ЗАХИСТ РОСЛИН

Електронний посібник

Головна

Анотація

Теоретичні відомості

Практичні роботи

Глосарій

Список використаних джерел

Укладачі

3. ОСНОВИ ФІТОФАРМАКОЛОГІЇ

3.1. Методи захисту від шкідників та хвороб декоративних рослин

3.2. Поняття про фітофармакологічні препарати, їх класифікація

3.3. Препарати для хімічного захисту рослин

3.4. Препаративні форми препаратів та способи їх застосування

3.1. Методи захисту від шкідників і хвороб декоративних рослин

Методи захисту рослин

Масова поява на ділянках шкідників і хвороб відбувається не випадково, а головним чином тому, що заходи, які обмежують їх розмноження, не проводять або проводять неправильно або несвоєчасно. Дуже часто користувачі не достатньо добре знають, коли необхідно проводити обробки проти тих чи інших шкідників або хвороб, якими препаратами і в яких нормах їх використовувати для захисту декоративних рослин. Крім того одні винищувальні заходи не завжди дають позитивні результати. Тільки комплекс різних методів може забезпечити високий ефект і дозволить виростити гарні рослини.

Для різних грунтово-кліматичних зон нашої країни розроблені системи заходів із захисту рослин від шкідників і хвороб. Вони передбачають застосування в певній послідовності заходів захисту, спрямованих на стримування розвитку найбільш шкідливих шкідників і хвороб рослин. Системи заходів охоплюють профілактичні (агротехнічні, селекційні, карантинні) і винищувальні (хімічні, біологічні, механічні) методи захисту, що доповнюють один одного. Ці системи періодично удосконалюють у напрямі грамотного обмеженого використання хімічних засобів захисту рослин і більш широкого застосування біологічного та інших методів, що є достатньо ефективними проти шкідників і хвороб і разом з тим є нешкідливими для людини, корисних тварин, рослин і навколишнього середовища загалом.

Розвиток захисту рослин у сучасних умовах проходить шляхом регуляції щільності популяції шкідливих видів на рівні економічної доцільності збереження корисних видів і шляхом мінімального негативного впливу на зовнішнє середовище.

Цього можна досягнути цілеспрямованим використанням комплексу методів із захисту рослин. Це організаційно-господарські та агротехнічні методи, імунологічний метод, біологічний, хімічний. механічний, фізичний та карантинний методи.

У різних галузях сільськогосподарського виробництва комплекс методів і їх послідовність різна.

Наприклад, у рільництві це: агротехнічний, хімічний і біологічний.

В овочівництві: у відкритому грунті – агротехнічний, біологічний, хімічний; у закритому грунті – агротехнічний, фізичний, механічний, фізичний.

У садівництві: фізичний, механічний, біологічний, хімічний.

У квітково-декоративних насадженнях, насамперед, слід застосовувати агротехнічний, механічний, біологічний методи і потім – хімічний.

Суть і завдання агротехнологічного методу

Агротехнологічний метод – один із основних в екологічно обґрунтованих системах захисту, раціонально поєднує вимоги захисту рослин і охорони навколишнього середовища.

До агротехнічного методу належать усі ті прийоми агротехніки, які можна використати для захисту сільськогосподарських рослин від шкідливих організмів. Під час проведення сільськогосподарських робіт та організаційно-господарських заходів треба враховувати необхідність захисту рослин. Для цього з існуючих і рекомендованих у певній зоні агротехнічних прийомів вибирають ті, які найбільше впливають на шкідників; з цією самою метою окремі прийоми можуть змінюватися або запроваджуватися нові.

Більшість агротехнічних заходів мають профілактичних характер, запобігають розмноженню шкідливих комах. Однак деякими агроприйомами можна безпосередньо знищити шкідників.

Існує низка прийомів, які поліпшують життєдіяльність природних корисних комах, чим сприяють їх активізації у знищенні шкідників. У цьому полягає їх біоценотична роль. Загалом кожен агротехнічний прийом має біоценотичне знчення.

Найбільше значення з погляду захисту рослин мають такі заходи.

Правильне чергування культур (плодозмін, квіткозмін тощо) попереджає накопичення шкідників і збудників хвороб у грунті, сприяє оздоровленню зараженого грунту.

Просторова ізоляція – розміщення культур, що належать до однієї родини, за можливості якомога далі одна від одної, що запобігає розповсюдженню спільних для них шкідників і збудників хвороб з однієї культури на іншу.

Вирощування стійких сортів квіткових та інших декоративних рослин до найбільш поширених шкідників та збудників хвороб.

Встановлення строків сівби і посадки різних культур з урахуванням ймовірності пошкодження їх хрестоцвітими блішками, злаковими мухами тощо. Регулюючи строки сівби і посадки, можна досягти незбігання (розриву в часі) найбільш вразливої фази розвитку рослин з появою шкідника.

Правильний догляд за рослинами – внесення добрив в оптимальних нормах, своєчасні поливи і розпушування грунту – створюють сприятливі умови для оптимального розвитку рослин, підвищує їх стійкість до хвороб і шкідників. Розпушування (культивація) міжрядь викликає загибель значної кількості шкідників що в окремі періоди свого розвитку перебувають у грунті (у період заляльковування).

Боротьба з бур’янами – систематичне знищення бур’янів сприяє росту і розвитку рослин і запобігає розповсюдженню багатьох видів шкідників і збудників хвороб.

Використання здорового садивного матеріалу (розсади, насіння бульб, цибулин), а також протруювання їх перед садінням, що виключає масову появу багатьох збудників хвороб рослин і шкідників.

Своєчасний обробіток грунту. Глибоке осіннє перекопування грунту порушує нормальні умови зимівлі багатьох шкідників і збудників хвороб рослин.

Дотримання оптимальних умов зволоження рослин. Не слід допускати перезволоження ділянок, на яких вирощую декоративні рослини.

Своєчасне і якісне проведення санітарних заходів (видалення і знищення сильно уражених і рослин, що загинули, ретельний збір і спалювання рослинних решток після збирання врожаю в польових умовах, в парниках, теплицях, сховищах і поблизу них), що сприяє знищенню вогнищ хвороб і шкідників.

В умовах закритого грунту слід дотримуватися оптимального температурного режиму і вологості, а також застосовувати ті заходи, що перешкоджають появі шкідників і хвороб, особливо тих, що належать до об’єктів зовнішнього і внутрішнього карантину.

Ретельне виконання всіх перелічених агротехнічних заходів на ділянках обмежує пошкодженість рослин шкідниками і хворобами до мінімуму.

Фізичний метод захисту

До заходів фізичного методу захисту належать:

– принаджування комах за допомогою джерел штучного освітлення з наступним їх знищенням;

– застосування низьких і високих температур;

– застосування радіоактивного випромінювання;

– застосування низького тиску (вакууму);

– застосування струменів високої частоти.

Та інших засобів, що ґрунтуються переважно на досягненнях сучасної фізики.

Світлопастки можна застосовувати як для знищення нічних комах, так і для обліку їх чисельності. Ці лампи підвішують на стовпах на певній висоті (3,5 – 4 м). Є конструкції пасток, в яких метелики вбиває струм або їх всмоктує струменем повітря, що створюється обертанням вентилятора.

Значно більше комах порівняно з лампами розжарювання приваблюють до себе ртутні лампи, що дають ультрафіолетове випромінювання. До них прилітає багато видів, яких не можна виловити звичайним способом.

Для знезаражування зерна і плодів застосовують їх охолодження (рефрижерація). За 0° С гине багато комах – шкідників запасів і кліщів.

Деякі продукти (сухофрукти) можна знезаражувати, застосовуючи високі температури (до 70 – 100° С).

Радіоактивне випромінювання застосовують для безпосереднього знищення шкідників та масової стерилізації (знепліднювання). У лабораторіях спеціально розводять комах і діють на них радіоактивним ізотопом кобальту. Такі досліди проводять зі середземноморською плодовою мухою, бавовниковою совкою та шкідниками запасів.

До фізичних методів захисту від хвороб належать пригнічення інфекції дією високих температур. Для знищення інфекції всередині насіння його прогрівають у теплій воді (за48 – 50° С). Для знезараження садивного матеріалу застосовують сухий жар (прогрівання цибулин за40 – 45° С протягом 6 – 8 год.).

Прийоми механічного методу захисту

Під механічним методом захисту розуміють використання різних пристроїв, які виловлюють шкідників, перешкоджають їх пересуванню або пошкодженню ними рослин, а також очищення кори, зняття гнізд, знищення рослинних решток тощо. До них належать прокладання крайових і спрямовуючих канавок у захисті від бурякового довгоносика; накладання на стовбури ловчих поясів з мішковини, рогожі, паперу для гусені яблуневої плодожерки або клейових кілець, які перешкоджають самкам метеликів зимового п’ядуна, що мають недорозвинені крила, забиратись на дерева; встановлення коритець з патокою, що бродить, для вилову метеликів совок; притінення принад з купок трави, під які забираються жуки-ковалики і слимаки.

Слід пам’ятати, що деякі заходи механічного методу захисту слід проводити за конкретних погодних умов і в стислі терміни. Наприклад, струшування жуків, що об’їдають квіти і листки, проводять тільки рано вранці, за температури близько 10°С, коли шкідники не літають. Видалення листків, мінованих гусеницями яблуневої молі, проводиться відразу після їх появи, до переходу шкідника до відкритого живлення.

