СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ РУХОМИЙ СКЛАД

Частина I

Електронний посібник

ГОЛОВНА	ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ		АНОТАЦІЯ	ДОДАТКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ		УКЛАДАЧІ

РОЗДІЛ 2. ФУРГОНИ, ЦИСТЕРНИ

2.1. Автомобілі та автопоїзди-фургони

2.1.1. Основні переваги фургонів та їх класифікація

2.1.2. Конструктивні вимоги до фургонів та області їх застосування. Особливості конструктції універсальних фургонів

2.1.3. Вантажі, що швидко псуються, і фургони для їх перевезення. Способи охолодження фургонів-рефрижераторів

2.1.4. Особливості конструкції ізотермічних кузовів. Основи проєктування та розрахунку

2.1.5. Фургони для перевезення хліба та хлібобулочних виробів

2.1.6. Фургони для медикаментів, меблі та пошти

2.1.7. Перевезення підвісних вантажів, фіксація вантажу, системи автоматичного розвантаження (напрямні ролики, гакова система переміщення піддонів)

2.1. Автомобілі та автопоїзди-фургони

2.1.1. Основні переваги фургонів та їх класифікація

Сучасний ринок переповнений різновидами автомобільної техніки і їхніх моделей. Фургони відносяться до типу транспортних засобів, які можна розглядати як один з найрозпливчастих класів. Автомобілі цієї категорії розрізняються технічними характеристиками за призначенням, а також відмінно пристосовані до вирішення вузькоспеціалізованих завдань.

Фургон - компактний, багатофункціональний і практичний автомобіль, який виділяється універсальністю. Потреба в машинах цього класу виникає у комерційних автотранспортних підприємств, і у приватних осіб, які займаються бізнесом.

Найпопулярнішим і найпоширенішим на території України є промтоварний фургон, який застосовується за необхідності перевезення меблів, техніки, будматеріалів, побутової хімії та інших предметів. На такому автомобілі можна транспортувати все, що поміщається всередину кузова, і не потребує спеціальних умов під час перевезення. Протилежністю вважаються фургони-рефрижератори, які використовуються для транспортування заморожених і короткострокових продуктів харчування. Ці моделі випускаються зі спеціальними холодильними камерами, температурний режим в яких підтримується упродовж тривалого часу.

Фургони класифікуються також за типом конструкційного виконання. Найнадійнішими вважаються моделі з цільним кузовом, які є єдиною конструкцію з автофургоном. Альтернативний підхід передбачає використання незалежного боксу, який дозволяє встановити окремий фургон за допомогою кріплення на автомобільну платформу.

Автомобілі-фургони (причепи-, напівпричепи-фургони) – найпоширеніший спеціалізований рухомий склад автомобільного транспорту. На відміну від бортових автомобілів, вони обладнані закритим кузовом - фургоном.

Фургони призначені для перевезення товарів народного споживання й швидкопсувних вантажів (тарно-пакувальних та штучних), що потребують захисту від впливу довкілля за мінімальних витрат на тару й пакування.

Зазвичай, моделі фургонів оснащуються паливними агрегатами із середньою потужністю від 80 до 160 кінських сил. При цьому, дизельні установки застосовуються рідко - сьогодні вони встановлюються на повноцінні вантажні автомобілі. Провідні виробники автофургонів використовують повнопривідні системи, що робить моделі цього виду транспорту більш затребуваними і популярними.

Важливою характеристикою автомобілів фургонного типу є підвищена вантажопідйомність і витривалість. У пасажирському фургоні даний показник вимірюється в кількості посадочних місць, яких, в залежності від моделі, може нараховуватись від 8 до 16 і більше.

Вантажні фургони по Україні і світу здатні перевозити матеріали вагою до 3 тонн.

Існують моделі з подовженою модифікацією, що збільшує вантажопідйомність до 4500 кг (рис. 2.1).

Рис. 2.1. Загальний вигляд автомобілів-фургонів

Фургони можуть виготовлятись як самостійний автомобіль, або на основі:

- універсалу;

- пікапа;

- мінівену;

- мікроавтобуса.

Застосування автомобілів-фургонів має такі переваги:

забезпечується збереження вантажів за кількістю і якістю в процесі перевезення;

підвищується використання вантажопідйомності автомобілів під час перевезення легковагових вантажів;

зменшуються витрати на пакування вантажів, оскільки існує можливість перевезення вантажів у полегшеному цеховому пакуванні;

відсутня необхідність супроводу вантажу під час перевезення під пломбою відправника.

За своїм призначенням фургони поділяють на (рис. 2.2):

- універсальні (загального призначення) – призначені для перевезення промислових і продовольчих товарів в упаковці (прилади, інструменти, друкована продукція, взуття, килими, деякі види фасованих харчових продуктів тощо), що не потребують спеціальних умов для перевезення за винятком захисту від атмосферних опадів і механічних ушкоджень;

- спеціалізовані – призначені для перевезення швидкопсувних вантажів, а також хлібопекарських і кондитерських виробів, меблів, одягу тощо. Такі фургони мають додаткове обладнання, необхідне для створення певних умов під час перевезення конкретного вантажу. До спеціалізованих фургонів відносяться:

а) фургони для перевезення промислових і продовольчих товарів у м’якій упаковці чи без неї, обладнані пристроями чи пристосуваннями для укладання і закріплення вантажу. Такі фургони призначені для перевезення меблів, готового одягу, тканин, головних уборів, хлібобулочних виробів і ін.;

б) фургони для перевезення швидкопсувних вантажів, до яких відносяться ізометричні, з холодильними установками й опалювальні фургони, використовувані для перевезення м’яса, молока і молочних продуктів, риби, овочів, фруктів тощо. Фургони встановлюються на автомобілі, причепі та напівпричепі. Оцінюючи якості конструкції фургонів, необхідно враховувати низку факторів, які витікають із умов експлуатації. До їх відносяться наступні: міцність і довговічність; коефіцієнт тари, тобто власна маса, що приходиться на 1 т корисної вантажопідйомності; питома площа і об’єм фургона (м²/т, м³/т); вантажна висота; розміри пройому дверей і їх розташування; ступінчастість підлоги; якість освітлення і вентиляції.

Найпоширеніші фургони вантажопідйомністю 2-3 т, переважно на базі вантажних автомобілів. Кузов із дерев'яним каркасом, з двома дверима, обшитий зовні сталевим листом, усередині – дерев'яними рейками. У нижній частині кузова на задній та бічних стінках – відбійні бруси для захисту кузова від пошкоджень під час завантаження. Для доставки вантажів на міжміських та міжнародних перевезеннях використовують великовантажні напівпричепи-фургони з несучими кузовами, виготовленими з використанням алюмінієвих сплавів і пластмас (рис. 2.3).

Рис. 2.2. Класифікація фургонів

Рис. 2.3. Різновиди автомобілів-фургонів

Перегляд відео:

Промтоварний фургон преміум класу на базі Ford Transit

https://youtu.be/bHlw6BwlkOc

2.1.2 Конструктивні вимоги до фургонів та області їх застосування. Особливості конструкції універсальних фургонів

Автотранспортні засоби з кузовами-фургонами призначені для перевезення спеціалізованих вантажів: продукти харчування (особливо, які швидко псуються), меблі, худоба та ін.

До універсальних фургонів надаються наступні вимоги:

1. Фургони щодо габаритних розмірів, вагових обмежень, швидкісних властивостей, світлової сигналізації, гальмових пристроїв, умов роботи водія та ін. мають відповідати техніко-експлуатаційним умовам, які висуваються до базових моделей автомобілів, причепів і напівпричепів загального призначення.

2. Термін експлуатації фургонів до капітального ремонту має бути не менший терміну експлуатації базових моделей автомобілів, причепів і напівпричепів загального застосування.

3. Фургони мають бути обладнані відповідними східцями, перилами, поручнями, трапами, які забезпечують безпечний підхід до їх частин, обумовлений технологією роботи (наприклад, висота нижньої сходинки від рівня дороги рекомендується не більше 0,5 м).

4. Внутрішня форма кузова, виходячи із умов найкращого розташування вантажу в стандартній тарі, повинна мати прямокутний переріз (рис. 2.4).


Рис. 2.4. Вигляд фургона зсередини

До універсальних фургонів надаються наступні вимоги:

5. Зовнішні кути кузова можуть мати округлення, радіус яких не має перевищувати 0,15 м.

6. Внутрішні розміри кузовів-фургонів повинні узгоджуватись з габа-ритними розмірами стандартних піддонів, контейнерів та іншої стандартної тари.

7. Підлога кузова автомобіля фургона вантажопідйомністю 4,5 т і вище, причіпа і напівпричіпа має дозволяти в’їзд вилкового автонавантажувача загальною масою (з вантажем) не менше 2500 кг. Вантажна висота фургона має відповідати наступним значенням:

- для автомобілів – 0,7; 0,9; 1,1; 1,2; 1,25; 1,3 м;

- для причепів – 1,3; 1,35 м;

- для напівпричепів – 1,3; 1,45 м.

8. Фургони повинні мати, як правило, двоє дверей (ззаду і з правої сторони за ходом транспортного засобу). Конструктивно двері фургонів можуть бути виконані створчатими, зсувними або в вигляді жалюзі. Ширина прорізу бічних дверей автомобіля-фургона вантажопідйомністю 4,5 т і вище (причепів і напівпричепів) має бути не менше 1,3 м. Кут відкривання дверей має бути: у задніх створчатих дверей – 270°, у бічних – 180°.

9. Двері фургона мають фіксуватися у відкритому крайньому положенні, а ширина і висота задніх дверей мають бути рівні внутрішній ширині і висоті кузова. Засуви задніх двостворчатих дверей мають забезпечувати жорсткість дверного прорізу під час закритих дверей, а також запобігати від перекосу і тертя дверей. Конструкція засувів має забезпечувати можливість пломбування кузова і неможливість відкривання дверей без пошкодження пломб.

