ТЕХНІЧНИЙ СЕРВІС

В АГРОПРОМИСЛОВОМУ КОМПЛЕКСІ

Електронний посібник

ГОЛОВНА	ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ	АНОТАЦІЯ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ		УКЛАДАЧІ

2. ОРГАНІЗАЦІЯ ТЕХНІЧНОГО СЕРВІСУ

2.2. Організація технічного агросервісу

2.2.1. Організаційні основи технічного агросервісу

2.2.2. Зміст технічного сервісу на різних рівнях управління та перспективи його розвитку

2.2.3. Організація технічного обслуговування

2.2.4. Фонди часу

2.2.5. Основні параметри, які характеризують організацію технічного обслу-говування (ритм виробництва, такт поста, пропускна здатність лінії ТО)

2.2.6. Розрахунок необхідної кількості обслуговуючого персоналу пункту ТО

2.2.7. Розрахунок і вибір обладнання, площі дільниці і пункту ТО

2.2.1. Організаційні основи технічного агросервісу

Поняття і сутність технічного сервісу включає технічні, інформаційні, консультативні послуги, пов’язані з підготовкою до виробництва, виробництвом, реалізацією і використанням машин і обладнання та іншої продукції сільськогосподарського машинобудування.

На технічний сервіс покладаються такі основні функції:
	Забезпечення технічною інформацією і консультаціями з питань експлуатації, використання, застосування с.-г. техніки. Участь у підготовці персоналу покупця, який займається експлуатацією та використанням машини, включаючи ознайомлення з конструкцією і принципами роботи, навчання їх правилам догляду і експлуатації, надання консультацій під час використання
	Сприяння покупцеві у вирішенні проблем, які виникають у процесі експлуатації машини; організація нагляду за роботою обладнання
	Облік і задоволення претензій та рекламацій, які виникають у процесі роботи через несправності чи недоліки машини. Організація ремонту, ознайомлення фахівців покупця з правилами ремонту
	Участь у підготовці технічної документації, яка ілюструє і пояснює методи користування продукцією
	Організація та постачання покупцеві необхідного комплекту запасних частин. Основний принцип: будь-яка запчастина має бути доставлена клієнту в найкоротший строк, щоб забезпечити безперебійну роботу машини
	Участь у роботі, що пов'язана з удосконаленням даного виду продукції
	Збирання і аналіз інформації про нові товари, форми і методи роботи інших фірм. Подання такої інформації керівництву
	Сприяння відділу збуту щодо виявлення нових потенційних можливостей застосування машин і підготовці кадрів із збуту продукції
	Координація між відділами збуту, виробництва, науково-технічних досліджень і проєктування з питань технічного обслуговування та використання машин
Рис. 2.34. Основні функції технічного сервісу

З переліку основних функцій можна сформулювати дві найважливіші, які описують сферу технічного сервісу (рис. 2.35).

Рис. 2.35. Найважливіші функції технічного сервісу

Технічний сервіс ‒ це комплекс робіт та послуг із забезпечення аграріїв машинами, ефективного використання та підтримання їх у справному стані упродовж всього періоду експлуатації та зберігання.

Закон України «Про захист прав покупців (користувачів) сільськогосподарських машин» регулює відносини між покупцями сільськогосподарської техніки та їх виробниками, продавцями, виконавцями послуг з технічного сервісу, встановлює права та обов'язки, визначає механізм реалізації державного захисту покупців, обов'язки та відповідальність виробників, продавців, виконавців робіт, послуг.

Покупці сільськогосподарської техніки, які перебувають на території України під час використання машин, робіт, послуг з технічного сервісу для виробництва сільськогосподарської продукції мають право на:

• вільний вибір продавця машини й способів її доставки, а також виконавця робіт, послуг з технічного сервісу;

• інформацію про машини, їх виробників та виконавців робіт, послуг з технічного сервісу;

• їх безпечність для життя і здоров'я, чистоту навколишнього середовища;

• належну якість машин та послуг з технічного сервісу тощо.

