пошкоджує троянду і шипшину.

Доросла комаха блискуча, зеленого іноді бурого кольору, з довгим шаблеподібним хвостиком і чорними довгими вусиками.

Зимують яйця на пагонах рослин. Навесні відроджуються личинки, які перетворюються в безкрилих самок-засновниць. Імаго і личинки оселяються на листках і кінцях пагонів, висмоктують з них сік, що викликає їх деформацію. Пошкоджені бутони не розкриваються. Протягом літа в колоніях попелиць з’являються крилаті особини, які розлітаютьсяна інші рослини. Шкідник за рік дає десять і більше поколінь.

Рослини троянди, заселені попелицею

Заходи захисту. Кореневі і некореневі підживлення фосфорними та калійними добривами. Необхідно забезпечувати кущі троянд достатньою кількістю свіжого повітря, не забуваючи своєчасно розпушувати ґрунт під ними. Обробка рослин розчином господарського мила з розрахунку 300 г на 10 л води в період вегетації за масової появи шкідника. Також корисним є насітйкропиви або засоби приготовані із інших рослин – захисників. Природними ворогами попелиць є звичайні горобці та сонечка (кокцинеліди).

Трояндовий або розоцвітий пильщик (Arge rosea L.). Ряд перетинчастокрилі, родина товстовусі пильщики. Пошкоджує троянду і шипшину.

Довжина тіла дорослого пильщика 7 – 10 мм, чорного кольору з жовтувато-червоним черевцем і ногами жовтувато-червоного кольору. Верхівки гомілок і члеників затемнені.

Личинка має 9 пар ніг, блідо-зелена з жовтою спинкою.

Зимують лялечки в шовковистих коконах у ґрунті під кущами троянд. У червні вилітають дорослі особини. Самка відкладає яйця і шкірку молодих пагонів повздовжніми рядами по 8 – 20 штук, як результат в місцях відкладання яєць вона підсихає і тріскається, пагони викривляються і стають викривленими.

Пильщик може розвиватися в двохгенераціях. У серпні – вересні починає шкодити друге покоління.

Шкодять личинки, що живляться листками, об’їдаючи їх з країв і залишаючи нетронутими товсті жилки.

Заходи захисту. Обрізання пошкоджених пагонів, перекопування грунту під кущами в період, коли личинки заляльковуються в грунт, регулярне знищення бур’янів, обприскування рослин інсектицидами в період живлення личинок.

Розоцвіта златка. Ряд твердокрилі, родина златки. Поширена повсюдно. Пошкоджує троянду і шипшину.

Жуки продовгуваті, завдовжки до 7 мм, жовто-зеленого кольору. Личинки безногі, білуваті. Зимують лялечки всередині пагонів. Сліди діяльності шкідника стають помітними в першій половині березня. Жуки з’являються в травні. Літ їх триває до 30 днів. Живляться жуки листками, вигризаючи в них невеликі отвори. Яйця відкладають на кору пагонів у період цвітіння троянди. Личинки проникають всередину пагонів і пророблюють в них ходи і при цьому живляться камбієм та деревиною. У місцях вгризання личинок в пагін під корою іноді утворюється пухлина Пошкоджені пагони темніють і обламуються. На пошкоджених кущах погано розвиваються бутони.

Зовнішнім проявом присутності златки на ділянках є поява на пгонах троянди нездорового темнго відтінку.

Заходи захисту. Вирізування пошкоджених пагонів нижче місця потемніння. Обрізані пагони спалюють або виносять за межі розарію. Цю процедуру бажано провести до виходу личинок із пагонів. Протягом літнього періоду землю під трояндами необхідно постійно перекопувати, опале листя і засохлі квіти своєчасно виносити за межі ділянки. Восени своєчасно видаляти рослинні рештки. За масової появи шкідника обробляти рослини рекомендованими інсектицидами перед цвітінням проти жуків і повторно після цвітіння.

Розоцвіта і товстостінна горіхотворка. Ряд перетинчастокрилі, родина горіхотворки. Пошкоджують троянду та шипшину.

У дорослої комахи тіло розміром до 4 мм. Передньоспинка матова, ноги і черевце рижі, дві пари крил з рідкими жилками.

Весь розвиток шкідника відбувається в галі. Дорослі камахи з’являються в травні – червні. У разі пошкодження розоцвітною горіхотворкою на листках, кінцях пагонів і квітках з’являються густоволосисті нарости – гали – величиною від 5 до 50 мм. У разі пошкодження товстостінною горіхотворкою на листках, квітках і плодах утворюються поодинокі або групові гали округлої, продовгуватої або неправильної форми розміром до 20 мм, з рідкими шипами. Як результат пошкоджень шкідником втрачається декоративність рослин і знижується урожай плодів.

Заходи захисту. Горіхотворки знищують кущі дуже швидко і не має сенсу ризикувати, намагаючись боротися з нею за допомогою інсектицидів. Краще максимально швидко прибрати уражені кущі, поки шкідники перебувають всередині галів не вибралися на поверхню і не перейшли на здорові рослини.

ПРЕЗЕНТАЦІЯ

Хвиляста хрестоцвіта блішка (Phyllotreta undulate Kutsch.). Ряд твердокрилі, родина листоїди. Поширена повсюдно. Пошкоджує левкой, іберіс, алісум, декоративну капусту та інші квіткові культури.

Жук розміром 2,0 – 2,8 мм, чорний, кожне надкрило з жовтою поздовжньою смугою, яка зовні має широку неглибоку виїмку; вусики 11-членикові, ниткоподібні; задні ноги стрибальні, зі сплющеними стегнами, гомілки й лапки темні.

Зимують жуки під рослинними рештками, під опалим листям у верхніх шарах грунту.

Дає одне покоління.

Шкодять імаго і личинки. Жуки дрібнодирчасто прогризають листя і знищують точку росту. Личинки пошкоджують корінці.

Заходи захисту. Знищення бур’янів з родини капустяних, глибока зяблева оранка, ранні строки посадки (до масової появи блішок), за масової появи обробка інсектицидами.

На присадибних ділянках рослини обпилюють попелом чи тютюновим пилом (у суміші з гашеним вапном у співвідношенні 1:1)

Капустяна міль (Plutella maculipennis Curt.). Ряд лускокрилі, родина виїмчастокрилі молі. Пошкоджує настурцію, матіолу, левкой, нічну фіалку, іберіс, декоративну капусту, алісум та інші культури. Поширена скрізь.

Метелик має розмах крил 11 – 16 мм, передні крила вузькі, сіро коричневі, по задньому краю проходить біла або жовтувата смуга, яка у разі складаня крил утворює малюнок у вигляді ромба; задні крила сріблясто-сірі з довгою бахромою; вусики 35 – 37-членикові, у стані спокою витягнуті вперед. Яйце коротко-овальне, приплюснуте, світло-жовтого кольору. Гусениця веретеноподібної форми, світло-зелена, в дрібних чорних щетинистих волосках. Лялечка світло-коричневого кольору, розміщується в нещільному шовковистому коконі. Зимують лялечки і частково метелики на бур’янах і рослинних рештках.