10. Фургони з вантажною висотою понад 0,5 м мають бути обладнані безпечними пристроями для доступу в середину вантажного приміщення. Для забезпечення можливості під’їзду транспортного засобу безпосередньо до місця розвантаження (завантаження) вантажів підніжки не мають виступати за габарити кузова (по довжині і ширині).

11. Запасне колесо має встановлюватись поза кузовом фургону.

12. Матеріали внутрішньої обшивки має вибиратись за умов санітарно- гігієнічних вимог.

13. Фургони повинні мати внутрішнє освітлення. Плафони мають бути захищені від можливих пошкоджень вантажів.

14. Кузови фургонів мають бути обладнані системою вентиляції. Конструкція вентиляційних отворів мають дозволяти різну ступінь прикриття.

15. Конструкція фургона має виключати попадання в середину кузова відпрацьованих газів, пилу, вологи, парів від акумуляторних батарей, а також парів палива із системи живлення.

16. Конструкція кузова фургона має забезпечувати найменшу трудоємкість проведення ремонтних робіт.

17. Коефіцієнт тари K_т має бути якнайменшим

2.1.

де M_ф – маса фургона, кг;

q – вантажопідйомність, кг.

18. Об’єм і площа кузова фургона мають забезпечувати найбільш повне використання номінальної вантажопідйомності базової моделі під час перевезення вантажів. Питомі значення параметрів (питома площа, питомий об’єм) мають бути за можливості більшими.

Фургони за сферою застосування підрозділяються на рухомий склад для:

Ø місцевих перевезень;

Ø міжміських перевезень;

Ø міжнародних перевезень.

У міських умовах найширше застосування знайшли автомобілі-фургони невеликої вантажопідйомності (400−2000 кг). Умови експлуатації фургонів висувають певні вимоги до їх компоновок, маневреності, швидкості і естетичного вигляду.

Для перевезень малих партій вантажу в міських умовах випускаються автомобілі-фургони на базі легкових автомобілів вантажопідйомністю не вище 500 кг. Вони мають суцільнометалевий несучий кузов невеликої місткості з задніми одностулковими чи двостулковими дверима у вантажному приміщенні (рис. 2.5).

Рис. 2.5. Малотонажний автомобіль-фургон

Для доставки вантажів у міжміських і міжнародних перевезеннях використовуються великовантажні напівпричепи-фургони з несучими кузовами, виготовленими з використанням алюмінієвих сплавів і пластмас (рис.2.6).

Рис 2.6. Автомобіль з фургоном напівпричіпом

Для підвищення універсальності застосовуються взаємозамінні кузови чи системи швидкого їхнього перетворення з кузова-фургона із суцільними стінками в кузов з відкидними стінками або в платформу (рис. 2.7).

Рис. 2.7. Автомобіль-фургоном з відкидними бортами

Перегляд відео:

Нова модель промтоварного фургона FAW Tiger V

https://youtu.be/wIiQRz1RSL8

Ізотермічний. Рефрижераторний фургон

https://youtu.be/uIHNyqcyXTM

Фургон SWING-MASTER

https://youtu.be/XPSsOSbFk20

2.1.3. Вантажі, що швидко псуються, і фургони для їх перевезення. Способи охолодження фургонів-рефрижераторів

Вантажі, що швидко псуються – це вантажі, які потребують у процесі перевезення і зберігання дотримання, особливих термовологісних і вентиляційних режимів. Вони діляться на два класи: рефрижераторні і не- рефрижераторні. У свою чергу рефрижераторні вантажі діляться на 3 групи: морожені, охолоджені і охолоджувані під час транспортування. Кожна із зазначених груп вимагає певних режимів температури: морожені -6°С і нижче; охолоджені – від -5 до -1°С; охолоджувані від 0 до + 15°С.

Для забезпечення збереженій перевезення враховують:

– ступінь пристосованості транспортного засобу для даного перевезення, стан вантажу;

– сезон, напрям і тривалість маршруту.

Крім того, в процесі перевезення враховують дві ознаки – спільність походження продукту і спільність режиму його перевезення. Недостатнє врахування хоча б однієї ознаки призведе або може призвести до псування вантажу.

Для перевезення швидкопсувних вантажів використовуються рефрижераторні фургони, рефрижераторні контейнери і так звані «вентильовані» фургони, тобто фургони зі спеціальною системою вентиляції (рис. 2.8).

Рис. 2.8. Загальний вигляд автофургонів-рефрижераторів

Специфікою перевезення вантажів, що швидко псуються є необхідність суворого дотримання цілої низки правил і умов зберігання:

– транспорт, який використовується для перевезення вантажів, що швидко псуються, має забезпечувати безумовне дотримання необхідних параметрів (температура, вологість) усередині контейнера (вагона). Крім того, він має відповідати встановленим чинним законодавствам санітарним вимогам;

– для спільного перевезення в одному контейнері (автомобілі) має дотримуватися сумісність різних продуктів – у процесі транспортування жоден з вантажів не має впливати негативно на інший, наприклад, через специфічний запах. Неприпустиме сумісне перевезення з іншими продуктами замороженої та охолодженої риби, солоної або копченої риби, сухих рибних концентратів, копчено-в’яленої або сухої риби, копченої ковбаси і м’ясокопченостей, охолодженого м’яса, сирів всіх видів, маргарину, хлібопекарських дріжджів, овочів з різким запахом (часник, цибуля);

– дозволяється сумісне перевезення продуктів, які мають однаковий температурний режим;

– всі продукти, що швидко псуються, в більшій чи меншій мірі, схильні до природного убутку, що може бути викликано втратою вологи. Оптимальна вологість для перевезення швидкопсувних продуктів, наприклад, для плодоовочів – 85 - 95%. За зниження вологості нижче 80% плоди починають в’янути, а за дуже високої вологості – різко посилюється життєдіяльність мікроорганізмів;

– зниження процентного вмісту кисню в повітрі може призвести до анаеробного «дихання» плодів, що викликає їх в’янення. Занадто високий відсоток СО₂ призводить до прискореного дозрівання плодів, рекомендований рівень вуглекислого газу під час перевезення плодоовочів – близько 1%;

– плодоовочі краще перевозити в темряві, освітлення стимулює їх дозрівання;

– для перевезення м’яса прийнято виділяти три діапазони температур: сильнозаморожене (від –18 до –30 °С), заморожене (від –11 до –13 °С), охолоджене (–0,5 – –1,5°С). Охолоджене м’ясо зберігає свої якості як продукт упродовж 15 - 17 діб;

– риба/рибопродукти можуть перевозитися охолодженими (термін зберігання до 12 днів) і замороженими;

– тваринне масло може перевозитися в ящиках, діжках, бочках, при цьому в процесі транспортування температура зберігання не має бути вище –2°С;

– умови для перевезення сирів: вологість повітря – 80–85%, температура в межах від 0 до + 12°С;

– для перевезення яєць дуже важливо дотримуватися режиму вентиляції, повітря не має застоюватися. Температура – від –1,5 до + 1,5 °С, вологість – 85 – 90%;

– консерви (овочеві і фруктові) в скляній тарі можуть перевозитися за температури від -1 до + 25 °С;

– для перевезення рибних консервів необхідна підтримка температурного режиму від -5 до 0 °С;

– завантаження й встановлення тари з швидкопсувними продуктами має забезпечувати дотримання режиму вентиляції.

Всі швидкопсувні вантажі в тій чи іншій мірі схильні до природного убутку, наприклад усушки через втрату вологи. Оптимальна відносна вологість для плодоовочів 85 – 95%. При 80% і нижче, плоди в’януть, а підвищення відносної вологості призводить до посилення життєдіяльності мікроорганізмів. На якість вантажу впливають мікроорганізми, газовий склад повітря і освітленість. Мікроорганізми (батареї, цвілі) найбільш активні при температурі від +15 до + 20 °С, однак деякі з мікробів можуть існувати і за негативних температур (рис. 2.9).

Рис. 2.9. Температурні можливості авторефрижератора

Перевезення швидкопсувних вантажів – процес дуже складний і відповідальний, адже під час транспортування такого типу товарів потрібно суворе дотримання як температурного і повітряного режиму, а також вологості, щоб у процесі перевезення зберегти вантаж у цілісності. Крім того, такі перевезення мають досить жорстке обмеження за часом, адже термін придатності продукції обчислюється з моменту його виробництва, і чим більше триває процес перевезення швидкопсувних вантажів, тим менше залишиться часу на його реалізацію.

Для перевезення швидкопсувних продуктів використовується спеціалізований рухомий склад, що включає ізотермічні (без холодильних і опалювальних установок), льодовикові (з тимчасовими способами охолодження), рефрижераторні (з охолодженням компресорними чи абсорбційними холодильними установками), опалювальні (зі зворотними холодильними установками, що працюють у режимі обігріву) транспортні засоби – автофургони, виконані на базі автомобіля, причепа чи напівпричепа.

Ізотермічні фургони використовуються для розвезення заморожених чи охолоджених швидкопсувних продуктів на невеликі відстані й у міських умовах.

До рефрижераторів і льодовиків відносяться ізотермічні фургони із системами машинного чи безмашинного охолодження відповідно, яке дозволяє знижувати температуру всередині вантажного приміщення до заданої за умовами збереженності перевезеного вантажу, а потім підтримувати її на цьому рівні.

Рефрижератори (льодовики) поділяються на класи А, В і С.

У рефрижераторах класу А можна підтримувати будь-яку температуру у вантажному приміщенні в діапазоні від +12 до 0 °С, класу В – від +12 до – 10 °С, а класу С – від +12 до -20 °С за температури зовнішнього повітря +30 °С.

