НМЦ

БУДІВЕЛЬНІ КОНСТРУКЦІЇ

Електронний посібник

 

ВФПО

ІІ. ЦИВІЛЬНІ БУДИНКИ ТА ЇХ КОНСТРУКЦІЇ

 

11. Сходи і пандуси

11.1. Сходи, їхні види й основні елементи

11.2. Визначення розмірів сходів і сходової клітки

11.3. Конструктивні рішення сходів

11.4. Зовнішні входи та сходи. Ліфти та інші засоби сполучення між поверхами

 

 

Конструктивні влаштування для сполучення між поверхами, а також для евакуації людей із будівлі називають сходами.

Сходи та пандуси є також шляхами для евакуації людей із будинків і споруд в аварійних умовах.

Відповідно до призначення сходи мають задовольняти вимогам міцності, довговічності, створення необхідних зручностей і безпеки під час руху людей, пожежної безпеки, гарантувати малу стомлюваність людей під час підіймання по них. Приміщення, в яких розміщуються сходи, називають сходовими клітками. Вони мають мати природне освітлення через вікна в зовнішніх стінах. У цивільних будівлях має бути не менше двох сходів, а для житлових будинків з числом поверхів 10 і більше – забезпечений вихід з кожної квартири на двоє сходів безпосередньо через сполучний перехід.

Сходи складаються з маршів і майданчиків (рис. 11.1.1).

 

Рис. 11.1.1. Елементи сходів:

1 – поверховий майданчик;

2 – цокольний марш;

3 – міжповерховий марш;

4 – міжповерховий майданчик;

5 – східці;

6 – проступ;

7 – присхідець;

8 – фризовий східець

 

Марш являє собою конструкцію, що складається зі східців, підтримуючих їх косоурів (розташованих під східцями) або тетив (що примикають до східців збоку) і огородження з поручнем 0,9 м заввишки. У східців вертикальну грань називають присхідцем, а горизонтальну – проступом. Усі східці сходового маршу мають мати однакову форму, крім верхнього і нижнього, що примикають до сходового майданчика і називаються фризовими.

Сходові майданчики можуть бути на рівні поверху й міжповерхові (проміжні). Оскільки підлогу першого поверху розміщено вище землі, то для піднімання до неї роблять короткий цокольний марш.

- За кількістю маршів у межах висоти одного поверху сходи поділяють на одно-, дво-, три-, чотиримаршові. Коли сходами користується невелика кількість людей, застосовують гвинтові сходи (рис. 11.1.2; 11.3.6, в).

 

Рис. 11.1.2. Типи сходів:

а – одномаршові;

б, в – двомаршові;

г, д – тримаршові; (в, г, е – сходи з ліфтами);

е – чотиримаршові;

1 – поверховий майданчик;

2 – марш;

3 – сходовий міжповерховий майданчик;

4 – ліфт

 

- За умовою пожежної безпеки сходи є: не захищені від вогню та диму; захищені від вогню та диму (рис. 11.1.3, а), тобто розміщені в ізольованих сходових клітках; незадимлені (рис. 11.1.3, б), тобто зв'язані з приміщеннями багатоповерхових будівель через балкон або лоджію.

 

Рис. 11.1.3. Планувальні рішення сходів у будівлях підвищеної поверховості:

а – захищені від диму й вогню ізольованими сходовими клітками;

б – незадимлені,

1 – сміттєпровід;

2 – пасажирський ліфт;

3 – вантажопасажирський ліфт;

4 – лоджія

 

- За призначенням сходи поділяють на основні, призначені для постійного користування й евакуації, допоміжні – для службового сполучення між поверхами й аварійні (зовнішні евакуаційні драбини, пожежні).

Ухил сходових маршів основних сходів житлових будівель приймають 1:2 – 1:75; для допоміжних – 1:1,25. Кількість східців у марші призначають не більше як 16, не менше від 3. Висота проходів між майданчиками і маршами має бути не менше як 2 м. Ширину сходових маршів призначають з урахуванням забезпечення евакуації людей у заданий час. При цьому найменша ширина маршів основних сходів має бути 1050 мм, допоміжних – 900 мм. Між маршами має бути зазор 100 мм (у плані) для пропускання пожежних рукавів.

