НМЦ

ПРОЄКТУВАННЯ ОБ’ЄКТІВ ЗЕЛЕНОГО БУДІВНИЦТВА

Електронний посібник

 

ВФПО

РОЗДІЛ 3. ПРОЄКТУВАННЯ ОКРЕМИХ ОБ'ЄКТІВ

 

 

 

3.7. Особливості проєктування насаджень спецпризначення

3.7.1. Вуличні насадження

 

Вуличні насадження – озеленена територія вздовж вулиць міст і населених пунктів.

 

Основні функції насаджень на вулицях – поліпшення санітарно-гігієнічного стану міського середовища, регулювання руху пішоходів і транспорту, створення комфортних умов для пішоходів на вулицях та мешканців прилеглих будинків (на півдні – від спеки, а на півночі – від холодних хуртовинних вітрів).

 

Вибираючи прийоми озеленення вулиць, враховують такі чинники: природно-кліматичні умови, місцерозта­шування і функцію вулиці в плані міста, її ширину, орієнтацію відносно сторін світу, інтенсивність транспортного та пішохідного руху, характер навколишньої забудови та її поверховість, розміщення підземних комунікацій.

 

В озелененні вулиць виділяють такі її найтиповіші елементи:

* рядові посадки дерев на тротуарах в лунках;

* рядові посадки дерев у смугах газонів чи квітників;

* зелені смуги перед будинками (між тротуаром та відмосткою);

*  роздільні смуги.

 

Рядові посадки на тротуарах в лунках – найпоширеніший тип посадок, особливо в старих містах. Величина лунок становить не менше ніж 1,25×1,25 м (або 1,5 м в діаметрі), а за висаджування великих дерев, як-от каштан, дуб, тополя тощо, особливо за наявності щільних ґрунтів або асфальтового покриття – від 1,5×1,5 м (або 1,8 м в діаметрі) до 2,0×2,0 м. Зменшення розмірів лунок досить часто погіршує розвиток дерев і зумовлює раннє скидання листя. Відстань між краєм лунки і деревом має становити не менше ніж 0,5 м. Щоб лунки не затоптували, їх закривають захисними решітками, переважно чавунними, а краї лунок піднімають над рівнем тротуару на висоті 1 – 2 см і 8 – 10 см над рівнем ґрунту в лунці.

Дерева, які висаджують в лунки, повинні мати штамб заввишки не менше 2,0 м. Для озеленення вулиць заборонено використовувати породи з низькоопущеною кроною та низькозвисаючим гіллям (плакучі форми верби білої, берези повислої, шовковиці білої, ясеня звичайного, горобини звичайної та інших видів), а також породи, що засмічують пішохідні доріжки плодами (шовковиця), дають кореневі паростки (тополі біла і сіра), та ті, що погано пахнуть (бархат амурський, гінкго).

Зелені смуги на тротуарах – найоптимальніший для рослин вид насаджень, оскільки дає змогу проводити агротехнічні заходи з догляду за посадками і краще зберігає пристовбурну зону від ущільнення ґрунту. На вулицях з інтенсивним рухом зелена смуга лімітує перехід пішоходів через дорогу, поглинає частину вихлопних газів та пилу, а також звукових хвиль.

Смуги вздовж тротуару оформлюють газоном, квітниками, живоплотом і деревами (в один або два ряди), а за достатньої ширини смуги – їх комбінуванням. Найбільш ефективними є змішані посадки дерев і чагарників. Бажаним є ступінчасте розміщення рослин, від низьких чагарників до високих, а від них – до середніх і високих дерев.

Таблиця 21

Мінімальна ширина смуги зелених насаджень

 

Смуга зелених насаджень

Мінімальна ширина, м

Газон з рядовою посадкою дерев або з посадкою дерев в одному ряду з чагарниками: однорядна

дворядна

 

2,0

5,0

Газон з однорядною посадкою чагарників:

високих (більше ніж 1,8 м)

середніх (від 1,2 до 1,8 м)

низьких (до 1,2 м)

 

1,2

1,0

0,8

Газон з груповою або куртиною посадкою:

дерев

чагарників

 

4,5

3,0

Газон

1,0

Примітка. За багаторядної посадки чагарників ширину смуги необхідно збільшувати на 1,5 – 2 м для кожного додаткового ряду рослин.