Температура всередині вантажного приміщення опалювальних фургонів до +12 °С за температури зовнішнього повітря –10 °С для рефрижераторів класу А –20°С для рефрижераторів класу В.

Рефрижератори й опалювальні фургони в основному використовуються для дальніх перевезень (до 1000 км) швидкопсувних продуктів.

Кузов і устаткування ізотермічного рухомого складу мають забезпечувати:

стабільну температуру у вантажному приміщенні з мінімальними її коливаннями по всьому об’єму;

швидке і рівномірне охолодження неохолоджених вантажів;

інтенсивну циркуляцію повітря у вантажному приміщенні;

вентиляцію вантажного приміщення;

можливість ведення вантажно-розвантажувальних робіт з використанням підйомно-транспортного устаткування;

зручність обслуговування холодильного й опалювального устаткування.

Конкретні вимоги до різних видів ізотермічного рухомого складу і температурного режиму перевезення свіжих, заморожених і глибокозаморожених продуктів визначені «Правилами перевезень швидкопсувних вантажів автомобільним транспортом загального користування в міжміському сполученні» і «Угодою про міжнародні перевезення швидкопсувних харчових продуктів», розробленою Комітетом внутрішнього транспорту Європейської Економічної Комісії ООН.

Відповідно до зазначеної вище угоди, перевірка відповідності транспортних засобів усіх груп і класів установленим вимогам має проводитися на іспитових станціях тієї країни, де вони зареєстровані.

Перевірка проводиться в таких випадках:

під час здавання транспортного засобу в експлуатацію;

періодично, принаймні кожні шість років;

за вимогою компетентної влади.

Перевірка транспортних засобів серійного виробництва, що відповідають установленому зразку, може проводитися вибірковим методом.

Під час використання транспортних засобів у міжнародних перевезеннях із зовнішньої сторони фургонів зеленими буквами на білому фоні наносяться відмітні знаки (табл. 2.1).

Якщо транспортний засіб має установки для охолодження й обігріву кузова (наприклад, оборотну холодильну установку), то наносяться два відмітні знаки, що звичайно сполучаються.

Таблиця 2.1.

Характеристика транспортних засобів для перевезення швидкопсувних харчових продуктів

Тип транспортного засобу	Ступінь ізоляції кузова	Клас	Літерне позначення (відмітні знаки)
Ізотермічний	Нормальний	-	1N
Ізотермічний	Посилений	-	1R
Льодовик	Нормальний	А	RN-A
	Посилений	А	RR-A
		В	RR-B
		С	RR-C
Рефрижератор	Нормальний	А	FN-A
	Посилений	А	FR-A
		В	FR-B
		С	FR-C
Опалювальний	Нормальний	А	CN-A
	Посилений	А	CR-A
	Посилений	В	CR-C

Охолодження внутрішнього об’єму кузова забезпечується механічним або хімічним способами.

Механічні системи бувають двох типів:

1) з компресорним холодильним пристроєм, який працює під час руху рефрижератора;

2) і попередньо замороженими плитами з евтектичного розчину (зератори).

За хімічним способом охолодження рідкі або тверді тіла (сухий лід, зріджені гази тощо) перетворюються в газ з поглинанням тепла із оточуючого середовища.

Всі джерела холоду для охолодження фургонів-рефрижераторів діляться на тимчасові і постійні.

Тимчасовими джерелами називають такі, запас яких забезпечує підтримання необхідної температури в кузові упродовж певного (обмеженого) часу (сухий лід, зріджені гази, машинне охолодження періодичної дії).

Перевагою охолодження кузовів за допомогою сухого льоду (тверда вуглекислота, густиною 1,4 − 1,5 кг/л) є можливість підтримання в кузові дуже низької температури, а також чистоту в зв’язку з переходом вуглекислоти з твердого стану в газоподібний (сублімація) за температури –78,9 C. При цьому прихована теплота 1 кг льоду за атмосферного тиску складає 136,89 ккал/кг. Баки з сухим льодом розташовують під стелею або в верхній частині стінок кузова рефрижератора (рис. 2.10).

Основним недоліком охолодження сухим льодом, яке обмежує його застосування, є його відносно висока вартість.

Рис. 2.10. Зовнішній вигляд сухого льоду

Перегляд відео:

Як охолоджувати та заморожувати продукти сухим льодом

https://youtu.be/cQrR7LgqpG8

Що таке сухий лід і коли він може бути небезпечним

https://youtu.be/-CrTodeyBi8

Для охолодження кузовів рефрижераторів застосовуються заморожені евтектичні розчини, танення яких супроводжується поглинанням тепла із зовнішнього середовища. Ці розчини розташовані в ємностях. Вони заморожуються в стаціонарних холодильних установках (зераторах), або за рахунок випаровування речовини, що циркулює по трубопроводах, розташованих всередині акумулятора холоду.

До розчинів ставляться вимоги:

незначна в’язкість за низьких температур;

низька температура замерзання;

висока теплоємкість, теплопровідність та тепловіддача;

негорючість, вибухобезпечність і нетоксичність;

відсутність корозійної дії на метал..

Як холодоносій застосовують розчини мінеральних солей (хлористого натрію NaCl і хлористого кальцію CaCl₂) або розчини солей металів (MgCl₂) і органічних сполук (етиловий спирт, трихлоретилен та ін.).

Водні розчини солей залежно від концентрації можуть залишатися в рідкому стані за температури значно нижче 0 °C. Зі збільшенням концентрації солі в воді температура замерзання розчину понижується до стану кріогідратної точки, в якій розчин замерзає в вигляді однорідної маси. Такі розчини називаються евтектичними.

Водні розчини етиленгліколю забезпечують температуру холодоносія до –68 °C. Однак ці розчини викликають корозію металевих частин холодильних агрегатів.

Найефективнішим холодоносієм для температур до –75 °C є дихлорметан або метиленхлорид (фреон–30).

Охолодження від танення евтектичних розчинів буває двох типів: зераторне і акумуляторне.

За зераторного охолодження танення розчину супроводжується ефективним поглинанням тепла із простору кузова. Температура в кузові при цьому підтримується від +2 °C до –3 °C. Строк дії зераторів 12–15 годин.

Акумулятори холоду відрізняються від зераторів тим, що евтектичний розчин заморожують не в стаціонарних морозильних камерах, а за рахунок циркуляції холодоносія по змійовиках, які розташовані в них.

Перегляд відео:

Розчини. Масова частка розчиненої речовини.

https://youtu.be/dwQMAunGDe4

Останнім часом як холодоагент у рефрижераторах усе ширше застосовується рідкий азот, використанню якого сприяють такі переваги цього способу:

відносна інертність азотного середовища, що перешкоджає окислюванню і розвитку мікроорганізмів на поверхні продуктів;

можливість створення досить низьких температур у вантажних приміщеннях і великий ступінь збереження якості продуктів;

незначні капітальні витрати на виробництво нових і переустаткування існуючих транспортних засобів;

відсутність необхідності в дорогому холодильному устаткуванні;

простота конструкції охолоджувальної системи, висока її надійність у роботі і простота обслуговування, можливість повної автоматизації керування системою охолодження;

швидке охолодження кузова перед рейсом і практично миттєве віднов-лення температурного режиму, що порушується під час відкривання дверей;

незначні габарити і маса охолоджувальних пристроїв, що особливо важливо в умовах транспортування;

мінімальна витрата енергоресурсів;

відсутність відходів, що забруднюють довкілля, і безшумність роботи.

За допомогою азотного охолодження можна забезпечувати дуже низькі температури у вантажному відсіку, однак звичайно вони підтримуються в діапазоні від позитивних до –20 − –30 °С. Час виходу на режим (температуру –20 °С) для великих рефрижераторів складає 10 − 15 хв (за машинного способу охолодження 5 − 6 год).

Перегляд відео:

Скарбничка знань. Рідкий азот

https://youtu.be/6GC0IqVsnRY

Схема охолодження кузова напівпричепа-рефрижератора за допомогою рідкого азоту наведена на рис. 2.11.

Рис. 2.11. Схема охолодження кузова напівпричіпа-рефрижератора

за допомогою рідкого азоту:

1 – дверний вимикач; 2 – аварійний вимикач;

3 – трубопровід для впорскування зрідженого азоту; 4 – розпилювач;

5 – датчик температури;6 – з’єднувальна (перехідна) коробка;

7 – електромагнітні клапани подачі стиснутого азоту;

8 – кран для заповнення резервуарів зрідженим азотом; 9 – бак;

10 – вивід електроживлення газовипускного клапана; 11 – горловина;

12 – головний вимикач; 13 – плавкий запобіжник;

14 – акумуляторна батарея; 15 – первинний резервуар; 16 – проміжні резервуари; 17 – вторинний резервуар; 18 – газовипускна магістраль (з’єднується з

атмосферою); 19 – електромагнітний газовипускний клапан

Рідкий азот зберігається в резервуарах під тиском 1,1 кгс/см² і розбризкується в холодильній камері (за температури –196 °C) за допомогою трубопроводу.

Розбризкувальні пристрої вмикаються в роботу автоматично терморегулювальними вентилями.

Резервуари 15−17 з рідким азотом розміщені в передній частині рефрижератора. Ці резервуари мають надійну вакуумну ізоляцію. На задній і бічних дверях кузова є дверні 1 і аварійні 2 вимикачі, які забезпечують закінчення подачі азоту під час відкривання дверей у випадку аварії. Температура підтримується до –30 °C.

Постійні джерела холоду це такі, які забезпечують постійне забезпечення заданої пониженої температури без періодичного поновлення запасу холоду (наприклад, машинне охолодження з автономним приводом).

Охолоджувальні пристрої розташовують у кузові таким чином, щоб створювалась необхідна циркуляція холодного повітря. Для примусової циркуляції повітря використовуються вентилятором.