Ширина майданчиків має бути не меншою від ширини маршу (за умови забезпечення однакової пропускної здатності), причому ширина сходових майданчиків основних сходів становить не менше як 1200 мм.

Висоту й ширину східців сходів призначають так, щоб була зручність для руху людей, з урахуванням нормального кроку людини, який дорівнює 60 см під час ходьби по горизонтальній поверхні і 45 см під час руху сходами. Виходячи з цього, ширина й висота східця в сумі має становити 450 мм. Ширина східця (проступу) має бути 300 мм, але на менша як 250 мм (довжина ступні людини). Висоту східця (присхідця) призначають найчастіше 150 мм, але не більше як 180 мм.

 

 

 

 

Більшість громадських будівель має двомаршеві сходи з ухилом 1:2 і кількістю східців 8 – 10. Проступи та присхідці таких сходів мають розмір 300x150 мм. Ширина міжповерхових майданчиків може бути 1050 – 1200 мм; 1350 – 1500 мм: поверхових майданчиків 1200 – 1600 мм; 1800 – 2200 мм. Габарити сходової клітки складаються із ширини, яка дорівнює ширині двох сходових маршів і зазору (10 мм) між ними для пропуску пожежних рукавів, та довжини, рівної ширині двох сходових майданчиків і довжині горизонтальної проєкції маршу.

Щоби визначити розміри сходів і розміри сходової клітки, в якій їх розміщуватимуть, треба знати висоту поверху й розміри східців.

 

 

Приклад. Визначити розміри двомаршових сходів житлового будинку, якщо висота поверху дорівнює 3,3 м, ширина маршу 1,05 м, похил сходів 1:2.

Беремо східець розмірами 150x300 мм.

Ширина сходової клітки

 

В = 2 • 1050 + 100 = 2200 мм

 

Висота одного маршу

 

Н/2 = 3300 : 2 = 1650 мм

 

Кількість присхідців в одному марші

 

п = 1650 : 150 = 11

 

Кількість проступів в одному марші буде на одиницю меншою від кількості присхідців, бо верхній проступ міститься на сходовому майданчику (фризовий):

 

п-1 = 11-1 =10

 

Довжина горизонтальної проєкції маршу (закладення) дорівнює

 

а = 300 (п- 1) = 300 • 10 = 3000 мм

 

Беремо ширину проміжного майданчика с = 1300 мм, майданчика поверху С = 1300 мм, дістаємо, що повна довжина сходової клітки (в чистому вигляді) становить

 

А = а + С + с = 3000 + 1300 + 1300 = 5600 мм

 

Графічну побудову сходів (рис. 11.2.1) роблять у такій послідовності:

 

Рис. 11.2.1. Схема розбивки сходів:

а – у розрізі; б – у плані

 

- висоту поверху ділять на кількість частин, що дорівнює кількості присхідців у поверсі і через добуті точки проводять горизонтальні прямі;

- потім горизонтальну проєкцію закладення маршу ділять на кількість проступів без одного й через отримані точки проводять вертикальні прямі;

- по сітці, що утворилася, креслять профіль сходів.

 

 

За способом влаштування сходи можуть бути збірні й монолітні.

Збірні є з мало- і великорозмірних елементів.

 

Рис. 11.3.1. Сходи із збірних малорозмірних елементів

 

Сходи з малорозмірних елементів (рис. 11.3.1) складаються з окремо встановлюваних залізобетонних косоурів, східців, залізобетонних плит – майданчиків і огороджень з поручнями. Для сполучення косоурів з майданчиковими балками, в останніх передбачені гнізда, в які заводять кінці косоурів. Зв'язок між елементами сходів досягається, як правило, зварюванням закладних деталей.

Сходи вкладають по косоурах на цементному розчині. На майданчикові балки спираються збірні залізобетонні майданчикові плити (рис. 11.3.2, а, б).