 

Роздільні смуги влаштовують між проїжджими частинами вулиць, а також між трамвайною лінією і проїздом для автотранспорту. Роздільні смуги завширшки 1,5 – 3 м оформлюють газоном з квітковими рабатками або клумбами, а також окремими чагарниками чи їх групами у вигляді фронтальних композицій. Роздільні смуги завширшки 4 м декорують 2 – 3-рядними смугами із чагарників заввишки до 1,5 м з розривами через кожні 25 – 30 м для встановлення ліхтарних стовпів. На роздільних смугах завширшки 6 м висаджують дерева в один-два ряди у поєднанні з рядовими або груповими посадками чагарників.

Зелені смуги перед будинками (палісадники) завширшки до 5 м рекомен­довано оформлювати газоном, квітами або чагарниками; за більшої ширини допускається посадка дерев. Бажано також в палісадниках висаджувати виткі рослини, які декоруватимуть фасади будинків.


Таблиця 22

Відстані дерев і чагарників до зовнішніх стін будівель

та інженерних комунікацій

 

Назва об’єкта

Віддаль (м) до осі стовбура дерева

Віддаль (м) до осі чагарника

Від зовнішніх стін будівель і споруд

5,0

1,5

Від осей трамвайних шляхів

5,0

3,0

Від краю тротуару і садових доріжок

0,7

0,5

Від краю проїжджої частини та бровок канав

2,0

1,0

Від опор освітлювальної мережі

4,0

–

Від підошви відкосів, терас

1,0

0.5

Від підпірної стінки

3,0

1,0

Від підземних мереж:

газопровід, каналізація, теплопровід, водопровід, дренаж

силові кабелі та кабелі зв’язку

 

1,5

2,0

2,0

 

–

–

0,7

Примітка 1. У нових житлових районах відстань від краю проїжджої частини до осі стовбура дерева слід приймати не менше ніж 4 м за діаметра крони не більше ніж 5 м. Для дерев з великою кроною цю відстань можна збільшувати до розміру, за якого крони розміщуватимуться не ближче ніж 1,5 м до краю проїжджої частини.

Примітка 2. Висота чагарників за їх розміщення від краю проїжджої частини на відстані від 1 до 5 м не має перевищувати 50 см.

 

Значний вплив на вибір прийомів озеленення вулиць має їх орієнтація відносно сторін світу. Зокрема, на вулицях широтної орієнтації, фасади будинків яких обернені на північ, потрібно створювати тінь тільки на тротуарах. Якщо ж такі вулиці забудовані високими будівлями, від яких на тротуари падає тінь, то в насадженнях для захисту від інсоляції взагалі немає потреби. Тротуари біля фасадів південної орієнтації затіняють з двох боків.

На вулицях меридіальної орієнтації слід затінювати не тільки тротуари, але й фасади будівель. За достатньої ширини вулиці найбільший ефект дають рядові посадки дерев по обидва боки тротуару, зважаючи на те, що дерева між тротуаром і будівлею мають бути високими. Якщо ж ширина вулиці недостатня і влаштування рядових посадок дерев з обох боків тротуару є неможливим, тоді їх рекомендовано розміщувати тільки між тротуаром і проїжджою частиною, чергуючи в ряду високі дерева (для захисту будинків) із середньорослими (для захисту тротуару).

Дерева і чагарники на перехрестях розміщують так, щоб вони не обмежували огляд дороги водіям і пішоходам.

Для запобігання застоюванню нагрітого повітря під кронами дерев між ними залишають інтервали, які забезпечують провітрювання, що особливо важливо в південних районах.

Асортимент порід для озеленення вулиць

*  газостійкі – дерева: ялини колюча і Енгельмана, каштан кінський, робінія, софора японська, гледичія триколючкова, тополя срібляста, айлант, клени татарський, сріблястий і пенсільванський; чагарники: дерен білий, жимолость татарська, кизильник блискучий, скумпія, смородина золотиста, спіреї середня і Білліарді;

*  шумозахисні – породи, які мають щільну крону;

*  пилозахисні – хвойні породи дерев; листяні породи з густою кроною і шершавим, зморшкуватим або ворсистим листям, наприклад, в’яз шершавий, клен гостролистий, ясени зелений і звичайний, каштан кінський, лох вузьколистий, бузок, бузина, свидина.