Оскільки джерелами холоду для охолодження кузова є холодильні машинні агрегати, які змонтовані на автомобілях-причепах або напівпричепах. Утворення холоду в таких установках проходить за рахунок випаровування попередньо стиснутих компресором і сконденсованих охолоджуючих речовин або шляхом випаровування рідкого аміаку, який потім поглинається бідним водоаміачним розчином.

До охолоджувальних рідин ставляться такі вимоги:

низькі температури кипіння за тиску дещо вищого атмосферного (щоб уникнути засмоктування повітря);

помірні температури і тиски парів за їх конденсації;

мала теплоємкість рідини і високі коефіцієнти теплопровідності і тепловіддачі;

низька температура твердіння;

нетоксичність.

Під час машинного способу охолодження рефрижератори забезпечуються компресорними холодильними установками.

Привод компресора звичайно здійснюється від двигуна внутрішнього згоряння, що забезпечує повну автономність роботи рефрижератора як під час руху, так і на стоянках.

У сучасних рефрижераторах холодильні установки звичайно розміщують поза фургоном – на передній стінці, що забезпечує повне використання площі і місткості фургона, а також поліпшення обдуву компресора і конденсатора під час руху.

Машинні холодильні установки автомобілів і причепів є постійними джерелами холоду. Поява холоду можлива двома способами: випаровуванням легко випаровних холоодоагентів, попередньо стиснутих компресорами і сконденсованих; випаровуванням рідкого аміаку, що поглинається потім водоаміачним розчином (адсорбційні установки). Переважне поширення отримав перший спосіб.

Постійні джерела холоду це такі, які забезпечують постійне забезпечення заданої пониженої температури без періодичного поновлення запасу холоду (наприклад, машинне охолодження з автономним приводом).

Охолоджуальні пристрої розташовують у кузові таким чином, щоб створювалась необхідна циркуляція холодного повітря.

Для примусової циркуляції повітря використовуються вентилятори, оскільки джерелами холоду для охолодження кузова є холодильні машинні агрегати, які змонтовані на автомобілях-причепах або напівпричепах. Утворення холоду в таких установках проходить за рахунок випаровування попередньо стиснутих компресором і сконденсованих охолоджувальних речовин або шляхом випаровування рідкого аміаку, який потім поглинається бідним водоаміачним розчином.

Перегляд відео:

Система причепа з контролем температури нового покоління

https://youtu.be/TDAkoVRAZ-4

Kögel рефрижератор, система охолодждення Climatex

https://youtu.be/g_Xn52W-8sI

Напівпричіп-рефрижератор Schmitz

https://youtu.be/SXj5sRTx0Sc

Розглянемо принцип роботи холодильно-опалювального агрегата БЙС 39, установлюваного на напівпричепах-рефрижераторах N13СН, що випускаються заводом Orlichan (Чехія) і широко використовуваних у нашій країні (рис. 2.12).

Рис. 2.12. Принципова схема холодильно-опалювального агрегата:

1 - компресор; 2 - ресивер; 4 - індикатор; 5 - фільтр-осушувач;

6 - розподільник; 8 - випарник; 9 - розподільник пар; 11 - термобалон;

12 - теплообмінник; 14, 19 - клапан; 15 - нагнітальний клапан;

16 - манометр; 13, 17 - вкладиш; 3, 10, 18, 24 - вентиль;

20 - конденсатор; 7, 21 - вентилятор; 22 - зворотній клапан;

23 - автоматичний пристрій захисту; 24 - вентиль.

Холодильний агрегат забезпечує холодопродуктивність 3,9 кВт за температури довкілля +30 °С та температури в холодильній камері - 20 °С. Привод компресора здійснюється від бензинового двигуна потужністю 13,6 кВт. Маса холодильного агрегату – 600 кг.

Холодильно-опалювальний агрегат з бензиновим двигуном скомпонований як єдиний блок, що кріпиться на передній стінці ізотермічного фургона. Агрегат проміжною стінкою розділений на дві частини: конденсаторну і випарну. Випарна частина через проріз у верхній частині стінки фургона вставляється всередину холодильної камери. Конденсаторна частина розміщується в закритій шафі, що має двері і ґрати для доступу повітря до конденсатора і двигуна.

Нижче установки в окремому ящику знаходяться акумулятори, що необхідні для пуску і роботи двигуна.

Бензобак для двигуна розміщений під підлогою напівпричепа.

Холодильно-опалювальний агрегат оснащений електронною системою регулювання температури, що задається за допомогою ручок керування електронним термостатом.

Температура в холодильній камері заміряється за допомогою термометра опору. Холодильний блок, крім того, оснащений системою автоматичного відтавання, керованою за допомогою диференціального реле тиску. Система відтавання може включатися і вручну.

У режимі «охолодження» компресор 1 (рис. 2.12) всмоктує пари холодоагенту через клапан 14. За допомогою цього клапана підтримується постійний тиск на вході в компресор. У такий спосіб компресор і двигун охороняються від теплових перевантажень. Стиснутий холодоагент через нагнітальний клапан 15, вкладиш, що амортизує 17 і двоходовий вентиль 18 надходить у конденсатор 20, що є теплообмінним апаратом. Тут теплота від холодоагенту відводиться в довкілля (повітря). Інтенсивність теплообміну підсилюється вентилятором 21. Кількість теплоти, що відводиться, має відповідати умовам переходу газоподібного холодоагенту в рідкий стан.

Рідкий холодоагент через зворотний клапан 22, вентиль 24 надходить у ресивер 2, потім через вентиль 3, індикатор рідкого холодоагенту 4, фільтр-осушувач 5 для поглинання наявної в холодоагенті вологи, теплообмінник 12 – до терморегульованого вентиля 10.

За допомогою останнього автоматично регулюється ступінь заповнення холодильної установки холодоагентом залежно від температури його парів.

Автоматичне регулювання системи забезпечується за допомогою термобалона 11, закріпленого на вихідному трубопроводі випарника, і зрівняльної лінії, підключеної поблизу термобалона. Тиск холодоагенту на виході з терморегулювального вентиля зменшується до тиску випару, і холодоагент через розподільник 6 надходить у випарник 8.

Розподільник забезпечує рівномірний розподіл холодоагенту по всіх секціях випарника, через подільні трубки якого підводиться теплота від охолоджуваного середовища, що забезпечує перехід холодоагенту в газоподібний стан.

Пари холодоагенту через теплообмінник, вкладиш, що амортизує 13 і клапан 14 знову повертаються в компресор.

Теплообмінник − це змійовик, укладений у кожух.

Змійовик підключений до трубопроводів для рідкого холодоагенту між ресивером і терморегулювальним вентилем, а кожух за протитечійною схемою – до трубопроводів з газоподібним холодоагентом на виході з випарника.

Використання теплообмінника сприяє поліпшенню енергетичних показників і експлуатаційних якостей холодильної машини:

забезпечується «сухий хід» компресора (перегрів парів перед всмоктуванням);

підвищується надійність роботи терморегулювального вентиля;

поліпшується повернення оливи в компресор.

Для опалення кузова двоходовий вентиль 18 переводиться в положення, що відповідає надходженню гарячих парів холодоагенту не в конденсатор, а безпосередньо у випарник 8 через розподільник пар 9. Охолоджені пари знову засмоктуються компресором з випарника через теплообмінник 12, амортизаційний вкладиш 13 і клапан 14.

Для підвищення ефективності роботи конденсатора і випарника використовуються вентилятори 21 і 7.

Зняття «снігової шуби» з випарника відбувається в режимі «відтавання». Цей режим відрізняється від режиму «опалення» тільки відключенням роботи вентилятора випарника.

Контроль за тиском у лінії всмоктування здійснюється за манометром 16. Максимальний тиск у системі обмежується автоматичним пристроєм захисту 23, що припиняє роботу установки під час підвищення тиску понад 1,6 МПа, і знову включає її під час зниження тиску до допустимої величини. Керування двоходовим вентилем здійснюється за допомогою електромагнітного клапана 19. У режимі «охолодження» струм на електромагнітний клапан не подається, і нагнітальний трубопровід компресора постійно підключений до конденсатора.

Для полегшення розгону компресора в момент пуску електромагнітний клапан з’єднує всмоктувальний і нагнітальний трубопроводи.

У режимі «опалення» і «відтавання» струм постійно подається на електромагнітний клапан, у результаті чого двоходовий вентиль забезпечує подачу холодоагенту у випарник.

У холодильних установках, застосовуваних на автотранспортних засобах, як холодильний агент звичайно використовується хладон R-12 – безбарвний газ, що не горить, вибухобезпечний і нешкідливий.

2.1.4 Особливості конструкції ізотермічних кузовів. Основи проєктування та розрахунку

Особливість конструкції ізотермічних фургонів, фургонів-рефрижераторів і фургонів, що обігріваються, полягає в тому, що вони мають термоізоляцію, що розташовується між зовнішнім і внутрішнім облицюваннями.

Ізотермічний фургон призначений для перевезення продуктів харчування, лікарських засобів та інших матеріалів, для яких постійно необхідно підтримувати низький температурний режим.

Ізотермічний фургон поліпшеного типу - один з кращих варіантів за рахунок використання надійних матеріалів. Під час виробництва даного виду фургонів як обшивку використовують алюмінієві композитні панелі, а як підлогове покриття наливну підлогу або вологостійку бакелітову фанеру. Також передбачено обрамлення каркаса фургона алюмінієвим профілем 85х85 мм для захисту від корозії.

Ізотермічний фургон «стандарт» - у цьому варіанті як обшивку використовують оцинкований метал з полімерним антибактеріальним покриттям, покриття для підлоги вологостійка бакелітова фанера. Також передбачено обрамлення каркаса фургона алюмінієвим профілем 40х40 мм для захисту від корозії.

