КОМПОЗИЦІЯ КОСТЮМА

Електронний посібник

ГОЛОВНА	ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ	АНОТАЦІЯ		ДОДАТКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ			УКЛАДАЧІ

2. ЕЛЕМЕНТИ КОМПОЗИЦІЇ

2.4. Матеріали та декоративні оздоблення в костюмі

2.4.1. Пластичні та декоративні властивості матеріалів

2.4.2. Поняття про структуру та фактуру матеріалу

2.4.3. Декоративні оздоблення в костюмі. Види оздоблення

2.4.4. Аналіз пластичних та декоративних властивостей матеріалів та використаного оздоблення в костюмі

Практична робота 4. Матеріал у костюмі

2.4. Матеріали та декоративні оздоблення в костюмі

2.4.1. Пластичні та декоративні властивості матеріалів

	*Якість швейного виробу залежить від двох речей:*
	від дотримання технології виготовлення та правильно підібраного матеріалу.

Саме матеріал визначає призначення виробу, саме на нього ми орієнтуємося, в першу чергу, під час вибору одягу: теплий або легкий, вовняний або шовковий, синтетичний чи натуральний (рис. 73).


*Рис. 73. Вплив матеріалу на призначення костюма*

Матеріали для побудови форми костюма своїми властивостями та характеристиками, ступенем поєднання з фігурою людини визначають також і характер форми цього костюма: м’яка, скульптурно чітка, плавна, жорстка (рис. 74).


*Рис. 74. Вплив матеріалу на характер форми костюма*

Можна стверджувати, що пластичні властивості форми одягу залежать як від конструктивного рішення цієї форми, так і від властивостей матеріалів, з яких одяг виготовлений. Тому сучасному фахівцю необхідно знати властивості матеріалів.

Матеріали для виробництва одягу можна систематизувати за видом волокна (рис. 75):


*Рис. 75. Матеріали за видом волокна*

- натуральні − ті, під час виготовлення яких використовують натуральну сировину. Не важливо яку – рослинну, мінеральну або тваринну. Всі матеріали, вироблені з цієї сировини, дуже міцні, екологічно чисті, не викликають алергії. Крім того, вони добре витримують поєднання зі штучними волокнами, в результаті чого маємо дуже міцні й зносостійкі поєднання.

До тканин з натуральної рослинної сировини належать льон, бавовна (велюр, поплін, футер, ситець, оксамит, денім, фланель, штучна замша, інтерлок, вельвет, кулірка, бязь, сатин, батист), джут, конопляне полотно, рогожка, стьобані тканини; з натуральної тваринної сировини – шовк (атлас, креп, сатин) та вовняні тканини (повсть, ватин, драп, твід, фетр, букле тощо);

- штучні/регенеровані (отримують механічною та хімічною переробкою сировини рослинного та тваринного походження) – найвідоміші – віскоза, ацетат,

- синтетичні (отримують переробкою вугільних, нафтових та інших смол). До них відносяться поліамідні тканини (капрон, нейлон), поліефірні (мікрофібра, лавсан, поліестер), полівінілхлоридні (наметове полотно, полотно для тентів), поліуретанові (еластан, лайкра спандекс), акрилові, поліпропіленові (для виробництва термобілизни).

Основними матеріалами для виготовлення одягу є:

- тканина,

- трикотажне полотно,

- неткані матеріали,

- натуральне і штучне хутро,

- натуральна і штучна шкіра,

- плівкові та клейові матеріали тощо (рис. 76).



*Рис. 76. Основні матеріали для виготовлення костюма*

За оптичними властивостями матеріали бувають такі:

- матові − коли світло від поверхні відображається у різних напрямах;

- блискучі − коли світло від поверхні відображається в одному напрямі;

- мерехтливі − коли світло від поверхні відображається в певному напрямі;

- дзеркальні − коли відбувається 100% віддзеркалення світла від поверхні матеріалу;

- різного ступеня прозорості (здатність матеріалу пропускати проміння видимої частини спектру) – прозорі, напівпрозорі, непрозорі (рис. 77).