 

Рис. 11.3.2. Конструкції сходів:

а – збірні із залізобетонних малорозмірних елементів;

б – по сталевих косоурах;

в – монолітні залізобетонні;

г – закладання стояків і кріплення дерев'яного поручня;

д, е – кріплення пластмасових поручнів;

1 – сходинки;

2 – майданчикова балка;

3 – гніздо для косоура;

4 – косоур збірний залізобетонний;

5 – плита сходового майданчика;

6 – сталевий косоур;

7 – штукатурка по сталевій сітці;

8 – сталева майданчикова балка;

9 – фризова сходинка;

10 – стійка перила;

11 – сталева смуга;

12 – шурупи;

13 – перило

 

Під час ремонту й реконструкції будинків можна зустріти конструкції сходів з кам'яних чи залізобетонних сходів по косоурах і майданчикових балках із прокатних металевих профілів (швелера або двотавра). Для підвищення вогнестійкості металевих конструкцій їх необхідно штукатурити по металевій сітці.

Огородження на сходах влаштовують металеві з дерев'яними чи пластмасовими перилами. Стійки огородження приварюють до закладних деталей чи зашпаровують на цементно-піщаному розчині в гнізда у сходинках (рис. 11.3.2, г, д, е).

Дерев'яні сходи (рис. 11.3.3) застосовують переважно в дерев'яних будівлях, а в кам'яних будівлях заввишки до двох поверхів, якщо будівля пожежонебезпечна. Несучими елементами дерев'яних сходів служать майданчикові балки й тетиви завтовшки 60 – 80 мм. Сполучення східців з тетивою в бічній грані її здійснюється влаштуванням у них пазів, у які входять кінці дощок проступів і присхідців.

 

Рис. 11.3.3. Дерев'яні сходи:

а – поперечний розріз;

б – деталі;

1 – опорний брус;

2 – тетива 44*200 мм;

3 – проступ 290*37 мм;

4 – присхідець 165*19 мм;

5 – підтетивна балка 100*200 мм;

6 – перило;

7 – стійка;

8 – дошки підшивки;

9 – балясина

 

Сходові майданчики дерев'яних сходів можуть бути з одинарною підлогою; з підлогою та підшивкою стелі; з підлогою та накатом; з засипкою й без засипки, зі штукатуренням стелі й без нього. Знизу марші можуть мати дощату підшивку, яку іноді штукатурять.

У сучасному будівництві найчастіше застосовують збірні залізобетонні сходи з великорозмірних елементів – майданчиків і маршів заводського виготовлення або маршів з двома напівмайданчиками (рис. 11.3.4).

 

Рис. 11.3.4. Сходи з великорозмірних елементів (маршів з двома напівмайданчиками):

а – загальний вигляд;

б – розріз і план;

1 – марш з двома напівмайданчиками;

2 – ригель;

3 – додаткова плита-майданчик верхнього поверху;

4 – зароблення бетоном;

5 – огородження;

6 – закладна деталь

 

У першому варіанті сходи складаються з чотирьох збірних елементів – двох маршів і двох (поверхової та міжповерхової) сходових майданчиків. Такі сходи застосовують у безкаркасних будівлях.

У другому варіанті, який застосовують переважно в каркасних будівлях, сходи складаються з двох збірних елементів маршів з напівмайданчиками.

У безкаркасних будівлях застосовують марші двох типів – плитної конструкції (рис.11.3.5) безфризових східців або ребристої конструкції з фризовими східцями. Марші першого типу є основним уніфікованим рішенням для цегляних, великоблокових і великопанельних житлових будівель, другого типу – для громадських будівель. Конструкції сходових майданчиків – плоскі та ребристі не уніфіковані у зв'язку з тим, що в будівлях різних будівельних систем прийняті різні системи опирання майданчиків.

 

Рис. 11.3.5. Сходи з великорозмірних елементів

(майданчиків і маршів плитної конструкції):

а – розріз;

б – деталі сходів зі сходовими маршами плитної конструкції;

1 – сходовий марш;

2 – цементний розчин;

3 – сходовий майданчик;

4 – панель перекриття;

5 – набірні східці

 

У цегляних будівлях застосовують ребристі сходові майданчики, опорні ребра яких входять у гнізда кам'яних стін сходової клітки.