До механічного методу захисту належать і такі заходи, як зняття за допомогою секатора зимових гнізд із скупченням гусені золотогуза або білана жилкуватого та яйцекладок кільчастого шовкопряда, зскрібання з кори яйцекладок (непарного шовкопряда), обрізування хворих і сухих гілок, очищення штамбів та скелетних гілок плодових дерев від відмерлої кори і спалювання очисток, збирання плодів, уражених плодовою гниллю. Для захисту штамбів молодих дерев від пошкоджень мишоподібними гризунами практикують обв’язування їх ялиновим гіллям або мульчпапером та іншими матеріалами і встановлення капканів.

Фітопатологічне прочищення картоплі від вірусних рослин і видалення хворих на чорну ніжку також належить до механічного методу. До цього методу також належить вилов мишоподібних гризунів крисоловками і мишоловками, а водяних крис капканами.

Механічний метод можна поєднувати з хімічним.

Механічні заходи захисту з шкідниками і хворобами, зазвичай, прості, безпечні і легкодоступні для застосування. Своєчасне і уміле їх застосування полегшує, а в деяких випадках дозволяє повністю відмовитися від застосування хімічних засобів захисту.

Біологічний метод захисту

Термін біологічний метод захисту вперше запропонував Л. Говард в США у 1916 році.

У статуті Міжнародної організації з біологічного захисту біологічний метод визначають як «використання живих особин або продуктів їх життєдіяльності для захисту від шкідливих організмів».

Суть біологічного методу полягає у використанні для захисту рослин від шкідливих організмів їх природних ворогів (хижаків, паразитів, антагоністів, гербіфагів), продуктів їх життєдіяльності (антибіотиків, гормонів, феромонів та їх аналогів).

Біологічний метод має три основні напрями:

1) заходи, які сприяють охороні і підвищенню ефективності природних популяцій паразитів, хижаків і ентомопатогенних мікроорганізмів у знищенні шкідників;

2) випуск на поля ентомофагів, розмножених у лабораторних умовах (сезонна колонізація);

3) застосування біопрепаратів, виготовлених на основі культур патогенних мікроорганізмів.

Порівняно з іншими методами захисту біологічний має низку переваг:

– більша тривалість дії;

– безпечність для людей, теплокровних тварин і навколишнього природного середовища.

Термінологія теми

Ентомофаги – види, що харчуються комахами.

Акарифаги – види комах або кліщів, що живляться кліщами.

Гербіфаги – види, що харчуються рослинами.

Антагонізм – взаємини між організмами, за яких один стримує розвиток іншого чи зовсім вбиває його.

Антибіотик – речовина мікробного, рослинного чи тваринного походження, здатна пригнічувати ріст мікроорганізму чи вбивати його.

Гормон – речовина з високою біологічною активністю, що виділяється у внутрішнє середовище організмом і регулює його найважливіші функції.

Феромон – біологічно активна речовина, що продукується комахами і виділяється в навколишнє середовище; виконує функцію сигналу для спілкування особин у популяції.

Використання ентомофагів у декоративних насадженнях

Ентомофаги – хижаки і паразити, комахи, які живуть за рахунок інших комах. Різниця між хижаками і паразитами полягає в тому, що хижак вбиває свою жертву відразу, а паразит живиться комахою-господарем і знищує її до кінця свого розвитку.

Серед комах багато хижаків, які обмежують чисельність шкідників у природі: це різні види жужелиць, що знищують гусениці метеликів та інших шкідників; сонечка та їх личинки – винищувачі попелиць, червиць; хижі клопи і хижі мухи-хтирі.

Дуже перспективним є хижий кліщ аністіс ягідний (Anystis baccarum L.), що живиться різними видами рослиноїдних кліщів, попелицями, листоблішками, личинками щитівок, несправжніми щитівками, та іншими дрібними комахами.

У закритому грунті проти павутинного кліща успішно застосовують хижого кліща фітосейулюса.

Деякі види лісових мурах (великі і малі рижі) – винищувачі шкідливих лісових комах (мурахи одного мурашника за день знищують до 20 тисяч гусениць). Сьогодні розроблено різні методи і прийоми із штучного розселення мурах у міських зелених насадженнях, лісопарках та лісах.

Велику роль у регуляції чисельності шкідників відіграють паразитичні комахи, більшість із яких належить до ряду перетинчастокрилих (їздеці) і двокрилих (мухи-тахіни).

Основними способами використання ентомофагів у біологічного захисті зі шкідливими комахами є:

1) інтродукція і акліматизація – цей спосіб біологічного захисту полягає в тому, що природні вороги відіграють важливу роль в обмеженні розмноження шкідників на їх батьківщині і що збільшення чисельності шкідників у новому географічному районі зумовлено в багатьох випадках саме відсутністю природних ворогів. Акліматизація і інтродукція передбачають пошук ефективних ентомофагів і акарифагів на батьківщині шкідника і наступне переселення їх у нові райони. Інтродукція і акліматизація дають найкращі результати у випадку використання вузькоспеціалізованих ентомофагів, розвиток яких добре пристосований до існування за рахунок певного, одного виду шкідника.

Інтродукція ентомофагів – ввезення природних ворогів шкідливих комах, що відсутні в певній місцевості.

Акліматизація – адаптування інтродукованих організмів до нових кліматичних умов існування.

Наприклад: для знищення небезпечного шкідника яблуні – кров’яної попелиці – було використано паразит цієї попелиці – їздець афелінус (Aphelinys mali Hald), завезений в нашу країну і успішно акліматизований в багатьох районах;

2) внутрішньоареальне розселення полягає в переселенні ентомофагів в межах їхнього ареалу з старих вогнищ розмноження шкідника в нові, де ентомофаг ще не встиг нагромадитись. Одним із шкідників чайного куща є чайна пульвінарія. У щзахисті від неї розселяють хижого жука гіпераспіса, який знищує яйця і личинки шкідника а також у насадженнях, де мало зустрічається ентомофагів, розселяють хижих лісових мурах;

3) сезонна колонізація – штучне розведення ентомофагів у лабораторіях і масове їх випускання у певні періоди. Таким способом застосовують яйцеїда трихограму, що належить до ряду перетинчастокрилих. Трихограма відкладає свої яйця в яйця хазяїна шкідника, віддаючи перевагу свіжовідкладеним яйцям (налічується понад 80 видів хазяїнів, що належать до різних рядів, але найчастіше заражуються яйця совок). У біолабораторіях трихограму розводять на яйцях зернової молі;

4) спосіб сприяння діяльності ентомофагів полягає в створенні умов, які сприяють розмноженню місцевих видів паразитів і хижаків, що уражують і знищують шкідливих комах. Наприклад: у підсіванні квітучих рослин, на яких ентомофаги можуть додатково живитися у дорослій фазі); рекомендується робити хімічні обробки в строки найменш небезпечні для корисної фауни, вибіркові та крайові обробки, підбирати вибірково діючі на шкідників і менш безпечні для ентомофагів пестициди; проріджування крон дерев активізує діяльність світлолюбних хижаків і паразитів; розпушування міжрядь підсилює активність хижих жужелиць, що знищують ґрунтових шкідників.

Використання мікроорганізмів проти шкідливих об’єктів

Наявність масових захворювань комах у природі та їхня роль в обмеженні чисельності шкідливих видів є передумовою для штучного відтворення захворювань комах, тобто для розробки мікробіологічного методу захисту. Більшість видів мікроорганізмів мають специфічну дію на певні види шкідників і не впливають безпосередньо на ентомофагів.

За мікробіологічного методу захисту використовують збудників захворювань шкідників – бактерії, віруси і гриби. Сьгодніна основі цих мікроорганізмів створено мікробіологічні препарати, які успішно використовують для захисту рослин від шкідливих організмів.

Мікробні препарати, зазвичай діють повільніше, ніж інсектициди. Проте у ентомопатогенних мікроорганізмів спостерігається значний ефект післядії: зниження плодючості комах, що вижили, подальше послаблення життєдіяльності личинок.

Біологічні препарати (біопрепарати) – препарати, в яких діючою речовиною є ентомопатогенні, тобто хворобозбудні мікроорганізми, що спричинюють хвороби шкідливих комах, внаслідок чого останні гинуть.

Біологічні препарати виготовляють на основі існуючих у природі мікроорганізмів тому штучне внесення їх у агроекосистему супроводжується тільки збільшенням кількості патогена у середовищі.

З екологічних позицій застосування мікробіопрепаратів є альтернативою хімічному методу захисту рослин.

Усі біопрепарати, які застосовують ниніпроти шкідників сільськогосподарських культур, за характером дії поділяють на три групи – бактеріальні, грибні, вірусні.

На основі ентомопатогенних мікроорганізмів виготовляють біопрепарати, застосування яких має низку переваг перед хімічними заходами захисту рослин (пестицидами), зокрема:

– висока біологічна активність щодо сприйнятливих видів шкідників;

– післядія, що проявляється у загибелі шкідників у наступних фазах розвитку та наступних поколіннях;

– вибірковість дії, безпечність для ентомофагів та комах-запилювачів;

– мала вірогідність виникнення стійкості у комах до мікроорганізмів;

– безпечність для теплокровних тварин і людини, відсутність фітотоксичності та впливу на смакові якості продукції;

– малий строк очікування, можливість застосування в різні фази вегетації рослин та відсутність загрози нагромадження токсичних речовин у навколишньому середовищі.

