НМЦ

ПРОЄКТУВАННЯ ОБ’ЄКТІВ ЗЕЛЕНОГО БУДІВНИЦТВА

Електронний посібник

 

ВФПО

РОЗДІЛ 4. СУЧАСНІ ПРИНЦИПИ ОЗЕЛЕНЕННЯ МІСТ І ТЕНДЕНЦІЇ

ПРОЄКТУВАННЯ ОБ’ЄКТІВ ЗЕЛЕНОГО БУДІВНИЦТВА

 

 

 

Створення насаджень на промислових підприємствах є одним із основних заходів щодо формування та поліпшення санітарно-гігієнічних параметрів виробничого середовища. Захисні функції зелених насаджень враховують водночас з композицій­ними. Ефективність захисту зумовлена як властивостями самих рослин (здатність поглинати шкідливі виділення та запахи, фітонцидність, іонізація повітря), так і способом їх розміщення.

Різноманітні прийоми озеленення промислових підприємств змінюють їх вітровий режим, сприяють очищенню природного середовища від пилу, а також знижують рівень шуму тощо.

 

 

Зниження швидкості вітру порівняно з початковою швидкістю, %:

Газон з групами багаторічників …………………………………..…. 1 – 2

Одиночна посадка дерев ……………………………………………..… 3 – 5

Групові посадки чагарників (10% площі) ……………………….…. 3 – 5

Групові посадки дерев і чагарників з покриттям 1/3 площі ……. 20 – 24

Вертикальне озеленення решіткових огорож ……………….…. .25 – 30

Рядова посадка дерев ………………………………………………….7 – 17

Рядова посадка чагарників ……………………………………….… .15 – 25

Суцільна посадка дерев і чагарників ………………………..... до 80 – 85

Зниження концентрації пилу в повітрі, %:

Великий зелений масив ……………………………………….………      85

Захисна смуга (один ряд дерев і два ряди живоплоту) ……..… 25 – 30

Дворядний живопліт завширшки 1,5 м вздовж дороги ….....… 15 – 20

Бульвар завширшки 14 – 18 м …………………….…...……………….. 20 – 25

 

Згідно з нормами проєктування озеленення має займати не менше ніж 15 – 20% площі території підприємства. За умови щільної забудови промислової території цей показник дозволено знижувати до 10%.

Характер озеленення промислового підприємства має відповідати його профілю.

 

 

Наприклад, на території хімічного підприємства не рекомендовано у великих кількостях висаджувати дерева і чагарники через їх вітрозахисні та газозатримувальні властивості. Систему озеленення території підприємства такого типу мають становити газостійкий газон, а також невеликі включення газостійких дерев і чагарників. Дерева необхідно розміщувати одиночно, а також невеликими групами по 3 – 5 шт., чагарники – рихлими групами.

На підприємствах, виробничий процес яких вимагає забезпечення високих санітарно-гігієнічних параметрів довкілля, наприклад молочних заводах, створюють газони та густі деревно-чагарникові насадження, що займають 50 – 80% всієї площі озеленення. Підбір асортименту порід має орієнтуватися на рослини з високими фітонцидними властивостями.

Озеленення промислових підприємств, які виділяють під час технологічного процесу пил (деревообробні комбінати, меблеві фабрики тощо), передбачає створення густих деревно-чагарникових насаджень.

 

 

Залежно від характеру виробництва, величини та розташування підприємства в системі населеного пункту на його території виділяють такі функціональні зони:

* адміністративно-громадська (передзаводська), виробнича, підсобна, складська, санітарно-захисна.

 

Адміністративно-громадська (передзаводська) зона. В передзаводській зоні основним архітектурним акцентом є передзаводська площа.

Архітектурно-планувальне рішення, елементи оформлення (МАФи, покриття тощо), зелені насад­ження мають забезпечувати репрезентативний вигляд цієї площі. На ній, зазвичай, розміщують монументи, декоративні басейни, фонтани, лавки без спинок, лавки-тумби, елементи візуальної агітації та інформації тощо. Озеленення передзаводських площ вирішується у вигляді партерних квітників або газонів з обмеженим включенням декоративних дерев і гарноквітучих чагарників, форма яких добре ув’язується з архітектурою навколишньої забудови.

За влаштування перед входом скверу на його території передбачається створення достатньої кількості доріг для транзитного руху великих потоків працівників. Для збереження насаджень від витоптування дерева і чагарники висаджують щільними групами, а лунки засипають гравієм. Квітники влаштовують у переносних вазах та ящиках.

Біля головного входу підприємства, поряд з основною площею або сквером влаштовують майданчик для індивідуального та вантажного транспорту. В’їзд на майданчик не має пересікатися з потоком руху працівників. Зелені насадження автостоянки висаджують у вигляді роздільних смуг, які притіняють її в найбільш спекотний період дня. В межах смуги дерева рекомендовано компонувати у формі вільних фронтальних груп або рядової посадки.

