ТЕХНІЧНИЙ СЕРВІС

В АГРОПРОМИСЛОВОМУ КОМПЛЕКСІ

Електронний посібник

ГОЛОВНА	ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ	АНОТАЦІЯ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ		УКЛАДАЧІ

1. ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ МАШИН

1.4. Планово-запобіжна система технічного обслуговування машин

1.4.1. Суть і значення планово-запобіжної системи технічного обслуговування машин

1.4.2. Елементи планово-запобіжної системи технічного обслуговування машин

1.4.3. Завдання технічного обслуговування машин

1.4.4. Операції технічного обслуговування машин

1.4.5. Поняття про коефіцієнт технічної готовності та технічного використання машин

1.4.6. Економічна ефективність від впровадження планово-запобіжної системи технічного обслуговування машин

1.4.1. Суть і значення планово-запобіжної системи технічного обслуговування машин

Система технічного обслуговування (ТО) – це комплекс планомірно здійснюваних організаційних і технічних заходів щодо обслуговування машин, що забезпечують їх нормальний технічний стан, та готовність до роботи (рис. 1.28).

Система ТО базується на:

• безперервному контролі технічного стану машин;

• профілактичному характері головних заходів;

• жорсткому плануванні цих заходів як за часом виконання, так і за обсягом робіт.

Рис. 1.28. Схема планово-запобіжної системи технічного

обслуговування і ремонту сільськогосподарської техніки

Сутність планово-запобіжної системи ТО:

• машину після нормативного напрацювання зупиняють для виконання відповідних операцій технічного обслуговування, діагностування, поточного та капітального ремонтів;

• проведення операцій технічного обслуговування обов'язкове як за періодичністю, так і за обсягом робіт;

• ремонт планується відповідно до обсягу намічених робіт, а здійснюється залежно від технічного стану машин.

Система називається плановою, тому що всі види обслуговування мають виконуватись не після того, як машина вийде з ладу, а відповідно до завчасно розробленого графіка, після відповідного напрацювання.

Запобіжною система називається тому, що вона запобігає інтенсивному зношуванню поверхонь деталей і спряжень та багатьом випадковим відмовам шляхом виконання регламентованих профілактичних робіт.

	Технічне обслуговування і ремонт (як комплексна система) містить:
• основні концепції; • положення; • нормативи інженерного забезпечення придатності до експлуатації техніки; • нормативи підвищення рівня ефективності її використання.
Така система дозволяє вирішувати питання:
• підвищення продуктивність праці на основі забезпечення надійної технічної експлуатації машин за мінімальних витрат; • покращення організації і підвищення якості робіт з ТО і ремонту машин та обладнання; • забезпечення надійного зберігання машин; • збільшення термінів експлуатації машин; • оптимізації структури і складу ремонтно-обслуговуючої бази; • планомірного і збалансованого розвитку ремонтно-обслуговуючої бази в умовах науково-технічного прогресу.

Система базується на використанні найефективніших способів управління технічним станом машин, які ґрунтуються на застосуванні засобів діагностування. Водночас контроль за технічним станом машин здійснюється регламентовано відповідно до установленої періодичності. Кількість, зміст і обсяг операцій технічного обслуговування і ремонту конкретних машин визначається за результатами оцінки їх технічного стану.

Система передбачає застосування новітніх методів і засобів проведення технічного обслуговування і ремонту, що суттєво впливає на підвищення продуктивності праці і якості ремонтно-обслуговуючих робіт.

1.4.2. Елементи планово-запобіжної системи технічного обслуговування машин

	До системи технічного обслуговування і ремонту машин, що вико рис-товуються в агропромисловому комплексі, входять:
• технічне обслуговування (ТО); • поточний ремонт (ПР); • капітальний ремонт (КР).

Види і порядок чергування ремонтно-обслуговуючих робіт, зміст, обсяг та умови їх проведення встановлює розробник конструкції машини відповідно до діючих стандартів, умов роботи. Їх встановлюють єдиними як для нових машин, так і для машин, що пройшли капітальний ремонт.

Технічне обслуговування – це комплекс дій, що підтримують працездатність машин під час їх використання і зберігання. Ці роботи мають планово-запобіжний характер і виконуються упродовж всього періоду використання машини відповідно до вимог технічної документації (інструкційних карток на проведення ТО).

	Технічне обслуговування включає роботи:
• обкатні; • мийні; • очисні; • контрольно-діагностичні; • регулювальні; • мастильні; • заправні; • монтажно-демонтажні;

Роботи, що по’вязані з консервуванням та розконсервуванням машин.