*Рис. 77. Матеріали за оптичними властивостями*

Асортимент тканин як основного матеріалу для виготовлення одягу надзвичайно різноманітний і постійно оновлюється.

Існують тканини з різними пластичними характеристиками (які визначаються зорово та на дотик (рис. 78):

- тонкі, прозорі чи напівпрозорі тканини мають деяку пружність, з них виготовляють пишні вироби з мінімальною кількістю швів;


*Рис. 78. Тонкі, прозорі чи напівпрозорі тканини*

- «маслянисті», пластичні, спадаючі тканини (шовк, віскоза, шифон) «ковзають» по фігурі, продовжуючи лінії тіла та не «зависають» на проблемних ділянках; з таких виготовляють вироби з достатнім ступенем об’ємності або вироби з драпуваннями; а ось атлас і креп-сатин – досить вередливі матеріали, бо мають блиск, гарно відбивають світло і можуть утворити небажані склади чи випуклості навіть на ідеальній фігурі (рис. 79);


*Рис. 79. Пластичні, спадаючі тканини*

- пружні, сухі тканини (вовняні та напіввовняні з гладкою поверхнею, габардин) підходять для всіх типів фігур, з них виготовляють стримані, чіткі форми: костюми, сукні, сукні-пальто; органза, тафта та фатин є досить жорсткими, тому забезпечують тривалу форму воланів, об’ємних рукавів, склад, але одяг з такими деталями підійде для худорлявих високих фігур (рис. 80);


*Рис. 80. Пружні, сухі тканини*

- рихлі – об’ємні, пористі, пухнасті, махрові, букльовані − створюють м’яку нестійку форму (рис. 81).


*Рис. 81. Рихлі тканини*

Тканини можна класифікувати за сезоном, тому що кожна з них володіє певними властивостями, які дозволяють людині відчувати себе комфортно в одязі круглий рік.

Зимовий сезон вимагає від тканини гарного збереження тепла. Саме тому головний критерій для зимових речей – натуральність. Кашемір – тонка вовняна тканина з козячого пуху, можливо мериноса, вона дуже тепла і при цьому легка. Кашемірові светри та сукні дуже стійкі, вони не розтягуються, не скочуються, носяться роками. Так як кашемір дорога вовна, то зазвичай для зимових речей вибирають тканини лише з якимось його відсотковим вмістом. Цього достатньо, щоб річ стала набагато теплішою і більш приємною до тіла. Твід, букле, джерсі в основному використовують для теплих спідниць, штанів, костюмів. Фліс – 100% синтетична тканина, але вона незамінна в якості зимового одягу для спортсменів. На рис. 82 подано моделі одягу, виготовлені із зимових матеріалів.


*Рис. 82. Зимові матеріали*

Весняні/осінні (демісезонні) тканини діляться на два типи: для ранньої та пізньої весни/осені. Для ранньої актуальною є вовна для демісезонних пальт. Популярною є шкіра і тканина «під шкіру» − з них виготовляють куртки і плащі. Для светрів, толстовок, сорочок використовують змішані тканини. На рис. 83 подано моделі одягу, виготовлені із демісезонних матеріалів.


*Рис. 83. Демісезонні матеріали*

Літо – пора натурального шовку, льону і бавовни. Синтетичні тканини, які не відводять вологу, в спеку носити не можна, від цього організм перегрівається ще більше. Натуральний шовк володіє гарною повітропроникністю, тому не відчувається на тілі, він відмінно вбирає піт і миттєво висихає. Шовк практично відразу ж набуває температури тіла. Шовкова тканина дозволяє шкірі швидше відновлюватися, тому на тілі ніколи не буде подразнень, крім того, шовкові речі мають високі експлуатаційні властивості. На рис. 84 подано моделі одягу, виготовлені із літніх матеріалів.


*Рис. 84. Літні матеріали*

Отже, властивості матеріалів, що визначають їх зовнішній вигляд і здатність до формоутворення, можна розділити на два види:

1. фізико-механічні − це вага, щільність, товщина, пружність, ступінь зминання, осипання, розтяжність і багато інших – їх детальніше вивчають на матеріалознавстві;

2. естетичні − це пластика, фактура, колір і рисунок поверхні матеріалу.