У великоблокових будівлях поверховий та міжповерховий майданчик спирають на консолі в стінах сходової клітки.

У панельних будівлях поверхові майданчики опирають на панелі внутрішніх стін сходової клітки, а міжповерхові – на консолі в цих панелях.

Збірні елементи встановлюють на місце кранами і кріплять за допомогою зварювання закладних деталей. Сходові марші та майданчики для житлових будинків виготовляють на заводі з чисто обробленими східцями та поверхнями. У громадських будівлях застосовують марші з накладними проступами, які вкладають після закінчення основних робіт на монтажі будівлі. Накладні проступи роблять мозаїчні, а в громадських будівлях – з високою якістю оздоблення – з природного красивого каменю, і ставлять їх на розчині.

Сходи з великорозмірних елементів найбільш індустріальні, але якщо сходи з архітектурно-розпланувальних міркувань мають нетипове вирішення та складну форму, то застосовують залізобетонні монолітні сходи. Найчастіше їх влаштовують в унікальних будівлях або під час виконання робіт за індивідуальним проєктом.

 

 

Монолітні сходи міцні, але потребують складної опалубки й великих затрат праці для здійснення всіх робіт на будівельному майданчику; сходи застосовують рідко, переважно в унікальних будинках, якщо сходам з архітектурно-планувальних міркувань дається нетипове рішення.

Вони можуть мати різноманітну конфігурацію та конструкцію, зокрема і з несучою конструкцією у вигляді залізобетонної плити або у вигляді косоура (рис. 11.3.6).

У внутрішньоквартирних сходах допускається застосовувати забіжні та гвинтові сходи (рис. 11.3.7). За протипожежними нормами такі сходи не можуть бути шляхами евакуації, тому не застосовуються як основні. Під час визначення розмірів забіжних і гвинтових сходів їхні розрахункові величини приймають по середині маршу. Гвинтові сходи можуть бути виконані з дерева, металу, збірного і монолітного залізобетону. Марші опираються на стіни і на центральний опорний стовп. Вони можуть бути розраховані у вигляді консолей з опиранням лише на стіни чи на опорний стовп.

 

Рис. 11.3.6. Конструкції монолітних залізобетонних сходів:

а – зі східцями, які спираються на косоур;

б – те саме, на плиту;

в – гвинтова;

г – закріплення стояків і кріплення дерев'яного перила;

д, е – кріплення пластмасового перила;

1 – стояк перила;

2 – стальна стрічка;

3 – шурупи;

4 – перило

 

Рис. 11.3.7. Гвинтові сходи:

 

а – з опиранням сходів на стіни і центральний стовп;

б – з консольним опиранням на стіни сходової клітки;

в – з консольним опиранням на центральний стовп

 

 

Зовнішній вхід у житлові будинки (рис. 11.4.1) містить вхідний майданчик, захисний піддашок, парадні двері та декоративні елементи (решітки, квітники, панелі).

 

Рис. 11.4.1. Зовнішній вхід у будинок:

1 – вхідний майданчик;

2 – стійки, які підтримують піддашок;

3 – парадні двері;

4 – піддашок;

5 – декоративна решітка

 

Вхідні майданчики розміщують вище рівня землі не менш ніж на 150 мм, щоб не допускати затікання в приміщення атмосферної води. Для захисту вхідного майданчика від опадів роблять піддашок (рис. 11.4.1). Якщо перед будівлею споруджують зовнішній ґанок, то його східці спираються на спеціальні стінки, зведені на самостійних фундаментах.

Для житлових будинків у 10 поверхів і більше, відповідно до будівельних норм, улаштовують додаткові протипожежні вимоги. Так, для забезпечення нормальної евакуації людей у разі пожежі в таких будинках необхідно передбачати влаштування не менше двох евакуаційних шляхів чи так званих «незадимлюваних сходів». Це забезпечується влаштуванням при вході на сходову клітку відкритої повітряної зони (через балкон чи лоджію), що дозволяє запобігти поширенню диму з одного поверху на інший. За такого рішення замість двох звичайних сходів можуть бути запроєктовані одні незадимлювані.