	Система технічного обслуговування і ремонту машин, що використовується в агропромисловому комплексі, передбачає такі основні елементи:
• технічне обслуговування машин під час транспортування; • введення в експлуатацію; • обкатку машин; • технічне обслуговування машин під час використання (ТО); • технічне обслуговування під час зберігання машин; • ремонт машин; • технічний огляд; • вибракування (списання) машин.

Технічне обслуговування під час транспортування виконують відповідно до інструкції з експлуатації конкретної машини. Воно включає часткове розбирання (за необхідності), навантаження на транспортні засоби та виконання робіт з попередження пошкоджень під час транспортування, складання й регулювання після транспортування.

Введення в експлуатацію машин включає приймання, закріплення за механізатором та постановку на облік, розконсервацію, регулювання та експлуатаційну обкатку.

Приймають машину згідно з відомістю комплектації, інші роботи щодо введення в експлуатацію виконують згідно з інструкцією із експлуатації.

Обкатка машин забезпечує природну приробку тертьових та інших спряжених поверхонь деталей під час дотримання режиму поступового збільшення навантаження відповідно до інструкції з експлуатації машини кожної марки. У період обкатки передбачено контроль параметрів технічного стану машин (рис. 1.29 ). Експлуатаційна обкатка для тракторів проводиться упродовж 45‒60 мотогодин.

Рис. 1.29. Контроль параметрів технічного стану під час ТО

Технічне обслуговування під час використання регламентується ДСТУ 18322-95.

	Технічне обслуговування під час використання поділяється на низку видів:
• щозмінне технічне обслуговування; • періодичне технічне обслуговування; • сезонне технічне обслуговування.

Щозмінне технічне обслуговування полягає в зовнішньому очищенні й огляді вузлів і механізмів, перевірці стану та підтягуванні ослаблених зовнішніх кріплень, усуненні підтікань води, антифризу, палива, оливи, електроліту, мащенні вузлів, перевірці рівнів та дозаправці оливи, палива і води, перевірці роботи сигналізації і контрольних приладів. Щозмінне технічне обслуговування (ЩТО) проводиться через 10 год або кожну зміну роботи машини.

Періодичне технічне обслуговування поділяється на низку видів, виконання яких залежить від встановленого напрацювання. Види технічного обслуговування один від одного відрізняються змістом і обсягом робіт.

	Для тракторів встановлені періодичні технічні обслуговування:
• №1; • №2; • №3.
Для автомобілів встановлені періодичні технічні обслуговування:
• №1; • №2.

Головна мета періодичного технічного обслуговування полягає у перевірці й відновленні початкових регулювань і кріплень, які забезпечують надійність та економічність роботи машини. Періодичність проведення ТО для тракторів та автомобілів закордонного виробництва встановлюється заводом-виробником. Для вітчизняних тракторів та тракторів радянського виробництва, рішення про постановку на виробництво яких прийнято до 1 січня 1982 р., періодичність ТО-1, ТО-2, ТО-3 становить відповідно 60, 240, 960 мотогодин, а після 1 січня 1982 р., відповідно 125, 500 і 1000 мотогодин.

Залежно від умов використання тракторів допускається відхилення (випередження, запізнення) фактичної періодичності ТО-1, ТО-2 до 10%, ТО-3 – до 5% відхилення.

Допускається періодичність ТО вказувати в інших одиницях, еквівалентних напрацюванню (літри витраченого дизельного палива, фізичні або умовні еталонні гектари). Коефіцієнти переведення мотогодин в умовні еталонні гектари, літри витраченого палива і навпаки наведено в табл. 1.4.

Таблиця 1.4

Коефіцієнти переведення мотогодин в умовні еталонні гектари,

літри витраченого палива

Марка трактора	Коефіцієнт переведення
	Мотогодини в у. е. га	У. е. га в мотогодини	Мотогодани в літри	Літри в мотогодини
Т-25А Т-40АМ ЮМЗ-6АЛ МТЗ-80/82 МТЗ-100/102 Т-70С ДТ-75М Т-150К К-701	0,38 0,62 0,75 0,87 1,08 1,05 1,28 2,0 3,23	2,63 1,61 1,33 1,15 0,93 0,95 0,78 0,5 0,31	4,0 9,0 8,0 10,0 12,5 10,8 16,7 23,3 45,0	0,25 0,111 0,125 0,10 0,08 0,092 0,06 0,043 0,022

Періодичність ТО-1 і ТО-2 для комбайнів, складних самохідних і несамохідних машин відповідно становить 60 і 240 мотогодин напрацювання.

