НМЦ

ЕКОНОМІКА, ОРГАНІЗАЦІЯ І ПЛАНУВАННЯ ВИРОБНИЦТВА

Електронний посібник

 

ВФПО

3. ПЛАНУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

 

 

 

 

Ефективність діяльності значною мірою залежить від рівня використовуваної техніки, технології, людського фактору, передового вітчизняного і зарубіжного досвіду (рис. 3.30).

 

Рис.3.30. Класифікація чинників підвищення ефективності інвестицій

 

 

image005-topaz-enhance

Основним завданням організаційно-технічного розвитку є забезпечення прискорення впровадження перерахованих елементів (табл. 3.3) у діяльність підприємства в рамках стратегічних та поточних планів.

Комплексне планування розвитку і підвищення ефективності діяльності має знаходити висвітлення в плані організаційно-технічного розвитку підприємства, показниках ефективності виробництва та планах капітальних вкладень і капітального будівництва (інвестицій).

 

 

Комплексне планування технічного розвитку і підвищення ефективності діяльності знаходить своє відображення у:

• плані організаційно-технічного розвитку;

• показниках ефективності виробництва;

• планах капітальних вкладень і капітального будівництва (інвестицій).

 

 

http://www.party.rv.ua/photo/pekarnia.jpg

Рис. 3.31. Технологічне обладнання

 

Підвищення ефективності діяльності підприємства ґрунтується на досягненнях науки і техніки, передового, вітчизняного і зарубіжного досвіду. Наскільки цілеспрямованіше та ефективніше використовуються новітні досягнення науки і техніки, які є першоджерелами розвитку продуктивних сил, настільки успішніше вирішуються пріоритетні (щодо виробничих) соціальні завдання життєдіяльності суспільства.

Типовий зміст плану технічного розвитку підприємства відображено у табл. 3.3.

 

Таблиця 3.3

Типовий зміст плану технічного розвитку підприємства

 

Розділи

Зміст

Розділ І

Науково-дослідні і проєктно-конструкторські роботи

• мета дослідження (розробки);

• місця впровадження результатів;

• головні виконавці і співвиконавці у строки початку та закінчення роботи;

• кошторисна вартость;

• очікувані результати

Розділ II

Створення, освоєння нових і підвищення якості тих, що виготовляються, видів продукції

• розробка та застосування нових технологій;

• запровадження нових видів устаткування та інструменту;

• капітальний ремонт і модернізація устаткування;

• механізація ручної праці;

• автоматизація виробництва і процесів управління

Розділ III

Запровадження прогресивної технології, модернізація та автоматизація виробничих процесів

• розробка та застосування нових технологій;

• запровадження нових видів устаткування та інструменту;

• капітальний ремонт і модернізація устаткування;

• механізація ручної праці;

• автоматизація виробництва і процесів управління

Розділ IV

Зведені результати, здійснення заходів технічного розвитку

за окремими напрямами технічного розвитку:

• зниження матеріальних витрат і собівартості товарної продукції;

• приріст виробничої потужності підприємства;

відносне вивільнення працівників

для всієї сукупності заходів:

• загальні витрати та результати;

• динаміка основних техніко-економічних показників

 

 

3.6.2. Класифікація заходів плану організаційно-технічного розвитку підприємства, джерела їх фінансування

 

 

 

 

До плану організаційно-технічного розвитку необхідно зараховувати тільки ті заходи і проєкти, які важливі для підприємства загалом або най- суттєвіші для окремих його підрозділів.

 

 

arrow_direction_spin_down_md_nwm_v2

На підприємствах плани технічного розвитку та вдосконалення організації виробництва передбачають висвітлення таких напрямів, які в сукупності складають структуру даного плану:

• створення та освоєння нових видів продукції, підвищення конкурентоспроможності продукції, яка випускається;

• впровадження прогресивної технології, механізації та автоматизації виробництва (рис. 3.32);

• вдосконалення організації виробництва та управління підприємством;

• впровадження прогресивної наукової організації праці;

• модернізація основних засобів (рис. 3.31);

• зниження витрат виробничих ресурсів (праці, матеріалів, сировини, енергії);

• оптимізація умов праці;

• підвищення професіоналізму персоналу;

• соціальний розвиток підприємства;

• стандартизація та уніфікація продукції.

