НМЦ

ПРОЄКТУВАННЯ ОБ’ЄКТІВ ЗЕЛЕНОГО БУДІВНИЦТВА

Електронний посібник

 

ВФПО

 

 

РОЗДІЛ 4. СУЧАСНІ ПРИНЦИПИ ОЗЕЛЕНЕННЯ МІСТ І ТЕНДЕНЦІЇ

ПРОЄКТУВАННЯ ОБ’ЄКТІВ ЗЕЛЕНОГО БУДІВНИЦТВА

 

 

 

 

Житловий район є найбільшою структурною одиницею сельбищної зони малих і середніх міст. Його площа зазвичай становить від 75 до 500 га і більше. Для структури великих міст такою одиницею є планувальний район, який утворюють декілька житлових районів. Межами житлових районів є магістральні вулиці міського і районного значень, а також озера та великі зелені масиви (сади, парки). Житловий район в малих і середніх за розмірами містах, територія якого не пересікається магістральною вулицею, на мікрорайони не підрозділяють.

 

 

Мікрорайон містить групи й квартали житлової і змішаної забудови, ділянки шкіл, комунальних об’єктів, гаражів-стоянок, вулиці, проїзди та озеленені території (двори, сади, сквери, бульвари). Межами мікрорайону є магістралі районного значення.

 

У систему озеленення житлового району входять такі елементи:

1. Районний парк (сад).

2. Зелені насадження магістралей і вулиць загальноміського та районного значень (бульвари, захисні і декоративні посадки).

3. Зелені насадження громадського центру району (сквери і озеленені ділянки окремих громадських установ).

4. Захисні насадження, які відділяють житловий район від промислових підприємств, залізничних доріг, а також від інших житлових районів.

5. Зелені насадження біля водойм і на різного роду незручних землях (ярах, балках тощо).

6. Зелені насадження мікрорайонів і кварталів.

 

Житловий двір – найбільш типовий відкритий простір, що прилягає до житлових багато­поверхових будинків.

 

Щодня ним користуються всі мешканці, до того ж найбільш активно діти, літні люди, матері, тобто ті малорухливі соціальні групи, для яких двір стає «життєвим» простором. Через це на території житлового двору влаштовують сад. Сад-двір створюють з розрахунку 3 м2/особу, зокрема спортивні майданчики – 1 м2/особу, дитяче ігрове містечко – 1 м2/дит., газон з деревами і квітниками – 0,5 м2/особу, доріжки та майданчики відпочинку для дорослих – 0,5 м2/особу.

Озеленення дворів-садів передбачає влаштування зелених насаджень, відкритих газонних просторів, квіткових композицій тощо. Підбирати асортимент рослин необхідно з урахуванням створення зимових пейзажів, тому для озеленення житлових дворів доцільно використовувати хвойні рослини. Дієвим засобом підвищення художньої виразності житлових дворів є застосування принципу дендрологічних акцентів – озеленення окремих ділянок житлової території з переважанням будь-якого виду дерев або чагарників. Доцільним є також створення серед житлової забудови монокультурних садів із гарноквітучих чагарників (калина, бузок, жасмин, спірея та ін.). Плодові дерева і чагарники є необхідним елементом озеленення прибудинкових смуг та відкритих просторів – розривів між забудовою. До груп чагарників рекомендовано підсаджувати багаторічні квіти, з яких можна також створювати міксбордери та кам’янисті композиції.

Квітники необхідно розміщувати так, що б їх добре було видно з вікон прилеглих будинків. Площа під квітниками не має перевищувати 2 – 2,5% озелененої території житлового двору.

Біля житлових будинків влаштовують пішохідні доріжки (алеї), які прокладають до зупинок громадського транспорту, закладів обслуговування, ігрових і спортивних комплексів, зелених масивів, завширшки 1,5 – 2,5 м залежно від інтенсивності використання. За достатніх розмірів ділянки, крім алей, прокладають вузькі криволінійні доріжки завширшки 1 – 1,25 м до майданчиків тихого відпочинку, ігрових майданчиків молодших школярів, господарських майданчиків, а також транзитного руху пішоходів.

Від внутрішньоквартальних проїздів сад житлового двору відмежовується живоплотом з обов’язковим влаштуванням одного-двох входів.

 

Основна функція житлового двору – рекреаційно-оздоровча, тому необхідно виносити за межі центрального озелененого простору всі технічні споруди (автостоянки, трансформаторні підстанції, котельні, сміттєзбірники тощо), які заважають основним функціям. Для благоустрою території житлового двору доцільно використовувати МАФи.