 

 

Кладовища належать до об’єктів спеціального користування. Вони займають значну територію і розташовані поблизу житлових районів, відіграючи важливу роль у комплексному озелененні міста.

 

 

За характером поховання міські кладовища поділяють на декілька типів:

* кладовища громадські сучасні;

* громадські історичні;

* військові;

* братські (громадянської або військової тематики);

*  колумбарії.

 

Вибір ділянки для кладовища передбачає урахування умов його подальшої експлуатації, оскільки після закінчення поховань кладовища можна використовувати як насадження загального користування.

Проєктування кладовищ різного типу передбачає дотримання таких вимог: територія повинна мати сприятливі для поховання природні параметри – піщані сухі ґрунти, низький, на глибині не менше ніж 3 м, рівень ґрунтових вод, відсутність сміттєзвалищ і захаращення; віддалення кладовища від найближчих житлових територій не менш як на 300 м; забезпечення зручним транспортним зв’язком з різними районами міста. Ділянки, які відводять під кладовища, повинні мати нахил території в межах 0,5 – 50 в протилежний від населеного пункту і відкритих водоймищ бік. У гірських районах допускається нахил території до 300 з обов’язковим влаштуванням терас і доріг з нахилом 50. За браком природних нахилів проводять вертикальне планування, яке забезпечує водовідведення і захищає ґрунт від перезволоження. Ділянка не має бути під загрозою зсувів та обвалів. За потреби влаштовують підпірні стінки, виконують планування та озеленення укосів.

Величина ділянки для одного місця поховання становить 4 м2, а з урахуванням навколишніх насаджень, внутрішніх доріг і майданчиків – 9 – 10 м2.

 

Орієнтовний баланс території кладовища такий: місця поховання – 60 – 65 %, зелені насадження – 20 – 25 %, проїзди, алеї, дороги – 10 – 15 %, господарський двір і підсобні споруди – 4 – 5 %.

 

На території кладовища розташовують такі основні споруди:

* центральний вхід з майданчиком для стоянки транспорту розміром 5000 м2 і більше для великих міст і 1000 м2 – для малих, адміністративна будівля, ритуальний зал для здійснення панахиди, магазин для продажу квітів, павільйон для видачі напрокат садового інвентарю, туалет, господарський двір з майстернею для виготовлення пам’ятників та цоколів із спеціальним транспортним під’їздом, оранжерейно-парникове квіткове господарство з ділянкою відкритого ґрунту і невеликим  деревно-чагарниковим розсадником.

 

Планувальна структура кладовища переважно регулярна, розчленована на окремі сектори із розмірами 30×30 м, 30×40 м, 40×40 м, 40×50 м. У випадку пересіченого рельєфу сектори можуть мати складний контур. Кожний сектор оточується за периметром пішохідними алеями завширшки 3,5 м, а у випадку розміщення могил з почесними похованнями – 6,5 – 9 м. Алеї формують з насаджень одного виду, однак для кращої орієнтації відвідувачів бажано, щоб вони відрізнялися за породним складом (липові, каштанові, кленові, березові, модринові та ін.). Висаджувати живоплоти або групи чагарників на задньому плані алеї не рекомендовано, оскільки це погіршує орієнтацію відвідувачів.

Головний вхід і центральна алея за регулярного планування оформлюють найбільш урочисто, однак, їх не слід перевантажувати рослинами, особливо квітами. Тут доцільним є розташування невеликих рабаток, партерів, квіткових груп.

Захисна зона створюється з щільних посадок дерев першої і другої величин, а також великих чагарників.

Для ізоляції споруд і господарської зони від території поховання використовують щільні масиви деревно-чагарникових насаджень з організацією вхідних і під’їзних вузлів.

Оформлення кожної ділянки поховання вирішується індивідуально залежно від традицій, а також прийнятих в цьому регіоні прийомів оформлення і благоустрою місць поховань. Під час озеленення таких місць найбільш доцільно використовувати низькорослі форми переважно хвойних дерев і чагарників, які уособлюють траурні мотиви. Оформлення також передбачає використання витких рослин і квітів в асортименті та кольорових поєднаннях за особистим смаком.

Розташування насаджень на кладовищах має забезпечувати нормальні провітрюваність та інсоляцію території.