Під час розгляду теоретичних положень технічного сервісу предметом спостережень і досліджень є сільськогосподарська техніка та її складові частини, об'єктом – технологічні процеси технічного сервісу, умови їх виконання, запасні частини, технологічні матеріали, технологічне і інструментальне обладнання, кадрове та інформаційно-нормативне забезпечення, безпека праці працівників.

Сільськогосподарська техніка, як предмет спостережень (рис. 2.36), складається з майже півтори тисячі найменувань машин, сотень енергетичних засобів, декількох сотень найменувань тваринницької техніки і транспортних засобів.

Рис. 2.36. Сільськогосподарська техніка, як об’єкт спостережень

Реалізацію цієї системи необхідно розглядати концептуально, виходячи із загальної державної політики, сформульованої у законодавчих документах, і спрямованої на розвиток сільськогосподарського виробництва.

У цьому плані концепція технічного сервісу з управління якістю сільгосптехніки й послуг під час її експлуатації має охоплювати такі складові:

• постачання й продаж сільськогосподарської техніки;

• використання техніки в технологічних процесах сільського господарства;

• технічне обслуговування техніки та її ремонт.

Мета концепції технічного сервісу ‒ це забезпечення якості техніки в процесі постачання її споживачам і послуг під час виконання технологічних процесів з обслуговування і ремонту техніки тощо.

2.2.2. Зміст технічного сервісу на різних рівнях управління та перспективи його розвитку

	Підтримання експлуатаційних показників машин у встановлених межах вимагає регулярного проведення певних заходів з управління їх технічним станом. До цих заходів належать:
• експлуатаційна обкатка; • технічне обслуговування; • ремонт; • зберігання.

Керування технічним станом машин полягає в:

• обґрунтуванні та призначенні видів і періодичності ТО;

• видів і методів ремонту;

• критеріїв граничного стану;

• ступеня відновлення технічного ресурсу складових частин;

• тривалості використання до списання тощо.

Рис. 2.37. Перелік робіт під час керування технічним станом машини

За часом технічний сервіс подяляється на два періоди: передпродажний та післяпродажний технічний сервіс (ТС).

Передпродажний ТС включає підготовку до продажу, надання товарного вигляду, монтаж, діагностику та перевірку технічної справності вузлів та агрегатів, наладку, перевірку якості роботи вузлів і агрегатів машини, демонстрування машини в роботі.

Рис. 2.38. Передпродажний технічний сервіс

Післяпродажний ТС поділяється на гарантійний ТС і після-гарантійний ТС.

У період проведення гарантійного технічного сервісу вся передбачена в інструкції чи контракті за певною машиною технічна допомога надається безкоштовно за умови виконання власником техніки правил з експлуатації.

Рис. 2.39. Гарантійний технічний сервіс

Гарантійний технічний сервіс трактора Джерело: https://www.youtube.com/watch?v=X1Q2WRGJ6QA

Технічний сервіс у післягарантійний період відбувається за кошти власника техніки: на підставі домовленості з покупцем товаровиробник проводить планово-попереджувальні огляди, діагностику, здійснює поточний і капітальний ремонти, надає допомогу в постачанні запасних частин, консультує з питань експлуатації, інструктує і навчає персонал щодо використання та обслуговування машин і обладнання.

Рис. 2.40. Післягарантійний технічний сервіс

Післягарантійний технічний сервіс Джерело: https://www.youtube.com/watch?v=XEp8OBBKwbE

2.2.3. Організація технічного обслуговування

До найважливіших принципів організації тех-нічного сервісу належать такі:

1. Відповідальність за організацію технічного сервісу усієї виготовленої продукції упродовж періоду її експлуатації несе товаровиробник за допомогою дилерської мережі, особливо під час обслуговування продукції, в якій виявлені післяпродажні дефекти. Такий підхід дозволяє товаровиробнику не тільки позбавитися подальшого виготовлення неякісної продукції, але й швидко усунути дефекти у товарах, які вже поступили на ринок продаж.

Дилери – це оптові, рідше роздрібні посередники, які ведуть операції від свого імені та за свій рахунок.