Для автомобілів передбачається ЩТО, ТО-1 і ТО-2. Періодичність ТО-1 і ТО-2 відповідно становить в кілометрах пробігу (для 3-ї категорії дорожніх умов експлуатації автомобілів):

• легкові автомобілі – 3000 і 12000;

• автобуси ‒ 2800 і 11200;

• вантажні автомобілі ‒ 2500 і 10000;

• автомобілі-самоскиди – 1800 і 7200.

Сезонне обслуговування проводиться для переведення машин на осінньо-зимовий чи весняно-літній періоди експлуатації. Під час виконання операцій сезонного обслуговування заправляють картери оливами відповідних сортів, заливають (за потреби) у систему охолодження незамерзаючі рідини, регулюють пристрої, що забезпечують пуск двигуна, змінюють густину електроліту в акумуляторах, проводять технічне діагностування й усувають виявлені дефекти.

Обслуговування під час використання проводять згідно з інструкцією із експлуатації. Відомості про виконання кожного ТО (крім щозмінних) заносять у формуляр машини.

Під час узгодження з замовником допускається введення додаткових операцій щодо заміни моторних олив у дизелях, а також проведення ТО агрегатів електрообладнання та паливної апаратури з періодичністю 2000 мотогодин напрацювання.

Підприємство, яке експлуатує та обслуговує трактори і машини, має вести облік їх вироблення щоденно, наростаючим підсумком з початку експлуатації (нових або тих, що пройшли капітальний ремонт). Для цього потрібен на кожний місяць план-графік проведення ТО-1, ТО-2, ТО-3, у відповідні місяці – СТО.

У формулярі трактора чи машини та в місячному плані-графіку необхідно відмічати проведення кожного ТО із зазначенням дати, виду та відповідальної особи за його виконання, а також вироблення з початку експлуатації.

Використання машин без проведення чергового періодичного ТО не допускається.

Відновлюють (регулюють) параметри стану машини згідно з результатами контролю чи діагностування, якщо фактичне відхилення параметрів перевищує допустиме.

ТО машин під час зберігання здійснюється для їх захисту від впливу дії оточуючого середовища за рахунок використання різноманітних захисних способів та розвантажувальних пристроїв.

Ремонт машин – це комплекс технологічних операцій, які перетворюють несправну машину в працездатну.

Потреба в ремонті виникає, головним чином, через те, що вже неможливо відновити придатність машини до експлуатації за допомогою операцій ТО, оскільки під час експлуатації характеристики деяких її деталей вийшли за допустимі межі. Тому для відновлення належного технічного стану машини доводиться вдаватися до складніших технологічних процесів, які забезпечують відновлення посадок і нормальне взаємне розміщення деталей, вузлів і агрегатів у машині.

Залежно від особливостей, ступеня пошкодження і зношування деталей, а також трудомісткості ремонтних робіт розрізняють два види ремонту машин: поточний і капітальний.

Поточний ремонт полягає у відновленні експлуатаційних характеристик машин шляхом регулювання або заміни деталей і спряжень, що прийшли у непридатний стан. Перед проведенням поточного ремонту здійснюється перед- ремонтне діагностування технічного стану машини, яке дозволяє виявити спряження, вузли й агрегати, що потребують ремонту або підлягають заміні. Після завершення ремонту здійснюється обкатка, випробування і підфарбовування вузлів машини, що ремонтувалися.

Капітальний ремонт передбачає повне відновлення працездатності машини, що вийшла з ладу, усіх її складових частин, зокрема базових деталей. Після ремонту кожний агрегат і машина підлягають обкатці і випробовуванню, а також фарбуванню.

Капітальному ремонту підлягають трактори, комбайни, автомобілі, а також їх агрегати; прості сільськогосподарські машини підлягають лише поточному ремонту.

Технічний огляд тракторів виконують відповідні державні служби для контролю технічного стану згідно з вимогами правил дорожнього руху. Технічний огляд іншої техніки проводять фахівці інженерної служби підприємств для визначення готовності сільськогосподарської техніки до роботи і виявлення недоліків щодо її використання, технічної експлуатації та ремонту. Під час проведення щорічного огляду машин керуються відповідною нормативно-технічною документацією.

Вибракування перед списанням машини виконують для визначення технічного стану її складових частин. Водночас сортують складові частини машини на три категорії: деталі, що підлягають списанню і здачі в металобрухт, деталі, що підлягають відновленню з наступною установкою на машину, та деталі, придатні для дальшої експлуатації без відновлення. Не допускається списання складових частин машин, які не досягли граничного стану. Придатні для дальшого використання деталі здають на склад.