Озеленення і квіткове оформлення колумбарію може здійснюватися залежно від архітектурно-художнього задуму прийомами як регулярного, так і вільного планування. Тут висаджують квіти і низькорослі дерева та чагарники компактної форми, які не займають багато місця. Квіткове оформлення складається з модульних квітників серед плиткового покриття та вузьких рабаток по контуру павільйону. Основний квітковий акцент – вазони з квітами, плетені корзини і букети у вазах, підвішені або розміщені на спеціальних підставках в місцях встановлення капсул. Газон на вільних площах колумбарію передбачається партерний.

Особливо стриманим та продуманим вирішується озеленення братських військових кладовищ. Рослини мають тут символічне значення, наприклад, кипариси уособлюють траур; квіти вважають символом життя. Тому, якщо в оформленні поховань на громадських кладовищах можлива гамма різноманітних кольорів залежно від традицій, то на військових кладовищах переважає темно-червоний колір з додаванням темно-рожевого і світло-червоного, що створює відповідний емоційний фон. Відчуття трауру посилюють сині, фіолетові, лілові та білі тони.

 

 

До насаджень спецпризначення належать також захисні смуги. Їх створюють для поліпшення вітрового режиму в містах, а також для захисту від снігових та піщаних заметів.

Вітро- і снігозахисні смуги формують з урахуванням панівних вітрів та рельєфу місцевості. Якщо в населеному пункті переважають сильні вітри якогось одного напрямку, то захисна смуга створюється поза межами забудови з цього самого боку. Якщо ж вітри мають різні напрямки, тоді створюють захисні смуги з усіх боків міста.

Оскільки захисна смуга зменшує швидкість вітру на відстані, яка дорівнює приблизно десятикратній висоті смуги, то вітрозахисні насадження повинні мати вигляд системи паралельних зелених смуг з інтервалами між ними 150 – 200 м. Потрібна ширина захисної смуги становить 40 – 50 м. Посадку проводять рядами з відстанню між ними – 1 – 2 м і кроком посадки – 0,7 – 1,0 м. Крайні ряди декорують щільними чагарниковими узліссями. Найкраща конструкція смуги для захисту прилеглої території від вітру – ажурна.

Вітрозахисні смуги є досить ефективними і всередині міської забудови. Наприклад, зелені смуги, розташовані перпендикулярно до основного напрямку вітрів, знижують їх швидкість на вулицях, які розташовані паралельно цим потокам. Смуги і групи дерев, розташовані перед будинками із навітряного та завітряного боків, значно знижують швидкість повітряних потоків, спрямованих перпендикулярно до цих будівель.

Як свідчать спостереження за вітровим режимом цих ериторій, зелені смуги перед будинками із навітряного боку спрямовують потоки повітряних мас, що несуться з великою швидкістю, вверх понад будинками, а насадження із завітряного боку захищають цей простір від завихрень.

 

Протипожежні насадження. Під час влаштування протипожежних захисних насаджень між окремими об’єктами не слід розміщувати дерева ближче ніж 5 м і далі 12 м від будівель і споруд. Протипожежні смуги рекомендовано створювати завширшки 10 – 15 м. Посадка проводиться рядами з відстанню між ними – 1 – 3 м і кроком посадки – 1 м. Між деревами розміщують чагарники. Для протипожежних посадок не рекомендовано застосовувати хвойні дерева і чагарники, оскільки вони легше загоряються ніж листяні породи.

 

Водоохоронні насадження

 

Для запобігання замулюванню і забрудненню водойм, зсувів крутосхилів берегів та змивання з них ґрунту у воду, а також зменшення випаровування з поверхні води рекомендовано влаштовувати захисні водоохоронні насадження. Водоохоронна смуга має вигляд суцільного або з розривами поясу із дерев та чагарників завширшки 20 – 30 м, який розміщується на відстані 5 – 10 м від води.

Для створення водоохоронних насаджень перевага надається рослинам, які добре розмножуються кореневими відсадками, кореневищами та відводками (верби, робінія, карагана, лох, смородина, скумпія тощо).

 

Запитання для самоперевірки

1. Які елементи озеленення вулиць є найкращими для зростання дерев?

2. Чому дерева в ланках скидають листя раніше, ніж на смугах газону або в парках?

3. Як організовують кладовища на схилах з крутизною 300?

4. Які ділянки не підходять для влаштування кладовища?

5. Яка конструкція захисних насаджень є найкращою для захисту від вітру?

Попередня тема

На початок

Наступна тема