У травні вилітають метелики іпочинають вдкладати яйця на нижній бік листків (зазвичай вздовж жилок) дикорослих і культурних капустяних культур. Гусениці, що вийшли із яєць, вгризаються всередину листка, в якому утворюють міну. Через деякий час гусениця виходить із неї і починає відкрито живитися на листку. Гусениці вигризають шкірку листка на верхній поверхні у вигляді невеликих неправильних ділянок, залишаючи нетронутою кутикулу однієї із сторін листка. За масової появи виїдають бутони і квітки. Заляльковуються гусениці на листках у білих нещільних коконах.

Дає 4 – 5 поколінь за рік.

Заходи захисту. Знищення бур’янів і рослинних решток рослин родини капустяних, глибока зяблева оранка, використання бактеріальних препаратів і ентомофагів. Обробка інсектицидами.

Капустяна совка (Mamestra brassica L.). Ряд лускокрилі, родина совки. Пошкоджує айстру, жоржину, сальвію, гвоздику, левові ротики, цинію. Поширена скрізь.

Метелик з розмахом крил 40 – 50 мм; передні крила темно-бурі з жовтувато-білою хвилястою лінією, яка посередині крила утворює два зубці, звернені назовні у вигляді латинської літери «W»; дві темні плями розміщені біля переднього краю, ниркоподібна пляма облямована білим або сама частково біла; задні крила сірі, з країв темніші. Яйце розміром 0,6 – 0,7 мм, жовтувато-біле, півкулясте, з 32 – 38 радіальними реберцями, з яких 12 – 14 досягають мікропілярної зони.

Гусениця завдовжки 35 – 50 мм, 16-нога, мінливого забарвлення, від сірувато-зеленого до темно-бурого, майже чорного, по боках тіла широка жовта смуга, на спині – темний малюнок у вигляді «ялинки». Лялечка розміром 19 – 24 мм, червоно-бура. На кремастері два довгих вирости, які закінчуються сплюснутою булавою.

Зимують лялечки в грунті на глибині 8 – 12 см. Метелики вилітають у травні і додатково живляться нектаром квіток, найчстіше бур’янів. Літають увечері й вночі, а вдень ховаються у затишних місцях. Літ метеликів триває 30 – 45 діб. Яйця самка відкладає групами по 20 – 80 шт., на нижній бік листків різних культурних рослин та бур’янів, частіше капустяних. Плодючість – від 600 до 2600 яєць.

Дає 2 покоління.

Шкодять гусениці, виїдаючи отвори в бутонах і на листках. Інтенсивно живляться вночі та на світанку, а в денні години спостерігається спад рухливості та живильної активності.

Заходи захисту. Зяблева оранка, розпушування грунту, знищення бур’янів, використання ентомофагів (трихограма, екзетастес); обробка біопрепаратами та інсектицидами у разі заселеня совкою 5% рослин із середньою щільінстю дві і більше гусениць на одну рослину.

Білан капустяний (Pieris brassicae L.). Ряд лускокрилі, родина білани. Трапляється повсюдно. Пошкоджує капустяні польові (капусту, брукву, редиску, ріпу, ріпак, хрін, гірчиц ю), декоративні культури (алісум, левкой) та інші.

Метелик з рзмахом крил 55 – 60 мм, з темним припорошенням біля основи, верхівка передніх крил з чорною серпоподібною облямівкою; на передніх крилах самки дві круглі чорні плями, розміщені з верхнього й нижнього боків, у самця – з нижнього боку; задні крила знизу сірувато-жовті, з густим чорним припорошенням. Яйце розміром 1,2 мм, лимонно-жовте, пляшкоподібне, ребисте. Гусениця завдовжки 40 – 50 мм, жовтувато-зелена, з темно-бурими щитками, по боках тіла – жовті смуги, вздовж спини світла смуга. Лялечка розміром 30 – 35 мм, жовто-зелена, кутаста з численними чорними крапками.

Зимують лялечки, прикріплені до субстрату за допомогою павутинного пояску (на стовбурах дерев, сухих стеблах, у чагарниках, будівлях). Літ метеликів розпочинається у квітні. Метелики активні удень, особливо в сонячну теплу погоду. Додатково живляться нектаром квіток. Самки відкладають яйця групами, по 12 – 30 шт., частіше на нижній бік листків капусти та інших капустяних рослин. Плодючість – 250 – 300 яєць.

Шкодять гусениці, грубо об’їдаючи листя і залишаючи тільки товсті жилки.

В умовах України шкідник розвивається в 2 – 3 поколіннях. У холдні й дощові роки частина лялечок літнього покоління може впадати в діапаузу до весни наступного року.

Заходи захисту. Знищення капустяних бур’янів. Використання біологічних і хімічних препаратів виправдане в разі заселення шкідником 10% рослин із середньою щільністю 3 – 5 гусениць на одну рослину. Використання природних ворогів.

Капустяна попелиця (Brevicoryne brassicae L.). Ряд рівнокрилі, родина афіди. Трапляєт ься повсюдно. Пошкоджує капустяні польові (капусту, брукву, редиску, ріпу, ріпак), декоративні культури (алісум, левкой) та інші.

Безкрила партеногенетична самка розміром 1,8 – 2,0 мм, тіло яйцеподібне, блідо-зелене, вкрите білувато-сірим пилком; голова світло-бура, на черевці зверху бурі поперечні смуги; очі чорні, ноги бурі, вусики 5 – 6-членикові; трубочки циліндричні, коротші від хвостика конічної форми. Крилата самка-розселювачка розміром 1,5 – 2,2 мм, тіло вкрите сірим пилком, черевце жовто-зелене з бурими поперечними смугами, голова, вусики, груди та ноги бурі. Самець крилатий, 1,4 – 1,8 мм завдовжки, подібний до крилатої самки; вусики чорні, трубочки буруваті, хвостик жовтий. Яйце 0,5 мм, видовжено-овальне, блискучо-чорне.

Зимують яйця на качанах капусти, насінникх та бур’янах з родини капустяних. Протягом вегетаційного періоду попелиця дає від 8 – 10 до 16 поколінь.

Шкодять імаго і личинки, вводячи у рослину ферменти слини і висмоктують сік. У рослині знижується кількість хлорофілу, цукрів та вітамінів. Пошкоджені листки жовтіють, скручуються і засихають.

Заходи захисту. Знищення післязбиральних решток і бур’янів з родини капустяних. Глибоке перекопування грунту з метою загортання рослинних решток. Розміщення поблизу ділянок з капустяними рослинами нектароносів (кріп, морква, фацелія тощо) для принаджування ентомофагів. У разі виявлення перших осередків шкідника і чисельності 150 особин на 10 рослин доцільно використовувати інсектициди. Однак перед проведенням хімічних обробок слід провести облік ентомофагів у колоніях шкідника. За співвідношеня шкідник: ентомофаг 20 : 1 афіциди не використовують.

Весняна капустяна муха (Delia brassicae Bouche). Ряд двокрилі, родина квіткові мухи. Трапляється повсюдно.