Забезпечує планово-запобіжну систему ТО і ремонту ремонтно-обслуговувальна база (рис. 1.30).

Рис. 1.30. Структура ремонтно-обслуговувальна база

1.4.3. Завдання технічного обслуговування та планово–запобіжної системи ТО машин

Раціональна система технічного обслуговування має забезпечувати запобігання всім основним відмовам за найповнішого використання потенційних термінів служби елементів і вузлів машини та найменших витратах засобів і часу на планове й позапланове відновлення працездатності в процесі експлуатації. Тобто в процесі експлуатації постає завдання не підвищення надійності машини, а підтримання її на належному рівні упродовж тривалого часу. Важливе значення в цьому має система ТО та ремонту, яка є комплексом взаємопов'язаних умов і норм, що визначають організацію і порядок робіт з ТО та ремонту в заданих умовах експлуатації машин.

	Отже, завданням технічного обслуговування (ТО) машин є:
• запобігання всім основним відмовам за найповнішого використання термінів служби елементів і вузлів машини; • досягнення найменших витрат засобів і часу на планове і позапланове відновлення працездатності в процесі експлуатації.
Завдання планово-запобіжної системи ТО машин:
• визначення мінімального контрольного напрацювання; • перевірка параметрів технічного стану машини; • встановлення обсягу робіт з ТО та ремонту; • визначення залишкового ресурсу; • замінити елементи машини, параметри технічного стану яких досягли граничного значення.

Система забезпечує максимальне використання потенційного терміну служби деталей з одночасною гарантією високої безвідмовної роботи виробу. Проте ця система потребує додаткових витрат на діагностування параметрів технічного стану машини, а також встановлення основних причин втрати працездатності та наявності методів і технічних засобів для визначення ступеня деформації (зношення) виробу.

1.4.4. Операції технічного обслуговування машин

Система технологічних операцій ТО ‒ це сукупність робіт усіх складових частин машин, взаємопов’язаних за періодичністю, трудомісткістю, групами складності та іншими ознаками. Слід виділяти типову та індивідуальну системи технологічних операцій.

Типова система технологічних операцій встановлює розподіл операцій за видами ТО для основних груп машин (трактори, комбайни, сільськогосподарські машини, автомобілі) і їх складових частин. Вона дається як рекомендація державного стандарту для організацій-розробників та заводів-виробників машин.

Типова система операцій ТО тракторів під час експлуатаційної обкатки передбачає операції ТО:

• під час підготовки машини до обкатки;

• під час обкатки машини;

• після завершення обкатки.

Операції ТО під час підготовки до обкатки машини включають:

• перевірку оливи в картерах та дозаправка їх за необхідності;

• змащування окремих вузлів і агрегатів згідно з таблицею мащення;

• перевірку і, за необхідності, підтяжку різьбових та інших з'єднань;

• перевірку і регулювання натягу пасів (привода вентилятора, генератора, компресора), механізмів керування, натягу гусениць, тиску повітря в шинах коліс;

• заправку охолоджувальною рідиною і паливом систем охолодження і живлення двигуна;

• прослуховування роботи двигуна на всіх режимах навантаження;

• перевірку показів контрольних приладів і їх відповідності встановленим нормам.

Операції ТО під час обкатки машини включають:

• очищення машини від пилу і бруду;

• перевірку зовнішнім оглядом відсутності підтікань палива, олив, охолоджувальної рідини та їх усунення за необхідності;

• перевірку рівня оливи в піддоні картера двигуна, охолоджувальної рідини в системі охолодження та їх дозаправку до заданого рівня;

• перевірку працездатності двигуна, рульового керування, гальм, системи освітлення та сигналізації, склоочисників;

• додаткову перевірку натягу пасів приводу вентилятора, генератора, компресора та ін.

Операції ТО після завершення обкатки машини включають:

• огляд та очищення машини;

• перевірку і регулювання натягу привідних пасів, зазорів газорозподільного механізму, зчеплення, механізмів керування, гальм, тиску повітря в шинах коліс;

• технічне обслуговування повітроочисника;

• перевірку і відновлення герметичності повітроочисника;

• підтягування зовнішніх кріплень складових частин;

• перевірку акумуляторних батарей, за необхідності, очищення їх поверхні, клем, наконечників проводів, вентиляційних отворів, доливання дистильованої води;

• зливання осадку з фільтрів грубого очищення палива, масла з гальмових відсіків заднього моста, конденсату з повітряних балонів;

• очищення відцентрового оливоочисника (центрифуги);

• змащення механізмів, агрегатів і складових частин машини згідно з таблицею мащення;

• заміну оливи в двигуні, його агрегатах та трансмісії;

• промивання системи мащення двигуна;

• огляд і прослуховування в роботі складових частин машини.