Товар купується ними згідно з договорами поставки. Таким чином, дилер стає власником продукції (сільськогосподарської техніки) після повної оплати поставки. Відносини між заводами-виробниками продукції та дилером припиняються після виконання всіх умов за договором поставки. Але в останній час виникає бажання заводів-виробників формувати вертикальні канали розподілення, тому дилери отримують переваги щодо об’єднання в своїх руках низки етапів виробництва та розподілення продукції.

Рис. 2.41. Дилерський центр Case

Дилерський центр Case Джерело: https://www.youtube.com/watch?v=xCAweGzvGYk

Дистриб’ютори – оптові та роздрібні посередники, які ведуть операції від імені виробника та за свій рахунок.

Виробник надає дистриб’ютору право торгувати своєю продукцією на певній території та протягом вказаного строку. Дистриб’ютор може діяти і від свого імені. У цьому разі в межах договору на отримання права продажу підписується договір постачання. У логістичному ланцюгу дистриб’ютори займають місце між виробником і дилерами.

Рис. 2.42. Дистриб’ютор тракторів Basak

2. Технічний сервіс є важливим інструментом боротьби за ринки збуту і сфери впливу. Часто не ціна, а якість машини і обсяги технічного обслуговування є вирішальним фактором вибору покупцем певної марки. Так, фірми США переважно ведуть конкурентну боротьбу на базі вдосконалення випущеної продукції, забезпечуючи покупцеві більш повний комплекс висококваліфікованих технічних послуг. Така політика, в свою чергу, сприяє вдосконаленню системи збуту та технічного обслуговування.

3. Товаровиробник забезпечує технічне обслуговування обладнання упродовж усього періоду його експлуатації до повної амортизації. Це дуже важливо, оскільки багато видів машин знаходяться у використанні упродовж 10‒20 і більше років (автомобілі, трактори, складна сільськогосподарська техніка – комбайни та комбіновані агрегати).

4. Система технічного сервісу передбачає виконання всього комплексу послуг:

• постачання запасних частин;

• забезпечення технічного обслуговування;

• забезпечення ремонту;

• забезпечення технічною документацією;

• навчання спеціалістів;

• вивчення ефективності роботи машин і обладнання;

• виявлення їх переваг і недоліків;

• проведення модернізації машин, що обслуговуються.

Форми і методи технічного сервісу визначаються умовами виробництва, збуту, експлуатації і використання відповідної машини. Однією з таких умов є забезпечення високої рентабельності технічного сервісу як для виробника, та к і для покупця. У всіх випадках обсяги робіт і види послуг визначаються володарем машини. Виробник здійснює аналіз вартості послуг технічного сервісу за необхідності.

5. Післяпродажне технічне обслуговування функціонально відо-кремлено від робіт з технічного сервісу в системі продаж. Розділення цих сфер діяльності технічного сервісу зумовлене різною фаховою підготовкою робітників та спеціалізованим обладнанням продажних павільйонів та ремонтних майстерень.

6. Участь спеціалістів системи технічного сервісу у створенні нових і модернізації діючих моделей техніки для підвищення зручності, спрощення і здешевлення технічного сервісу для проєктованого виробу. У процесі проєктування ведеться робота щодо підготовки інструкцій із догляду і ремонту машин, визначається номенклатура запасних частин, які знадобляться на початковому етапі використання, розробляються методи ремонту, визначається потреба і способи підготовки фахівців із технічного обслуговування, визначається перелік необхідного інструменту тощо. Водночас враховується досвід проведення технічного сервісу попередніх моделей, складності, недоліки і ступінь рентабельності технічного сервісу.

7. Система технічного сервісу має сприяти товаровиробнику в розробці шляхів поліпшення технічних характеристик товару і якості його виробництва. Фахівці, які займаються технічним сервісом, є найважливішим джерелом ідей щодо вдосконалення машин і обладнання, що допомагає прискорювати технічний прогрес із виробництва нових машин, подавляти конкурентів і завойовувати нові ринки збуту продукції.

