ОСНОВИ ДИЗАЙНУ ТА ЕСТЕТИЧНОГО

ОФОРМЛЕННЯ ЗАКЛАДІВ РОЗМІЩЕННЯ

Електронний посібник

ГОЛОВНА	ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ	АНОТАЦІЯ	ДОДАТКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ			УКЛАДАЧІ

РОЗДІЛ 3. ЛАНДШАФТНИЙ ДИЗАЙН

3.1. Поняття ландшафтного дизайну. Історія становлення ландшафтного проєктування ділянок

3.1.1. Поняття ландшафтного дизайну

3.1.2. Закони ландшафтного дизайну

3.1.3. Ландшафтний дизайн: основні компоненти та їх особливості

3.1. Поняття ландшафтного дизайну. Історія становлення ландшафтного проєктування ділянок

Ландшафтний дизайн
	Ландшафтний дизайн ‒ це галузь ландшафтної архітектури, яка відрізняється від ландшафтного проєктування тим, що порівняно з останнім орієнтована на менший простір, проєкти швидше реалізуються за часом
https://www.youtube.com/watch?v=1zrCkKngpfA&t=53s

Також існує поняття садового дизайну, але у нас в країні воно не прижилося: найчастіше під поняттям ландшафтний дизайн мають на увазі і сам ландшафтний дизайн, і садовий, а іноді і ландшафтне проєктування.

Ландшафтний дизайн поєднує елементи як мистецтва, так і науки. Його результат ‒ функціональне, естетично приємне розширення внутрішнього житлового простору зовні. Одна з фундаментальних функцій ландшафтного дизайну ‒ гармонійне поєднання сучасних технологій (будов і будівель) і природного оточення. Щоб зробити гарний дизайн, фахівець з ландшафтного дизайну повинен мати достатні знання з дизайну, загальних принципів мистецтва, і робочого матеріалу.

Основні елементи мистецтва, які використовують у ландшафтному дизайні, ‒ колір, лінія, форма, текстура і масштаб. Безумовно, їх не можна розглядати окремо, без відриву один від одного, але розглянути природу кожного з них окремо необхідно, тому що тільки після цього можна вивчати їх взаємодію.

3.1.1. Поняття ландшафтного дизайну

Ландшафтний дизайн ‒ це розробка і впровадження заходів із перетворення і оформлення земельної ділянки. Існує безліч рішень облаштування території земельної ділянки. Це і зведення альпійських гірок, і оформлення газонів і клумб, організація освітлення і поливу, використання малих архітектурних форм (скульптур, альтанок, містків, гойдалок), штучних водойм і багато іншого. Від того, наскільки професійно розроблено і впроваджено проєкт ландшафтного дизайну, залежить, чи буде на ділянці затишно і комфортно.

Елементи в ландшафтному дизайні

Сад
	Сад може бути утилітарним (корисним) або декоративним (просто радує око). Вибір рослин визначають функціональним призначенням саду і його стилістикою. Що стосується стильового напряму, то він формується, виходячи з особистих уподобань власника ділянки.

Газони
	Газон ‒ фоновий елемент, здатний майстерно відтінити красу саду. Можна обладнати зелену галявину перед будинком, застелити травою підступи до плодових дерев або прикрасити зону відпочинку.

Проте газон вимагає постійного догляду. Регулярне підстригання, періодичне провітрювання, підживлення та ремонт допоможуть газону завжди зберігати акуратний і естетичний вигляд.

Елементи вертикального озеленення
	Елементи вертикального озеленення. Витончені композиції з кучерявих рослин, стрижених дерев і чагарників дозволять не тільки поліпшити зовнішній вигляд ділянки, але і розділити територію на зони або приховати її недоліки.

Вертикальне озеленення також цінують за можливість створення тіньових областей.

	Форми вертикального озеленення:
– жива огорожа;
– садові сітки, екрани і обшивки;
– вертикальні клумби;
– декорування стін будівель;
– контейнерні посадки.

Доріжки і стежини
	Хоча доріжки мають практичне призначення в саду, але вони не мають виглядати тільки функціональними. Доріжки можна зробити так, щоб поліпшити проєкт, роблячи їх творами садового мистецтва.