Система операцій ТО під час експлуатації для тракторів складається з груп операцій щозмінного (ЩТО) та періодичних обслуговувань (ТО-1, ТО-2, ТО-3, СТО).

Система операцій ТО під час зберігання розбита на групи операцій: підготовка машин до зберігання, обслуговування під час зберігання та обслуговування під час підготовки до експлуатації після зберігання.

Типова система операцій ТО тракторів при експлуатації

Рис. 1.31. Перелік дій виконання ЩТО за тракторами

Щозмінне технічне обслуговування (ЩТО) передбачає такі операції:

• очищення трактора від пилу і бруду; • перевірку зовнішнім оглядом комплектності і технічного стану; • перевірку зовнішнім оглядом відсутності підтікань палива, масла, електроліту та їх усунення за необхідності; • перевірку рівня масла в піддоні картера двигуна, охолоджувальної рідини в радіаторі та їх доведення до заданого рівня; • перевірку роботи двигуна, гальм, рульового керування, систем освітлення та сигналізації, склоочисників.

Технічне обслуговування №1 (ТО-1) передбачає такі операції:

• огляд (візуальний) трактора;

• перевірку і, за необхідності, регулювання натягу привідних пасів, тиску повітря в шинах;

• технічне обслуговування повітроочисників згідно з інструкцією з експлуатації;

• перевірку стану акумуляторних батарей і, за необхідності, очищення поверхні, вивідних штирів та наконечників проводів, вентиляційних отворів у пробках, доливання дистильованої води;

• зливання відстою з фільтрів грубого очищення палива, оливи, що попала в гальмові відсіки заднього моста і підсилювача крутного моменту, конденсату з повітряних балонів;

• перевірку рівня оливи в складових частинах трактора і, за необхідності, доливка її до заданого рівня;

• мащення складових частин трактора згідно з таблицею і картою мащення.

Рис. 1.32. Перелік операцій під час виконання ТО-1 за тракторами

Технічне обслуговування № 2 (ТО-2) передбачає такі операції:

• виконання операцій ТО-1;

• виконання наступних операцій згідно з табл. 1.5.