2.4.2. Поняття про структуру та фактуру матеріалу

Фактура – це зовнішній прояв структури (внутрішньої будови матеріалу), характеристика поверхні тканини, трикотажу, нетканого полотна тощо. Вона є одним із джерел тактильної інформації про матеріал, визначається візуально.

Залежно від кількості та величини опуклих елементів на площині поверхні (ворс, вузлики, потовщення) матеріали за фактурою можуть бути:

1. гладкими, матовими (рис. 85) − тканини однакові за щільністю, товщиною по основі та утку: драп, вовна, бавовна, льон, ситець, тік;


*Рис. 85. Гладкі матеріали*

2. шорсткими (рис. 86) − шорсткий ефект добувається застосуванням більш товстої нитки по утку, створюючи рубчик (поплін, габардин, саржа), використанням ниток однієї сировини з різним крученням або за допомогою букльованих ниток (букле, дрібнозернисті поверхні);


*Рис. 86. Шорсткі матеріали*

3. рельєфними (рис. 87) – різноманітні ажурні, філейні трикотажні переплетення утворюють на поверхні пухирці, смуги, впадини, півдуги, тиснення, «клоке» (ефект жатості);


*Рис. 87. Рельєфні матеріали*

4. ворсовими (рис. 88) – таку поверхню мають матеріали, що виготовляють за спеціальними технологіями з додатковою основою для утворення ворсу (оксамит, пан-оксамит, вельвет, плюш, штучне та натуральне хутро).


*Рис. 88. Ворсові матеріали*

Фактура матеріалу має важливе значення для визначення ступеня об’ємності виробу, його маси, щільності (рис. 89).

	$Описание: D:\Documents and Settings\Admin\Мои документы\Мои рисунки\img178.jpg$
*Рис. 89. Вплив фактури матеріалу на ступінь об’ємності, маси виробу*

Під час створення виробу вибір фактури матеріалу настільки ж важливе завдання, як і сам вибір тканини. Недостатня увага до властивостей фактури, невдале поєднання різних матеріалів в одному виробі часто призводить до роздробленості та дисгармонії форми.

Також слід пам’ятати, що гладкі поверхні зорово зменшують об’єм, додають м’якість формі; з яскраво вираженою рельєфністю (в широкий рубчик), букльовані навпаки, зорово збільшують об’ємність, масивність форми одягу; матеріал з довгим ворсом додає формі одягу округлість, узагальненість тощо.

Кожна фактура несе в собі ознаки певного емоційно-образного звучання. За дією на глядача розрізняють фактури пасивні, що мають майже однорідну нейтральну поверхню з дуже дрібними елементами, і активні, мають складну рельєфну поверхню з великими елементами.

Активні фактури дуже декоративні та не потребують додаткових прикрас. Пасивні ж фактури є добрим фоном для активних або для їх обробки.

На рис. 90 подано приклади моделей одягу з використанням пасивних та активних фактур.


*Рис. 90. Пасивна та активна фактури*

Колір і орнаментація матеріалів мають важливе значення в композиції костюма, впливають на зовнішній вигляд форми, її виразність, декоративність, образність, вибір основних тектонічних характеристик формоутворення костюма (величину і масу форми, ступінь її статичності та динамічності).

Кольори здійснюють заспокійливий, збуджуючий або пригнічувальний вплив на відчуття людини. Кольори можуть сприйматися, як радісні або похмурі, об’ємні або плоскі, щільні або повітряні, виступаючі або відступаючі. Під час вибору кольорової гами слід пам’ятати таке правило: холодні кольори (зеленувато-блакитні, синій, синьо-фіолетовий, чорний) зорово зменшують фігуру, а світлі й теплі кольори – сприяють збільшенню об’єму. Тому для людей великих розмірів не підходять яскраві тканини з великим орнаментом. Не рекомендуються для таких споживачів і чорні, особливо блискучі тканини, які можуть виділяти фігуру на відповідному фоні й підкреслювати об’єм.

