НМЦ

ПРОЄКТУВАННЯ ОБ’ЄКТІВ ЗЕЛЕНОГО БУДІВНИЦТВА

Електронний посібник

 

ВФПО

РОЗДІЛ 3. ПРОЄКТУВАННЯ ОКРЕМИХ ОБ'ЄКТІВ

 

 

 

 

Малий сад може займати територію площею від 0,05 до 0,15 га, а інколи навіть і до 10 га.

До малих садів належать озеленені території офісів, готельних комплексів, супермаркетів, закладів освіти, лікувальних закладів, санаторіїв, дошкільних навчальних закладів, шкіл, промислових підприємств та інших об’єктів.

Малі сади розміщують також і в житловій забудові – сад житлової групи, сад подвір'я у квартальній забудові, присадибна ділянка у котеджній забудові.

Зимові сади, сади на дахах і внутрішні дворики є також різновидами малих садів. Крім того, завдяки невеликим розмірам та компактності малі сади входять також і в планувальну структуру парків різноманітного функціонального призначення.

 

Залежно від характеру планування та образного рішення малі сади можна класифікувати за низкою критеріїв:

*   за функціональним призначенням (для короткочасного відпочинку або тривалого, повсякденного і періодичного);

*   за конфігурацією в плані (квадратні, прямокутні або складної форми);

*   за прийомом планування (регулярні, ландшафтні, змішані);

*   за характером рельєфу (плоскі, терасовані, пагорбкові);

*   за пріоритетним видом рослинності (сад декоративно-листяних рослин, хвойних, плодово-ягідних, квіткові сади – розарії, сирінгарії тощо).

 

Малий сад відрізняється від інших об’єктів ландшафтного дизайну більш обмеженим характером експлуатації, специфічністю функціонального використання, а також перевагою в композиції декоративних елементів з високим емоційним впливом.

Формування планувальної структури малого саду багато в чому залежить від специфічності його функціонального використання, розмірів території та її конфігурації в плані.

Основною умовою, яка впливає на вибір прийому планування малого саду, є рельєф території. На рівнинних територіях, зазвичай, використовують регулярний прийом планування саду, а за наявності вираженого рельєфу – пейзажний.

 

Малий сад підпорядковується особливим законам проєктування.

 

Обмеженість площі малого саду передбачає використання планувальних прийомів, які візуально збільшують його простір (див. Перспектива, тема 1.1).

 

Великого значення у формуванні малого саду набувають деталі – декоративні стінки, перголи, павільйони відпочинку тощо. Особливу увагу слід приділяти «інертним» матеріалам, які у поєднанні з квітниками, карликовими деревами, чагарниками і МАФами дають безліч цікавих ідей (переходи по газону з плит, квіти з-поміж каміння тощо).

 

Основним компонентом формування будь-якого саду є рослинність.

 

Просторове середовище малого саду може бути сформоване за пріоритетним видом рослинності. Це може бути малий сад хвойних рослин (розташований у ботанічному саду), декоративно-листяних (поблизу громадських будівель), плодово-ягідних рослин (в котеджній забудові) та змішаного типу (в житловій забудові).

 

Для формування малого саду доцільним є застосування дерев 2-ї та 3-ї величин, найбільш декоративних чагарників і трав'янистих рослин.

 

 

Будь-який пейзаж малого саду бажано проєктувати так, щоб за забарвленням він був цікавий в усі пори року, був «садом безперервного цвітіння».

 

Квіткове оформлення малого саду також має свої особливості. Зазвичай, в малому саду використовують елементи квіткового оформлення, як-от групи із однорічних і багаторічних квітів, міксбордери, рабатки, змішані бордюри, альпійські гірки та рокарії, а також відводять невеликі ділянки під розарії. Декоративні вази із зелені та квітів створюють в саду додаткові гарні вкраплення. Великі квіткові композиції (масиви квітів та їх великі групи) для малого саду не характерні.

 

Велике значення у формуванні малого саду мають виткі рослини, які в поєднанні із стінками, перголами і трельяжами дозволяють створити своєрідний художній образ саду.

 

За допомогою ліан можна маскувати непривабливі стіни споруд і будівель, розчленовувати простір та створювати фон для різноманітних композицій.