Пошкоджує капустяні польові (капусту, брукву, редиску, ріпу, ріпак, хрін, гірчицю) та декоративні культури (алісум, левкой) та інші.

Самець розміром 5 – 5,5 мм, попелясто-сірого кольору, з трьома темними смугами на передньоспинці та широкою темною смугою на черевці, на всіх сегментах помітні поперечні смуги; черевце округло-конічне, на верхівці звужене; очі займають більшу частину голови. Самка – 6 – 6,5 мм, світло-сірого кольору, смуги на грудях нечітко виражені; черевце загострене, з бурими клиноподібними плямами на кожному сегменті. Яйце розміром 1,0 – 1,5 мм, біле, сигароподібне, з поздовжньою борозенкою. Личинка до 8 мм, біла, безнога та без вираженої голови. Передній кінець тіла звужений, задній косо зрізаний, з двома опуклими дихальцями та 14 конічними горбками, з яких 4 нижні більші й попарно зближені. Несправжній кокон розміром 4 – 6 мм, видовжено-овальний, коричневий, на задньому кінці помітні 14 горбків, які характерні для личинки.

Зимують лялечки в несправжніх коконах у грунті, на глибині 10 – 15 см. Виліт мух відбувається у квітні – травні за прогріваня грунту до 12 – 13º С. Мухи додатково живляться на квітках бур’янів. Самка відкладає яйця невеликими групами (2 – 5 шт.) на стебло біля кореневої шийки, під грудочки та в тріщини грунту поблизу розвинених рослин. Плодючість – 100 – 150 яєць. В жарку і суху погоду більшість яєць гине. За рік дає 2 покоління.

Шкодять личинки, вгризаючись всередину головного кореня або об’їдають його та дрібніші корінці зовні.

Заходи захисту. Глибоке перекопування грунту. Знищення бур’янів. Розведення і випуск ентомофагів. Використання інсектицидіву період льоту мух і відкладання яєць доцільне при заселенні капустяною мухою 10% рослин із середньою щільністю 5 – 6 яєць або 3 – 5 личинок на одну рослину.

Шкідники айстри

Соняшникова вогнівка або соняшникова метелиця (Homoeosoma nebulellum Schiff.). Ряд лускокрилі, родина вузькокрилі вогнівки. В Україні поширена повсюдно. Особливо шкідлива у Степу і на півдні Лісостепу. Пошкоджує соняшник (культурний і декоративний) та інші рослини родини айстрові.

Метелик у розмаху крил 22 – 26 мм, передні крила жовтувато-сірі з 3 – 5 чорними цятками посередині і кількома крапками на зовнішньому краї, задні – ясно-сірі, напівпрозорі. Яйце розміром 0,8 мм, молочно-біле, довгасте. Гусениця завдовжки 15 – 18 мм, жовто-зелена з буро-червоними смугами, голова й щиток темно-коричневі. Лялечка завдовжки 9 – 13 мм, коричнева, на кремастері 6 – 7 шипиків з потовщеннями на кінцях.

Літ метеликів відбувається у червні – серпні. Самка відкладає яйця в кошики і пиляки квіток по одному або по 2 – 5 штук, плодючість – 120 – 320 яєць. Тривалість ембріонального розвитку 3 – 7 діб. Гусениці спочатку живляться пилком і пелюстками квіток, а починаючи з третього віку виїдають насіння. Можуть поїдати також тканини кошиків і обгорткові листки. Тривалість життя гусениць – 13 – 20 діб. Заляльковуються гусениці в грунті, в довгастому щільному білому коконі. Лялечка розвивається 17 діб. За рік дає одне покоління, на півдні – два.

Заходи захисту. Глибоке перекопування грунту восени.

Гірчакова совка (Mamestra persicariae L.). Ряд лусккрилі, родина совки. Пошкоджує айстру, гвоздику, гладіолус, цинію та багато інших квіткових культур.

Метелики крупні, в розмаху крил досягають 50 мм. Передні крила фіолетові, з темно-сірими поперечними смужками, круглою плямою і білою з червоно-жовтою серединою ниркоподібною плямою. Гусениця бура або зелена, з жовтою смужкою на спині і двома рядами темно-з елених трикутних плям по боках. На кінці тіла зверху є тупий горб.

Біологія і типи пошкодження рослин схожі із капустяною совкою.

Заходи захисту. Зяблева оранка, розпушування грунту, знищення бур’янів, використання ентомофагів (трихограма, екзетастес); обробка біопрепаратами та інсектицидами у разі заселення совкою 5% рослин із середньоющільінстю дві і більше гусениць на одну рослину.

Попелиці – досить часто пошкоджують молоді листочки айстри, що тільки розп устилися. Пошкоджені листочки стають хвилястими, іноді набувають фіолетового забарвлення, жилки потовщуються. За сильного пошкодження ріст рослин припиняється, вони втрачають декоративність, не цвітуть. Іноді вважають, що такі айстри уражені вірусними хворобами. Проте за уважного огляду верхівок рослин за допомогою лупи серед зачатків листків легко знаходять дрібних блідо-жовтих попелиць. Цей вид попелиць може пошкоджувати й інші рослини із родини складноцвітих.

Заходи захисту. Такі самі, як і на інших культурах з попелицями.

Павутинні кліщі. Зустрічається декілька видів, які пошкоджують плодові, ягідні, овочеві та квіткові культури. Поширені повсюдно. Найбільш розповсюдженим є звичайний павутинний кліщ (Tetranychus urticae Koch.).

Тіло дорослого кліща довжиною 0,3 – 0,5 мм. Тіло самки овальне, самця – більш видовжене, ніг чотири пари, забарвлення зеленувато-жовте з темними плямами по боках. Самка перед виходом на зимівлю стає оранжево-червоною. Яйця дрібні – 0,12 мм, зеленувато-жовті, напівпрозорі, схожі на кульку. Личинка завдовжки 0,12 – 0,13 мм, нагадує дорослу особину, але має три пари ніг. У німф ніг чотири пари.

Кліщі живуть на нижньому боці листків, обплітаючи їх тоненькою павутиною. У місцях пошкоджень спочатку утворюються світлі крапочки, а потім безбарвні діляночки. За сильного пошкодження листки набувають відтінку мраморності, поступово буріють і засихають. Зимують самки під рослинними рештками і грудочками грунту, а також під рамами парників і в щілинах теплиць. Навесні, за настання теплої погоди, кліщі переміщаються на рослини і висмоктують клітинний сік із рослин. Невдовзі самки відкладають яйця (плодючість однієї самки до 100 яєць), із яких з’являються личинки. В умовах закритого грунту кліщі дають 12 – 15 поколінь, а у відкритому грунті 3 – 5. Особливо сильно розмножуються за жаркої сухої погоди.

Подібними видами є бурий плодовий кліщ (Briobia redicor Reck.) та червоний плодовий кліщ (Panonychus ulmi Koch.).

Заходи захисту. Культурозміна. Висаджування здорового садивного матеріалу. Систематичне знищення бур’янів. Видалення і спалювання рослинних решток та іншого рослинного сміття. Глибоке осіннє перекопування грунту. Своєчасне виявлення вогнищ розмноження кліщів і їх знищення оприскуванням рекомендованими акарицидами. При цьому слід враховувати, що більшість препаратів не знищує яєць кліщів і тому оприскування рослин проводять двічі з інтервалом 7 – 10 днів.