Ентомопатогенні гриби (переважно незавершені) виділяють у культуру, перевіряють на патогенність і розмножують на різних живильних середовищах. Найчастіше використовують культуру незавершених грибів, що викликає мускардіноз комах. Комахи уражені мускардинними грибами, зморщуються і покриваються пухнастим нальотом, що складається із грибниці та конідій. Поширена у захисті від гусениць та лялечок лускокрилих і пильщиків, травневого хруща та інших комах біла мускардина (Beauveria bassiana Bals.). На основі мускардинних грибів роду Beauveria розроблено препарат боверин.

Застосування боверину у захисті від шкідників зелених насаджень обмежено вузькими екологічними межами в яких препарат є ефективним (необхідна підвищена вологість).

Сьогодні у захисті від шкідникув рослин широко використовують бактерії. Бактеріальні препарати готовлять на основі спороутворюючих кристалоносних ентомопатогенних бацил групи (Bacillus thuringiensis Berl.). Бацили цієї групи утворюють кристал абоєндотоксин, який дуже токсичний для лускокрилих. Бактерії в процесі життєдіяльності виробляють також екзотоксин, що є токсичним для багатьох груп комах. Спори і кристали бактерій разом з їжею потрапляють у кишечник комах і під дією ендотоксину комаха перестає живитися. В середині тіла бацили розмножуються і утворюють токсичні для комах речовини. Ті гусениці, що загинули під дією цих мікроорганізмів, заповнені бурою рідиною, яка містить спори бацил і кристали ендотоксину.

Нині для захисту від хвоє- і листогризучих гусениць в садово-паркових, міських зелених насадженнях використовують такі бактеріальні препарати: дендробацелін, ентобактерин, гомелін і інсектин.

Ці препарати не відлякують комах, оскільки не мають специфічного запаху, не шкідливі для теплокровних і не пошкоджують рослини. Серед комах часто виникають вірусні епізоотії, оскільки віруси здатні розмножуватися і поширюватися по території швидше порівняно з іншими мікроорганізмами (грибами, бактеріями). Вірусне захворювання (поліедром) порширення у пильщиків і лускокрилих. Вона характеризується появою в клітинах тканин білкових включень що мають форму поліедрів. Звичайно поліедроз характерний для личинкової фази. Вірус передається через яйця і специфічний для кожного виду комах. Хворі комахи не рухаються і не живляться.

Вірусний препарат (Вірин-НШ) використовують для захисту від непарного шовкопряду, а препарат (Вірин діпріон) – проти соснового пильщика.

У роки масової появи шкідників плодових і лісових насаджень (золотогуз, непарного шовкопряд тощо.) зростає значення паразитичних нематод, які знищують шкідників. Встановлено, що нематоди, що паразитують у жуках короїдах, знижують їх розмноження і можуть призвести до їх безпліддя.

Серед багатьох видів лускокрилих поширеною є хвороба – мікроспорідіоз, яку викликають найпростіші організми – мікроспоридії. Хворі комахи всихають і покриваються темними плямами.

Ефективність мікробіопрепаратів значно мірою залежить від технології їх виготовлення і застосування.

Біологічні препарати випускають у формі сухих і змочувальних порошків, пасти або рідини.

Ці препарати застосовують способом обприскування рослин. Робочі рідини для обприскування виготовляють в день обробки, які протягом дня, а деякі протягом 1,5 – 2 годин після виготовлення мають бути використані. Грибні і бактеріальні препарати можна застосовувати як у чистому вигляді, так і у суміші із зниженими нормами витрати інсектицидів. Зберігати ці препарати слід окремо від пестицидів.

Біологічний метод захисту від бур’янів

Уперше біологічний метод захисту від бур’янів застосували фермери Гавайських островів у 1902 році. З тих пір цей метод широко застосовують в деяких зарубіжних країнах (Чилі, Аргентині, США, Канаді, Великій Британії, Австралії та інших).

У нашій країні біологічний метод захисту від бур’янів, незважаючи на чисельність бур’янів іноземного походження, не має поки що широкого розвитку.

Біологічний метод захисту від бур’янів може мати успіх тільки за наявності і дотримання таких основний умов:

1) бур’ян інтродукований на дану конкретну територію з іншого району і в процесі інтродукції звільнився від своїх звичайних природних ворогів;

2) завезені природні фітофаги мають бути звільнені від своїх природних ворогів, щоб без перешкод розмножуватися і знищувати бур’ян.

Одним з найбільш небезпечних бур’янів, проти яких досить широко застосовують біологічні засоби, є паразитична безхлорофільна рослина вовчок, яка уражує понад 120 видів культурних рослин, а найбільше – соняшник. Для її знищення використовують мушку-фітомізу, личинки якої пошкоджують стебла та насіння вовчка. Довжина дорослої мухи 3–4 мм. Зимують діапазуючі лялечки в стеблах вовчка. Вихід мух спостерігається за досягнення середньодобової температури повітря 20°С.

Самка відкладає до 200 яєць, з яких через 2–3 дні виплоджуються личинки і починають живитися недостиглим насінням бур’яну. Деяка кількість личинок закінчує свій розвиток у насіннєвій коробочці і там заляльковується, попередньо зробивши отвір для вильоту мухи. Інші прогризають зав’язь і пересуваються в нижню частину стебла, де заляльковуються і залишаються на зимівлю.

Фітомізу заготовляють восени на полях, де в стеблах вовчка спостерігається велика кількість її пупаріїв. Верхню частину стебла вовчка, в якій зосереджені квітконоси, зрізують і спалюють. Залишки стебел просушують, зв’язують у пучки і зберігають у сухому місці на стелажі за температури 3–7°С та відносної вологості 55 – 60%. Навесні аналізують пупарії фітомізи на життєздатність і розраховують кількість стебел, необхідних для розкладанні на полі. На 1 га треба виставити 100 – 120 стебел, розміщуючи їх рівномірно по площі.

У нашій країні розроблено метод захисту від квіткового паразиту люцерни – повитицею. Основою методу служить обприскування повитиці на люцерні спорами уражуючого її гриба – альтернарії. Застосування альтернарії на посівах насіннєвої люцерни викликає загибель 90 – 95% повитиці, на посівах фуражної люцерни висока ефективність (до 90%) досягається лише в умовах підвищеної вологості.

Особливої уваги заслуговує проблема захисту від амброзії полинолистої. На амброзії виявлено близько 400 видів організмів, які живляться нею. Однак лише декілька з них мають практичне значення в розробці методів захисту від цього бур’яну.

У 1978 році з Північної Америки з метою акліматизації був інтродукований амброзієвий листоїд. Зимують запліднені жуки на глибині орного шару. Масовий вихід їх на поверхню спостерігається наприкінці першої декади травня. В цей час вони живляться сходами і проростками амброзії. Звичайно, наприкінці травня розпочинається масове виплодження личинок. Листоїд розвивається у двох поколіннях. Середня чисельність яєць у вогнищах досягає 256 штук, максимальна – 900 штук на 1 м².

Біологічний метод захисту від хвороб рослин

Розробка біологічного методу захисту від збудників хвороб рослин спрямована на використання: антагоністів, гіперпаразитів, антибіотиків, вакцинації у захисті від вірусів, попередньої імунізації слабовірулентними штамами грибних патогенів.

Відомі дані про успішне застосування грибів – антагоністів способом сезонної колонізації. Розроблено методики масового їх розмноження в лабораторіях і практичного застосування.

Корисні мікроорганізми використовують також і проти збудників грибних хвороб рослин. Так для захисту від американської борошнистої роси агрусу успішно використовують настій коров’ячого гною або прілого сіна. У них розвиваються бактерії, що знищують грибницю (міцелій) борошнистої роси.

Особливо цікавими є дослідження, спрямовані на вивчення можливості застосування на практиці захисту рослин антибіотиків (фітобактеріоміцин, трихотецин) для захисту від грибних і бактеріальних хвороб плодових і ягідних та інших рослин, а також бактеріальних препаратів для захисту від мишоподібних гризунів.

Проти збудників хвороб декоративних рослин можна використовувати також фітонциди рослин, зокрема леткі фітонциди цибулі, часнику, хріну сильно діють на патогенні гриби і бактерії.

Використання комахоїдних птахів і тварин

Комахоїдні птахи здатні знаходити вогнища масового розмноження багатьох шкідливих комах та знищувати їх. Справжніми захисниками рослин від шкідників є синички. Підраховано, що за добу синичка з’їдає стільки їжі, скільки важить сама. Відомо, що одна пара синичок з потомством може значно зберегти від пошкодження деякими шкідниками до 40 плодових дерев. Не менше корисними є ластівки, стрижі, шпаки, мухоловки, граки, горобці та інші. Особливо велику кількість комах вони знищують у період вигодовування пташенят. Пара синичок протягом світлового дня приносить корм своїм пташенятам понад 350 разів. За час висиджування пташенят горихвістка приносить у своє гніздо до 7500 гусениць, турботливі батьки шпаків – близько 8000 травневих хрущів та їх личинок (цим кормом можна наповнити три шпаківні). Не тільки комахоїдні птахи вигодовують своїх пташенят комахами, а й зерноїдні також (горобці та інші).

Шкідливих гризунів в садках знищують нічні хижі птахи – сови і сичі, тому необхідно намагатися приваблювати корисних птахів на свої ділянки. Для цього поблизу них слід влаштовувати шпаківні, дуплянки та інші штучні гнізда. Взимку птахів необхідно підгодовувати, для чого розвішують спеціальні годівниці.