 

http://business-tv.com.ua/graphics/news/850x/7960.jpeg

Рис. 3.32. Автоматична лінія фасування цукерок

 

Створення нових видів продукції та підвищення якості продукції, що випускається, забезпечують заходи щодо створення й освоєння випуску нових видів продукції, зняття з виробництва застарілих та підвищення якості продукції, що випускається, її модернізації, та підготовка продукції до сертифікації, розробка і впровадження нових прогресивних стандартів і технічних умов.

Впровадження прогресивної технології, механізації та автоматизації виробництва містить заходи щодо впровадження прогресивних технологічних процесів, нового високорозвинутого устаткування, комплексної механізації й автоматизації виробництва, модернізації діючого устаткування (рис. 3.32).

Впровадження прогресивної організації праці містить заходи щодо вдосконалення поділу та кооперування праці, організації й обслуговування робочих місць, впровадження кращих методів та прийомів праці, вдосконалення нормування й оплати праці. Організація праці – це певне поєднання працівників у часі і просторі для досягнення найбільшої ефективності трудових процесів за умов конкретно застосовуваної технології та організації виробництва. Поєднання учасників трудового процесу в часі забезпечується різними формами поділу й кооперування праці, організацією обслуговування робочих місць, установленням раціональних режимів праці. Просторове поєднання працівників на виробництві знаходить втілення в різних формах побудови бригад та інших виробничих ланок підприємства, у варіантному закріпленні персоналу за відповідними робочими місцями (рис. 3.33).

 

Рис. 3.33. Класифікація принципів організації праці

 

Вдосконалення планування, організації, контролю та управління в цілому передбачає проведення комплексу заходів щодо вдосконалення проведення організації та управління. Водночас розробляються заходи, спрямовані на підвищення рівня концентрації та спеціалізації виробництва, вдосконалення організаційних структур, механізації та автоматизації управління на основі застосування комп'ютерних технологій.

Капітальний ремонт та модернізація основних засобів планується для їхнього ефективного використання на основі прийнятої періодичності ремонту за системою ППР, відомостей дефектів та відповідних змін з урахуванням нормативів ремонтно-експлуатаційних витрат і наявних джерел фінансування (рис. 3.30).

Заходи щодо економії сировини, матеріалів, палива, енергії досягаються як у результаті освоєння нових, менш матеріаломістких видів продукції, так і в результаті впровадження прогресивної технології виробництва.

Науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи плануються в зв'язку з розробкою нових машин, устаткування, високоефективних засобів механізації й автоматизації виробництва, технологічних процесів, форм організації виробництва та праці, а також нових видів продукції.

Основні техніко-економічні показники рівня виробництва та продукції, що випускається, відображають рівень продукції, стан знарядь праці, ступінь досконалості застосовуваної технології, рівень механізації й автоматизації виробництва та ефективність заходів плану технічного розвитку.

 

image019

image050 (1)

Вхідною інформацією для розроблення плану організаційно-технічного розвитку є:

• прогнози, стратегічні і перспективні плани підприємства, бізнес-плани; результати закінчених власних, галузевих та інших галузей економіки науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт;

• передбачені капітальні вкладення;

• матеріально-технічні ресурси і поточні витрати на розвиток техніки, удосконалення організації виробництва і праці;

• довготривалі діючі нормативи;

• результати аналізу виконання плану за попередній період і досягнуті показники техніко-економічного розвитку підприємства;

• матеріали оцінки рівня конкурентоспроможності продукції; підприємства; ліцензії, патенти, пропозиції винахідників і раціоналізаторів підприємства;

• завдання щодо виведення з виробництва чи модернізації застарілих виробів, що не користуються попитом на ринку;

• замовлення на створення нових видів продукції, з удосконалення нової техніки для інших підприємств – споживачів продукції;

• інша науково-технічна інформація;

• пропозиції виробничих і управлінських підрозділів підприємства та його працівників щодо організаційно-технічного розвитку;

• статистична (форма № 3 – наука, форма № 4 – НТ) звітність;

• відповідні нормативні документи;

• розрахунки економічної ефективності;

• дані оперативного обліку і позаоблікові матеріали – календарні графіки освоєння нової продукції, протоколи виробничо-технічних нарад;

• технічна і виробнича документація;

• огляди стану техніки і технології;

• техніко-економічні показники споріднених підприємств;

• різноманітна інформація щодо зовнішнього середовища підприємства та його конкурентоспроможності тощо.