На рис. 91 подано приклад впливу кольору, фактури на сприйняття форми костюма.

Рис. 91. Вплив кольору, фактури

на сприйняття форми костюма

Рисунок матеріалу розрізняють залежно від способу виробництва та його обробки.

За способом виробництва розрізняють (рис. 92) ткані, набивні рисунки. Тканини з тканим рисунком часто бувають двобічними, а лицьовий і виворотний − можуть використовуватися як тканини-компаньйони.


*Рис. 92. Рисунок матеріалу за способом виробництва*

За характером елементів (рис. 93), що складають рисунок на поверхні матеріалу, розрізняють безпредметний (абстрактний), геометричний, рослинний, тематичний і стилізований рисунки.


*Рис. 93. Рисунок матеріалу за характером елементів*

За величиною рисунку (рис. 94) на сьогодні розрізнять однотонні, тканини з дрібним рисунком (розмір рапорту коливається в межах 0,5 − 1,5 см), з середнім рисунком (розмір рапорту коливається в межах 2,0 − 5,0 см), з великим рисунком (розмір рапорту коливається в межах 5,0 − 10,0 см).


*Рис. 94. Рисунок матеріалу за величиною*

За частотою заповнення поверхні (рис. 95) розрізняють тканини із суцільним заповненням (гладкофарбовані), з рідким, частим, рівномірним, каймовим і купонним заповненням поверхні. Кожен з цих типів рисунків потребує особливого підходу до створення форми виробу, взаємного розташування окремих елементів рисунку на деталях виробу (симетричне/несиметричне).


*Рис. 95. Рисунок матеріалу за частотою заповнення*

2.4.3. Декоративні оздоблення в костюмі. Види оздоблення

*прикрашає виріб*
*підсилює його композицію*

*Рис. 96. Призначення оздоблення*

Під час проєктування костюма, в моделюванні одягу широко використовують різні оздоблення, які не лише прикрашають виріб, а й збагачують та підсилюють його композицію.

Види оздоблення за способом виготовлення можна поділити на три групи (рис. 97):

- плоске оздоблення;

- об’ємне оздоблення;

- додаткові аксесуари.

*Оздоблення одягу*

	*Плоске*	*Об’ємне*	*Додаткові аксесуари*

	*аплікація*	*драпіровки*	*краватка*

	*вишивка*	*буфи*

	*фурнітура*	*защипи*	*шарф*
		*защипи*	*шарф*
	*емблема*
		*декоративне вистьобування*	*пояс*
	*оздоблювальна строчка*	*декоративне вистьобування*	*пояс*

	*комбінування матеріалів*	*складки*	*жабо, кокільє*
		*складки*	*жабо, кокільє*
	*плетиво*
		*плісе, гофре*	*комір*
	*шнур, бейка, тасьма, бахрома, стрічка*	*плісе, гофре*	*комір*

	*надання поверхневих ефектів: тиснення, потертості, нанесення рисунків, написів тощо*	*волани, рюші, шлярки*	*манжета*
*Рис. 97. Класифікація оздоблення*

Плоске оздоблення виконується безпосередньо на поверхні деталей виробу, при цьому просторова форма матеріалу не змінюється. До плоского оздоблення одягу належать:

- оздоблювальні строчки, які підкреслюють і роблять більш помітними конструктивні лінії, шви, краї деталей;

- оздоблення тасьмою, шнуром, сутажем, бахромою, бейкою тощо, які використовують для оздоблення країв деталей;

- вишивка ручна і машинна, яку виконують нитками, бісером, стеклярусом, перлинами, пайєтками тощо;

- аплікація, виконана різними способами з різних матеріалів;

- оздоблення металевою, пластмасовою, дерев’яною та іншою фурнітурою (гудзиками, пряжками, блочками, застібкою-блискавкою, гачками, кнопками тощо);

- комбінування різних матеріалів, поєднання тканин однієї фактури різних кольорів; тканин різних фактур одного кольору тощо;

- інше оздоблення.