Таблиця 1.5

Операції технічного обслуговування № 2

Назва операції	Ілюстрація операції
Перевірка зазору між стержнем клапана і носком коромисла. Перевірку зазорів необхідно здійснювати на холодному двигуні, попередньо перевіривши стан затяжки гайок кріплення головки блоку циліндрів (момент затяжки гайок 60‒90 Н·м). Для проведення регулювання зазору необхідно встановити поршень першого циліндра у В.М.Т. і відпустити контргайку 1. Після цього між носком коромисла 4 та торцем стержня клапана 5 розміщується щуп 3 і, шляхом обертання регулювального гвинта 2, встановлюється необхідна величина зазору (щуп має переміщуватися з невеличким натягом). Для двигунів Д-240, Д-243, Д-245, Д-260 величина зазорів в ГРМ на непрогрітому двигуні має бути в межах: впускні клапани – 0,25‒0,30 мм; випускні клапани – 0,40‒0,45 мм.	Рис. 1.33. Перевірка і регулювання зазорів у ГРМ
Зливання відстою з фільтра тонкого очищення палива. Для зливання відстою необхідно на один–два оберти послабити затор випуску повітря 1, що дозволить уникнути утворення розрідження під час зливання відстою з корпусу фільтра через зливний затор 2. Після появи чистого палива затор 1 і 2 потрібно затягнути.	Рис. 1.34. Зливання відстою з фільтра тонкого очищення палива
Перевірка герметичності з’єднань очисника повітря і впускного тракту. Для виконання цієї операції необхідно зняти моноциклон 1 і очистити його внутрішню поверхню. Після чого послабити хомут 2, болт 4, зняти хомут 3 та очисник повітря 5. Очисник повітря потрібно розбирати, для чого необхідно послабити гайки 7 і зняти піддон 6. Внутрішню поверхню піддона очищують і заливають свіжу моторну оливу. Фільтрувальні елементи промивають дизельним паливом і продувають струменем повітря. Далі очисник повітря збирається і встановлюється на місце. На завершення цієї операції перевіряють герметичність усіх з’єднань. У разі перекриття труби, під час роботи двигуна на середніх обертах (1000 хв^-1), він має зупинитися.	Рис. 1. 35. Обслуговування повітряного фільтра
Перевірка і регулювання вільного ходу педалі зчеплення. Вільний хід педалі перевіряється за допомогою лінійки. Його величина має знаходитися у межах 35‒45 мм. Для регулювання необхідно послабити контргайку 4 вилки 3, розшплінтувати й вийняти палець 2. Відкрутити регулювальний болт 8 так, щоб важіль педалі 6 торкнувся кабіни. Після чого необхідно повернути важіль 1 проти стрілки годинника до упору натискного підшипника у важелі натискного диску. Далі, обертаючи вилку 3, потрібно відрегулювати довжину тяги 5 до збігу отворів у вилці і важелі 1, після чого слід зменшити довжину тяги, закрутивши її в вилку на 5,5 обертів, затягнути контргайку 4 і з’єднати вилку 3 з важелем 1 за допомогою пальця 2.	Рис. 1.36. Перевірка і регулювання вільного ходу педалі зчеплення
Перевірка вільного ходу рульового колеса. Величина вільного ходу рульового колеса не має перевищувати 25°. У разі перевищення необхідно перевірити і усунути люфти в шарнірах гідравлічних циліндрів та рульових тяг.	Рис. 1.37. Перевірка вільного ходу рульового колеса
Перевірка і регулювання повного ходу педалей гальм. Величина повного ходу правої педалі гальм має знаходитися в межах 115‒125 мм. У той час, як повний хід лівої педалі гальм має бути на 5‒20 мм меншим. У іншому випадку потрібно здійснювати регулювання повного ходу педалей гальм в такій послідовності: • послабити контргайку 3 на регулювальному болті 2 лівого робочого гальма; • обертаючи регулювальний болт 2, відрегулювати хід лівої педалі; • ті самі операції потрібно здійснити і для правої педалі.	Рис. 1. 38. Перевірка і регулювання повного ходу педалей гальм
Регулювання стоянкового гальма – для проведення регулювання трактор встановлюють на рівному майданчику і блокують задні колеса. Переводять важіль стоянкового гальма 1 у вимкнене положення і послаблюють контргайку 3 регулювального болта 2 (з правого боку трактора). Після цього, обертаючи регулювальний болт 2, домагаються того, щоб під час зусилля 200 Н на важелі 1 на третьому‒четвертому зубі сектора (А) відбувалося повне вмикання стоянкового гальма.	Рис. 1.39. Регулювання стоянкового гальма
Перевірка рівня оливи в корпусах гальм – для перевірки та заливання оливи в корпусах гальм потрібно відкрутити контрольні затори 1 з лівого і правого боку трактора. Рівень оливи в корпусах гальм має бути на рівні нижнього краю контрольного отвору. Якщо поверхні оливи не буде видно, потрібно долити її до моменту початку витікання з отвору. Після чого затор потрібно встановити на місце.	Рис. 1.40. Перевірка рівня оливи в корпусах гальм
Перевірка і регулювання сходження передніх керованих коліс. Сходження передніх керованих коліс має бути в межах 0‒8 мм. У разі відхилення від цієї величини його регулюють зміною довжини поперечної рульової тяги. Для цього на тязі відпускають гайки 1 та 3 і, обертаючи трубу 2 тяги в потрібному напрямі, встановлюють її необхідну довжину.	Рис. 1.41. Перевірка і регулювання сходження передніх керованих коліс
Перевірка рівня і густини електроліту в АКБ – рівень електроліту перевіряється за допомогою скляної трубки і повинен бути в межах 10–15 мм вище запобіжного щитка. У разі зменшення рівня в АКБ доливається дистильована вода. Перед доливанням дистильованої води необхідно перевірити густину електроліту в кожному акумуляторі. У разі необхідності батарею встановлюють на зарядження. Вивідні штирі батареї змащують технічним вазеліном.	Рис. 1.42. Перевірка рівня і густини електроліту: 1 – трубка; 2 – колба; 3 – гумова груша; 4 – денсиметр
Очищення генераторної установки. Потрібно перевірити затягування болтів кріплення генера-торної установки, стан і зусилля затягування затискувачів 2. Очистити генераторну установку від пилу та бруду.	Рис. 1.43. Обслуговування генераторної установки
Заміна масляного фільтра в корпусі гідроагрегатів. Для заміни фільтра необхідно відкрутити болти 2, зняти кришку 1, пружину 3 і вийняти фільтр у зборі. Після цього необхідно відкрутити гайки 4, зняти клапани з обмежувачем 5 та вийняти фільтрувальний елемент. Корпус фільтра 7 і клапан з обмежувачем 5 промивають газом або дизельним паливом, замінюють фільтрувальний елемент і збирають фільтр. Перевірка кріплення лонжеронів до переднього бруса і корпусу зчеплення, корпусу коробки передач, кронштейна проміжної опори карданної передачі, двигуна	Рис. 1.44. Заміна масляного фільтра в корпусі гідроагрегатів