Крім того, корисними є такі види тварин, як борсуки, їжаки, землерийки, літаючі миші, жаби, ящірки та інші. Жаби і ящірки живляться комахами та їх личинками і слимаками. Кожна з них зо добу знищує 20 – 30 комах. Кроти і землерийки знищують більшість личинок хрущів, дротяників і гусениць підгризаючих совок, слимаків та равликів. Їжаки живляться комахами, молюсками і гризунами, знищуючи їх у великих кількостях. Ласочки знищують мишей, пацюків і полівок. Якщо ласочка оселяється в садочку, то мишей в ньому не буде. Літаючі миші виловлюють велику кількість комах, серед яких такі шкідники, як совки, вогнівки, молі, шовкопряди та інші. Велика користь від літаючих мишей полягає в тому, що вони полюють вночі, коли корисні комахи не літають. Птахи ж поїдають усіх комах, зокрема корисних.

Використання біологічно активних речовин – феромонів і гормонів

В останні роки приділяється велика увага розробці і застосуванню нових засобів захисту рослин, заснованих на використанні біологічно активних речовин, що забезпечують ріст і розвиток комах та передачу інформації між організмами (хімічну комунікацію).

Основними групами біологічно активних речовин є гормони і феромони.

Гормони комах – це речовини, що виділяються у внутрішнє середовище організмом і регулють його найважливіші функції (ріст і розвиток). У комах виділяється 3 гормони:

– ювенільний (личинковий);

– екдизон (линочний);

– мозковий.

Найбільшу увагу дослідників привернув ювенільний гормон, більш простий за хімічною структурою і відрізняється від інших нескладними схемами синтезу.

Ювеноїди порушують нормальний розвиток комах і викликають їх загибель або безплідність. Вони нетоксичні або малотоксичні для комах, діють на них порівняно повільно. На відміну від інсектицидів вони непридатні для швидкого подавлення шкідників, тому що знищують комах на тій фазі, яка піддавалася дії препарату. Ці речовини дозволяють запобігати підвищенню чисельності комах у наступному поколінні.

Феромони – це біологічно активні речовини, що виділяються комахами та іншими тваринами в навколишнє середовище (виконують функцію сигналу для спілкування особин у популяції).

Нині відомі феромони різного призначення:

– статеві – забезпечують у комах хімічну комунікацію статей;

– агрегаційні – визначають концентрацію, скупчення комах біля джерел їжі і місць спарювання;

– феромони, що викликають реакцію тревоги у перетинчастокрилих;

– слідові – вказують шлях до колоній, виявлені у термітів, мурашок, бджіл.

Феромони самок служать переважно для приваблювання самців, які розрізняють феромони самок на значних відстанях і в дуже невеликій кількості.

Феромони самців виконують функцію речовин, які викликають статеве збудження самок перед спаровуванням.

Біологічне значення статевих феромонів відоме давно, але в практичних цілях їх стали застосовувати лише в останні 20 – 25 років. Статеві феромони використовують для виявлення і визначення межі розповсюдження характерних шкідників, для сигналу до застосування інсектицидів і визначення щільності популяцій шкідників як засіб безпосереднього захисту шляхом створення «самцевого вакууму» і дезорієнтації, а також для приваблювання самців до джерел хімічної стерилізації.

Спосіб масового відлову самців з метою придушення популяції шкідника заснований на припущенні, що самців виловлюють до спарювання з самками.

Спосіб дезорієнтації розраховано на порушення феромонної комунікації статей шляхом насичення навколишнього середовища синтетичним феромоном. Як результат неспарені самки відкладають незапліднені яйця, що призводить до зниження чисельності популяції.

Карантин рослин

За останні роки значно збільшився ввіз в Україну продуктів сільськогосподарського походження, квітів, декоративних рослин, їх насіння та посадкового матеріалу (бульб, цибулин тощо).

Водночас зросла і небезпека завезення небезпечних шкідників і хвороб рослин, а також насіння бур’янів, що відсутні в Україні або наявні лише на невеличких осередках. Це підвищує відповідальність карантинної служби за охорону території нашої країни від проникнення карантинних та інших небезпечних шкідників, хвороб та бур’янистих рослин, що можуть завдати шкоди сільськогосподарським, декоративним рослинам тощо.

Поширенню багатьох видів шкідників і хвороб рослин сприяє розвиток міжнародної торгівлі рослинними продуктами та декоративними культурами. Відомо чимало випадків проникнення у нашу країну небезпечних шкідників і хвороб рослин як результат обміну між науковими установами насінням, саджанцями, цибулинами, бульбами картоплі та іншим рослинним матеріалом, а також як результат завезення туристами й екскурсантами різноманітних рослинних плодів тощо.

Завезені види шкідників, хвороб і бур’янів нерідко знаходять в іншій країні більш сприятливі умови для свого розмноження й поширення. У деяких випадках завезені шкідники в новій країні знаходять більш прийнятні види кормових рослин, на котрих їх плодючість значно підвищується.

Карантин рослин, що є нині одним із найголовніших розділів захисту їх від шкідників і хвороб, насамперед полягає у здійсненні заходів, спрямованих на запобігання завезення на територію країни іноземних видів шкідників і хвороб рослин. Поряд із цим найважливішою метою карантинної служби є своєчасне виявлення, локалізація і ліквідація осередків карантинних шкідників, бур'янистих рослин і хвороб, що проникли в країну. Сьогодні карантинна служба організована і функціонує в усіх країнах із розвинутим сільським господарством.

У разі виявлення на території України карантинних шкідників або хвороб рослин, а також осередків карантинних бур'янів головне завдання карантинної служби полягає в терміновому проведенні заходів, що запобігають подальшому їх поширенню. Ліквідація осередків карантинних шкідників, хвороб і бур'янів може здійснюватися шляхом проведення хімічних аналізів грунту, а також рослин.

У захисті від карантинних шкідників, хвороб рослин і злісних бур'янів суттєве значення мають агротехнічні заходи, а також знезараження насіннєвого і посадкового матеріалу.

Система карантинних заходів може дати належний ефект лише за умови, коли в її здійсненні братимуть участь не тільки різноманітні виробничі підрозділи карантинної служби, але й господарства усіх форм власності.

Закон України «Про карантин рослин» визначив загальні правові, організаційні та фінансово-економічні основи діяльності служби, а також деякі терміни і поняття, зокрема, й термін «карантин».

Карантинним об'єктом є шкідник, збудник хвороби рослин або бур'ян, що відсутній або обмежений на території України, і може заподіяти значну шкоду рослинам чи рослинній продукції.

Умови внесення того чи іншого виду до карантинного переліку було засновано ще в 1958 році на IX Міжнародному Конгресі з карантину і захисту рослин.

Саме тоді було визначено, що організм можна вважати карантинним, якщо:

• він відсутній у межах країни або зустрічається обмежено на її території, а подальше його поширення може бути відвернене;

• він може бути занесений різноманітними шляхами або проникне самостійно через кордон і пошириться у середині країни;

• може заподіяти значне ушкодження рослинам і рослинній продукції у районах, де він раніше не зустрічався;

• проти нього необхідно проводити особливі заходи захисту, тобто: огляд, обмежене завезення підкарантинної продукції, знезаражування і таке інше.

Перелік карантинних об'єктів для України було уперше затверджено 19 червня 1992 року. До нього увійшли:

• карантинні організми, що відсутні на території України;

• карантинні організми, обмежено поширені на території України;

• карантинні організми, потенційно небезпечні для України.

Основні карантинні об'єкти, які відсутні на території України: грушева вогнівка, капровий жук, широкохобітний комірний довгоносик, яблунева златка, яблунева муха, індійська сажка пшениці, бактеріальне в’янення кукурудзи, бактеріальний опік плодових, бліда картопляна нематода, плин дворічний, паслін триквітковий та інші.

Основні карантинні організми, обмежено розповсюджені на території України: американський білий метелик, східна плодожерка, каліфорнійська щитівка, картопляна міль, виноградна філоксера, рак картоплі, фомопсис соняшника, південний гельмінтоспоріоз кукурудзи, амброзія полинолиста, паслін колючий, повитиця рівнинна, ценхрус якорцевий та інші.

Основні організми, які мають потенційну загрозу для України: злаковий довгоносик, індійська квасолева зернівка, картопляна блішка, червона померанцева щитівка, томатна міль, гангрена картоплі, діплодіоз кукурудзи, фітофтороз на гниль сої, фомопсис (зів’янення) виноградної лози, американська мозаїка пшениці, кропива конопляна, молочай зубчастий, плоскушка шерстиста та інші.

3.2. Поняття про фітофармакологічні препарати, їх класифікація

Фітофармакологічний (хімічний) метод передбачає використання пестицидів для запобігання розвитку і знищення шкідників, хвороб рослин і бур’янів за масового їх розмноження і поширення.

Пестициди (від лат. рest – шкода і caedo – знищувати) – загальноприйнята в світовій практиці збірна назва хімічних препаратів для захисту від шкідників, збудників хвороб і бур’янів.

Сучасний асортимент пестицидів охоплює велику кількість препаративних форм, більшість з яких належить до різних груп органічних сполук. Різні групи хімічних речовин і навіть окремі препарати характеризуються певною специфікою фізіологічного механізму дії, при цьому деяким речовинам притаманна вибіркова токсичність щодо різних груп або окремих видів шкідливих організмів. За походженням діючого інгредієнта пестициди бувають неорганічні, органічні та біологічні. Неорганічні та органічні сполуки становлять найбільш численну групу. Залежно від хімічного складу діючих речовин органічні пестициди поділяють на хімічні групи (класи). Біологічні пестициди мають рослинне, грибне, вірусне і бактеріальне походження.