У випадку труднощів, що виникають з посадкою рослин в ґрунт через наявність підземних комунікацій або за необхідності швидкого оформлення ділянки, доцільно використовувати модульні елементи благоустрою та озеленення.

Значна роль у формуванні малого саду належить рельєфу, який, з одного боку, визначає мікрокліматичні умови ділянки, впливає на розподіл води та видове різноманіття рослинності, а з іншого ‒ є одним із визначальних чинників художнього образу саду.

Через це горбистий рельєф, на відміну від рівнинного, дає значно більше цікавих ідей щодо формування просторового середовища саду.

Однак це не означає, що рівнинна територія є нецікавою в ландшафтному відношенні, оскільки такі ділянки ідеально підходять для створення різноманітних майданчиків спортивного профілю.

Крім того, рівнинний рельєф можна «обіграти» різноманітними прийомами і засобами ландшафтного дизайну.

Зокрема, уявну одноманітність рівнинного рельєфу можна значно «пом'якшити» і зробити його більш привабливим за допомогою правильного підбору рослин та їх розташування. Для цього насадження в групах розташовують ярусами: вищі на задньому плані, нижчі – спереду. Такий прийом створює ілюзію рельєфності території. За потреби рельєф території можна змінити за допомогою геопластики, яку проводять із дотриманням заходів щодо збереження існуючих деревних рослин.

Наприклад, за зниження позначок ділянки навколо дерева створюють підпірну стінку, яка може слугувати водночас лавкою для відпочинку; за підвищенні позначок ділянки навколо дерева створюють криницю для запобігання задиханню кореневої системи, яку закривають решіткою чи плитами з відкритими швами або заповнюють крупним щебенем тощо; у разі потрапляння дерева на укіс навколо нього у формі півкола влаштовують підпірну стінку. Дбайливе ставлення до окремих великих дерев допомагає оформити ділянку значно швидше та ефективніше.

Для досягнення художньої виразності малого саду доцільно використовувати такий ландшафтний компонент, як воду. За допомогою води і геопластики в малих садах влаштовують різноманітні водні пристрої – фонтани, басейни, струмки тощо. Для оформлення водойм використовують різноманітні водні рослини: латаття, ейхорнію (водний гіацинт), елодею, бадан, аїр, осоки, калюжницю, іриси, хауттюнію та інші рослини.

Навколо водойми прокладають доріжку для огляду рослин зблизька.

У процесі розробки проєктного рішення малого саду визначається головний ландшафтний компонент, який стає своєрідною «темою» саду, а всі інші компоненти відіграють другорядну роль, підсилюючи виразність головного. Таким елементом може бути цікаве рослинне угруповання (букетна група з трьох беріз, верб, лип тощо), елемент квіткового оформлення (міксбордер, альпінарій, рокарій) або водойма.

До групи малих садів належать також і сади на дахах. Нестача території у центральних районах міста, а також особливість їх забудови змушує організовувати сади на дахах. Функціонування садів такого типу пов’язано з низкою специфічних труднощів, яких немає в звичайних садах або ж є, але у незначній кількості.

Наприклад, сади на дахах сильно перегріваються влітку в сонячні дні, є загроза вимерзання рослин, немає захисту від вітру тощо. Для боротьби з такими негативними явищами необхідно вводити в структуру саду водні споруди (влаштування неглибоких – 0,2 – 0,3 м декоративних басейнів, фонтанів, розприскувальних пристроїв тощо), які охолоджують і зволожують повітря; передбачати активний полив рослин та дренування ґрунту; використовувати вітрозахисні стінки, вертикальне озеленення та засоби геопластики; підбирати спеціальні породи рослин, які добре адаптуються до особливих мікрокліматичних умов дахів (клени гостролистий і ясенелистий, горобини звичайна і борошниста, робінія звичайна, форзиція поникла, сумах пухнастий, ялівці, кипарисовики тощо).

Рослини у таких садах висаджують на ділянках заданої форми, які оточені бетонним або цегляним бортом заввишки 15 – 25 см. Товщина ґрунту біля борту має становити не менше ніж 10 см і збільшуватися до центра ділянки максимум до 70 см. Для дренажу на дно ділянки укладають шар щебеню завтовшки 8 – 10 см. Деревні та чагарникові рослини краще розміщувати в окремих контейнерах із деревини, склоцементу або пластику розміром 100×100 см і заввишки 20 – 100 см. Ґрунт в ємкостях укладається на дренажний 10-сантиметровий шар щебеню. Контейнери зсередини ізолюють водонепроникною плівкою.