Ізотермічний фургон «економ» - найпростіший варіант виконання даного типу фургонів. У цьому варіанті як обшивку використовують сталеві листи, з'єднані за допомогою заклепок, як покриття підлоги використовується оцинковані листи, покладені поверх фанери.

Конструкція фургонів виконана так, що він має мінімальну тепловіддачу, це досягається за рахунок збільшення товщини стін і підлоги, також важливу роль грає матеріал, який використовується для внутрішньої обшивки.

Під час вибору ізотермічного фургона варто звернути увагу на кілька основних моментів: матеріал внутрішніх і зовнішніх стінок, товщина стін і підлоги, конструкція (каркасна або безкаркасна) і наявність додаткового обладнання.

Виробництво і продаж ізотермічних фургонів в Україні, як їх в народі ще називають «термобудка», є одним з основних напрямків нашої компанії, за час існування ми виготовили значну кількість таких фургонів на базі автомобілів Ford, Isuzu, Hyundai, і ще на великій кількості вантажних автомобілів з різними параметрами.

Конструктивно кузов фургона виконується з каркасом або має безкаркасне виконання.

Фургони з каркасами звичайно застосовуються на рефрижераторах, призначених для перевезення вантажів, що підвішуються до гаків на даху (наприклад, м’ясних туш). Клепані каркаси сучасних фургонів виготовляють з алюмінієвого чи сталевого профілю. Елементи кріплення внутрішніх і зовнішніх панелей до каркаса розташовані з боку каркаса і закриваються зовнішньою чи внутрішньою обшивкою. У такій конструкції усуваються «теплові містки» – місця з’єднання металевого каркаса з облицюванням (рис. 2.13).

Рис. 2.13. Загальний вигляд каркасного ізотермічного фургона

Термоізоляція здійснюється декількома способами:

напилюванням ізоляційного шару зовні чи зсередини кузова до установки зовнішнього чи внутрішнього облицювань;

заповненням порожнини між обшивками піноутворювальним розчином, що за наступного спінювання розширюється і заповнює всі порожнечі.

Нанесення спіненої композиції до закріплення однієї з обшивок дозволяє усунути появу порожнеч у теплоізоляції, що може мати місце під час подачі піни у важкодоступні місця та другого способу будови теплоізоляції.

Безкаркасні фургони звичайно виготовляють з використанням термоізоляційних плит товщиною до 90 мм. Прості термоізоляційні плити одержують шляхом спінювання матеріалу між металевими листами. Після його затвердіння по обидва боки плит наклеюються листи дюралюмінію. Як теплоізолювальний матеріал найчастіше використовується пінополіуретан (рис. 2.14).

Рис. 2.14. Загальній вигляд безкаркасного ізотермічного фургона

Необхідно пам’ятати, що існують ізотермічні фургони без спеціального та з спеціальним обладнанням: тимчасовим, або постійним джерелом холоду; системою обігріву внутрішнього кузова; системою зрошення продуктів, які перевозяться (наприклад, свіжої зелені); системою штучного клімату.

Додаткові вимоги, що висуваються до конструкції ізотермічного кузова фургона:

1. Високі теплотехнічні якості.

2. Мала власна вага.

3. Надійне ущільнення дверей.

4. Підвищені антикорозійні властивості кузова-фургона.

5. Придатність кузова до санітарної обробки вантажного приміщення.

Кузови фургонів обладнуються начіпними задніми двостулковими і бічними начіпними чи зсувними дверми (рис. 2.15).

Обидві прокладки закріплені на полівінілхлоридному несучому елементі, що приклеюється по периметру дверей неопреновим клеєм.

Рис. 2.15. Основні компоненти кузовів-фургонів

Підтримка постійної і практично однакової температури по всій довжині кузова досягається за допомогою системи циркуляції холодного повітря, названої «зворотний потік». Холодильна установка при цьому способі охолодження подає повітря від випарника в нижню частину кузова по каналах у передній стінці, звідки він попадає в канали, утворені в настилі підлоги, а потім подається до стелі вздовж напрямних на внутрішній стороні дверей кузова.

У більш складних конструкціях ізоляційних панелей для забезпечення підвищеної твердості в шарі ізолювального матеріалу містяться різні вставки зі скловолокна, фанери тощо, з’єднані між собою за допомогою спеціальних клеїв.

Одну з конструкцій безкаркасного фургона зображено на рис. 2.16.

З’єднання шаруватих панелей підлоги, стінок і стелі всередині кузова здійснюється за допомогою алюмінієвих кутиків 8 і ущільнювачів 7. Зовні панелі кузова з’єднуються гнутими профілями 10 і 13 з анодируваного алюмінію, що у свою чергу з’єднуються з аналогічними вертикальними алюмінієвими профілями по кутах кузова.

Для виготовлення дверей використовують алюмінієві сплави, корозійностійкі сталі чи композитні матеріали. Під час конструювання дверей особлива увага приділяється ефективності ущільнень, що звичайно складаються з двох прокладок (рис. 2.17): зовнішньої, контактувальної з атмосферою, і внутрішньої – теплоізолювальної. Обидві прокладки закріплені на полівінілхлоридному несучому елементі, що приклеюється по периметру дверей неопреновим клеєм.

Рис. 2.16. Елементи кузова фургона-рефрижератора:

1 – зовнішнє облицювання підлоги; 2 – дерев’яна обшивка; 3 – термоізоляція;

4 – металева обшивка підлоги; 5 – внутрішнє пластикове облицювання,

6 – внутрішнє облицювання стін з дюралюмінію; 7 – ущільнювач; 8 – алюмінієвий куточок; 9 – зовнішнє і внутрішнє облицювання стелі з анодованого алюмінію;

10, 13 – гнуті профілі з анодованого алюмінію; 11 – міжізоляційна прокладка;

12 – зовнішнє облицювання з лакованої сталі

Відстань між прокладками вибирається такою, під час якої забезпечується оптимальна теплоізоляційна характеристика всього ущільнення. Зовнішній елемент ущільнення являє собою суцільний профіль з м’яким краєм, що дозволяє компенсувати можливі нерівності дверей.

Рис. 2.17. Ущільнення для дверей причепів-рефрижераторівфірми Schegel (UK) Engineering (Велика Британія)

Для рівномірного охолодження кузова холодне повітря від випарника звичайно вентилятором подається у верхню частину кузова, а потім вздовж дверей і полу до вентилятора.

Збереження постійної і практично однакової температури по всій довжині кузова досягається за допомогою системи циркуляції холодного повітря, названої «зворотний потік». Холодильна установка за цього способу охолодження подає повітря від випарника в нижню частину кузова по каналах у передній стінці, звідки він попадає в канали, утворені в настилі підлоги, а потім подається до стелі вздовж напрямних на внутрішній стороні дверей кузова.

Ізотермічні властивості фургонів характеризуються загальним коефіцієнтом теплопередачі K, який збільшується з часом завдяки зволоженню та осіданню ізоляції, а також утворенні щілин у кузові фургона.

Цей коефіцієнт експериментально визначається за формулою

(2.2)

де – Q_П – кількість тепла або холоду, яка необхідна для підтримання постійної температури в середині кузова, ккал;

S – середня площа поверхні кузова транспортного засобу, м²;

T_з, T_в – середня температура, відповідно, ззовні і всередині кузова, °C.

Середня площа поверхні кузова – це середня геометрична поверхня внутрішньої S_в і зовнішньої S_з площ кузова

(2.3)

Якщо фургон має форму паралелепіпеда, то середньою внутрішньою температурою T_в кузова є середня арифметична температура, яка вимірюється на відстані 0,1 м від стінок в наступних 14–ти точках: у 8–ми внутрішніх кутах кузова і в центрі 6–ти внутрішніх площин кузова. Такий же порядок застосовується при визначенні середньої зовнішньої температури, але точки заміру беруться з зовнішньої сторони.

Середня температура (Tсер) стінок кузова визначається, як середня арифметична середньої зовнішньої і внутрішньої температур кузова, тобто

(2.4)

Режим рахується постійним, якщо виконуються дві умови:

1) коливання середньої зовнішньої і внутрішньої температур кузова не перевищують ± 0,5 °C упродовж 12 годин;

2) різниця між теплопродуктивністю, яка вимірюється на протязі не менше 3-х годин до і після 12-годинного періоду має складати менше 3%.

Перегляд відео:

Ізотермічний фургон | 100% електричний

https://youtu.be/1431sbeDoTY

Ізотермічний фургон КрАЗ-5401H2

https://youtu.be/3gcoVe8sNFg

Як горять сендвич-панелі?

Пінополіуретан (PUR), пінопласт, мінеральна вата

https://youtu.be/ldxuKSspmE8

Виробництво сендвіч-панелей для автофургонів

https://youtu.be/R12OiE-cWuk

1.5. Фургони для перевезення хліба та хлібобулочних виробів

Хлібобулочні вироби, основною сировиною для яких є хлібне борошно (пшеничне, житнє), сіль, вода, цукор, дріжджі, випускає хлібопекарне виробництво. В Україні воно набуло промислових масштабів з 30-х рр. ХХ ст. Хлібом вважається виріб масою понад 400 г, булочні вироби – менші.

Підприємства хлібопекарної промисловості існують у багатьох населених пунктах. Їх називають хлібозаводами, а їх об’єднання – хлібокомбінатами. На частині з них виробничі процеси автоматизовано.

Для перевезення хліба та хлібобулочних виробів використовується спеціалізований рухомий склад. застосування якого для доставки інших видів продукції неприпустимо. До рухомого складу ставляться підвищені санітарно-гігієнічні вимоги. Транспортні засоби тільки криті, обладнаними лотками (для запобігання деформування хліба), кузова  забезпечують захист від забруднення і замерзання.