Об’ємне оздоблення забезпечує об’ємну форму виробу і окремих його деталей за рахунок зміни просторового розташування, його поділяють:

- на рухоме оздоблення, яке передбачає певну свободу зміни початкової форми. Це драпіровки, складки, волани, зборки, плісе, гофре тощо;

- на нерухоме оздоблення, при якому об’ємна форма не змінюється і зазвичай закріплена за допомогою ниток, прокладок, клею. Це буфи, защипи, декоративне вистьобування (квілт) тощо.

Додаткові аксесуари одягу (рис. 98) − це знімні оздоблювальні деталі: шарфи, краватки, квіти, кокільє, жабо, коміри, манжети, пояси тощо.

Рис. 98. Додаткові аксесуари костюма

Все різноманіття оздоблень для виготовлення одягу можна поділити на групи:

1. оздоблення за допомогою складок, буф, драпувань, зборок, плісе, гофре, виточних рельєфних швів, оздоблювальних строчок (рис. 99) − має широке розповсюдження, йому приділяється велика увага в процесі створення моделі, так як таке оздоблення є засобом створення форми, членуванням її на частини, воно нерозривно поєднано з конструкцією виробу і в значній мірі визначає кількість матеріалів, які необхідно витратити на її виробництво. Оздоблення цієї групи доволі лаконічні та порівняно стабільні, вони мають не лише декоративне, конструктивне, але й утилітарне призначення;

Рис. 99. Оздоблення 1-ої групи

2. оздоблення деталями з основної чи оздоблювальної тканини (рис. 100): шлярки, рюші, волани, бейки, канти, банти, краватки, хлястики, клапани, жабо, кокільє, обкантувальні шви – таке оздоблення створює ілюзію руху на поверхні виробу (шлярки, волани, рюші), виділяє форму (кант, окантовка, бейка), деякі види такого оздоблення мають декоративне і утилітарне призначення, бо скріплюють краї деталей. Оздоблення цієї групи широко використовують у жіночому, а особливо, в дитячому одязі. Також таке оздоблення впливає на конфігурацію і розмір основних деталей, його широко використовують під час виробництва одягу на одній конструктивній основі;

Воротник жабо – 32 фото красивых и стильных образов на любой вкус — Confetissimo — женский блог

Рис. 100. Оздоблення 2-ої групи

3. оздоблення спеціальними оздоблювальними матеріалами (рис. 101): мереживом, тесьмою, шнурівкою, бахромою, стрічкою, квітами;



*Рис. 101. Оздоблення 3-ої групи*

4. оздоблення фурнітурою (рис. 102): гудзиками, пряжками, кнопками, блочками, застібками-блискавками – таке оздоблення є елементом застібки і виконує важливу утилітарну роль, бо від неї залежить зручність користування одягом;



*Рис. 102. Оздоблення 4-ої групи*

5. оздоблення вишивкою, аплікацією, емблемами, перфорацією (рис. 103);



*Рис. 103. Оздоблення 5-ої* *групи*

6. оздоблення іншими матеріалами: хутром, шкірою, трикотажем, замшею, мереживним полотном (рис. 104);


*Рис. 104.* Оздоблення 6-ої групи**

7. оздоблення деталей виробу друкованим рисунком (рис. 105).



*Рис. 105.* *Оздоблення* *7-ої* *групи*

Таким чином, матеріал володіє 2-ма суттєвими характеристиками: пластичними та естетичними властивостями.

У композиції костюма використовують різні за пластикою, фактурою, кольором та рисунком матеріали (рис. 106), а також оздоблення. Але всіх їх підбирають, виходячи з призначення костюма загалом та кожної окремої його частини, тому під час побудови композиції виробу можливі різні поєднання матеріалів.

Говорячи про пластичні властивості форми костюма, ми завжди маємо на увазі певні властивості матеріалів. Тому, під час створення форми певного геометричного виду, необхідно з великого різноманіття тканин обирати саме ті, що своїми пластичними властивостями зможуть забезпечити тривалість саме цієї форми.