Слимак сітчастий

Слимак облямований

Слимаки. Тип молюсків, клас черевоногих. Належать до багатоїдних шкідників, що пошкоджують понад 140 видів різних рослин, зокрема і більшість квіткових культур. Найчастіше зустрічаються такі види слимаків як сітчастий (Deroceras reticulates) і облямований (Deroceras sturangi L.). Поширені повсюдно.

Дорослі особини та личинки мають продовгувате веретеноподібне тіло, покрите світло-водянистим слизом. Тіло сітчастого слимака сіре або коричневе, завдовжки до 70 мм, облямованого – світло-жовте, довжиною до 50 мм. Яйця кулясті, напівпрозорі або молочно-білі, схожі на ікринки. Слимаки сильно пошкоджують рослини у роки з вологим літом і восени, виїдаючи в листках і бульбах великі отвори, а іноді знищують їх повністю. Слимаки вологолюбні, живляться вечорами, вночі або рано вранці. Особливо велику їх кількість можна знайти на рослинах після 23 години. Вдень шкідники ховаються під грудочками грунту і рослинними рештками. Лише іноді у хмарну погоду вони живляться рослинами вдень. У сітчастого слимака зимують яйця, у облямованого – молоді і частково дорослі особини. Плодючість висока (до 400 яєць). Яйця відкладають кучками по 10 – 30 шт. в тріщини і під грудочки грунту. Молоді особини, що виходять із яєць, (зазвичай наприкінці травня), поступово ростуть і, не линяючи, достигають статевої зрілості.

За вегетацію дають 2 покоління.

Заходи захисту. Своєчасне прополювання і видалення з ділянок бур’янів. Прополювання загущених насаджень. Скошування трави на обніжках. Меліоративні роботи. Ретельний обробіток грунту, зокрема і осіннє перекопування та інші заходи, спрямовані на відведення надмірної вологості. Видалення рослинних решток після зрізування квітів. Значну кількість цих шкідників можна виловити підрізними укриттями – досками, мокрими ганчірками, листками лопуха таін., що розкладають на ділянках. Під ці укриття слимаки залазять вдень. Зібраних шкідників скормлюють домашнім птахам або розміщують у банку з розчином мийних засобів. Для захисту окремих і невеликих груп рослин навколо них розкидають мінеральні добрива – калійну сіль, суперфосфат. Крім того, їжаки, жаби та жуки жужелиці живляться слимаками. Тому бажано цих тварин зберігати і випускати на ділянки.

Шкідники гвоздики

Гірчаковий слоник. Пошкоджує всі рослини родини гвоздичних. Жуки достигають 5 мм, жовто-бурого кольору, з чорними і білими повздовжніми лініями на підкрилах. Личинки брудно-жовті, циліндричної форми, безногі. Зимують жуки під рослинними рештками або у верхньому шарі грунту. Навесні вони виходять із місць зимівлі і живляться листками, прогризаючи в них дирки. Самки відкладають яйця в тканини листя. Личинки виходять із яєць і виїдають м’якуш листків, залишаючи непошкодженими жилки.

Заходи захисту. Збирання рослинних решток. Перекопування грунту. Обприскування рослин за масвого розмноження шкідника рекомендованими інсектицидами.

Гвоздичні мухи. Це комплекс мух різних видів, що пошкоджують гвоздику. Зимують лялечки. Навесні із них виходять дорослі мухи. Самки відкладають яйця на листки або грунт біля рослин. Після відродження личинки проникають у тканини рослин. У черешках листків, в середині пагонів в надземній і в підземній їх частинах личинки точать ходи. Як результат пошкоджень рослини або окремі їх частини в’януть. Може спостерігатися і загнивання пошкоджених гвоздик. Після закінчення живлення личинки заляльковуються в рослинах або у верхньому шарі грунту. За літо дає 2 – 3 покоління.

Заходи захисту. Періодичний огляд і видалення пошкоджених рослин. Обприскування, за масового розмноження мух, рекомендованими інсектицидами.

Гвоздику можуть пошкоджувати також трипси, гусениці совок, буряковий довгоносик, звичайна вухокрутка, слинявка-пінниця, павутинні кліщі, попелиці, галлова нематода.

ПРЕЗЕНТАЦІЯ

Шкідники цибулинних рослин (гіацинтів, лілій, нарцисів, тюльпанів)

Кореневий цибулинний кліщ. (Rhizoglyphus echinopus R. et. F.). Ряд акариморфні кліщі, родина борошняні кліщі.

Сильно пошкоджує тюльпани, нарциси, гіацинти, проліски, лілії та інші цибулинні та бульбоцибулини гладіолусів, кореневища ірисів і бульби жоржин.

Дорослі кліщі мають овальну форму. Вони білі або світло-жовті, ноги і ротова частина тіла червоно-коричневі.

Кліщ розмножується в цибулинах під час зберігання. У цибулину шкідник проникає через денце. Одна самка відкладає від 109 до 800 яєць. Через 4 – 11 днів із яєць вилу плюється личинка, яка линяє і перетворюється на німфу першого віку. Німфа має три стадії розвитку (дві обов'язкових і одна факультативна). Кліщ – вологолюбний вид, якщо вологість повітря нижча 60%, розмноження припиняється і кліщ утворює стадію гіпопуса, що ускладнює проведення заходів захисту. Розвиток однієї генерації за температури 15°С відбувається протягом місяця, а за 20 – 21ºС – 14 днів. Оптимальними умовами для розвитку шкідника є температура в межах 23 – 25°С і відносна вологість повітря понад 85%. Протягом року кліщ може давати 4 – 9 генерацій.

Кліщ живе в грунті, куди заноситься з садивним матеріалом. Із грунту шкідник проникає в цибулинні рослини через денце, в бульбоцибулини і потовщене кореневище інших рослин – через пошкоджені ділянки цих органів. На уражених цибулинах пошкоджуються квіткові бруньки, загнивають цибулини.

Заходи захисту. Ретельний відбір здорового садивного матеріалу; знищення загниваючих цибулин і бульб, різних післязбиральних решток; огляд цибулин і бульб перед закладанням на зберігання; дотримання сівозмін; зберігання цибулин за температури 2 – 5° С і вологості повітря не більше 60%; полив грунту в період вегетації з додаванням рекомендованих інсектицидів та обробка цибулин розчинами інсектицидів.

Цибулева дзюрчалка (Eumerus strigatus Fsll.). Ряд двокрилі, родина дзюрчалки. В Україні поширена повсюдно. Пошкоджує тюльпани, іриси, нарциси та гіацинти у відкритому грунті.

Муха бронзово-зеленого кольору. Черевце з трьома парами світлих півмісяцевих плям. Довжина тіла 6 – 9 мм. Яйце біле, видовжене, з дрібними видовженими реберцями. Личинка брудно-жовтого кольору, видовжена, верхній бік більш випуклий, зморшкувата. На задньому кінці тіла личинки великий червоно-коричневий трубкоподібний відросток з двома м’ясистими відро стками по боках. Несправжній кокон (пупарій) від світло-жовтого до буро-червоного кольору.