Застосовують також інші засоби, що забезпечують незадимлюваність евакуаційних шляхів у багатоповерхових будинках: створення штучного підпору повітря, влаштування виносних сходів через холодний шлюз тощо.

Влаштування незадимлюваних сходів дозволяє уникнути необхідності проєктування додаткових виходів. В інших випадках передбачають зовнішні пожежні й аварійні сходи.

Пожежні й аварійні сходи в громадських і житлових будинках виносять назовні. Вони служать для виходу на дах будинку під час пожежі (пожежні сходи) і для евакуації людей в аварійних умовах, якщо вихід по основних чи допоміжних сходах виявиться неможливим (аварійні сходи).

 

Рис. 11.4.2. Зовнішні сходи:

а – аварійні;

б – пожежні;

1 – металевий майданчик;

2 – металевий марш;

3 – пожежна драбина

 

Аварійні драбини (рис. 11.4.2, а) призначені для евакуації людей з будівлі в аварійних умовах. Їх влаштовують із решітчастих стальних майданчиків і маршів, огороджених перилами. Такі драбини розміщують на торцевих стінах будівлі. Кут нахилу драбин не має бути більшим від 45°. На кожному поверсі передбачають спеціальні майданчики.

Пожежні драбини (рис. 11.4.2, б) призначені для виходу на дах будівлі під час пожежі. Їх роблять прямими, за висоти будинку понад 30 м пожежні сходи мають мати проміжні майданчики. Ширина сходів приймається не менш як 0,6 м й не доводять до рівня землі на 2,5 м (рис. 10.4.3, а). Тетиви пожежних драбин виготовляють із кутиків, швелерів, а щаблі – з круглої сталі діаметром 16 – 18 мм.

Кут нахилу евакуаційних сходів не має бути більше 45°. На кожному поверсі передбачаються спеціальні майданчики (рис. 11.4.3, б).

 

Рис. 11.4.3. Евакуаційні сходи:

а – зовнішні металеві;

б – пожежні;

в – незадимлені

 

У будинках заввишки понад 10 поверхів з горищами передбачають виходи на горище зі сходових кліток по маршових сходах. За висоти будинку до 5-ти поверхів включно допускається влаштовувати виходи на горище зі сходових кліток через люки по закріплених металевих драбинах. Кількість виходів на горище має бути не менше двох. Вони мають бути захищені протипожежними дверима, а люки розміром 0,6х0,8 м – накривками з межею вогнестійкості не менше 0,7 год.

Сходи в підвал виконують у вигляді одномаршових сходів, які розміщують у приямках, що примикають до зовнішніх стін будівлі й обмежені підпірними стінками. Над приямком споруджують прибудову зі стінами, дахом і вхідними дверима або обмежуються влаштуванням зонта й низької бортової стінки (рис. 11.4.4).

 

Рис. 11.4.4. Влаштування зовнішнього входу до підвалу:

1 – бетонна підготовка;

2 – ущільнена піщана подушка;

3 – залізобетонна плита;

4 – стовпи навісу;

5 – брус;

6 – огородження з цегли;

7 – підпірна стінка;

8 – східці;

9 – перекриття підвалу

 

Крім сходів для сполучення між поверхами застосовують ескалатори, пандуси, ліфти.

У будівлях з інтенсивним рухом людей, і особливо в транспортних спорудах, влаштовують ескалатори - сходи, які рухаються безперервно (рис. 11.4.5).

Ескалатор являє собою сходи, що рухаються, розташовані під кутом 30° і призначені для організації руху людей з одного рівня на інший. Їх застосовують у громадських будинках, де одночасно перебуває велика кількість людей (універмаги, вокзали, театри і т. ін.).

 

Рис. 11.4.5. Схема конструктивного рішення ескалатора:

1 – нижня опора;

2 – середня;

3 – верхня;

4 – привідна станція;

5 – натяжна станція

 

Ескалатори мають високу пропускну здатність (близько 10 тис. осіб/год). Швидкість руху полотна ескалатора приймається 0,5 – 0,75 м/с. Ширина полотна ескалатора – від 0,5 до 1,2 м.