Застосовувані фургони називають хлібовоз. Їх кузова розділені вертикальними перегородками на 5-10 секцій, в яких і встановлюються напрямні косинці для утримання лотків. Лоток може бути одного з наступних стандартних розмірів: 620×740 і 450×740 мм (рис. 2.18).

Рис. 2.18. Хлібні лотки для автофургона

Їх завантаження−вивантаження проводиться вручну. Замість лотків всередині кузова можуть влаштовуватися спеціальні полиці. Перевезення хліба та хлібобулочних виробів може виконуватися автопоїздами зі змінними кузовами, причепами та напівпричепами, які відчіплюються біля магазинів.

Для доставки хліба, тістечок, пиріжків, дрібноштучних хлібобулочних виробів на лотках використовуються автомобілі-фургони малої і середньої вантажопідйомності.

У виняткових випадках з дозволу місцевих органів санітарного нагляду і торгівлі для транспортування хліба і хлібобулочних виробів застосовується неспеціалізований рухомий склад за умови укладання виробів у ящики, лотки або кошика і покриттям чистим покривалом, а потім брезентом.

Доставка хліба і хлібобулочних виробів іншими типами транспортних засобів допускається за погодженням відправника і одержувача та під час дотримання санітарних вимог.

Автомобілі, тара, брезенти мають міститися в чистоті, регулярно оглядатися і очищатися перед вантаженням і укладанням хліба і хлібобулочних виробів. Вони регулярно піддаються санітарній обробці відповідно до встановлених правил.

Транспорт, призначені для перевезення хліба, хлібобулочних та кондитерських виробів, тортів повинен мати письмовий висновок держепіднагляду про придатність для укладання хліба і хлібобулочних виробів або санітарний паспорт.

Перевезення хліба вимагає особливо раціональної організації процесу транспортування.

Правильно спланована доставка і перевезення хліба і булочних виробів забезпечує безперебійну і синхронну роботу цілої низки галузей народного господарства, серед яких: виробники продукції, транспортні компанії і пункти реалізації або торговельні організації.

Як відомо, для доставки хлібобулочних і кондитерських виробів використовується автомобіль для перевезення хліба (рис. 2.19).

Рис. 2.19. Загальний вигляд автофургона для перевезення хліба

Спеціалізований транспортний засіб для перевезення хліба обладнаний фургоном, який може вміщати лотки з продукцією, тому він може бути розділений на відсіки або в ньому встановлені полиці (рейки).

Для перевезення хліба використовується різноманітний транспорт, це залежить від об'єму вантажу, що перевозиться і від можливості транспортної компанії.

Вимоги до автомобілів-фугонів для перевезення хліба та хлібобулочних виробів:

1) хлібопекарську продукцію дозволяється перевозити лише у спеціально виділеному, правильно обладнаному та ретельно підготовленому для перевезення цієїї продукції транспорті;

2) конструкція вантажних відділень транспортних засобів та контейнерів має забезпечувати захист харчової продукції від забруднення, проникнення тварин, зокрема гризунів та комах, проведення очищення, миття, дезінфекції;

3) внутрішня поверхня вантажних відділень транспортних засобів повинна бути виконана з легко миючих та нетоксичних матеріалів;

4) конструкція та обладнання автотранспорту мають забезпечувати необхідні умови для збереження якості та безпеки хлібобулочної продукції під час перевезення;

5) транспортний засіб повинен мати дозвіл на експлуатацію транспорту для перевезення хліба, виданий органами держсанепіднагляду. Відповідний дозвіл надається лише після проведення спеціального огляду транспорту;

6) строк дії дозволу на експлуатацію транспортного засобу для перевезення хліба складає 6 місяців. Для отримання дозволу на новий термін транспортний засіб має бути знову пред'явлений для огляду;

7) перевезення хліба та хлібобулочних виробів транспортом, який не відповідає санітарним вимогам, або не має дозволу держсанепіднагляду забороняється;

8) хлібні лотки мають бути чистими та сухими. Перед завантаженням усі лотки перевіряються відповідальною особою;

9) у період навантаження та розвантаження неприпустиме попадання атмосферних опадів на продукцію. Для забезпечення цієї вимоги місця навантаження та вивантаження мають бути захищені від впливу атмосферних опадів спеціальними навісами та козирками. Слід слідкувати за тим, щоб самі навіси та козирки не стали джерелом забруднень;

10) територія хлібопекарського підприємства має утримуватися у належному порядку, щоб унеможливити забруднення продукції під час її завантаження в автотранспорт;

11) транспорт, що використовується для перевезення хліба та хлібо-булочних виробів, повинен мати чіткий напис «Хліб»;

12) у транспортних засобах, призначених для перевезення хліба та хлібобулочних виробів забороняється перевезення будь-яких інших вантажів;

13) транспортні засоби, тара та інше обладнання, що використовуються під час перевезення хліба та хлібобулочних виробів, мають утримуватись у чистоті;

14) перед навантаженням продукції транспорт та тара мають ретельно оглядатися і, якщо виникне потреба, очищатися. Після закінчення роботи транспорт, лотки та інше обладнання, що використовується в процесі транспортування, промивається гарячою водою і не рідше одного разу на 5 днів дезінфікується. Періодичність дезінфікування підбирається з таким розрахунком, щоб сам транспортний засіб не став джерелом забруднення продукції, що транспортується;

15) для миття внутрішніх поверхонь вантажних відділень транспортних засобів та лотків може бути використана лише вода, яка відповідає вимогам до питної води;

16) відповідальні особи, які супроводжують хліб, мають проводити навантаження та вивантаження хліба тільки в санітарному одязі та мати при собі особисту санітарну книжку з відміткою про проведений медичний огляд, обстеження та складання іспиту з санітарного мінімуму;

17) хворі на інфекційні захворювання, особи з підозрою на такі захворювання, особи, які контактували з хворими на інфекційні захворювання, особи, які є носіями збудників інфекційних захворювань, не допускаються до робіт, пов'язаних перевезенням хлібобулочної продукції;

18) за санітарний стан транспорту, призначеного для перевезення хліба та хлібобулочних виробів, а також за санітарну грамотність працівників транспорту відповідає адміністрація підприємства, якому належить транспорт;

19) за дотримання санітарних норм під час завантаження готової продукції несуть відповідальність посадові особи хлібопекарського підприємства, під час перевезення – транспортне підприємство, а під час розвантаження – адміністрація торгового підприємства.

Перегляд відео:

Хлібні фургони на Renault Master

https://youtu.be/YQtt0UreWZ0

Хлібний фургон зсередини

https://youtu.be/mLtE6MMh_IU

2.1.6. Фургони для медикаментів, меблів та пошти

Транспортування товарів - невід’ємна складова в процесі їх зберігання. Ураховуючи, що під час транспортування фактори довкілля можуть завдавати більш агресивного впливу на продукцію, аніж під час її стаціонарного зберігання на складі, треба дуже ретельно підходити до процесу. Особливо це стосується фармацевтичної та медичної продукції, адже від цього залежить здоров’я та безпека людини. Для збереження властивостей медичної та фармацевтичної продукції транспортний засіб має бути обладнаний спеціальними приладами та вимірювальною технікою; продукцію треба укладати таким чином, щоб забезпечити її цілісність.

Процес транспортування медичних та фармацевтичних товарів регламентується чинним законодавством України та зафіксований у стандартних операційних процедурах (СОП).

Під час транспортування лікарських засобів слід підтримувати у певних межах необхідні умови зберігання, що описані виробниками або вказані на зовнішньому пакуванні.

Для роботи з лікарськими засобами треба використовувати спеціально призначені транспортні засоби та обладнання. Кожен перевізник має забезпечити своєчасне технічне обслуговування транспортного засобу згідно з договором перевезення та вимогами чинного законодавства (рис. 2.20).

Рис. 2.20. Вимоги до фургонів для транспортування медикаментів

Транспортні засоби мають бути обладнаними:

спеціальними вантажними контейнерами, піддонами, підтоварниками, виготовленими з матеріалів, що допускають вологе прибирання;

охоронними та протипожежними засобами, інвентарем для прибирання, за необхідності - холодильниками.

Транспортні засоби мають бути критими (рис. 2.21, 2.22).


Рис. 2.21. Загальний вигляд автофургонів для транспортування медикаментів

Рис. 2.22. Вигляд автофургона зсередини для перевезення медикаментів

Для збереження якості медичної та фармацевтичної продукції необхідно забезпечити:

розміщення транспортного паковання з продукцією відповідно з нанесеними на неї маніпуляційними знаками;

захист від пошкодження, розливання, забруднення, контамінації іншими лікарськими засобами (ЛЗ) або речовинами;

захист від дії світла, вологи, зниженої та підвищеної температури (незалежно від температури навколишнього середовища), мікроорганізмів і паразитів (шкідливі комахи або тварини), потрапляння пилу, атмосферних опадів;

роздільне транспортування сильнодіючих і наркотичних лікарських засобів від інших груп за умови охорони вантажу.

Лікарські засоби та вироби медичного призначення слід транспортувати в первинній, вторинній, груповій, транспортній тарі, передбаченій чинною нормативною документацією.

Контейнери для транспортування не повинні завдавати шкідливої дії на якість продукції та мають забезпечувати належний захист від впливу зовнішніх факторів, у тому числі від контамінації.

Під час вибору контейнера та паковання слід враховувати: вимоги до зберігання і транспортування лікарських засобів; місце, необхідне для певної кількості ліків; очікувані зовнішні екстремальні температури; розрахунковий максимальний час транспортування, включаючи транзитне зберігання на митниці; кваліфікаційний статус паковання та валідаційний статус транспортної тари.