Виробнича зона містить цехи, допоміжні та інші будівлі, заводські магістралі і проїзди, пішохідні дороги.

Озеленення внутрішньозаводських магістралей вирішується різноманітними прийомами. Це може бути бульвар асиметричного планування, але найчастіше з обох боків таких доріг висаджують 1 – 3 ряди дерев, які доповнюють смугами чагарників. На відстані 50 м до перехрестя доріг садіння дерев і високих чагарників заборонено, оскільки вони заважають огляду дороги водіям. Тут слід обмежитися низькорослими чагарниками. Якщо проїзди мають досить значні розміри і в поперечному перетині становлять 60 – 100 м, тоді рекомендовано створювати роздільні смуги з дерев завширшки не менше ніж 6 м або ж із чагарників та квітів завширшки не менше ніж 3 м. В районах із великим снігопадом дерева і чагарники необхідно розміщувати від краю доріг та майданчиків на відстані 1,5 – 2 м для зручності прибирання снігу механізованим способом.

Трасування пішохідних доріг має забезпечувати зручний зв’язок між будівлями найкоротшими відстанями. Ширина пішохідних доріг промислового підприємства визначається потужністю потоку пішоходів та архітектурно-планувальними особливостями.

 

Рекомендовано таке співвідношення довжини і ширини пішохідних доріг: за довжини до 50 м ширина має становити не менше ніж 3 м, до 300 м – не менше ніж 5 м, до 600 м – не менше ніж 8 м, до 1000 м – не менше ніж 10 м. Озеленення аналогічне алейним посадкам.

 

Озеленення магістралей, проїздів та пішохідних доріг має бути композиційно ув’язано з озелененням прикорпусних смуг (цехів). На прикорпусних смугах переважно влаштовують газони із солітерними та груповими посадками деревних і чагарникових порід. Непридатні для створення газонів ділянки рекомендовано покривати щебенем, гравієм, керамзитом тощо.

На території виробничої зони влаштовують майданчики для спокійного і активного відпочинку.

Таблиця 23

Архітектурно-ландшафтна організація майданчиків відпочинку

 

Найменування і особливості розміщення

Розміри

Обладнання

Озеленення

 

 

Майданчики спокійного відпочинку:

тихого – біля дорі­жок або на деякій відстані від них, на ізольованих ділянках

 

напівтихого – біля цехів

 

 

 

 

 

10 – 60 м2

 

 

60 – 200 м2

 

 

 

 

Лавки, столи, водні пристрої (декоративні басейни, невеликі фонтани, питні фонтани), світильники, смітники, засоби наглядної агітації, спеціа­льне обладнання

Залежно від клімату міс­цевості майданчики фор­мують, закритого, напів­закритого і відкритого типів. Кольорове рішення квітників та підбір асор­тименту зелених насад­жень проводиться з урахуванням психофізіо­логічного впливу кольору і форми крони, а також характеру виробничого циклу. Наприклад, для людини, яка пропрацювала декілька годин в цеху серед яскравого світла і шуму машин, найбільш сприят­ливим середовищем для відпочинку є спокійні за кольором і формою компо­зиції; і навпаки, після одноманітної монотонної роботи корисно відпочити серед насаджень з яскра­вими барвами та різнома­нітними стимулюваль­ними формами рослин.

Використання живописних композиційних прийомів.

 

 

 

Майданчики акти­вного відпочинку – в місцях з найбільш чистим повітрям

Відповідно до норм

Спеціальне і додаткове обладнання

Те саме. Врахування вітро-шумо-пилозахисних влас­тивостей рослин, притіне­ння в полуденні години.

Поблизу ігрових майдан­чиків та між ними на відстані до 5 м не можна висаджувати дерева. Реко­мендовано між окремими ігровими майданчиками створювати живоплоти

 

Досить часто на промислових підприємствах між будівлями влаштовуються закриті або напівзакриті двори. У таких дворах за можливості облаштовують майданчики для відпочинку з декоративним басейном або фрагментом газону із живописним квітником чи деревно-чагарниковою групою. В оформленні дворів можна використовувати також скульптуру. Декорування виткими рослинами стін будівель двору створює ілюзію значно більшого простору.

Підсобна і складська зони містять ділянки, на яких розміщено підсобні служби і енергетичне господарство, складські будівлі й майданчики, під’їзди доріг та інші транспортні споруди. Ці зони розміщують вглибині промислової території, де є невеликий пішохідний рух. Благоустрій підсобної і складської зон передбачає влаштування дорожніх покриттів та невеликих майданчиків відпочинку, встановлення елементів візуальної комунікації тощо.