Зимують личинки в грунті та на цибулинах. Личинки заляльковуються навесні, в червні вилітають мухи. Самки відкладають яйця поодинці або невеликими купками, по 3 – 10 штук, в грунт біля рослин або ж на цибулини. Плодючість однієї самки до 100 яєць. Личинки, що виходять, вгризаються в цибулини і виїдають її денце. Як результат пошкодження цибулини часто загнивають.

В Україні за вегетаційний період шкідник дає два покоління, личинки другого покоління наприкінці серпня впадають в діапаузу і втакому стані зимують.

Заходи захисту. Відбір посадкового матеріалу і вибраковування пошкоджених цибулин. Опилювання цибулин перед садінням пилоподібними рекоендованими препаратами. Посипання грунту навколо рослин у період кладки яєць нафталіном.

Цибулинний листоїд. Ряд твердокрилі, родина листоїди. Пошкоджує переважно рослини із родини лілейні (лілію, конвалію).

Жуки розміром 5 – 7 мм, видовженої форми, зверху оранжево-червоні, знизу – чорні. Кінчик черевця оранжевий, ноги червоні, вусики чорні. Личинки від брудно-сірого до червонуватого кольору, з чорними головою і ногами, покриті чорнуватим слизом. Тіло до голови звужується.

Зимують лялечки і жуки в грунті. Навесні з’являються жуки і живляться листками, вигризаючи продовгуваті отвори або об’їдають їх із країв. Самки відкладають блискучі овальні яйця групами на нижній бік листків. Личинки, що відроджуються, живляться листками, скелетуючи їх. Заляльковуються в грунті. Шкідник дає одне покоління.

Заходи захисту. Регулярне знищення бур’янів. Збирання жуків вручу або струшування їх у розкриту парасольку. Обприскування рослин у період живлення личинок настоями трав, що застосовуються для захисту від листогризучих шкідників.

Картопляна або болотна совка (Hydraecia micacea Esp.). Ряд лускокрилі, родина совки. Поширена на Поліссі та у Лісостепу. Пошкоджує більшість сільськогосподарських культур, а також суниці, малину, щавель, цибулю, іриси та інші цибулинні квіткові культури, часто живиться бур’янами.

Метелик розміром 28 – 40 мм, передні крила від сірувато-жовтого до сірувато-коричневого кольору з червонуватим відтінком, поперечні лінії коричневі, кругла й брунькоподібна плями того самого кольору, що й фон крила, задні крила сірувато- чи рожевувато-жовті з темною смужкою у верхній третині крила.

Яйце 0,7 – 0,8 мм, мінливого кольору від жовтувато-білого до червоно-жовтого. Гусениця завдовжки 40 – 50 мм, від світло-жовтого до м’ясисто-червоного кольору, уздовж спини червонувата смужка, грудний і анальний щитки бурі, щетинки розміщені на бурих щитках, дихальця чорні. Лялечка – 17 – 25 мм, жовто-бура, на кремастері два вирости, булавоподібно розширені на кінцях, і шість щетинок.

Зимують яйця за піхвами листків багаторічних злакових трав; вони розміщені групами, частіше по 20 – 60 яєць, в один чи два ряди. Гусениці відроджуються у травні, живляться спочатку на листі, а потім у стеблах злаків, у ІІ – ІІІ віці переходять у товстостеблові рослини. Заляльковуються на початку липня в грунті біля пошкоджених рослин на глибині 5 – 15 см. Шкідник дає одне покоління за рік.

Заходи захисту. Знищення бур’янів, видалення післязбиральних залишків. Обприскування інсектицидами в два терміни: у період появи гусениць на злакових травах до відходу й під час переходу зі злаків на товстостеблові рослини до проникнення їх у стебла.

Стеблова нематода. Дуже дрібні ниткоподібні білуваті черви завдовжки 1 – 1,5 мм. Роздивитися їх можна тільки під мікроскопом. Пошкоджують часник, цибулю і квітков і цибулинні ро слини як в період вегетації, так і в період зберігання. На сильно заражених стебловою нематодою ділянках є випадки майже повної загибелі рослин. Навесні після посадки рослин нематода проникає в ткнини рослин і висмоктує із них соки. Уражені рослини стають низькорослими, перший сім’ядольний листочок вкорочується і викривляється. Сильно уражені сходи жовтіють і відмирають. У великих рослин відбувається викривлення листків. Луски цибулин стають м’якими як результат утворення порожнин.

За сприятливих умов розмноження нематоди в тканинах рослин відбувається безперервно – покоління за поколінням. Зараження рослин відбувається у різних фазах їх росту. Нематоди знаходяться в надземних і підземних частинах рослин. Самки відкладають яйця в тканинах цибулин, стебел і листків. Із яєць відроджуються личинки, які після декількох линьок перетворюються на статевозрілих особин. Розмноженню нематод сприяє дощова погода і підвищена вологість в сховищах. Під час зберігання вони переповзають на здорові сусідні цибулини.

Нематода зберігається в післязбиральних рештках пошкоджених рослин, в цибулинах, грунті і насінні. Знаходячись в стані спокою у відходах цибулин і на сухих лусках, нематода може зберігатися більше 2 років, у сухому часнику – 4 – 5років.

Заходи захисту. Висаджування здорового посадкового матеріалу. Термічне знезаражування навесні цибулин в теплій воді за 45 – 46ºС протягом 10 – 15 хвилин, за 50 – 52ºС – 5 – 10 хвилин. Ретельне видалення з ділянок з наступним знищенням уражених цибулин і всіх післязбиральних решток.

ПРЕЗЕНТАЦІЯ

Шкідники жоржин

Жоржину можуть пошкоджувати різні шкідливі комахи і рослиноїдні кліщі, білшість яких є шкідниками сільськогосподарських культур. Найчастіше на жоржині зустрічаються різні види совок, гусениці яких пошкоджують листки або виїдають стебла: капустяна совка, совка-гамма, картопляна совка та інші. Листки та стебла пошкоджують лучні клопи, павутинні кліщі, бутони і пелюстки квіток – звичайна вухокрутка, квіткові бруньки – хризантемна нематода, корені та бульби – личинки жуків коваликів –дротяники та личинки хрущів. Попелиці і цикадки висмоктують сік із рослин.

Звичайна вуховертка. Доросла комаха смоляно-бурого кольору, тіло видовжене (до 20 мм). Надкрила короткі, ніби обрубані, на кінці тіла два твердих придатки. Личинки схожі на дорослих комах, але крил не мають. Зимують самки (іноді яйця) в грунті. Навесні, в квітні – травні, вони відкладають яйця в грунт. Личинки і дорослі вухокрутки вигризають отвори в листках і квітках айстри, гвоздики, маків, троянди, флоксів, жоржин та інших. Можуть знищувати сходи і молоді посадки квіткових рослин. Активні увечері і вночі. Вдень ховаються під різні укриття, в темні вологі місця. Розвивається в одному поколінні.