Використання пестицидів визначається їх високою біологічною, економічною, господарською ефективністю, універсалізмом, доступністю використання. Універсалізм полягає в тому, що пестициди можна застосовувати на різних видах рослин, проти різних видів шкідливих організмів і різними способами. За цими та іншими позитивними показниками хімічний метод належить до найбільш поширених.

Поряд з цілою низкою переваг хімічний метод має і свої недоліки. Висока стійкість пестицидних речовин до впливу на них факторів природного середовища сприяє його забрудненню. Хоча нині значення пестицидів як забруднювачів екологічної системи повністю доведено, вивченню цього питання ще не приділяється достатньої уваги. Найбільш важливими факторами, які запобігають зменшенню забруднення навколишнього природного середовища, є зменшення норм витрати препаратів, кратності застосування і деякі інші фактори раціонального їх використання. При цьому обов’язковим залишається збереження високої біологічної ефективності під час їх застосування.

Широке впровадження у виробництво інтенсивних технологій вирощування сільськогосподарських культур значно причинює зростання пестицидного навантаження на поля, приводить до порушення рівноваги в агробіоценозах, можливого підвищення резистентності шкідливих організмів, збільшення небезпеки забруднення навколишнього природного середовища та урожаю.

Фітофармакологія – наука, предметом якої є вивчення пестицидів, їхніх фізико-хімічних і токсикологічних властивостей, дії на комах, кліщів, гризунів, нематод, гриби, бактерії, рослини, теплокровних тварин і людей, а також правильного їх використання.

Основними завданнями фітофармакології є :

1) вивчення сучасного асортименту пестицидів;

2) вивчення фізико-хімічних і токсикологічних властивостей пестицидів;

3) вивчення природи і механізму їх дії на шкідливі, корисні, теплокровні організми, рослини;

4) наукове обґрунтування регламентів раціонального використання пестицидів;

5) розробка і удосконалення законів та підзаконних нормативно-правових актів України з питань захисту рослин та використання пестицидів.

Важливим завданням фітофармакології є також формування у студентів і фахівців аграрного профілю широкого екологічного мислення, здатності приймати оптимальні рішення за будь-якої фітосанітарної ситуації в сучасних технологіях вирощування сільськогосподарських культур.

Заходи безпеки і захисні засоби під час роботи з пестицидами

Усі роботи, пов’язані з використанням фітофармакологічних засобів, виконують під керівництвом фахівця із захисту рослин вищої або середньої кваліфікації. Відповідальність за охорону праці та техніку безпеки покладається на керівників господарств. Безпосередні організатори робіт із захисту рослин підбираються з осіб, що мають досвід робіт і спеціальну освіту або курсову підготовку.

Щороку перед початком робіт із захисту рослин усі особи, що зайняті в них, проходять інструктаж про заходи безпеки під час робіт з пестицидами та обов’язковий медичний огляд.

До роботи з пестицидами не допускають дітей і підлітків до 18 років, вагітних жінок та матерів – годувальниць, особ з різними хронічними хворобами.

До приготування робочих сумішей, протруєння насіння, фумігації приміщень не допускають чоловіків та жінок, старших, відповідно, 55 і 50 років.

Загальна тривалість робочого дня під час робіт з сильнодіючими препаратами – 4 год, високотоксичними – 6 год.

Під час застосування пестицидів необхідно чітко дотримуватися строків останніх обробок, які зазначені в «Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні», і відповідних регламентів.

Авіаційні та аерозольні роботи із захисту рослин заборонено проводити ближче ніж за 1000 м від населених пунктів, тваринницьких приміщень, пташників, джерел водопостачання і ближче ніж 2 км від рибогосподарських водойм.

Завчасно перед початком проведення хімічних обробок все довколишнє населення і володарі пасік оповіщаються про місця, характер і строки застосування пестицидів, про препарати, що для цього використовуватимуться.

Вихід людей на оброблені фітофармакологічними засобами площі для проведення сільськогосподарських робіт дозволяється відповідно до регламентів для кожного препарату, але не раніше ніж через 3 – 5 діб, а під час сухої спекотної погоди і за наявності високої, погано провітрюваної рослинності – не раніше ніж через два тижні.

Випасання худоби на оброблених ділянках і в радіусі 300 м від них дозволяється через 25 днів після обробки.

Для захисту організму від потрапляння пестицидів через шкіру, органи дихання і слизові оболонки всі особи, що працюють з хімічними речовинами, мають бути забезпечені засобами індивідуального захисту відповідно до «Типових галузевих норм безкоштовної видачі спецодягу, спецвзуття і запобіжних пристосувань» і «Рекомендацій із захисту органів дихання».

За кожним працюючим на весь період робіт закріплено комплект індивідуальних засобів захисту (спецодяг, спецвзуття, захисні окуляри, рукавиці, респіратор, протигазтощо.) відповідного розміру, що зберігається у спеціальному сухому і чистому приміщенні в окремих шафах.

Для захисту організму від потрапляння пестицидів через дихальні шляхи необхідно використовувати протипилові, протигазові ( універсальні ) респіратори і протигази.

Щодня після закінчення роботи респіратори і протигази очищують і миють їх забруднені лицьові частини знезаражувальним розчином і сушать за кімнатної температури.

Індивідуальний захист від потрапляння пестицидів крізь шкіру, слизові оболонки здійснюється з допомогою спецодягу, спецвзуття, рукавичок, рукавиць і захисних окулярів.

Для захисту рук від концентратів емульсій, паст, розчинів та інших рідких форм пестицидів використовують спеціальні гумові рукавички, від пилоподібних пестицидів – рукавиці бавовняні з плівковим покриттям і кислотозахисним просоченням.

Для захисту ніг під час роботи з пилоподібними препаратами використовують брезентові бахили або гумові чоботи, під час обприскування – тільки гумові чоботи.

Очі захищають за допомогою захисних окулярів ПО-2, ПО-3, ЗПЗ-84 і ЗПІ-90.

Правила зберігання, транспортування, відпуску та ліквідації залишків пестицидів

Зберігання пестицидів у господарствах дозволено тільки в спеціально побудованих типових або пристосованих і паспортизованих приміщеннях, розташованих не ближче ніж за 200 м від житлових і тваринницьких приміщень, джерел водопостачання, місць концентрації птахів і корисних тварин, не ближче ніж за 50 м від проїзних доріг та 2000 м – від рибогосподарських водойм.

Територія складу має бути достатньою для в’їзду й розвороту транспортних засобів, обгородженою і мати один в’їзд і виїзд, який зачиняється на замок (на воротах огорожі має бути попереджувальний знак «Стороннім вхід заборонено), бути обсадженою високорослими деревами, мати накриття для складування порожньої тари та майданчик для її знезараження, а також змивну яму для скидання відходів.

Приміщення складу має бути достатньо просторим і мати окремі відділення, одне для зберігання та видачі сильнодіючих пестицидів, інше – для інших фітофармакологічних препаратів, а також підсобне приміщення для зберігання документації, спецодягу, індивідуальних засобів захисту органів дихання, мила, рушників, аптечки.

Приміщення має бути обладнаним стелажами для зберігання фітофармакологічних препаратів та агрохімікатів, природною (вікно, кватирка) або примусовою вентиляцією. Склад обладнують душовою установкою.

З метою протипожежної безпеки поблизу складу встановлюють ящик з піском, бочку з водою, вогнегасник і щит з необхідним протипожежним інвентарем.

Категорично заборонено використовувати приміщення складу для сумісного зберігання пестицидів з продуктами харчування, фуражем, мінеральними добривами.

Пестициди зберігають у міцній, щільно закритій тарі, що відповідає технічним умовам. На тарі мають бути відповідні етикетки з повною інформацією про препарат. Крім того, на неї наносять попереджувальні смуги груп пестицидів відповідного кольору.

Препарати, що втрачають свої властивості в разі замерзання (препарати групи 2,4Д), слід зберігати в опалювальних приміщеннях.

Пестициди, які мають здатність спричинювати самозаймання горючих речовин (сірка), потрібно зберігати в окремих приміщеннях.

Відповідальним за зберігання та видачу пестицидів є комірник (завідувач складу). Його обов’язком є приймання та видача пестицидів, їх паспортизація й інвентаризація, спостереження за цілістю тари, її знезараження, прибирання складу.

На території складу недопустима присутність людей, які не беруть участі в роботі з пестицидами. Перед початком роботи в приміщення складу його потрібно провітрити впродовж не менш як 30 хвилин. Фітофармакологічні засоби та агрохімікати відпускають (видають) і приймають тільки з використанням індивідуальних засобів захисту людини. На території складу заборонено вживати їжу, пити воду, палити, працювати без спецодягу.

Облік пестицидів, які приймають та відпускають, ведуть у прибутково-видатковій книзі. Відпускають пестициди тільки зважуючи в надійній тарі, особам, відповідальним за проведення хімічних робіт у відповідному підрозділі господарства. Залишки пестицидів повертають на склад, про що складають спеціальний акт.

Перевозять пестициди у цілій тарі, на справному транспорті з попереджувальним знаками, який легко очищується. Усі перевезення проводять у присутності відповідальної особи. Категорично заборонено перевозити їх навалом або в пошкодженій тарі, разом з харчовими продуктами чи іншим вантажем. Після перевезення транспортні засоби очищують і знезаражують.

Залишки пестицидів, заборонених для використання, а також ті, що стали непридатними для використання, знищують згідно зі спеціальними інструкціями.