Плануючи доріжки, необхідно врахувати профіль землі, тобто місце розташування доріжки має виходити з практичних міркувань. Наприклад, схилами, спрямованими до будинку або іншої будівлі, дощова вода швидше тектиме до стін будинку, ніж усмоктуватиметься в землю тощо.

Водойми і фонтани
	Використання води ‒ основа для безлічі варіантів рішень для садового дизайну. Всі вони поєднують красу, витонченість, вишуканість, простоту і практичність.

Останнім часом водні споруди стають усе більш мініатюрними, їх використовують як фрагменти в оформленні садів.

Але те, що водні споруди втратили, зменшившись у розмірі, вони виграють за рахунок нових технологій. Та й з практичного погляду малі розміри водойм кращі, тому що в такому разі менше проблем, пов'язаних з утриманням, доглядом і безпекою. А найголовніше ‒ завжди є можливість для маневрів щодо розміщення на ділянці.

Альпійські гірки
	Для створення цієї садової прикраси використовують рослини і природні камені для високогір'я. Альпійські гірки облаштовують на сонячних, захищених від вітру майданчиках.

Краще влаштовувати їх поблизу від водоймищ: у таких зонах вони виглядають найбільш вигідно.

Квітники
	Геометричні ділянки з насадженнями квітково-декоративних рослин стануть вагомими колірними акцентами саду.

Види квітників:

– клумба;

– рабатка (квітник у формі довгої стрічки);

– бордюр;

– міксбордер (змішані посадки, розташовані у формі природних груп).

Садові альтанки
Альтанка ‒ корисний і декоративний елемент ландшафтного дизайну, який має захищати від сонця і негоди. Створюючи атмосферу для релаксації, варто розташувати навколо неї рослини, що насичують повітря приємним ароматом.

На сучасному етапі виділяють різні стилі ландшафтного дизайну: регулярний, сільський, пейзажний, природний, японський, китайський, змішаний. Втілення того чи іншого дизайнерського рішення залежить не тільки від платоспроможності замовника, а й від характеристик його ділянки. Наприклад, залежно від особливостей ґрунту на ділянці і призначення майбутнього штучного водоймища розробляють технологію його створення і облаштування. Горбиста земельна ділянка ‒ ідеальний варіант для зведення альпійської гірки.

3.1.2. Закони ландшафтного дизайну

Закон простоти
	Виразності слід досягати мінімальним набором образотворчих засобів. Варто зазначити: не йдеться про мінімалізм як художній напрям. Перевантаженість ‒ перший ворог художнього безладу.

Прибрати все композиційно зайве ‒ психологічно важке завдання для квітникаря, коли питання стосується кольорів. Але якщо ми говоримо про дизайн ділянки, вибір на користь окремих рослин за рахунок інших зробити все одно доведеться. Фаза накопичення має перейти в фазу осмислення. Цей закон політекономії працює і на окремо взятій садовій ділянці.

Еклектика, тобто змішання художніх стилів, ‒ досить провальне втілення на невеликому просторі. Зазвичай, стиль задає вже побудована споруда. Не намагайтеся осягнути неосяжне. Коли хочеться різноманітності, садові стильові вишукування краще звести до схеми «зелених кімнат». Настільки ж шкідливо змішувати різномасті каміння і чагарники. З випадкових, знайдених будь-де або привезених на ділянку друзями, які завершили свої проєкти, створити що-небудь пристойне навряд чи вдасться. Хороші камені доводиться купувати і в достатній кількості.

Жорстка геометрія (кола, прямі і гострі кути) створює зайву напруженість, як і все те, чого немає в дикій природі (наприклад, невеличкі валуни одного розміру, що намистом лежать по краю водойми. До того ж вони візуально з'їдають і без того невелику площу).

Прямі паралельні лінії також є ворогом художнього безладу, особливо що менше розмір ділянки. Чіткий ряд однакових рослин уздовж забору більше акцентує його, ніж маскує. Доріжка від воріт до ганку, що проходить поблизу від забору, виглядає особливо обтяжливо, якщо паркан спробували закрити зеленою стінкою. Найпростіший вихід з положення ‒ зробити доріжку звивистою, обігравши її вигини. Наприклад, посадити кущик, який доведеться обходити. Або зробити доріжку змінної ширини за рахунок квітів, що оточують її.