Під час транспортування медичних засобів автомобільним транспортом необхідно забезпечити:

підтримання у транспортному засобі відповідного температурного режиму;

постійний контроль температурних умов у транспортному засобі, зокрема за допомогою достатньої кількості вимірювальних приладів (із урахуванням сезонних коливань температури);

підтримання вимірювальних приладів у стані, що дозволяє їх використання за призначенням, та проходження ними калібрування відповідно до встановлених графіків (принаймні один раз на рік);

реєстрацію (запис) вимірювальними приладами показників температури та можливість фіксації відхилень від установлених меж відповідного температурного режиму.

Існують заходи щодо транспортування фармацевтичної та медичної продукції, що потребує особливих умов.

Транспортування рідких лікарських засобів. Паковання з рідкими лікарськими засобами встановлюють в ящики з гніздами. Скляні бутлі - у дерев’яні клітки або кошики з лози. Дно ящиків і вільний простір заповнюють пакувальним матеріалом.

Транспортування медичних виробів. Перевезення медичних виробів здійснюється всіма видами критого транспорту. Вироби укладаються в дерев’яні або картонні ящики. Під час транспортування оптичних виробів ящики закріплюють.

Транспортування легкозаймистих речовин. Легкозаймисті рідини - спирти, ефіри та інші препарати на їх основі - упаковують у дерев’яні ящики з гніздами на всю висоту тари. Стінки відкритих ящиків мають бути на 5 см вище закупорених бутлів.

Транспортування термолабільних препаратів. Лікарські засоби, що потребують спеціального температурного режиму під час транспортування, треба перевозити з використанням спеціально оснащеного транспортного засобу. У такому ТЗ необхідна наявність рефрижераторних приладів, термометрів та термоконтейнерів. Обладнання для контролю температури, що використовується під час транспортування, слід регулярно обслуговувати та калібрувати.

Презентація «Транспортування МФТ»

Крім загальних вимог до фургонів, кожна група товарів, які перевозяться, висуває свої вимоги.

Меблі перевозяться з підприємств-виробників, баз (складів), торговельних організацій на інші бази, в магазини та споживачам.

Під час перевезень потрібно вживати заходів щодо забезпечення цілості вантажу, недопускаючи пошкодження меблів (ударів, подряпин, відколів) і потрапляння на них атмосферних опадів та пилу.

Перевезення меблів здійснюється тарним і безтарним способами.

Під час безтарного перевезення використовуються, як правило, автомобілі-фургони та причіпи-фургони.

Автомобілі-фургони мають широкі двері для полегшення виконання навантажувально-розвантажувальних робіт.

Всередині кузовів-фургонів встановлюють спеціальне приладдя, яке забезпечує цілість виробів, у вигляді м'яких джгутів-прокладок, напівм'яких та м'яких валиків.

Інколи для перевезення меблів використовуються автомобілі-фургони з дверима збоку, ззаду та з під'ємним дахом, що значно полегшує виконання навантажувально-розвантажувальних робіт.

За відсутності спеціалізованих автомобілів-фургонів допускається перевезення меблів безтарним способом на автомобілях з бортовою платформою. Автомобіль при цьому обладнують пристроями для забезпечення цілості меблів (брезент, мотузки).

Перевезення меблів у тарі здійснюється в автомобілях-фургонах чи автомобілях з бортовою платформою. Перед подаванням для перевезення меблів у тарі чи упаковці замовник зобов'язаний завчасно замаркувати кожне вантажне місце. Замовник здійснює також навантаження і розміщення меблів у кузові, їх кріплення та ув'язування (рисунок 2.23).

Приймає і здає меблі для перевезення перевізник за найменуванням і кількістю місць.

Вимоги до конструкції фургонів-меблевозів:

фургон має бути герметичним – забезпечувати надійний захист вантажу від попадання пилу, бруду та атмосферних опадів;

для закріплення меблів в кузові необхідно мати спеціальне обладнання (щоб уникнути контакту полірованих поверхонь із стінками фургону);

висота кузова має забезпечити перевезення в ньому найбільшої кількості меблів в нормальному (тобто зібраному) положенні;

кузов має бути збільшеного об’єму для кращого використання вантажопідйомності базового шасі (за малої об’ємної маси меблів);

підлога має бути рівною, без надколісних ніш, а вантажна висота – за можливості найменшою.


Рис. 2.23. Зовнішній вигляд автомобіля-фургона для перевезення меблів

Перегляд відео:

Меблевий фургон IVECO Daily 70c15

https://youtu.be/avECXmCDJO8

Поштові вантажі – це листи, бандеролі, посилки, газети, журнали й інша друкована продукція.

Вантажопотоки поштових вантажів характеризуються постійними напрямками та стабільною структурою.

Структура вантажопотоків складається із чотирьох груп вантажів письмової, страхової, важкої пошти (посилки) і продукції друку.

Однією з особливостей вантажопотоків пошти є різке збільшення їхніх обсягів у передсвяткові дні, головним чином за рахунок збільшення потоку листів і посилок.

Перевезення пошти здійснюється між містами, районами, областями й усередині них (міські, районні, обласні перевезення).

В основі організації перевезення лежить принцип вузлового зв'язку між точками. Вузол зв'язку за адміністративною ознакою поєднує окремі підприємства, що є пунктами відправлення й призначення поштових вантажів. Разом з дорогами, що зв'язують їх, вузол і підприємства зв'язку утворюють вузлову поштову транспортну мережу. Обмін поштовими вантажами між підприємствами (відділеннями) зв'язку одного вузла здійснюється через вузол зв'язку.

Організація перевезень пошти автомобільним транспортом має свої характерні риси (рис. 2.24). За цього виду перевезень рухомий склад працює за постійними маршрутами. Залежно від конфігурації поштової транспортної мережі маршрути руху можуть бути маятникові, радіальні, колові.

Маятникові й радіальні маршрути організуються головним чином під час обміну поштою між вузлами зв'язку. Однобічні колові маршрути руху рухомого складу встановлюються під час виймання листів з поштових скриньок і доставці їх у відділення зв'язку, під час обміну поштою між вузлом зв'язку і його підприємствами (відділеннями) і обміні поштою між вузлами зв'язку, розташованими в границях одного міста, району або області.


Рис. 2.24. Зовнішній вигляд рухомого складу для перевезення пошти

Маршрути перевезень пошти залежно від транспортних зв'язків між вузлами й іншими підприємствами зв'язку бувають внутрішньоміські, внутрішньорайонні, внутріошньообласні, міжобласні.

Дорожні умови, у яких доводиться працювати рухомому складу, досить різноманітні як за якістю доріг, їхньому покриттю й стану, так і за характером місцевості, через яку вони проходять. Поштові вантажі відносяться до категорії термінових вантажів, перевезення їх здійснюється незалежно від величини відправлень.

У зв'язку із цим рух рухомого складу по маршрутах установлюється за постійними графіками і розкладом через інтервали часу, що залежать від місцевих економічних, географічних, кліматичних і дорожніх умов.

Для забезпечення надійного збереження поштових вантажів перевезення їх здійснюються рухомим складом із закритим кузовом або кузовом типу «фургон» різної вантажомісткості.

Вантажопідйомність і вантажомісткість рухомого складу визначаються залежно від обсягу вантажообігу маршрутів, на яких передбачається його використання. Оскільки специфічними особливостями перевезення пошти є терміновість їхнього виконання незалежно від кількості відправлень і ваги партії вантажу, обсяг роботи рухомого складу визначається кількістю пройдених кілометрів.

Коефіцієнт використання пробігу тут не грає тієї ролі в оцінюванні якості організації перевезень, що він має під час перевезень вантажів інших галузей народного господарства. Він поступається місцем таким показникам, як частота, регулярність і дотримання графіків руху.

Під час планування пробігу рухомого складу враховують характер маршрутів, частоту й регулярність руху, швидкість руху. Для рухомого складу, що здійснює поштові перевезення, установлені дві швидкості руху − технічна й експлуатаційна.

Технічна швидкість визначається за загальною методикою, експлуатаційна встановлюється шляхом хронометражних спостережень. Від експлуатаційної швидкості руху залежить час доставки кореспонденції від відправника одержувачеві.

Обсяг роботи рухомого складу, зайнятого перевезеннями пошти, планується на місяць, квартал і рік. Оперативне планування здійснюється на зміну й добу. В основі оперативних планів лежать графіки й розклади руху по маршрутах, під час складання яких ураховуються перерви в русі між пунктами через кліматичні й дорожні умови. Необхідна кількість парку рухомого складу розраховується окремо за кожним типом й моделлю по маршрутах з урахуванням довжини маршруту, частоти руху й середньодобового пробігу одного автомобіля.

Права, обов’язки і відповідальність перевізників, відправників і отримувачів вантажів визначаються правилами перевезення вантажів. Правила міжнародних і національних перевезень затверджуються вищими органами влади та транспортними компаніями.

Для швидкого завантаження і вивантаження товарів, що перевозяться фургонами, існують різноманітні способи, що втілені в зміну конструкцій транспортних засобів.

Як правило застосовуються різні способи завантаження та вивантаження: це й розташування дверних прорізів у різних частинах фургона, їх кількісний склад, розмаїття створчастості.

Крім дверей у задній частині кузова, є і бічні одностулкові чи зсувні двері з правої сторони вантажного приміщення.

Перевізники використовують різні методи для фіксації вантажу всередині контейнера або вантажного автомобіля.

Однією з важливих умов транспортування вантажів є безпека.

Вантажі, що перевозяться в підвішеному стані (наприклад, туші тварин), мають бути надійно закріплені, щоб не було їх розгойдування чи іншого зміщення у вантажному відділенні. Зміна положення таких вантажів під час перевезення викликає зміщення загального центру ваги вантажу та транспортного засобу. Внаслідок значного зміщення центру ваги, існує небезпека втрати керованості, стійкості, а також перекидання транспортного засобу.