Вимоги до складів пестицидів

(https://www.youtube.com/watch?v=K6uBGopDxtc)

Правила особистої гігієни під час роботи з пестицидами

Для захисту людини від проникнення в її організм отруйних речовин і зниження їх токсичної дії велике значення має створення належних санітарно-гігієнічних умов на робочому місці та правильна організація праці.

Інтенсивність надходження отруйних речовин в організм посилюється за значних фізичних навантажень, підвищення температури повітря, посиленого потовиділення тощо, тому під час роботи з пестицидами важливо організувати раціональний режим праці й відпочинку робітників, створити належні санітарно-гігієнічні умови на робочому місці.

Важливим чинником, що визначає опірність організму до отруйних речовин, є харчування. Виснажені люди, як правило, скоріше піддаються шкідливій дії пестицидів.

Перед роботою з пестицидами слід обов’язково поїсти. Бажано, щоб їжа була повноцінною за складом і містила продукти з обволікаючими властивостями (крохмаль, желатин), які зменшують подразнювальну дію хімічних сполук. Не рекомендується вживати надто солону їжу (оселедці, солоні овочі), яка затримує в організмі рідину, а разом з нею і отруйні речовини. Не бажано вживати жири, оскільки вони сприяють всмоктуванню поживних речовин в організмі. Молоко та молочні продукти дуже корисні, однак їх заборонено вживати під час роботи з препаратами групи міді.

Під час роботи з пестицидами не можна палити, оскільки це сприяє посиленню надходження отруйних речовин в організм. Категорично заборонено під час роботи або безпосередньо перед нею вживати алкогольні напої, які посилюють дію отруйних речовин в організмі.

На робочих місцях заборонено вживати їжу. Це можна робити тільки у спеціально відведених місцях на відстані не менш як 200 м від місця роботи з невітряного боку. Перед вживанням їжі потрібно ретельно вимити руки, прополоскати рот. Після роботи необхідно прийняти душ.

3.3. Препарати для хімічного захисту рослин

Пестицидні препарати класифікують за трьома принципами залежно від:

– призначення;

– способу проникнення в організм і характеру дії;

– хімічного складу.

Групування препаратів за такими ознаками полегшує їх раціональне використання і дає можливість виконати профілактичні заходи.

Класифікація за призначенням передбачає поєднання препаратів у групи залежно від того, для знищення яких шкідливих організмів їх використовують.

За призначенням усі пестициди поділяють на такі групи:

– інсектициди – для знищення шкідливих комах;

– акарициди – для знищення рослиноїдних кліщів;

– інсектоакарициди – для одночасного знищення шкідливих комах і рослиноїдних кліщів;

– афіциди – для знищення попелиць;

– нематоциди – для знищення фітопатогенних нематод;

– лімациди – для знищення слимаків;

– родентициди – для знищення гризунів;

– фунгіциди – для знищення збудників грибних захворювань;

– бактерициди – для знищення збудників бактеріальних захворювань;

– гербіциди – для знищення небажаної трав’янистої рослинності (бур’янів);

– арборициди – для знищення небажаної деревної та чагарникової рослинності;

– альгіциди – для знищення водоростей.

Протруйники насіння становлять окрему групу.

Крім того, існує кілька груп препаратів зі специфічною дією безпосередньо на рослини:

– дефоліанти – речовини, що зумовлюють опадання листя;

– десиканти – речовини, що зумовлюють висихання рослин на корені;

– ретарданти – речовини, що стримують ріст рослин і призводять до вкорочення стебел і пагонів;

– фуміганти – для знищення шкідників і збудників хвороб рослин у закритих приміщеннях.

За способом надходження до організму пестициди, що їх застосовують проти шкідників тваринного походження, поділяють на:

– кишкові – потрапляють в організм через ротовий отвір і органи травлення;

– контактні – потрапляють в організм крізь покривні тканини;

– системні – проникають у рослини і роблять отруйними їх соки;

– фуміганти – потрапляють в організм через органи дихання.

Препарати комплексної дії – здатні діяти на шкідників водночас через шлунок, шкірні покриви, органи дихання і проникають у тканини рослин.

За наявністю великого асортименту пестицидних препаратів важливе значення має їх класифікація за хімічною природою.

Класифікація пестицидів за хімічним складом є найпоширенішою. Умовно їх можна об’єднати в такі класи:

1) хлорорганічні; 2) фосфорорганічні; 3) похідні карбамінової, тіо- і дитіокарбамінової кислот; 4) карбонові кислоти та їх похідні; 5) галоїдзаміщені аніліди карбонових кислот; 6) похідні сечовини; 7) гетероциклічні сполуки; 8) нітро і галопохідні фенолу; 9) вуглеводні, кетони, альдегіди та їх похідна; 10) сірка та її препарати;11) фторовмісні сполуки; 12) купрумвмісні сполуки; 13) органічні металовмісні сполуки; 14) синтетичні перитроїди; 15) похідні нереістоксину; 16) фенілпірозоли.

Всі існуючі класифікації не є постійними, вони змінюються у міру розвитку хімічної промисловості, зокремаі хімії пестицидів.

Різноманітність застосування і призначення пестицидів, їх фізичні і хімічні властивості, особливості дії на шкідливі і корисні організми диктує необхідність різних препаративних форм з різним вмістом у них діючої речовини. Часто на основі однієї діючої речовини виготовляють декілька препаративних форм, що дає можливість розширити межі використання препарату.

Загалом препаративна форма пестициду являє собою складну і добре збалансовану за багатьма показниками систему і забезпечує максимальний ефект і мінімальну небезпеку для навколишнього середовища.

Широко практично використовують такі препаративні форми:

– водорозчинні гранули (в. г.);

– водну емульсію (водорозчинний концентрат) (в. к.);

– водний розчин (в. р.);

– водосуспензійний концентрат (в. с. к.);

– гранули (г.);

– емульсію масляну води (е. м. в.);

– порошок, що змочується (з. п.);

– концентрат емульсії (к. е.);

– концентрат суспензії (к. с.);

– кристалічний порошок (к. п.);

– масляну емульсію (м. е.);

– порошок (п.);

– пасту (пс.);

– розчин (р.);

– розчинний порошок (р. п.);

– суспензійний концентрат (с. к.);

– суху текучу суспензію (с. т. с.);

– таблетки (табл.);

– текучий концентрат суспензії (т. к. с.);

– текучу пасту (т. пс.);

– шашки (ш.);

– колоїдні розчини (к. р.);

– технічні продукти (т. п.);

– дусти (порошки для опудрювання і обпилювання) (д.).

Рослинні препарати, їх використовують для захисту декоративних рослин від шкідливих організмів

Препарати, в яких діючою речовиною є рослини або їх компоненти, не мають недоліків, що характерні для хімічних засобів захисту. Вони не мають кумулятивної дії, не накопичуються в об’єктах навколишнього середовища, не викликають появи стійких популяцій шкідливих організмів, їм не притаманна мутагенна і канцерогенна дії. Сировиною для приготування робочих розчинів можуть бути різні рослини, кількість яких з кожним роком збільшується. Із рослинної сировини можна приготувати концентровані пасти, екстракти, настоянки, дусти, відвари. Краще зберігаються концентровані пасти (від 1 до 2 років) в герметично зачиненому посуді в темному, сухому і прохолодному місці.

Відвари і настої готують безпосередньо перед використанням. Для підвищення ефективності дії рекомендується добавляти поверхнево-активні речовини (ПАР), приліплювачі. Часто допоміжні речовини використовують мило (рідке або господарське) із розрахунку 3 – 4 г/л, гірчицю, мильний корінь, клей тощо.