 

 

image005-topaz-enhance

Відповідно до Господарського кодексу України джерелами капітальних вкладів можуть бути:

• прибуток підприємства, отриманий від реалізації продукції (робіт, послуг), від інших видів господарської діяльності та реалізації не використовуваних у виробництві товарно-матеріальних цінностей;

• амортизаційні відрахування на повне відновлення основних засобів;

• бюджетні асигнування;

• доходи від фінансових операцій;

• кредити банків, інших кредитних установ і юридичних осіб;

• благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств, громадян;

• кошти іноземних партнерів, зокрема гранти;

• доходи від приватизації державного майна;

• собівартість продукції (робіт, послуг);

• інші джерела, не заборонені чинним законодавством.

 

http://nou.wippodev.com/modules/tickets/images/2014/06/04/f0eca3e522751daf9e0668022cf4e4f2.png

Рис. 3.34. Лінія виробництва бубликів

 

Залучені позичкові кошти виступають як важливе джерело капітальних вкладень, що використовуються, як правило, для реалізації технічних програм, інвестиційних проектів і розраховані на тривалий період.

 

 

До позичкових фінансових ресурсів підприємства відносяться банківський кредит, кредиторська заборгованість усіх видів.

 

 

Підприємства в Україні мають право отримувати кредити в іноземних банках (в іноземній валюті). Такий спосіб кредитування можливий за умови отримання підприємством від Національного банку України спеціальних реєстраційних свідоцтв на право кредиту від іноземного банку.

 

 

Вибір джерела фінансування заходів технічного та організаційного розвитку підприємства залежить від характеру заходу, терміну його впровадження, потреби у фінансових ресурсах.

 

 

Фінансування заходів внутрішньовиробничого значення відбувається за рахунок прибутку, амортизаційних відрахувань. Водночас можуть використовуватися кошти кредитних установ.

Заходи, на реалізацію яких необхідні порівняно невеликі кошти, фінансуються за рахунок собівартості продукції.

Витрати на всі види ремонтів покриваються за рахунок кількох джерел:

· по-перше, віднесення цих витрат на собівартість продукції підприємства з включенням їх до складу валових витрат;

· по-друге, за рахунок інших джерел із віднесенням вартості ремонтів на збільшення балансової вартості основних засобів.

Принципи, згідно з якими фінансуються капітальні вкладення, представлені на рис. 3.35.

 

Рис. 3.35. Перелік принципів фінансування капітальних вкладень

 

 

3.6.3. Планування технічного та організаційного розвитку підприємства

 

 

 

План технічного та організаційного розвитку підприємства може бути як довгостроковим (стратегічним), так і поточним – як конкретизація проєктів і заходів на поточний період (рік). Цей план має міжфункціональний характер і об’єднує діяльність усіх підрозділів, що відповідають за реалізацію тих чи інших проєктів і заходів, спрямованих на ОТР компанії.

 

 

image005-topaz-enhance

Традиційно організаційно-технічний розвиток підприємства містить два основні складники:

• технічний рівень виробництва;

• рівень організації виробництва і праці.

 

 

Технічний рівень характеризується ступенем досконалості засобів і предметів праці, технологічних процесів, механізації й автоматизації виробництва, технічного озброєння праці, конкурентоспроможності продукції тощо.

 

 

Для розкриття сутності техніко-економічного рівня виробництва використовують класифікацію його ознак і показників по елементах виробництва та по функціональній спрямованості (табл. 3.4).

 

 

Таблиця 3.4

Техніко-економічний рівень виробництва

 

Ознаки

Показники

Ступінь технічної оснащеності праці

• фондоозброєність;

• енергоозброєність.

Рівень прогресивності застосованої технології

• структура технологічного процесу за трудомісткістю;

• доля нових технологічних процесів за обсягом чи трудомісткістю;

• середній строк використання технологічних процесів;

• коефіцієнт використання матеріалів.

Технічний рівень виробничого устаткування

• продуктивність устаткування;

• надійність довговічність;

• питома матеріаломісткість;

• середній строк експлуатації устаткування;

• доля прогресивних видів устаткування;

• доля технічно та економічно застарілого устаткування.