 

Таблиця 24

Малі архітектурні форми і обладнання для майданчиків різного призначення

 

Найменування

Кількість обладнання, шт./га

Найменування

Кількість обладнання, шт./га

Басейн плескальний

2

Гірка для катання

1 на ігровий комплекс

Грибок тіньовий

1

Гамак

2 на майданчик

Диван садовий

1

Гойдалка

2 на майданчик

Пергола-бесідка

1

Обладнання для:

сушіння речей

чищення речей

 

1 комплект на 1 буд.

1 комплект на 1 буд.

Лавка-пергола

4

Лавка садова

20

Стіл із лавками

2

Майданчики-сміттєзбірники

1 комплект на 1 буд.

Смітник

20

Пісочниця

1 на майданчик

Фонтан декоративний

3

Шведська стінка

2

Фонтан питний

5

Комплекс для лазіння

1

Тунель

1

Брусся

1

Карусель

1

Хатинка

4

Ліана для лазіння

2

Кільця для гри в м’яч

2

 

У тісніших дворах, де не можна створити сад, доводиться робити вибір на користь деяких форм озеленення, які характерні для пішохідних вулиць, а саме: підіймання рівня газону над рівнем тротуару на висоту 0,5 – 1 м, посадка квітів у переносні бетонні кашпо, створення трельяжів і пергол з ліанами, формування стрижених стін тощо.

Одним із засобів, який значно поліпшує середовище житлового масиву високої щільності, є геопластика. Таким прикладом є озеленені земляні вали, які захищають простір двору від вуличного шуму, поривів вітру, небажаного візуального тиску технічних споруд і скупчення автомашин на стоянках. Штучні каньйони й пагорби стимулюють рух і фантазію дітей, вносять необхідні ландшафтні акценти, розчленовують простір та надають йому образну індивідуальність.

Досить часто всередині кварталів, в межах їх групи створюють озеленені пішохідні вулиці-бульвари, які мають високий ступінь озеленення, ізольовані від транспорту та призначені для прогулянок, оздоровчого бігу, катання на лижах і велосипедах. Вони мають, зазвичай, вільне пейзажне планування, що залежить від місцевості, по якій проходять з урахуванням рельєфу, обминають забудову та інші функціональні території. Такий маршрут об’єднує суміжні дворові простори, які взаємозв’язані з алеєю через розкриття дворів у їхній бік або ж розвиненою мережею пішохідних доріг, та виводить їх до найближчих парків, садів, стадіонів, набережних та інших територій. Благоустрій таких вулиць-бульварів передбачає комфортне дорожнє покриття, вечірнє освітлення, невеликі майданчики для відпочинку з навісами і лавками через кожні 0,5 – 1 км, а також зручні підходи від житлових масивів та зупинок громадського транспорту.

 

4.2.2. Функціональне зонування території житлового двору.

Принципи озеленення. Норми озеленення

 

На житловій території виділяють такі функціональні зони:

*  зона прибудинкових смуг призначена забезпечувати найкращі санітарно-гігієнічні умови біля житлового будинку та ізоляцію житла від проїздів та доріг з пішохідним рухом;

*  зона активного відпочинку використовується для активних ігор та фізичного розвитку старших дошкільнят і молодших школярів; зона розміщується на деякій відстані від житлових будинків та ізолюється зеленими насадженнями.

*  зона спокійного відпочинку і прогулянок є тим середовищем, де проводять свій час в теплий період року дорослі та молодші дошкільнята.

 

Прибудинкові смуги є важливим елементом в досягненні композиційного зв’язку будівель з природним оточенням. Ширина прибудинкової смуги із фасадного боку будинка приймається в межах 6 – 9 м, а біля торців будівлі – не менше ніж 3 м.

Композиція насаджень на прибудинковій смузі має вирізнятися лаконічністю форм і чіткістю кольорового рішення. Тут не слід змішувати багато видів рослин, різні об’ємні форми та кольори. Для озеленення прибудинкових смуг використовують гарноквітучі чагарники і багаторічники (бузки звичайний, угорський і персидський, жасмин звичайний, калина звичайна, спіреї, дейції та ін.), з яких формують групи безперервного цвітіння (форзиція звичайна – бузок звичайний – жасмин великоквітковий; ірга круглолиста – спірея Вангутта – жасмин звичайний; бузок звичайний – калина бульденеж – бузок угорський).