 

Декоративні та функціональні елементи саду мають бути максимально полегшені, для чого використовують деревину, легкий бетон, пемзу, керамзит та інші матеріали. Ґрунт використовують тільки легких типів (легкосуглинисті та середньосуглинисті).

 

В садах, що розташовані на дахах, влаштовують функціональні зони: тихого відпочинку, дитячу, господарську, а за значних розмірів – спортивну

 

Перегляд відео:

 

 

Сад на терасі | технологія створення

 

 

На території присадибної ділянки виділяють такі функціональні зони:

* парадну або в'їзну, палісадник, зону відпочинку для всієї родини, тихого (індивідуального) відпочинку, дитячу, спортивну, город, плодово-ягідний сад, господарську зону і житлову забудову.

 

Розміщення зон на ділянці здійснюється з врахуванням її рельєфу, напрямку панівних вітрів, орієнтації за сторонами світу та функціонального призначення самих зон.

У парадній (в’їзній) зоні розміщують гараж або ж майданчик для автомобілів. По контуру майданчика встановлюють нічні ліхтарі, влаштовують квітник або ж використовують рослини у контейнерах. Для зручності найкраще розміщувати в'їзну зону неподалік від будинку.

 

 

У господарській зоні розміщують баню, компостну яму, теплицю та інші додаткові споруди. Цю зону влаштовують у найвіддаленішій частині  садиби.

 

 

 

Декоративний сад має обмежовуватися, а характер огорожі ув’язуватися з архітектурою житлового будинку. Палісадник є «візитною карткою» господаря, тому його оформленню необхідно приділяти велику увагу. Тут доцільно розміщувати високодекоративні деревні та чагарникові рослини з елементами квіткового оформлення, яке можна використовувати як самостійний елемент.

Бажаним є посадка гарноквітучих кущів – бузку, жасмину, вейгели, форзиції тощо. Дуже ефектними з погляду поліпшення екологічних умов та естетичного вигляду ділянки є посадки хвойних та вічнозелених рослин.

 

У випадку, якщо поруч з ділянкою проходить автомобільна траса, зелені насадження палісадника доцільно створювати подібно до ярусних посадок з використанням живоплоту.

 

Житлова забудова. Будинок розміщують по центру присадибної ділянки на деякій відстані від вулиці. Біля будинку доцільно влаштовувати вертикальне озеленення, на фоні якого чудово сприймаються квіткові композиції.

Зони плодово-ягідного саду і городу бажано розміщувати на захищених від вітру та добре освітлених ділянках. Город можна влаштовувати у віддаленій частині саду та обмежовувати його живоплотом або ж опорами із витких гарноквітучих рослин.

 

Дитяча зона має бути розташована на ділянці, яка добре проглядається. В цій зоні можна розміщувати різноманітне ігрове обладнання (пісочницю, гірку, гойдалку, невеликий спортивний комплекс) та декоративні елементи залежно від віку дітей. Місце під дитячий майданчик має бути віддаленим від зони відпочинку, а також від городу та палісадника.

Зону відпочинку для всієї сім’ї, зазвичай, розміщують на відкритій терасі або ж біля будинку у вигляді майданчика під перголою, обвитою виткими рослинами, чи невеликої споруди з пічкою для барбекю, лавками та столом. Поряд із зоною відпочинку можна розміщувати спортивну зону. В спортивній зоні влаштовують невеликі спортивні майданчики для гри в теніс, бадмінтон тощо, а також майданчики з тренажерами (під навісом чи у невеликому павільйоні) або ж невелику галявину з плавальним басейном.

Зона тихого (індивідуального) відпочинку аналогічно дитячій і спортивній зонам розміщується неподалік від будинку. Всі елементи цієї зони мають створювати відчуття затишку, яке генерують елементи, як-от тентове накриття, плетені меблі, декоративні та екзотичні рослини в контейнерах або ж квітучі на відкритих клумбах, водойми, альпійські гірки, світильники тощо. Замість відкритого майданчика з меблями в зоні тихого відпочинку можна розміщувати альтанку, обвиту ліанами, які візуально її замасковують.

 

Попередня тема

На початок

Наступна тема