Заходи захисту. Глибоке осіннє перекопування грунту на ділянкх, де зустрічаються вухокрутки; вилов шкідника під укриття (купки трави, доски та інші), під які вухокрутки ховаються на день, їх збирання і знищення вранці.

Лучний клоп. Пошкоджує багато рослин, зокрема жоржини, айстру, ягідники. Дорослі клопи довжиною до 7 мм, зеленувато-жовтого кольору, з чорним малюнком у вигляді плям і рисочок. Личинки схожі на дорослих клопів, тільки дрібніші і без крил, мають світліше забарвлення, а задня частина черевця червонувата. Зимують дорослі клопи під рослинними рештками. Навесні самки відкладають яйця в тканини стебел або черешків листків. Через 10 днів відроджуються личинки, які розвиваються близько місяця. Протягом літа розвивається два покоління.

Клопи живляться клітинним соком листків і стебел. У місцях проколів тканина буріє і видмирає. Листки і пагони деформуються і стають кривими. Бутони нормально не розвиваються, із них утворюються квітки з деформованими пелюстками. Більше пошкоджуються добре освітлені рослини.

Заходи захисту. Знищення бур’янів і рослинних решток восени. Влітку, в період пошкодження рослин клопами, обробка настоями цибулі ріпчастої або деревію, опилювання попелом. За масового розмноження шкідника обробка рослин рекомендованими інсектицидами.

Хризонтемова нематода. Зустрічається повсюдно у вигляді вогнищ. Шкодить хризантемам, айстрам, жоржинам, дельфініумам та іншим квітковим культурам. Доросла нематода, розміром до 1,2 мм. Розмножується всередині тканин листків або квіткових бруньок. За температури 22 – 25ºС протягом 15 днів відбувається розвиток від яйця до дорослої особини. В одному листку або бутоні живиться до 4 – 5 нематод. Нематоди на незаражені ділянки переносяться черенками, що взяті від х ворих маточників. Спочатку заражуються нижні листки рослин, потім після їх відмирання, черв’яки по стеблу підіймаються і заселяють верхні листки. Джерелами зараження є опале листя з хворих рослин, бур’яни, наприклад, глуха кропива, уражена нематодою. Протягом сезону шкідник дає 10 поколінь. Як результат пошкодження нематод на листках з’являються блідо-жовті плями, які потім буріють. Листки скручуються і засихають. Квітки, що з’являються із заражених бруньок, розвиваються дрібними, виродженими, іноді засихають у фазі бутонів. Найбільш помітними пошкодження нематодами стають у липні, коли квіткові рослини втрачають декоративні властивості.

Заходи захисту. Знищення всіх рослинних решток і спалювання пошкоджених листків і квіткових бруньок у період росту рослин, а за сильного пошкодження знищення рослин повністю. Знищення бур’янів. Посів насінням і садіння черенків, взятих від здорових рослин. Полив тільки під корінь пошкоджених нематодою рослин, оприскувати такі рослини не можна.

Шкідники гладіолусів

Знижують декоративність, а в деяких випадках призводять до повної загибелі рослин різні шкідники. Листки, бутони і квітки гладіолусів обгризають совки капустяна та гіркова і голі слимаки. Корені і бульбоцибулини гладіолусів пошкоджують личинки чорнишів та хрущів, озимі совки, галові нематоди та кореневий цибулинни кліщ. Як результат пошкоджень цими шкідниками рослини відстають у рості, жовтіють, в’януть і гинуть.

Гладіолусовий трипс (Taeniothrips gladioli Mand.). Ряд трипси, родина трипіди.

Сильно пошкоджує гладіолуси, іриси, нарциси, гвоздику в період вегетації, а також цибулини гладіолусів у період зберігання.

Доросла комаха темно-коричневого кольору, видовжене, крила бахромчасті, голова чорна. Довжина тіла 1 – 1,5 мм. Личинка світло-жовта з червоними очима. Завдовжки досягає до 1 мм, на кінці тіла має трубкоподібний відросток.

Зимує імаго у відкритому грунті на рослинних рештках і цибулинах у сховищах.

Дає 4 – 5 поколінь за рік залежно від погодних умов.

Шкодять імаго і личинки. Як результат пошкоджень на листках з’являються плями і сріблясто-білі крапки, жовтуваті штрихи – сліди розриву шкірки у разі відкладання яєць і чорні крапки – виділення комах. У період викидання квіткової стрілки трипси концентруються навколо неї. За появи бутонів вони проникають всередину, пошкоджують квітки, які в’януть, втрачають коліт і засихають. Восени трипси переселяються на нижні частини рослин і забираються під лусочки цибулин. Пошкоджені ділянки тканин засихають і утворюють пробкоподібні плями бурого кольору. Цибулини стають світлими, липкими, а до кінця зберігання темніють, зморщуються і засихають.

Трипси переносять збудників хвороб гладіолусів.

Заходи захисту. Плодозміни з поверненням гладіолусів на попереднє місце посадки не раніше ніж через 3 – 4 роки. Знищення рослинних решток і глибоке осіннє перекопування грунту. Ретельний відбір здорових цибулин перед посадкою. Якщо цибулини заселення трипсом, знищення шкідника шляхом занурення цибулин у гарячу воду (50°С) на 5 хвилин з наступним просушуванням. У випадку значного заселення рослин трипсом раннє їх зрізування, поки шкідник не переселився на нижню частину стебел. Зберігання цибулин за температури не вище 8°С, періодичний огляд їх і у разі виявлення трипса пересипання крейдою або вапном (20 – 30 г на 1 кг цибулин).

Шкідники дельфініуму

Дельфініумова муха (форбія): а – яйця відкладені в бутоні квітки, б – личинка, в – доросла комаха

Дельфініумова муха (форбія). Личинки мухи пошкоджують корені, роблячи в них ходи. Зимують личинки в несправжніх коконах укоренях дельфініуму. Виліт мух спостерігається в травні. Невдовзі самки відкладають яйця на грунт поблизу стебел молодих рослин, або у бутони. Невдовзі у бутонах з’явлються дрібні білі личинки, які живляться маточками і тичинками. Пошкоджені квітки не дють насіння, чашолистики швидко осипаються. За сильних пошкодженнь рослини гинуть або стають низькорослими і не цвітуть.

Заходи захисту. Посипання грунту навколо рослин нафталіном з піском або з тютюновим пилом. Видалення сильно пошкоджених рослин разом з кореневищами.

Галловий кліщ. Мікроскопічних розмірів, має чотири ноги, веретеноподібну форму тіла і колюче-сисний ротовий апарат. Дорослі кліщі і личинки висмоктують сік із листків, викликаючи їх скручування, пожовтіння і загибель. Живуть колоніями.

Заходи захисту. Обробка заражених ролин колоїдною сіркою у разі появи перших ознак пошкодження. Збирання і спалювання заражених листків.

Дельфініум можуть пошкоджувати цибулева муха, серцеподібна совка, павутинні кліщі, що оселяються великими колоніями на верхівках стебел і листків, голі слимаки, хризантемна нематода і деякі інші шкідники.