Технічне обслуговування №3 (ТО-3) передбачає:

• виконання операцій ТО-2;

• діагностування окремих систем і механізмів трактора (гідросистеми, електрообладнання, системи пуску, гальмівної системи та ін.);

• ресурсне діагностування трактора (водночас визначається ступінь зношення і оцінюється залишковий ресурс циліндро-поршневої групи, підшипників колінчастого вала, агрегатів трансмісії, паливної апаратури);

• перевірку і, за необхідності, регулювання форсунок, паливного насоса, зазору між контактами запальної свічки і контактами розмикача магнето, зчеплення пускового двигуна, підшипників направляючих коліс і опорних котків гусеничних тракторів, осьового переміщення кареток підвіски, кінцевих передач, зачеплень, гідропідсилювача, агрегатів гідросистем, стоянкового гальма, підшипників проміжної опори карданної передачі, пневматичної системи;

• очищення та промивку фільтра-відстійника бака пускового двигуна, паливопідвідного штуцера, кришки і фільтра бака основного і пускового двигунів, фільтрів турбокомпресора і гідравлічної системи, гідравлічного підсилювача рульового керування;

• перевірку технічного стану стартера та усунення виявлених несправностей;

• перевірку і регулювання реле-регулятора;

• перевірку стану електропроводки та ізоляцію пошкоджених місць;

• звірку показів контрольно-вимірювальних приладів на відповідність еталонам і, за необхідності, їх заміну;

• заміну елементів фільтра тонкого очищення палива;

• перевірку без розбирання і, за необхідності, регулювання зазорів у підшипниках ведучих зубчастих коліс головної передачі;

• перевірку і, за необхідності, відновлення щільності посадки фланців карданних валів;

• перевірку і, за необхідності, перестановку місцями гусениць і ведучих зірочок;

• огляд пневматичних шин і, за необхідності, усунення пошкоджень;

• промивання системи охолодження двигуна;

• визначення потужності і годинної витрати палива;

• перевірку працездатності механізмів у процесі руху трактора.

Сезонне ТО під час переходу до осінньо-зимових умов експлуатації (СТО-03) включає такі операції:

• заправку системи охолодження відповідною рідиною; • підключення індивідуального підігрівача і установку утеплювальних чохлів; • заміну моторних та трансмісійних олив літніх сортів на зимові відповідно до таблиці мащення; • відключення радіатора системи мащення двигуна; • установку гвинта сезонного регулювання реле-регулятора в положення «З» (зима); • доведення до зимової норми густини електроліту в акумуляторі; • перевірку працездатності засобів полегшення пуску двигуна.

Рис. 1.45. Перелік операцій під час виконання ТО-3 за тракторами

Сезонне ТО під час переходу до весняно-літніх умов експлуатації (СТО-ВЛ) включає такі операції:

• зняття з трактора утеплювальних чохлів;

• підключення радіатора системи мащення двигуна;

• установку гвинта сезонного регулювання реле-регулятора в положення «Л» (літо);

• доведення густини електроліту в акумуляторних батареях до літньої норми;

• видалення накипу із системи охолодження (за необхідності);

• заміну моторних та трансмісійних олив зимових сортів на літні відповідно до таблиці мащення;

• заправку системи живлення двигуна паливом літніх сортів.

Рис. 1.46. Перелік операцій під час виконання СТО (ВЛ)

та (ОЗ) за тракторами

Індивідуальна система технологічних операцій встановлює повний перелік операцій за видами обслуговування для кожної конкретної машини. Основою для її розробки є типова система операцій для групи машин. Індивідуальна система операцій ТО цієї машини наводиться в документі «Технічний опис і інструкція з експлуатації», який надходить з кожною машиною.

Як типова, так і індивідуальна системи операцій ТО включають не загальний перелік, а певні групи робіт, що виконуються через певний період, або за певних умов.

1.4.5 Поняття про коефіцієнти технічної готовності та технічного використання машин

Роботу машино-тракторного парку господарства можна оцінити за допомогою показників, основними з яких є коефіцієнти технічного використання і технічної готовності.

Коефіцієнт технічного використання (К_тв) ‒ це відношення часу роботи машини за міжремонтний період до суми цього часу і часу всіх простоїв з технічних причин за цей же період роботи:

		(1.1)
де	N ‒ кількість машин; tc ‒ сума часу роботи машини за її міжремонтний період; tо, te, і tp ‒ відповідно сумарний час простоїв і-ї машини під час проведення технічних обслуговувань, усунення експлуатаційних відказів, ремонтів за доремонтний чи міжремонтний періоди.