Дитячі ігрові майданчики створюють на природних або штучних підвищеннях мікрорельєфу з розрахунку 1,0 м2/дитину. Від проїздів майданчики відмежовують смугою насаджень завширшки не менше ніж 3 м, а від прилеглих газонів і квітників – декоративними стінками, огорожами, живоплотами та трельяжами, декорованими виткими рослинами.

Проєктування дитячих майданчиків передбачає їх притінення, починаючи з другої половини доби. Затінена частина майданчика має становити 1/2 його площі в південних районах і 1/3 – в північних. Для притінення дитячих майданчиків рекомендовано застосовувати породи, які мають широку крону і міцні гілки (для лазіння); колючі та отруйні рослини висаджувати заборонено.

 

 

Дитячі майданчики ділять на три категорії.

 

 

*   Майданчики для дітей ясельного віку (до 3-х років) розміщують поблизу житлових будинків. Їх обладнують пісочними ящиками, лавками, навісами (для тіні), перголами і трельяжами, декорованими виткими рослинами. Для кращої ізоляції майданчиків, крім дерев, використовують чагарники.

 

*   Майданчики для дошкільнят (4 – 6 років) крім вище перерахованого обладнання додатково облаштовують гойдалками, гамаками, плескальними басейнами та іншими елементами. Контури майданчиків мають бути простими із заокругленими кутами. Для цієї вікової категорії майданчики влаштовують на відстані 12 м від вікон житлових будинків з радіусом обслуговування 20 – 50 м.

 

 

*   Майданчики для молодших школярів (7 – 14 років) добре ізолюють один від одного захисними зеленими смугами завширшки 5 м. Передбачаються окремі майданчики для відпо­чинку, тихих ігор, спорту та влаштування ботані­чних куточків. На майданчиках бажаним є влаш­тування скульптурних композицій (на дитячі теми), фонтанів та альтанок.

 

 

Відстань від вікон житлових і громадських будівель до майданчиків має становити 15 – 20 м, радіус обслуговування – 50 – 100 м.

 

У відносно великих за площею дворах-садах (0,8 – 2,5 га) зазвичай створюють секційні (ігрові) комплекси для дітей 4 – 6 і 7 – 14 років.

 

Секційний комплекс для дітей віком від 4 до 14 років:

* площа на одного мешканця, м2 ………………………0,3 – 0,4

* розміри майданчиків, м2 ……………………………….900 – 1600

* радіус обслуговування, м ….…………………………..200 – 300

*  мінімальна відстань до житлових будинків, м ……30 – 40

 

Крім вищеописаних майданчиків, в кварталі, зазвичай, влаштовують також і спеціальні дитячі майданчики для спортивних ігор і гімнастики. Розташовують їх на відстані не ближче ніж 25 м від прилеглих будинків. Для ізоляції цих майданчиків застосовують породи, які легко витримують злами (липа, тополя, верба, береза, карагана, кизильник, сніжноягідник). Висаджують дерева від меж гімнастичного майданчика на відстані 0,5 м. Обсаджування деревами може бути замінено (особливо на період їхнього росту в молодому віці) трельяжами або сіткою, декорованими зовні виткими рослинами; навколо сітки, зазвичай, влаштовують смугу газону завширшки до 4 м.

 

Перегляд відео:

 

 

Дитячі майданчики: якими вони мають бути?

 

Спортивні майданчики створюють із розрахунку 1 м2/людину. Їх використовують переважно у другій половині доби, тому рекомендовано їх розміщувати довшою віссю за напрямком пн. – пд., пн. сх. – пд. зх., пн. зх. – пд. сх.

Спортивні майданчики, зазвичай, обсаджують з чотирьох боків деревами із щільною кроною (липою великолистою, кленом гостролистим, ясенем пенсільванським, різноманітними видами тополь). Крім того, передбачається огородження їх парканом із сітки, зовні декорованим виткими рослинами. Ширина смуги насаджень навколо блоку майданчиків має становити не менше ніж 10 м. Дерева необхідно розміщувати на відстані не ближче ніж 2 м від меж майданчика, що дасть змогу уникати негативного впливу рослин на його освітлення.

Радіус обслуговування спортивних майданчиків становить 200 – 300 м.