Озеленення підсобних і складських зон передбачає влаштування звичайного садово-паркового газону з одиночними посадками дерев та груп чагарників. Поблизу окремих будівель, наприклад компресорних підстанцій, можна висаджувати за необхідності спеціальні шумозахисні зелені насадження; біля майданчиків, де зберігаються сипкі речовини, – вітрозахисні насадження; де складують легкозаймисті матеріали – протипожежні насадження; на ділянках з хаотичною і неестетичною забудовою – візуально-захисні насадження.

Озеленення ділянок біля залізничної дороги передбачає влаштування лугового газону з одиночними посадками дерев та груп низькорослих чагарників. На окремих ділянках, наприклад, біля вводу залізничних доріг у будівлю, можна влаштовувати живопліт для перекриття шляху пішоходам і відповідно запобігання аваріям. Біля залізничних переїздів і поблизу знаків сигналізації для забезпечення необхідної видимості передбачається влаштування з обох боків лугового газону, протяжністю 100 м, із посадкою низькорослих чагарників у вигляді біогруп або живоплоту.

 

Санітарно-захисна зона – озеленена територія спеціального призначення, яка розділяє (відокремлює) сельбищну частину міста від промислових підприємств.

 

Відповідно до санітарних норм для підприємств встановлена така ширина санітарно-захисної зони: для підприємств I класу шкідливості – 1000 м; II – 500; III – 300; IV – 100 і V – 50. На промислових підприємствах, які сильно забруднюють середовище газами, ширина санітарно-захисної зони визначається відповідними розрахунками і становить 3 – 5 км і більше, а деревно-чагарникові насадження займають відповідно 1 – 2 км і більше. Ширина захисної зони відміряється від місця виділення токсичних відходів.

Залежно від характеру забудови, рельєфу місцевості, напрямку панівних вітрів розміщення захисних зон має вигляд окремих вкраплень, ліній тощо.

Усанітарно-захисній зоні не допускається розміщення житлових будівель, дитячих закладів і загальноосвітніх шкіл, лікувально-профілактичних й оздоровчих установ, стадіонів, спортивних майданчиків, садів і парків.

Розміщення, конструкція і асортимент рослин захисних смуг вирішується з врахуванням їх призначення. Розрізняють ізолювальні та фільтрувальні насадження.

Ізолювальні насадження розміщують навколо будівель, їдалень, лабораторій, майданчиків короткочасного відпочинку, а також в санітарно-захисній зоні та по периметру території підприємства. Зазвичай вони мають вигляд щільних смуг, розміщених перпендикулярно напрямку поширення викидів.

Такі захисні смуги мають складатися з декількох рядів деревних порід і 2 – 4-х рядів чагарників. Узлісся, обернене до джерел викидів, має бути дуже щільним. Центральні ряди смуги можуть бути менш щільними, а узлісся, обернене всередину санітарно-захисної зони, за великої ширині може мати ажурну конструкцію. Таке розташування рослин в смузі сприятиме внутрішньому її провітрюванню. Ширина захисної смуги залежить від конкретної ситуації, але найбільш ефективними є смуги завширшки 40 – 100 м.

Розміщення фільтрувальних насаджень має сприяти створенню висхідних потоків повітря для кращого розсіювання і виносу шкідливих викидів з території підприємства. Зазвичай фільтрувальні насадження мають вигляд смуги завширшки 40 – 100 м або зеленого масиву продувної конструкції площею 3 – 5 га, які чергуються з майданчиками, забудовою, газонами, водоймами.

Кількість смуг в санітарно-захисній зоні залежить від класу шкідливості підприємства.

Основними вимогами до композиції захисних смуг є живописність їх контурів і розчленувань, виключення прямолінійності, одноманітності й монотонності через створення візуальних контрастів, а також краса насаджень вздовж узлісь.

 

 

Асортимент рослин для озеленення промислових територій підбирається з урахуванням специфіки підприємства та виробництва, екологічних умов, функцій зелених насаджень у системі озеленення і особливостей самих рослин. Необхідно мати на увазі, що дерева і чагарники, стійкі до одних отруйних речовин, можуть бути не стійкими до інших викидів. Крім того, породи, як-от тополя, верба, осика, утворюють за дозрівання насіння (леткий пух), яке шкідливо впливає на обладнання і механічні установки в цехах з точним процесом виробництва, на повітропродувних компресорних й машинобудівельних станціях та інших підприємствах.

Зважаючи на ці особливості на підприємствах рекомендується застосовувати переважно асортимент місцевих та інтродукованих лісоутворювальних порід, більш стійких до шкідливих викидів.

В умовах впливу викидів мідеплавильних і криолітових заводів відносно стійкими є жимолость татарська, лох сріблястий, черемха звичайна.