Рослинні препарати для захисту декоративних рослин від шкідливих організмів

Рослина	Частини рослин, що використовуються, і період заготівлі	Шкідливий об’єкт, проти якого використовується	Спосіб застосування і приготування
1	2	3	4
Аконіт протиядний (Aconitum antroza L.)	Надземна маса рослин	Зелена яблунева попелиця, малиновий жук, листогризучі гусениці, личинки жуків та пильщиків.	Для приготування настою беруть 1 кг порошку з надземної маси рослин і настоюють 48 годин в 10 л води, в яку додають 30 мл вапна. Настій проціджують, перед використанням до фільтрату додають 5 л води.
Блекота чорна (Hyoscyamus niger L.)	Надземну частину рослин заготовляють на початку цвітіння, розеткові листки і корені – восени або навесні.	Кліщі, попелиці, медяниці, клопи.	Для відвару беруть 1 кг сухого, 2,5 кг підв’яленого або 3 кг свіжої подрібненої сировини і кип’ятять 1 – 2 години уневеликій кількості води. Відвар охолоджують, проціджують і розбавляють водою до 10 л. Настій готують із сухих рослин із розрахунку 100 г/л, 50 г/л порошку або розеткових листків з корінням, заливають водою і настоюють 12 годин.
Борщовик розсічений (Heracleum dissectum L.)	Сухе листя, стебла і корені. Сировину заготовляють до та після цвітіння, під час цвітіння лише надземну частину.	Попелиці, кліщі та інші сисні шкідники.	1 кг сировини настоюють 24 години в 10 л води.
Гірчак повзучий (Acroptilon repens L.)	Надземна частина або вся рослина. Заготовляють під час цвітіння.	Попелиці, медяниці, трипси, павутинні кліщі.	Сухі подрібнені рослини 120 г/л заливають водою і настоюють 24 години або кип’ятять 30 хвилин, потім 6 – 8 годин настоюють. Перед обприскуванням рослин розчин розбавляють двічі.
Дурман звичайний (Datura stramonium L.)	Заготовляють всю надземну частину рослин під час цвітіння.	Попелиці, медяниці, павутинні кліщі, рослиноїдні клопи.	Сухі рослини (100 г/л), порошок (50 г/л), розеткові листки з корінням (50 г/л) заливають водою на 12 годин, після чого рідину проціджують. Для приготування відварів кип’ятять 2–3 години в невеликій кількості води 1 кг сухих рослин (2,5 кг підв’ялених, 3 кг свіжих), після охолодження відвар проціджують і доливають до 1 л водою.
Цибуля ріпчаста (Allium cepa L.)	Вся рослина.	Попелиці, лучні клопи, гусениці совок, слиняві пінниці.	Дрібно подрібнені цибулини, 9 – 10 г/л, цибулиння 6 г/л, настоюють 5 – 7 годин у щільно закритому посуді, потім фільтрують і зразу ж застосовують для обробки рослин. Для захисту від павутинного кліща роблять більш концентровані розчини (20 г/л), настоюють цибулю 12 – 15 годин.
Перець стручковий (Capsicum annum L.)	Плоди.	Попелиці, медяниці, гусениці, слимаки.	Для настоїв беруть 1 кг сирих або 0,5 кг сухих плодів на 10 л води. Для відварів 1 кг розрізаних плодів кип’ятять 1 годину в 10 л води в закритому посуді, потім 2 доби настоюють, розтирають перець, віджимають і проціджують. Перед обприскуванням розчин розводять в 7 разів.
Полин гіркий (Artemisia absinthium L.)	Траву заготовляють під час всього вегетаційного періоду.	Листогризучі гусениці.	Пров’ялену траву (1 кг) кип’ятять 10 – 15 хвилин уневеликій кількості води, охолоджують, проціджують, і доводять водою до 10 л.
Ромашка кавказька (Pyretrum carneum Bieb.) Ромашка далматська (Pyretrum cinerariifolium Trev.)	У ромашки кавказької заготовляють одні суцвіття, коли зацвітають 50 – 100% квіток, у далматської – суцвіття разом з надземною частиною (на висоті 20 – 25 см від основи стебла)	Попелиці, кліщі та інші комахи.	Дрібно розмелений порошок (200 г на 10 л води) розводять до однорідної суспензії бо готують емульгосуспензію, змішуючи 200 г порошку з 200 г мінерального масла і 40 г мила. Отриману масу розводять в 10 л води. Ромашку можна використовувати для окурювання приміщень проти комах. У такому випадку ромашку спалюють з розрахунку 5 – 6 г на м³. Можна використовувати для обробки рослин і дусти. Для цього порошок ромашки кавказької змішують з наповнювачами успіввідношенні 1:1, далматської 1:2. Як наповнювач використовують дорожний пил або інші інертні речовини. Для кращого присипання до дусту додають 2 – 3% масла.
Помідор їстівний (Lycopersicum escluentum Mill.)	Для настоїв використовують зелені частини рослин після пасинкування і всі відходи, в тому числі і корені, після збирання помідорів.	Гусениці яблуневої плодожерки і листогризучі шкідники, личинки ріпакового пильщика, гусениці капустяної совки і лучного метелика. Дуст ефективний проти ріпакового квіткогриза.	Для приготування відвару 4 кг бадилля кип’ятять в 10 л води 30 хвилин, відстоюють, проціджують і розбавляють в 3 – 5 разів водою перед обробкою. Для приготування настою 1 кг бадилля настоюють 5 годин, потім 2 - 3 години кип’ятять, проціджують, перед використанням розводять водою в 2 – 3 рази. Для дусту як наповнювач використовують (10 кг) вапно або попіл, які змочують 2 л розчину.
Сосна звичайна (Pinus silvestris L.)	Однорічні прирости.	Попелиці. медяниці.	2 кг хвої настоюють 5 – 7 днів в 8 л води. Настої тримають у темному місці і щодня перемішують. Перед використанням настої розводять в 10 разів.
Тютюн справжній (Nicotiana tabacum L.) Махорка (Nicotiana rustica L.)	Надземна маса рослин.	Попелиці, медяниці, трипси, молоді гусениці листокруток, гусениці капустяної молі, личинки ріпакового і вишневого пильщиків.	Висушені рослини 400 г настоюють 48 годин в 10 л води або настоюють 24 години, а потім 2 години кип’ятять. Приготовані відвари перед використанням розводять вдвічі. Порошок тютюну або махорки ефективний проти яблуневої медяниці. порошок, змішаний з гашеним вапном або попелом, застосовують проти суничних блішок.
Деревій звичайний (Achilea millefolium L.)	Надземна маса рослин. Заготовляють на початку цвітіння.	Сисні шкідники (попелиці, медяниці, трипси, павутинні кліщі).	800 г подрібнених рослин обдають кип’ятком, доливають водою до 10 л, настоюють 36 – 48 годин, для відварів кип’ятять 30 хвилин.
Часник посівний (Allium sativum L.)	Цибулини.	Попелиці, лучні клопи, совки, пінниці, фітофтороз томатів.	Часник, 165 – 230 г/л, настоюють 5 діб у щільно закритій посудині в темному місці, потім фільтрують. Для обприскування беруть 20 – 25 мл концентрованого настою і розводять водою до 1 л. Проти фітофторозу томатів ефективними є 10% водні настої.
Чистотіл великий (Chellidonium majus L.)	Надземна маса рослин.	Попелиці, медяниці, трипси, щитівки, ріпакові білани та інші шкідники.	3 – 4 кг свіжих рослин або 1 кг сухих настоюють в 10 л води 24 – 36 годин. Порошок використовують для обпилювання проти блішок, окурюють дерева від медяниць або грядки – проти капустяного білана та інших метеликів.

3.4. Препаративні форми препаратів та способи їх застосування

Найбільш поширені форми пестицидів

Порошки, що змочуються, (з.п.) – механічна суміш діючої речовини нейтрального наповнювача з додаванням поверхнево-активних речовин. У разі змішування з водою вони утворюють суспензії.

Випускаються також заводські водні концентрати суспензії (к.с.)

Концентрат емульсії (к.е.) – це суміш розчину технічного продукту діючої речовини в органічному розчиннику з емульгатором. Для виготовлення робочої рідини заводський препарат розводять водою до отримання водної емульсії потрібної концентрації.

Водні розчини (в.р.) – технічні продукти деяких пестицидів, які добре розчиняються у воді, тому їх випускають у формі концентрованого розчину, який розводять водою подібно до к.е.

Гранули (г.) – препарати у формі гранул розміром 1 – 4 мм, що складаються із суміші пестициду і наповнювачів (суперфосфату, комплексних мінеральних добрив) і призначені для поверхневого розсіювання або внесення у грунт.

Дусти (д.) – порошкоподібні препарати для обпилювання. Вони складаються з діючої речовини і нейтрального наповнювача. Діючої речовини в дустах не більше 15%.

Пасти (пс.) – за консистенцією нагадують замазку, вміщують діючу речовину і воду. Вони використовуються для обмазування ран плодових культур, а також для виготовлення суспензії.

Марковання пестицидів

Марковання пестициду є головним засобом спілкування між виробником і користувачем. До маркування належить сама етикетка пестициду та інші супровідні матеріали – інструкції, брошури, листівки тощо.

У кожного виробника є власна фабрична назва для кожного продукту. Різні виробники користуються різними фабричними марками для позначення однієї діючої речовини. Більшість компаній реєструє фабричну марку як торговельний знак, яким заборонено законом користуватися іншим виробникам. Фабричною маркою або торговельною маркою користуються під час рекламування чи продажу. На лицевому боці етикетки фабричну марку ставлять першою. Користувачам (споживачам) слід вибирати пестицид тільки за фабричною маркою. Іноді один і той самий продукт продають різні компанії під різними назвами. Тому необхідно знати, з яких діючих речовин складаються препарати. На лицевому боці етикетки вказують також тип пестициду, вид препаративної форми або повністю або абревіатурою: з.п., к.е. тощо. Інформація на етикетці нагадує про необхідність піклування про довкілля під час використання того чи іншого препарату, проте відсутність певного застереження зовсім не означає, що продукт не шкодить навколишньому середовищу.

На кожній пестицидній етикетці і тарі є сигнальні слова і смуги, що вказують на рівень токсичності і призначення пестициду. Це дуже важливо, і кожен має знати, що вони означають. Сигнальні слова:

«Обережно!» – низька токсичність;

«Небезпечно!» – помірна токсичність;

«Небезпечно для життя!» – висока токсичність.

Пестицид є небезпечним залежно від шляхів надходження в організм.

«Отрута! Небезпечно для життя!» – надто токсичний пестицид. Необхідно бути надзвичайно обережними.

Для швидкого розпізнавання пестицидів за їх цільовим призначенням на тару і етикетку наносять сигнальні кольорові смуги:

– чорну – інсектициди, акарициди, нематоциди;

– зелену – фунгіциди, для обробки вегетуючих рослин;

– синю – протруйники, (фунгіциди), для обробки насіннєвого та садивного матеріалу;

– жовту – родентециди;

– червону – гербіциди;

– білу – дефоліанти, десиканти.

Способи застосування пестицидів

Залежно від фізичних властивостей препаратів, особливостей біології окремих шкідників, збудників хвороб і бур’янів, а також господарсько-економічних вимог та інших умов пестициди застосовують різними способами. При цьому до уваги треба брати особливості розвитку шкідливих організмів, від яких проводиться захист, особливості оброблюваних пестицидами рослин, самих препаратів, умови довкілля.