2.2.4. Фонди часу

Режим роботи пункту технічного обслуговування характеризується:

• тривалістю робочої зміни;

• кількістю робочих змін;

• тривалістю відпустки працівників;

• часом початку і кінця зміни;

• обідньої перерви.

Рис. 2.43

Тривалість робочої зміни, яка встановлена трудовим законодавством, становить 8 годин з двома вихідними днями на тиждень. Кількість робочих змін майстерні встановлюють залежно від умов виробництва і програми ремонту. Сільськогосподарські майстерні працюють, зазвичай, в одну зміну, а в період напружених сезонних робіт окремі дільниці за необхідності, переводять на двозмінну роботу. Тривалість відпустки працівників встановлена трудовим законодавством. Для робітників основних професій вона становить 24 робочих дні. Час початку, кінця зміни, обідньої перерви встановлюють залежно від кліматичних умов, зони розташування майстерні, роботи транспорту та інших місцевих умов.

	Розрізняють фонди часу:
• дійсний фонд часу робітника; • дійсний фонд часу обладнання; • фонд часу майстерні (відділення).

Дійсний фонд часу робітника (Ф_р) – це час у годинах, який витрачається упродовж запланованого періоду одним робітником.

Дійсний фонд часу робітника розраховують за формулою:

,		(2.1)
де	‒ кількість днів відповідно календарних, вихідних, святкових, відпустки; ‒ тривалість зміни, год; ‒ коефіцієнт використання робочого часу (0,95); ‒ кількість змін на добу.

Дійсний фонд часу обладнання (Ф_об) ‒ це час у годинах, який витрачається упродовж запланованого періоду обладнанням (верстати, спец- обладнання, зварювальні апарати тощо).

Дійсний фонд часу обладнання (для визначення необхідної кількості обладнання: верстати, спецобладнання, зварювальні апарати тощо) розраховують за формулою:

,		(2.2)
де	‒ коефіцієнт використання робочого часу (0,95).

Фонд часу майстерні, дільниці (Ф_м) – називається час, упродовж якого може використовуватися майстерня за плановий період.

Фонд часу майстерні (для визначення кількості робочих місць) розраховують за формулою:

.

(2.3)

2.2.5. Основні параметри, які характеризують організацію технічного обслуговування (ритм виробництва, такт поста, пропускна здатність лінії ТО)

	Основними параметрами, що характеризують організацію ТО і ремонту машин є:
• такт ТО і ремонту; • середня тривалість перебування об'єкта (машини, агрегату) на ТО і ремонті; • фронт ТО і ремонту; • пропускна здатність майстерні.

Такт ТО і ремонту ‒ це період часу, після закінчення якого із ПТО має вийти чергова машина, що пройшла обслуговування.

Знаючи такт ТО і ремонту, можна визначити:

• кількість працівників та робочих місць;

• трудомісткість робіт і технологічне оснащення на кожне робоче місце;

• час, через який машина, що ремонтується, має переміститися з одного робочого місця на інше тощо.

Такт ТО і ремонту розраховують за формулою:

,		(2.4)
де	‒ дійсний річний фонд часу майстерні, год; ‒ річна виробнича програма в умовних ТО і ремонтах.

Якщо майстерня спеціалізується на ремонті двох‒трьох марок машин з різними програмами і ТО та ремонт здійснюються на окремих потокових лініях, тоді такт ТО і ремонту визначають по кожній із марок машин окремо:

,		(2.5)
де	‒ річна програма ТО і ремонту відповідних марок машин, шт.

Середня тривалість перебування машини на ТО і ремонті – це час від початку першої операції (зовнішнє миття) до кінця останньої операції (фарбування). Час перебування на ТО і ремонті залежить від операцій, виконання яких можливе тільки послідовно, і таких, що частково перекриваються (рис. 2.44).

Послідовні операції:	Операції, що частково перекриваються:
Рис. 2.44. Послідовні операції та операції, що частково перекриваються

Середню тривалість (в годинах) перебування машин на ТО і ремонті розраховують за формулою:

,		(2.6)
де	‒ трудомісткість ТО і ремонту об'єкта, год; ‒ планована кількість робітників, які будуть зайняті на виконанні операцій ТО і ремонту об'єкта; ‒ коефіцієнт перенапрацювання норм часу, що дорівнює 1,05‒1,15; ‒ кількість годин, що витрачаються на транспортування агрегатів, технічний контроль і оформлення документів.