 

Таблиця 25

Типи спортивних майданчиків, розміщених в саду мікрорайону, розміри їх ігрових полів і нормативна відстань від вікон будинків та інших майданчиків

 

Типи спортивних майданчиків

Розміри ігрового поля, м

Площа, м2

Відстань, м

Від вікон будинків

Від проїздів та інших майданчиків

Баскетбольний

26 х 14

364

25

5

Волейбольний

9 х 18

162

25

5

Майданчик для настільного тенісу

4 х 5

36

20

5

Майданчик для ручного м’яча і гри в хокей

65 х 35

2412

25

5

 

(40 х 20)

(800)

25

5

Майданчик для містечок

30 х 15

450

25

5

Майданчик для великого тенісу

36 х 18

648

25

5

 

Майданчики для відпочинку дорослих розміщують на території двору-саду житлової групи з розрахунку 0,5 м2/людину. Більша частина таких майданчиків має бути пристосована для індивідуального відпочинку 1 – 3 осіб і мати розміри 10 – 20 м2. Окремі майданчики можуть бути досить великими, але не більшими ніж 100 м2.

 

За призначенням розрізняють майданчики для тихого відпочинку, читання на відкритому повітрі та настільних ігор.

 

Майданчики для тихого відпочинку розміщують на житловій території серед зелених насаджень, подалі від проїздів, господарських і дитячих ігрових майданчиків. Для цього вибирають ізольовані куточки, щільно оточені зеленню, або місця, звідки відкривається вигляд на водойму, галявину, групу дерев тощо. Такі майданчики облаштовують садовими меблями, декорують квітучими чагарниками та багаторічними квітами. Крім того, на них зазвичай влаштовують декоративні басейни з водними рослинами, встановлюють стаціонарні вази з квітами, споруджують кам’янисті гірки та інші елементи. Якщо передбачається тверде покриття із плит, каменю та інших матеріалів, тоді як елементи озеленення можливі вставки із газону та квітів. В місцях, де немає великих дерев, передбачається створення затінку за допомогою пергол або трельяжів з виткими рослинами.

Майданчики для шумних настільних ігор (доміно, шашки, шахи) розміщують, зазвичай, вглибині житлових дворів.

Відстань від майданчиків відпочинку до вікон житлових і громадських будівель має становити 10 – 20 м; радіус обслуговування – до 50 м.

Господарські майданчики проєктують з розрахунку 0,1 м2/людину. Рекомендуються такі середні розміри майданчиків: для сушіння одежі – 15 – 100 м2, для чищення домашніх речей – 9 – 20 м2, для сміттєзбірників – 4 – 20 м2. Майданчики для збирання сміття необхідно огороджувати цегляною стінкою заввишки 1 – 1,2 м з метою запобігання потраплянню сміття на прилеглу територію. Крім того, можна декорувати такі майданчики також трельяжами з виткими рослинами. Незважаючи на ці захисні елементи, необхідно передбачати щільні посадки із дерев та чагарників з фітонцидними властивостями. З кожного боку необхідно влаштовувати рядову посадку із високих дерев.

Господарські майданчики для сушіння одягу можна обсаджувати живоплотом із низьких чагарників, для чищення речей – щільним живоплотом по периметру майданчика із пилостійких чагарників.

Господарські майданчики розміщують безпосередньо поблизу будинків, але не ближче ніж 15 – 20 м від них, а для сушіння одежі ‒ не далі ніж за 100 м.

Для вигулювання собак влаштовують майданчики розміром 40 – 600 м2 довільної конфігурації. Кращими для таких цілей є майданчики у вигляді смуги завширшки 10 – 12 м з доріжкою для власника. Довжина смуги довільна, зважаючи на можливості території. Відстань від майданчика до вікон житлових будинків має становити не менше ніж 40 м, а до дитячих закладів – не менше ніж 50 м. Вони мають огороджуватися, мати відповідні таблички з надписами про їх призначення та правилами користування.

 

За озеленення житлових кварталів та мікрорайонів необхідно висаджувати не більше ніж 200 дерев і 1500 – 2000 чагарників на 1 га території.

 

Запитання для самоперевірки

1. На які функціональні зони поділяють житловий двір?

2. Які особливості розташування майданчиків для відпочинку дорос­лих?

3. Які особливості розташування дитячих ігрових майданчиків?

4. Які особливості розташування господарських майданчиків?

 

Практичне заняття 24

Практичне заняття 25

Практичне заняття 26

Практичне заняття 27

розділ IV «Сучасні принципи озеленення міст і тенденції

проєктування об’єктів зеленого будівництва»

 

Попередня тема

На початок