ПРОЄКТУВАННЯ ОБ’ЄКТІВ ЗЕЛЕНОГО БУДІВНИЦТВА

Електронний посібник

ГОЛОВНА	ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ		АНОТАЦІЯ	УКЛАДАЧІ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ	САМОСТІЙНА РОБОТА	ПРАКТИЧНІ ЗАНЯТТЯ	КУРСОВЕ ПРОЄКТУВАННЯ	ТЕСТИ

РОЗДІЛ 3. ПРОЄКТУВАННЯ ОКРЕМИХ ОБ'ЄКТІВ

3.5. Особливості проєктування територій обмеженого користування

3.5.1. Особливості проєктування територій лікувальних закладів, територій ртного призначення, закладів освіти, шкіл і дитячих садків. Правила підбору асортименту рослин та розташування типів зелених насаджень

3.5. Особливості проєктування територій обмеженого користування

3.5.1. Особливості проєктування територій лікувальних закладів, територій курортного призначення, закладів освіти, шкіл і дитячих садків. Правила підбору асортименту рослин та розташування типів зелених насаджень

Озеленення лікувальних закладів

Планувальна організація території лікарні та її озеленення передбачають використання різноманітних засобів і прийомів ландшафтної архітектури, а також підбір асортименту рослин з урахуванням специфіки лікувального закладу.

На території лікарні кардіологічного профілю обмежується застосування хвойних порід, а за трасування дорожньої мережі парку створюють теренкури та алеї з нахилом полотна до 5^° для дозування ходьби. Маршрути теренкурів не мають збігатися з дорогами та ділянками території, які інтенсивно відвідують.

У парку туберкульозної лікарні кількість відкритих майданчиків – соляріїв та аераріїв збільшується з розрахунку 0,5 м² на хворого, щоб забезпечити їм тривале перебування на свіжому повітрі. Тут широко застосовують хвойні насадження, які мають високу фітонцидність (особливо в літній період) і сприятливо впливають на органи дихання.

Парк інфекційної лікарні формується із декількох ділянок згідно з кількістю відділень, об’єднаних в один загальний масив. Ділянки відділяють щільними і високими живоплотами. Створюючи парковий ландшафт, використовують види дерев і чагарників з високими фітонцидними властивостями.

На території психіатричної лікарні за рахунок скорочення відкритих майданчиків (соляріїв, аераріїв), територія парку розширюється на 25%, що дає змогу створити плодовий сад та город для праці хворих. Сад відокремлюється вузькими зеленими захисними смугами. Вхід до нього оформлюють ліанами та стаціонарними вазами з квітучими багаторічниками. Одна із сторін саду прилягає до господарського двору.

На території парку розміщують ізольовані посадками майданчики для відпочинку окремо жінок і чоловіків.

Формуючи парковий пейзаж, враховують стимулювальні та заспокійливі чинники, що утворюються групуванням дерев з відповідними формами крони, які позитивно впливають на організм.

Парк дитячої лікарні містить, зазвичай, асортимент квітів, дерев і чагарників в різноманітних поєднаннях, що має не тільки декоративно-оздоровче, але й навчально-пізнавальне значення. Тут висаджують значну кількість екзотів. Під час підбору асортименту рослин для дитячої лікарні недопустимим є використання колючих та отруйних дерев, чагарників і трав’янистих рослин. Майданчики для ігор, відпочинку та лікувальної фізкультури диференціюють за віковими групами.

Багатопрофільна лікарня відрізняється найбільшою специфікою ландшафтної організації території. Кожний корпус має на своїй ділянці майданчики тихого відпочинку (0,5 м² на хворого) – аерарії, солярії тощо, а також прогулянкові доріжки та лікувальні теренкури. Майданчики мають зручно з’єднуватися з лікувальними відділеннями та загальною парковою зоною.

Функціональне зонування

На території лікувального закладу виділяють такі функціональні зони:

лікувальних корпусів; поліклініки; патологоанатомічного корпусу; господарська (кухня, підсобне господарство, склад, котельня, автостоянка, гаражі); захисна (влаштовується по периметру території лікарні, а також для відокремлення між собою інших зон лікувального закладу); паркова (розділена на чоловічий, жіночий, дитячий і загальний сектори для проведення лікувальних процедур та лікувальної фізкультури (майданчики для фізкультури з розрахунку 19,5 м2/людину) на повітрі.

За наявності в складі багатопрофільної лікарні дитячого відділення створюється дитяча зона з ігровими майданчиками з розрахунку 2,5 – 3 м2/дитину.

В організації функціонального просторового середовища лікувальних закладів максимально використовують захисні зелені смуги.

Так, наприклад, навколо території лікарні передбачається смуга завширшки не менше ніж 10 м, а з підвітряного боку або з боку джерел забруднення – не менше ніж 15 м з посадок щільної конструкції (низькорослих чагарників у поєднанні з окремими високими деревами або двоярусних деревно-чагарникових смуг з розривами через кожні 15 – 20 м для поліпшення аерації території).

Деревно-чагарникові зелені смуги використовують для ізоляції моргу, лікувальних корпусів, поліклініки, господарських будівель та споруд, а також проїздів. Для ізоляції окремих майданчиків (аераріїв, соляріїв, ігрових тощо) використовують живоплоти, рядові посадки низькорослих видів кущів, а також квіткові рабатки та міксбордери.

Підбір дерев і чагарників

Важливе значення в озелененні лікувальних закладів має правильний підбір деревних рослин з активаційними та заспокійливими формами крони.

У теорії пластичного мистецтва горизонтальна лінія вважається заспокійливою, вертикальна – стимулювальною, а похила лінія – неспокійною, неврівноваженою.

Наприклад, конічна форма дерев, має стимулювальний, а іноді й подразнювальний вплив на психіку людини.

Пасивно-депресивний вплив мають силуети дерев більш-менш статичного характеру, наприклад, із сферичною формою крони. Контури і форма цих дерев створюють враження стану повного задоволення, сприяють збереженню спокою. Ці форми дуже характерні для липи великолистої та інших порід.

Зонтоподібна форма крони характеризується горизонтальною лінією і тому має заспокійливий вплив, створює відчуття захисту, заступництва над людиною, яка перебуває під цим деревом. Рекомендовано висаджувати дерева з такою формою крони на майданчиках відпочинку.

Плакучі дерева з опущеними гілками створюють враження повної пасивності, статичного стану, виснаження (зморення, неспроможності) з відтінком печалі та смутку. Це заспокійливий чинник, що гальмує імпульси волі та бажання. Досить сильно впливають на людську психіку не тільки природні, але й штучно сформовані крони.

Крім побічної дії через органи зору, багато рослин виділяють фітонциди, які безпосередньо впливають на дихальну систему людини.

Дослідами також встановлено, що повітря, яке збагачене легкими іонами з від'ємним зарядом, сприятливо впливає на організм.

Помітно збільшують чисельність іонів породи, як-от дуб звичайний, ялина звичайна, клени сріблястий і червоний, модрина сибірська, горобина звичайна, сосна звичайна, бузок звичайний.

Підбираючи асортимент рослин, слід враховувати також шкідливий вплив пилку рослин, який є причиною полінозу – пилкової хвороби, яка вражає носоглотку, викликає нежить, кашель, головний біль, що супроводжується підвищенням температури.

До таких рослин належать: дерева – клен ясенелистий, ясен зелений, в’язи, берези, осики тощо; трави – грястиця збірна, тимофіївка, тонконіг.

Озеленення територій курортного призначення

	На територіях об’єктів курортного призначення (санаторіях) виділяють такі функціональні зони:
зона житлових і лікувальних корпусів, паркова зона, господарський двір, зона розміщення чергового персоналу.

У дитячих оздоровчих закладах виділяють додатково культурно-просвітницьку та спортивну зони.

Під час озеленення окремих зон слід враховувати необхідність інтимного спокійного відпочинку. Тому за винятком під’їзду і парадного двору, слід застосовувати ландшафтні прийоми озеленення території, влаштовувати якомога більше окремих двориків, майданчиків та місць відпочинку, ізольованих один від одного насадженнями.

Регулярними прийомами користуються під час формування входів та центральних алей, які ведуть до адміністративного корпусу. Перед адміністративними, лікувальними та спальними корпусами влаштовують партерні газони з квітниками (клумби, рабатки) та скульптуру. Досить часто фасади цих приміщень, обернених на південь, озеленюють ліанами.

Паркова територія санаторію формується подібно до лікувальних закладів з урахуванням фітотерапевтичної дії зелених насаджень.

В озелененні дитячих закладів використовують багатий асортимент рослин з обов’язковим включенням екзотів та інтродуцентів, що допомагає розширювати знання дітей про біорізноманіття. Для цього влаштовують дендрарії та колекційні ділянки.

Озеленення територій закладів освіти

	На територіях закладів освіти виділяють такі функціональні зони:
спортивна, навчально-дослідна, паркова (сад), господарська, житлова.

Паркова зона (сад) включає меморіальні ділянки, ділянки тихого відпочинку та дитячі ігрові майданчики. Меморіальна ділянка може бути композиційним центром парку. Її формування передбачає використання регулярного прийому планування. Озеленення меморіальної ділянки охоплює гарноквітучі та вічнозелені дерева і чагарники, стрижені шпалери, живоплоти та квіти. загалом парк слід створювати з урахуванням існуючих зелених насаджень.

Навчально-дослідна зона містить навчальні корпуси, лабораторії, навчально-дослідні поля, ботанічний сад тощо.

Перед навчальними корпусами озеленення має вигляд, зазвичай, регулярних композицій (партери, клумби тощо). Для підсилення декоративного ефекту влаштовують фонтани, скульптуру та інші декоративні елементи.

Полігон, навчально-дослідні поля, ботанічний сад, дендрарій, оранжереї тощо створюють на додаткових ділянках.

Спортивна зона містить футбольне, волейбольне, баскетбольне поля, сектор для штовхання ядра, майданчики із спортивним інвентарем тощо. По периметру спортивної зони влаштовують захисну смугу з дерев та чагарників. Цю зону доцільно розміщувати поряд з навчально-дослідною і житловою зонами.

Господарську зону відокремлюють від решти території зеленими смугами або високими живоплотами.

Велике значення під час формування територій закладів освіти необхідно приділяти плануванню мережі алей. Вся алейно-стежкова мережа має бути спрямована на основний підхід до навчального комплексу. Габарити доріг мають відповідати потужності потоку відвідувачів. Спрямованість руху можна підкреслити рядовою посадкою дерев з включенням елементів квіткового оформлення (рабаток, бордюрів). Важливе значення має декоративне дорожнє покриття.

Озеленення шкіл

	На території школи виділяють такі функціональні зони:
забудови (будівля школи, підсобні споруди), відпочинку, навчально-дослідна, спортивна, захисна, господарська.

Зона забудови. Шкільну будівлю розміщують на краю ділянки, в центрі або в її глибині. В районах старої забудови шкільні будівлі досить часто розміщені скраю території вздовж вулиці, фасадом оберненим до проїжджої частини з невеликим відступом вглиб ділянки. Цей відступ використовують для влаштування рекреаційного майданчика, квітників тощо.

Розміщення будівлі в центрі ділянки дає змогу розташувати інші функціональні зони на території школи найкращим чином. В цьому випадку спереду і з боків будівлі можна розміщувати навчально-дослідні поля (навчально-дослідну зону), а спортивну зону – за школою.

Для захисту від перегрівання стін південної і південно-західної орієнтації, а також їх декорування, використовують вертикальне озеленення.

Навчально-дослідна зона призначена для освоєння учнями прийомів обробітку ґрунту, сівби, садіння і догляду за рослинами, заходів захисту від шкідників рослин, вивчення основ насінництва, ознайомлення із селекційною роботою, проведення дослідів з рослинами тощо. Дослідну зону можна розміщувати з будь-якого боку шкільної будівлі, але не ближче ніж 7 м від неї.

Навчально-дослідна зона складається з таких елементів:

Ділянки: овочевих культур ……………….....1200 – 1400 м2 польових культур ………………….....400 – 500 м2 сіянців …………………………………200 – 300 м2 колекційні ………………………..........100 – 120 м2 селекційні ……………………………......60 – 80 м2 початкових класів …………………….300 – 350 м2 плодово-ягідний сад …………...…...1500 – 1600 м2 розсадник ………………………………..700 – 900 м2 парники і теплиця ……………...……....200 – 300 м2 Майданчики: метеорологічний і географічний …..100 – 120 м2 зоологічний ……………………...…..100 – 150 м2 для занять на свіжому повітрі ……...100 – 120 м2

Майданчики і дослідні ділянки необхідно відмежовувати одне від одного живоплотами.

Дослідні ділянки, зазвичай, розташовують поруч із плодовим садом на відстані не ближче ніж 10 м від нього, а теплицю, парники і зоологічний майданчик виносять у господарську зону. Навколо навчально-дослідних ділянок прокладається доріжка завширшки 1,25 – 1,75 м, на якій під час занять розміщуються учні. Дослідні ділянки молодших школярів поділяють на грядки перших, других, третіх і четвертих класів.

Географічний майданчик влаштовують на відкритій території.

Плодово-ягідний сад разом із розсадником доцільно розміщувати з боку вулиці, використовуючи його водночас як захисну смугу між вулицею та школою. Дерева на ділянці плодового саду розміщують за принципом квадратів або в шаховому порядку. Відстань між яблунями має становити 6 – 9 м, між вишнями і сливами – 4 – 5 м. Між рядами яблунь можна розміщувати кущі ягідників, але не ближче ніж 2 м від дерев. Територія плодово-ягідного саду повинна мати геометрично правильні контури. Всю ділянку бажано обмежувати за периметром стриженим живоплотом або трельяжами з витких рослин.

	Спортивна зона містить:
Футбольне поле: 60×30 м 80×40 м 90×50 м Майданчики: волейбольний 14×23 м баскетбольний 18×31 м для гімнастики 10×15 м Доріжки: бігова (пряма) 110×5 м бігова (кругова) 25×5 м для стрибків 45×1,5 м Яма для стрибків 6×3 м Круг для штовхання ядра (діаметр) 2,14 м

У всіх випадках спортивні майданчики слід влаштовувати на деякій відстані від будівлі школи, особливо якщо вікна аудиторій виходять безпосередньо на ці майданчики.

Спортивна зона має відділятися від інших зон щільними посадками дерев у вигляді зелених стін. Так само в межах зони спортивні майданчики слід ізолювати один від одного живоплотами або рядовими посадками дерев.

Біля майданчиків молодших класів, легкої атлетики, гімнастики необхідно висаджувати ширококронні дерева, які притінятимуть ці майданчики в полуденні години.

Зона відпочинку містить майданчики для відпочинку учнів площею 10 – 150 м², а також майданчики для прогулянок та ігор дітей груп продовженого дня (1 – 4 класів) площею 200 м².

Насадження в зоні відпочинку розміщують більш довільно. Переважно це групи дерев або чагарників навколо майданчиків. Розміщення рослинних композицій має забезпечувати притінення майданчика в найбільш спекотні полуденні години. Для запобігання надмірній інсоляції в південних областях безпосередньо на майданчику висаджують ширококронні дерева. Можна влаштовувати також перголи з виткими рослинами. Відстань від краю майданчика до дерев має становити не менше 0,75 м.

Асортимент рослин має бути ретельно підібраним і за можливості включати екзоти та інтродуценти для пізнання дітьми біорізноманіття. В зонах відпочинку доцільно створювати квітники із багаторічників, а також відкриті ділянки газонів у розривах між групами дерев.

Господарська зона має безпосередньо примикати до будівлі школи. Вона містить господарський двір, на якому розміщують гаражі, котельню, майстерні, майданчик із сміттєзбірними бачками та інші споруди, що їх використовують для зберігання палива і будівельних матеріалів, а також виготовлення столярних виробів й виконання ремонтних робіт. У господарській зоні передбачається зручний проїзд для вантажних автомобілів. Поряд з господарським двором передбачається відкритий асфальтований майданчик розміром 12×12 м для розвороту та в'їзду автотранспорту на внутрішньошкільний і внутрішньоквартальний проїзди.

Між проїздом та будівлею школи влаштовують квітник або смугу газону з невеликими групами чагарників і трав’янистих багаторічників у поєднанні з одинокими екземплярами низькорослих дерев. Дерева висаджують не ближче ніж 10 м, а чагарники – не ближче ніж 5 м від будівлі школи з метою запобігання її затіненню.

Господарський двір ізолюють рядовими посадками дерев або стриженою зеленою стіною завширшки 3 – 5 м.

Захисна зона формується за периметром шкільної території завширшки не менше 3 м, а з боку вулиці – 6 м і більше.

Шкільні насадження мають займати не менше ніж 40 – 50% території школи.

Оптимальна кількість дерев і чагарників на 1 га пришкільної ділянки, як свідчить практика, становить 100 – 120 шт. дерев і 1200 – 1500 шт. чагарників.

Озеленення дитячих садків

	Проєктування дитсадків передбачає такий баланс території:
забудова – 12%, насадження – 60%, майданчики для дітей – 20% , доріжки – 8%.

Основне місце в плані території дитячого закладу мають займати ділянки, призначені для перебування дітей на свіжому повітрі.

	До них належать:
групові майданчики, міжгрупова рекреаційна зона (зазвичай, зі стійким газонним покриттям, МАФами, декоративним басейном або фонтаном), фізкультурний майданчик, автомайданчик (катання на педальних автомобілях), зоологічний майданчик, господарський майданчик та плодово-ягідна ділянка.

Групові майданчики призначені для виховної роботи з дітьми і розташовані біля будівлі дитсадка. Їх розміри залежать від вікової категорії дітей. Зокрема, для дітей віком від 1 до 2 років ‒ 100 м², від 2 до 3 років ‒ 150 м², від 3 до 4 років ‒ 180 м². На групових майданчиках влаштовується рекреаційне обладнання для ігор і занять дітей. На кожному груповому майданчику влаштовується притінений куточок розміром 30 м² – для дітей ясельного віку і 50 м² – для дітей дошкільного віку. Затінення забезпечують тентами, посадкою дерев з розкидистою щільною кроною, або перголами, обвитими ліанами.

Майданчики для дітей ясельного і старшого віку можуть блокуватись, це дає змогу краще використовувати міжгрупові ділянки.

Для дітей дошкільного віку 4 – 7 років влаштовують тематичні та спеціалізовані за видами діяльності майданчики розміром 220 м² кожний.

	Для цієї вікової категорії прийнято такий набір майданчиків:
«транспортний» – для вивчення правил дорожнього руху; «театральний» – для творчих ігор; «космічний» – для сюжетно-рольових ігор; «пригодницький» – для рухомих ігор.

Групові ділянки відокремлюють одна від одної стриженими живоплотами заввишки 1,2 м і завширшки 1,0 – 1,2 м, а від проїздів та тротуарів – захисною смугою завширшки 5 – 6 м з одного ряду дерев у поєднанні із двома рядами живоплоту.

Вільно розміщені дерева разом з тіньовими навісами до 2 – 3 години дня мають притіняти не більше ніж ¹/₃ площі майданчика, а після 3-х годин – не більше його половини, не затінюючи при цьому будівлю дитсадка, город та басейн.

Фізкультурний майданчик (один або декілька) влаштовують для колективних рухомих ігор і загальних фізкультурних занять. На ньому розташовують обладнання для лазіння, стрибків і рухомих ігор.

Розміри майданчика визначають з розрахунку 3 м²/дитину, але не більш як 250 м². Фізкультурні майданчики з твердим покриттям необхідно об’єднувати з галявиною, вкритою газоном, площею не менше ніж 100 м².

На фізкультурних майданчиках висаджують окремі великі дерева з міцними гілками (дуб зв., в’яз гладенький, граб зв.) для лазіння по ним.

Площа затінення загального фізкультурного майданчика після 3-ї години дня не має перевищувати ¹/₃ його території.

Зоологічний майданчик (для тварин і птахів) розміром 20 м² зазвичай розміщують вглибині території дитсадка, поблизу господарського двору.

Город-ягідник створюють для дітей віком 3 – 7 років з розрахунку 0,5 м² на одну дитину. Розміщують город-ягідник на освітленому південному боці ділянки, іноді суміжно з плодовим садом. Ділянку розбивають на грядки завдовжки по 2 м, 3 м або 4 м і завширшки 0,6 – 0,7 м (ширші грядки діти не зможуть обробляти) з проходами між ними 0,5 м. На ділянці городу-ягідника влаштовують допоміжний майданчик розміром 15 – 17 м² з лавками та навісом площею 4,5 м² для інвентарю. З південного або південно-західного боку навісу влаштовують трельяж з виткими рослинами.

Плодовий сад створюють на великих площах дошкільних навчальних закладів, для того щоб діти мали змогу отримати ази знань про плодові рослини. Плодові дерева потрібно розміщувати між собою на такій відстані: горіхи, черешні, абрикоси, яблуні, груші – 6 м; карликові форми яблунь і груш – 4 м; вишні, сливи, персики – 3 м; смородину та малину – 1 м.

Загальний фізкультурний майданчик, плодовий сад, господарський двір та зоокуточок обмежовують смугами із вільнозростаючих невисоких чагарників.

Для захисту території дошкільних навчальних закладів від вітру, шуму та пилу за периметром ділянки влаштовують захисну смугу завширшки 1,5 м, яка збільшується з боку проїздів та господарських майданчиків мікрорайону (для збору сміття, вибивання килимів, одежі тощо) до 4 – 6 м (два ряди дерев і дві смуги чагарників).

Формування зелених насаджень дошкільних навчальних закладів передбачає використання найбільш декоративних деревних і чагарникових порід, які сприяють поліпшенню санітарно-гігієнічного стану території та є співмасштабними з розмірами дитини (дерева II – III величин).

Заборонено використовувати на території дитсадка колючі та отруйні рослини.

З метою забезпечення оптимальної інсоляції приміщень садів-ясел дерева висаджують на відстані не менше ніж 10 м, а чагарники – 5 м від будівлі. У південних районах ці відстані можуть бути зменшеними відповідно до 5 – 7 м і 2 – 3 м. У південних районах формують, зазвичай, нерегулярні елементи композиції, оскільки алеї та замкнені рядові посадки сприяють застоюванню гарячого повітря.

Орієнтовні норми озеленення передбачають використання 15 – 180 дерев і 2500 – 3000 чагарників на 1 га території дитсадка.

Велика увага під час озеленення дошкільних навчальних закладів приділяється квітковому оформленню, яке може займати 1 – 1,5% його території. Для влаштування квітників використовують багаторічні (дельфініум, рудбекія, флокс волотистий, півонія, ромашка тощо) та однорічні (петунія, бегонія, портулак, айстра китайська, сальвія тощо) тривалоквітучі рослини.

	Запитання для самоперевірки
1. Які особливості слід враховувати під час підбору порід для лікувальних закладів? 2. Як зонують території дитячих і лікувальних закладів? 3. Які особливості планувальних рішень території шкіл і дитсадків?

Практичне заняття 13 Практичне заняття 14 Практичне заняття 15 з розділу III «Проєктування окремих об'єктів»

Попередня тема

На початок

Наступна тема