Коефіцієнт технічного використання дозволяє оцінити у відсотках або долях одиниці сумарну тривалість простоїв машини в процесі її експлуатації. Для тракторів, сільськогосподарських машин К_тв коливається в межах 0,6‒0,8, що свідчить про низький рівень їх ремонтопридатності.

Коефіцієнт технічної готовності (K_г) ‒ це відношення кількості машин, що перебувають у технічно справному стані, до загальної кількості машин в господарстві, тобто:

,		(1.2)
де	Mc ‒ кількість машин, що перебувають у технічно справному стані на даний час, шт.; Mз ‒ загальна кількість машин у господарстві, шт.

Таким чином, коефіцієнт технічної готовності визначає середню кількість працездатних машин у відрізок часу між їх ремонтами. Залежно від ефективності роботи інженерної служби значення цього коефіцієнту може коливатись у межах від 0 до 1,0.

1.4.6. Економічна ефективність від впровадження планово-запобіжної системи технічного обслуговування

Економічний збиток від передчасного ремонту машин визначають методом відшукання ресурсу, що неповністю використаний, або оцінкою понаднормативної кількості ремонтів за їх середньою відпускною вартістю.

Суть цього методу полягає в тому, що для машин, які надходять на ремонт, встановлюють різницю між фактичним та нормативним міжремонтним наробітком і визначають величину збитків за формулою:

Зо= N·(Qн – Qф),		(1.3)
де	Зо ‒ збитки на один трактор, грн; N ‒ нормативні відрахування на ремонт машини, грн на 1 ум. ет. га; Qн ‒ нормативне міжремонтне напрацювання машини, ум. ет. га; Qф ‒ фактичне міжремонтне напрацювання трактора, ум. ет. га.

Із формули (1.3) видно, що за Q_н = Q_ф господарства під час ремонту не несуть збитків.

Збитки на 1 ум. ет. га від передчасної постановки на ремонт однієї машини визначають за формулою:

З = N·,		(1.4)
де	З ‒ збитки господарства, грн на 1 ум. ет. га.

Для розрахунку збитків господарства від передчасної постановки машин на ремонт необхідно визначити фактичні доремонтні та міжремонтні напрацювання, а також витрати на капітальні та поточні ремонти на кожну марку машини.

Застосування технічної діагностики за відповідної організації ТО дає змогу майже повністю усунути втрати, що виникають за рахунок передчасного ремонту. Окрім того, оптимізація обсягу робіт із технічного обслуговування, яка досягається за допомогою діагностування на основі маршрутної технології, дає змогу скоротити витрати на технічне обслуговування.

Витрати на створення та утримання служби технічного сервісу мають перекриватись за рахунок відрахувань на поточні і капітальні ремонти машинно-тракторного парку.

Під час розрахунків економічної ефективності діагностування і ТО необхідно: • визначити витрати на створення і утримання служби технічного сервісу безпосередньо в господарстві; • порівняти витрати, на утримання служби технічного сервісу з економією коштів за рахунок підвищення продуктивності праці під час ТО з використанням засобів діагностики; • порівняти витрати на утримання служби технічного сервісу з очікуваною економією під час її впровадження, яка одержується за рахунок використання залишкового ресурсу і запобігання передчасному встановленню техніки на ремонт.

Служба технічного сервісу, крім одноразових витрат на створення технічних засобів і утримання обслуговуючого персоналу, має також витрати, пов'язані з підтриманням її в працездатному стані.

Під час визначення найвигіднішого варіанта організації служби за основний критерій необхідно взяти мінімум наведених витрат:

Сmin = Сл + Ен · К ,		(1.5)
де	К ‒ капітальні вкладення, тис. грн; Сп ‒ поточні витрати, тис. грн; Ен ‒ нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень.

Час окупності капітальних вкладень, тобто відношення капітальних вкладень до загального річного економічного ефекту, не має перевищувати 4 років.

	Питання для самоконтролю
1. Сутність планово-запобіжної системи ТО. 2. Що входить до системи технічного обслуговування та ремонту машин? 3. Які основні завдання вирішує комплексна система технічного обслуговування і ремонту машин? 4. Які операції включає ЩТО? 5. Що означає коефіцієнт технічної готовності? 6. Як знайти економічні збитки від передчасного ремонту машин?

Попередня тема

На початок

Наступна тема