Головне правило садової геометрії: крива лінія має бути осмисленою. У неї має бути початок, кінець і логіка. Про це варто згадувати, прокладаючи по клумбі технологічну доріжку.

Закон домінанти
	Або, точніше, закон підпорядкування і домінанти. Тема царя і його підданих. У будь-якому художньому творі є головне і другорядне. Будь-яке дійство розігрується в певних декораціях. У саду це вертикалі і горизонталі.

Планування саду починається саме з визначення домінантних місць. Монотонність стомлює. Ми розбиваємо її вертикалями дерев і пергол, яскравими плямами квіткових груп. Але і напруженість стомлює не менше. Акцентів не має бути занадто багато. Плануючи домінанту, слід врахувати просте, але важливе правило. Що яскравіше пляма, то більше має бути навколо неї нейтральна територія. Розміри підбирають експериментально.

До того ж, домінантою може бути і не найдорожча споруда або рослина. На ділянці, розташованій в зоні заказника, де заборонено садіння дерев і чагарників, ролі домінанти успішно відіграють звичайні соняшники. Всі гості дуже люблять фотографуватися біля них.

На ділянці фоном, зазвичай, є газон. Однак і газон може бути королем, якщо його оточує шаноблива свита з непомітних квітів і чагарників. У музиці такий прийом називають тихою кульмінацією.

Закон трикутника

Так чи інакше, всі чули про пропорції золотого перетину (ціле відноситься до більшого, як більше до меншого). Для приблизних розрахунків беруть рівнобічний трикутник, проводять висоту, ділять навпіл, проводять лінію, паралельну основі, і виходить трикутник і трапеція в зразковому співвідношенні площ як 3: 5. Для трикомпонентної системи висоту ділять на три частини. Так ми наочно бачимо, скільки знадобиться для роботи кожного матеріалу.

Головне правило універсальне: не брати вихідні компоненти в рівних частках. Плануючи клумбу з білих і помаранчевих квітів, треба відразу вирішити, буде вона помаранчево-білою або біло-помаранчевою. А вже третій колір (скажімо, фіолетовий) додають зовсім трошки. Таким простим прийомом вдасться уникнути колірного хаосу.

Правило трьох є повсюди. Три форми, три кольори, три розміри. Великий, середній, маленький. І більше не треба. З трьома б впоратися. Викладаючи доріжку, можна підібрати плитняк трьох розмірів у пропорції 8:5:3, чергуючи великі камені з середніми і малими. Це виглядає набагато цікавіше за тих самих затрат.

Три взагалі цікаве число. Психологічно воно викликає у нас відчуття надійності. Тринога не хитається, на відміну від стільця на чотирьох ніжках. Три кольори ‒ жовтий, червоний, синій ‒ дають нам всю колірну гамму.

Закон кола
	Колірне коло теж знайоме. На координатну сітку у верхній частині наносять жовтий колір, праворуч ‒ червоний, знизу ‒ синій, зліва ‒ зелений. Якщо в жовту фарбу краплинами додавати червону, вийде вся гамма помаранчевого, від яєчно-жовтого до теплого червоного.

Додаючи до червоного синій, отримаємо гамму лілового, від холодного червоного до синьо-фіолетового. І так далі. Виходить чотири чверті. Білий розташований у центрі. Точніше, це взагалі не колір. Його додавання робить колір світліше. Перша чверть з додаванням білого дає відтінки від чайних троянд до флоксів, друга ‒ від рожевих тюльпанів до бузкових віол. Третя і четверта чверті представлені здебільшого у забарвленні листя.

Всі кольори, що містять жовтий, називають теплими. Всі кольори, що містять синій, ‒ холодними. Всі кольори однієї чверті називають спорідненими. Всі кольори одного півкола називають родинно-контрастними. Кольори, що розташовані в протилежних чвертях, називають контрастними. Опинившись поруч, вони підсилюють один одного.

Закон квадрата
	Це чотири сторони світу. Північ, південь, схід і захід вносять в наші побажання і наміри свої досить жорсткі корективи. По-перше, існують певні біологічні вимоги рослин до умов освітлення. Одні люблять ранкове сонце, інші вечірнє. З вимогами квітів доведеться змиритися, адже перевиховати їх неможливо. Голівки до сонця повертають не тільки соняшники.