За ненадійного кріплення вантаж, у результаті прискорення або уповільнення транспортного засобу, починає розгойдуватися в поздовжньому напрямку. Під час руху на повороті коливання вантажу продовжуються в тому ж напрямку (рис. 2.25). Це означає, що під час повороту на 90º, підвішений вантаж продовжує розгойдуватися і зміщується в поперечному напрямку, що небажано, оскільки може призвести до втрати керованості або навіть перекидання транспортного засобу.

Рис. 2.25. Розхитування підвісного вантажу під час повороту АТЗ

Вантажі необхідно рівномірно розміщувати у кузові або контейнері таким чином, щоб не було порушено стійкості транспортного засобу та не ускладнювалось керування ним.

Вантаж не має зміщуватись під час руху, випадати з кузова, волочитися або створювати інші небезпечні ситуації.

Відповідно до даних Департаменту транспорту Європейської комісії до 25% аварій за участю транспорту викликано небезпечним кріпленням вантажу. Погано закріплений вантаж може призвести до аварій з тяжкими наслідками, втрати вантажу, транспортного засобу, втрати людських життів, а також забруднення довкілля.

Для закріплення вантажу під час транспортування використовують спеціальну систему кріплення - метод кріплення вантажу за допомогою набору елементів: конструкції транспортного засобу, кріпильних пристроїв і обладнання. Під час вибору системи кріплення враховуються розміри, форма, міцність та характеристики вантажу.

Згадуючи про конструкцію транспортного засобу до елементів кріплення відноситься підлога, стіни, дах, точки кріплення, перегородки, стійки та опори. Елементи конструкції повинні бути достатньо міцними, щоб витримати силу: спрямовану вперед, спрямовану назад, бічну та спрямовану догори. Для успішного перевезення важливий гарний стан усіх елементів кріплень.

До кріпильних пристроїв відносять синтетичні тканинні стрічки, ланцюги, троси, конопляні канати, синтетичні мотузки, сталеві стрічки, затискачі і фіксатори, блоки, профілі, механічні захвати, шпагат, такелажні планки і скоби, лебідки, обойми для стійок, гнізда, затяжки та фрикційні килимки.

Методи закріплення та фіксації вантажу всередині вантажного відсіку транспортного засобу:

1. Жорстка стяжка - метод кріплення вантажу за допомогою дерев’яних і металевих стійок для зниження або попередження зміщення вантажу вперед-назад. У деяких випадках застосовуються пластикові форми.

2. Кріпильні елементи - великі болти і цвяхи використовуються для фіксації вантажу та для кріплення дерев’яних стійок.

3. Упаковка - тирса для заповнення порожнеч, дерев’яні планки для формування опорної конструкції, сучасні механічні системи упаковки. Упаковка ізолює вантаж і попереджає його зміщення під час руху судна або автомобіля.

4. Обв’язка використовується для створення одиниці вантажу, готової до перевезень. На практиці використовують пакувальну стрічку із сталі, поліестеру, поліпропілену, нейлону, паперу та композитних матеріалів. Для кріплення стрічок використовують замковий або беззамковий способи.

5. Прив’язка - метод кріплення вантажу для зменшення рухливості. Для прив’язки використовують мотузки, троси, дріт, ланцюги, ремені та сітки. Ці елементи кріпляться до контейнеру і створюють розтягуюче натягування зверху вантажу.

6. Пневмооболонка використовується в основному для однотипних вантажів (продукти харчування, електроніка, рулони паперу тощо). Часто пневмооболонка використовується у комбінації з обв’язкою та прив’язкою. Цей зручний метод кріплення вже більше 40 років використовується у морських контейнерних, залізничних і автомобільних перевезеннях вантажів.

7. Стяжка використовується для кріплення ременями або натяжними ланцюгами важких вантажів.

Транспортні засоби, що використовуються для перевезення м’ясних туш (рис. 2.26), мають бути обладнані напрямними з гаками, що можуть рухатись.

Рис. 2.26. Транспортний засіб для перевезення туш тварин

та підвішені в ньому туші

Автомобілі, що призначені для перевезення підвісних вантажів, різняться за типом гакової системи. Вона може бути: трубною та рейковою.

У першому варіанті, для з’єднання складських приміщень з напрямними (у вигляді труб), що встановлені у фургоні, застосовують термінальні переходи (рис. 2.27). Такі переходи дозволяють вільно переміщати туші тварин зі складу в фургон автомобіля.

Рис. 2.27. Термінальні переходи для з’єднання складських приміщень

з напрямними транспортного засобу

Другий варіант – це алюмінієві профільовані рейки (рис.2.28). Ця система застосовується рідше, в основному під час автоматизованого завантаження. Ця система зручна й у низьких кузовах, тому що відстань від стелі до низу гака 180 мм. А за системи з трубами 370 мм менше навантаження на такі гаки. Відстань між рейками 148 мм. Для перешкоджання розгойдування туш рекомендується використовувати більшу кількість телескопічних штанг, не менше 4-5 штук.

Рис. 2.28. Рейкова система кріплення гаків

Процес транспортування туш та півтуш тварин вимагає внесення певних корективів в конструкцію фургона.

Так всередині під дахом фургона розташовуються направляючі для вішалок, які на роликах можуть переміщатися уздовж вантажного приміщення за допомогою багра.

Під час навантаження м'ясні туші, надіті на сережки вішалок, переміщаються в передню частину кузова.

Для розвантаження найближчий ряд висячих туш перекладається на верхню портальну траверсу.

Сучасні спеціалізовані фургони для транспортування туш або півтуш тварин у підвішеному стані оснащені підсиленим дахом для кріплення підвісного обладнання.

Підлога в таких транспортних засобах виготовляється з водостійкого антиковзного матеріалу (рис. 2.29).

Рис. 2.29. Вигляд зсередини спеціалізованого фургона для

транспортування туш тварин

Перегляд відео:

Санітарна обработка кузова фургона-тушевоза

https://youtube.com/shorts/0nlEdng3J7Q?feature=share

Для міських перевезень охолоджених або заморожених м'ясних туш в підвішеному стані на невеликі відстані з великих холодильників у магазини слід рекомендувати ізотермічний кузов-фургон, оснащений навантажувально-розвантажувальним пристроєм-порталом, розташованим у задній частині фургона за наявності двостулкових дверей, що відкриваються на 270°.

Застосовують також і рухомий виносний крановий механізм, що дає змогу покращити процес завантаження та вивантаження товару (рис. 2.30).

Рис. 2.30. Застосування виносного вивантажувально-завантажувального

механізму в автофургонах

Як показала практика, наявність на автомобілі механізму навантаження-розвантаження полегшує і прискорює процес розвантаження і, що найголовніше, покращує санітарно-гігієнічні умови вантажно-розвантажувальних робіт, так як відпадає необхідність входу вантажників всередину кузова-фургона.

Розрахунок завантаження і кріплення вантажу в транспортному засобі (ТЗ) має бути виконаний таким чином, щоб не перевищити вагові обмеження як з боку транспортного засобу, так і автомобільної дороги, по якій планується перевезення і забезпечити:

1) схоронність вантажу під час перевезення;

2) схоронність ТЗ і вантажу;

3) найбільш повне завантаження ТЗ або вантажу за вантажопідйомністю й вантажомісткістю;

4) розумну вартість кріпильних і допоміжних матеріалів.

Для складання плану розміщення вантажних місць (ВМ) у ТЗ необхідно мати такі дані:

1) внутрішні розміри (довжина, ширина, висота) вантажного приміщення ТЗ або розміри вантажу;

2) розміри дверних прорізів (ширина, висота) або вантажних люків;

3) параметри вантажопідйомності й вантажомісткості;

4) найбільше припустиме питоме навантаження на підлогу АТЗ або вантажу.

У вантажоперевезеннях по всьому світу активно використовуються стандартні європалети, розміри яких дозволяють використовувати максимальну кількість корисної площі. Ці пристосування набули такого поширення завдяки тому, що з їхньою допомогою в рази полегшується робота в складських приміщеннях.

Піддони (паллети) – це спеціальні пристрої, за допомогою яких здійснюються вантажно-розвантажувальні роботи під час транспортних перевезень (рис. 2.31). Специфіка їх використання передбачає переміщення піддону разом із вантажем, який на нього завантажують. Тому палети можна прирівняти до найпростішої тари.

Рис. 2.31. Загальний вигляд піддонів (палет)

Конструктивно підтверджено, що розмір європалета має певну вантажопідйомність, перевищення якої може призвести до його псування. Стандартна максимальна маса одноразового піддону дорівнює 600 кг. Багаторазові палети витримують до 2 т. При цьому, відповідно до правил вантажоперевезень, будь-який вантаж, маса якого перевищує 70 кг, має бути палетований.

Від способу навантаження залежить обсяг продуктів, які можна перевезти за один раз. Чим компактніше розташовані піддони, тим більше вантажу поміститься у фурі або контейнері.

Не останнє місце у стандартизації розмірів піддонів грає їх спосіб навантаження у фургон. Не дивно, що від того, наскільки щільно вони можуть зайняти всю корисну площу, залежить вартість перевезення однієї одиниці вантажу. Тут же необхідно враховувати і вагу палети. У середньому він становить 15-20 кг, але в деяких виробників зазначений показник і 40 кг. Це позначається на вантажопідйомності фургона, оскільки частина навантаження у ньому становлять піддони.

Під час транспортування в фургонах вантажу, розміщеного на піддонах, застосовують новітні методи завантаження та розвантаження, а саме рухома підлога, яка дає змогу підняти ефективність завантажувально-розвантажувальних робіт на максимальний рівень (рис. 2.32).

Рис. 2.32. Вигляд зсередини спеціалізованого фургона

з рухомою підлогою

Зсувні підлоги автоматизують процес завантаження-вивантаження, усувають необхідність використання автонавантажувачів і в їх заїзді всередину напівпричепа, фургона під час завантаження-вивантаження вантажу на піддонах.

Перегляд відео: