НМЦ

ПРОЄКТУВАННЯ ОБ’ЄКТІВ ЗЕЛЕНОГО БУДІВНИЦТВА

Електронний посібник

 

ВФПО

РОЗДІЛ I. ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ОЗЕЛЕНЕННЯ НАСЕЛЕНИХ МІСЦЬ

 

 

 

Масовий характер відвідування парків змушує розміщувати в них значну кількість споруд і малих архітектурних форм. Особливо велике значення паркові споруди і МАФи мають на початковій стадії формування ландшафту території. Озеленені трельяжі і перголи можуть компенсувати неповно­цінність молодих насаджень, а комплекси ігрових і спортивних майданчиків у поєднанні з павільйонами дають змогу організовувати простір для найбільш масових видів відпочинку.

Паркові споруди поділяють на об'ємні та площинні. До об’ємних належать багатозалові споруди, павільйони, монументи, мости тощо; площинних – оглядові, ігрові та спортивні майданчики, стадіони, басейни.

Склад і кількість споруд визначається завданням на проєктування, яке враховує призначення, величину і природний характер парку. Їх розрахунок слід проводити після розподілення відвідувачів функціональними зонами парку.

 

Таблиця 4

Орієнтовний перелік паркових споруд для середнього за розміром

парку культури і відпочинку

 

Споруди

Кількість, шт.

Одночасна кількість відвідувачів, осіб

Площа, м2

Концертний зал

1

800

800

Відкрита естрада

1

500

500

Кінолекторій

1

500

500

Читальний зал

1

75

150

Малий планетарій

1

–

150

Танцювальна веранда

1

200

500

Виставковий павільйон

1

50

400

Павільйон настільних ігор

1

–

200

Більярдна на 2 столи

1

4

100

Тир (50 м)

1

–

300

Майданчики для насті­льного тенісу (5×10 м)

4

8 – 16

200

Майданчики для баскет­болу (14×26 м)

2

24

1100

Майданчики для волей­болу (9×18 м)

2

24

720

Майданчики для містечок (15×30 м)

2

4 – 12

900

Майданчики для великого тенісу (20×40 м)

2

4 – 8

1600

Майданчики для бадмін­тону (6,1×13,4 м)

2

4 – 8

400

Спортивний павільйон

1

–

1000

База прокату інвентарю

1

–

400

Дитяча естрада

1

–

200

Дитяча читальня

1

–

180

Дитяча ігротека

1

–

200

Павільйон для заняття дітей

1

–

300

База прокату дитячого інвентарю

1

–

150

Великі атракціони

10

–

3000

Малі атракціони

20

–

1000

Альтанки

8

–

250

Заклади харчування

(ресторани, кафе, кіоски)

–

250

650

Туалети

5

100

150

Адміністративно-господарські будівлі

–

–

1500

ВСЬОГО

 

 

17500

 

Паркові споруди бажано групувати в комплексі та розміщувати відповідно до функціональних зон території. Об’ємні споруди будують на підвищених, а площинні на знижених ділянках рельєфу паркової території. Деякі паркові споруди розміщують нижче поверхні землі з обвалуванням або врізанням їх в укіс. Такий прийом дає змогу зменшити кількість видимих споруд, збагатити мікрорельєф паркової території і створити ефект раптовості.

Паркові споруди мають підпорядковуватися композиції озеленених просторів і тільки в деяких випадках домінувати над ними. Їх вертикальні розміри не мають перевищувати 1/4 висоти навколишньої деревної рослинності.

Винятком можуть бути композиційні домінанти, висота яких не має перевищувати висоту навколишніх дерев більше ніж на 1/3 – 2/3 їх величини. Горизонтальні розміри споруд не мають перевищувати розміри основних природних елементів, які формують пейзажну картину.

Паркові об’ємні споруди повинні мати оригінальну форму, просту конструкцію, гармонійні пропорції, чіткий силует і виразне кольорове забарвлення.

Декоративна скульптура завжди була невід’ємною частиною садів та парків, до того ж виконувала не тільки декоративні, але й семантичні завдання – символи, алегорії. У сучасних садах і парках поширена жанрова скульптура гуманістичного змісту (материнство, дитинство, любов до тварин, мир), а також абстрактна скульптура і абстрактні композиції.

Декоративна скульптура є ажурною (без об'єму) і об'ємною. Об'ємну скульптуру встановлюють з розрахунку сприйняття її з будь-яких точок простору. Її виконують з різноманітних матеріалів: чорного чавуну, бетону, майоліки, кераміки, каменю, дерева, тощо. Велике значення для створення ефектних композицій має зв'язок скульптури з навколишньою рослинністю, будівлями та спорудами.

 

При цьому беруть до уваги композиційний зв'язок з довкіллям, масштаб, пластичні якості, силует, колір, а також умови огляду та візуального сприйняття. До уваги слід брати архітектурно-художні властивості дерев і кущів, оскільки одну і ту саму скульптуру зовсім по-різному сприйматимуть на тлі плакучої верби або на фоні молодих ялинок. Крім того, велику увагу необхідно приділяти сприйняттю скульптури у вечірній (підсвічування) час у поєднанні з іншими засобами ландшафтного дизайну.

Величина декоративної скульптури незалежно від висоти постаменту має відповідати натурі, збільшеної приблизно в 1,25 раза. Голова скульптури має бути вище рівня очей глядача.

 

1.3.2. Малі архітектурні форми

 

Малі архітектурні форми (МАФ) – невеликі за масштабом споруди та пристрої сезонного і круглорічного користування (стаціонарні або переносні), призначені для обслуговування людини в урбанізованому і природному середовищах.

 

МАФи мають, зазвичай, утилітарне і художньо-декоративне призначення.

 

Розміщуючи МАФи, доцільно:

*   їхню кількість брати мінімально необхідну відносно окремих функціональ­них зон та парку загалом;

*   враховувати інтенсивність відвідування паркових площ, споруд, доріг;

*   надавати їм єдиний архітектурний масштаб і виділяти тільки головні елементи;

*    їхнє розміщення відносно природних домінантів та споруд має носити підпорядкований характер.

 

Розміщення МАФів має відповідати їх функціональному призначенню. Наприклад, альтанки, тіньові навіси, перголи, трельяжі встановлюють на майданчиках відпочинку, дитячих ігрових майданчиках, оглядових майданчиках паркових маршрутів, пляжах тощо, тобто відповідно до функцій, які вони виконують.

Найбільш численними й універсальними предметами облаштування є лавки (стаціонарні та переносні). Їх кількість визначається з розрахунку забезпечення потреб 10% відвідувачів, які водночас відпочивають в парку, з подальшим коригуванням. Найбільшого поширення набули прямі лавки завдовжки до 3,5 м, які добре вписуються в пейзаж. Для короткочасного відпочинку та в парадних місцях, щоб не закривати пейзаж, необхідно проєктувати лавки без спинок. Лавки складних обрисів та великої протяжності розміщують у місцях найбільшого скупчення людей. Лавки, які розташовують на дитячих майданчиках, мають відповідати «масштабам дитини» і мати розміри з урахуванням вікового контингенту дітей. Для дітей дошкільного віку слід проєктувати лави оригінальних форм, використовуючи казкові мотиви. Для лісо- і лугопарків доцільно виготовляти паркові меблі із природних матеріалів (колод, пеньків, жердок, валунного каменю тощо) за мотивами народної творчості.

 

 

Розміщення архітектурних споруд є формою перетворення природного ландшафту. Це перетворення є позитивним (коли форма, матеріал, фактура, масштаб та інші композиційні якості споруд перебувають в гармонії з ландшафтом) і негативним (коли архітектурні споруди не вписуються в навколишній ландшафт і можуть навіть порушувати його).

Ступінь узгодження забудови з ландшафтом залежить не стільки від їх абсолютних розмірів, скільки від їхнього взаємозв’язку. Гармонія архітектурних споруд і ландшафту може бути досягнута різними прийомами – контрастом, нейтральністю або повним підпорядкуванням. Вихідним є порівняння просторових форм забудови і ландшафту. Геометричні характеристики архітектурних споруд узгоджуються з ландшафтними формами (пірамідальна форма споруди, гострокутний її силует нагадує нам оточуючі скелі або ялиновий ліс) або ж контрастують із ними (протяжний багатоповерховий будинок-пластина на фоні живописного пейзажу). Розчленована забудова, ажурна форма споруди також призводять до більшого узгодження архітектури з навколишньою природою. Отже, для того щоб будівлі максимально узгоджувалися з ландшафтом, повинні мати невеликі розміри, ажурну просторову структуру, геометричну форму аналогічну формам ландшафту, а також кольорове рішення, що не викликатиме дисгармонію з природними компонентами.

Домінування або підпорядкування споруди в навколишньому ландшафті багато в чому залежить від її розташування: вздовж рельєфу і в його зниженні призводить до узгодження, а поперек рельєфу і на його високих точках – до контрасту. Забудова висотою нижче дерев та серед лісу підпорядкована природному фону, а багатоповерхова будівля на фоні насаджень – завжди контрастна.

Велику роль в узгодженні архітектурних споруд з ландшафтом відіграє фактура матеріалу. Більш органічно ув’язуються з природним оточенням найпростіші споруди з природних матеріалів – дерева, каменю, осоки тощо. Фактура штучних будівельних матеріалів (пластмаса, алюміній, залізо тощо), зазвичай, є контрастною фактурі природних компонентів.

 

1.3.4. Гідротехнічні споруди

 

 

В садах і парках, на міських площах і вулицях, гідротехнічні споруди виконують не тільки декоративно-естетичну функцію, але й позитивно впливають на мікроклімат середовища.

 

Фонтани – штучні водні пристрої, декоративний ефект яких зумовлений струменями води, що здіймаються вгору, блиском і піною рухомої та спадної води.

 

Існує багато типів фонтанів, з яких найбільш поширеними є струменеві та скульптурні. У струменевих фонтанах декоративний ефект створюється грою викинутих струменів води. Особливо ефективні колірно-музичні фонтани, в яких спостерігається синхронна взаємодія чотирьох компонентів – динаміки струменів води, світла, кольору та музики (1-й колірно-музичний фонтан було створено в 1964 р.). У вирішенні скульптурних фонтанів використовують скульптурні композиції або декоративні елементи (чаша, мушля тощо), через які вода стікає донизу. Їх влаштовують подібно до об’ємних або ж пристінних композицій.

Питні фонтани влаштовують в місцях масового скупчення людей, у житловій забудові, на території парків, садів і скверів. Висота для дорослих не перевищує 90 см, для дітей – 70 см.

 

 

 

Декоративні басейни – найпоширеніші водні споруди, які використовують у формуванні садово-паркового простору та міських територій.

 

Басейни мають різноманітну конфігурацію та розміри. Їх об’єднують із рокарієм, струмком, декоративним муром, водоспадом, каскадом. Басейни, які створюють на рівній, без наявності рельєфу поверхні, поєднують з газоном, плитковим покриттям, квітниками, чагарниками та деревними рослинами. Для запобігання «цвітінню» води необхідно, щоб вона перебувала в динамічному стані або ж передбачати її заміну 1 – 2 рази на місяць. Краї басейну найкраще викладати плоским натуральним камінням, до того ж бажано, щоб воно на 3 – 5 см нависало над його стінками і частково закривало бетон. Водну рослинність треба розміщувати групами, сумарна площа яких не має перевищувати 30% площі дзеркала басейну. Для кращого зорового сприйняття у вечірній час басейни потрібно підсвічувати різноманітними джерелами світла.

 

Плескальні басейни влаштовують для дітей дошкільного і молодшого віку на території дитячих дошкільних закладів і прибудинкових територіях.

 

Місце вибирають з урахуванням найкращої інсоляції дзеркала води та створення невеликого штучного пляжу з дрібної гальки або піску. Обов’язковим є покриття плиткою дна і внутрішньої частини бортів. Глибина змінна, від 10 – 15 см до 35 см. Біля басейну передбачається влаштування ванни-лотка завглибшки 10 см для споліскування ніг. Іноді ванну роблять подібно до зовнішнього кільця завширшки до 1,5 м, яке розміщується навколо басейну по периметру.

 

Джерела – одні з найпростіших водних споруд.

 

 

Художньо оброблене джерело має вигляд кам’яної стінки – підпірної або ж вільно стоячої, з вмонтованою трубою чи каменем, в якому є наскрізний отвір.

Крізь отвір струмінь води ллється в чашу, з якої надлишок самостійно відтікає. У регулярному ландшафтному плані джерелу можна надавати найрізноманітніше архітектурне та скульптурне оформлення. Широковідомими класичними прийомами обрамлення струменя джерела є влаштування ніш, скульптурних масок тощо.

 

 

 

Каскад утворюється невеликими перепадами потоку води, яка стікає вертикальними або злегка похилими площинами в декількох рівнях.

 

Водоспад формується більш широким і потужним потоком спадної води із значно більшої висоти порівняно з невеликими її перепадами в каскадах.

 

Такий ефект виникає за висоти водоспаду не менше ніж 1,5 – 2 м. Форма потоку спадної води визначається спрямовуючим водозливним каменем. Наприклад, великий плоский камінь з округлим і відшліфованим краєм, по бокам якого викладено обмежувальні камені, надає потоку води, що ковзає по ньому, форму широкої спадної дзеркально-гладкої прозорої завіси; сильні монолітні потоки водоспаду формуються створенням однієї або двох вузьких щілин, крізь які проходить великий об’єм води. Велику увагу необхідно звертати на оформлення місця падіння потоків води, що служить важливим декоративним елементом композиції водоспаду. Доцільним тут є влаштування невеличкого мальовничого озерця, де викладають камені, об які розбивається спадний потік води.

 

1.3.5. Декоративне покриття доріг

 

 

Декоративне покриття є необхідним компонентом багатьох ландшафтних композицій. Декоративні якості покриттів (колір, форма, величина елементів та їхній малюнок) мають істотне значення у створенні гармонійних ландшафтних композицій.

 

 

Під час вибору типу покриття насамперед слід враховувати призначення доріжок, проїздів, проходів, умови їхньої експлуатації, а також економічні та естетичні вимоги.

 

 

 

 

Залежно від матеріалу декоративне покриття можна поділити на такі основні типи:

*  покриття із сипких матеріалів (щебінь, відсів тощо);

*  покриття з природних матеріалів (камінь, дерево);

*  покриття із штучних матеріалів (цегла, бетон);

*   покриття змішаного типу з декількох матеріалів.

 

Створюючи дороги на об’єктах зеленого будівництва, найкраще застосовувати покриття з декількох матеріалів.

 

Залежно від призначення доріг можна використовувати різноманітні поєднання матеріалів:

*   бетонну прямокутну плитку в комбінації з цеглою, цеглу в комбінації з дерев’яними брусами, дерев’яні бруси в комбінації з кам’яними плитами або щебеневим окриттям тощо.

 

Дуже м’яке і приємне для ходіння покриття із дерев’яних торців. Для невеликих доріжок доцільно використовувати плити неправильної форми, укладаючи їх на піщану подушку і засіваючи шви між ними травою. Такий прийом надає інтимності і живописності місцям тихого відпочинку. Цікаву фактуру покриття можна отримати за допомогою круглих плит різної величини, з вдавленою в них кольоровою галькою, що злегка виступають над основною площиною, засипаною гравієм.

В саду, як і у великих парках, асфальтоване покриття не рекомендується. Особливо воно протипоказане на дитячих майданчиках. Бордюри у вигляді бетонних блоків в малих садах є небажаними, оскільки вони створюють грубу лінію границі доріжки або майданчика, тоді як будь-які ділянки саду мають органічно зливатися одна з одною.

 

 

1.3.6. Штучне освітлення

 

Територію будь-якого садово-паркового об’єкта у вечірній час необхідно освітлювати. Під час освітлення об’єктів зеленого будівництва слід розрізняти освітлювальні пристрої, які виконують утилітарну і декоративну функції. Перші забезпечують освітлення доріжок і майданчиків відпочинку, а другі призначені для підсвічування будівель, споруд, скульптури, МАФів, декоративних водних споруд (фонтанів, басейнів, каскадів), дерев, чагарників і квітів.

 

Існують ТРИ основні прийоми декоративного освітлення: всієї фасадної сторони об’єкта заливним потоком світла або підсвічування окремих фрагментів; контуру або фону для силуетного сприйняття об’єкта; освітлення зсередини для розглядання об’єкта «на просвіт». Контурне освітлення використовують для споруд, які мають виразний силует.

 

Для підсвічування дерев і чагарників освітлювальні пристрої закріплюють під кронами на стовбурах або на землі, внизу чи збоку від рослин. У такому разі освітлювальні засоби мають бути невидимі для очей.

 

 

 

 

Декоративне освітлення квітників має свої особливості. Для таких елементів композиції заливаюче освітлення буде основним способом підсвічування. Зазвичай, квітники підсвічують білим світлом, щоб не спотворювати натуральне забарвлення рослин.

Підсвічування скульптури має підкреслювати її ідейно-художні та пластичні особливості і не спотворювати форму. Скульптуру можна освітлювати одночасно з різних боків, якщо вона проглядається з усіх позицій, а також спрямованим інтенсивним потоком світла, якщо вона проглядається з одного боку.

 

За декоративного освітлення водних споруд слід враховувати властивість води поглинати промені світла.

 

 

 

 

 

Тому джерело світла необхідно розміщувати під водою на глибині не більше ніж 10 – 15 см. Для підсвічування водоспадів і каскадів джерело світла розміщують на місцях спадних потоків води.

 

 

 

 

 

Запитання для самоперевірки

1. Як досягається гармонія між насадженнями і парковими спорудами?

2. Які вимоги висувають до освітлення об’єктів озеленення?

 

 

Попередня тема

На початок

Наступна тема