Середній ступінь пошкодження спостерігається у айланта високого, в’язів звичайного і перистогіллястого, гледичії триколючкової, кленів ясенелистого і гінала, тополь бальзамічної і канадської, яблуні сибірської, ясена пухнастого, акації жовтої, бересклету європейської, бирючини звичайної, рози зморшкуватої, бузку звичайного.

В хімічній промисловості найбільш несприятливі умови для зростання рослин створюються на підприємствах з виробництва складних фосфорно-азотних добрив і суперфосфату (дуже високі концентрації двоокису сірки і фтору). Тут відносну стійкість проявляють тополі китайська і бальзамічна, акація жовта, смородини золотиста і червона, хміль.

На підприємствах з виробництва барвників створюються більш сприятливі умови для зростання рослин і тому тут можна застосовувати значно ширший асортимент деревних і чагарникових рослин: айлант високий, акацію білу, березу повислу, в’яз звичайний, бирючину звичайну, глід звичайний, бузину червону, партеноциссус п’ятилисточковий, дерен білий, жимолость татарську, вербу козячу, кизильник блискучий, клен гінала, бузки звичайний та угорський.

На підприємствах з виробництва сірчаних і азотних кислот умови для зростання рослин дуже малосприятливі. Відносно стійкими в цих умовах є тополя канадська, акація жовта, бересклет європейський, бирючина звичайна, бузина червона, партеноциссус п’ятилистий, маслинки срібляста і вузьколиста, сніжноягідник. Середньостійкими є акація біла, верба біла, клен ясенелистий, осика, тополі берлінська і лавролиста, ясени зелений, звичайний і пенсільванський, айва звичайна, дерен білий, жимолость татарська, міхуроплідник калинолистий, спіреї угорська і Вангутта, смородина золотиста, сумах пухнастий, роза зморшкувата.

На підприємствах нафтопереробної промисловості практично може зростати більшість порід: акація біла, в’язи звичайний і перистогіллястий, дуб червоний, клен ясенелистий, липа дрібнолиста, тополі бальзамічна, берлінська, канадська і лавролиста, жимолость татарська, клен татарський та ін. Найбільш чутливими до впливу викидів в цих умовах є береза повисла, горобина звичайна, черемха звичайна, кизильник блискучий.

У викидах підприємств чорної металургії є сполуки сірки, вуглецю, окису азоту, концентрації яких є надто високими, тому влаштовувати зелені насадження необхідно на відстані більш ніж 500 м від джерела викидів. Відносно стійкими в цих умовах є айлант високий, акація біла, в’яз перистогіллястий, гледичія трихколючкова, клен польовий, софора японська, тополя канадська, шовковиця біла, айва звичайна, барбарис звичайний. Середньостійкими є абрикос звичайний, в’язи звичайний і шорсткий, клен ясенелистий, тополі бальзамічна і берлінська, ясени зелений і звичайний, акація жовта, аморфа кущова, глід звичайний, бузина червона, гортензія волотиста, дерен білий, клени гінала і татарський, спірея Вангутта, сумах пухнастий, тамарикс.

Біля магнієвих комбінатів поблизу джерела викиду висаджувати дерева і чагарники недоцільно. Відносно стійкими в цих умовах є тільки бузина червона, партеноциссус п’ятилистий і лох сріблястий.

 

На алюмінієвих заводах у викидах містяться високі концентрації сполук фтору і сірки. В цих умовах відносно стійкими породами є айлант високий, гледичія триколючкова, тополя канадська, яблуня сибірська, ясен зелений, акація жовта, бирючина звичайна, партеноциссус п’ятилистий, маслинки срібляста і вузьколиста, смородина золотиста, сніжноягідник, тамарикс, спірея Вангутта. Середньостійкими в цих умовах є абрикос звичайний, акація біла, в’язи звичайний, перистогіллястий і шорсткий, клен ясенелистий, тополя бальзамічна, шовковиця біла, ясени звичайний і пухнастий, глід звичайний, бузина червона, дерен білий, жимолость татарська, кизильник блискучий, бузки угорський і звичайний, роза зморшкувата.

Для підвищення життєздатності рослин у вказаних умовах велике значення має чітке виконання агротехнічних вимог під час їх садіння та догляду за ними.

 

Запитання для самоперевірки

1. Як коливається ширина захисної зони підприємства залежно від класу його шкідливості?

2. Який основний елемент передзаводської зони?

3. Яка система озеленення характерна для хімічних заводів?

 

Практичне заняття 20

Практичне заняття 21

Практичне заняття 22

Практичне заняття 23

розділ IV «Сучасні принципи озеленення міст і тенденції

проєктування об’єктів зеленого будівництва»

Попередня тема

На початок

Наступна тема