1. Обприскування – найпоширеніший спосіб нанесення на поверхню що обробляється пестициду у вигляді розчинів, емульсій та суспензій. Перевага його в тому, що за малих витрат діючої речовини на одиницю площі можна забезпечити рівномірний розподіл рідини і покриття поверхні.

До недоліків цього способу слід віднести велику витрату води у деяких випадках, складність приготування робочих розчинів, дотримання заданої норми витрат рідини і препарату.

За кількістю робочої рідини, що використовується на одиницю площі, обприскування поділяють на три основні види:

1) багатолітражне – норма витрат становить: для обробки польових культур 400 – 600 л/га, багаторічних насаджень – 1000 – 2000 л/га;

2) малооб’ємне – основний спосіб застосування пестицидів для обробки посівів і насаджень. Норми витрат становлять 100 – 200 л/га на польових культурах і 250 – 500 л/га – для садових насаджень. Для малооб’ємного обприскування використовують наземну і авіаційну апаратуру;

3) ультрамалооб’ємне обприскування – коли під час використання розчинів пестицидів в органічних розчинниках або у спеціальних рідинах і застосовуваних без розведення водою їх витраа рідини скорочується до 1 – 10 л/га.

2. Гергібація – застосування гербіцидів разом із поливною водою за допомогою дощувальних установок.

3. Дискретне обприскування плодових насаджень – на серійних обприскувачах встановлюють пристрій, який за допомогою ультразвуку виявляє крони дерев і подає в момент робочу рідину в комунікацію обприскувача через магнітний клапан.

4. Обпилювання – суть полягає у безпосередньому нанесенні на поверхню рослин, комах дрібно мелених пилоподібних препаратів за допомогою спеціальної наземної або авіаційної апаратури. Перевага цього методу в простоті, високій продуктивності та незалежності від наявності води.

5. Протруювання – спеціальний спосіб застосування препаратів для знешкодження збудників грибних і бактеріальних захворювань, які поширюються через насіння, садивний матеріал і грунт. Протруювання посівного і садивного матеріалу є обов’язковим заходом під час вирощування сільськогосподарських культур.

Залежно від препарату, біології збудника хвороб, будови й інших особливостей насіння, застосовують:

– сухе протруювання;

– напівсухе протруювання;

– мокре протруювання;

– протруювання зі зволоженням.

6. Фумігація – суть полягає у використанні пестицидів, які виділяють отруйні гази і пар. Її застосовують для знезараження різних приміщень від шкідників запасів, грунту, насіння та інших рослинних продуктів.

На практиці проводять різні фумігаційні роботи:

1) фумігацію приміщень;

2) фумігацію зерна поза складськими приміщеннями;

3) фумігацію у камерах;

4) наметову фумігацію;

5) фумігацію грунту;

6) фумігацію парників і теплиць.

7. Отруєні принади. Цей спосіб має практичне значення лише у захисті від шкідників та шкідливих гризунів. Суть його полягає в обробці кормового продукту отруйними речовинами, як правило, інсектицидами кишкової дії. Отруєні принади є сухі, вологі і напівсухі.

Переваги – принади використовують за тих умов, коли інші способи використати неможливо. Препарати використовують у малих дозах.

Недоліком способу є використання для виготовлення отруєних принад сильнодіючих речовин. Ефективність способу залежить не тільки від токсичності препарату, а від правильно вибраного корму для принади.

Нині промисловістю випускають готові отруєні принади (ракумін, шторм та ін.). Всі родентициди сильнодіючі речовини, тому під час роботи з ними необхідно дотримуватися особливих правил безпеки.

Екологічні проблеми та шляхи зменшення обсягів використання пестицидів

Широке використання пестицидів призвело до цілої низки серйозних негативних наслідків. Зокрема спостерігається значне забруднення водоймищ і атмосфери, накопичення залишкових кількостей хімічних речовин у продуктах харчування, з’явилися стійкі до них форми шкідливих організмів, скоротилися популяції корисних комах, птахів.

Залежно від технології застосування, фізичних властивостей і препаративної форми на рослинах і в грунті затримується 40 – 79% від норми витрат хімічних засобів.

Таким чином у разі застосування пестицидів виникають екологічні проблеми. Серед них:

1. Поява нових шкідників. Вона спостерігається, коли поширення виду шкідливих комах, яких раніше стримували ентомофаги, набуває загрозливих розмірів після різкого скорочення останніх унаслідок хімічного захисту рослин.

2. Розвиток резистентності. За регулярного застосування пестицидів може виникнути необхідність у поступовому збільшенні норм витрати для забезпечення певного рівня ефективності, до того ж у деяких випадках навіть ця міра не призводить до бажаних наслідків. Причиною цього є селекція резистентних особин у кожному поколінні шкідників.

3. Поява в харчових продуктах залишків пестицидів, що перевищують допустимі норми, загальне забруднення навколишнього середовища.

4. Знищення дикої флори і фауни. Пригнічуючи певні види комах, інсектициди впливають на ланцюг живлення.

Отже, застосування хімічних засобів захисту призводить до низки негативних наслідків, але відмовитися від їх використання нині просто неможливо, бо воно є складовою частиною сучасних технологій вирощування сільськогосподарських культур.

Для охорони навколишнього середовища та харчових продуктів від забруднення хімічними засобами потрібні такі заходи:

1. Розробка інтегрованого захисту рослин, що передбачає зниження обсягів застосування хімічних засобів за рахунок збільшення масштабів використання інших прийомів з урахуванням екологічних порогів шкідливості і вдосконалення прогнозу та контролю розповсюдження шкідливих організмів.

2. Удосконалення асортименту пестицидів, що застосовуються, одержання оптимальних з погляду екології речовин, менш токсичних, більш ефективних і часто більш селективних.

3. Посилення екологічних вимог до пестицидів шляхом створення ефективних законодавчих актів, що перешкоджають використанню препаратів з несприятливими санітарно-токсикологічними та екологічними властивостями.

4. Підбір безпечного асортименту препаратів відповідно до конкретних умов місця і часу та дотримання науково обґрунтованих технологій застосування пестицидів.

5. Проти шкідників доцільно проводити обробки крайових смуг полів, не чекаючи, поки вся площа буде заселена ними.

6. Стрічкове внесення гербіцидів. Суть його полягає в тому, що їх вносять тільки на ті місця поля, які не можна обробити грунтообробними знаряддями, тобто у зоні рядка посіву на ширину 15 – 20 см. При цьому витрата робочої рідини зменшується у 2 – 4 рази залежно від ширини міжрядь.

7. Визначаючи норму витрати препарату, необхідно вибрати найменшу з рекомендованих, яка в конкретних умовах може забезпечити достатню біологічну ефективність.

8. Необхідно змінювати препарати для запобігання формуванню стійкості шкідників і збудників хвороб та накопичення їх діючої речовини в грунті та рослинах.

9. З метою недопущення використання забруднених харчових продуктів необхідно дотримуватися строків очікування.

10. Плануючи агротехнічні роботи у сівозміні, необхідно враховувати також вміст пестицидів в орному шарі грунту. За надмірних залишків хімічних речовин у грунті можна вирощувати тільки технічні та зернові культури.

11. Використання внутрішньорослинної терапії, або тимчасової токсикації сходів, що досягається передпосівною обробкою насіння хімічними препаратами, або припосівним внесенням гранульованих препаратів, діюча речовина яких здатна проникати в клітини рослин і з соком потрапляти у кореневу систему, сім’ядолі та перші листочки.

12. Використання нових ефективних пестицидів з поліпшеними санітарно-токсикологічними та екологічними характеристиками.

13. Застосування пестицидів вибіркової дії, які знищують тільки окремий вид шкідника і є малотоксичними для їх природних ворогів (ентомофагів).

14. Використання у робочих розчинах пестицидів, азотних мінеральних добрив, що дає змогу зменшити норми витрати пестицидів за рахунок підвищення ефективності їх дії з азотними добривами.

15. Поліпшує якість обприскувань, використання причіплювачів у робочих розчинах пестицидів.

16. Важливими в екологічному відношенні є сутінкові обробки пестицидами, при яких поліпшується якість покриття рослин розчинами пестицидів і зменшується негативний вплив пестицидів на ентомофагів.

Одним із шляхів екологізації виробництва є вдосконалення законодавчих заходів. Законодавство багатьох країн дозволяє продаж, зберігання, використання пестицидів тільки фахівцям, які мають належну кваліфікацією. Часто державні органи видають ліцензії, що дають право на роботу з пестицидами.

Питання для самоперевірки

1. Суть агротехнологічного методу захисту.

2. Суть і прийоми фізичного методу захисту рослин.

3. Суть і прийоми механічного методу захисту.

4. Карантин декоративних рослин.

5. Суть і значення біологіного методу захисту від шкідливих організмів.

6. Способи використання ентомофагів за біологічного методу захисту.

7. Мікробіологічний метод захисту від шкідників і хвороб рослин.

8. Біологічний метод захисту від бур’янів.

9. Біологічний метод захисту від хвороб.

10. Яких комахоїдних тварин і птахів можна використати для захисту декоративних рослин?

11. Суть і значення фітофармакологічного методу захисту, його переваги і недоліки.

12. Заходи безпеки і захисні засоби під час роботи з пестицидами.

13. Класифікація пестицидів за об’єктами використання.

14. Способи застосування пестицидів.

15. Як пестициди впливають на навколишнє середвище?

Попередня тема

На початок

Наступна тема