По-друге, один і той самий колір в різних умовах виглядає абсолютно по-різному. Білий мерехтить в тіні і світиться з туману. На яскравому світлі він втрачає свою загадковість. Може виглядати навіть просто негарно, якщо його багато.

Про закони композиції і колористики, звичайно, можна розповідати ще довго і не один раз. Головне, на чому хотілося б сфокусувати увагу, полягає в простому факті: що ближче задумано ландшафт до дикої природи, то легше не помилитися в його втіленні. За всієї нашої цивілізованості все-таки ми залишилися дітьми природи. Тому болітця, струмочки, лісові галявини, словом, все, що нам пропонує природа як зразок для наслідування, ми сприймаємо так природно і органічно.

3.1.3. Ландшафтний дизайн: основні компоненти та їх особливості

Інженерні споруди
	Проєкт дизайну будь-якого ландшафту необхідно складати, виходячи з основних споруд території ‒ будинки, альтанки, гаражі, сараї, будиночки дитячі або для охорони.

Всі споруди є ключовими відправними точками для проєктування ландшафтного дизайну.

Функціональні об'єкти
	Проєктування ландшафтного дизайну має охоплювати додаткові об'єкти, необхідні для кожної конкретної ділянки. До таких функціональних об'єктів належать басейн, дитячий майданчик, вольєр для тварин та інші.

Підключення водопостачання та електрики дуже бажано для всіх таких об'єктів, оскільки це значно полегшить їх експлуатацію.

Газон
	Якщо під час будівництва будинку фундамент є ключовим моментом будівництва, то газонна трава ‒ основа будь-якого ландшафтного дизайну. Краще за все організувати автоматичний полив газону.

Зелені насадження
	Дерева й кущі, квіти й рослини є важливими компонентами ландшафтного дизайну. Проєктуючи квітник, важливо враховувати період цвітіння всіх складових, щоб клумба і ділянки з квітами радували око протягом усього сезону.

Крім того, враховують місце посадки і обсяг поливу всіх рослин.

Декор
	До декоративних об'єктів ландшафтного дизайну належать фонтани, альпійські гірки, кам'яні споруди, невеликі містки, статуї й інші можливі об'єкти декору територій.

Їх розташовують в центрі квітників, роблячи одним з ключових моментів будь-якого ландшафтного дизайну.

Освітлення території
	Щоб навколишній ландшафт радував і надихав у будь-який час доби, важливо не забути про правильне і надійне освітлення. При цьому головний акцент під час проєктування освітлення варто віддавати інженерним спорудам.

Велику популярність у дизайнерів ландшафту мають сонячні ліхтарі, які, крім економії електроенергії, роблять освітлення території нічний час м’яким і дуже романтичним.

Системи автополиву
	Дуже важливо на етапі проєктування ландшафтного дизайну продумати систему автополиву для всіх зелених насаджень, щоб заздалегідь прокласти і «заховати» необхідні труби і фурнітуру.

Художні деталі
	Ваза з квітами в альтанці, мереживна скатертина на столі, легкі штори, що їх розвиває вітер, полиці з книгами ‒ все, що додає території незвичайної атмосфери і особливого характеру, належить до художніх деталей ландшафтного дизайну.

Огорожа
	Грамотні дизайнери ландшафту та озеленення територій приділяють особливу увагу як огорожі всієї території, так і поділу її на логічні частини.

Кам'яні огорожі, живоплоти, рельєфні ділянки та інші огороджувальні елементи можна використовувати з різною метою.

	Питання для самоконтролю
1. В чому полягає зміст «закону домінанти» під час проєктування ландшафтного дизайну? 2. Які компоненти становлять основу ландшафтного дизайну? 3. Поясніть, як на практиці застосувати «закон квадрата» під час проєктування ділянки ландшафтного дизайну? 4. До яких кольорів належить зелений в ландшафтному дизайні? 5. Визначте елементи, що належать до декоративних об'єктів ландшафтного дизайну.

Попередня тема

На початок

Наступна тема