Рівень механізації та автоматизації виробництва

• ступінь охвату робітників механізованою працею;

• доля обсягу виробництва під час використання автоматизації.

 

Оцінка технічного рівня підприємства повинна проводитися періодично (один раз на 1–3 роки).

 

 

с3

Економічна ефективність організаційно-технічного рівня виробництва визначається за допомогою показників абсолютної та порівняльної економічної ефективності

 

 

 

Абсолютна ефективність капітальних вкладень показує загальну величину їх віддачі та обчислюється співставленням величини економічного ефекту з величиною самих витрат:

а) коефіцієнт економічної ефективності капітальних вкладень (Кеф):

 

 

 ,         ,   (3.42)

де:

∆П – приріст прибутку підприємства у випадку вкладень капіталу у реконструкцію, модернізацію, технічне переоснащення, грн;

П – загальна сума прибутку для новостворюваних об'єктів, грн;

КВ – загальна сума капіталовкладень, грн.

 

 

 

 

Отриманий коефіцієнт економічної ефективності потрібно порівнювати з нормативним коефіцієнтом (Кн).

Кн = 0,15. Якщо Кеф > Кн, то вкладення капіталу є доцільним.

Рентабельність капіталовкладень (Р) визначається за формулою 3.43 або 3.44:

 

 

 – у випадку нового будівництва; (3.43)

 – у випадку розширення або реконструкції. (3.44)

 

 

 

 

б) Термін окупності капіталовкладень (То) визначається за формулою 3.45 або 3.46:

 

 

  –  у випадку нового будівництва;  (3.45)

  – у випадку розширення або реконструкції; (3.46)

 

 

 

 

Розрахунки порівняльної ефективності капітальних вкладень здійснюють тоді, коли треба вибрати кращий із можливих проєктів інвестування виробництва.

Показником порівняльної ефективності капітальних вкладень є мінімум зведених витрат (Вприв) визначається за формулою 3.47:

 

 

   (3.47)

де:

ПВі – собівартість річного випуску продукції за і-м варіантом капіталовкладень, або  поточні витрати за і-м варіантом капіталовкладень,грн;

КВі – капіталовкладення за і-м варіантом, грн.

 

 

 

 

Той проєкт вважається найкращим з економічної точки зору, за яким сума зведених витрат є мінімальною.

Приріст прибутку за рік від виробництва продукції за допомогою нової техніки визначається за формулою 3.48:

 

 

  ,   (3.48)

де:

С1, С2 – собівартість одиниці продукції, виготовленої за допомогою базової і нової техніки, грн/од;

Ц1, Ц2 – гуртова ціна одиниці продукції під час використання базової і нової техніки, грн/од;

N1, N2 – обсяг виробництва продукції за допомогою базової і нової техніки, натур.од./рік.

 

 

 

 

Умовне вивільнення працюючих у зв'язку із впровадженням нової техніки  визначається із залежності:

 

 

 ,   (3.49)

де:

В1, В2 – продуктивність праці до і після впровадження нової техніки, грн/осіб

 

 

 

 

Економія капітальних вкладень  визначається із співвідношення:

 

 

 ,    (3.50)

де:

КВ1, КВ2 – питомі капіталовкладення під час використання базової і нової техніки, грн/од;

В1', В2' – продуктивність одиниці базової і нової техніки за одиницю часу, натур., один., або грн за одиницю часу.

 

 

 

 

Зниження матеріальних витрат обчислюється:

 

 

 ,   (3.51)

де:

М1, М2 – матеріальні витрати на одиницю продукції під час використання базової і нової техніки, грн/од.

 

 

 

 

 

Між технічним і організаційним рівнем виробництва існує тісний взаємний зв'язок. Підвищення технічного рівня зумовлює зазвичай поліпшення організації виробництва і праці. Процес подальшого його вдосконалення на сучасних підприємствах характеризується все більшим застосуванням новітньої прогресивної техніки, підвищенням рівня культури виробництва, більш повною автоматизацією виробничих процесів. Перехід організаційно-технічного рівня на вищий ступінь зазвичай супроводжується поліпшенням умов праці, сприяє соціальному розвитку і зростанню економічних показників діяльності підприємства. Отже, організаційно-технічний розвиток підприємства – це процес його формування і постійного вдосконалення.

 

 

 

Попередня тема

На початок