Щоб костюм виглядав максимально ефектно, потрібно пам’ятати про деякі правила в поєднанні матеріалів та оздоблень.

З мереживними тканинами – гіпюром, наприклад, будуть добре поєднуватися не тільки тканини шовкової групи (шифон, шовк, атлас, органза), але і оксамит, сатин, крепдешин і креп. Аплікації з мережива гарно виглядають на джинсовій тканині. На рис. 107 подано приклад поєднання мереживної тканини з іншими видами матеріалів.


*Рис. 107. Поєднання мереживної тканини з іншими видами матеріалів*

Атласні тканини дуже вибагливі в поєднаннях, вони «працюють» тільки з оксамитом, шифоном, органзою і мереживом. На рис. 108 подано приклад поєднання атласної тканини з іншими видами матеріалів.


*Рис. 108. Поєднання атласної тканини з іншими видами матеріалів*

Оксамит чудово поєднується з хутром, атласом, сатином та іншими блискучими тканинами (рис. 109). Дуже цікаве і сміливе поєднання з джинсом, але його потрібно застосовувати з обережністю.


*Рис. 109. Поєднання оксамиту з іншими матеріалами*

Трикотажне джерсі популярний матеріал, він чудово виглядає зі шкірою, замшею, джинсом. Для сміливих жінок можна поєднувати з мереживом і шовком. На рис. 110 подано приклад поєднання трикотажного джерсі з іншими матеріалами.


*Рис. 110. Поєднання трикотажного джерсі з іншими матеріалами*

Денім/джинс можна поєднувати з денімом, а можна скомбінувати зі шкірою, вельветом, трикотажем. Вдалі поєднання виникають і з твидом, драпом, жаккардом і навіть з гобеленом. На рис. 111 подано приклад поєднання деніму з іншими матеріалами.


*Рис. 111. Поєднання деніма з іншими матеріалами*

Тафта чудово виглядає з оксамитом та попліном. Шовк гарно поєднується з шифоном, оксамитом і навіть з джерсі. Шифон – легка тканина, яку поєднують практично з будь-якою іншою: оксамитом, шкірою, джинсом, атласом, органзою та мереживом. На рис. 112 подано приклад поєднання тафти, шифону з іншими матеріалами.


*Рис. 112. Поєднання тафти, шифону з іншими матеріалами*

2.4.4. Аналіз пластичних та декоративних властивостей матеріалів та використаного оздоблення в костюмі

Аналіз пластичних та декоративних властивостей матеріалів і використаного оздоблення в костюмі моделі 1:

- у запропонованій моделі 1 (рис. 113) для створення плавної чіткої форми в якості основного матеріалу використано матовий за оптичними властивостями матеріал насиченого темно-червоного кольору з гладкою пасивною фактурою. Для підсилення композиції використано об’ємне оздоблення 2 групи (оздоблення деталями з основної чи оздоблювальної тканини: рюші, волани, бейки, канти, банти, краватки, хлястики, клапани, жабо, кокільє, обкантувальні шви), яке допомагає створити ілюзію руху форми. Як оздоблювальну тканину запропоновано пластичний матеріал з рисунком абстрактного характеру в теплій кольоровій гамі монохромного червоного кольору.

Рис. 113. Модель 1

для аналізу властивостей

матеріалу та оздоблення

Аналіз пластичних та декоративних властивостей матеріалів та використаного оздоблення в костюмі моделі 2:

- у запропонованій моделі 2 (рис. 114) для створення скульптурно чіткої форми як основного матеріалу використано дзеркальний за оптичними властивостями щільний матеріал ахроматичного білого кольору з глянцевою пасивною фактурою. Для підсилення композиції на спідниці сукні використано плоске оздоблення 1 групи (оздоблення за допомогою складок, буф, драпувань, зборок, плісе, гофре, виточних рельєфних швів, оздоблювальних строчок). Як оздоблювальний елемент у центрі сукні запропоновано додатковий матеріал блакитного кольору.

Рис. 106. Різні за пластикою, фактурою, кольором та рисунком матеріали