У місцях скупчення великої кількості людей (на виставках, вокзалах) широке застосування одержують рухомі тротуари, що створюють комфортні умови руху людей.

Для полегшення переміщення вантажу і транспортних засобів роблять пандуси – похилі площини без східців, які з'єднують поверхи або суміжні приміщення з різним рівнем підлоги (рис. 11.4.6), забезпечити високу пропускну здатність комунікаційних шляхів між поверхами.

Рис. 11.4.6. Схеми влаштування пандусів:

1 – похилий елемент пандуса;

2 – огородження;

3 – майданчик

 

Пандусом називають гладкий похилий евакуаційний шлях, для забезпеченння сполучення приміщень, що знаходяться на різних рівнях. Пандусам надають ухил від 5° до 12° (1:12 – 1:15). Пандуси складаються з похилих гладких елементів і майданчиків. Можуть бути одномаршові (рис. 11.4.6, а), двомаршові (рис. 11.4.6, б), прямо- і криволінійні (рис. 11.4.6, в) у плані. Одномаршові прямолінійні пандуси утворюють похилими площинами, що спираються на майданчики чи конструкції перекриттів. При цьому можна виокремити такі конструкції: прогони, балки, настили. Двомаршові пандуси мають косоурні й майданчикові балки по яких укладають збірні залізобетонні плити або монолітний залізобетон. Криволінійні пандуси виконують з монолітного залізобетону.

Чиста підлога пандусів має мати неслизьку поверхню (асфальт, цемент, релин, килимова доріжка тощо). Огородження пандусів виконують так само, як і для сходів.

Визначаючи доцільність влаштування пандусів, треба мати на увазі, що в зв'язку з малими порівняно зі сходами ухилами, виникають значні втрати корисної площі будинку.

У будівлях у три поверхи і більше влаштовують ліфти – вертикальні підіймачі періодичної дії (рис. 11.1.2, в, г, є). Ліфти є періодичної і безупинної дії. Застосування останніх обмежене. За призначенням ліфти є пасажирські, вантажні й спеціальні. Вони відрізняються один від одного розмірами кабін і вантажністю. Так, вантажні мають вантажність від 100 до 5000 кг, пасажирські – від 320 до 500 кг. До спеціальних можна віднести лікувальні та інші.

Ліфти застосовують у житлових (більше 4 поверхів) і громадських будинках. Вони складаються з кабіни, підвішеної на сталевих тросах, перекинутих через шків підіймальної лебідки, що розміщена в машинному відділенні. Шахта ліфта відгороджується з усіх боків на всю висоту і внизу має приямок завглибшки 1300 мм (рис. 11.4.7). У ньому розміщують амортизатори і натяжний пристрій. Машинне відділення може бути розташоване вгорі, над шахтою, чи внизу поряд з нею. Сьогодні ліфтові шахти виконують із залізобетонних елементів завтовшки 120 мм з бетону марки 200 або 250 залежно від поверховості будинку. Розміщують ліфти звичайно поблизу сходової клітки.

 

Рис. 11.4.7. Пасажирський ліфт із верхнім розміщенням

машинного відділення

 

1

2

3а

3б

Рис. 11.4.8. Типи ліфтів та підйомник:

1 – вантажний ліфт;

2 – спеціальний ліфт;

3а – патерностер-підйомник;

3б – патерностер-конструкція

 

 

Контрольні запитання

1. Що називають сходами? Які вони бувають за призначенням, конструкцією, кількістю маршів у межах поверху?

2. Назвіть основні елементи сходів і вимоги до них.

3. Як визначаються розміри сходової клітки? Як виконується побудова сходів?

4. Накресліть деталі сходів зі збірних залізобетонних малорозмірних елементів.

5. Вкажіть сферу застосування та конструкцію монолітних сходів та гвинтових.

6. Як влаштовують аварійні драбини?

7. Як влаштовують пожежні драбини?

8. Особливості влаштування пандусів.

9. Види ліфтів і способи розташування ліфтових шахт.

10. В яких випадках влаштовують ескалатори?

 

 

Попередня тема

На початок

Наступна тема