Фронт ТО і ремонту ‒ це кількість об'єктів, що знаходяться в майстерні на ТО і ремонті одночасно.

Фронт ТО і ремонту розраховують за формулою:

,		(2.7)
де	‒ середня тривалість перебування машини на ТО і ремонті, год; ‒ відповідно такт ремонту майстерні.

2.2.6. Розрахунок необхідної кількості обслуговуючого персоналу пункту ТО

	Кількість виробничих робітників для пункту ТО і кожної дільниці визначають, враховуючи:
• кількість виробничих працівників; • загальнорічну трудомісткість робіт ПТО (дільниці), люд.-год; • річний дійсний фонд часу робітника, год; • коефіцієнт перевиконання норми.

Кількість виробничих працівників розраховують за формулою:

,		(2.8)
де	‒ загальна річна трудомісткість робіт у майстерні (дільниці), люд.-год; ‒ річний дійсний фонд часу робітника, год; ‒ коефіцієнт перевиконання норми (1,1‒1,3).

У ПТО і майстернях з технічного обслуговування і ремонту, крім виробничих працівників, які безпосередньо виконують технологічні операції, використовуються й інші категорії працівників (рис. 2.45):

допоміжні робітники (Рд) – робітники, зайняті обслуговуванням основного виробництва (інструментальник, кочегар, робітники з догляду за обладнанням) – приймається орієнтовно до 5% від кількості виробничих працівників; інженерно-технічні працівники (Рітр) – весь керівний склад майстерні (завідувач майстерні, інженер з ремонту, технолог та ін.) – приймається орієнтовно до 10% від загальної кількості виробничих і допоміжних робітників; службовці (Рсл) – обліково-конторський персонал (бухгалтер, обліковець, рахівник, диспетчер) – приймається орієнтовно до 7% загальної кількості виробничих і допоміжних робітників; молодший обслуговуючий персонал (Рмол) – (охоронники, двірники, прибиральники, вахтери, учні виробничих працівників) – приймається орієнтовно до 4% від загальної кількості виробничих і допоміжних робітників.

Кількість усіх названих категорій працівників береться за потребою, але не більше одержаної (затвердженої).

Рис. 2.45. Характеристика робітників пункту ТО і майстерні

Загальний штат працівників розраховують за формулою:

.

(2.9)

2.2.7. Розрахунок і вибір обладнання, площі дільниці і пункту ТО

Для розміщення ремонтно-технологічного обладнання і створення нормальних умов роботи кожна дільниця пункту ТО і кожне робоче місце повинні мати достатню виробничу площу. Необхідну площу для встановлення прийнятого обладнання знаходять за площею основного обладнання або за регламентованою питомою площею на одного робітника.

Рис. 2.46. Розміщення ремонтно-технологічного обладнання на пункті ТО (майстерні)

Якщо робітник обслуговує декілька робочих місць, то загальну площу розраховують за площею, що займає все обладнання, а для дільниці зовнішнього очищення і миття, розбирально-мийної, складання машин, фарбування, технічного діагностування – за площею, яку займає обладнання і машини, що знаходяться на обслуговуванні (діагностуванні).

Площу дільниці ПТО розраховують за формулою:

,		(2.10)
де	‒ площа, що займає виробниче обладнання, м^2; ‒ площа, яку займають машини, що знаходяться на ТО (діагностуванні), м^2; ‒ коефіцієнт, що враховує робочі проходи, проїзди, або робочі зони.

	Питання для самоконтролю
1. Суть поняття «технічний сервіс»? 2. Мета концепції технічного сервісу. 3. Завдання концепції технічного сервісу під час ТО машин. 4. Які роботи передбачено проводити за управління технічним станом машин? 5. Які основні параметрами характеризують організацію ТО і ремонту машин?

Попередня тема

На початок

Наступна тема