Шкідники піонів

Комплекс шкідників на піонах нечисленний. Квітки можуть пошкоджувати звичайні бронзівки, дернові мурахи; корені – галові нематоди та гусениці хмелевого тонкопряда.

Хмелевий тонкопряд (Hepialus humuli L.). Ряд лускокрилі, родина тонкопряди. Пошкоджує багато рослин. Розмах крил метелика становить близько 44 мм у самців, а у самок – 50 мм. У самки передні крила жовтуваті, з рожевим малюнком, у самця – сріблясто-білі, без малюнка, знизу крила сірі. Гусениця жовтувата, з легким рожевим відтінком, чорними дихальцями, волосинками і коричневою головою.

Метелики літають в червні – липні до серпня. Гусе ниці живляться коренями, об’їдаючи їх зовні і вгризаються всередину. Заляльковуються гусениці у грунті, в легких коконах. Пошкоджені рослини відстають у рості і мають пригнічений вигляд.

Заходи захисту не розроблені.

Золотиста бронзівка (Cetonia aurata L.). Ряд пластинчатовусі, родина бронзівки.

Шкодить троянді, шипшині, бузку, жасмину, калині, макам, піонам, левкою, яблуні, сливі, груші та іншим квітучим деревним і кущовим рослинам.

Жуки активні вдень, особливо в жарку сонячну погоду. У хмарну погоду вони слабоактивні і н ерухомо сидять на квітках рослин. У похмуру і холодну погоду вони ховаються під розетками листків поблизу коренів рослин. Вночі більшість жуків спускаються на землю.

Дорослі комахи живляться на квітках різних рослин. Вони гризуть тичинки й маточки квіток, іноді виїдають пелюстки різних трав’яних, кущових і деревних рослин, також живляться молодими плодами фруктових дерев та молодими листками. Жуки також живляться соком, який виділяють дерева (дуб, груша). У таких місцях вони нерідко масово збираються.

Жук завдовжки 14 – 20 мм, зверху золотисто-зелений, в рідких волосинках, знизу мідно-червоний. Надкрила з білими вузькими поперечними плямами.

Самка відкладає яйця в деревину пеньків, що розкладаються, іноді в кучі гною або в мурашники. Личинка товста і вигнута, двічі линяє. Виростаючи до 40 – 50 мм вона споруджує собі кокон із шматочків деревини, землі і піску, склеюючи їх спеціальним секретом, який виділяється в задній частині тіла. У коконі відбувається перетворення на лялечку. Із лялечки жуки виходять восени і зимують у грунті. Цикл розвитку від яйця до жука займає 2 – 3 роки.

Заходи захисту. Збирання на квітках жуків і знищення їх. Хімічні заходи з цим шкідником не розроблені.

Дернові мурахи. Живляться на піонах, флоксах та інших рослинах. Тіло мурахи видовжене, червонувато-жовте, довжиною 4 – 7 мм.

Мурахи живуть в землі в гніздах. Зверху гнізда помітний земляний горбочок. Іноді вони облаштовують гнізда під камінням. Живляться мурахи солодкими виділеннями бутонів і виїдають пелюстки квіток. Мурахи всюди шукають попелицю, яка виділяє крапельки солодкої рідини – їх улюблену їжу, і розносять її по деревах і чагарниках. Також мурахи є переносниками грибкових захворювань.

Заходи захисту. Методи захисту від мурах жорстокі. Можна засипати мурашники гарячої золою або залити окропом. Ділянки, де оселилися мурахи, можна посипати содою. Через деякий час мурахи підуть з ділянки. Гинуть мурашки і від борної кислоти. Насипте нею смужку шириною 4 – 5 см навколо мурашиної купи.

У мурах є одна слабкість – вони не виносять деяких запахів. Якщо комахи почали будувати мурашник в парниках або на грядках, розкладіть біля нього помідорне листя, тирсу, змішані з розчином часнику, – це їх відлякує. Можна натерти стовбури дерев стрілками озимого часнику. Допоможуть відвари з гіркого полину – мурашки на дух не переносять, як він пахне. Не терплять вони і запаху анісу і копченого оселедця. Покладіть їх в мурашник і злегка посипте сумішшю золи і шматочків кори, вапна або сажі, мурахи тікають від цієї пахучої суміші.

ПРЕЗЕНТАЦІЯ

Шкідники маків

Листки і стебла маків пошкоджують бобові попелиці, кореневі макові прихованохоботники, павутинні кліщі, капустяні звичайні вухокрутки, капустянки; бутони, квітки і коробочки – капустяні совки, звичайні бронзівки, звичайні вухокрутки, горохові трипси, корені – дротяники, хрущі, капустянки та галові нематоди.

Різноїдний мінер. Ряд двокрилі, родина мінуючі мухи. Пошкоджує мак, горошок духмяний, настурцію, хризантеми та багато інших квіткових рослин.

Мухи чорного кольору, довжиною до 2,5 мм. Личинки брудно-білі, без ніг і відособленої голови, довжиною 3 – 5 мм.

Зимують личинки в несправжньому коконі у грунті. У травні – червні самки відкладають яйця на верхній бік листків рослин. Личинки проникають в тканини листка і пророблюють вузькі звивисті світлі ходи (міни) на верхньому і нижньому боці листка. Після закінчення живлення, личинки заляльковуються в мінах. Пошкоджені листки жовтіютьі опадають. Розвивається шкідник у декількох поколіннях.

Заходи захисту. Періодичне обрізування і знищення пошкоджених листків з личинками і лялечками. Обробка рослин рекомен дованими інсектицидами за високої чисельності шкідника.

Гороховий трипс (Kakothrips robustus Uzel.). Ряд трипси, родини трипіди. Шкодить рослинам із родини бобових і жовтецевих. Дорослі комахи завдовжки до 1, 8 мм, з вузьким чорним і бурим тілом і бахромчастими крилами. Личинки білі або оранжеві, з 3 прами ніг.

Зимують личинки у грунті. Навесні в травні з’являються дорослі трипси, які висмокчують сік із листків, стебел і квіток. Самки відкладають яйця в тканини рослин або в тичинки квіток, що зрослися. Личинки живляться в квітках, коробочках або бобах. Через 20 – 25 днів вони закінчують розвиток і занурюються в грунт, де й зимують. Шкідник розвивається в одному поколінні.

Як результат пошкоджень на листках з’являються буруваті плями, стебла в’януть, квітки недорозвинені, боби скривлюються. На них з’являються білуваті плями з темними крапками, які є екскрементами комах.

Заходи захисту. Осіннє перекопування грунту для знищення зимуючих личинок трипса. Обприскування рослин рекомендованими інсектицидами за масового розмноження шкідника.

Люцернова совка (Heliothis viriplaca Hfn.). Ряд лускокрилі, родина совки. Поширена повсюдно. Пошкоджує люпин, тютюн, нагідки, мак та багато інших рослин.

Метелики до 35 мм з зеленувато-сірими передніми крилами, на яких помітні буруваті попереч ні смуги і світлі задіні крила, широкою смугою по краю і чорною плямою на передній частині. Гусениці до 40 мм світло-, темно-зелені або рожеві, на спині подвійна темна смуга, збоку жовта.

Зимують лялечки в грунті. Метелики літають в травні і відкладають кулясті білі яйця на листки, бутони і квітки. Гусениці спочатку скелетують листки, а потім грубо об’їдають їх, вигризають ямки на черешках, які чорніють і обламуються. Після закінчення живлення, гусениці заляльковуються в грунті. Шкідник розвивається в одному поколінні.

Заходи захисту. Розпушування грунту восени для знищення лялечок. Збирання і знищення гусениць у період живлення. Обробка рослин настоями полину гіркого, помідорів, гіркого червоного перцю, ромашки аптекарської за високої чисельності шкідника.

Кореневий маковий прихованохоботник (Stenocarus fuliginosus March). Пошкоджує мак. Жуки до 3 мм яйцеподібної форми, зверху матово-чорні, знизу сірі. На надкрилах розміщені жовто-білі плями і темно-коричневі смужки. Личинки білі до 5 мм, безногі, С- подібно зігнуті, з 4 горбочками на кінці тіла і коричневою головою.

Зимують жуки в грунті на глибині 5 – 7 см. Навесні в квітні – травні вони виходять із грунту і об’їдают ь у сходів маків сім’ядолі, листочки з країв, виїдають точку росту. Самки відкладають яйця в м’якуш листків на верхньому боці листка. Через 4 – 10 днів виходять личинки, виїдають м’якуш (мінуюь листки). Пізніше вони перебираються в грунт, де об’їдають шкірку коренів, виїдають в них ямки та борозенки. Закінчивши розвиток, вони заляльковуються в грунті поблизу коренів. Через 15 – 20 днів у період дозрівання коробочок маку з’явялються жуки, які зимують. Шкідник дає одне покоління. Пошкоджені личинками рослини відстають у рості, підсихають, деякі надламуються. Пошкодження призводять до зниження урожаю насіння. Особливо шкідливі пошкодження личинок у жарку суху погоду, коли може відбуватися сильне пригнічення і загибель рослин.

Заходи захисту. Осіннє перекопування грунту і збирання рослинних решток на ділянках для знищення зимуючих жуків. Вапнування кислих грнутів. Підживлення рослин добривами для підвищення стійкоссті до пошкоджень. Проріджування сходів маків двічі, друге – у фазі розетки для знищення яєць і личинок на рослинах. Обробка рослин настоями трав або рекомендованими інсектицидами навесні в період живлення жуків.

Шкідники флоксів

Цикадка слинява-пінниця. Пошкоджує суницю та багато квіткових рослин (флокси, айстри, жоржину).

Дорослі комахи яскраві, змінюються за забарвленням від свіло-жовтого до чорного кольору, завдовжки до 10 мм, з двома парами крил, на яких розміщено по 2 повздовжні білі плями. Личинки зеленувато-жовті, живуть в пінистій слиноподібній рідині, яку самі виділяють, щоб зберегти ніжні покриви тіла від підсихання.

Зимують оранжеві яйця в тканинах листових черешків або в пазухах нижніх листків багаторічних квіткових рослин. Навесні, на початку травня відроджуються личинки, які оселяються з нижнього бок у листків, біля основи квікових китиць, на зав’язях і висмоктують сік. Наприкінці червня - початку липня з’являються дорослі комахи, які живуть на рослині до осені. За літо розвивається одне покоління. Як результат живлення шкідника листки зморщуються, а зав’язь стає недорозвиненою і виродженою. Шкідник частіше зустрічається на низьких, затінених, перезволожених ділянках суниці.

Заходи захисту. Помірний полив, знищення бур’янів, які загущують насадженя і створюють надмірну вологість, сприяючи розмноженню шкідника. До початку цвітіння обробка настоями тютюну, часнику, деревію або розчином господарського мила (200 г на 10 л води). Обпилюваня кущів вапном до початку цвітіння або після за масового розмноження слинявки-пінниці.

Стеблова флоксова нематода. У разі раннього ураження рослини погано ростуть, залишаються карликовими і не цвітуть. Пошкоджені рослини втрачають декоративність: листки скручуються, стебла потовщуються, вкорочуються і ламаються, квітки стають виродженими, трубочки у віночках вкорочені з шаровидним вздуттям, пелюстки з бахромчастими виростами. Кількість стебел, що цвітуть, зменшується. За сильного ураження нематодою рослина гине до кінця літа.

Заходи захисту. Відбір для садіння здорового матеріалу. Черенкування флоксів у травні, коли нематода буває лише унижній частині стебла, на висоті до 10 см. Термічне знезаражування садивного матеріалу в гарячій воді (48 – 50º С на 3 – 5 хвилин або за 40º С – 10 хвилин). Восени збирання і знищення рослинних решток, підрізування стебел якомога нижче. Знищення бур’янів і ретельне видалення їх разом з кореневою системою. Вирощування флоксів на одних і тих самих ділянках через 3 – 4 роки (кращими попередниками флоксів є настурція і бархатці, оскільки вони очищають від нематод грунт). Уникнення перезволоження грунту і загущених насаджень рослин. 2 – 3 прочищення з вибраковуванням хворих рослин у першій половині літа. Садіння поряд з флоксами бархатців, настурцій, нагідок, що відлякують нематод і захищають квіткові культури від зараження (рослини, що відлякують, восени закопують у грунт).

Також значної шкоди флоксам завдають звичайні вухокрутки, які пошкоджують листки, бутони і квітки.

ПРЕЗЕНТАЦІЯ

Питання для самоперевірки

1. Листогризучі шкідники декоративних рослин, їх розвиток, типи пошкодження рослин та заходи захисту.

2. Багатоїдні шкідники зелених насаджень, їх розвиток, типи пошкодження рослин та заходи захисту.

3. Шкідники хвойних порід, їх розвиток, типи пошкодження та заходи захисту.

4. Шкідники стовбурів, їх розвиток, типи пошкодження та заходи захисту.

5. Шкідники гілок, їх розвиток, типи пошкодження та заходи захисту.

6. Шкідники газонних трав їх розвиток, типи пошкодження та заходи захисту.

7. Шкідники квіткових рослин їх розвиток, типи пошкодження та заходи захисту.

8. Шкідники айстр їх розвиток, типи пошкодження та заходи захисту.

9. Шкідники насіння, їх розвиток, типи пошкодження та заходи захисту.

10. Шкідники гвоздики, їх розвиток, заходи захисту.

11. Шкідники жоржини, характерні пошкодження, заходи захисту.

12. Шкідники цибулинних рослин, особливості розвитку, типи пошкодження, заходи по обмеженню їх поширення.

13. Шкідники гладіолусів, характерні пошкодження, заходи захисту.

14. Шкідники дельфініумуму, характерні пошкодження, заходи захисту.

15. Шкідники піонів, їх розвиток, типи пошкодження, заходи захисту.

16. Шкідники маків, їх розвиток, типи пошкодження, заходи захисту.

17. Шкідники флоксів, їх розвиток, типи пошкодження, заходи захисту.

Попередня тема

На початок

Наступна тема